ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

СЛОВНИК ТОПОНІМІВ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 13 страница

Предыдущая 9 10 11 12 13 14 151617 18 19 20 21 22 23 24 Следующая

1079. Гречáна (Гричáна)– корчма., Сс. Як н. п. зареєстрована у XVІІI–ХІХ ст. Варіанти н.: kor. Hreczanska (1784), кор. Гречана, Гричана (1893). Трансойконімна н. (див. № 1078).

1080. Гречáни– зал. ст., Хм. Фіксується як н. п. із ІІ пол. ХІХ ст. Варіанти н.: ст.Гречаны (1898), передм. Станція Гречани та будки (1926), ст. Гречани (1938), Гречани (2004). Трансойконімна н. (див. № 1082). Н. ускладнювалася АГТ.

1081. Гречáни– передмістя, Гр. Існувало у XVІІI – І трет. ХХ ст., злилося із с. Кузьмин. Варіанти н.: Hreczanka, seu Zakamien (1765), Гречаны (1855), Гречани (1926). Н. – див. № 1077. Паралельна н. – префіксальний локативний дериват.

1082. Гречáни– передмістя, Хм. У 1946 р. приєднане до м. Хмельницький, зараз існує як мікрорайон. Серед. ХІХ ст. – вол. ц. Варіанти н.: Hreczana (1784), Hreczczana (1787), Гречана (1789), Гречино (поч. ХІХ ст.), Гречаны (1862), д. Гречана, Гричана (1893), Гречани (1926). Н. – див. № 1077.

1083. Грéчинці –с., Лт, Гре. Варіанти н.: Rzeczynce (1530), Речинцы (1542), Hreczincze (1583), Hredczynce (1668), Redczynce (1678), Hreczynce (1784), Гречинцы (1857), Гредчинцы (1862), Гричинцы (1889), Гредчинці (1926), Гречинці (1946). Патронімічна н., мотивована д.-р. ос. н. Гридко, Гречко [С. Д. Бабишин]; пор. Греча, Гречин (1185), Гридко (1510), Гридка (1495), Hrydko (1392).

1084. Грибенúнка – с., Ск, Паш. Варіанти н.: Гребенинъ (1505), Hrebiena, Гребіена, Гребенна (1517), Ребенина (1545), Гребенин (1547), Гребенцы (1593), Гребенинка (1618), Hrebenynka (1780), Гребінка (1926), Грибенинка (1946).За С. Д. Бабишиним, н. пов’язана з великою кількістю грибів у навколишніх лісах. На нашу думку, н. відантропонімна; пор. ос. н. Гребень, Гребенникь [АЮЗР]. Пор. також ГТ греб – „горб”; грибина – „місце в озері, де видно на дні фігури з вапна” [М. Т. Янко].

1085. Грúбовий млин –висілок, Сс. Існував у ІІ пол. ХІХ ст. Н. складається із присвійного прикметника й апелятива у значенні АГТ.

1086. Григóр’єва – х., Гр. Існував у I трет. XX ст. біля с. Новий Світ. Генітивна посесивна н.

1087. Григóрівка – с., Вн. Існувало у XVІI – І трет. ХХ ст. біля с. Великий Олександрів. Варіанти н.: Hryhorowka (1661), Грыгорово (1862), д. Григоровка (1893), Грыгоровка (1911), Григорівка (1926). Відантропонімна н.; пор. ос. н. Григорій (1388).

1088. Григóрівка – с., Із, Ліщ. Існує із 1946 р. як х. Григорівка.Відантропонімна н., в основі якої – ім’я першого поселенця.

1089. Григóрівка – с., Ск, Грг. Варіанти н.: Григоревцы (1593), Григоровцы (Григоровецкий фольварок) (1618), Hrehorowka (1818), Григоровка (1899), Григоровки (1921), Григорівка (1926). Н. – див. № 1088. Паралельна н. ускладнювалася АГТ (див. № 344).

