ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

СЛОВНИК ТОПОНІМІВ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 7 страница

Предыдущая 3 4 5 6 7 8 91011 12 13 14 15 16 17 18 Следующая

535. Велúкі Зозýлинці – х., Кр. Як н. п. Зозулинцы Великіе зареєстрований у 1899 р. Трансойконімна н. (див. № 534).

536. Велúкі Калéничі– с., Пл, Вкл. Перша згадка – у 1601 р. [ІМІС]. Каленичи (1629), Kalieniszy (1789), Бол. Каленичи (1855), Каленичи-Великіе (1892), Б. Каленичи (1921), В.-Каленичі (1926), Великі Каленичі (1946). Старожили н. пос. виводять від кал зі значенням „принижене місце для води” або кал – „бруд” [Б. Д. Грінченко]. На нашу думку, родова н.; пор. ос. н. Каленик (1458). Н. ускладнена квалітативним прикметником.

537. Велúкі Калéтинці – с., Бл, Юрв. Відоме з 1629 р. як Калетинці Близчі. Варіанти н.: Калетинцы-Ближние (1681), Б. Калитинцы (1816), Kaletynce wielkie (1822), Б. Колетинцы (1843), Бол. Калетынцы (1855), Wielkie Kaletynce (1866), Великіе-Калетинцы (1889), Б. Калетинцы (1921), В.-Калетинці (1926), Великі Калетинці (1946). Патронімічна відантропонімна н.; пор. ос. н. Калета, Калита (1388). Н. ускладнена квалітативним або локативним прикметником.

538. Велúкі Красúлівські млини – х., Кр. Існував у ХІХ – І чверті ХХ ст. Варіанти н.: Бол. Красиловскіе млыны (ХІХ ст.), Б. Красиловскіе мосты (1921). Н. складається із прикметника, ад’єктоніма та ойконімізованого АГТ млини, замість якого в останньому варіанті помилково вказаний гідротехнічний апелятив мости.

539. Велúкі Мацéвичі – с., Ск, Вмц. Варіанти н.: Мацевичи (1545), Старые Мацевичи (1589), Mazewiszi (1789), Мацевичи Больш (1848), Великіе-Мацевичи (1892), Б. Мацевичи (1921), Великі-Мацевичи (1926), Великі Мацевичі (1946). Патронімічна н., ускладнена квалітативним прикметником, який спочатку вказував на вік, а згодом – на розмір пос.; пор. ос. н. Мацина (1497), Мацко (1451).

540. Велúкі Орлúнці – с., Кр, Вко. Варіанти н.: Orlince (1615–1616), д.Орлинцы (1899), с. Орлинцы (1910), Орлинці (1926), Великі Орлинці (1969). С. Д. Бабишин виводить н. від зоолексеми орел. На нашу думку, патронімічна н.; пор. ос. н. Орел (1585). Н. ускладнена квалітативним прикметником.

541. Велúкі Пузúрки – зал. ст., Із. Зареєстрована як н. п. біля с. Великі Пузирки. Варіанти н.: станц. В.-Пузирки (1926), Бол. Пузырьки (1992), Великі Пузирки (2004). Трансойконімна н. (див. № 542).

542. Велúкі Пузúрки – с., Із, Впу. Варіанти н.: Пузырки (1589), Пузырки бол. (1855), Puzyrki (1889), Великіе Пузырьки (1893), Б. Пузырьки (1921), В.-Пузирки (1926), Великі Пузирки (1946). Родова н.; пор. ос. н. Пузирь (1443). Н. ускладнена квалітативним прикметником.

543. Велúкі Пузúрки – призавгосп, Із. Як н. п. зареєстрований біля с. Великі Пузирки у 1926 р. Трансойконімна н. (див. № 542).

544. Велúкі Цвіткú – ур., Шп. Зафіксоване як н. п. Бол. Цвhтки у 1855 р. біля с. Хролин. Квалітативна відмікротопонімна н.

