ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

СЛОВНИК ТОПОНІМІВ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 26 страница

Предыдущая 22 23 24 25 26 27 282930 31 32 33 34 35 36 37 Следующая

2306. Криворýдка– с., Кр, Крр. Перша згадка – у 1501 р. [ІМІС]. Варіанти н.: Криворудки (1593), Криворудка (1601), Krzyworudka (1618), Криворутки (1850), Кривородка (1886). Квалітативна н., що складається з прикметника та ГТ рудка зі значенням „іржаве болото” [Б. Д. Грінченко]; пор. руда – „болотиста лука; висихаюче болото, вкрите рослинністю; пасовище” [С. Д. Бабишин].

2307. Кривýля– передмістя, Вн. На поч. ХХ ст. злилося із с. Зіньків. Варіанти н.: Krzywula (1784), Криуля (1855), Крывуля (1862), Кривуля, Криуля (1893). Квалітативна н., що вказує на спосіб розташування жител; пор. ГТ кривуля – „непряма, покручена лінія; звивина; покручене русло ріки” [Б. Д. Грінченко].

2308. Кривýля– с., Дн. Існувало у XVIII – І трет. ХХ ст., приєднане до с. Заставля. Варіанти н.: przedm. Krzywule (1789), предм. Кривуля (1911). Н. – див. № 2307.

2309. Кривýля– фільварок, Дн. Існував у кінці ХІХ – на поч. ХХ ст. біля с. Січинці. Варіанти н.: Кривуля (1898), Кривули (1911). Н. – див. № 2307.

2310. Кривчáни– с., Км. Засноване у І пол. XVII ст., у 80-х рр. ХХ ст. мешканців переселено. Варіанти н.: Krzywczany (1765), Кривчаны (1800), Кривчане (1905), Кривчани (1926). Етимологічні гіпотези: 1) н. вказує на розташування пос. на покручених берегах р. [С. Д. Бабишин]; 2) с. виникло біля давнього пос. Кривий Яр: кривчани – „мешканці Кривого Яру” [Прапор Жовтня. – 1972. – № 189].

2311. Крúвчик– с., Дн, Рах. У XVIII–ХІХ ст. – міст. Варіанти н.: Crzyze (1493), Кривцы (1530), Kifcza(1630–1650), w Krzywczyku (1765), Krzewczyku (1784), Кривчик (1800). Квалітативна н.: пос. знаходиться вздовж покручених берегів р. Тернавка [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]. Пор. також ос. н. Кривчик [М. О. Демчук].

2312. Крúвчик Нúжній– х., Дн. Існувало в кінці XVIII – на поч. ХІХ ст. біля с. Кривчик Варіанти н.: Doly krzywczykowskie (1784), Krzywczyk Nizszy (1820). Трансойконімна н., ускладнена локативним прикметником.

2313. Крúвчики– с., Тф. Відоме з 1629 р. як Кривчики [О. І. Баранович]. У 40-х рр. ХХ ст. об’єднане із с. Мар’янівка. Родова н.; пор. ос. н. Кривчик [М. О. Демчук].

2314. Крúгові– хутори, Шп. Зафіксовані у ХІХ ст. біля с. Рилівка як х. Криговы. Посесивна відантропонімна н.; пор. ос. н. Кригинъ (1657).

2315. Крúків– с., Чм, Шид. Варіанти н.: Babschincze (1469), Bapschyncze (1493), de Baphssynicze (1503), Krzykow (1530–1542), Криков (1530–1542), Krzikow alias Babsincze (1565), Бабшинцы, Бабчинцы, Бапсинцы, Бапшинцы (XVІ ст.), Krikow (1630–1650), Krykowce (1784), Krykow (1787), Крикев (1800), Крыков (1805), Криково (1862), Криков, Бапсинче (давнє) (1893), Криків (1926). Колишня н. – патронімічна; пор. ос. н. Баба (1425), рос. Бабин (ХVІ ст.). Сучасна н. – посесивна; пор. ос. н. Крик (1583).

2316. Крúмка –потік, л. Смотричу л. Дністра [СГУ].Те саме, що й Кринка(див. № 2325).

