ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

СЛОВНИК ТОПОНІМІВ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 23 страница

Предыдущая 19 20 21 22 23 24 252627 28 29 30 31 32 33 34 Следующая

2015. Кíззя – потік, л. Збруча л. Дністра; протікає через н. п. Бурти (Чм), Добровілля, Кізя, Адамівка, Параївка, Кізя-Кудринецька і Завалля (Км). Варіанти н.: Кизя (1825), Kizia, Kisia,Казя, Кізя, Кіза [СГУ]. Довжина – 32 км [КРВУ]. Етимологія гідроніма незрозуміла. С. Д. Бабишин вважає, що н. мотивована зоолексемою коза, козій (віл), що малоймовірно. Пор. у рос. діалектах ГТ козел зі значенням „вир” [П. Л. Маштаков]. Можливо, у н. відбито якість води; пор. кіз, кізяк – „послід свійських тварин” [ЕСУМ]. Див. також ГТ кізівер – „круте узгір’я, яке можна орати зверху вниз” [Б. Д. Грінченко].

2016. Кíзя– с., Км, Прв. Варіанти н.: w Kuzi (1765), Kuzia (1784), Кузя (1805), д. Кизи (1862), д. Кизя, Козя, Кузя (1893), Кізя (1926). Відгідронімна н. (див. № 2015). Див. також ос. н. Кизь.

2017. Кíзя-Кудринéцька –с., Км, Слр. Існує з поч. ХХ ст. Варіанти н.: прис. Кізя-Кудринецька (1926), Кизя-Кудринецкая (1979). Н.-сл.-сп. складається з гідроніма (див. № 2016) та ад’єктоніма (див. № 2371).

2018. Кíзя-Цвíклівська –с., Км. Засноване у XVIII ст. під н. Кизя, Козя, Кузя-Цвикловецкая. У 30-х рр. ХХ ст. приєднане до с. Кізя-Кудринецька. Можливо, у XVIII ст. тут існувало пос. під н. Слобідка-Цвікловецька [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]. Варіанти н.: Kuzia (1775), Кизя (1805), Kizia (1820), д. Кизя, Кузя, Козя (1893), прис. Киза (1905), Кізя Цвіклівська (1926). Н.-сл.-сп. складається з гідроніма (див. № 2016) та ад’єктоніма (див. № 4905).

2019. Кільчíвщина – х., Пл. Існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Кильчевщина (1899), Кольчевщина (1911). Відмікротопонімна н., мотивація якої – невідома; пор. ос. н. Килка (1506) та апелятив кілок.

2020. Кіндратка – р., п. Хмелівки п. Смілки л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра, на межі Хмельниччини і Житомирщини. Варіант н.: Кондратка [СГУ]. Відантропонімна н. (див. також № 2021).

2021. Кіндрáтки– с., Із, Біл. Варіанти н.: Кондратовичи (1593), Кондратка (1855), Kondratka (1889), Кіндратки (1926), Кіндратка (1946). Патронімічна н.; пор. ос. н. Кіндрат (ХІ ст.). Див. також р. Кіндратка, басейн Дніпра (див. № 2020).

2022. Кіндячиха – ур. біля с. Вільхівці (Чм), у якому знайдено залишки трипільського пос. [І. С. Винокур]. Імовірно, відантропонімна н. у вигляді андроніма.

2023. Кíпчинці– с., Пл., Бра. Варіанти н.: Копычинцы (1593), Купчинцы (1855), Купчинці (1926), Кіпчинці (1946). На думку С. Д. Бабишина, н. пов’язана із залишками давніх могил чи сторожових курганів або походить від ГТ кіпець – „купа землі чи каміння, межовий знак, штучний пагорб”. Г. Мельник виводить н. від апелятива купина: місцевість була залита водою і заросла купинами [Новий шлях. – 1988. – № 139]. На нашу думку, патронімічна н.; пор. ос. н. Копито, Купа, Кипчак (1495).

2024. Кісілíвка– висілок, Вл. Існував у ІІ пол. ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Дзеленці. Варіанти н.: д. Киселевка (1862), выс. Кисилевка (1893), Кісілівка (1926). Відантропнімна посесивна н.; пор. ос. н. Кисель (1532).

2025. Кісільóва– фільварок, Вл. Існував у ІІ пол. ХІХ ст. біля с. Дзеленці. Генітивна посесивна н.

