ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

СЛОВНИК ТОПОНІМІВ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 4 страница

Предыдущая 1 2 3 4 5 678 9 10 11 12 13 14 15 16 Следующая

276. Бíрб’я– посілок, Нв. Як н. п. зареєстрований у 1793 р біля с. Калюс. Етимологія невідома; можливо, в основі н. – деформований антропонім.

277. Бжелúсько – х., Км. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Врублівці. Н. мотивована зоолексемою бджола.

278. Блажкóва– х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Волоське. Генітивна посесивна н.

279. Блúдні – с., Пл, Ктж. Варіанти н.: Бледнивъ (1899), Блендивъ (1906), Бледні (1926), Блидні (1946). Н. мотивується прізвищем власника; пор. ос. н. Блhдный (1586), Блhдново (1655).

280. Блúжній Чорнокозинéцький хýтір– х., Км. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Чорнокозинці. Н.-сл.-сп. складається із локативного прикметника, ад’єктоніма та АГТ.

281. Блищанíвка– с., Дн, Мих. Варіанти н.: Blesczenowcze (1469), Блищанёвцы (1530), Bliszczanowce (1661), w Blyszczanuwce (1765), Blyszczanowka (1775), Blyszczanowce (1784), Blyszanowka (1787), Блещановка (1800), Блыщановка (1805), Клещановка (1855), Блециновка (1857), Блещаны (1862), Блищановка (1893), Блищаневка (1898), Блешановка (1914), Блещанівка (1926), Блищанівка (1938). Етимологічні гіпотези: 1) н. мотивована дієсловом блищати, оскільки перші будівлі з’явилися на галявинах, що виблискували на фоні лісу; 2) від прізвища Блищан, носій якого врятувався від татарського набігу й оселився на новому місці [С. Д. Бабишин; Ленінським шляхом. – 1969. – № 41]. На нашу думку, н. відантропонімна (блищанівці – „мешканці пос., засновником чи власником якого був Блищан або Блищанко”); пор. ос. н. Блищанко (1552).

282. Блінóвої – х., Пл. Існував у XIX – на поч. XX ст. як хут. Блиновой. Генітивна посесивна н.

283. Бліх– х., Гр. Існував у ІІ пол. ХІХ ст. В основі н. – прізвище власника. Пор. також апелятив блих зі значенням „вибілювання полотна, білильня” [Б. Д. Грінченко].

284. Бліхóра Хýтір – х., Із. Як н. п. зареєстрований біля с. Покощівка у 1926 р. Н.-сл.-сп. складається із прізвища власника у формі родового відмінка однини та АГТ.

285. Блощúця – ур., Ск. Як н. п. Блощица зафіксоване у 1911 р. Відмікротопонімна н.; пор. блощинник – рослина [Б. Д. Грінченко].

286. Блюдо (Блюд) – ур. біля с. Браїлівка (Нв), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Н. – місцевий ГТ зі значенням „рівна, плоска місцевість”.

287. Бóбинці– присілок, Нв. Як н. п. зареєстрований у 1893 р. згодом злився із с. Калюс. Відантропонімна н.; пор. ос. н. Боб (1421).

288. Бо́брик – струмок, п. Ушиці л. Дністра. Варіанти н.: Bobryk, Бобрівка [СГУ], Бобрикъ [ГССРИ]. Місцезнаходження не ідентифіковане; орієнтовно знаходиться у Дн. Поширений в Україні гідронім, в основі якого – зоолексема бобер.

289. Бобрóвицький– заказник, Дн. Розташований між селами Лисець і Велика Побійна. Площа – 112 га [ППХ]. Відгідронімна н. (див. № 288), в основі якої – зоолексема бобер.

290. Бобрóвника № 1 – х., Пл. Існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: х. Бобровники (1855), хут. Бобровника (1899), Бобровника№ 1-й (1906). Генітивна посесивна н., диференційована числівником.

