ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

СЛОВНИК ТОПОНІМІВ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 25 страница

Предыдущая 21 22 23 24 25 26 272829 30 31 32 33 34 35 36 Следующая

2217. Корчунóк – колгосп, Дн. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. Н. – див. № 2216.

2218. Корчунóк – фільварок, Пл. Як н. п. Корчунокъ зареєстрований у 1899 р. Н. – див. № 2216.

2219. Корчунóк (Радгóсп) – фільварок, Хм. Існував у кінці ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Розсохи. Варіанти н.: Корчунок (Скибневского) (1893), Корчунок (Радгосп) (1926). Н. – див. № 2216. Паралельними н. виступають прізвище власника та ГТ.

2220. Кóршун– окреме господарство, Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Пархомівці. Можливо, в основі н. – прізвище або прізвисько власника.

2221. Косá Рішнíвка – с., Шп, Врш. Варіанти н.: Решневка (1593), Reschniewka Kosa (1789), Косая Решневка (1816), Решневка Косая (1855), Коса-Решнівка (1926), Коса Ришнівка (1946), Коса Рішнівка (1987). Відантропонімна н.; пор. ос. н. Решко, Рашко (1595), Рышко (1570). Н. ускладнена прикметником, який характеризує особливості рельєфу (косий – „який падає або розташований під кутом до горизонтальної площини; непрямий, похилий” [СУМ]. Див. також № 516.

2222. Косачóва дáча– ліс. ст., Хм. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. Посесивна н.-сл.-сп., що складається із присвійного прикметника та АГТ.

2223. Косе́́цька – р., л. Цвітохи п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через н. п. Лозичне, Судилків, Шепетівка (Шп). Варіант н.: Косецкая [СГУ]. Довжина – 19 км [КРВУ]. Мотивація н. невідома. Можливо, в основі н. – ГТ коса зі значенням „вузька намивна смуга суходолу в річці, сполучена одним кінцем із берегом; мис, пересип” [СУМ].

2224. Косéцького– х., Яр. Існував у кінці ХІХ – І трет ХХ ст. біля с. Савинці. Варіанти н.: Фольварок Косецкого Кондрата (1893), Косецького (1926). Посесивна н.

2225. Косиківці– с., Нв, Кос. У кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. – вол. ц. Варіанти н.: Cossyowcze (1493), Kosikowce (1678), w Kozikowcach (1765), Kusikowce (1782), Косюковцы (1805), Косиковцы (1862), Косиківці (1926). С. Д. Бабишин виводить н. від апелятива косар. На нашу думку, н. відантропонімна; пор. ос. н. Косик (1652), Коса (1136).

2226. Косиковéцька комýна– фільварок, Нв. Існував у 20-х рр. ХХ ст. біля с. Косиківці. Локативно-квалітативна н. (ад’єктонім та АГТ).

2227. Косúлів– х., Дн. Існував у ІІ пол. ХІХ – І трет ХХ ст., приєднаний до с. Зеленче. Варіанти н.: Кусилов (1888), прис. Косилов (1893), Цыгановский Косилов (1894), прис. Кісілі (1926), Косилів (1946). Посесивна н., мотивована ос. н. Кусило, Косило.

2228. Кóсівка – х., Ск. Існував у ХІХ ст. біля с. Писарівка як Косовка. Можливо, відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Косой (1496). Див. також ГТ коса – „смуга суші, що клином входить у озеро” [Е. М. Мурзаєв].

2229. Косінського –х., Лт. Існував у І трет ХХ ст. біля с. Бохни. Генітивна посесивна н.

