ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

СЛОВНИК ТОПОНІМІВ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 27 страница

Предыдущая 23 24 25 26 27 28 293031 32 33 34 35 36 37 38 Следующая

2396. Кульчинú –х., Кр. Існував у ХІХ – І пол. ХХ ст. У 40-х рр. ХХ ст. приєднано до с. Кульчини. Варіанти н.: х. Кульчинецкій (ХІХ ст.), Кульчини (1926). Трансойконімна н. (варіант н. – ад’єктонім).

2397. Кульчинкú– с., Кр, Кчк. Варіанти н.: Kolczinczi (1497), Кольчейовцы, Kulczeyowcze (1517), Кульчіовцы (1517), Кульчаевцы (1545), другій Колъчинъ (1593), Колчинъ Малый (1618), Кульчинки (1850). Ю. Д. Гжимайло вважає, що н. вказує на першого поселенця: с. було зруйноване монголо-татарами, люди відбудували його і дали н. від імені першого забудовника Кільчика. На нашу думку, відойконімна н. (див. № 2395). Варіанти н. ускладнювалися диференційним числівником і квалітативним прикметником.

2398–2400.Кульчúнська ліснá сторóжка – ліс. ст. (3), Кр. Як н. п. зареєстровані у 1926 р. біля с. Кульчини. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та АГТ.

2401. Кульчúцький– х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Гатна. В основі н. – прізвище власника.

2402. Кульчúцького– х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Гірчична. Генітивна посесивна н.

2403. Кульчієвéцьке– с., Км. Існувало у І пол. ХХ ст., приєднане до с. Слобідка-Кульчієвецька. Варіанти н.: вис. Ляшки Кут (1926),х. Кульчиївський (1946), Кульчієвецьке (1960). Перша н.-сл.-сп. складається з відетнонімного антропоніма та ГТ; друга – субстантивований ад’єктонім.

2404. Кульчíївська дáча– ліс. ст., Км. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та апелятива у значенні АГТ.

2405. Кульчíївці– с., Км, Кул. Варіанти н.: Colczeyowcze (1469), Culykow (1493), Kulczeiowcze (1565), Kulczeiowce (1661), w Kulczejowcach (1765), Kulczyiowce (1787), Kulczyowce (1789), Кульчиевцы (1805), Кульчевцы (1898), Кульчіївці (1926), Кульчиївці (1946). Є. І. Сіцінський та М. І. Яворський вважають, що сучасна н. – це трансформація стародавнього ойконіма Куликівка (зараз – частина с.), який, мабуть, був мотивований іменем чи прізвиськом першого поселенця. На нашу думку, в основі обох н. – варіанти одного імені, носій якого, ймовірно, заснував пос.; пор. Кулик [М. О. Демчук].

2406. Куля́вка – потік, л. Смотричу л. Дністра; між рр. Тростянець і Кримка (Гр) [СГУ]. Довжина – 20 км [КРВУ]. Мотивація н. невідома; пор. ГТ куєв – „швидкий кам’янистий потік у лісі”; куява – „крутий горб”; кулявка – „терносливка” [ЕСУМ].

2407. Кума́ –р.,п. Віліїл. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає черезс. Ставищани, Баймаки (Бл). Довжина – 20 км [КРВУ]. Н. виводять від ГТ кума – „вир у річці Горині”; кумина – „вир біля берега, місце, де вода повертає в напрямку, що супротивний течії” [Я. О. Пура].

2408. Кýманів –с., Гр, Хоп. Пос. засноване у ХІІ–ХІІІ ст. куманами – вихідцями з одного із тюркських племен [Прапор Ілліча. – 1975. – № 4]. Варіанти н.: Команов (1542), Kumanow (1564), Куманов (1805), Куманово (1862), Куманова (1884), Куманів (1926). Н. мотивована етнонімом кумани – „половці” [С. Д. Бабишин] або відетнонімною ос. н. Куман; див. також – поміщики Кумановські [АЮЗР].

2409. Кýнів– с., Із, Кун. У 1796–1923 рр. – вол. ц. Варіанти н.: Kunow (1416), Куневъ (1545), Кунев (1708), Kuniow (1789), Кунів (1926). Етимологічні гіпотези: 1) н. вказує на наявність куниць у лісах [С. Д. Бабишин]; 2) с. заснував мисливець Куньо, який полював на куниць [Я. О. Пура]. На нашу думку, посесивна відантропонімна н.; пор. ос. н. Куна (1052).