2026. Клембáнка– посілок, Лт. Як н. п. Klembanka зареєстрований у 1820 р. біля с. Снітівка. Детальніші відомості відсутні. Етимологія н. невідома

2027. Клéмбівка– зал. ст., Із. Існує з поч. ХХ ст. Варіанти н.: посіл. Клембівка (1926), Клембовка (1992), Клембівка (2004). Трансойконімна н. (див. № 2046).

2028. Клементúнівка– фільварок, Вл. Існував на рубежі ХІХ–ХХ ст. Відантропонімна посесивна н.: належав поміщиці Клементині Тишкевич [В. К. Гульдман].

2029. Клепачá– х., Вл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Трительники. Генітивна посесивна н.

2030. Клепачí– с., Сл, Клп. Варіанти н.: Клепачи (1602), Клебачь (1816), Клепачі (1926). За С. Д. Бабишиним, н. походить від діал. клепас, клепач – „заробітчанин, найманець по обмолоту хліба, молотильник ціпом; молоток для клепання кіс і сап”. На нашу думку, родова н.; пор. ос. н. Клепач (ІІ пол. ХV ст.).

2031. Клепачí– х., Сл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Клепачі. Трансойконімна н.

2032. Клещéвіч –х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля смт. Вовковинці. Посесивна н.

2033. Климашíвка – с., Хм, Паш. Варіанти н.: Klymasch (1493), Klimashowcze (1530–1542), Климашовцы (1530–1542), Klimaszowce (1668), Klimaszowka (1784), Klemaszowka (1787), Климашовка (1800), Климашевка (1855), Климашівка (1926). Патронімічна н., в основі якої – ос. н. Климаш; пор. Клим (1213).

2034. Климашíвський ліс – дача, Хм. Як н. п. зареєстрована у 1893 р. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та ГТ.

2035. Климентóвичі– с., Шп, Суд. Варіанти н.: д.Климентовичи (1855), Klimentowicze (1883), Климентовичі (1926). Патронімічна н.; пор. ос. н. Климентъ, Клементъ (1460).

2036. Клúмівка– х., Із. Існував у ХІХ – на поч. XX ст. біля с. Клембівка (Клубівка) як Климовка. Н. вказує на власника пос.

2037. Клúмівка– трактир, Із. Зареєстрований як н. п. Климовка у 1855 р. Детальніші відомості відсутні. Трансойконімна н.

2038. Клúмківці– с., Хм, Вод. Варіанти н.: пустыня Плоска (1420), с. Плоска (1420–1440), Плоска, иначе Климковцы (1530), Klinkofce (1630–1650), Klimkowce (1661), Клинковцы (1862), Клишковцы (1888), Климківці (1926). Колишня н. – відгідронімна (див. № 3596). Сучасна н. – відантропонімна посесивна, пор. Клим (1213).

2039. Климкóво– ліс. ст., Др. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Відантропонімна посесивна н.

2040. Клин – х., Гр. Існував у ХІХ – І пол. ХХ ст., приєднаний до с. Лісоводи. Н. – див. № 2041.

2041. Клининú– с., Вл, Клн. Відоме із 1629 р. [О. І. Баранович]. Варіанти н.: Klininy (1789), Клинины (1855), Клинины, Кленины (1899), Клины (1911), Клиницє (1921), Клинини (1925). За переказами, с. засноване на місці колишнього, спаленого у 1241 р. татарами, с. Йосипівка. Н. вказує на конфігурацію земельних угідь, на яких засноване с. [С. Д. Бабишин]. Пор. ГТ клин – „ліс на березі річки; частина болота, що заростає лісом; лісосмуга; ділянка лісу; край лісу” [О. К. Данилюк]; „земельний наділ; ділянка землі, що має форму трикутника і куди-небудь врізається вузькою смугою” [С. Д. Бабишин]. Див. також ос. н. Кленъ (1107), Клинъ [М. Я. Морошкін].

2042. Клинúнська – х., Сл. Існував у ХІХ ст. Локативна н. (див. № 2044).

2043. Клинóвé– с., Гр, Кли. Відоме із XVI ст. Варіанти н.: Skotinincze (1656), Skotinnifce (1630–1650), Skotyniniec (1661), w Skotynianach (1765), Скотыняны (1805), Скотиняне (поч. ХІХ ст.), Скотиняни (1926), Клинове (1967), Клиновое (1976). С. Д. Бабишин вважає, що колишнє найменування вказує на н. мешканців: скотиняни – „грошовиті, багаті люди”; пор. скот – „н. грошової одиниці” [ССУМ]. На нашу думку, відантропонімна посесивна н.; див. – поміщики Скотницькі [АЮЗР]. В основі сучасної н. – ГТ клин (див. № 2041).