2230. Косогірка– с., Яр, Ксг. За переказами, тут було пос., яке провалилося під землю [В. К. Гульдман]. Засноване на поч. XVIII ст. З XVIII до 40-х рр. ХХ ст. – міст. Варіанти н.: Franpol (1765), Frantpol (1775), Frampol (1787), Frankpol (1789), Храмполь (1795), Фрамполь (1805), Франполь (1830), Фрампіль (1926), Косогірка (1946), Косогорка (1976). Колишня н. – посесивна, що складається з ос. н. Франк та частинки поль/піль зі значенням „місто” або „поле”. Сучасна н. вказує на особливості рельєфу ; пор. ГТ косогір – „схил гори; невелике підвищення з пологими схилами” [Е. М. Мурзаєв].

2231. Костéльний – х., Вл. Існував у кін. ХІХ ст. Посесивна н., що вказує на належність пос. церкві; пор. костел – „католицька церква”.

2232. Костопáльня– х., Гр. Існував у І трет. ХХ ст. біля м. Городок. Імовірно, в основі н. – найменування підприємства.

2233. Костурú– х., Гр. Існував у І пол. ХХ ст., у 1956 р. приєднаний до с. Новосілка. Варіанти н.: Кустури (1926), Костури (1960). Відмікротопонімна н.; пор. також костур – „груба палиця, ціпок; обтесана дошка” [ЕСУМ], костура – „ніж, яким ріжуть тварин” [Б. Д. Грінченко].

2234. Костюкá– х., Яр. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Михайлівка. Генітивна посесивна н.

2235. Костянéць – с., Ск, Стц. Варіанти н.: Костенъцы (1593), Костенецъ (1618), Костянецъ (1855), Kostyniez (1889), Костецъ (1910), Кьстянец (1921), Костянець (1926). Етимологічні гіпотези: 1) н. мотивована флоролексемою костянець [С. Д. Бабишин]; 2) околиці с. всіяні кістками [Я. О. Пура]. На нашу думку, відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Костянко, Кост, Кость, дворяни Костянецькі [АЮЗР].

2236. Костяниха – поле біля с. Цівківці (Нв). За переказами, тут раніше було міст. Савків (Савківці), спалене татарами. Мікротопонім мотивували численні факти знайдення тут кісток.

2237. Костянúха– х., Нв. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Цівківці. Відмікротопонімна н. (див. № 2236).

2238. Кóськів – с., Шп, Кос. Варіанти н.: Косковъ (1473), Косновка (1589), Коськовъ (1618), Koskow (1789), Косковъ (1816), Кусковъ (ХІХ ст.), Коськів (1926). С. Д. Бабишин вважає, що н. походить від апелятива косець (косар), який згодом став прізвиськом; ойконім вказує на належність поля або урочища власникові; пор. ос. н. Косько (1552).

2239. Коськовéцька – ферма, Шп. Існувала у ХІХ ст. біля с. Коськів. Варіанти н.: Косковецкая (1855), Кусковецка (1862). Локативна н., мотивована ад’єктонімом.

2240. Котеля́нка – р., л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через с. Котелянка (Пл) [СГУ]. В основі н. – ГТ котел – „яма, котловина, заглибина круглої форми; долинка на гірському пасовищі” [М. А. Марусенко], котелевина – „виїжджена яма на дорозі, вибоїна” [ЕСУМ].

2241. Котеля́нка – с., Пл, Ктл. Відоме із ХІІ ст. Варіанти н.: Котельница (1143), Котелевна (1593), Котелянка (1816), Kotelanka (1880). Відгідронімна н. (див. № 2240).

2242. Котеля́нська – х., Пл. Існував як н. п. Котелянская у ХІХ ст. біля с. Котелянка. Локативна н., мотивована ад’єктонімом.

2243. Котéцького– х., Гр. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Жилинці. Генітивна посесивна н.

2244. Кóтівка – с., Сл. Відоме з 1629 р. [О. І. Баранович]. Варіанти н.: Котовка (1855), Kotowka (1883). Посесивна відантропонімна н.; пор. ос. н. Кот (1435).