1090. Григóрівка – ферма, Вн. Існувала у кінці ХІХ – поч. ХХ ст. біля с. Григорівка. Варіанти н.: выс. Григоровская ферма (1893), Григоровка (1911). Трансойконімна н. (див. № 1087). Н. ускладнювалася АГТ.

1091. Григóрівська комýна– комуна, Ск. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. біля с. Григорівка. Локативно-квалітативна н.-сл.-сп., що складається з ад’єктоніма та апелятива у значенні АГТ.

1092. Грúлів – х., Тф. Існував у I трет. XX ст. біля с. Святець. Варіанти н.: Грилицкихъ (1911), Грилів (1926). Відантропонімна посесивна н.

1093. Гри́м’яч – р., п. Грим’ячки л. Ушиці л. Дністра; протікає через н. п. Грим’ячка (Вн). Варіанти н.: Бистриця, Ревуха [ІМІС]. Відгідронімна н. Друга н. – див. № 227. Третя н. мотивована звуковими особливостями течії (особливо під час повеней).

1094. Грим’я́чка –р., л. Малої Ушиці (Ушки) п. Ушиці л. Дністра; протікає через н. п. Мазники (Др), Вербка (Яр), Грем’ячка (Вн). Варіанти н.: Гримячка, Быстрица, Бhлуга, Ревуха, Грем’ячка, Hremiaczka [СГУ]; Біла, Білуга, Грем’ячка [ІМІС], Гремячка [ГССРИ]. Довжина – 20 км [КРВУ]. На нашу думку, р. – л. Ушиці, л. Дністра, що протікає через н п. Фащиївка, Яснозір’я, Грим’ячка (Вн). Н. виводять від діалектного ГТ грем’яч – „джерело, що стікає по кам’янистих породах”. Дослівно – „гучна річка” [М. Т. Янко]. Безперечно, на утворення н. мало вплив дієслово гриміти, що певним чином характеризує шум води річки, яка протікає горбистою місцевістю. Із характером течії пов’язані паралельні назви Бистриця (див. № 227), Ревуха, а із кольором води – Біла, Білуга (див. № 231).

1095. Грúм’ячка– с., Вн, Грм. Варіанти н.: Grinieczka (1404), Hricznieczky (1431), Hrimieczka (1436), Hrymyaczka (1493), Hrymiaczka (1784), Hrymniaczka (1787), Гремячка (1805), Гримячки (поч. ХІХ ст.), Гримячка (1888), Грим’ячка (1938). За переказами, с. заснували в урочищі Поплави, де з високої скелі виривалося джерело і, падаючи вниз, гриміло [Сільські новини. – 1973. – № 25]. За С. Д. Бабишиним, н. мотивована ГТ грем’яч. Мабуть, у далекому минулому р. Бистриця (Ревуха), поміж берегів якої розташоване с., звалася Грем’яч, тому і с. дістало таку н. [ІМІС]. На нашу думку, н. відгідронімна (див. № 1094).

1096. Грúнéва– с., Вн, Він. Існує з І пол. ХХ ст. Варіанти н.: х. Гринева (1946), Гриневе (1971). Відантропонімна посесивна н., в основі якої – ос. н. Гринь.

1097. Гри́нич – потік, протікає на Поділлі, орієнтовно біля с. Круті Броди (Яр). Варіанти н.: „na potoku Crinieczi” (1565), Гриница (став) [СГУ]. Назви і потоку, і ставу мотивовані мікротопонімом, в основі якого – антропонім (ос. н. Гринь, Григорій). Можливо, н. стосується р. Грим’ячки.

1098. Гринóк – х., Сл. Зареєстрований як н. п. Гринокъ у 1899 р. Можливо, відантропонімна н.