545. Велúкі Юнáчки – с., Кр, Кре. Відоме з 1629 р. Варіанти н.: Yunacžki (1789), Юначкибол. (1855), Юначинцы (1857), Юначки (великіе) (1892), Юначки (1921), Велики-Юначки (1926), Великі Юначки (1946). За Ю. Д. Гжимайлом, воїни-юнаки з Полісся поселилися на березі озерця і утворили пос. На нашу думку, патронімічна н.; пор. ос. н. Юнакъ (1479). Н. ускладнена квалітативним прикметником.

546. Велúкі Юнáчки – фільварок, Кр. Існував у ХІХ ст. біля с. Великі Юначки як Юначкибол. Трансойконімна н. (див. № 545).

547. Великозалíсся – с., Км, Влз. Засноване у XIII–XIV ст. вірменами – вихідцями з кам’янецької вірменської колонії, відомої ще з XI ст. [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]. За іншими джерелами, відоме з 1460 р. [Прапор Жовтня. – 1971. – № 132]. У кiн. XIX – на поч. XX ст. – вол. ц. Варіанти н.: Ormyany (1493), Ормяны (1530), Ormiani (1630–1650), Ormiany (1661), Ormieni (1784), Ормяне (1801), Бол. Ормяны (серед. XIX ст.), Бол. Ормяне (1855), Бол. Армяне (1862), Армяне (1889), Армяны Большие (1893), Армяне Большие (1914), Великi Армяни (1926), Вел. Вiрмени (1938), Великозалiсся (1946), Великозалесье (1956). Колишня н. мотивована етнонімом вірмени. Сучасна н. – локативно-квалітативне сл.-сп.: с. розташоване за лісом.

548. Велúко-Скнúтський – х., Сл. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. біля с. Великий Скнит. Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

549. Вербахíвський – х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля смт. Чорний Острів. Посесивна відантропонімна н.

550. Вербéцькі тóвтри – заказник, Км. Розташований біля с. Гуменці. Площа – 9 га [ППХ]. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та ГТ товтри – „гори”.

551. Вербéцькі тóвтри (Чотúри кавалéри)– горби, які знаходяться біля с. Вербка (Км) і простягаються паралельно один одному. Висота – близько 60 м [ППХ]. Паралельні н.: 1) ад’єктонім та ГТ; 2) народна – товтри складаються із чотирьох гір.

552. Вéрби – х., Дн. Iснував у II пол. XIX – І трет. XX ст. бiля с. Заставля. Варіанти н.: фольв. Вербы (1893), ф. Верба (1911), Верби (1926). Вiдмiкротопонімна н., мотивована флоролексемою верба. Як зазначає М. Т. Янко, від слова верба в Україні утворено багато топонімів.

553. Вербúлівське – ур., Сл. Існувало як н. п. Вербиловское у ХІХ ст. біля с. Ташки. Відмікротопонімна н., в основі якої – флоролексема; пор. також ос. н. Вербило (1567).

554. Вербúчина– ліс. ст., Хм. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Відмікротопонімна н.

555. Вербúчна– с., Гр. Засноване на поч. ХХ ст., у 50-х рр. ХХ ст. приєднане до с. Сирватинці. В основі н. – флоролексема верба.

556. Вербíвка – с., Кр, Мл. Існує із серед. ХХ ст. Варіанти н.: Калинівка (1946), Вербівка (1969). Обидві н. мотивовані флоролексемами.

557. Вербíвочка – с., Ск, Бер. Варіанти н.: Вербовка (1855), Вербівочка (1926). Відойконімна демінутивна н. (див. № 556).

558. Вербíвці – зал. ст., Шп., Врб. Як н. п. зафіксована біля с. Вербівці. Варіанти н.: Залізн. будка (1926), Вербовцы (1992). Трансойконімна н. (див. № 559). В основі колишньої н. – ойконімізований АГТ.