2044. Клін – х., Сл. Існував у І трет. XX ст. біля с. Шевченка. Варіанти н.: Клинъ (1911), Клін (1926). В основі н. – ГТ клин (див. № 2041).

2045. Клопóтівці –с., Др, Кло. Варіанти н.: Lopothowcze (1652), Klopotowce (1661), Клопотов (1787), Клопотовцы (1800), Клопотівці (1926). К. С. Баценко вважає н. емоційно-експресивною з негативним забарвленням, в основі якої – апелятив клопоти. На нашу думку, патронімічна н.; пор. ос. н. Клопот (1552), білор. Лопот (1520).

2046. Клубíвка– с., Із, Клу. Варіанти н.: Климбовка (1629), Клембовка (1855), Kłembowka (1889), Клембівка (1926), Клубівка (1946). Перша н. – посесивна відантропонімна; див. – дворяни Клембовські [АЮЗР]. Сучасна н. – фонетична трансформація колишньої.

2047. Клю́ха – посілок, Кр. Існ. у ХІХ ст. на північ від с. Мончинці. Детальніші відомості відсутні. Можливо, в основі н. – прізвище власника; пор. ос. н. Клюшко (1606), Клюка [М. Я. Морошкін]. Див. також клюка – „палка с гачком, крюк” [Б. Д. Грінченко].

2048. Ключúнського– х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Степівка. Генітивна посесивна н.

2049. Ключíвка– с., Кр, Вко. Варіанти н.: Мазепинки (1589), Мазепинцы (1618), Mazepincy (1765), Мазетенцы (1899), Мезенцы (1921), Мазепинці (1926), Ключівка (1946). Колишня н. – посесивна: власниками с. були спольщені українські шляхтичі Мазепи. Сучасна н. – квалітативна: с. розташоване на березі річки, яка бере початок зі студених джерел (ключів) [Ю. Д. Гжимайло].

2050. Кнúшківці– с., Хм. У 1981 р. приєднане до м. Хмельницький. Варіанти н.: Книжковцы (1764), Knyszkowce (1784), Книшковцы (1805), Кныжковцы (1893), Книжківці (1926), Книшківці (1946). Патронімічна н., мотивована ос. н. Книшко; пор. Книщ (1565), Ф. Кныш (1611).

2051. Княгúнин – с., Км, Ход. Варіанти н.: Knyehynyno (1493), Княгинин (1530), Keniahingnin (1630–1650), Knihynin (1661), w Kniehyninie (1765), Kniahinin (1775), Knihin (1784), Kniahynin (1789), Княгинев (1800), Княгинино (1855). За переказами, тут стояв замок, в якому жила якась княгиня; за іншими джерелами, – тут жила дочка половецького хана, дружина князя Пониззя [В. К. Гульдман]. Безумовно, посесивна н., мотивована апелятивом або антропонімом.

2052. Княгúнин – с., Сл. Існувало у ХVІІ ст. як Княгинин [О. І. Баранович]. Частина мешканців с. переселилася у 30-х рр. ХVІІ ст. у Славуту [ІМІС]. Детальніші відомості відсутні. Посесивна н., оскільки князі й бояри були найбільшими феодалами-землевласниками [С. Д. Бабишин].

2053. Кня́жина– ліс. ст., Вл. Існувала як н. п. у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Яхнівці. Варіанти н.: ур. Княжина (1899), Княжна (1906), ліс.стор. Княжина (1926). Відмікротопонімна посесивна н. (див. № 2052).

2054. Кня́жино– х., Бл. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Миклаші. Варіанти н.: Княжина (1899), Княжино (1926). Н. – див. № 2052.

2055. Кня́жпіль– с., Км, Кнж. Варіанти н.: Knyasch (1493), Княже (1530), Kniaže (1661), Kniaža (1784), Kniazie (1787), Kniazpol (1789), Княжполь (1800), Князе (серед. ХІХ ст.), Княжпіль (1926). За переказами, пос. існує із ХІІІ ст. і було, мабуть, власністю одного із князівських родів; початкова н. – Княже село.

2056. Княжпільська лісовá дáча– заказник. Пасмо товтр розташоване на схід від с. Княжпіль (Км), між річками Тернава та Гниловодка. Площа – 310 га [ППХ]. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та апелятива у значенні АГТ.