1099. Гринчук– с., Км, Грн. За переказами, у VІI–ІІІ ст. до н. е. тут існувало пос. під н. Золоте Яблучко [Прапор Жовтня. – 1971. – № 156] або Червоне Яблучко [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]. Варіанти н.: Степанковцы (1431), Hrinczuk alias Stepankowce (1565), Rincziow (1630–1650), Hrynczuk (1661), Rynczuk (1775), Гринчук (1800), Гринчук, Гренчук (1893). Колишня н. пос. – патронімічна, мотивована ос. н. Степанко, Стєпан (1449). Першим мешканцем відновленого після нападу татар с. був Григорій; пос. ж назване ім’ям його сина чи внука [Прапор Жовтня. – 1971. – № 156]; пор. ос. н. Грин (1070), Гринь (1448), Гринко (1375).

1100. Гринькú– с., Тф. Як н. п. зареєстрований у 1899 р. Відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Гринько [Б. Д. Грінченко].

1101. Грицéнки – зал. ст., Кр. Як н. п. зафіксована у 1992 р. Трансойконімна н.

1102. Грицéнки – с., Кр, Гцк. Варіанти н.: Гриценки (1618), Hrycenki (1789), Грищенки (1850). Родова н.; пор. ос. н. Гриценко [Б. Д. Грінченко].

1103. Грúцики – с., Кр, Печ. Варіанти н.: Грицковцы (1593), villa Hrycyki (1789),Грицики (1855), Грицьки (Грицеки) (1896), Грицыки (1911).Родова н.; пор. ос. н. Грицик [Б. Д. Грінченко].

1104. Грúців – смт., Шп, Гри. Відоме з часів Київської Русі [ІМІС]. У ІІ пол. ХVІІ ст. – магдебурзьке право та статус міст. У ХІХ – на поч. ХХ ст. – вол. ц. З 1923 по 1962 рр. – рай. ц. Із 1959 р. – смт. Решевъ (1418), Hrycow (1547), Грицев (1629), Riczow (1630), Грицовъ (1816), Грицевъ (1855), Грищевъ (1886), Гриців (1926). Н. виводять від імені Григорія (Гриця) Теребовлянського, якому пос. належало наприкінці ХІ – на поч. ХІІ ст. Але імовірніше, що н. мотивована іменем одного з перших поселенців [Радянське Поділля. – 1970. – 20 грудня]; пор. ос. н. Гриць [Б. Д. Грінченко].

1105. Грúців – х., Шп. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. Варіанти н.: фольв. Грицевъ (1855), Гриців (1926). Трансойконімна н. (див. № 1104).

1106. Грúців-Горá – с., Шп. Відоме з 1946 р. як Гриців-Гора. У 1960 р. с. Гора приєднане до смт. Гриців. Можливо, співвідноситься з н. Грицевская, яка зафіксована у 1855 р. Н.-сл.-сп. поєднує ойконім та ГТ.

1107. Грúців-Забíлка – с., Шп. Відоме з 1946 р. як Гриців-Забілка. У 1960 р. приєднане до смт. Гриців. Можливо, співвідноситься з н. Грицевская, яка зафіксована у 1855 р. Локативне сл.-сп., що складається з ойконіма та відгідронімного деривата: див. р. Білка (№ 253).

1108. Грúцівська – ферма, Шп. Зафіксована у ХІХ ст. біля с. Гриців як Грицевская. Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

1109. Грúцівський райóн – адміністративно-територіальна одиниця, яка існувала у 1923–1962 рр. Центр – смт. Гриців (Шп.). У складі району в різні роки нараховувалося: 24 сільради та 85 н. п. (1926), 23 сільрад та 58 н. п. (1946), 15 сільрад, 1 смт. та 55 сіл (1962). Загальна площа становила 600 кв. км. Н. складається з ад’єктоніма і АГТ район (див. № 49).

1110. Грицькíв – с., Гр, Влк. Варіанти н.: Гричков (1530), Hriczkow (1565), Riczkow (1630–1650), w Hryckowie (1765), Ryzkow (1775), Hrykkow (1784), Hryckow (1787), Грицков (1805), Грицьків (1926). Відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Грицько (1404).