559. Вербíвці – с., Шп, Врб. Варіанти н.: Вербовцы (1534), Вербовецъ (1816), Раз. Вербовцы (1921), Вербівці (1926). Д. Г. Бучко виводить н. від апелятива верба: вербівці – „ті, що оселилися коло верб”. На нашу думку, н. патронімічна; пор. ос. н. Верба, Вербота (1361).

560. Вербíвці – х., Шп. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Вербівці. Варіанти н.: Вербовецкий церк. хутор (1906), Вербовецкій церков. х. (1911), Вербівці (1926). Трансойконімна н. (див. № 559). Варіант н. ускладнений посесивною конструкцією.

561. Вербíцького – х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Новий Майдан. Генітивна посесивна н.

562. Вéрбка – с., Км, Гум. Варіанти н.: Wierzbka (1431), Vyrzpka (1493), Вирбка (1530), Werba (1630–1650), Werbky (1674), w Werbce (1765), Werbuwka (1784), Вербки (1792), Вербка (1793). Етимологічні гіпотези: 1) трансойконімна н.: сюди переселилися мешканці с. Вербка на Брацлавщині [Є І. Сіцінський]; 2) так називалося поросле вербами ур., де згодом виникло поселення [І. В. Гарнага], що більш імовірно. Див. також ос. н. Верба.

563. Вéрбка – с., Лт, Яли. Варіанти н.: Vyrzpka (1493), Вирбка (1530), Werbka (1784), Вербки (1800), Вербка (1805), Вербка-Старая (1888), Вербка Старая, Вербка Казенная (1893). Відмікротопонімна фітофорна н., яка конкретизувалася квалітативним або посесивним прикметниками.

564. Вéрбка – с., Яр, Вер. Варіанти н.: Werbka (1668), Werbka Drewniana (1784), Werbka Drzewiana (1787), Вербка (1805), Деревянная-Вербка (1855), Вербка-Деревянная (1888), Вербка-Деревянна(1926), Вербка-Дерев’яна (1938). Відмікротопонімна фітофорна н., яка ускладнювався квалітативним прикметником .

565. Вéрбка-Мурóвана – с., Яр, Вбм. Міст. – у XVІІ ст. Варіанти н.: Vyrzpka (1493), Вирбка (1530), Wierbka (1565), Werbky (1630–1650), Werbka (1668), Werbka Murowana (1784), Вербка Мурована (1805), Мурована Вербка (поч. ХІХ ст.), Murowana Werbka (1820), Мурованная Вербка (1855), Вербка-Мурованная (1888). Н. – див. № 564.

566. Вербо́́ва́ – р., п. Жвана л. Дністра (Нв). Те саме, що Батіг. Варіанти н.: Вербовая, Говорка, Замhховка, Wierzbowczem [СГУ]. Довжина – 42 км [КРВУ]. Квалітативна відфлоролексемна н.

567. Вербовéцький фільвáрок – фільварок, Шп. Існував як н. п. на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Вербовецкій (1906), Вербовецкій фольв. (1911). Н. складається з ад’єктонімпа (див. № 559) та АГТ.

568. Верборо́динка – р., п. Случі п. Горині п. Дніпра; протікає через н. п. Вербородинці, Гнатки, Ємці, Баглаї, Лажева, Ладиги і Губин (Ск). Варіант н.: Жаданка (1899); „при ручьh Вербородинке (иначе Жаданкh)” [СГУ]. На нашу думку, відойконімна н. (див. № 571). Варіант н., можливо, мотивований дієсловом жадати.

569. Вербородинський ліс – ур. біля с. Підгірне (Ск), у якому знайдено кургани [І. С. Винокур]. Н. складається з ад’єктоніма (див. № 571) і ГТ.

570. Верборóдинські – хут., Ск. Існували у ХІХ ст. як Вербородинския. В основі н. – ад’єктонім (див. № 571).

