ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

СЛОВНИК ТОПОНІМІВ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 10 страница

Предыдущая 6 7 8 9 10 11 121314 15 16 17 18 19 20 21 Следующая

776. Волочúськ Пéрший – с., Вл. Засноване після 1772 р. на схід від міст. Волочиськ як Фридрихівка [Зоря. – 1988. – № 69]. Зараз є частиною міста, проте ойконім функціонує в усному мовленні. Варіанти н.: Frydrychowka (1890), дер.Фридриховка (1899), Фридрихівка (1925), Фридріхівка (1926), Волочиськ Перший (1946). Перша н. – посесивна відантропонімна: пос. заснував Фрідріх Мошинський, польський магнат [Зоря. – 1988. – № 69]. Друга н. складається з ойконіма та порядкового числівника.

777. Волочúський райóн – адміністративно-територіальна одиниця, яка існує з 1923 р. Центр – м. Волочиськ (Вл.). У складі району у різні роки нараховувалося: 20 сільрад та 69 н. п. (1926), 40 сільрад та 61 н. п. (1946), 25 сільрад, 1 смт. та 77 сіл (1962), 28 сільрад, 1 місто, 2 смт. та 85 сіл (1987), 1 міська, 2 селищні, 40 сільських рад, 1 місто, 2 смт. та 86 сіл (2004). Загальна площа становить 1100 кв. км. Н. складається з ад’єктоніма і АГТ район (див. № 49).

778. Волóшино– х., Яр. Iснував у І трет. XX ст. бiля с. Магнишівка. Відмікротопонімна н., в основі якої – етнонім волох або ос. н.; пор. Волошин (1359).

779. Волóщина – передмістя, Дн. Існувало у ХІХ ст. Варіанти н.: Волощина (1800), Волощизна (серед. XIX ст.), часть Балина Волощина (1894). За С. Д. Бабишиним, н. вiдетнонімна; пор. волошин – „валах, румун” [Б. Д. Грінченко].

780. Волощина – поле біля с. Сарнів (Вл). Відетнонімна н.: тут зупинялися волоські купці, які приїжджали у міст. Брулове [М. В. Симашкевич].

781. Волóщина – посілок, Вл. Iснував у І трет. XX ст. бiля с. Сарнів. Колись це було передмістя Брулова, де проживали волохи, тобто румуни і болгари. Варіанти н.: д. Куровечка-Новая (1914), Волощина (1926). Перша н. – субстантивований присвійний прикметник; друга – трансойконімна (див. № 2430), ускладнена квалітативним прикметником. Третя н. – див. № 779.

782. Волýдринцi – с., Яр, Кад. Варіанти н.: Wolodryncze (1569), Woludrynce (1661), Wolаdrince (1765), Holodrynce (1784), Holodrince (1789), Волудринец (1799), Волудринцы (1800), Woladrynce (1820), Волудринцi (1926). Морфологiчна структура н. свідчить про походження її від ос. н. Волудра, носій якої міг бути засновником пос. Пор. також дiалектне волудра – „страва iз запареного борошна” [С. Д. Бабишин].

783. Воляшíвка – посілок, Тф. Як н. п. Воляшовка зареєстрований у 1899 р. Відантропонімна н.; пор. ос. н. Вольшик, Воляш (1239 ). Пор. також з апелятивом воля (див. №760).

784. Воробíєвська (Липова) корчма –корчма, Дн. Існувала як н. п. у XVІІІ–ХІХ ст. Варіанти н.: kor. Worobijowska (1787), Воробиевская (Липовая) корчма (1893). Локативно-квалітативна н.-сл.-сп. (ад’єктонім або фітофорний прикметник та АГТ).

785. Воробíївка – х., Пл. Існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Воробhевская (1855), Воробьевка (1910). Трансойконімна н.