291. Бобрóвника № 2 – х., Пл. Існував у ХІХ – на поч. XX ст. Варіанти н.: высел.Бобровника (1899), Бобровника№ 2-й (1906). Н. – № 290.

292. Бобрóво– х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Залузинці. С. Д. Бабишин виводить н. від зоолексеми бобер. Можливо, н. мотивується антропонімом; пор. ос. н. Бобръ (1649), Бобров, Бобрик (1565).

293. Бованá – х., Пл. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Сасанівка. Варіанти н.: Бованъ (1899), Бовалъ (1906), Бована (1926). На нашу думку, в основі н. – прізвища власника; пор. ос. н. Бован (1692); апелятив бовван – „статуя, що зображає бога” [Б. Д. Грінченко]. Див. також № 294.

294. Бовване́ць – р., л. Збруча л. Дністра; між рр. Самець і Турівка; протікає через н. п. Видава, Бронівка, Сарнів, Куровечка, Завалійки, Федірки, Мирівка, Поляни (Вл). Варіанти н.: Бовенець, Бовенец; можливо, ідентична із р. Шукайвода [СГУ], Бовенець. Довжина – 42 км [КРВУ]. Н. виводять від бовван – „кам’яні стовпи-останці”, які утворилися в долинах притоки Збруча внаслідок вивітрювання і нагадують кам’яних ідолів, яким поклонялися стародавні слов’яни [М. Т. Янко].

295. Бовкунú – с., Ск, Пен. Варіанти н.: Болкуны (1618), Bolkuny (1880), Болкуни (1926), Бовкуни (1946). Відантропонімна н.; пор. ос. н. Бовкун. Див. також бовкун – „один впряжений віл” [Б. Д. Грінченко], „мовчазна, відлюдкувата, похмура людина” [СУМ].

296. Богдáнівка – с., Вл, Бог. Відоме з 1629 р. [О. І. Баранович]. Варіанти н.: Богдановка (1855), Bogdanowka (1880), Богданівка (1926). Етимологічні гіпотези: 1) с. назване на честь Богдана Хмельницького; 2) село людям Богом дано. На нашу думку, н. відантропонімна; пор. ос. н. Богдан (1052).

297. Богдáнівський ліс – ур., Вл. Існувало у ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: ур. Богдановецкій л. (1899), Богдановск.-лhсъ (1906), Богдановскійлhсъ (1911). Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та ГТ.

298. Богдáнівський млин – ур., Вл. Як н. п. Богдановск.-мельн. зареєстровано у 1906 р. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та апелятива у значенні АГТ.

299. Богдáнівці– с., Др, Бгд. Варіанти н.: Bogdanowcze in Boh (1493), Bohdanowcze (1530), Богдановцы (1542), Boydanowce (1630–1650), Bohdanowce (1668), Bogdanowce (1784), Богдановка (1800), Богданівці (1926). За переказами, колишня н. пос. – Нивка; воно було повністю спалене, а в навколишніх селах про трагедію говорили: „Біда в Нивці” → Біданівці → Богданівці. На нашу думку, відантропонімна н.: богданівці – „мешканці пос., засновником чи власником якого був Богдан”; пор. ос. н. Богдан (1052). Н. локалізувалася гідронімом.

300. Богдáнівці– с-ще, Хм, Кпс. Виникло біля зал. ст., збудованої у ІІ пол. ХХ ст. Варіанти н.: ст. Богдановцы (1862), зал. ст. Станція Богданівці (83 верста Проскурівської лінії) (1926), ст. Богданівці (1938), сел. зал. ст.Богданівці (1956), сел. Богданівці (1960), Богдановцы (2000). Трансойконімна н., ускладнена АГТ та локативним словосполученням (див. № 400).

301. Богорóдицької цéркви – х., Пл. Існував у XIX – І трет. XX ст. Варіанти н.: хут.Богородичной Церкви (1899), Богородичной церк. (1911). Н.-сл.-сп. посесивного характеру.