571. Верборóдинці – с., Ск, Врд. Варіанти н.: Vielborodzincze(Велбродинцы) (1517), Повербородинцы (1618), Вербородинцы (1782), Вербородецъ (1857), Werborodce (1890), Вербородинці (1926). Етимологічні гіпотези: 1) на території пос. були великі броди, а сучасний варіант н. видозмінений народом [М. І. Теодорович]; 2) з часом підвищення, на яких розкинулося с., поросли вербами [С. Д. Бабишин]. На нашу думку, н. патронімічна: імовірно, тут проживали нащадки Вербороди – вербородинці; пор. ос. н. Вербород(а) [Г. Д. Бучко].

572. Веремíївка – с., Кр, Мит. Варіанти н.: Veremyewcze (1517), Еремиевцы (1593), Веремhевка (1855), Веремеевка (1921), Вереміївка (1926). Патронімічна н.; пор. ос. н. Веремія [Б. Д. Грінченко].

573. Веретінка – ур. біля с. Підпилип’я (Км), у якому знайдено залишки трипільського пос. [І. С. Винокур]. Можливо, н. мотивована апелятивами веретено – „для прядива”, веретінник – „частина ручного млина” [Б. Д. Грінченко] у переносному значенні.

574. Вертеп – ур. в районі колишнього с. Бакота (Км), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. В основі н. – ГТ вертеп зі значенням „печера” [Б. Д. Грінченко].

575. Верхівка – р., п. Смотричу л. Дністра; між р. Сквила і Смотричівка; протікає через с. Кузьмин (Гр). Варіанти н.: Зверхівка, Wierzchowka, Smotryczowka, Wierzchõwka, Верховка, Верковка [СГУ]. За твердженнями С. Д. Бабишина і М. Т. Янка, р. бере початок на підвищеній місцевості, в Товтрах (Медоборських горах), звідси й н. Паралельна н. –відгідронімна. Див. також № 576, 1742.

576. Верхíвці – с., Яр, Мос. Варіанти н.: Wierzchowce (1661), Верховка (1665), Wierzchowka (1668), w Zwierzchowcach (1765), Верховцы (1800), Верхівці (1926). Етимологічні гіпотези: 1) відгідронімна н. (див. № 575); 2) відантропонімна н., пор. ос. н. Иван Верх (1225). Найімовірніше, в основі н. – ГТ верх зі значенням „верхня, найвища частина чого-небудь; вершина” [СУМ]; верхівці – „ті, що проживають на горі”.

577. Вéрхнiй Бóвванець – с., Смотрицька волость (імовірно, Вл). Iснувало у XV–XVI ст. Варіанти н.: Верх Болванца (1414), Болванец (1420–1440), вєрх болванцА, Вєрх БолваnцА (1429), Болвановцы (1431), Balvanyecz superius (1493), Balwaniecz pana Skothiczkiego (1565). За офiцiйну прийнято н., яка функціонує зараз у науковiй лiтературi. Вiдгiдронімна н. (див. № 294). Можливо, н. пов’язана iз ГТ бовван (див. № 293).

578. Вéрхня Дільнúця –зал. ст., Др. Існує з І трет. ХХ ст. Варіанти н.: з. б. 73 верста Проскурівської лінії (1926), Верхний Участок (1992). Н. складається з прикметника та ГТ дільниця – „адміністративно-територіальна одиниця” [СУМ].

579. Верхнякú – с., Ск, Мрл. Варіанти н.: Верхобора (1593), Верхнява (1886), Верхняки (1899), Верхняки (1926). Етимологічні гіпотези: 1) в основі колишньої н. – сл.-сп. верхній бір [М. І. Теодорович]; 2) сучасна н. вказує на розташування пос. на вершинах горбів Авратинської височини, східні відроги якої мають н. Верхняки [С. Д. Бабишин]. Можливо, н. пов’язана з родом заняття місцевих жителів; пор. верхняк – „верхнє жорно у млині; верхня частина гончарського круга, на якій формують посуд; верхній шар ґрунту, скирти; металева кришка люльки” [Б. Д. Грінченко].

