ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

СЛОВНИК ТОПОНІМІВ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 5 страница

Предыдущая 1 2 3 4 5 6 789 10 11 12 13 14 15 16 Следующая

352. Брáницький Цвіт – ур., Пл. Існувало як н. п. у XIX – на поч. XX ст. Варіанти н.: Бражинецкий цвhтъ (1899), ур. Браницкий цвhтъ (1906), Браницкій Цвhтъ (1911). Трансойконімна н. (див. № 349).

353. Браткóво– ліс. ст., Гр. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Можливо, відмікротопонімна н. з посесивним значенням.

354. Брáтський – х., Пл. Існував у XIX – на поч. XX ст. як Братскій. В основі н. – субстантивований посесивний прикметник.

355. Брацлáвського– х., Лт. Існував у І трет. XX ст. біля с. Бохни. Генітивна посесивна н.

356. Бресь – х., Хм. Існував у І трет. XX ст. біля с. Заріччя. Етимологія н. невідома. Можливо, в основі н. – антропонім. Див. також спільнослов. брести – „переходити вбрід” [ЕСУМ].

357. Брещукá– х., Сс. Існував у І трет. XX ст. біля с. Нова Синявка. Генітивна посесивна н.

358. Брúки зал. бýдка – зал. б., Шп. Як н. п. зареєстровані у 1926 р. біля с. Судилків. На нашу думку, в основі н. – деформований ойконім Брикуля та АГТ.

359. Брúки зал. казарма – зал. казарма, Шп. Як н. п. зареєстровані у 1926 р. біля с. Судилків. Н. – див. № 358.

360. Брикули́нський –потік, п. Муховця Хомори л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через с. Брикуля (Шп). Варіант н.: Брыкулинскій [СГУ]. Відойконімна н. (див. № 361).

361. Брикýля – с., Шп, Сбз. Існує з ХІХ ст. як Брикуля. 1992 р. – Брыкуля. Локативна відмікротопонімна н., в основі якої – ГТ брикуля зі значенням „пасовище на березі річки” [С. Д. Бабишин].

362. Брідóк– заказник, Км. Розташований біля с. Крушанівка. Площа – 5,5 га [ППХ]. Н. – див. № 363.

363. Брідóк– с., Хм. У 50-х рр. ХХ ст. приєднане до с. Вовча Гора. Варіанти н.: х. Бродок (1862), х. Брідок (1956). Локативна н., в основі якої – ГТ із демінутивним забарвленням; пор. брід – „мілке місце річки, озера або ставка, в якому можна переходити або переїжджати на інший бік; заболочена, важкопрохідна частина дороги” [Б. Д. Грінченко]. Див. також ос. н. Бродекъ (1136).

364. Бровар – ур. біля с. Гуменці (Км), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. В основі н. – апелятив бровар зі значенням „пивовар” [Б. Д. Грінченко].

365. Броварí – с., Км, Дрв. Існує з поч. ХХ ст. Варіанти н.: посіл. Бровари (1926), х. Броварі (1956). Пос. виникло на місці поміщицької броварні [С. Д. Бабишин]; див. також № 364.

366. Брова́рка – р., п. Смотричу л. Дністра; протікає через с. Гвардійське (Хм) [СГУ]. Н. утворена від мікротопоніма, де р. бере початок (за переказами, тут раніше була гуральня).

367. Бровáрня – завод, Кр. Як н. п. зафіксований біля с. Кульчини у 1926 р. В основі н. – апелелятив броварня.

368. Бродóк – д., Із. Зафіксовано у ХІХ – на поч. ХХ ст. як д.Бродокъ. Н. – див. № 363.

369. Бродóк – ур., Сл. Існувало як н. п. Бродокъ у ХІХ – на поч. XX ст. Н. – див. № 363.