2410. Кýнча– с., Тф, Тфп. Варіанти н.: Кручевіце (1570), Kyнченіч (1583), Кунчовцы (1584), Кунча (1629), Куньча (1791), Kuncza (1789). Краєзнавці виводять н. від ГТ круча – „круті горби, на яких розташоване село” або від зоолексеми куниця. На нашу думку, н. – посесивна відантропонімна, пор. ос. н. Кунче, Кунчо (1419), Кунка (1459).

2411. Кýнча– фільварок, Тф. Існував у ХІХ ст. біля с. Кунча. Трансойконімна н.

2412. Кýпельські– х., Вл. Зафіксовані у ХІХ ст. біля с. Купіль як Купельскія. Локативна н., мотивована ад’єктонімом.

2413. Купúн– с., Гр, Куп. Із І пол. XVІІІ ст. до 40-х рр. ХХ ст. – міст. З ІІ пол. ХІХ ст. до 1923 р. – вол. ц., у 1923–1931 рр. – рай. ц. Варіанти н.: Cupyn (1493), Kopyn (1530–1542), Копын (1530–1542), Kopin (1630–1650), Копино (1764), Kupin (1765), Купин (1795), Кунин (1855). Відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Купа (1565), Купина [М. М. Тупиков]. Див. також № 2414.

2414. Кýпине – с., Шп, Хро. Варіанти н.: Kупине (1855), Каупина (ІІ пол. ХІХ ст.), Купина (1899), Купины (1910). С. Д. Бабишин стверджує, що с. виникло у І пол. ХІХ ст. біля заводу вогнетривів поміщика О. Грохольського. Ділянка землі з покладами каоліну, де розташований завод, називається купина (невеликі горби, бугри, невеличкі підвищення на болотних і торфових ґрунтах); пор. ГТ купина – „горбиста низовина; кущ, група дерев; випалене місце на болоті; низина, поросла травою; зелень серед води; острівець; штучний пагорб” [СУМ]. Див. також ос. н. Купина [М. М. Тупиков].

2415. Купúнський райóн – адміністративно-територіальна одиниця, яка існувала у 1923–1931 рр. Центр – с. Купин (Гр.). У 1926 р. нараховувалося 15 сільрад та 49 н. п. Загальна площа становила 342 кв. км. Н. складається з ад’єктоніма і АГТ район (див. № 49).

2416. Купúнщина– ур., Шп. Існувало у І трет. XX ст. біля с. Купине. Локативна відойконімна н.

2417. Кýпіль – с., Вл, Куп. Згадується в актах 1573 р. У 1796–1923 рр. – вол. ц. До 1925 р. – м. Варіанти н.: Kупель (1589), Kupil (1789), Kupiel (1890), Купіль (1946). Локативна н., в основі якої – ГТ купіль: у верхів’ях Південного Бугу система ставків утворила природну купіль, і розміщене тут с. отримало таку ж н. [С. Д. Бабишин]; пор. купель – „водойма, в якій купаються” [О. К. Данилюк]. Див. також ос. н. Купа (1565).

2418. Курáжин– с., Нв, Крж. Варіанти н.: Kurozyna (1775), Kurozyny (1784), Kuroszyn (1789), Щурки (1800), Курозина (поч. ХІХ ст.), Wielka Szyrka (1820), Куражина (1855), Куражина (Бол. Щура) (1862), Куражин (серед. ХІХ ст.), Куражин, Шурка (1888), Курижин (1889). С. Д. Бабишин виводить н. від французького кураж – „місце небезпечних сутичок із татарами”. На нашу думку, посесивна відантропонімна н. В основі другої н. – апелятив щура зі значенням „частина поташного підприємства” [О. С. Стрижак]; „возовня; приміщення для зберігання сільськогосподарського реманенту, палива” [К. С. Баценко]; щурка – „міра дерева для вироблення смоли” [Б. Д. Грінченко].

2419. Курáш-Нарáївський – посілок, Сл. Як н. п. Курашъ-Нараевскій зафіксований на поч. ХХ ст. між сс. Кураж Рівненської обл. та Нараївка Хмельницької обл. Локативна н.-сл.-сп., мотивована ойконімами.