786. Воробіївка – с., Бл, Вор. Варіанти н.: Воробіевка (1681), Воробьëвка (1855), Worobijowka (1885), Воробhевка (1893), Воробьевка (1921), Воробіївка (1926). Етимологічні гіпотези: 1) від зоолексеми воробей – „горобець” [К. С. Баценко]; 2) за легендою, поміщики били селян, називаючи їх ворами („воров бьют”), звідси й н. [Життя і слово. – 1998. – 1 вересня]. На нашу думку, відантропонімна н. з невідомою мотивацією; пор. ос. н. Воробей (1495).

787. Воробіївка – с., Дн, Вор. Варіанти н.: Dunajowcze Nizne (1565), Dunayowcze Nizne, albo Worobyowka (1578–1583), Worobiowka (1630–1650), Worobiowce (1661), w Orobiowce (1765), Horobiowce (1784), Worobijowka (1787), Worobiiowka (1789), Воробеевка (1800), Воробиевка (1805), Горобіївка (1926), Воробіївка (1938). Колишня н. – трансойконімна (див. № 1405). Сучасну н. С. Д. Бабишин виводить від зоолексеми. Посесивна н: с. належало пану Воробйову [В. С. Прокопчук].

788. Воробіївка – с., Пл, Вор. Варіанти н.: Воробъевка (1593), Worobijowka (1885), Воробіевка (1889), Воробьëвка (1921), Воробіївка (1926). Етимологічні гіпотези: 1) Захар Горобій у ХІІ ст. назвав пос. на честь свого роду; 2) Захар сказав, що вони дали ворогам бій, звідси й н. [Новий шлях. – 1988. – 3 вересня]. На нашу думку, н. відантропонімна (див. № 786).

789. Ворóна– корчма, Дн. Як н. п. зареєстрований у 1893 р. Мотивація н. невідома: в її основі може бути зоолексема ворона або прізвище власника Ворона чи Ворон (див. № 790).

790. Воронíвці – с., Тф, Врн. Варіанти н.: Воронова Гора (1420), Woronewoy, Вороневцы (1545), замковое село Вороновцы (1552), Вороновцы (1593), Воронівці (1926). І. А. Стасюк виводить н. від зоолексеми ворона: ці птахи в давнину гніздилися на горі поблизу р. Жердь. Можливо, звідси перша н. Воронова Гора. Пан П. В. Воронецький, який проживав у с. до 1582 р., мабуть, прізвище одержав від цього топоніма. Безумовно, н. відантропонімного походження; пор. ос. н. Воронъ (1392), Ворона (1458).

791. Воронкíвці – с., Ск, Грг. Варіанти н.: Wronkowoy (1545), Воронковцы (1593), Вороньковцы (1901), Воронківці (1926). Краєзнавці виводять н. від зоолексеми ворона [Світло Жовтня. – 1988. – 2 квітня]. На нашу думку, патронімічна н.; пор. ос. н. Воронко(а), Ворон, Ворона (1458).

792. Вороновéцький правослáвний прихóд – приход, Тф. Як н. п. (на кшталт хутора) зареєстрований у 1899 р. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та релігійно-адміністративного найменування.

793. Воронцóва –х., Хм. Існував у І трет. XX ст. бiля с. Рідкодуби. Генітивна посесивна н.

794. Воскодáвинці – с., Кр, Всд. Варіанти н.: Воскодавинцы (1618), Woskodawincy (1765), Воскодавщины (1911), Воскодавинці (1926). За деякими джерелами, у 1732 та 1745 рр. с. називалося Волицею. За переказами, тут раніше були хутори, де оселялися вільні люди і займалися бджолярством, звідси й Волиця, а н. Воскодавинці (давити віск) дано пос. з метою відрізнити від інших Волиць [ВЕВ. – 1896. – № 18. – С. 354, 508]. Очевидно, ойконім вказує на рід заняття мешканців пос. [С. Д. Бабишин]; пор. воскодавини – „вижимки з меду” [А. С. Лисенко]. На нашу думку, відантропонімна патронімічна н.

795. Восходяще Сóнце (Кавéтчина)– комуна, Км. Заснована у 20-х рр. ХХ ст. Дві паралельні н.: метафорично-ідеологічне сл.-сп. (росіянізм) та ойконім (див. № 1865).