2317. Кринúця– с., Ск, Пен. Варіанти н.: м. Криницы (1850), Святая Криница (1855), Свято-Криница (1892), дер.Криница (1899), Свята Крыныця (1901), Св. Креница (1910), Креница-Святая (1911), Свят. Крыниця (1921), Криниця (1926). Якщо люди оселялися у віддаленій від ріки місцевості, то змушені були добувати воду з глибоких водоносних шарів землі – криниць [С. Д. Бабишин]. Варіант н. ускладнений прикметником: с. розташоване при джерелі-криниці, вода якої вважалася цілющою, святою [М. І. Теодорович]; пор. ГТ криниця – „джерело; річка; криниця з доброю водою” [Е. М. Мурзаєв].

2318. Криничáни –с., Дн, Смо. Варіанти н.: Crinicziscza (1565), Kirniczane (1661), w Kryniczanach (1765), Kierniczany (1787), Криничаны (1805), Kryniczane (1820), Криничане (1855), Криничаны, Криничане, Криничища (1893), Криничани (1926). Оскільки підземні води підходять близько до поверхні, то майже кожен господар мав свою криницю [В. С. Прокопчук]; криничани – „ті, хто живе біля криниць” (див. також № 2317)

2319. Кринúчка – х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Шелехове. Відмікротопонімна н., в основі якої – ГТ криниця зі зменшувально-пестливим суфіксом; пор. ГТ кринички – „джерельна місцина; витік річки чи струмка” [П. М. Батюшков].

2320. Кринúчки – с., Дн. Існувало у ІІ пол. ХІХ – на поч. ХХ ст. біля с. Притулівка. Н. – див. № 2319.

2321. Кринички – ур. біля с. Демківці (Чм), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 2319.

2322. Кринички – ур. біля с. Ріпинці (Км), у якому знайдено залишки трипільського пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 2319.

2323. Кринична – ур. біля с. Гатна (Др), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. В основі н. – ГТ криниця зі значенням „ключ, джерело” [Б. Д. Грінченко].

2324. Кринúчне – с., Др. У 50-х рр. ХХ ст. приєднане до смт. Деражня. Варіанти н.: Woytowce alias Kryniczny (1668), Кринична (1668), Kyrniczne (1784), Kierniczna (1787), Kryniczne (1820), Кринично (1855), д. Криничное (1888), х. Криничная (1915), Криничне (1926), Креничне (1938). Локативна н. (див. № 2323). Колишня н. – див. № 680.

2325. Крúнка –потік, л. Смотричу л. Дністра; між рр. Кулявка і Яромирка; протікає через с. Криничани (Дн). Варіанти н.: Krynka, Кримка [СГУ]. На думку М. Т. Янка, н. виникла у верхів’ях річки, початок якої живиться кринками (джерелами), і згодом поширилася на все русло. Звуковий варіант Кримка міг виникнути завдяки збігу зі словом Крим. Можливо, гідронім частково пов’язаний із н. суміжного поселення.

2326. Кринцíлів –с., Гр, Іва. Варіанти н.: w Kręcilowie (1765), Кренцелов (1800), Кренцилов (1805), д. Брынцалы (1862), Кренцилів (1926), Кринцілів (1946). Посесивна н., в основі якої – ос. н. Кринцило, Крецило.

2327. Криштóпівка – с., Вл, Кшт. Варіанти н.: Крыштоповка (1800), Krzysztofowka (1805), Криштофовка (1820), д. Крыштафовка (1862), Криштоповка (1888), Крыштофовка (1889), Криштопівка (1926). Відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Криштоф (1861). Див. також – поміщик Криштоф Шашкевич (1654).

2328. Криштóпівський – х., Вл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Криштопівка. Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

2329. Кровічéна – х., Гр. Існував у І пол. ХХ ст., приєднаний до с. Клинове. Варіанти н.: вис. Кровичина (1926), Кровічена (1946). Етимологія н. невідома; пор. кровець – „закрите місце, сховище” [Б. Д. Грінченко].

2330. Крогулéць – с., Км. Існував у XV–XVІІ ст. біля с. Кадиївка. Варіанти н.: Круглець (Крогулець) (1493), Крогулець (1694). Детальніші відомості відсутні. Н. – див. № 2333.

2331. Кропúвна – с., Із, Сах. Варіанти н.: Kropiwna (1618), Кропивна (1629), Кропивно (1855), Кропывна (1921), Крапивна (1926). Дослідники вважають, що н. мотивована флоролексемою: с. розташоване біля болота, на якому росте багато кропиви [М. І. Теодорович]. Можливо, н. відантропонімна (ос. н. Кропива (1368) ) або відгідронімна (р. Кропивна, права притока р. Корчик [П. Л. Маштаков] ).