2057. Князьова– ліс. ст., Гр. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Н. мотивована прізвищем або прізвиськом власника.

2058. Кобúлів– с., Із. Існувало у І трет. ХХ ст. біля с. Мала Медведівка. Варіанти н.: Кобылов (1921), Кобилів (1926). Відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Кобыла (1347).

2059. Ковалéва Долúна –х., Існував у кін. ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Вільхівці. Відмікротопонімна н.-сл.-сп., що складається з посесивного прикметника та ГТ.

2060. Ковáликів– х., Тф. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Святець. Відантропонімна посесивна н.

2061. Ковалíв– х., Лт. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Козачки. Посесивна н.

2062. Ковалíв– х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Рідкодуби. Н. – див. № 2061.

2063. Ковалíвка– с., Гр, Нвс. Варіанти н.: w Kowaluwce (1765), Kowalowka (1775), Kowalowce (1784), Копалевка (1805), Ковалечина (поч. ХІХ ст.), Ковалевка (1888), Ковалівка (1926). За С. Д. Бабишиним, пос. заснували ковалі, вироби яких славилися на всю округу. Імовірніше, що н. мотивована ос. н. Коваль.

2064. Ковалíвка– с., Нв. У 50-х рр. ХХ ст. приєднане до с. Заборознівці. Варіанти н.: Kowel (1630–1650), Kowalowka (1784), Ковалевка (1800), д. Слоб. Ковалевка (1862), Ковалівка (1926). Н. – див. № 2063.

2065. Ковáльського– х., Вл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Писарівка. Генітивна посесивна н.

2066. Ковáльського– х., Пл. Існував у XIX – на поч. XX ст. як Ковальскаго. Н. – див. № 2065.

2067. Ковáльського– х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Бережанка. Н. – див. № 2065.

2068. Ковальчукá– х., Вл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Щаснівка. Н. – див. № 2065.

2069. Коваля́– х., Вл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Щаснівка. Н. – див. № 2065.

2070. Ковéринський прикордóнний пóст– прикордонний пост, Вл. Як н. п. зафіксований у кінці ХІХ ст. Варіанти н.: х. Кордон Пост (1862), Коверинский пограничный пост (1893). В основі н. – ойконімізований апелятив у значенні АГТ, який ускладнювався відантропонімним прикметником; див. ос. н. Г. Коверя (поч. XVI ст.).

2071. Кóвтýн– ур., Дн. Розташоване на території Миньковецького лісництва. Пам’яткою природи оголошене через наявність насадження берека [ППХ] Мотивація н. невідома. Пор. ос. н. Ковтун та апелятив ковтун – „жмут збитого волосся, вовни, шерсті” [Б. Д. Грінченко].

2072. Ковчúшина– х., Вл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Щаснівка. Н. – див. № 2065.

2073. Когýтівка– х., Вн. Існував у І пол. ХХ ст., у 1956 р. приєднаний до с. Нові Нетечинці. С. Д. Бабишин пов’язує н. із зоолексемою когут – „півень”. На нашу думку, н. мотивована ос. н. Когут.

2074. Ко́жа – р., п. Попівки п. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; на межі Хмельниччини і Житомирщини [СГУ]. Н. з невідомою мотивацією.

2075. Козáк– х., Км. Відомий із ІІ пол. ХІХ ст., у 50-х рр. ХХ ст. приєднаний до с. Довжок. За С. Д. Бабишиним, н. відетнонімного характеру. Імовірніше, що в основі н. – ос. н., пор. козак – „лісник; українець, що служить у великого пана; слуга, одягнутий по-козацькому” [ЕСУМ].

2076. Козакú– с., Із. Зафіксоване біля с. Плужне у 1921 р. Детальніші відомості відсутні. Можливо, поселенці були нащадками козаків. Див. також № 2075.

2077. Козакíв– с., Тф. Існувало у І трет. ХХ ст. Варіанти н.: Козачки (1906), Козаків (1926). Посесивна н. (див. № 2075).

2078. Козача Долина – ур. біля с. Нове Поріччя (Гр), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Поетична н., пов’язана з фактом зупинки на відпочинок козаків. Більш імовірною є локативно-посесивна мотивація н.

2079. Козáчки– с., Лт, Коз. Засноване у XVII ст. козаками. Варіанти н.: Козаччина (XVIIІ ст.), Kozaczki (1784), Козачки (1800), Козацки (поч. ХІХ ст.), Козаньки (1889). Н. – див. № 2075.