370. Бронíвка – с., Вл, Брн. Варіанти н.: Бруловка (1581), Bronnica (1661), Broniowce (1789), Браневка (1805), Broniuwka (1820), Бруневка (1862), Броневка (1884), Броневка, Бруновка, Брунёвка (1893), Брунівка (1926). Етимологічні гіпотези: 1) від апелятива бронниця – „майстерня з виготовлення зброї” [М. Т. Янко]; 2) від апелятива брани, борони – „дерев’яні перешкоди, примітивні засіки в лісах” [С. Д. Бабишин]; 3) від апелятива броня: у давнину тут нібито виготовляли броню; 4) за легендою, у власника земель поміщика Зелевського було дві доньки – Броніслава і Гелена, і старшій батько заповів більшу частину земель на лівому березі р., де й виникло село Бронівка. А територія на правому березі р. після заселення почала іменуватися Геленівкою (сьогодні – це частина с. під н. Галянівка). На нашу думку, н. посесивна відантропонімна; пор. ос. н. Броннникъ (1481), поміщик Броневський [АЮЗР].

371. Бронівськúй –призавгосп, Вл. Існував у 20-х рр. ХХ ст. біля с. Бронівка. Локативна відойконімна н.

372. Броніслáвівка – ферма, Шп. Як. н. п. Брониславовка існувала на поч. ХХ ст. Відантропонімна посесивна н.; пор. о. н. Броніслав (1594).

373. Броніслáвка– присілок, Чм. Існував на рубежі ХІХ–ХХ ст. біля с. Хропотова. Н. – див № 372.

374. Брóнники – с., Шп, Грд. Відоме з 1629 р. Варіанти н.: Бронне (1641), Broniki (1880), дер.Бронники (1899), Броники (1906), Броникъ (1911). Родова н., в основі якої – ос. н. Броннникъ (1481), бояри Бронницькі [Н. М. Яковенко]; пор. також бронники – „люди, що виготовляли зброю” [М. Т. Янко].

375. Бýбнiвка– с., Вл, Буб. Виникло у 1569 р. на місці чумацької стоянки [М. В. Макухін], поряд iз с. Василькiвцi, спаленим татарами [Є. І. Сіцінський]. Варіанти н.: Vassylkowcze (1493), Bubnowka (1661), Bebnuwce (1765), Будовка (1800), Бубновка (1805), Бембновка (поч. XIX ст.), Bebnowka (1820), Бол. Бубновка (1855), В. Бубновка (1876), Бубновка-Великая (1888), Велика-Бубнiвка (1926), Бубнiвка (1971). В основі н. колишнього пос. – ос. н. Василько (1138). Сучасна н. мотивована апелятивом бубен [М. В. Макухін, Л. О. Тімічев]. С. Д. Бабишин виводить н. від прізвиська, що більш імовірно. Н. ускладнювалася квалітативним прикметником.

376. Бýбнiвка– с., Гр, Буб. Варіанти н.: Bubnowka (1661), Bębnowka (1775), Bembnowka (1784), Bęmbnowka (1787), Бубновка (1800), Bebnawka (1820), Бубновка-Малая (1888), Мала Бубнівка (1926), Бубнівка (1938). Відантропонімна н. [Прапор Ілліча. – 1975. – № 85]; пор. ос. н. рос. Бубнов (1685). Н. ускладнювалася квалітативним прикметником. Див. також № 375.

377. Бýбнівське –болото біля с. Бубнівка (Вл). Площа – 40 га [ППХ]. В основі н. – ад’єктонім.

378. Бýбнiвський –х., Гр. Як н. п. зареєстрований у 1862 р. Приєднаний до с. Бубнiвка. Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

379. Бубновéцький лíс (Урóчище Юхúмівці) – ліс. ст., Вл. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Н.-сл.-сп. складаються з ад’єктоніма і ГТ; ГТ й ойконіма.

380. Бýвша комýна – висілок, Лт. Існував у 20-х рр. ХХ ст. біля с. Ярославка. Квалітативна н.

381. Бýвший маєток Ракóвіча –х., Км. Існував у 20-х рр. ХХ ст. біля с. Привороття як (Бувший) маєток Раковіча. Н.-сл.-сп. складається з дієприкметника, апелятива і прізвища власника у генітивній формі.

382. Бýвший Попíв –х., Кр. Існував у 20-х рр. ХХ ст. біля с. Хотьківці. Н.-сл.-сп. складається із квалітативного дієприкметника та присвійного прикметника.

