ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

СЛОВНИК ТОПОНІМІВ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 24 страница

Предыдущая 20 21 22 23 24 25 262728 29 30 31 32 33 34 35 Следующая

2106. Колóнія– колонія, Із. Утворена у 1817 р. німцями. Варіанти н.: Колонія Вальдгойма (поч. ХІХ ст.), Колонія (серед. ХІХ ст.). Детальніші відомості відсутні. Н. – див. № 2105. Варіант н. вказує на власника.

2107. Колóсíвка– с., Пл, Псл. Варіанти н.: Войцеховка (1889), Войцехівка (1926), Колосівка (1946). Колишня н. – посесивна; пор. ос. н. Войцех (1433). Сучасна н. мотивована флоролексемою колос.

2108. Колтáнська трáктова кóрчма– корчма, Пл. Як н. п. Колтанск. тракт. корч. зареєстрована у 1899 р. Мотивація н. невідома, можливо, вказує на власника.

2109. Колубáївці– с., Км, Гум. Варіанти н. Котлубаївці (1460), Kolibayowcze (1530–1542), Колибаевцы (1530–1542), Kolybaiowce (1661), w Kolubajowcach (1765), Kolubayowce (1775), Колубаевцы (1800), Колубаївці (1926). Етимологічні гіпотези: 1) н. походить від прізвища татарського хана Котлубея (Котлубучі), який володів Поділлям у XІV ст. [Є. І. Сіцінський та М. І. Яворський]; 2) в основі н. – діал. котлубань, колибань, колуба, колиба зі значенням „глибока долина; яр; вибоїна на дорозі” [І. В. Гарнага]. Імовірно, що н. вказує на мешканців: котлубаївці – „люди, які живуть в котлубані”.

2110. Комарíвка– с., Сл, Плн. Відоме з 1629 р. [О. І. Баранович]. Варіанти н.: Komarowka (1789), Комаровка (1855), Комарівка (1926). С. Д. Бабишин виводить н. від апелятива комар. На нашу думку, н. посесивна; пор. ос. н. Комаръ (1545).

2111. Комарíвці– зал. ст., Др. Заснована у ІІ пол. ХІХ ст. Варіанти н.: ст. Волковинцы (1862), ст. Комаровцы (1898), зал. ст. Комарівці (1926), Комарівці (2004). Обидві н. – трансойконімні.

2112. Комарнúцького– х., Сс. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Стара Синява. Генітивна посесивна н.

2113. Комáхи– ур., Пл. Існувало у ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Комахи синожать (1899), Комахи (1911). Н. вказує на власника.

2114. Коминú– с., Із, Блт. Варіанти н.: Пр. Комины (1816), Комини (1855), Kominy (1889), Комины (1906). За С. Д. Бабишиним, н. мотивована апелятивом комин – „димар; димохід”. Не виключено, що в основі н. – ос. н. Комин або прикметник коминне зі значенням „подимний податок” [Б. Д. Грінченко].

2115. Комóвської польовúй млин– млин, Пл. Існував як н. п. у ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Кашовской полев. мельница (1899), Комовской-Полевая мельница (1911). Н.-сл.-сп. складається з прізвища власниці та ойконімізованого АГТ.

2116. Комýна К. Мáркса – колгосп, Вн. Виник у 1923 р. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. Меморіальна н.

2117. Комунáр– сел., Нв, Івш. Виникло у 30-х рр. ХХ ст. біля господарських будівель радгоспу „Комунар”. Варіанти н.: радгосп „Комунар” (1938), сел. радгоспу „Комунар” (1956), сел. Комунар (1960). В основі цієї ідеологічної н. – найменування радгоспу.

2118. Кондрáцького– х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Лезневе. Генітивна посесивна н.

2119. Конúлівка– с., Км. У 80-х рр. ХХ ст. мешканців переселено. Варіанти н.: Konilowka (1630–1650), w Kolonuwce (1765), Konolowka (1775), Kolonowka (1784), Konoluwka (1789), Каналовка (1800), Коноливка (серед. ХІХ ст.), Кониловка (1855), Конилівка (1926). За переказами, в основі н. – антропонім.

2120. Конотóп – с., Шп, Мхл. Варіанти н.: Конотопы (1855), Конотопъ (1906), Конотоп (1926). Квалітативна н., мотивована ГТ конотоп – „болотисте, непроїзне місце”. Можливо, тут було болотисте, важкопрохідне місце або кінський брід („коні+топити”), де коні грузли” [С. Д. Бабишин]. Див. також р. Конотопи (№ 2121).