2332. Крýгла– х., Дн. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Ліпини. Відмікротопонімна н., що вказує на спосіб розташування жител (див. № 2333).

2333. Круглúк– с., Шп, Рил. Вважають, що с. існувало до ХVІ ст., було спалене татарами [М. І. Теодорович]. Варіанти н.: хуторъ Круглый (ХVІ ст.), д.Кругликъ(1732), Kruglik (1890), Круглик (1926). Квалітативна н., яка вказує на круговий тип планування поселень для захисту від набігів. С. знаходилося в котловані, оточеному лісом [М. І. Теодорович]. Пор. також ос. н. Круглой (1347), Кругликъ [М. О. Демчук] та ГТ круглик – „гора; заглибина земної поверхні круглої форми” [Т. А. Марусенко]; пор. кругляк – „вітряк голландської системи” [Б. Д. Грінченко].

2334. Круглúк – х., Сл. Існ. у ХІХ – на поч. XX ст. як Кругликъ. Н. – див. № 2333.

2335. Кругликú– с., Ск, Скд. Варіанти н.: Круглики (1782–1783), Кругликъ (1855), Krugliki (1890), Круликъ (1911), Крупник (1921), Круглик (1926). Родова н.; пор. ос. н. Круглик [М. О. Демчук].

2336. Кругляк– ліс. ст., Гр. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Відмікротопонімна н. (див. № 2333).

2337. Кругляк– ліс. ст., Нв. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Н. – див. № 2336.

2338. Кругляк – ур. біля с. Митинці (Кр), у якому знайдено курган [І. С. Винокур]. Н. – див. № 2336.

2339. Кругляк– х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Бережанка. Н. – див. № 2336.

2340. Круголúця – х., Пл. Існував у І трет. ХХ ст. біля х. Гамарня. Посесивна н., мотивована прізвиськом землевласниці.

2341. Крýжківці –с., Нв, Отр. Варіанти н.: Kruskowcze (1530–1542), Крушковцы (1530–1542), w Kruszkowcach (1765), Kruszowce (1775), Kruskowce (1789), Кручковцы (1855), Кружковцы (1862), Кружківці (1926). Патронімічна н., мотивована антропонімом Кружко, Крушко; пор. ос. н. Круч, Крушко (XVІІ ст.).

2342. Крýкова-соснá – ур., Шп. Існувало у ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Крукова Сосна (1899), Крукова-сосна (1906). Посесивна відмікротопонімна н., яка поєднує антропонім та флоролексему.

2343. Крýковського – х., Пл. Як н. п. Круковскаго існував на поч. ХХ ст. Генітивна посесивна н.

2344. Крулúчна – х., Сл. Існував у ХІХ ст. Н. невідомої мотивації. Можливо, посесивна н., мотивована апелятивом круль – „король” [ССУМ].

2345. Круньківщúна– фільварок, Вн. Існував у І трет. ХХ ст. біля смт. Віньківці. Відмікротопонімна н. посесивного характеру.

2346. Крупéць – с., Сл, Крп. У 1576–1793 рр. – міст. Горынь-градъ,щомало магдебурзьке право. Варіанти н.: Krupa (1386), Крупец (1575), Гориньград (1629), село Крупаго (1648), Крупецъ (1737), Horyngrod, Krupec (1789), Крупець (1926). В. Яцентюк виводить н. від сл.-сп. круглі печі – „(кру ( г ) печ)”, у яких виготовляли лісоматеріал, деревопродукти. Згодом н. видозмінилася. Можливо, в основі н. – польс. п’єц – „піч” [Нетішинський вісник. – 1998. – 11 серпня]. Можливо, н. – квалітативна, мотивована апелятивом крупець – „зернистий пісок” [К. С. Баценко], „криниця, джерело” [Т. А. Марусенко] або посесивна, в основі якої – ос. н. Крупа (1520). Паралельна н. складається з гідроніма та АГТ.

2347. Крупкá – х., Шп. Існував на поч. ХХ ст. Можливо, в основі н. – прізвище власника у формі родового відмінка однини.

2348. Крýстівці– с., Гр. Як н. п. зареєстроване у XV ст. біля с. Мукарів-Підлісний. Детальніші відомості відсутні. Етимологія н. невідома; можливо, патронімічна н.

2349. Крутий Яр – ур. біля с. Рогізна (Км), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Н.-сл.-сп., що складається із квалітативного прикметника і ГТ.