1111. Грицькíв – с., Сл. Існувало у І чв. ХХ ст. біля с. Чорноводи як Грицков. Н. – див. № 1110.

1112. Грицькíв – с., Гр. Існувало у І трет. ХХ ст. біля с. Грицьків. Трансойконімна н.

1113. Грúшки– зал. роз’їзд, Др. Існує з І трет. ХХ ст. Варіанти н.: з. б. 42 верста Проскурівської лінії (1926), Гришки (1992). Перша н. – числівниково-прикметниково-іменникове сл.-сп.; друга – трансойконімна.

1114. Грúшки– с., Др, Гшк. Відоме з 1522 р. [Радянське Поділля. – 1985. – № 21]. Варіанти н.: Hryszki (1784), Гришки (1805). С. назване ім’ям одного з першопоселенців [Радянське Поділля. – 1985. – № 21], хоча фактично – це родова н.; пор. ос. н. Грицько (1404).

1115. Грúшківський– х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Гришки. В основі н. – ад’єктонім.

1116. Грíги– х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Педоси. Відантропонімна посесивна н.

1117. Гріневéцький – фільварок, Хм. Існував у ІІ пол. ХІХ ст. біля с. Лісові Гринівці. Варіанти н.: Огурково-Погонное (1893), Гриневецкий (1898). Перша н. – відмікротопонімна, в основі другої – ад’єктонім.

1118. Грóмівка – с., Ск, Огі. Варіанти н.: Громовка (1754), Громівка (1926). За М. І. Теодоровичем, місцеві мешканці у давнину пережили сильний погром від ворога. Звідси й н. На нашу думку, н. відантропонімна, в основі якої – ім’я першопоселенця; пор. ос. н. Громъ (1545).

1119. Громóвича – ур., Шп. Зафіксоване у ХІХ ст. біля с. Майдан-Лабунь. Генітивна посесивна н., див. ос. н. Громович [АЮЗР].

1120. Грохóльського садúба – садиба, Шп. Існувала як н. п. у ІІ пол. ХVІІ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Грохольск. усадьба (1899), Грохольскаго-Усадьба (1911). Посесивна н.-сл.-сп., яка складається із присвійного прикметника (у 1782 р. власником був Мартин Грохольський [М. І. Теодорович] ) та мікротопоніма садиба – „житловий будинок та господарські будівлі з прилеглими до них садом і городом, що разом є окремим господарством; обійстя, двір, селитьба, осад, дворище” [СУМ].

1121. Грóцького– х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Бережанка. Генітивна посесивна н.

1122. Грóцького– х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Лапківці. Н. – див. № 1121.

1123. Грóцького– х., Яр. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Іванківці. Н. – див. № 1121.

1124. Груд – х., Сл. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Печиводи. Варіанти н.: ур.Грудъ Яворовъ (1899), Груд (1926).Локативна відмікротопонімна н., в основі якої – фітофорний прикметник і ГТ груд зі значенням „підвищене, відносно сухе місце серед болота; великий пагорб; підвищення на низині; підвищення на болоті, де косять сіно” [Б. Д. Грінченко].

1125. Грýда – ур., Шп. Існувало на поч. ХХ ст. Н. – див. № 1124.

1126. Грузéвицьке –болото в долині р. Південний Буг, біля с. Грузевиця (Хм). Площа – 324 га [ППХ]. В основі н. – ад’єктонім.

1127. Грузéвиця– с., Хм, Грз. Варіанти н.: Грузовица (1530), Hruszowica (1661), Ruženica (1668), Gruzewica (1784), Грузелица (1805), Грузавица (1845), Гружевица (1855), Грузевица (1862), Грузов (1875), Грузевцы (1914), Грузевиця (1926). Відмікротопонімна н.; пор. ГТ груза, грузина, грузявина – „велике бездонне болото; низовина, заросла травою; грузьке місце” [С. Д. Бабишин].

1128. Грýзинці – фільварок, Шп. Як н. п. Грузинцы зареєстрований у 1911 р. Відмікротопонімна н. (див. № 1127).