302. Богослíвка– с., Гр. Існувало з XVІІІ ст. під н. Циганська гора і було перейменоване місцевим поміщиком [C. Д. Бабишин], проте документальні відомості відсутні. У 30-х рр. ХХ ст. приєднане до с. Спасівка. Варіанти н.: folw. Bohoslowski (1789), д. Богословка (1862), Богославка (1888), Богослівка (1926). Імовірно, н. пос. мотивована іменем святого Іоан Богослов; дано за аналогією до найменувань навколишніх сіл Спасівка та Покровка. Див також ос. н. Богуслав (1565).

303. Богурú – х., Дн. Існував у ІІ пол. XIX – І трет. XX ст. біля с. Кривчик. Варіанти н.: фольв. Бомари (1893), фольв. Богдановка (1911), х. Богури (1926). Пос. мають різні назви, проте локалізовані в одному місці. Можливо, н. мотивовані ос. н. першопоселенців або власників.

304. Богуші́вка – р., п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра (Сл). Варіант н.: Богушевка [СГУ].Місцезнаходження точно не локалізоване; можливо, це р., що протікає через н. п. Романини, Славута (Сл). Довжина – 20 км [КРВУ]. На нашу думку, відантропонімна н. невідомої мотивації.

305. Бодачíвка – с., Км. Відоме із серед. XVІ ст. [Прапор Жовтня. – 1972. – № 185]. У 30-х рр. ХХ ст. приєднане до с. Колодіївка. Варіанти н.: Boidaczowka (1630–1650), w Bodaczuwce (1765), Bogdaczowka (1775), Bodaczowka (1784), Бодачевка (1805), Богачевка (поч. ХІХ ст.), Будачевка (серед. ХІХ ст.), Бодачівка (1926). За І. В. Гарнагою, н мотивована прізвиськом першого поселенця – Бодач [Прапор Жовтня. – 1972. – № 185]; пор. ос. н. Будак, Будко, Budok (1683).

306. Бодачíвський Яр – присілок, Км. Існував у І трет. XX ст., приєднаний до с. Колодіївка. Локативна н.-сл.-сп., що складається з ад’єктоніма та ГТ.

307. Боднарíвка – с., Чм, Гус. Варіанти н.: Bednarow (1661), Bednarowce (1765), Бондаревка (1800), Беднаровка (1805), Бондаровка (1862), д. Боднаровка, Бондаровка (1893), Боднарівка (1926), Бондарівка (1946). С. Д. Бабишин виводить н. від апелятива бондар – „ремісниче поселення бондарів”. На нашу думку, н. пос. мотивована ос. н. Боднар.

308. Боднарíвка – с., Яр, Бод. Варіанти н.: Bednarowka (1784), Бондаревка (1805), Бондаровка (1855), Боднаровка (1888), Боднарівка (1926), Бондарівка (1946). Н. – див. № 307.

309. Бóжеськ –м., Др. На думку М. М. Тихомирова, пос. існувало в XI–XIII ст. Локалiзацiя сумнiвна; можливо, залишки пос. знаходяться бiля с. Городище або с. Божикiвцi. Варіанти н.: Божьиска, Божьска (1097), в Бужьскем (1100), Боужскый /боужеск/ (1146), Божьски /боузско, боужской/ (1146), Божьскы (1148), Божьскый (1241). Вiдгiдронімна н. (р. Пiвденний Буг, в минулому – Бог).

310. Божúківці – с., Др, Бож. Деякі дослідники пов’язують пос. із д.-р. м. Божеськ (див. № 309). Варіанти н.: Buzikowcze (1431), Buzukowcze (1493), Bozukowcze (1530), Бозуковцы (1542), Bohowkofce (1630–1650), Bozukowce (1784), Бозинковцы (1795), Базиковцы (1800), Божиковцы (1805), Бозиковцы (поч. ХІХ ст.), Божидары (1855), Божиковцы, Бажуковцы (1862), Божиківці (1926). Виведення н. від ойконіма Божеськ є сумнівним. На нашу думку, відантропонімна н.: божиківці – „мешканці пос., засновником чи власником якого був Божик”; пор. ос. н. Божик (1052), Божко (1692).