2121. Коното́пи – р., л. Цмівки л. Смілки л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через с. Конотоп (Шп). Варіант н.: Конотопы [СГУ]. В основі н. – ГТ конотоп зі значенням „вир у річці” [М. Т. Янко]. Див. також № 2120.

2122. Контóра ліснá в Бáнковому лíсі № 1 – ліс. контора, Шп. Як н. п. існувала у ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Контора лhсная въ Банковомъ лhсу (1899), Контора лhсная въ Банковомъ лhсу№ 1 (1906). Локативно-квалітативна н.-сл.-сп., що складається з ойконімізованого АГТ контора зі значенням „адміністративно-канцелярський відділ підприємства, закладу, установи або окрема установа з господарськими, фінансовими й т. ін. функціями; канцелярія” [СУМ], дримоніма та диференційного числівника.

2123. Контóра ліснá в Бáнковому лíсі № 2 – ліс. контора, Шп. Як н. п. існувала у ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Контора лhсная въ Банковомъ лhсу (1899), Контора лhсная въ Банковомъ лhсу № 2 (1906). Н. – див. № 2122.

2124. Контóра ліснá в лíсі Бейзúма – ліс. контора, Шп. Як н. п. існувала у ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Контора лhсная въ лhсу Бейзыма(1899), Контора лhсн. въ лhсу Бейзыма(1906). Локативно-квалітативна н.-сл.-сп., що складається з АГТ, ГТ та антропоніма.

2125. Контóра ліснá в старóму лíсі– ліс. контора, Шп. Як н. п. Контора лhсная въ стар. лhсу фіксувалася у ХІХ – на поч. ХХ ст. Локативно-квалітативна н.-сл.-сп. (АГТ, прикметник та ГТ).

2126. Контóра ліснá в Тúтьківському лíсі– ліс. контора, Шп. Як н. п. Контора лhсная въ Титковском лhсу існувала у ХІХ – на поч. ХХ ст. Локативно-квалітативна н.-сл.-сп. (АГТ і дримонім).

2127. Контóра ліснá в ур. Ворóняче-Гніздó – ліс. контора, Шп. Як н. п. фіксувалася у ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Контора лhсная в уроч. Воронье гнhздо (1899), Контора лhсная в уроч. Воронье-Гнhздо (1906). Локативно-квалітативна н.-сл.-сп. (АГТ, ГТ та мікротопонім).

2128. Контóра ліснá в ур. Рíпище– ліс. контора, Шп. Як н. п. Контора лhсная въ уроч. Репищh зареєстрована у 1899 р. Н. – див. № 2127.

2129. Контóра ліснá при пос. Рýдня– ліс. контора, Шп. Існувала у ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Контора лhсная въ уроч. Рудня (1899), Конторалhсн. при пос. Рудня (1911). Локативно-квалітивна н.-сл.-сп. (ойконімізований АГТ та ойконім).

2130. Контора-Ліснá при д. Сáвичах– лісна контора, Шп. Існ. у ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Контора лhсная при дер. Савичахъ (1899), Контора-Лhсная при дер. Савичахъ (1911). Н. – див. № 2129.

2131. Контóра ліснá Схúжа– ліс. контора, Шп. Як н. п. Контора лhсная Схижа зареєстрована у 1899 р. Можливо, н. вказує на власника.

2132. Контóра ліснúцтва– лісництво, Сс. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Квалітативна н.-сл.-сп. (ойконімізований АГТ).

2133. Контóра промислóва– промислова контора, Шп. Як н. п. Контора промышленная зареєстрована у 1899 р. Квалітативна н.-сл.-сп. (ойконімізований АГТ).

2134. Кончéвського– х., Пл. Існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. як х. Кончевскаго. Генітивна посесивна н.

2135. Копачúха – р., л. Студениці л. Дністра; протікає біля с. Солобківці (Яр). Варіант н.: Копачиха [СГУ], Капачиха (ГССРИ). В основі н. – місцевий гідрографічний термін копанка – „відкрита криниця, джерело”. Див. також № 2136.

2136. Копачíвка – с., Вл, Кпч. Варіанти н.: Kopaczowka (1883), д.Копачевка(1899), Копачівка (1925). Відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Копач (1416), дворяни Копачинські [АЮЗР]. Пор. також ГТ копанка – „неглибока криниця без зрубу; заглибина на місці водоймища”; з польської мови kораn – „узвишшя в долині” [Б. Д. Грінченко; Т. А. Марусенко]; копач – „той, хто займається копанням могил; знаряддя, яким копають, викопують що-небудь” [СУМ].