1129. Грýзівці– зал. ст., Хм. Як н. п. фіксується з кінця ХХ ст. Варіанти н.: Грузевцы (1992), Грузівці (2004). Відойконімна н. (див. № 1127).

1130. Грýїв – фільварок, Тф. Існував у ХІХ – І чверті ХХ ст. біля с. Михнівка. Варіанти н.: Груя (1899), Груев (1921). Відантропонімна посесивна н., мотивована іменем власника пос. Станіслава Груя. Дворянин Самійло Груя (Gruia) відомий із 1652 р. [АЮЗР].

1131. Грунтóвського– х., Вл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Зелена. Генітивна посесивна н.

1132. Грýша – х., Вл. Існував у ХІХ біля с. Лонки. Відмікротопонімна н., в основі якої – флоролексема; див. також ос. н. Груша (1597).

1133. Грýшецький Яр– х., Км. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Грушка. Н.-сл.-сп., складається з ад’єктоніма та ГТ яр – „глибока довга западина, що утворилася внаслідок розмиву пухких осадових порід тимчасовими потоками; балка” [СУМ].

1134. Грýшка– с., Км, Гру. У кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. – вол. ц. Варіанти н.: Gruschca (1493), Grosky (1630–1650), Gruszka (1661), Грушка (1805). С. Д. Бабишин виводить н. від флоролексеми груша. Проте н., найімовірніше, відмікротопонімна: так називалася територія, де росла груша – орієнтир у незаселеній місцевості [Прапор Жовтня. – 1971. – № 156].

1135. Грýшківці– с., Лт, Грш. У кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. – вол. ц. Варіанти н.: Voythowcze (1493, можливо, цим роком датоване існування іншого пос.), Wojtowce (1661), Woytofica (1663), Войтовцы (1665), Війтівці (1926), Грушківці (1946), Грушковцы (1956). Колишня н. – див. № 680. Сучасна н. мотивована флоролексемою [С. Д. Бабишин].

1136. Гу́бариха – р., п. Вілії п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через н. п. Держаки, Загірці, Мала Боровиця (Бл). Варіанти н.: „с. Загорцы при рч. Губарихh” (1890), Hubarycha [CГУ]; „без назви, довжиною 12 км” [КРВУ]. Можливо, н. мотивована праслов. *goba – „щось випукле, вигнуте” [М. Т. Янко].

1137. Гýбарів –с., Нв, Вах. Варіанти н.: Hubarow (1493), Губаров (1530), Hobarow (1661), Гагар (1800), Губарев (1805), Гуваров (1862), Губарів (1926). М. Т. Янко пов’язує н. із діалектизмом губа в значенні „гриб”. На нашу думку, н. відантропонімна посесивна; пор. ос. н. Губар, рос. Губарь И. (1495).

1138. Губéльці – с., Сл, Вол. Варіанти н.: Губельцы (1855), Hubelce (1889), Губелицы (1910), Губельці (1926).С. Д. Бабишинн. виводить від апел. гýба, гýби – „гриби”. Спочатку прізвиська, а потім і с. з такими назвами могли виникати там, де були губи – „гриби”. На нашу думку, родова н.; пор. ос. н. Губа (1468); Губа(е)ль (1455). Пор. також ГТ губа – „затока з гирлом річки у глибині; пос., хутір, округ, повіт, волость” [Е. М. Мурзаєв].

1139. Гýбин – с., Ск, Лад. Знайдено залишки укріпленого болохівського м. Губин, яке згадується в літописі від 1241 р. [М. І. Теодорович]. Варіанти н.: Губинъ (1545), Hubin (1578), Губино (1855), Губин (1926).Етимологічні гіпотези: 1) н. мотивована апелятивом губи – „гриби” [Світло Жовтня. – 1988. – 2 квітня]; 2) Губин в устах народу звучало як Згуба: засада в яру згубила захисників с. [М. І. Теодорович]; 3) тут загинула князівна; 4) н. вказує на форму колишнього городища – „товста, одвисла вниз губа” [Майбуття. – 1998. – № 1]; 4) н. походить від д.-р. губа – „затока” (див. № 1138). На нашу думку, н. мотивована ос. н. Губа (1468).