2245. Котлярóва Осмóляна – колонія, Пл. Існувала у ХІХ ст. Посесивна н.-сл.-сп., що складається із присвійного прикметника та мікротопоніма, мотивованого апелятивом смола, осмолити.

2246. Кóтове – ур., Пл. Існувало на поч. ХХ ст. як Котово. Відантропонімна посесивна н. (див. № 2244); пор. також р. Котівка, ліва притока Случі [П. Л. Маштаков].

2247. Котюржинéцьке– с., Кр. Існувало у І пол. ХХ ст. У 1960 р. приєднане до с. Котюржинці. Локативна н., мотивована ад’єктонімом.

2248. Котю́ржинці– с., Кр, Ктж. Варіанти н.: Kotiurzynce na Bozku (1444), Котюржинцы (1444), Koschiarzincze, Кошаржинцы (1517), Котюжинцы (1593), Катюржинцы (1855), Котюрженцы (1906), Котюрженці (1926), Котюржинці (1946). За Д. Г. Бучком, патронімічна н.; пор. ос. н. Котюга або Котюга; дворяни Котюжинські [АЮЗР]. Див. також ГТ котур – „урочище, де вкриті лісом місця чергуються з голою територією” [Е. М. Мурзаєв].

2249. Котю́ржинці – с., Пл, Ктж. Варіанти н.: Катюжинцы (1855), пос.Катюржинцы(1893), Костюржинцы (1921), Котюжинці (1926), Котюржинці (1946). Н. – див. № 2248.

2250. Котю́ржинці – с., Тф, Крб. Вперше згадується у 1561 р. Спочатку було два с. – Великі і Малі Котюржинці, які згодом злилися в одне пос. [І. А. Стасюк]. Варіанти н.: Kotiurzyncze (1578), Катурежинцы (1618), Катюржинцы (1855), Котюржинці (1926). Н. – див. № 2248. Колишні н. ускладнювалися квалітативними прикметниками.

2251. Котю́ржинці, – с., Тф. Відоме із XVІ ст. Приєднане до с. Котюржинці. Варіанти н.: другое село Котуржинцы малые (1578), Катюржинцы (1855). Н. – див. № 2248.

2252. Котянéць –потік, п. Студениці л. Дністра. (кол. Ушицький повіт). Варіанти н.: Котянец [СГУ], Котянецъ [В. К. Гульдман], Котянка (ГССРИ). За переказами, гідронім мотивований дієсловом котитися („у повінь з гір вода котиться валом”), але це твердження малопереконливе. Можливо, н. відмікротопонімного походження.

2253. Коханíвка– с., Пл, Вкл. Варіанти н.: Кихановка (1589), Кохановка (1629), Kohanowka (1789), Коханівка (1926). Посесивна н.; пор. ос. н. Коханъ (1136); див. – поміщик Д. Кохановський [АЮЗР].

2254. Кóхмань –х., Як н. п. зареєстрований у 1893 р. Етимологія н. невідома; можливо, відмікротопонімна н. посесивного характеру.

2255. Кочубéїв– с., Чм, Кчб. Варіанти н.: Kaczibiow (1564), Kaczebiow (1566), Koczobincze (1630–1650), Koczubiow (1661), Kociubiejow (1775), Kaczubiiow (1787), Kociubyjow (1789), Коцюбиев (1805), Kaciabijow (1820), Кочубеев (поч. ХІХ ст.), Кочубеев, Кочубиев (1889), Кочубиев, Нижнее Кормильче (майже втрачене) (1893), Кочубіїв (1926), Кочубеїв (1938). С. Д. Бабишин виводить н. від апелятива коцюба, оскільки в народі с. називали Коцюбіїв. Можливо, н. мотивована прізвищем татарського хана Кочубея (Хачибея), який володів Поділлям у XІV ст. [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]. Безумовно, н. має посесивний характер.