2420. Курáш-Понóрський – посілок, Сл. Як н. п. Курашъ-Понорск. зафіксований на поч. ХХ ст. між сс. Кураж Рівненської обл. та Понора Хмельницької обл. Н. – див. № 2419.

2421. Курáш-Улашáнівський – посілок, Сл. Як н. п. Курашъ-Улашановскій зареєстрований на поч. ХХ ст. між сс. Кураж Рівненської обл. та Улашанівка Хмельницької обл. Н. – див. № 2419.

2422. Кургáнівка– с., Шп, Вшк. Відоме з 1629 р. [О. І. Баранович]. Варіанти н.: Kurganowka (1789), Кургановка (1855), Kурганівка (1926). Локативна н., мотивована ГТ курган зі значенням „стародавній могильний пагорб” [СУМ].

2423. Кургáнівський ліс– ліс, Шп. Як н. п. Кургановский лhсъ зареєстрований у 1899 р. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та ГТ.

2424. Курúлівка– с., Вл, Крл. Відоме з 1629 р. [О. І. Баранович]. Варіанти н.: Kurilowka (1789), Kуриловка (1855), Курилівка (1925). Посесивна відантропонімна н.; пор. ос. н. Курилъ (966), дворяни Куриловичі [АЮЗР].

2425. Куриловéцький цукрозавóд –завод, Нв. Як н. п. зареєстрований у 1893 р. біля с. Зелені Курилівці. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та найменування підприємства.

2426. Кýрівка – с., Гр, Кур. Варіанти н.: Kurowka (1661), w Kuruwce (1775), Куровка (1805), Куривка (1857), Курівка (1926). С. Д. Бабишин виводить н. від прізвища засновника пос. Кура; пор. також рос. Куров Д. (1550), поміщики Куровські [АЮЗР].

2427. Кýрій-бéрег – х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Шелехове. Відмікротопонімна н., в основі якої – антропонім та ГТ; див. також курій – „курець; єврейський м’ясник, що ріже птицю” [Б. Д. Грінченко].

2428. Кýрникú– с., Вл. У 1970 р. приєднане до с. Завалійки. Варіанти н.: Kurniki (1789), Курники (1805), Курмики (поч. ХІХ ст.). С. Д. Бабишин н. виводить від слова коренник – „вулик із кори”: засновники пос., мабуть, були пасічниками. На нашу думку, н. відантропонімна посесивна. Див. також курний – „який дає багато диму”, курник – „курятник” [Б. Д. Грінченко].

2429. Курники – ур. біля с. Думанів (Км), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Імовірно, н. мотивована апелятивом курник (див. № 2428).

2430. Куровéчка– с., Вл, Сар. Варіанти н.: Kuruweczka (1765), Kuroweczka (1789), Куровечка (1805), д. Куровечка-Старая (1914). За переказами, пос. засноване вихідцями із с. Курівка (див. № 2426). Можливо, н. пов’язана з ойконімом Курники. Пор. також куроварня – „горілчаний або пивний завод” [ЕСУМ]. Н. ускладнювалася квалітативним прикметником.

2431. Куропáчина– ліс. ст., Сс. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Можливо, н. мотивується зоолексемою куропатва – „куріпка” [СУМ].

2432. Кур’янкú– с., Бл, Крн. Перша згадка – у 1562 р. [ІМІС]. Варіанти н.: Kурьянки (1629), Куринки (1681), Курьянка (1681), Kurjanki (1872), Кур’янки (1926). Родова н.; пор. ос. н. Курьянъ (1450), Курьяникъ [М. Я. Морошкін]. Див. також ГТ кур’я – „річкова затока; частина річки, що тимчасово влітку перетворюється в озеро; невеличка річка без назви” [Е. М. Мурзаєв].

2433. Кустáрна– колонія, Із. Існувала у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Стороничі. Варіанти н.: Кустарная (1899), Кустарна (1926). Колонія була заселена поляками. Квалітативна н., в основі якої – апелятив кустар зі значенням „дрібний товаровиробник, який працює на ринок; ремісник” [СУМ]. Див. також № 2434.

2434. Кустáрники– ур., Вл. Як н. п. зареєстрований у 1899 р. Відмікротопонімна н., в основі якої – апелятив кустарник зі значенням „кущ”.