580. Верхняки (Верхобори) – східна частина Авратинської височини (між пос. Красилів, Меджибіж і Старокостянтинів). Колишня н. – від верхній бір, тобто лісові насадження, які росли на височині. Після знищення лісу у першій половині ХІХ ст. з’явилася сучасна н., похідна від прикметника верхній [М. Т. Янко].

581. Весéла – д., Тф. Існувала у ХІХ ст. біля с. Малий Лазучин як Веселая. Відприкметникова емоційно-експресивна н. із позитивним забарвленням.

582. Весéла – х., Тф. У 50-х рр. ХХ ст. приєднано до с. Миньківці. Варіанти н.: с. Весела (1862), пред. Веселая (1893). Н. – див № 581.

583. Весéле – с., Ск, Скд. Існує із 1946 р. як Веселе. Емоційно-експресивна н., синонімічна до н. пос. Радісне, яке розташоване поруч.

584. Веселéць – с., Гр, Вес. Варіанти н.: Rzadka (1661), w Weselcach (1765), Weselec (1775), Веселец (1800), Радки (1857), Весельцы (1898), Веселець (1926). Етимологічні гіпотези: 1) с. раніше називалося Рідка, бо хати в ньому були розташовані рідко; а оскільки забудова здійснювалася у формі журавлиного ключа („веселика”), то й н. була замінена на Веселець [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський); 2) н. мотивована апелятивом виселець зі значенням „невеликий висілок”. На нашу думку, н. (якщо вона стосується саме цього пос.) утворена від апелятива ряд й дійсно могла мати квалітативне значення. В основі сучасної н. – емоційно-експресивний прикметник із позитивним забарвленням [Прапор Ілліча. – 1975. – № 87]; не виключається і відантропонімне походження ойконіма.

585. Веселúнівка – с., Сл, Під. Варіанти н.: Татарщина (1855), Татарівка (1926), Веселинівка (1946). Колишня н. мотивована етнонімом (див. № 201). Сучасна н. – емоційно-експресивна, в основі якої – лексеми веселити, веселий.

586. Весéлівка – с., Кр, Вес. Варіанти н.: Kobylya (1517), Кобылье (1618), Kobyla (1746), Кобылья (1850), Кобылье (1899), Кобыльня (1901), Кобиллє (1926), Веселівка (1946). За Ю. Д. Гжимайлом, під час перепису у селянина запитали, чи є риба. Той відповів: „Кобиль є” (коблик, піскар). На нашу думку, відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Кобилка [М. О. Демчук]. Сучасна н. – див. № 585.

587. Весéлівка – х., Кр. Відомий із І чверть ХХ ст. як Вязовцы. У 1960 р. В’язовець приєднано до с. Веселівка, а у 1992 р. зареєстрований як окреме пос. Веселовка. Колишня н., можливо, локативно-квалітативна, в основі якої – апелятив в’язь, в’язель, в’язило, в’язун зі значенням „грузьке болото, трясовина” [М. Т. Янко]. Не виключено, що н. мотивована апелятивом в’яз зі значенням „листяне дерево (іноді кущ), що в літературній мові зветься берест” [Б. Д. Грінченко]. Сучасна н. – див. № 585.

588. Весéлівка – х., Із. Існував у XIX – на поч. XX ст. як Веселочка. Н. – див. № 585.

589. Веселóвського – х., Вл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Завалійки. Генітивна посесивна н.

590. Веселóвщина – х., Тф. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Гальчинці. Емоційно-експресивна н. Можливо, відмікротопонімна н. посесивного характеру.