311. Бóйків – х., Тф. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. біля с. Святець. Відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Бойко (1683).

312. Бóйня– висілок, Гр. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. Приєднаний до м. Городок. В основі н. – ойконiмiзований апелятив бойня зі значенням „спеціально устатковане приміщення для забою тварин, різниця” [СУМ].

313. Бокúївка– с., Вл, Бок. Варіанти н.: Bokiowcze ad Grodek (1583), Bokiowka (1661), Bokiiwce (1789), Букиевка (1805), Bukijowka (1820), д. Бокиевка (1862), Бокіївка (1926), Бокиївка (1938). С. Д. Бабишин виводить н. від ГТ бокай, бакай зі значенням „глибока яма в болоті, річці”. Д. Г. Бучко вважає н. переселенською (див. с. Boki, Bokow на Волині). На нашу думку, н. мотивується антропонімом; пор. ос. н. Бокій (1554).

314. Болгáри –дача, Дн. Як н. п. зареєстрована у 1893 р. С. Д. Бабишин виводить н. від етноніма болгари.

315. Боложі́вка – р., п. Вілії л. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через с. Малі Калетинці (Бл). Варіант н.: Боложевка [СГУ]. Довжина – 15 км [КРВУ]. Відойконімна н. (див. с. Боложівка, Тернопільська обл.).

316. Болота – ур. біля с. Бедриківці (Гр), у якому знайдено залишки трипільського пос. [І. С. Винокур]. Плюральна н., похідна від ГТ (див. № 320).

317. Болотиста – р., п. Смотричу л. Дністра; протікає через с. Кузьмин (Гр). Варіанти н.: Bołocista, Болотистая, Болотня (як п. Смотричу), Болотная [СГУ]. На нашу думку, те саме, що й Верхівка (див. № 575). Н. – субстантивований квалітативний прикметник, який вказує на заболоченість берегів гідрооб’єкта.

318. Болотистий – потік, п. Ушиці л. Дністра; між рр. Бобрик і Жванчик. Варіант н.: Болотистый [СГУ]. Н. – див. № 317.

319. Болотний – струмок, п. Ушиці л. Дністра; між р. Бобрик і Синюха. Варіант н.: Błotny[СГУ]. Н. – див. № 317.

320. Болóто – х., Вл. Як н. п. фіксувався у 1926 р. біля с. Маначин. Відмікротопонімна н., в основі якої – ГТ болото зі значенням „грузьке місце з надмірно зволоженим ґрунтом, часто стоячою водою та вологолюбною рослинністю” [Б. Д. Грінченко]; „низовина, поросла травою” [Т. А. Марусенко].

321. Болóтянка – х., Сл. Зафіксований у 1855 р. біля с. Тростянець. Більш детальні відомості відсутні. Квалітативна н., в основі якої – ГТ болото (див. № 320).