2435. Кýстівці– с., Пл, Кус. У 1796–1923 рр. – вол. ц. Варіанти н.: Kustowce (ХVІ ст.), Кустовцы (1601), Кустовці (1926), Кустівці (1946). Н. виводять від апелятива кущ: с. побудоване на місці вирубаного колись дрімучого лісу. У період повстань у кущах ховалися кріпаки й заснували тут с. [Новий шлях. – 1988. – 11 червня; Подільські вісті. – 2001. – 12 квітня]. На нашу думку, патронімічна н.; пор. ос. н. Кустъ (1500).

2436. Кустовéцький призавгóсп– призавгосп, Пл. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. біля с. Голубча. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма й АГТ.

2437. Кустовéцький-Церкóвний– х., Пл. Існував у ХІХ – на поч. XX ст. Варіанти н.: Кустовская (1855), Кустовецк. Церкви (1899), Кустовецкій-Церковный (1911). Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та прикметника із присвійним значенням.

2438. Кут– с., Чм. Існувало у І пол. ХХ ст., приєднане до с. Вишнівчик. Варіанти н.: призаводгосп Призаводгосп (1926), х. Кут (1956). Відмікротопонімна. н., в основі якої – ГТ кут зі значенням „урочище; хутір; тип пос., де жила біднота” [Е. М. Мурзаєв]; „простір землі в куті, утворений двома річками, які зливаються” [Б. Д. Грінченко]. Варіант н. – ойконімізований АГТ (див. № 3743).

2439. Кут – ур. біля с. Демківці (Чм), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 2438.

2440. Кут – ур. біля с. Кормильча (Чм), у якому знайдено залишки трипільського пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 2438.

2441. Кут– ур., Шп. Як н. п. зафіксоване у 1926 р. біля с. Сульжин. Н. – див. № 2438.

2442. Кут– х., Сл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Яблунівка. Н. – див. № 2438.

2443. Кут– х., Яр. Існував у кін. ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Михайлівці. Н. – див. № 2438.

2444. Куткú– с., Сл, Мух. Варіанти н.: Кутки (1629), Kutki (1883). Квалітативна н.: с. ділилося на кутки, де жили люди [С. Д. Бабишин]. Див. також № 2438.

2445. Кýткíвці –с., Чм, Кут. Відоме з ХІ ст. під н. Замок; зруйноване завойовниками у 1068–1097 рр. і в 1241 р.; відроджене у XV ст. під н. Кутковичі [В. К. Гульдман]. Під новою н. відоме з 1493 р. Варіанти н.: Cothowcze (1493), Kuthkowicze (1565), Kukufce (1630–1650), Kutkowce (1661), Kudkowce ad Grodek (1678), Кудковцы (1800), Кутковцы (1805), Кудковцы, Кухтовцы (поч. ХІХ ст.), Кутковцы, Кутковичи (майже втрачене) (1893), Кутков (1914), Кутківці (1926). Локативна н., мотивована ГТ кут: мешканці оселилися в кутку між горами; пор. ГТ кут – „тупик; віддалена від центру частина с.” [С. Д. Бабишин]. Див. також № 2438.

2446. Кутургáри– х., Бл. Існував у І трет. ХХ ст. біля смт. Білогір’я. Мотивація н. невідома.

2447. Кухарí– х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Радівці. В основі н. – прізвище власників.

2448. Кýча– с., Нв, Куч. Іноді пос. ототожнюють із пос. Кучелмин, хоча М. Молчановський локалізує його на правому березі Дністра (варіанти н.: Кучєлмин, Коучелмина(1159) ). Відоме з XV ст. Варіанти н.: Каменная Куча (1430), Кучкова (1443) (можливо, ці н. стосуються іншого пос.), Киска (1630–1650), w Kuczy (1765), Kuta (1775), Куча (1805). Н. виводять від апелятива куча – „низька глиняна хата або напівземлянка” [С. Д. Бабишин], тобто н. вказує на характер сільського житла; пор. також ГТ куча – „штучно насипаний пагорб; купи гілок, лісового сміття” [О. К. Данилюк]; „кліть для птахів; хлів для свиней” [Б. Д. Грінченко]. На нашу думку, н. має посесивний характер; пор. ос. н. Куча (1175). Колишня н. – посесив на -ин від антропоніма Кучєлма.

2449. Кýчíвка– с., Ск, Стц. Варіанти н.: Куцовцы (1593), Кучовцы (1618), Kuszowсzy (1789), Кочовка (1855), Кучовка (1899), Кучевка (1911), Кучівка (1926). Н. виводять від апелятива куча (див. № 2448). На нашу думку, н. патронімічна; пор. ос. н. Куча (1175).

