ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

СЛОВНИЧОК ТОПОНІМІЧНИХ ТЕРМІНІВ

Предыдущая 1 234 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 Следующая

1. Агроонім – власна назва поля (Куликове поле).

2. Ад’єктонім – прикметник, утворений від власної назви поселення (Волочиськ → Волочиський).

3. Андронім – прізвисько жінки, яке походить від ос. н. чоловіка (Карасиха, Михайлючка).

4. Антропонім – власна особова назва (Андрій, Петренко).

5. Апелятив – загальна назва (село, ліс).

6. Відантропонімна – назва, утворена від власного особового найменування (Василь → Василівка).

7. Відапелятивна– назва, утворена від загальної назви (ліс → Залісся).

8. Відгідронімна – назва, яка походить від гідроніма (р. Збруч → с. Збручівка).

9. Відетнонімна – назва, яка походить від етноніма (татари → Татарівка).

10. Відіменникова – назва, утворена від іменника (вигода → Вигода).

11. Відойконімна – назва, яка походить від ойконіма (Летичів → Залетичівка).

12. Відприкметникова – назва, утворена від прикметника (веселий → Веселівка).

13. Генітивна – власна назва, виражена словом у родовому відмінку (х. Врочинського).

14. Гідронім – назва водного об’єкта (р. Горинь).

15. Демінутивна – власна назва зі зменшувально-пестливим значенням (с. Степок).

16. Денотат– об’єкт, який іменований власною назвою (місто, озеро).

17. Дериват – новоутворене слово (назва Шелестівка утворена від Шелест).

18. Дримонім – власна назва лісу (Дубина).

19. Емоційно-експресивна – назва, яка своїм значенням вказує на певні почуття та емоції (Радісне).

20. Етнонім – назва етнічної групи (бужани, чехи).

21. Зоолексема – назва тварини (вовк).

22. Зоофорна – власна назва, співзвучна з найменуванням тварини (р. Вовк).

23. Квалітативна – назва, яка вказує на певну ознаку денотата (с. Піщане).

24. Композит – назва, утворена шляхом основоскладання (м. Старокостянтинів).

25. Локативна – назва, яка вказує на місцезнаходження об’єкта (с. Нижнє).

26. Локативно-квалітативна – назва, яка водночас вказує на певну ознаку денотата та на його місцезнаходження (с. Великий Жванчик).

27. Меморіальна – назва, яка своїм значенням увічнює людей, предмети, події тощо (с. Шевченка).

28. Мікротопонім – власна назва невеликого географічного об’єкта (Урочище Вила).

29. Ойконім – власна назва населеного пункту (с. Солобківці).

30. Ойконімізована – лексема, переведена у розряд ойконімів (р. Случ → с. Случ).

31. Ономастика – наука про власні назви.

32. Оронім – власна назва об’єкта рельєфу (г. Середній Горб).

33. Патронімічна – назва, пов’язана з найменуванням предків (ос. н. Зозуля – с. Зозулинці).

34. Пейоративна – назва, яка має згрубіле значення (с. Скотиняни).

35. Плюральна – власна назва, вжита у формі множини (с. Ліски).

36. Посесивна (присвійна) – назва, яка вказує на належність об’єкта певній особі (с. Семенів).

37. Префіксально-суфіксальна – назва, утворена за допомогою префікса та суфікса (с. Загірці).

38. Родова – назва, що вказує на людей, об’єднаних спільною родовою належністю (с. Яремичі).

39. Субстантивована – відприкметникова назва, яка вживається у значенні іменника (р. Плоска).

40. Суфіксальна – назва, утворена за допомогою суфікса (с. Абрикосівка).

41. Топонім – власна назва будь-якого географічного об’єкта (р. Дністер, м. Хмельницький).

42. Топонімізована – лексема, переведена у розряд топонімів (ос. н. Драчі → с. Драчі).

43. Трансойконімна – власна назва, перенесена з одного поселення на інше (м. Красилів → зал. ст. Красилів).

44. Фітофорна – власна назва, співзвучна з найменуванням рослини (р. Берестовець).

45. Флоролексема – назва рослини (вільха).

46. Хоронім – назва території (Поділля).

ОСНОВНІ ЗАСАДИ УКЛАДАННЯ

„СЛОВНИКА ВЛАСНИХ ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ”

При укладанні словника топонімів Хмельниччини кожній назві присвячено окрему словникову статтю, яка поєднує у собі результати географічних, історичних та лінгвістичних досліджень і включає:

1) вступну частину;

2) історико-бібліографічну частину;

3) лінгвістичну частину.

І. Вступна частина:

1) офіційна назва географічного об’єкта (назви поселень подаються за довідником „Українська РСР. Адміністративно-територіальний устрій (на 1 січня 1987 р. )”, а решти об’єктів – за іншими джерелами). Назви географічних об’єктів, які зараз не існують, подано за джерелами, які містять останню згадку про них. У кожному реєстровому топонімі позначається наголос;

2) тип поселення подається скорочено (м., смт., с., сел., р., оз. тощо) і визначається за довідником, який містить про це останню інформацію;

3) локалізація денотата, тобто інформація про його місцезнаходження (наприклад, відомості про поселення взяті з довідника „Українська РСР. Адміністративно-територіальний устрій (на 1 січня 1987 року”, з урахуванням змін протягом 1987–2008 років, які офіційно підтверджені. Вказуються район (двобуквена абревіатура) та сільрада (трибуквена абревіатура); район і сільрада не фіксуються для міст обласного підпорядкування; лише район вказаний для міст районного підпорядкування. Зниклі географічні об’єкти локалізуються вказівкою на район, до якого вони були або могли би бути віднесені на той час).

ІІ. Історико-бібліографічна частина:

1) найважливіші етапи розвитку об’єкта. Насамперед подаються відомості (якщо такі існують) про давні городища та поселення людей на території сучасних міст і сіл. Вказується інформація про зміни типів денотатів, трансформації в адміністративно-територіальному устрої тощо;

2) час і умови заснування поселення або існування іншого об’єкта здебільшого визначаються у межах століття;

3) варіанти географічної назвинаводяться, по можливості, теж із вказівкою на першу їх фіксацію в документах. Додатково подається інформація (якщо вона наявна) про причини зникнення денотата або його стан на сьогоднішній день.

ІІІ. Лінгвістична частина:

Тут з’ясовується походження топоніма. До уваги бралися відомості з історичних, археологічних, статистичних джерел, словників, дисертаційних студій, досліджень краєзнавців, видрукуваних переважно в районній пресі, тощо. Оскільки етимологічні розвідки часто пропонують різні гіпотези щодо походження власної географічної назви, то обрано ті, що є найбільш вірогідними. Етимології наводяться з обов’язковим посиланням на джерела інформації (винятки становлять лише ті пояснення, які базуються на народних переказах та власних спостереженнях).

Якщо географічний об’єкт протягом свого історичного розвитку мав кілька назв, то аналізуються всі зафіксовані топоніми.

Скорочено у словнику подано слова, які неодноразово використовуються при тлумаченні назв (див. „Список умовних скорочень”).

При поясненні походження топонімів використовується спеціальна ономастична термінологія (інформація про її сутність наведена у „Словничку топонімічних термінів”).

Предыдущая 1 234 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 Следующая