2350. Круті Броди– с., Яр, Бар. Варіанти н.: Cranczybrodzyncze (1493), Krutibrodyncze (1530–1542), Крутибородинцы (1530–1542), Krutiborodincze (1564), Krutibrodince (1613), Krolbrodincze (1630–1650), Krutoborodynce (1661), Крутобородинцы (1805), Крутободцы (1855), Крутобородцы (1862), Крутобородинцы, Крутобороды (1889), Крутыбороды (1893), Крутиброди (1926), Круті Броди (1967), Крутые Броды (1979). Колишня н. – патронімічна, утворена від ос. н. Крутиборода (1420). Сучасна н. пов’язана з попередньою і одночасно характеризує навколишній рельєф [Н. Я. Грипас].

2351. Крýча– с., Ск, Вмц. Існує з І пол. ХХ ст. Локативна н., мотивована ГТ круча – „крутий схил гори; заглибина на місці водойми; стрімкі береги річки; глибоке місце в річці” [С. Д. Бабишин].

2352. Крýча– х., Яр. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Шиїнці. Н. – див. № 2351.

2353. Крýчи– х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Гнатівці. Н. – див. № 2351.

2354. Крýчі– х., Яр. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Михалківці. Н. – див. № 2351.

2355. Крушáнівка– с., Км, Крш. Варіанти н.: Kroczelufka (1630–1650), w Kruszanowce (1765), Kraszanowka (1789), Крушановка (поч. ХІХ ст.), Крушеневка (1855), Крушиновка (1888), Урушановка (1914), Крушанівка (1926). За І. В. Гарнагою, пос. виникло на місці крушинових заростів, вирубаних першопоселенцями [Прапор Жовтня. – 1972. – № 190]. Можливо, н. відантропонімна; пор. ос. н. Крушина (1329). Див. також № 2356.

2356. Крушúна – ур., Сл. Існувало у ХІХ ст. біля с. Цвітоха. Варіанти н.: Крушники (1845), Крушина (1855). Квалітативна відмікротопонімна н., в основі якої – флоролексема крушина зі значенням „рід кущів чи невеликих дерев, що ростуть на заплавних місцях майже по всій Україні” [СУМ].

2357. Крушúнського– х., Км. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Теремці. Генітивна посесивна н.

2358. Крушники́ – р., л. Лизні л. Дружні л. Хомори л. Случі л. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через с. Поляна (Шп). Н. вказує на особливість берегів і мотивується флоролексемою крушина (див. № 2356).

2359. Ксавéрівка– с., Дн, Гут. Засноване у кінці XVIII ст. поміщиком Ксаверієм Шидловським. Варіанти н.: Ксаверовка (1862), Ксаверовка Супруньковецкая (1893), Ксаверівка (1926). Відантропонімна посесивна н.

2360. Ксéндзів– х., Гр. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Олександрівка. Посесивна н., мотивована апелятивом ксьондз – „польський католицький священик” [СУМ].

2361. Ксéндзове пóле– х., Км. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Цибулівка. Н.-сл.-сп. складається з присвійного прикметника (див. № 2360) та ГТ.

2362. Ксьóндза– х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Гвардійське. Н. – див. № 2360.

2363. Ксьóндзівський – х., Пл. Існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. як Ксендзовскій. Н. – див. № 2360.

2364. Ксьонжа – ур. біля с. Заміхів (Нв), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 2360.

2365. Кубачівка– с., Км. У 1967 р. приєднане до с. Смотрич. Варіанти н.: Кубачевцы, Kobiaczowcze (1441), Cuvyaczyncze (1493), Kobaczowcze (1530–1542), Кобачовцы (1530–1542), Kubaczowka (1765), Кубачевка (1805), д. Кобачовка (1862), д. Кубачевка, Кубаковцы (майже зникло) (1893), Кубачівка (1926). Патронімічна н., мотивована антропонімом; пор. ос. н. Куба (1510), Кобач (XVІ ст.).

2366. Кубачíвський– х., Км. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Кубачівка. Локативна н., мотивована ад’єктонімом.