2256. Кошáра– ур., Сл. Як н. п. зареєстроване у 1899 р. Квалітативна н., мотивована апелятивом кошара зі значенням „загорожа або хлів для овець, кіз; вівчарня” [СУМ].

2257. Кошáрки– ур., Із. Існувало у ХІХ ст. біля с. Сивір. Н. – див. № 2256.

2258. Кошáрня– заказник, Гр. Виник як хутір у серед. ХІХ ст.; приєднаний до м. Городок. Зараз – держзаказник „Кошарня”, розташований між с. Чорниводи та м. Городок. Площа – 120 га [ППХ]. Н. – див. № 2256.

2259. Кошелíвка– с., Кр, Мкл. Варіанти н.: Koschelowzce (1517), Кошеловцы, Кошеловка (1517), Кошелевка (1681), Кошелівка (1926). С. Д. Бабишин пов’язує походження н. з виготовленням кошелів із берестового лубу. Від заняття жителів цим промислом виникло прізвисько, а згодом і ойконім. На нашу думку, патронімічна н.; пор. ос. н. Кошелъ (1495).

2260. Кошельнúк –х., Лт. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Марківці. Н. – див. № 2259.

2261. Кошкóво – х., Нв. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Вахнівці. Посесивна відантропонімна н.

2262. Кошовó зал. бýдка– зал. будка, Шп. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. біля с. Судилків. Локативно-квалітативна н.-сл.-сп. (відантропонімний мікротопонім та АГТ).

2263. Кощукíвці– с., Лт. Як н. п. зареєстрований у XV ст. біля смт. Летичів. Детальніші відомості відсутні. Етимологія н. невідома; ймовірно, патронімічна.

2264. Крáйник – фільварок, Бл. Як н. п. Крайникъ зареєстрований у 1911 р. Мотивація н. невідома; можливо, посесивна або вказує на місцезнаходження пос. Пор. крайник – „прикордонний мешканець” [ЕСУМ].

2265. Кракóвського –х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Теперівка. Генітивна посесивна н.

2266. Красúвочка– д., Із. Існувала у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Вікентове. Варіанти н.: Красовочка (1899), Красавочка (1910), Красивочка (1926). Квалітативна н.

2267. Красúлів– зал. ст., Кр. Існує з І трет. ХХ ст. Варіанти н.: Красилов (1921), Красилів (1926). Трансойконімна н.

2268. Красúлів– м., Кр. Із 1569 до 1923 рр. – вол. ц. (Красилівська вол. називалась ще Красною); у 1791–1793 рр. – пов. ц. (Надслуцький повіт). Із 1923 р. (крім 1931 – 1935) – рай. ц. Із 1964 р. – м. Варіанти н.: Krasne (1386), Krasilow na Sluczy (1444), dwor Krasilow nad Sluczem, Crasylow (1497), двор Красиловъ (1497), Krasilow (1765), м-ко Красилів (1926). Етимологічні гіпотези: 1) коли татари вирізали все село, то річка від крові стала красною; 2) н. походить від апел. краса і сила: тут жили красиві і сильні люди; 3) красилів двір (місце фарбування) відомий з часів литовського князя Свидригайла [М. Т. Янко]. Імовірніше, що н. – відантропонімна посесивна; пор ос. н. Красило [З. О. Купчинська]. Н. локалізувалася прийменниково-гідронімною словосполукою.

2269. Красúлів– посілок, Чм. Існував у XVIII–XIX ст. біля с. Гуків. Варіанти н.: w Krasilowi (1765), Красилов (1800). Посесивна н.

2270. Красúлів– цукровий завод, Кр. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. Трансойконімна н.

2271. Красúлівський райóн – адміністративно-територіальна одиниця, яка існує із 1923 р. (крім 1931 – 1935 рр.). Центр – м. Красилів (Кр.). У складі району в різні роки нараховувалося: 25 сільрад та 95 н. п. (1926), 25 сільрад та 43 н. п. (1946), 15 сільрад, 1 місто та 55 сіл (1962), 25 сільрад, 1 місто, 1 смт. та 93 села (1987), 1 міська, 1 селищна, 35 сільських рад, 1 місто, 1 смт. та 93 села (2004). Загальна площа становить 1200 кв. км. Н. складається з ад’єктоніма і АГТ район (див. № 49).