2137. Копачíвка – с., Др, Кпч. Варіанти н.: Kopaczow (1630–1650), Kopaczowka (1668), Копочевка (1800), Копачевка (1805), Копачовка (1855), Копачівка (1926). За переказами, мешканці невеликого пос. виконували велику роботу з осушування земель, за що їх прозвали копачами; звідси й н. [Радянське Поділля. – 1967. – № 174]. На нашу думку, відантропонімна посесивна н. (див. № 2136).

2138. Копачíвка Дрýга – с., Вл, Пах. За переказами, тут було с. Говори (Овори), спалене татарами в 1617 р. Варіанти н.: Kopaczowka (1784), Копачивка (1800), Копачевка (1805), Копачівка (1926), Копачівка Друга (1965), Копачевка Вторая (1979). Н. диференціюється числівником (див. № 2136).

2139. Копачíвський – колгосп, Вл. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. біля с. Копачівка. Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

2140. Копачíвський – колгосп, Др. Виник у 20-х р. ХХ ст. біля с. Копачівка. Н. – див. № 2139.

2141. Копачíвський – фільварок, Вл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Копачівка. Н. – див. № 2139.

2142. Копечина – ур. біля с. Городище (Др), у якому знайдено залишки д.-р. пос. [І. С. Винокур]. В. основі н. – апелятив копець зі значенням „межовий знак” [Б. Д. Грінченко].

2143. Кóпи – х., Бл. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Окіп. Варіанти н.: Ксéнжинцин(1855), х.Копы (1911). Можливо, відойконімна н. (Окіп → Копи); див. також апелятив копа – „сільське товариство, сходка, судове засідання; 60 штук чого-небудь; стіжок із 60 снопів хліба” [Б. Д. Грінченко]. Колишня н. – також відойконімна (див. № 3322).

2144. Копистúн– с., Хм, Кпс. Варіанти н.: пустошь Копыстин (1442), Copestyn (1493), Copestorin (1562), Kapustiniecz (1630–1650), Kopystyn (1661), Копистын (1805), Копыстын (1855), Копистин (1889). За переказами, в основі н. – сл.-сп. копи стикати. На нашу думку, посесивна відантропонімна н.; пор. ос. н. Кописта, Копистка, Копта (1187).

2145. Копúтинський– х., Лт. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Білецьке. Локативна н., мотивована ад’єктонімом.

2146. Копúтинці – с., Лт, Сус. Варіанти н.: Копытинцы, первоначально Талишина (XVI ст.), Kopytnicze (1594), Kopytyncze (1616), Koputince (1630–1650), Kopytynce (1661), Копитинцы (1805), Копытынцы (1888), Копитинці (1926). Походження колишньої н. невідоме; можливо, н. посесивна. Сучасна н. мотивована антропонімом; пор. ос. н. Копито (1495).

2147. Корабéльне урóчище– ліс. ст., Вн. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Відмікротопонімна н. (див. № 2148).

2148. Корабéльний гай– ур., Вн. Розташоване на території Зіньківського лісництва. У 1926 р. тут була зафіксована ліс. ст. під н. Корабельна роща.Пам’яткою природи ур. оголошене через наявність насадження берека [ППХ]. Квалітативна н., що складається із прикметника (характеризує висоту дерев; пор. корабель – „висока гора” [ЕСУМ].) і ГТ.

2149. Кордóн– посілок, Км. Як н. п. зареєстрований у кінці ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Баговиця. Варіанти н.: д. Баговицкий кордон (1893), Кордон (1926). В основі н. – ойконімізований апелятив у значенні АГТ, який раніше локалізувався ад’єктонімом; пор. також ГТ кордон – „приміщення для прикордонників” [СУМ].

2150–2175.Кордóн– 3 хут., Вл; 9 хут., Км; 14 хут., Чм. Усі 26 пос. хутірського типу зареєстровані у 1862 р. Н. – див. № 2149.

2176. Кордóн Бобрóвський– х., Км. Як н. п. зареєстрований у 1862 р. Н. ускладнена антропонімом (див. № 2149).

2177. Кордóн Віткóвський– х., Км. Як н. п. зареєстрований у 1862 р. Н. – див. № 2176.

2178. Кордóн Войкóвський– х., Км. Як н. п. зареєстрований у 1862 р. Н. – див. № 2176.