322. Болохівщина (Болохівське удільне князівство, Болохівська земля)– адміністративно-територіальне утворення, яке виникло у період феодальної роздробленості, коли внаслідок міжусобиць влада київських князів ослабла, а Галицько-Волинське князівство ще не було повністю впорядковане, як „загадочная Болоховская земля, лежавшая на сhверh нынhшней Подольской и югh Волынской губерній” [П. М. Батюшков]. В Іпатіївському літописі під 1150 р. уперше згадується м. Болохів (на думку краєзнавців, це сучасне м. Любар Житомирської області). За даними дослідників, Болохівщина розташовувалася у верхів’ях р. Південний Буг, по річках Случ і Тетерев. На її території розміщені сучасні Деражнянський, Летичівський, Старокостянтинівський, Старосинявський райони, східна частина Красилівського і Хмельницького районів Хмельницької області, а також низка районів теперішніх Вінницької та Житомирської областей. Болохівцями вважали нащадків літописних уличів, сіверян і тиверців [С. Демидюк] або нащадків древлян і полян [В. Паска], які утворили свою державу в Надслуччі. Болохівське удільне князівство проіснувало до серед. ХІІІ ст. і було зруйноване Данилом Галицьким за непокору та зв’язки з татарами, оскільки, скориставшись татарськими погромами, болохівці спробували вийти з-під влади волинських князів. У літописах згадуються такі болохівські міста, як Білобережжя, Губин, Кобудь (Ікобудь), Микулин, Чернятин [П. М. Батюшков, І. С. Винокур, О. Журко та ін.].

323. Бóмкове– с., Др, Зян. Існує з поч. ХХ ст. Варіанти н.: хут. Бомково (Белліково) (1926), Бомкове (1946), Бомковое (1979). В основі н. – прізвище або прізвисько колишнього власника; пор. також апелятив бомок зі значенням „шершень; джміль” [Б. Д. Грінченко].

324. Борбухú– с., Яр, Бод. Варіанти н.: Борбурчинцы (1432), Borborthyncze (1493), Burburczincze (1679), Borbachy (1784), Burbuchi (1787), Borbuchy (1820), д. Борбухи (1862), Горбухи (1898), Барбухи (1926). С. Д. Бабишин виводить н. від апелятива боротьба (колись тут було місце сутичок із татарами). На нашу думку, в основі цієї плюральної н. – антропонім Борбух.

325. Бордючìв – х., Пл. Існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Бордючевъ (1899), Бордючовъ (1906). Відантропонімна н.; пор. ос. н. Бордюг, Бордюк. Див. також бордюг – „шкіра, знята з кози або теляти” [Б. Д. Грінченко].

326. Борúсів – с., Із, Бор. Варіанти н.: Борисовъ (1534), Boriesow (1789), Борисов (1921), Борисів (1926). За переказами, засновником пос. був Борис, який першим оселився у лісі після втечі від татарської навали. Отже, відантропонімна н.; пор. ос. н. Борисъ (980).

327. Борúсів– c., Кр. Існувало у ХІХ – І пол. ХХ ст. Варіанти н.: х. Борисов (1855), Борисовъ дворъ (1899), Борисів Двір (1926), Борисів (1946). У 1960 р. приєднане до с. Радісне (тоді Голюнки). Із кінця ХХ ст. на картах фіксується як Радостное (1992), Борисів (2004). Відантропонімна н.; пор. ос. н. Борисъ (980). Варіант н. – сл.-сп., яке складається з антропоніма та ГТ двір – „місце біля будинку, оточене забором” [Б. Д. Грінченко]. Паралельна н. – трансойконімна.

328. Борúсівський Клиновéць – х., Із. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Стороничі. Варіанти н.: дер.Борисовск. Клиповецъ (1899), 1906 – Борисовскій-Клиновецъ (1906), Борисов.-Клиновецъ, Калиновецъ (1911), Клиновець (1921), Борисівський Клиповець (1926). Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та апелятива, в основі якого ГТ клин – „земельна ділянка у вигляді трикутника”; „частина земельного угіддя, що виділяється за певною ознакою” [СУМ]. Зафіксовані перший і останній варіанти – помилкові.

329. Борúсові Лóзи – х., Ск. Як н. п. Борисовы Лозы зареєстрований у 1899 р. Н.-сл.-сп. складається з присвійного прикметника та флороапелятива.