383. Бýвший Попíв –х., Сс. Існував у 20-х рр. ХХ ст. біля смт. Стара Синява. Н. – див. № 382.

384. Бýвший Попíвський –х., Сс. Існував у 20-х рр. ХХ ст. біля с. Нова Синявка. Н. – див. № 382.

385. Буга́йка – р., л. Збруча л. Дністра; між рр. Медведівка і Рудка; на нашу думку, л. Ошуки л. Збруча л. Дністра; протікає через с. Тарасівка, Курівка (Гр). Варіанти н.: Шукайвода, Шипайвода, Шупайвода [СГУ]. Гідронім мотивований зоолексемою бугай – „бик”. Паралельні н.-композити включають до свого складу апелятив вода та віддієслівний компонент квалітативного забарвлення (вказує на невеликі розміри гідрооб’єкта або на смак води).

386. Бýгú – х., Др. Існував у І трет. XX ст. біля с. Новий Майдан. В основі н. – прізвище власника у генітивній або плюральній формі.

387. Буглаї –с., Др, Смк. Варіанти н.: Bulhakowcze (1469), Булгаковцы (1530), Bulhayowcze (1578), Buhaje (1784), Buhlaie (1820), Булай (1862), Буглаи (1884), Буглай (1915), Буглаї (1926). С. Д. Бабишин виводить н. від флоролексеми буглав – „ряст”. На нашу думку, н. патронімічна; пор. ос. н. Булгак (1466), Булгай (XVІ ст.), Бугай (1498).

388. Буглаїв (Бугáй) –х., Др. Існував у І трет. XX ст. біля с. Криничне. Відантропонімна н. (див. № 387).

389. Бýда – ур., Шп. Як н. п. зареєстроване у 1899 р. Відмікротопонімна квалітативна н., в основі якої – ГТ; пор. буда – „поташний завод; селітровий завод; місце в лісі для виварки дьогтю, смоли” [Б. Д. Грінченко, С. Д. Бабишин]. Див. також ос. н. Bud (1552), Буда [М. О. Демчук].

390. Бýда Бачмáнівська – ур., Сл. Існувало у ХІХ – на поч. ХХ ст. біля с. Романівка. Варіанти н.: Буда Бачмановская (1855), Буда-Бачмановск. (1906), Буда-Бочмановск. (1911). В основі н. – ГТ (див. № 389) та ад’єктонім.

391. Бýда Грáбова – х., Шп. Існував у ХІХ ст. біля с. Климентовичі. В основі н. – ГТ (див. № 389) та відфлоролексемний прикметник.

392. Бýда Масьовéцька –– х., Хм. Зафіксований у 1862 р. як Буд. Масиовецкая, приєднаний до с. Масiвцi. Н. – див. № 390.

393. Бýда Симерéнська – х., Ск. Існував у ХІХ ст. біля с. Семиренки як Буда Симеренска. Н. – див. № 390.

394. Будалúшино – х., Др. Існував у І трет. XX ст. біля с. Згарок. Відмікротопонімна н., в основі якої – ГТ буда (див. № 389).

395. Бýди – ур., Сл. Як н. п. зареєстроване у 1899 р. Плюральна н. (див. № 389).

396. Будинки п.-з. залізниці – зал. б., Пл. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. біля с. Горошки. Локативно-квалітативна н.-сл.-сп.

397. Бýдиська – передм., Гр. Як н. п. зареєстрований у 1926 р., приєднане до м. Городок. В основі н. – ГТ будисько (див. № 398).

398. Бýдище – х., Сл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Великий Правутин В основі н. – ГТ будище зі значенням „місце, де був поташний завод” [Є. К. Тимченко], див. також № 389. Пор. діал. ГТ будища – „низовина, заросла лісом” [Т. А. Марусенко].

399. Бýдка – х., Сл. Існував у ХІХ ст. біля с. Улашанівка. Квалітативна н., мотивована апелятивом буда (див. № 389).