591. Весня́́́нé – с., Бл, Кві. Як н. п. Бісівка Мала зареєстрована у 1629 р. Варіанти н.: Бhсовочка (1816), Бисовочки (1921), Бісовочка (1926), Бісівочка (1946), Весняне (1969). Колишня н. – відойконімна (див. № 2003); її варіант ускладнений квалітативним прикметником. Сучасна н. – емоційно-експресивна, мотивована апелятивом весна, який ототожнювався зі словом веселий і означав сіяння, бажання, любов [Е. М. Мурзаєв]. Ойконім синонімічний до н. пос. Квітневе, яке розташоване поруч.

592. Весня́нка – с., Ск, Всн. Варіанти н.: Swinnaia,Swinne (1420), Свиняевъ (1593), Свинна (1618), Swinny (1789), Свиное (1816), Свинна (1926), Веснянка (1946). За переказами, с. виникло на чорноземному ґрунті, де до 1860 р. був ліс, у якому водилося багато свиней, тому він називався Свинною дібровою. Згодом прикметник субстантивувався [М. І. Теодорович]. Однак пос. засноване значно раніше. На нашу думку, н. – відантропонімна посесивна; пор. ос. н. Свиня (1495). Сучасна н. – емоційно-експресивна, мотивована ойконімізованим апелятивом веснянка зі значенням „весняна пісня; народна назва пташок, що прилітають ранньою весною” [Б. Д. Грінченко].

593. Весня́нка – х., Ск. Існує з ХІХ ст. Варіанти н.: ф. Свинной (1855), РС Веснянка (1992). Трансойконімна н. (див. № 592).

594. Вúгнанка – с., Гр, Хоп. Варіанти н.: Выгнанка (1862), Кумановская Юридика (1893), Вигнанка (1926). Варіант н. мотивований АГТ „юридика” зі значенням „передмiстя або частина мiста, де жила шляхта, яка не визнавала влади магiстрату як нешляхетського стану” [С. Д. Бабишин]. Н. локалiзована ад’єктонімом. Із цим ойконімом пов’язана паралельна н., в основі якої – дієслово „вигнати” у значенні „позбавити права проживання у пос.” [СУМ]. Є й іншi етимології н.: 1) вiд прiзвиська Вигнанець [Прапор Iллiча. – 1975. – № 87]; 2) вiд апелятива вигiн – „мiсце випасу худоби” [С. Д. Бабишин].

595. Вúгнанкер (При млинí) –окреме господарство, Сс. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Олександрівка. В основі н. – прізвище власника. Ойконім локалізований прийменниково-іменниковим сл.-сп.

596. Вúгнанські хуторá –хут., Вл. Існували у І трет. ХХ ст. біля с. Раціборівка. Н. складається з ад’єктоніма та АГТ.

597. Вúгода – вис., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Гвардійське. Квалітативна н., мотивована апелятивом, що вказує на зручність розташування пос., наприклад, на головних шляхах. Пор. вигода – „зручність, приємність” [Б. Д. Грінченко]; „сприятливі умови” [СУМ]; вигіддя – „вигідливий” [ЕСУМ].

598. Вúгода – корчма, Дн. Як н. п. зареєстрована у 1893 р. Н. – див. № 597.

599. Вúгода – с., Вл, Гар. Варіанти н.: Выгода (1855), Вигода (1925). Див. № 597.

600. Вúгода – с., Чм, Гар. Засноване у І пол. ХІХ ст. на землях, що належали сокиринецькому поміщику [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]. Варіанти н.: д. Слоб. Секиринецкая (1862), д. Выгода Секиринецкая (1893), д. Выгода Секиринецкая, Секиринецкая Слободка (1905), Вигода Сокиринецька (1926), Вигода (1946). Сучасна н. – див. № 597. За І. В. Гарнагою, пос. із такими н. спочатку засновували вихідці із „старих” сіл, переважно молоді сім’ї, на вигідних для себе умовах; потім слово стало означати невелике пос., х. [Нове життя. – 1974. – № 12]. Н. локалізувалася ад’єктонімом.

601. Вúгода – х., Бл. Як н. п. Вогода зареєстрований біля с. Бісівочка (Весняне). В основі н. – деформований апелятив вигода (див. № 597).