2179. Кордóн № 1– х., Км. Як н. п. зареєстрований у 1862 р. Н. ускладнена числівниковим диференціатором (див. № 2149).

2180. Кордóн Пост– х., Вл. Як н. п. зареєстрований у 1862 р. Н. – див. № 2149.

2181. Кордóн Шестовúцький– х., Км. Як н. п. зареєстрований у 1862 р. Н. – див. № 2176.

2182. Корéлинці– с., Чм. Як н. п. зареєстроване на поч. ХІХ ст. біля с. Кочубеїв. Детальніші відомості відсутні. Етимологія н. невідома.

2183. Корженéвського – х., Пл. Як н. п. Корженевскаго зареєстрований у 1911 р. Генітивна посесивна н.

2184. Коржíвка – с., Ск, Кжв. Варіанти н.: Коржовка (1850), Коржівка (1946). Посесивна відантропонімна н.; пор. ос. н. Корж [М. О. Демчук], див також – дворяни Коржевичі [АЮЗР]. Пор. ГТ коржава – „трясовина; іржаве болото” [М. Фасмер].

2185. Кóржíвці – зал. ст., Др. Відома як селище з ІІ пол. ХІХ ст., у 50-х рр. ХХ ст. приєднано до смт. Лозове. З кін. ХХ ст. знову фіксується як зал. ст. Варіанти н.: полустанок Коржевцы (1862), зал. кос. Косарня (1926), ст. Коржевці (1940), сел. залізничної станції Коржівці (1956), Лозовое (1992), Коржівці (2004). Трансойконімні н.

2186. Кóржíвці – с., Др, Кор. Варіанти н.: Corzowcze (1493), Korzowcze (1530–1542), Коржовцы (1530–1542), Koržowce (1668), Корзовцы (1800), Коржевцы (1855), Коржівці (1926). Патронімічна н., мотивована ос. н. Корж (див. також № 2184).

2187. Коржóвський – х., Ск. Існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. біля с. Коржівка. Варіанти н: Коржовецкій Лугъ (1899), Коржовскій (1906). Локативна н., мотивована ад’єктонімом. Варіант н. ускладнювався ГТ.

2188. Користовá – с., Вл, Крс. Варіанти н.: Коростова (1629), Korostowa (1883), Коростовка (1899), Коростовая (1906), Коростава (1911), Користова (1946). Етимологічні гіпотези: 1) н. пов’язана з апелятивом корост – „коріння дерев, що траплялося на розчищеному від лісу полі” [С. Д. Бабишин]; 2) в основі н. – ГТ корост зі значенням „погорбована, нерівна місцевість або камінь” [М. Т. Янко]. Пор. також ос. н. Короста, Коростовой (1485), що імовірніше.

2189. Корúтна – с., Яр, Мос. За переказами, пос. виникло у XV ст. на місці зруйнованого татарами у 1242 р. пос. Чопи. Варіанти н.: Corythna (1493), w Korytnie (1765), Korytna, Korytna Wielka (1784), Корытня (1800), Корытна (1805), Корытно (1855), Корытное (1862), Коритна (1888). За С. Д. Бабишиним, н. локативна: с. розташоване на пологих схилах долини, що за формою нагадують корито. Пор. також ГТ корито – „русло річки; міжгірна долина; долина з пологими берегами; довга западина” [О. К. Данилюк]. Див. також ос. н. Корито (1545), поміщик Коритинський (XVІІІ ст.) [АЮЗР]. Варіант н. ускладнений квалітативним прикметником.

2190. Корúтна Малá – посілок, Яр. Як н. п. Korytna Mala зареєстрований у 1787 р. Трансойконімна н., ускладнена квалітативним прикметником.

2191. Корúтне – с., Бл, Крт. Відоме із 1753 р. [М. І. Теодорович]. Варіант н.: Корытное (1816), Корытно (1855), Korytny (1880), Коритно (1926), Коритне (1946). За переказами, на місці c. колись був х., згодом він розрісся і утворилося с. Коритне [М. Трипольський]. Н. – див. № 2189.

2192. Корúтний Майдáн – х., Сл. Існував на поч. ХХ ст. як Корытный-Майданъ. Н. складається з ад’єктоніма і ГТ майдан (див. № №2189, 2753).

2193. Корúцького– х., Хм. Існував у ІІ пол. ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Осташки. Варіанти н.: Хутор Корицкого (1893), х. Корицького (1926). Генітивна посесивна н.