400 – 403.Бýдка з. д. 365 в., 359 в., 363 в., 591 в. – зал. б., Шп. Зафіксовані як н. п. біля сіл Купине та Траулин у 1926 р. В основі н. – апелятив у значенні АГТ та числівниково-іменниковий конкретизатор.

404 – 405. Бýдка залізнúчна – зал. б. Зареєстровані як н. п. у 1926 р. біля сіл Сягрів (Пл.) та Савичі (Шп). В основі н. – АГТ.

406 – 408. Бýдка залізнична 23 кл., 24 кл., 25 кл. – зал. б., Шп. Зафіксовані у 1926 р. біля с. Чотирбоки. Н. – див. № 400 (на нашу думку, помилкове скорочення – замість 23 км і т. д.)

409 – 411. Бýдка залізнúчна 57 кл., 97 кл., 100 кл. – зал. б., Кр. Як н. п. зареєстровані у 1926 р. біля сіл Великі Юначки і Баглайки. Н. – див. №№ 400, 406.

412. Бýдка залізнúчна 84 в. – зал. б., Кр. Як н. п. зареєстрована біля м. Красилів у 1926 р. Н. – див. № 400.

413. Бýдка і казарма на 599 вер. Пд.-Зх. З. Д. – зал. б. і зал. каз., Шп. Зареєстрована як н. п. у 1899 р. Н. – див. № 400.

414. Бýдка лісна в Банковому лісі– лісна будка, Шп. Як н. п. зареєстрована у 1899 р. Н. складається з АГТ і дримоніма.

415 – 418. Бýдка на 587, 586, 595, 597 вер. Пд.-Зх. З. Д. – зал. б., Шп. Зареєстровані як н. п. у 1899 р. Н. – див. № 400.

419 – 422. Бýдка п.-з. з. 566 в., 565 в., 564 в., 569в. – зал. б., Пл. Зареєстровані як н. п. біля с. Котюжинці у 1926 р. Н. – див. № 400.

423 – 424. Бýдка п.-з. зал. 88 в., 89 в. – зал. б., Кр. Як н. п. зареєстровані у 1926 р. біля м. Красилів. Н. – див. № 400.

425.Бýдка п.-з. заліз. – зал. б., Пл. Зареєстрована як н. п. біля с. Горошки у 1926 р. Н. – див. № 404.

426. Бýдка переїздна на 591 в. Пд.-Зх. З. Д. – зал. б., Шп. Як н. п.. зареєстрована у 1899 р. Н. – див. № 400.

427. Бýдка пів. зал. 60 кл.– зал. б., Кр. Зафіксована як н. п. біля с. Росолівці у 1926 р. Н. – див. №№ 400, 406.

428 – 431.Бýдка сторожова на 580, 583, 589, 590 вер. Пд.-Зх. З. Д. – зал. б., Шп. Як н. п.зареєстровані у 1899 р. Н. – див. № 400.

432. Бýдки – х., Бл. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Адамівка. Квалітативна н., мотивована апелятивом буда (див. № 389).

433. Бýдки – х., Шп. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Хоровиця. Плюральна н. (див. № 389).

434. Будóва – фільв., Др. Існував у І трет. XX ст. біля с. Радянське. Н. мотивована апелятивом будова – „будівля, приміщення” [Б. Д. Грінченко].

435. Будьóнівка– с., Яр. Існував у І пол. XX ст., приєднаний до с. Слобідка. Варіанти н.: х. Ковальського (1926), Будьонівка (1946). В основі першої н. – прізвище власника у родовому відмінку однини. Друга н. – меморіальна (в честь маршала С. Будьонного).

436. Бужо́́к – р., л. Південного Бугу; протікає через н. п. Березина, Личівка Копачівка Друга (Вл), Говори Глібки Марківці, Котюржинці, Митинці, Хотьківці, Вереміївка, Заруддя, Печеськи (Кр), Польові Гринівці, Миколаїв, Везденьки, Малі Орлинці, Моломолинці, Редвинці (Хм), Митківці, Меджибіж (Лт). Варіанти н.: Бужокъ, Божокъ, Божекъ, Бужекъ, Bożek, Bużek, Bużok, Bozek [СГУ]. Довжина – 82 км [КРВУ]. Відгідронімна н. (див. № 3535).