796. Вóчківці – с., Вл, Ожг. Варіанти н.: Волъчковцы (1552), Wuczikivfce (Волчковцы) (1630), Волчковцы (1681), Вольчковцы (1855), Волчовцы (1921), Волчківці (1925), Вочківці (1946). Етимологічні гіпотези: 1) власник с. приймав до себе усіх, „хто волочився”, і давав землю (с. називалося Волочковцы, а згодом Вочковцы); 2) біля с. було багато вовків; 3) від імені першопоселенця Волчка [М. І. Теодорович]. На нашу думку, патронімічна н.: пор. ос. н. Волчко, Вовчко (1393).

797. Вóчківці – фільварок, Вл. Зафіксований у ХІХ ст. як ф. Волчковцы. Трансойконімна н. (див. № 796).

798. Врочúнського – х., Пл. Як н. п. Врочинскаго існував у XIX – на поч. XX ст. Генітивна посесивна н.

799. Врублівéцький ліс – заказник, Км. Розташований біля с. Врублівці, на правому березі р. Тернава. Площа – 148 га [ППХ]. Н.-сл.-сп., що складається з ад’єктоніма та ГТ.

800. Врýблiвцi– с., Км, Вбл. Варіанти н.: Wroblowcze (1469), Wrаblowcze (1630–1650), Wroblowce (1661), w Wrubliowcach (1765), Wоrobijowce (1784), Wroblowka (1789), Вроблевцы (1805), Wrublowce (1820), Врублевцы, Врублиовцы, Воробиевцы, Воробиевка, Воробьевка, Уробровцы (1845–1877), Врублевцы, Врублевка (майже втрачено) (1893), Врублiвцi (1926). Етимологічні гіпотези: 1) вiд дiєслова врубатися (пос. виникло на місці вирубки лісу) [С. Д. Бабишин]; 2) колишня н. – Воробiївцi, тому в XV–XVIII ст. у польських джерелах закріпилася н. Врублiвцi (від. польського wrubel – „горобець”), яка збереглася i в XIX–XX ст. [ІМІС]. Проте така етимологія н. документально не підтверджена. Більш вірогідно, що ойконім мотивований ос. н. Врубель (Воробiй), пор. бiлор. Врубель, рос. Воробей (XV–XVII ст.), Воробей (1565).

801. Вýдмищина – ур., Шп. Зафіксоване як н. п. ур. Вудмищина у 1910 р. Відмікротопонімна н. посесивного характеру; пор. ос. н. Вудимир (1461).

802. Вýйцик– ліс. ст., Сс. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Відантропонімна н.; пор. також вуй, вуйко – „дядько” [Б. Д. Грінченко].

803. Вулій – ур. біля с. Паньківці (Сс), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. В основі н. – апелятив зі значенням „пасіка”.

804. В’язовéць – с., Бл, В’яз. Відоме із XVІ ст. Оскільки у 1383 р. у грамоті зафіксовано ад’єктонім: „судникъ вязовецкий Пилипко”, то, можливо, поселення більш давнє. Варіанти н.: Вежовецъ (1545), Wjašowež (1789), Вязовецъ (1850), В’язовець (1926). Етимологічні гіпотези: 1) у с. було місце, куди татари зганяли людей, в’язали і забирали в полон [М. І. Теодорович]; 2) н. вказувала на природні умови: тут можна було зав’язнути [Життя і слово. – 1998. – 17, 21 липня; 2000. – 1 серпня]; пор. ГТ в’язь, в’язель, в’язило, в’язун зі значенням „грузьке болото, трясовина” [М. Т. Янко]. Не виключено, що н. мотивована флоролексемою в’яз – „листяне дерево (іноді кущ), що в літературній мові зветься берест” [Б. Д. Грінченко].

805. Габрúльська Слободá – х., Тф. Існував у ХІХ ст. як Габрильская Слобод.біляс. Гаврилівка. Локативно-квалітативна н.-сл.-сп. (ад’єктонім та АГТ).