2194. Корúчинці– с., Др, Крц. Виникло у 1431 р., у 30-х рр. ХХ ст. об’єднане із с. Домські Коричинці в одне пос. під н. Коричинці. Варіанти н.: Caraczince (1431), Карачинцы (1431), Caryczyncze (1493), Karyczyncze (1530–1542), Карычинцы (1530–1542), Kariczynce Rimowe (1552), Karaczincze Rimowe (1564), Карачинцы Римовы (1565), Kareszince (1630–1650), Korytzynce (1661), Karyczynce (1668), Kareszince (II чв. XVIII ст.), Карачинцы Русские (XVIII ст.), Karaczynce (1787), Карачинцы (Рымовые) (1862), Каричинцы Римовые (1893), Каричинцы-Рымовые (1905), Римові Коричинці (1926), Римові-Кориченці (1938), Коричинці (1946), Коричинцы (1958). Посесивна н.; пор. ос. н. Karasz (1455); див. поміщики Грин, Андрух, Роман Каричинські [АЮЗР]. Н. ускладнювалася відетнонімним та відантропонімним прикметниками.

2195. Кормúльча– с., Чм, Крм. Як міст. зареєстроване у 1565 р. Варіанти н.: Cormylcz Inferius (1493), Kormilcza (1630–1650), Kormilcz (1661), Kormylcze (1784), Kormilcze (1787), Kormilce (1789), Кормилче (1805), Кормильче (серед. ХІХ ст.), Кормилец, Кормильч, Коромилинцы (ХІХ ст.), Кормилицы (1855), Кормильча (1946). За С. Д. Бабишиним, с. засноване на землях кормильця; пор. д.-р. кормилец – „дядько, вихователь княжих дітей”. На нашу думку, н. мотивована антропонімом; пор. ос. н. Кормило (1611).

2196. Корнатíвський– х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Бережанка. В основі н. – прізвище власника.

2197. Корначíвка– с., Яр, Про. Відоме з XV ст. Варіанти н.: Корначовка (1589), Kornasczjwcze (1787), Корначевка (1914), Корначівка (1926). В основі н. – прізвисько першого поселенця. Пор. також корнак – „залишок кореня, пень; кореневище; нижня частина дерева” [ЕСУМ].

2198. Кóрниця – с., Бл, Зал. Як міст. відоме з 1450 р. [Життя і слово. – 2000. – 11 листопада]. Варіанти н.: Корница (1545), Kornica (1618), Корица (1816), Корниця (1926). С. Д. Бабишин виводить н. від флоролексеми корниця – „вид моху” [ЕСУМ]. За свідченням краєзнавців, н. походить від згаслого роду Промчейків-Корницьких [Життя і слово. – 1999. – 27 квітня]. Пор. також корнуца – „вівця з прямими рогами” [ЕСУМ].

2199. Корóва –водостік, м. Кам’янець-Подільський. Зафіксовано у 1374 р.: „od Korowi ziemia”. Зоофорна н., мотивація якої незрозуміла у зв’язку із відсутністю про гідрооб’єкт достовірних історичних даних.

2200. Корóв’є – с., Тф, Нст. Варіанти н.: Korowie (1421), Коровия (1421), Коровье (1850), Коров’є (1926), Коров’я (1946). Більшість краєзнавців виводять н. від зоолексеми корова. На нашу думку, посесивна відантропонімна н.; пор. ос. н. Корова (1467).

2201. Королí – х., Пл. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Котюржинці. Варіанти н.: ур. Королеве (1899), Королево (1911), Королі (1926). Посесивна відантропонімна н.; пор. ос. н. Король (1495).

2202. Королíвка –с., Яр, Мих. Виникло у кінці XVІІ ст. на королівських землях (королівщині); початкова н. – Королівщина [Радянське Поділля. – 1970. – № 148]. Варіанти н.: Korolowka (1661), w Koroluwce (1765), Korolowce (1784), Koralowka (1789), Корлиевка (1800), Королевка (1805), Королювка (1862), Королівка (1926). Н. характеризує форму власності на землю [С. Д. Бабишин]. Див. також № 2201.

2203. Корóль – окреме господарство, Яр. Існувало у І трет. ХХ ст. біля с. Соколівка. Посесивна н., в основі якої – прізвище власника.

2204. Коротúшина – х., Нв. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Щербівці. Генітивна посесивна н.