2272. Крáсівка– с., Кр, Вмд. Варіанти н.: Красовцы (1593), Красовка (1855), Krasowka (1889), Красівка (1926). Патронімічна відантропонімна н.; пор. ос. н. Крас, Красунъ, Краско (1495); див. також Красицький [АЮЗР].

2273. Краскóвський– окреме господарство, Др. Зафіксоване як н. п. у І трет. ХХ ст. біля с. Пилипи. В основі н. – прізвище власника.

2274. Крáсний бір– ур., Сл. Існувало як н. п. у ХІХ ст. біля м. Славута. Локативно-квалітативна н.-сл.-сп. з метафоричним значенням: прикметник красний, ймовірно, вживався зі значенням „гарний” і характеризував навколишню місцевість.

2275. Краснúця– посілок, Із. Існував у ХІХ ст. біля с. М’якоти. Квалітативна н., можливо, мотивована прикметником красний.

2276. Краснопі́́лка – р., п. Жванця л. Дністра; протікає через с. Кугаївці (Чм). Варіанти н.: Krasnopółka, Краснополька, Краснополка [СГУ]. Н. – див. № 23.

2277. Краснóполь– передмістя, Яр. Відоме із XVІІ ст., злилося із с. Солобківці. Варіанти н.: Krasnepol (1674), Krasnopol (ІІ чв. XVІІІ ст.), Краснополь (1792), Красное, Краснополь (1911). За переказами, емоційно-експресивна н.: у порівнянні з іншими пос. тут жилося „і солодко, і красно” [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]. На нашу думку, н. мотивована прикметником красний зі значенням „гарний” та ГТ поле – „гарне поле”.

2278. Красносíлка– д., Сл. Існувала у ХІХ ст. біля с. Красносілка. Трансойконімна н.

2279. Красносíлка– с., Др, Кор. Варіанти н.: Красноселка (1665), Krasnosiulka (1784), Krasnasialka (1820), Красноселки (1855), Красносілка (1926). Н. мотивована прикметником красний зі значенням „гарний” та суфіксальним утворенням від АГТ село – „гарне сільце”.

2280. Красносíлка– с., Ск, Схн. Варіанти н.: Красноселка (1593), Krasnosiolka (1883), Красносилка (1899), Красносілка (1926). Етимологічні гіпотези: 1) красиве село над річкою; 2) красне село – спалене село; 3) засновником був першопоселенець Красносільський [Життя Старокостянтинівщини. – 1999. – 24 липня]. Більшість схиляється до думки, що н. характеризує місцевість [Корчагінець. – 1988. – № 20. – С. 6–7].

2281. Красносíлка – с., Сл, Дяк. Відоме з 1629 р. (О. І. Баранович). Варіанти н.: Красноселка (1629), Krasnosiolka (1883), Красносілка (1926). Н. – див. № 2279.

2282. Красносíлка – с., Сс, Зас. Існує з поч. ХХ ст. Варіанти н.: вис. Красносілка (1926), Красноселка (1979). Н. – див. № 2279.

2283. Красносíлка– с., Шп, Грщ. Варіанти н.: Красноселка (1593), Krasnosiolka (1883), д. Красносілка (1926). Н. – див. № 2279.

2284. Красносíльське Т-во– товариство, Ск. Існувало як н. п. у І трет. ХХ ст. Варіанти н.: Красносельскій лhсъ (1911), Красносільське Т-во (1926). Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та АГТ.