330. Борúшківці– с., Км, Слк. Варіанти н.: Борисковцы (1431), Boryskowce (1493), Borikofce (1630–1650), w Boryszkowcach (1765), Боришковцы (1800), Борыжковцы, Борышовцы (1855), Борышковцы (1893), Боришківці (1926). С. назване ім’ям Боришка – власника чи одного з перших мешканців пос. [Прапор Жовтня. – 1972. – № 124]; пор. ос. н. Бориш (1368), Борис (980).

331. Боришковéцька ґурáльня– х., Км. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Оленівка. Н. складається з ад’єктоніма (див. № 330) та апелятива зі значенням „горілчаний завод” [Б. Д. Грінченко].

332. Боришковéцький– х., Км. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Оленівка. Локативна н., в основі якої – ад’єктонім (див. № 330).

333. Боровщина – х., Сл. Зареєстрований біля с. Головлі у 1926 р. Відмікротопонімна локативна н., в основі якої – ГТ бір зі значенням „сосновий ліс” [Б. Д. Грінченко]; „сосновий або інший шпильковий ліс; мішаний ліс із переважанням сосни” [СУМ]; „мокре місце між узгір’ями” [Т. А. Марусенко].

334. Борóк – ур., Сл. Фіксувалося як н. п. Борок на поч. ХХ ст. Демінутивна н.; пор. ГТ бір (див. № 333).

335. Боронíвка– с., Нв. Існувало у ІІ пол. ХІХ ст. біля с. Антонівка. Відантропонімна н.; пор. ос. н. Борон, Бороненко (1572).

336. Борсукú– с., Нв, Брс. Варіанти н.: Borssukow (1404), Borschukowcze (1469), Borssukowcze (1493), Barsokufce (1630–1650), Borsukowce (1661), Borsukowa (1703), Borsukufce (ІІ чверть ХVІІІ ст.), Борсуковцы (1805), Барсуковка (1857), Барсуковцы (1893), Борсуки (1926), Барсуки (1956). Посесивна відантропонімна н.; пор. ос. н. рос. Барсук (поч. ХV ст.), Борсук (1584).

337. Борсукíвський млúн– х., Нв. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Борсуки. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та АГТ.

338. Борсу́чка – струмок, п. Калюсу л. Дністра; протікає у с. Браїлівка (Нв). Відмікротопонімна н. зоофорного походження (до сьогодні тут є багато нір борсуків).

339. Бóртники – с., Пл. Відоме із ХVІ ст. 1960 р. приєднане до м. Полонне. Варіанти н.: Bortniki (1789). Бортникипредм. м. Полонаго (1899). УН. виводять від апелятива бортник – „феодально залежний селянин, який доглядає господарські борті” [СУМ]. На нашу думку, н. відантропонімна; пор. ос. н. Бортник (1512).

340. Борщівка –с., Гр, Рад. Варіанти н.: Borczowka (1404), Borschczowka (1493), Борщовка (1530), Borszсzowka (1661), Borszczuwce (1765), Buszowka (1784), Борщивка (1800), Борщевка, Раковка (1893), Борщiвка (1926). С. Д. Бабишин виводить н. від флоролексеми борщівник – „дворічна й багаторічна рослина з родини зонтичних з великим листям, молоде стебло її їстівне”. Більш імовірно, що н. вiдантропонімного походження [Прапор Iллiча. – 1975. – № 85], пор. ос. н. Борщ (1565); див. також – помiщики Борщовськi [АЮЗР]. Пос. Ракiвка злилося iз с. Борщiвка.

341. Борщíвка – с., Тф, Брщ. Варіанти н.: Борщовка (1430), Barszczechow (1497), Барщеховъ (1517), Borszczowka (1789), ХІХ ст. – Борисовка (1824), Барасовка (1855), Борщевка (1899), Борщівка (1926). Н. – див. № 340. Паралельні назви, зафіксовані на карті, – помилкові.

342. Борщíвка – х., Сл. Зафіксований як н. п. Борщовка у 1899 р. Н. – див. № 340.