2205. Корпúлівка – с., Шп, Гри. Відоме із XVІ ст. Варіанти н.: Корпиловка (1593), Korpilowka (1789), Карпиловка (1855), Корпилівка (1946). В основі н. – антропонім, що вказує на першого поселенця; пор. ос. н. Ка(о)рпило (Карпо) [Р. Й. Керста].

2206. Корчéмка – х., Шп. Існував у І трет. ХХ ст. Локативна відмікротопонімна н., можливо, мотивована апелятивом корчма – „шинок; заїзд, де продавалися спиртні напої”; пор. корчемний – „належний корчмі; кабацький, непотрібний, непристойний” [Б. Д. Грінченко]. Див. також ГТ корчина – „підвищена місцевість” [Т. А. Марусенко].

2207. Корчик – р., л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через н. п. Романів, Корчик (Шп), Хоровець, Гориця, Берездів, Селичів, Печиводи, Тростянець, Піддубці, Веселинівка (Сл) та інші н. п. Рівненщини. Варіанти н.: Курчикъ, Korczyk, Kurczyk, Корчикъ (1888) [СГУ]. Довжина – 85 км [КРВУ]. Етимологічні гіпотези: 1) відойконімна н. (м. Корець); 2) від давньосхіднослов. къричии, корчии – „коваль” [М. Т. Янко]. На нашу думку, н. вказує на особливість дна; пор. корч – „розгалужене коріння дерев, кущів тощо” [СУМ].

2208. Ко́́рчик – р., л. Жарихи л. Корчика л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра. Довжина – 20 км [КРВУ]. На нашу думку, те саме, що й Глинничка (див. № 897). Н. – див. № 2207.

2209. Кóрчик – с., Шп, Крч. Варіанти н.: Korzecz (1386), Малый Корчикъ (1623), Korczik (1630), Korzec (1696), Кирчикъ (1850), Корчик (1926). Локативна відгідронімна н.: с. розкинулося на берегах р. Корчик, притоки Случі [Шляхом Жовтня. – 1971. – 21 вересня]. Н. ускладнювалася квалітативним прикметником.

2210. Кóрчик – х., Дн. Існував у І пол. ХХ ст. Варіанти н.: фольв. Корчик (1911), х. Корчан (1926). Пос. виникло на розчищеній від лісу ділянці, покритій корчами [С. Д. Бабишин].

2211. Кóрчиківська лісовá сторóжка – ліс. ст., Шп. Як н. п. існувала у І трет. ХХ ст. Варіанти н.: Корчиковск. лhсн. сторожка (1906), Корчиковская лhсн. сторожка (1911). Локативно-квалітативна н.-сл.-сп., що складається з ад’єктоніма та АГТ.

2212. Корчíвка – с., Км, Абр. Варіанти н.: д.Корчевка Безносовецкая (1914), прис. Корчівка-Безносківецька (1926), Корчівка (1960), Корчевка (1979). Відмікротопонімна н., в основі якої – ГТ корчевка зі значенням „викорчуване місце” [Б. Д. Грінченко]; корчова – „викорчуване місце для паші” [Е. М. Мурзаєв]; пор. корч – „кущ; викорчуване дерево або пень” [ЕСУМ]. Н. ускладнювалася ад’єктонімом (див. № 1).

2213. Корчíвка – с., Кр, Кчв. Варіанти н.: Корчовцы (1593), Корчовка (1618), Корчевка (1848), Карчевка (1855), Карчовка (ХІХ ст.), Korcowka (1887), Корчівка (1926). За переказами, першопоселенці викорчували у хащах місце, де згодом оселилися, а для нових угідь викорчовували пеньки [М. І. Теодорович]. Імовірніше, посесивна відантропонімна н. див. – дворянин М. Корчевський [АЮЗР]. Див. також № 2212.

2214. Корчíвка – х., Нв. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Цівківці. Н. – див. № 2212.

2215. Корчíвка Підкáлинська – присілок, Км. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Корчівка. Варіанти н.: д. Корчевка-Подкалинская (1914), Корчівка Підкалинська (1926). Трансойконімна н., ускладнена відойконімним локалізатором (див. № 1912).

2216. Корчунóк – висілок, Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Грузевиця. Відмікротопонімна н., пов’язана з викорчовуванням лісів; пор. ГТ корчýнок зі значенням „випалене місце в лісі” [О. К. Данилюк]. Пор. дієслово корчувати – „очищати від пнів, корчів ділянку, де колись були дерева, кущі” [СУМ]. Див. також № 2212.

Предыдущая 20 21 22 23 24 25 262728 29 30 31 32 33 34 35 Следующая