437. Бузýлинці –с., Хм. Існувало у ХVІІ–ХІХ ст. біля с. Пархомівці. Варіанти н.: Buzulince (1668), Bozulince (1784), Базуленцы (1800), Бозулинцы Бузулинцы (1862). Патронімічна н., в основі якої – ос. н. Бузула.

438. Бýйволівці – с., Яр, Буй. Варіанти н.: Buiwolowcze (ХVІ ст.), Boiolofce (1630–1650), Buynolowce (1661), Buywolowce (1784), Buywulowce (1789), Буйволовцы (1805), Байволовцы (1855), Буйволівці (1926). На нашу думку, відантропонімна н.: буйволівці – „мешканці пос., засновником чи власником якого був Буйвол”; пор. ос. н. Буйвол (1614).

439. Буйволовéцький – зал. роз’їзд, Яр. Існує з І трет. ХХ ст. Варіанти н.: з. б. 136 верста Шепетівської лінії (1926), Буйволовецкий (1992). Відойконімна н. Варіант н. – див. № 400.

440. Булáївка – с., Ск. Варіанти н.: Булаевъка (1589), Bulajewka (1789), Булаевка (1911), Булаївка (1926). Етимологічні гіпотези: 1) фітофорна н.: с. розміщене на берегах Ікопоті, вкритих лозою та івою; 2) с. Булаівка розташоване на місці колишнього розореного містечка Євки або Івки (була Ивка = Булаивка) [М. І. Теодорович]. На нашу думку, н. відантропонімна; пор. ос. н. Бул, Булай, Булаенко [АЮЗР].

441. Бунакóв (Городóцька дáча)– ліс. ст., Гр. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. В основі н. – прізвище лісника; паралельна н. складається з ад’єктоніма та АГТ.

442. Буржáнська лісовá контóра – лісництво, Пл. Як н. п. Буржанская лесная контора зафіксоване у 1899 р. Локативно-квалітативна н.-сл.-сп., в основі якої – ад’єктонім та ойконімізований АГТ.

443. Буринéцький вúсілок –передмістя, Яр. Як н. п. зареєстровано у 1926 р.; злилося з смт. Ярмолинці. Локативно-квалітативна н., в основі якої – ад’єктонім та АГТ.

444. Бýринці – с., Яр. Відоме з 1625 р. [Д. Г. Бучко]. Як н. п. предм. Буринцы вперше зареєстровано у 1893 р. У 1956 р. приєднане до смт. Ярмолинці. На нашу думку, відантропонімна н.: буринцы – „мешканці пос., засновником чи власником якого був Бура”; пор. ос. н. Бур, Бура (1565), рос. Бурин (1542). Див. також ГТ бориння – „рідкий ліс у низовині; невелика площа лісної парості” [Є. О. Черепанова].

445. Буркíвського – х., Лт. Існував у І трет. XX ст. біля с. Буцні. Генітивна посесивна н.

446. Буртú– с., Чм, Гук. Варіанти н.: Бурта (1862), Бурты (1893), Бурти (1926). Квалітативна н., в основі якої – ГТ бурт, бурта зі значенням „велика купа, насип, підвищення; невисока похила гора; насип, горб, пагорб; місце приготування селітри” [Б. Д. Грінченко].

447. Бурти – ур. біля с. Сокілець (Дн), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 446.

448. Буртú– х., Др. Існував у І трет. XX ст. біля с. Гатна. Н. – див № 446.

449. Буртúн – с., Пл, Бур. Варіанти н.: Буртинъ (1888), дер.Буртынъ (1899), Буртынь (1921), Буртин (1926). Квалітативна н., в основі якої – ГТ бурт, бурта (див. № 446). Можливо, відантропонімна посесивна н.

450. Буртóвського –х., Яр. Існував у І трет. XX ст. біля с. Михайлівка. Генітивна посесивна н.