343. Борщовéцька гранúця – ур., Тф. Зареєстроване як н. п. Борщовецк. граница у 1899 р. Н. – локативно-квалітативне сл.-сп., яке складається з ад’єктоніма (див. № 341) та апелятива границя у значенні „кордон”.

344. Боснячина фільвáрок– передмістя, Яр. Виникло на поч. XVІІІ ст., існувало як один н. п. із с. Боснячина (пізніше – с. Березівка). Як окреме пос. зареєстроване у 1926 р. Н.-сл.-сп. складається з ойконіма (див. № 193) й АГТ (див. № 4719).

345. Бóхнú – с., Лт, Грш. Варіанти н.: Buchni (1565), Buchny (1668), Bochny (1784), Богны (1820), Быхны (1855), Бохны (1888), д. Бохны, Бухны, Быхны (1893), Бахны (1915), Бохни (1926). Відантропонімна посесивна н.; див. – поміщики Бухновські [АЮЗР].

346. Бочкíвський Кýрінь – ур., Шп. Існувало як н. п. у ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Бочковск. курень (1899), Бочковскій-Курень (1906). Н.-сл.-сп. складається із присвійного прикметника та АГТ курінь зі значенням „житло взагалі або місце житла”, „частина села або міста” [Б. Д. Грінченко].

347. Бощановéцький млин – млин, Тф. Зареєстрований як н. п. Бощановецкая мельница у 1899 р. Локативно-квалітативна н.-сл.-сп. (об’єкт знаходиться біля с. Борщівка).

348. Брáга – с., Км, Жва. Відоме з 1547 р. [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський], за іншими джерелами – із серед. XІV ст. [Прапор Жовтня. – 1971. – № 132]. Варіанти н.: Breka (1630–1650), Braha (1661), w Braze (1765), Браха (1793), Брага (1800). Етимологічні гіпотези: 1) н. мотивована апелятивом брага зі значенням „корчма” – с. стояло на перехресті торгових шляхів [С. Д. Бабишин]; 2) основі н. – прізвисько одного з перших мешканців с., що виробляв і продавав брагу (пиво) [І. В. Гарнага]. На нашу думку, н. відантропонімна посесивна; пор. ос. н. Брага [Д. Г. Бучко]

349. Бражинéцький призавгóсп – призавгосп, Пл. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Бражинці. Варіанти н.: Бражинецкая (1839), Бражинская (1855), хут.Бражинецк. цвhтъ (1899), Бражинецький призавгосп (1926). Н. складається з ад’єктоніма та АГТ.

350. Брáжинці – с., Пл, Бра. Варіанти н.: Brazynczy (1583), Бражинцы (1855), Бражинці (1926). За переказами, с. заснували колишні бранці – татарські полонені. Звідси й н. Бранці, яка з часом трансформувалася у Браженці. Згодом тут побудували гуральню, де виготовляли бражку [Новий шлях. – 1988. – № 139]. На нашу думку, патронімічна н.; пор. ос. н. Брага [Д. Г. Бучко]; Бражникъ (1499).

351. Браїлівка– с., Нв, Брл. Відоме з 1629 р., до 1795 р. мало н. Чолківська-Слобода [ІМІС]. Варіанти н.: Brailowka (1630–1650), Brahilowskiey Slobody (1661), w Brailuwce (1765), Brahilowka (1784), Браиловка (1800), Брагиловка (1805), Браилов (1855), Браиловка, Цёлковская Слобода (1893), Браїлівка (1926), Браілівка (1940). Інші варіанти: – Бродячівка, Бриднівка [Наддністрянська правда. – 1992. – № 13]. Сучасна н. – відойконімна: тут проживають переселенці з міст. Браїлів, що на Вінниччині. Пор. також ос. н. Браил (1427). Паралельна н. складається з ад’єктоніма (див. № 4940) та АГТ.

Предыдущая 1 2 3 4 5 678 9 10 11 12 13 14 15 16 Следующая