2367. Кугáївці– с., Чм, Куг. Варіанти н.: Kuhayowicze (1446), Cuhayuwcze (1447), Кохаевцы (1542), Kowoyofce (1630–1650), Kuchaiowce (1661), w Kuhajowcach (1765), Kuchajowce (1789), Кугаевцы (1800), Kuhaiowce (1820), Кугаевецкая (1857), Кугаївці (1926). С. Д. Бабишин виводить н. від флоролексеми куга – „рогіз”. На нашу думку, н. відантропонімна, патронімічна; див. ос. н. Кугай [О. А. Купчинський]. Пор. також ГТ кугава – „скеляста ущелина, прірва”; куява – „неврожайне місце в полі; віддалене житло; крутий горб” [ЕСУМ].

2368. Ку́динка – р., л. Південного Бугу; протікає через с. Юрченки, Рожни, Кудинка (Лт). Варіанти н.: Куденка, Kudynka, Kudrynka, Кудринка [СГУ]. Довжина – 25 км [КРВУ]. Відойконімна н. (див. № 2369).

2369. Кýдинка– с., Лт, Куд. Знайдено залишки городища ХІІ–ХІІІ ст., яке було літописним м. Кудином, спаленим у 1241 р. Данилом Галицьким; теперішнє пос. відновлене у XIV–XV ст. [І. С. Винокур]. Варіанти н.: Коудин (1241), Kudinka (1565), Kudyowce (1611), Kudeiowce (1616), Chudynka (1668), Kudynka (1784), Кудинка (1800), Кудынка (1888), Кудынка Кирдановская, Кудинув с Кирдановкой (1893). Н. стародавнього м. мотивована антропонімом; пор. ос. н. Кудин (1144), Куден (1148). Сучасна н. – відойконімна, іноді уточнювалася ад’єктонімом (села Кудинка і Кирданівка об’єдналися в одне пос.).

2370. Кýдринка –р. (Хмельницька обл.), місцезнаходження якої не локалізоване [СГУ]. Варіант н.: Кудрянка. Те саме, що й Самець (див. № 3986), п. Південного Бугу (Хм). Відойконімна н. (див. № 2372).

2371. Кýдринці– с., Км, Звл. Засноване вихідцями із Буковини; у XVІ ст. – міст. [Прапор Жовтня. – 1972. – № 192]. Варіанти н.: Cudyryncze (1493), Кодринцы (1493), Кудеринцы (1530), Kondrince (1630–1650), Dolne Kudrynce (1661), Kudrynce (1775), Кудринцы (1800), Дольные Кудринцы (1805), Dolno Kudrynce (1820), Кудринце (1876), Кудринці (1926). Є. І. Сіцінський та М. І. Яворський виводять н. від молдавського кодру – „гори, вкриті буковим лісом”. За народними переказами, н. мотивована гідронімом Кудра (однойменна р. протікає через с.) або іменам пана Кудрявого, який був власником с. На нашу думку, патронімічна н.; пор. ос. н. Кудра, Кудря (1328).

2372. Кýдринці– с., Хм, Мли. Варіанти н.: Kuderzynce (1668), Кудринцы (1800), Кудринці (1926). Н. – див. № 2371.

2373. Кудрúцького долúна – х., Кр. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Котюржинці. Посесивна н.-сл.-сп., де поєднано антропонім та ГТ.

2374. Кужелíвська корчмá– корчма, Дн. Як н. п. зареєстрована у 1893 р. Н. складається з ад’єктоніма та апелятива у значенні АГТ (див. № 505).

2375. Кужелíвські хуторú– висілок, Дн. Існував у ІІ пол. ХІХ ст. біля с. Велика Кужелева. Н.-сл.-сп., що складається з ад’єктоніма й АГТ.

2376. Кýзин (Городóцька дáча, ІІ квартáл)– ліс. ст., Гр. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Посесивна відантропонімна н. Паралельна н. – локативно-квалітативна (див. № 1037).

2377. Кузнеця́ – фільварок, Пл. Існував у XIX – на поч. XX ст. як Кузнеца. Генітивна посесивна н.

2378. Кузьмúн– с., Гр, Куз. За переказами, тут було м., яке провалилося під землю [В. К. Гульдман]. Засноване у ХІV ст.; до ХVІ ст. – Сапежина [ІМІС]. Із 1760 р. до 40-х рр. ХХ ст. – міст. З ІІ пол. ХІХ ст. – вол. ц., у 1923–1929 рр. – рай. ц. Варіанти н.: Козмин (1542), Kouzemin (1630–1650), Кузмин (1764), Kuzmin (1765), Кузьмин (1805), Кузмино (1862), Кузьмино (1876). Відантропонімна посесивна н.: пос. було власністю Кузьми, Козьми [Прапор Ілліча. 1975. – № 85].