806. Гавéлка – х., Із. Існував у І трет. ХХ ст. В основі н. – прізвище власника у формі родового відмінка однини.

807. Гаврúлівка – с., Тф, Гав. Варіанти н.: Волица Габриеловка (1571), Гавриловка (1579), Gawrilowka (1789), Гавриловка(Габриловка) (1893), Гаврилівка (1926). Відантропонімна н., присвоєна в честь якогось Габріеля з родини засновників пос. князів Збаразьких [І. А. Стасюк]; пор. ос. н. Гаврило (1242), Гаврил, Гаврила (1430). Не виключено, що н. посесивна, мотивована патронімом розпорядниці с. Марії Гаврилівни Лешницької (XVI ст.). Варіант н. ускладнювався АГТ (див. № 760).

808. Гаврúлівці – с., Км, Руд. У ІІ пол. ХІХ – на поч. ХХ ст. – вол. ц. Варіанти н.: Hawrylowcze (1493), Гавриловцы (1530), Wrilowka (1630–1650), Gawrylowa (1661), w Hawrylowcach (1765), Гавриловка (1800), Гаврилівці (1926). С. назване іменем першопоселенця Гаврила [Прапор Жовтня. – 1971. – № 144]; пор. ос. н. Гаврило (1242).

809. Гаврúлівці – корчма, Км. Як н. п. зареєстрована у 1893 р. Трансойконімна н. (див № 808).

810. Гаврилю́чка – х., Шп. Існував у XIX – на поч. XX ст. Посесивна н., в основі якої – ойконімізований андронім.

811. Гаврищукú – х., Др. Iснував у І трет. XX ст. бiля с. Теперiвка. Відантропонімна посесивна н.

812. Гаї́ – ліс. ст., Бл. Зареєстрована як н. п. Гаи у 1899 р. В основі н. – ГТ гай зі значенням „невеликий, переважно листяний ліс” [СУМ].

813. Гаї́ – пасіка, Бл. Як н. п. Гаи зареєстрована у 1899 р. Н. – див. № 812.

814. Гаї при с. Ладúгах – фільварок, Ск. Як н. п. Гаипри с. Ладыгахъ існував у І трет. ХХ ст. Локативна н.-сл.-сп., що складається з ГТ (див. № 812) та ойконіма.

815. Гаїв– х., Вн. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Карижин. Можливо, відмікротопонімна н. (див. № 812).

816. Гай – двір лісника, Шп. Як н. п. зареєстрований у 1899 р. Н. – див. № 812.

817. Гай – ур. біля с. Редвинці (Хм), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 812.

818. Гай – х., Гр. Існував у І трет. ХХ ст. біля м. Городок. Н. – див. № 812.

819. Гай – х., Кр. Зафіксований біля с. Котюржинці у 1926 р. Н. – див. № 812.

820. Гай – х., Пл. Як н. п. зареєстрований у 1899 р. Н. – див. № 812.

821. Гай – х., Сл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Киликиїв. Н. – див. № 812.

822. Гай – х., Тф. Існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. Н. – див. № 812.

823. Гайванюк – х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Рижулинці. В основі н. – прізвище власника.

824. Гáйворонці – д., Шп. Пос. існувало із XVIІ до І трет. ХХ ст. біля с. Лотівка як Гайворонцы. Патронімічна н.; пор. ос. н. Гайворон. Див. також гайворон – „перелітний птах родини воронових” [Б. Д. Грінченко].

825. Гайдáїв– х., Др.. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Криничне. Генітивна посесивна н.

826. Гайдáйки – с., Вл, Куп. Варіанти н.: Гайдайки (1855), Гайдайка (1921), Гайдаки (1946). За переказами, с. засноване у 1840 р. Землемір, який наміряв землю, мав прізвище Гайдай, звідси й назва [М. І. Теодорович]; пор. ос. н. Гайдайко. Див. також. гайдай – „вівчар” [Б. Д. Грінченко].