2285. Красностáв– с., Сл, Гор. Варіанти н.: Chlapothyn (1386), Хлапотин (1571), Хлапотин або Красный-Став (1619), Хлопотин (1629), Krasnostaw (1781), Красностав (1926). Колишня н. – відантропонімна посесивна. в основі якої – ос. н. Хлопота. Сучасна н. – локативно-квалітативне сл.-сп., де поєднано прикметник і ГТ.

2286. Красностáвці– с., Чм, Кст. Відоме з 1565 р. Варіанти н.: Krasno Staf (1630–1650), Krasnostawce (1661), Красноставцы (1800), Красостав (серед. ХІХ ст.), Красноставці (1926). Н. характеризує навколишню місцевість: у межах села р. Жванчик утворювала „красний став”, тобто гарний [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський].

2287. Крачáнівка– с., Пл, Сас. Варіанти н.: Краченевка (1593), Крачановка (1855), Kraczanowka (1890), Крачанівка (1926). Відантропонімна н., яка вказує на першого поселенця; пор. ос. н. Крачъ (1197), Крачу(а)нъ (1472), Крачинські [АЮЗР].

2288. Крачáнівська– фільварок, Пл. Існував у ХІХ ст. біля с. Крачанівка як Крачановская. Локативна н., мотивована ад’єктонімом.

2289. Крáчки– с., Хм, Зах. Варіанти н.: Krasky (1630–1650), Kreczki (1668), Krzaczki (1784), Краски (1800), Крачки (1855). С. Д. Бабишин виводить н. від зоолексеми крячки – „качки”. На нашу думку, н. родова; пор. ос. н. Крачъ (1197), Крячко (1541). Див. також № 2460.

2290. Крачковéцький– х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Крачки. Варіанти н.: д. Крачки-Новые (1914), Крачковецький (1926). Локативна н., мотивована ад’єктонімом. Варіант н. ускладнений квалітативним прикметником.

2291. Кременéцький повíт – адміністративно-територіальне утворення, яке існувало з кінця XV ст. до 1923 р. Центр – м. Кременець. У складі повіту в 1887 р. нараховувалося 728 пос., 40 тис. мешканців. Повіт ділився на чотири стани, серед яких лише один (Ямпільський) розташований на території сучасної Хмельниччини; до його складу входили Святецька та Ямпільська волості (всього у повіті було 16 волостей) [А. Забєлін]. Н. складається з ад’єктоніма і АГТ повіт (див. № 1040).

2292. Кременчýки– с., Кр, Кре. Перша згадка – у 1444 р. [М. Г. Кукурудзяк]. Варіанти н.: Кременчуки (1629), Кременчуги (1845), Kremienczuki (1883), Кремінчуки (1926). За переказами, н. походить від апелятива кременчуки – „умільці з обробки кременю, які славилися своїм ремеслом на всю округу, а прізвисько їх закріпилося за назвою с.” [С. Д. Бабишин]. Можливо, н. відантропонімна родова.

2293. Креміннá– с., Гр, Кмн. Варіанти н.: Krimionka (1630–1650), w Krzemienny (1765), Krzemienczany (1784), Кременна (1805), Кременно (1855), Креминна (1862), Кременная (1888), Кремінна (1940). Квалітативна н., яка вказує на наявність у землі твердої породи каменю – кременю [С. Д. Бабишин], „який у давнину використовували для добування вогню; кварц” [СУМ]; пор. ГТ кременина – „кремениста місцевість, виходи на поверхню кременю”; кремениця – „кам’яниста гора” [Т. А. Марусенко].

2294. Креміннé– с., Гр. Виникло на поч. ХХ ст., у 70-х рр. ХХ ст. мешканців переселено. Варіанти н.: вис. Кременянський (Кременянська ферма) (1926), х. Кремінний (1946), Кремінне (1960). Н. – див. № 2293.