1140. Гýбин лісовá сторóжка – ур., Сл. Як н. п. Губинъ лhс. стор. Існувало на поч. ХХ ст. Н.-сл.-сп. складається з ойконіма та АГТ.

1141. Гýбча – с., Ск, Губ. Відоме з 1629 р. [О. І. Баранович]. Варіанти н.: Hubsza (1789), Губча (1855), Глубча (1911). За даними ІМІС, колишні назви – Згубжу, Згубчу. Етимологічні гіпотези – див. № 1139. На нашу думку, н. відантропонімна посесивна; пор. ос. н. Губичъ, Губець (1565).

1142. Гудóваник – х., Кр. Існував у ХІХ – І пол. ХХ ст. біля с. Дубище. Варіанти н.: Годованикъ (1855), Гудованник (1926). У 1939 р. приєднане до с. Волиця Перша [Красилівський вісник. – 2000. – 14 вересня]. Відгідронімна н.: х. розташований біля р. Гудованник [М. І. Теодорович]. На нашу думку, відантропонімна н.

1143. Гуки – ур. біля смт. Стара Ушиця (Км), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Можливо, відапелятивна н., пор. гук – „крик, гул, шум, стук, грюкіт” [Б. Д. Грінченко].

1144. Гýків– с., Чм, Гук. Відоме із XVІІ ст. [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]. Варіанти н.: w Hukowie (1765), Гукив (1800), Гуков (1805), Гуково (1855), Гуків (1926). За І. В. Гарнагою, н. мотивована іменем засновника пос. Гука [Нове життя. – 1974. – № 85]; пор. ос. н. Гук (1088). Див. також ГТ гуки – „великі небезпечні пороги на Збручі й Дністрі”, від слова гук – шум” [С. Д. Бабишин].

1145. Гулевéцький – фільварок, Бл. Як н. п. Гулевецкій існував на поч. ХХ ст. Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

1146. Гулівцí – с., Бл, Гул. Варіанти н.: Гулевка (1545), Гулевцы (1565), Голевка (1601), Гуліевцы (1681), Hulowce (1822), Гуліовцы (1889), Гулевцы (1889), Гулівці (1926).Патронімічна н.; пор. ос. н. Гулъ (1181), Гулей, Гулявичъ (1421).

1147. Гу́льманів – потік, л. Калюсу л. Дністра; протікає у с. Цівківці (Нв). Раніше таку назву мали ліс і поле поруч із гідрооб’єктом, що належали Гульману. Таким чином, н. – субстантивований присвійний прикметник.

1148. Гуляк– посілок, Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Галузинці. Посесивна відантропонімна н.

1149. Гулянка – р., п. Бужка л. Південного Бугу; протікає через с. Пашківці (Хм). Можливо, н. вказує на непостійність течії; пор. гуляти – „швидко, з великою силою рухатися в різних напрямках” [СУМ].

1150. Гумелúнщина– призаводгосп, Гр. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. біля с. Жищинці. Відмікротопонімна н.

1151. Гуменéцьке– с., Км. Існувало в середині ХХ ст., у 1967 р. приєднане до с. Гуменці. Варіанти н.: х. Гуменецький (1956), Гуменецьке (1960). Локативна н., мотивована ад’єктонімом.

1152. Гуменúськ– с., Км. Існувало у ХІХ – І пол. ХХ ст. Приєднане до с. Зіньківці. Варіанти н.: х. Гумениск (1862), выс. Гумниск, Гумниско (1893), х. Гуминск (1914), х. Гуменіск (1926), Гумениськ (1956). Можливо, до денотата відносяться і н. Загумнье, Фольварки-Местские [І. Т. Новицький]. В основі н. – ГТ гумно зі значенням „тік; розчищене місце для молотьби і зберігання урожаю” [СУМ]. Суфікс -иськ свідчить про те, що в момент заснування пос. току вже не було, і цю н. мала навколишня місцевість. Паралельна н. – локативний прикметник і АГТ (див. № 344).