2080. Козачкú– ур., Лт. Оголошене заповідним у 1982 р. Площа – 28 га [ППХ]. Трансойконімна н.

2081. Козелкú– х., Сл. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля м. Нетішин. Варіант н.: ур. Козилково (1899), Козликъ (1906), Козелки (1926). Відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Козлик, Козел.

2082. Кóзин– с., Бл, Прр. С. утворене на межі ХІV–ХV ст. [Радянське село. – 1990. – 29 березня]; за іншими джерелами, перша згадка про с. з’явилася у 1538 р. [Н. М. Яковенко]. У 1569–1796 р. – вол. ц. Варіанти н.: Коzin (1570), Козинъ (1593), Козин (1926). Відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Коза (1333).

2083. Кóзинські– хутори, Бл. Існували у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Козин. Варіанти н.: Козинський (1899), пос.Козинскіе-Хутор.(1906), Козинскіе-Хутора (1911), Козинские (1921). Локативна н., в основі якої – ад’єктонім (у варіанті н. – ще й АГТ).

2084. Козівна – ур. біля с. Вівсяники (Др), у якому знайдено 4 давні кургани [І. С. Винокур]. Відзоолексемна н.

2085. Козярá– х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Педоси. Генітивна посесивна н.

2086. Колгóсп– фільварок, Хм. Існував у кінці ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Нижчі Вовківці. Варіанти н.: фольв. Скибневского (1893), Колгосп (1926). В основі першої н. – прізвище власника у родовому відмінку однини; друга н. мотивована АГТ.

2087. Колгóсп Зінóв’єва– колгосп, Хм. Виник у 20-х р. ХХ ст. Меморіальна н.

2088. Колгóсп íмені Климéнка– колгосп, Хм. Виник у 20-х р. ХХ ст. Меморіальна н.

2089. Кóлева– посілок, Дн. Як н. п. зареєстрований у 1800 р. біля с. Синяківці. Детальніші відомості відсутні. Етимологія н. невідома; можливо, мотивована ос. н. Коля ← Микола.

2090. Колибáївка– с., Км, Кол. Історичні джерела пропонують неоднозначну інформацію щодо виникнення поселення: 1) відоме з І пол. XV ст. під н. Колибів грунт [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]; 2) відоме з 1589 р., коли с. було передане шляхтичу Івану (Янку) Венгеру [Прапор Жовтня. – 1972. – № 154]. Варіанти н.: ур. Колибаев (Колибов) грунт (XVІ ст.), с. Колибаев (поч. XVІІ ст.), с. Колибаев, Янчинцы (1678), Janczynce (1662), Janczynce seu Kolybajow (1679), Янчинцы (XVІІІ ст.), Янчинці (1926), Колибаївка (1946), Колыбаевка (1956). Відантропонімна посесивна н.: засновником с. був якийсь Колиба, ймовірно, виходець із Карпат [С. Д. Бабишин]; див. колиба – „курінь пастухів; зимове житло лісорубів-гуцулів” [Б. Д. Грінченко]. Варіант н. мотивований іменем власника – Янка Венгера. За іншими даними, с. на Янчинці перейменував граф Потоцький [С. Д. Бабишин].

2091. Колибáнь– с., Хм, Кпс. Варіанти н.: Colybany (1493), Колыбане (1530), Kolybanie (1661), Kolbanie (1784), Kolyban (1789), Колыбань (1805), Колибань (1884), Колыбанка, Колыбань (1889), Колыбани (1915). Етимологія н. невідома; можливо, пов’язана з діал. калабаня – „калюжа” [Б. Д. Грінченко]. Див. також № 2109, що підтверджується місцезнаходженням пос.

2092. Колі́на – р., п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через н. п. Святець (Тф), Довгалівка, Москалівка, Воробіївка (Бл). Варіанти н.: Kolina, „nad Koliną”, „с. Малая Москалевка при рhчкh Колинh” [СГУ]. На нашу думку, це р. Калинка (це стосується й гідроніма Колінь, наведеного в СГУ). Можливо, такий варіант н. мотивований ГТ коліно у значенні „окрема частина чого-небудь від одного повороту до іншого, що має вигляд ламаної лінії” [СУМ].