2295. Кремінянські Хуторú– с., Гр, Кмн. Виникло на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Хутора Кременянські (1926), Кременецькі Хутори (1946), Кремінянські Хутори (1971), Кременянские Хутора (1979). Локативно-квалітативна н.-сл.-сп., що складається з ад’єктоніма та АГТ.

2296. Кривава Гребля – ур. біля с. Заруддя (Кр), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Н.-сл.-сп. складається з ГТ та квалітативного прикметника зі значенням „пов’язаний із пролиттям крові, з жертвами” [СУМ].

2297. Кривáчинці– с., Вл, Крв. Варіанти н.: Кривачицы (1579), ze wsi Krywaczyniecz (1583), Krywaczynce (1789), Кривачинцы (1800), Кривочинцы (1898), Кривачинці (1926). Патронімічна н., в основі якої – ос. н. Кривака [Д. Г. Бучко]; пор. також ос. н. Кривко, Кривуша, Крывець [М. О. Демчук].

2298. Крúвда– частина с., Км. На поч. ХХ ст. злилася із с. Оринин. Варіанти н.: Свиная Кривда (1805), Swinna Krzywda (1820), д. Кривда (1862), Свинокривда (1888), д. Кривда Орынинская, Орынинская Юридика, Свинакривда (1893). За переказами, н. відмікротопонімна: пос. виникло на узліссі і часто зазнавало набігів диких свиней, які його „кривдили”. Паралельна н. – поєднання ад’єктоніма та АГТ юридика зі значенням „маєтки одного власника” [Б. Д. Грінченко] (див. також № 80).

2299. Кривúй –потік, л. Дністра; між рр. Данилівка і Калюс; протікає через с. Іванківці, Хребтіїв (Нв). Варіанти н.: Кривой, Воз Кривой [СГУ], Кривой Возъ (ГССРИ).. Довжина – 15 км [КРВУ]. Н. – субстантивований квалітативний прикметник (ускладнення н. апелятивом не має достовірних історичних пояснень).

2300. Кривúй Віз– висілок, Нв. Існував у І трет ХХ ст. біля с. Шебутинці. Відгідронімна н. (див. № 2299).

2301. Крúвúн– зал. ст., Сл. Існує з ХІХ ст. Варіанти н.: Кривинская (1855), ж.д. станц. Кривинъ (1899), Кривин (1926). Трансойконімна н. (див. № 4332).

2302. Кривинський парк– парк. Розташований у с. Старий Кривин (Сл). Заснований у кінці ХVІІI ст. за участю Д. Крігера. Площа – 30,5 га [ППХ]. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та ГТ.

2303. Кривовíлька– с., Тф, Нст. Варіанти н.: Крива Воля (1570), Кривулька (1612), Кривовулька (1681), Krywa Wolja (1789), Кривая Велька (ХІХ ст.), Криво Вулька (1921), Кривовілька (1946). Квалітативна н.: ойконім мотивований апелятивом воля, але оскільки перші його поселенці були обділені, скривджені у правах, то й с. назвали відповідно [І. А. Стасюк]. На нашу думку, н. складається із квалітативного прикметника зі значенням „нерівна” та АГТ воля (див. №760).

2304. Кривовýльська профшкóла– профшкола, Тф. Зафіксована як н. п. у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Кривовілька. Варіанти н.: Кривовульская (1855), Кривовульська Профшкола (1926). Локативно-квалітативна н.-сл.-сп., що складається з ад’єктоніма та апелятива у значенні АГТ.

2305. Криволýка – с., Із, Сош. Варіанти н.: Криволука (1629), Krzywoluka (1889), д. Криволуки (1910). Локативно-квалітативна н., яка поєднує прикметник, що вказує на особливість місцевості (крива), та ГТ лука зі значенням „вигин, дугоподібний заворот ріки; мис, який здебільшого вкритий багаторічною трав’янистою рослинністю” [С. Д. Бабишин].

Предыдущая 21 22 23 24 25 26 272829 30 31 32 33 34 35 36 Следующая