451. Бурякíвка – с., Км. Існувало у ХVІІІ – серед. ХХ ст. біля с. Кадиївка. Варіанти н.: w Burdziakowcach (1765), Burakowka (1789), Бураковцы (1800), Бураковка (1862), Бураківка (1926). С. Д. Бабишин виводить н. від флоролексеми буряк. На нашу думку, в основі н. – ос. н. Буряк, Буракъ (1552).

452. Буряківка – ур. біля с. Кадиївці (Км), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Відойконімна н. (див. № 451).

453. Бýтівці – с., Вл. Як н. п. Бутовцы зафіксоване біля с. Соболівка у 1921 р. Н. – див. №454.

454. Бýтівці – с., Ск, Бер. У 1766–1923 рр. – вол. ц. Варіанти н.: Бутовцы (1593), ф.Бутовъцы (1618), Бутовецъ (1855), Butowce (1885), Бутівці (1926). Етимологічні гіпотези: 1) після вирубки лісу залишалися бути(зруби), тобто вирубаний ліс із великою кількістю пеньків, хмизу [С. Д. Бабишин]; пор. бутина – „рубання лісу; лісова ділянка, призначена на зруб; лісосіка” [Б. Д. Грінченко]; 2) вулиці в с. розміщені у формі чобота, по-місцевому – бута [М. І. Теодорович]. Пор. також бут – „молода зелена цибуля” [Б. Д. Грінченко]. На нашу думку, н. – патронімічна, пор. ос. н. Бутъ (1176), Бутко (1386).

455. Бýтівщина – х., Ск. Існував у ХІХ – на поч. XX ст. біля с. Бутівці. Варіанти н.: Бутовецкая (1888), Бутовещина (1906). Локативна відойкононімна н.

456. Бутóвського – х., Шп. Як н. п. Бутовскаго зафіксований у ХІХ ст. біля с. Конотоп. Генітивна посесивна н.

457. Бýцневе –с., Др, Ябл. Варіанти н.: Bushniowa (1784), Bucniowa Luka, Bucniowa (1795), Буцнева (1805), Бучнева (1820), Буцніва (1926), Буцневе (1946). Відантропонімна посесивна н.; див. поміщики Буцні (І пол. ХV ст.), Bucen (1450), Буцня (1617).

458. Бýцні –с., Лт, Глн. Суперечливі відомості про н. п.: відоме з ХV ст., до 1523 р. – Мартинківці (не підтверджено документально), до 1763 р. – Буцнівці; міст. – з 1763 до 20-х рр. ХХ ст. За іншими даними, відоме з 1523 р. до 1763 р. як Буцнівці, до 1798 р. – Подоліє. Можливо, деякі н. стосуються с. Буцні теперішнього Барського р-ну Вінницької обл. Варіанти н.: Buczniowce (1450), Buchnowcze (1530), Бухновцы (1542), Bucnie (1607), Podole (1784), Buczniowiec, Podole (1787), Буцневцы (1805), Буцны (1855), Буцнёвцы, Подолье (1862), Буцны, Буцневцы, Подолие (1889), Буцновцы (1905), Буцнівці (Буцні) (1926), Буцки (1938), Буцни (1940). Відантропонімна патронімічна н., яка видозмінилася протягом століть (див. № 457). Варіант н. мотивований хоронімом Поділля.

459. Буцнівéцько-Радовéцька дача – ліс. ст., Др. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Н. складається з двох ад’єктонімів та АГТ.

460. Бýцнівська Еконóмія – призаводгосп, Др. Існував у кін. ХІХ – І трет. XX ст. біля с. Яськівці. Варіанти н.: х. Максимка (1898), Буцнівська Економія (1926). В основі першої н. – ім’я першопоселенця; друга – складається з ад’єктоніма та апелятива економія у значенні „фільварок, ферма” [І. С. Винокур].

461. Бýцнівська Цукровáрня – посілок, Др. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. В основі н. – ад’єктонім та н. підприємства у значенні АГТ.

462. Бýцнівський млúн – окр. госп., Др. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. Н. – див. № 461.

463. Бучáйка – х., Нв. Існував у ХVІІ ст. біля с. Бучая. Варіанти н.: Beczay Maly (1630–1650), Buczayka (1661). Відойконімна н. (див. № 464). Н. ускладнювалася квалітативним прикметником.