2093. Колісéць– с., Тф, Ілк. Дослідники вважають, що с. виникло на місці м. Колесна, спаленого у 1240 р. татарами. У 1248 р. Іван Злий заснував пос. знову. Варіанти н.: м.Колесна(1511), с-ще Колесцы (1553), Колесец (1569), Колесецъ, Колешцы (1583), Коliesсzce (1583), Колисець (1926), Колісець (1946). Квалітативна н., що вказує на круговий тип забудови пос. з метою захисту від ворогів [М. І. Теодорович]. Пор. також ос. н. Колесо, Колесъ [М. М. Тупиков].

2094. Колісéць– фільварок, Тф. Існував як Колесецъ у ХІХ ст. біля с. Колісець. Трансойконімна н.

2095. Кóлки– с., Тф, Олй. У 1569–1923 рр. – вол. ц. Варіанти н.: Колкъ (1550), Колки (1569), Kolki (1789). В основі н. – ГТ колки зі значенням „березовий гай на мочаристому ґрунті; зарості берези” [С. Д. Бабишин]. Місцевість на схід від села мала назву Березна [М. І. Теодорович].

2096. Ко́ло млина́ – струмок, л. Калюсу л. Дністра; протікає у с. Цівківці (Нв). Прийменниково-іменникова локативна н.

2097. Кóло стáву– висілок, Чм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Хропотова. Можливо, денотат співвідноситься із с. Хропотівське. Локативна прийменниково-іменникова н.

2098. Колодіївка– с., Км, Клд. Варіанти н.: Kolodiowka (1630–1650), w Kolodyiuwce (1765), Kolodziejowce (1784), Kolodziowka, Koloduwka (1787), Kolodziejowka (1789), Колодиевка (1805), Колодовка (1889), Колодіївка (1926). За С. Д. Бабишиним, н мотивована діал. колодій – „майстер з виготовлення коліс”, тобто н. вказує на фах мешканців, переселенців із с. Бодачівка. На нашу думку, н. відантропонімна; пор. ос. н. Колодій [О. А. Купчинський].

2099. Колодíївський Яр– присілок, Км. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Колодіївка. Локативна н., що складається з ад’єктоніма та ГТ.

2100. Колóдяжне– х., Із. Існував у ХІХ ст. Варіанти н.: х. Колодезно (1855), хут.Колодяжное(1899). Відмікротопонімна н., в основі якої – апелятив колодязьзі значенням „захищена від обвалів зрубом вузька глибока яма, що служить для добування води з водоносних шарів землі; різного розміру і глибини яма, що служить для певних технічних потреб (для спуску в шахту, на рудниках)” [СУМ], „джерело; річка” [М. Т. Янко].

2101. Колокольцóвський прикордóнний пóст– прикордонний пост, Гр. Як н. п. зафіксований у кінці ХІХ ст. Варіанти н.: х. Колокольцовский кордон (1862), Колокольцовский пограничный пост (1893). В основі н. – ойконімізований апелятив у значенні АГТ, який ускладнювався відантропонімним прикметником

2102. Колóм’є– с., Сл, Плн. Варіанти н.: Коломля (1629), Коломли (1888), Коломле (1906), Коломно (1926), Колом’є (1946). Квалітативна н., в основі якої – ГТ коломия, коломья зі значенням „глибока вибоїна, заповнена водою” [Б. Д. Грінченко]. Пор. також ос. н. Коломнинъ (1610), апелятив коломенка – „вид судна” [М. Фасмер].

2103. Коломийка– гора, Чм. Розташована у заказнику „Івахновецькі товтри” [ППХ]. Можливо, в основі н. – апелятив коломийка – „шапка, яку носять у Коломийському районі” [Б. Д. Грінченко]. Див. також ГТ (№ 2104).

2104. Коломийка – струмок, витік р. Калюсу л. Дністра; біля смт. Віньківці. Як л. Бистриці п. Калюсу л. Дністра не зафіксована.Варіанти н.: Коломыйка, Коломейка, Kołomyjka [СГУ]. Н., утворена за допомогою демінутивного форманта -к-а, походить від діалектного коломия – „глибокий вибій, наповнений водою” [Б. Д. Грінченко, Л. Т. Масенко, М. Т. Янко].

2105. Колóнія– висілок, Шп. Заснований у 80-х рр. ХІХ ст. німецькими колоністами [Днем за днем. – 2000. – 21 вересня; 2001. – 16 серпня; 83], існував до 20-х рр. ХХ ст. Детальніші відомості відсутні. Квалітивна н., в основі якої – АГТ колонія зі значенням „пос. переселенців з іншої країни, області, товариство земляків у чужій країні” [СУМ].

Предыдущая 19 20 21 22 23 24 252627 28 29 30 31 32 33 34 Следующая