827. Гайдáйський– фільварок, Вл. Зареєстрований у 1899 р. як Гайдайскій біля с. Гайдайки. Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

828. Гайдамáки – с., Яр. Існувало у XIX – І пол. XX ст. Приєднане до с. Проскурівка. Варіанти н.: Гайдамаки (1862), прис. Гайдамашки (1893). За переказами, народні повстанці-гайдамаки у XVIII ст. жили тут у кам’янистій печері [С. Д. Бабишин]. Можливо, відантропонімна н.

829. Гайдамаки – ур. біля с. Проскурівка (Яр), у якому знайдено печеру [І. С. Винокур]. Н. – див. № 828.

830. Гайдамацький яр – провалля біля с. Привітне (Км); яром протікає струмок, що впадає у р. Студеницю. В основі н. – прикметник із присвійним значенням (див. №828) та ГТ.

831. Гайдамашка – ур. біля с. Цівківці (Нв). За переказами, тут заховали скарби гайдамаки, що й мотивувало н. Див. також № 828.

832. Гайкú – х., Пл. Як н. п. зареєстрований у 1910 р. Локативна н. із демінутивним суфіксом, в основі якої – ГТ гай зі значенням „невеликий, переважно листяний ліс, лісок, лісочок, байрак (у балці), гайок” [СУМ]. Пор. також гайок – “малий ліс; клин лісу” [О. К. Данилюк].

833. Гайовé – с., Чм, Слс. Рiзне датування заснування пос.: у XVI ст. [Нове життя. – 1974. – № 75] i у XVIII ст. [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський], що бiльш імовiрно. Варіанти н.: Maryanowka (1775), Miranowka (1784), Марьяновка (1800), Марияновка (1862), Марьяновка Смотричская (1888), Мар’янiвка (1926), Гайове (1967), Гайовое (1979). Перша н. мотивована іменем однієї з доньок магната Потоцького – Мар’яни [Нове життя. – 1974. – № 75]. В основі сучасної н. – прикметник із локативно-квалітативним значенням; пор. ГТ гай (див. № 832).

834. Гайовé – ур., Тф. Існувало у кінці ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Гаева (1899), Гаево (1906). Відмікротопонімна локативна н., в основі якої –прикметник, мотивований ГТ гай (див. № 832).

835. Гайовúй – х., Пл. Зареєстрований у 1899 р. Н. – див. № 832.

836. Гайóк – ур., Сл. Існувало як н. п. у ХІХ ст. В основі н. – ГТ гайок (див. № 832).

837. Гайóк – х., Км. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Мілівці. Н. – див. № 832.

838. Гайóк – х., Тф. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Вовківці. Н. – див. № 832.

839. Гáлас – висілок, Пл. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Голубча. Варіанти н.: х.Галос (1899), Галасъ (1911), Галас (1926). На нашу думку, відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Галас. Див. також: галас – „крик, шум” [Б. Д. Грінченко].

840. Галашéвщина – х., Сл. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Хоровиця. Варіанти н.: Галошевщина (1899), Голашевщина (1911), Галашевщина (1926). Відмікротопонімна посесивна н., в основі якої – ос. н. Галаш (1609).

841. Галеболо́то – р., л. Жарихи л. Корчика л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через с. Довжки, Клепачі (Сл): „с. Должокъ при рч. Галеболотh” [СГУ]. Єдиної думки щодо походження н. немає. Можливо, в її основі – сл.-сп. голе болото (див. х. Голе Болото, № 942) або ГТ гало – „велика поляна в лісі” [Б. Д. Грінченко]; „великі болота на Поліссі, що заросли травою і кущами; озеро в лісі” [Е. М. Мурзаєв].

842. Галóвського – х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Волоське. Генітивна посесивна н.

843. Галóвського – х., Пл. Як н. п. Галовскаго зафіксований у 1911 р. Н. – див. № 842.

844. Галузинéцького (Галýзинського)– х., Сс. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Залісся. Н. – див. № 842.