464. Бучая– с., Нв, Буч. Відоме з 1388 р. (грамота князя Федора Корiатовича) [Надднiстрянська правда. – 1965. – № 8]. Варіанти н.: Buczоya (1493), Бучая (1542), Buczaia (1661), Buczoja (1703), Буча (1800), Бучаи (1914). С. Д. Бабишин мотивує н. пос. ГТ буча, бучало зі значенням „вир; глибока яма на дні річки; пор. також буча – „шум, крик, тривога” [І. С. Винокур]. Можливо, генітивна посесивна н.; пор. ос. н. Буча (1409), Buscz (1493), J. Bucz, Бучо, Buc [М. О. Демчук].

465. Ваврикове поле – ур. біля с. Яськівці (Др), у якому знайдено залишки трипільського пос. [І. С. Винокур]. Н.-сл.-сп. складається із присвійного прикметника і ГТ.

466. Вакáнці – с., Ск. Засноване на поч. ХІХ ст. як хутір. У 1960 р. приєднане до с. Сковородки. Варіанти н.: 1850 – Вакансъ (1850), ур.Вакансы при с. Сковородкахъ (1911), Вакансы (1921), Ваканці (1946). В основі н. – ГТ ваканець зі значенням „необроблена, запасна земля” [Б. Д. Грінченко], тобто „хутір, заснований на запасних землях” [С. Д. Бабишин]. Н. ускладнювалася локативним прийменниково-ойконімним сполученням слів.

467. Валú – ур., Шп. Існувало у ХІХ ст. як уроч.Валы. Плюральна н., в основі якої – ГТ вал зі значенням „високий земляний насип навколо поселення, міста або фортеці для захисту від ворога” [Б. Д. Грінченко]; „декілька невисоких горбів; козацькі вали” [О. К. Данилюк].

468. Вали – ур. біля с. Суслівці (Лт), у якому знайдено залишки давнього городища [І. С. Винокур]. Н. – див. № 467.

469. Вали – ур. біля с. Теліжинці (Сс), у якому знайдено залишки д.-р. городища [І. С. Винокур]. Н. – див. № 467.

470. Валю́нин – ф., Шп. Як н. п. Валюнинъ існувала на поч. ХХ ст. Відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Валя, Валюня.

471. Вапнярка – с., Км. Відоме з 1800 р. У 1967 р. приєднане до с. Рогізна. Варіанти н.: Вилемовка (1800), Wilamowka (1820), Вилиановка (1862), прис. Вилямовка (1893), Вилиямовка (1911), прис. Вільямівка (1926), Вапнярка (1946). Перша н. – відантропонімна посесивна; пор. ос. н. Вільям. В основі другої н. – апелятив вапнярка зі значенням „піч для випалювання вапна” [Б. Д. Грінченко].

472. Варвáрівка – с., Дн, Плм. Варіанти н.: Barbarczyk (1775), Barbarowce (1784), Barbarowka (1789), Барбаревка (1800), Барбаровка (1862), Барбарівка (1926), Варварівка (1946), Варваровка (1979). Посесивна н.: поміщик Тімановський віддав ці землі доньці Барбарі після її одруження [В. С. Прокопчук]; пор. ос. н. Барбара, Варвара (1398).

473. Варвáрівка – с., Пл, Вбе. Варіанти н.: Барбаровка (1855), Barbarowka (1880), Барбарівка (1926), Варварівка (1946). Н. – див. № 472.

474. Варвáрівка – с., Сл, Врв. Існує з ХVІІІ ст. Варіанти н.: Барбаровка (1816), Barbarowka (1880), Барбарівка (1926), Варварівка (1946). Н. – див. № 472.

475. Варгóцького – х., Сс. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Пилява. Генітивна посесивна н.

476. Вáренка – с., Лт, Коз. Варіанти н.: Warynka (1820), Варинка (1926), Варенка (1946). За переказами, пос. заснував Вар. Більш імовірно, генітивна посесивна н.

Предыдущая 1 2 3 4 5 6 789 10 11 12 13 14 15 16 Следующая