2379. Кузьмúн– с., Кр, Куз. Перша згадка – у 1462 р. У 1517 р. – магдебурзьке право. Із серед. ХV ст. до 1786 рр. – вол. ц. [ІМІС]. Варіанти н.: Kuzmin (1517), Кузминъ (1545), Кузьминъ (1857), Kozmin (1883), Кузыминъ (1899), Кузьмин (1926). Відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Кузьма (ХІV ст.).

2380. Кузьминське – водосховище, розташоване біля с. Кузьмин (Кр), на р. Случ. Площа – 765 га. Локативна відойконімна н.

2381. Кузьмúнський призавгóсп – призавгосп, Кр. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. біля с. Кузьмин. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та АГТ.

2382. Кузьмúнський райóн – адміністративно-територіальна одиниця, яка існувала у 1923–1929 рр. Центр – с. Кузьмин (Гр.). У 1926 р. нараховувалося 14 сільрад та 33 н. п. Загальна площа становила 300 кв. км. Н. складається з ад’єктоніма і АГТ район (див. № 49).

2383. Кузьмúнці – с., Тф, Прр. Варіанти н.: Kuzninensze (1517), Kuzmincy (1545), Кузьминцы (1593), Kuzmince (1618), Кузьмінці (1926), Кузьминці (1946). Патронімічна н.; див. ос. н. Кузьма (ХІV ст.).

2384. Кузьмúнчик– с., Чм, Віл. Варіанти н.: Кузминец, Кузминцы (XVІ ст.), w Kuzmincach (1765), Kužminec (1785), Kužminczyk (1787), Kuzminiec Wielki (1789), Кузминецы (1800), Кузьминчик (1805), Кузминчик (1855), Кузьминчик, Кузьминец (майже зникло) (1893), Кузьмінчик (1938). За переказами, пос. засноване переселенцями із с. Кузьмин. Можливо, відантропонімна н. (див. № 2379).

2385. Кузьмúнчикський– висілок, Чм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Кузьминчик. Локативна відойконімна н.

2386. Кузьмичеве – ур. біля смт. Стара Синява (Сс), у якому знайдено кургани [І. С. Винокур]. Посесивна відантропонімна н.

2387. Кукурýзово – ур., Пл. Існувало у ХІХ – І трет. ХХ ст. Варіанти н.: Кукурузовъ (1899), Кокурузово (1906), Кукурузово (1926). Відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Кукуруза (1629).

2388. Кулакóве – х., Шп. Існував у ХІХ ст. біля с. Новоселиця. Варіанти н.: Кулакувка (1855), Кулаково (1899). Відантропонімна посесивна н.; див. – дворяни Кулаковські [АЮЗР].

2389. Кулан – ур. біля с. Купин (Гр), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Мотивація н. невідома. Пор. також кулан – „дикий азіатський осел” [СУМ].

2390. Кулікóвського – х., Вл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Кущівка. Генітивна посесивна н.; див. також – дворяни Куліковські [АЮЗР].

2391. Кулінéвича – х., Тф. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Святець. Генітивна посесивна н.

2392. Кулінчукá – х., Сл. Як н. п. Кулинчука зареєстрований у 1899 р. Н. – див. № 2391.

2393. Кулішíвка – ферма, Із. Існувала як н. п. Кулишовка на поч. ХХ ст. Відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Кулишъ, Кулешъ (1438).

2394. Кульбиха – ур. біля с. Івахнівці (Чм), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Імовірно, відантропонімна н. у вигляді андроніма.

2395. Кульчинú– с., Кр, Кчн. У 1753–1926 рр. – міст.; 1517–1923 рр. – вол. ц. Варіанти н.: Кольчины (1301), Kolczyn, Colczyn (1497), Кольчинъ, Kolczin (1517), Кульчаевцы (1545), Колчинъ Высшій (1618), Kulczyn (1765), Kulczyny, Kulczynie (1789), Кульчинъ (1850), Кульчини (1926). Краєзнавці виводять н. від апелятива колчан – „сагайдак, налучник”; колчанник, лучник – „воїн, озброєний луком і стрілами” [С. Д. Бабишин]. На нашу думку, родова н., пор. ос. н. Кол(ь)ча, Колчинъ (1609); див. також – дворяни Колчинські [АЮЗР]. Н. ускладнювалася локативним прикметником.

Предыдущая 22 23 24 25 26 27 282930 31 32 33 34 35 36 37 Следующая