845. Галýзинці– с., Др, Глз. Варіанти н.: Holuzyncze (1493), Holosincze (1514), Голузинцы (1530), Holuzynce (1661), Halusince (1739), Haluzincze (1774), Галубинцы (1800), Галузинцы (1805), Галузы (1845), Галузинці (1926). Патронімічна н.; див. ос. н. Голуза (1552), Лазар Галузич (1512), поміщики Галузинські (1713).

846. Галýзинці– с., Др. Як н. п. Галузинцы зафіксоване у 1992 р. Відойконімна н.

847. Гальчинéцький – фільварок, Тф. Існував як н. п. Гальчинецкій у ХІХ ст. біля с. Гальчинці. Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

848. Гáльчинці – с., Тф, Гал. Варіанти н.: Halczyncze (1530), Гальчичи (1562), Гальчинцы (1579), Гальчинці (1926). Патронімічна н.; пор. ос. н. Галка (1500), Гальченко (1683), Гальцъ (1248).

849. Гамáрня – с., Дн, Мор. Виникло у ІІ пол. ХVІІІ ст. Відмікротопонімна н., в основі якої – апелятив гамарня зі значенням „залізоплавильний завод” [Б. Д. Грінченко].

850. Гамáрня – с., Пл. Існувало з ІІ чверті ХVІІІ ст. [ІМІС]. У 1960 р. с. об’єднане з м. Полонне. Варіанти н.: Госп. д. Гамарня (1855), м-ко Гамарня предм. Полоннаго (1899), с.Гамарня (1926). Н. – див. № 849.

851. Ганджíвка – с., Сс. Існувало у серед. ХХ ст., приєднане до с. Вишневе. Варіанти н.: х. Пилявський (1958), Ганджівка (1959). В основі першої н. – ад’єктонім; друга н. – відантропонімна меморіальна (недалеко від с. загинув і похований козацький полковник Ганджа [С. Д. Бабишин] ).

852. Ганнíвка – с., Дн, Гнн. Варіанти н.: w Hanwce (1765), Hanowka (1775), Hannuwka (1789), Ганевка (1800), Гановка (1805), Ганувка (1855), д. Ганнушка (Гановка) (1889), Ганнівка (1926), Анновка (1976). За легендами: 1) першими поселенцями були Ганна і Станіслав; 2) власницею землі була донька місцевого пана Ганна [В. С. Прокопчук].

853. Ганнóпіль – с., Сл, Ган. Відоме із ХVІ ст. [Трудівник Полісся. – 2001. – 29 червня]. 1569–1923 – вол. ц.; у 1924–1931 рр. – рай. ц. Варіанти н.: Глинники (1602), Аннополь (1750), Annopol (1761), Ганнопіль (1946), Ґаннопіль (2008). Колишня н. вказує на характер місцевості, де поширені суглинкові ґрунти. Сучасна н. – посесивно-меморіальна: пос. назване на честь Анни Сангушко, дружини князя Антонія Яблоновського [М. І. Теодорович].

854. Ганнóпільський парк– парк, розташований у с. Ганнопіль (Сл). Заснований на поч. ХІХ ст. Площа – 23 га [ППХ]. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та ГТ.

855. Ганнóпільський райóн – адміністративно-територіальна одиниця, яка існувала у 1924–1931 рр. Центр – с. Ганнопіль (Сл.). У 1926 р. нараховувалося 37 сільрад та 118 н. п. Загальна площа становила 500 кв. км. Н. складається з ад’єктоніма й АГТ район (див. № 49).

856. Ганнýсине – с., Пл, Пнн. Варіанти н.: Антоновка (1855), Annusin (1880), дер. Анусинъ (1899), Анусино (1921), Анусин (1926), Ганнусине (1946). Перша н. – відантропонімна, в основі якої – ім’я першопоселенця. Друга н. – посесивна, мотивована жіночим ім’ям; пор. ос. н. Аннуся [Б. Д. Грінченко].

857. Ганýсин – х., Тф. Як н. п. зареєстрований у 1899 р. Н. – див. № 856.

858. Ганýсине –зал. ст., Пл. Фіксується як н. п. з ХІХ ст. біля с. Ганнусине. Варіанти н.: Антоновка (1855), хут. Анусинъ (1899), Ганусино (1992). Обидві н. – трансойконімні (див. №856).