602. Вúгода – х., Ск. Існував у ХІХ ст. біля с. Верхняки як Вигода. Н., очевидно, має антонімічне значення стосовно ойконіма Верхняки (див. № 597).

603. Вúгода – х., Шп. Існував у ХІХ ст. біля с. Білопіль та х. Перешкода як Выгода. Н. є антонімічною по відношенню до сусіднього х. (див. № 597).

604. Вúгода (Антоновéцька Слободá) – присілок, Нв. Як н. п. зареєстрований у 1893 р. Приєднаний до с. Антонiвка. Перша н. мотивована ойконiмiзованим апелятивом, що вказував на зручнiсть розташування пос. (див. № 597). Друга н. складається з ад’єктоніма та АГТ у значенні „невелике пос.”.

605. Вúгода Райковéцька (Бýвший Пужáнського) –х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Райківці. Перша н. – див. № 604; друга – генітивна посесивна, ускладнена квалітативним дієприкметником.

606. Вигодянка – х., Яр. Існував у ІІ пол. ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Савинці. Варіанти н.: Фольварок Косецкого Франца (1893), Вигодянка (1926). Перша н.-сл.-сп. – АГТ та антропонім-посесив; в основі другої н. – апелятив вигода (див. № 597).

607. Вúгорне – х., Бл. Існував із ХVII до І трет. ХХ ст. між сс. Вікентове та Шельвів. Варіанти н.: Выгорное (1681), Вигорницы (1682), Выгорны (ХІХ ст.), Вигорне (1926). Етимологія н. невідома. Можливо, в основі н. апелятив вигортати зі значенням „вигрібати, вибирати; забрати; звільняти” [Б. Д. Грінченко].

608. Вида́́ва – р., п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через н. п. Білогородка, Покошівка (Із) [СГУ]; „Без назви, довжиною 13 км” [КРВУ]. Етимологія н. невідома. Див. також № 609.

609. Видáва– с., Вл, Брн. Варіанти н.: Widawa (1765), Видава (1805). Етимологія н. невідома. За переказами, н. відмікротопонімна: територія, де виникло пос., вигідно виділялась, видавалась у зіставленні з іншими; пор. ГТ виднак – „відкрите місце”; виданський – „бачений” [ЕСУМ]. Див. також ос. н. Видибор [М. О. Демчук].

610. Видáвська корчмá –корчма, Вл. Як н. п. зареєстрована в кін. ХVIIІ–ХІХ ст. Варіанти н.: korczma (1787), kor. Widawska (1820), Видавская корчма (1893). Н. складається з ад’єктоніма й АГТ корчма – „шинок; заїзд, де продавались спиртні напої” [СУМ].

611. Вúдорна – х., Сл. Існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. як хут.Выдорна. Відмікротопонімна н., в основі якої – апелятив відор зі значенням „відпрацювання оранкою за користування землею” [Б. Д. Грінченко].

612. Видóшня– с., Яр. Як н. н. зафіксоване у 1992 р. Трансойконімна н.

613. Видóшня– с., Яр, Мих. Виникло у кін. ХVII ст. [Радянське Поділля. – 1970. – № 148]. Варіанти н.: д. Видошня (1862), д. Видочна (1888), д. Видочна, Никитинцы (1893). Етимологія н. невідома. Місцеві мешканці вважають, що першопоселенцем був Видошня. Паралельна н. – трансойконімна (села Видошня і Микитинці деякий час існували як одне пос.).

614. Вúдра – х., Кр. Існував у ХІХ – І пол. ХХ ст. біля с. Слобідка-Чернелівська. Варіанти н.: Видра (1855), Кидра (1911). С. Д. Бабишин виводить н. від зоолексеми видра. Імовірно, н. відантропонімна; пор. ос. н. Видра. Варіант н. – графічна помилка.

Предыдущая 3 4 5 6 7 8 91011 12 13 14 15 16 17 18 Следующая