1153. Гýменці –зал. ст., Км. Відома з І трет. ХХ ст. Варіанти н.: 206 верста Шепетівської лінії (1926), Гуменцы (1992), Гуменці (2004). Трансойконімна н. Колишня н. – локативне числівниково-прикметниково-іменникове сл.-сп.

1154. Гýменці –с., Км, Гум. У ІІ пол. ХІХ ст. – вол. ц. Варіанти н.: Humyencze (1493), Ihumyencze, Игуменцы (1530), Wuince (1630–1650), Humince (1661), Chumince (1787), Гуменцы (поч. ХІХ ст.), Гуминцы (1888), Гуменці (1926), Гуминці (1940). Етимологічні гіпотези: 1) н. мотивована ГТ гумно [С. Д. Бабишин] (див. № 1152); 2) в основі н. – апелятив ігумен: нібито пос. у ХІІІ–XІV ст. належало ігумену Кам’янецького православного монастиря [Прапор Жовтня. – 1971. – № 164]. Імовірніше, в основі н. – найменування мешканців, мотивоване ГТ або антропонімом.

1155. Гумінéцька дáча – ліс. ст., Км. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Локативно-квалітативна н.-сл.-сп. (ад’єктонім та АГТ).

1156. Гунські Криниці – ур. у м. Кам’янець-Подільський, у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Н.-сл.-сп. складається, імовірно, із ГТ та відантропонімного прикметника (пор. гунство – „шельмування, собацтво” [Б. Д. Грінченко]; див. також гунни – „об’єднання кочових племен Центральної Азії, що у ІV ст. увірвалися до Європи”; гунька – „дрантя, лахміття, шмаття” [СУМ].

1157. Гурáльня– висілок, Гр. Існував у І трет. ХХ ст. біля м. Городок. Локативна н., в основі якої – апелятив гуральня зі значенням „горілчаний завод” [Б. Д. Грінченко].

1158. Гурáльня– передмістя, Гр. Існувало у І трет. ХХ ст. біля с. Кузьмин. Н. – див. № 1157.

1159. Гуральня – ур. біля с. Бережанка (Чм), у якому знайдено залишки трипільських пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 1157.

1160. Гурáльня– х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Загінці. Н. – див. № 1157.

1161. Гурáльня– х., Яр. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Сутківці. Н. – див. № 1157.

1162. Гурáшева– х., Вл. Існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. біля с. Нова Гребля. Варіант н.: Гураев (1855), Гурашева (1906). Відантропонімна посесивна н.

1163. Гýрбище– л. ст., Шп. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. біля с. Купина. Відмікротопонімна н.; пор. гурба – „юрба” [Б. Д. Грінченко].

1164. Гýри –х., Яр. Існував у І трет. XX ст. біля с. Рижулинці. Можливо, генітивна посесивна н.

1165. Гурковщúзна – посілок, Км. Як н. п. зареєстрований у серед. ХІХ ст. біля с. Оринин. Можливо, відантропонімна н.

1166. Гýрмин – х., Пл. Існував у ХІХ – І трет. XX ст. біля с. Новаки. Варіанти н.: Гурминъ (1899), Гурмин (1926). Відантропонімна посесивна н.

1167. Гýрщина – с., Бл, Гул. Відоме з 1629 р. [О. І. Баранович]. Варіанти н.: Гурщизна (ХІХ ст.), Гурщина (1899).Відмікротопонімна н., можливо, мотивована дієсловом гурчати – „гудіти, журчати” [Б. Д. Грінченко].

Предыдущая 9 10 11 12 13 14 151617 18 19 20 21 22 23 24 Следующая