859. Гарачíвщина – х., Вл. Зареєстрований у 1906 р. як Гарачевщина. Можливо, відмікротопонімна н., в основі якої – апелятив гарач зі значенням „данина, податок (хану)” [Б. Д. Грінченко]. Див. також ос. н. Гараськo [Б. Д. Грінченко].

860. Гардзéлів – х., Пл. Існував у І трет. ХХ ст. біля х. Блидні. Відантропонімна посесивна н.

861. Гармáти – ур., Пл. Існувало у ХІХ ст. недалеко від м. Полонне, біля ур. Мар’ян. Відмікротопонімна н., можливо, мотивована апелятивом гармата або ос. н. Гармата.

862. Гáрнишівка – зал. ст., Вл., Гар. Як н. п. Гарнышевка зафіксована у 1992 р. Трансойконімна н.

863. Гáрнишівка – с., Вл, Гар. Засноване на поч. ХІV ст. [ІМІС]. Варіанти н.: Garniszowka (1789), Гарнишевка (1855), Гарнышовка (1899), Гарнишівка (1925). Відантропонімна н., в основі якої – ім’я першого поселенця; пор. ос. н. Гарниш [АЮЗР].

864. Гарячинці– с., Нв. У 80-х рр. ХХ ст. мешканців переселено. Варіанти н.: w Haraczyncach (1765), Horaczynce (1782), Горачинцы (1805), Гарячинцы (1893), Горячинці (1926), Гарячинці (1946). Патронімічна н.; пор. ос. н. Горячий, Горячій (1542), Goracz (1404).

865. Гáтна– с., Др, Гат. Варіанти н.: Dzerzazna (1493), Деражня Почешиной (1530), Deražna Wyssyolek (1564), Hatnia Daraznia (1661), Deraznia Hatna (1668), Hatna Deražnia (1784), Гатна Деражня (поч. ХІХ ст.), Гатное-деражное, Готна Деражня (1862), Гатна-Деражня, Деражня-Гатна (1893), Деражна-Гатная (1914), Гатна (1967). Колишня н. – див. № 1233, ускладнена АГТ або антропонімом з посесивним значенням. В основі сучасної н. – ГТ гать, гатка зі значенням „непросихаюче болото; настил на ньому; гребля на річці; система ставків; невеликий піщаний насип; лісовий горб” [С. Д. Бабишин, Е. М. Мурзаєв].

866. Гатнянський – х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Гатна. Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

867. Гать – потік [СГУ]. Місцезнаходження не ідентифіковане; орієнтовно знаходиться у Др. Н. – див. № 865.

868. Гвардíйське– с., Хм, Гва. Засноване біля с. Доброщани (можливо, теперішнє с. Доброгорща) у 1584 р. галицьким підкоморієм М. Гербуртом, тоді ж отримало статус міст.; було ним до 30-х рр. ХХ ст. З кінця ХІХ ст. – вол. ц.; у 1923–1931, 1939–1957 рр. – рай. ц. Варіанти н.: Felstin (1630–1650), Felstyn (1674), Fulsztyn (1765), Felsztyn (1789), Фельстын (1792), Фелштин (1793), Филстин (1799), Фельтин (1800), Фельштин (1805), Фельстин (поч. ХІХ ст.), Фельштын (1857), Фельштин, Фульштин (1885), Фельштын, Фульштын (1889), Гвардійське (1946), Гвардейское (1956). Колишня н. – трансойконімна: так іменувався родовий маєток М. Гербурта, розташований у внутрішній Польщі [М. Балінскі, Т. Ліпінскі]. В основі сучасної н. – субстантивований прикметник меморіального характеру (в честь Першої гвардійської загальновійськової та Третьої гвардійської танкової армій, які визволяли цю територію від німецько-фашистських окупантів [С. Д. Бабишин] ).

Предыдущая 6 7 8 9 10 11 121314 15 16 17 18 19 20 21 Следующая