2450. Кýчер– окреме господарство, Сс. Існувало як н. п. у І трет. ХХ ст. біля с. Олександрівка. В основі н. – прізвище власника.

2451. Кучкóвського– х., Пл. Існував у І трет. ХХ ст. як х.Кучковскаго. Генітивна посесивна н.

2452. Кучмáнівка– с., Кр, Крр. Відоме з 1629 р. [О. І. Баранович]. Варіанти н.: Кучманевка (1886), Kuczmanowka (1889), Кучмановка (1893), Кучманівка (1926). Локативна н.: с. стоїть на колишньому Кучманівському шляху, по якому йшли татари [Радянське Поділля. – 1969. – 10 січня]. Див. також ос. н. Кучма [АЮЗР] та апелятив кучма – „гостроверха бараняча шапка” [Б. Д. Грінченко].

2453–2454.Кýчські хуторú –2 хут., Нв. Існували у І трет. ХХ ст. біля с. Куча. Локативно-квалітативна н., що складається з ад’єктоніма та АГТ.

2455. Кушнарівка – ур. в районі колишнього с. Бакота (Км), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Можливо, відантропонімна суфіксальна н.

2456. Кушнирівка– с., Вл, Хол. Відоме з 1629 р. [О. І. Баранович]. Варіанти н.: Kusznierowka (1789), Кушнеровка (1855), Кушнировка (1893), Кушнеровка (1921), Кушнерівка (1925), Кушнірівка (1946), Кушнирівка (1987). Н. вказує на заняття мешканців [С. Д. Бабишин]; пор. кушнір – „фахівець, що вичиняє хутро із шкури та шиє хутряні вироби” [СУМ]. Пор. також ос. н. Кушнеръ (1584).

2457. Кушнирíвська Слобíдка – с., Вл, Чух. Варіанти н.: Слободка-Кушнеровская (1855), слоб. Кушнировецкая (1899), д. Слободка-Кушнировская-Мурованая (1899), Слободка Кушнеровецкая (1921), д. Слободка-Кушнир. (1906), Слоб. Кушнеровецька (1925), Кушнірівська Слобідка (1946), Кушмирівська Слобідка (2008). Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та АГТ (варіант н. – також із квалітативного прикметника).

2458. Кушнірí– х., Гр. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Левада-Карабчіївська. В основі н. – прізвище власника.

2459. Кушнірíв – х., Із. Існував як х. Кушниров на поч. ХХ ст. Посесивна н.

2460. Кущíвка– с., Вл, Чер. Варіанти н.: Крачки (1855), Кржачки (1906), Прачки (1921), Кущівка (1946). Квалітативна н., мотивована апелятивом кущ – „скупчення рослин на певній ділянці” [СУМ]; пор. ГТ кущівка – „малий ліс” [О. К. Данилюк]. С. Д. Бабишин колишню н. виводить від зоолексеми крячки – „качки”. На нашу думку, н. відантропонімна; пор. ос. н. Крачъ (1197), Кржеславъ (1829). Див. також № 2289.

2461. Куявський– призаводгосп, Яр. Існував у 20-х рр. ХХ ст. біля с. Соснівка (Куява). Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

2462. Куявський парк– парк, Яр. Розташований біля с. Соснівка (колишня Куява). Заснований у кінці ХІХ ст. Площа – 27,2 га [ППХ]. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та ГТ.

2463. Кшанíвського А.– х., Вл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Щаснівка. Генітивна посесивна н.

2464. Лабазú – фільварок, Із. Існував у І трет. ХХ ст. як Лабазы. В основі н. – апелятив лабаз зі значенням „приміщення для продажу або зберігання зерна та борошна; сарай” [ЕСУМ].

2465. Лабая́́– х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Розсохи. В основі н. – прізвище власника у формі родового відмінка однини.

2466. Лабунське озеро – став на р. Хомора біля с. Новолабунь (Пл) [С. Д. Бабишин]. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та ГТ.

2467. Лабýнський– х., Пл. Існував у І трет. ХХ ст. біля м. Лабунь (с. Новолабунь). Варіанти н.: Лабунскаго (1910), Лабунський (1926). Колишня н. мотивована антропонімом: власниками були Лабунські [М. І. Теодорович]. В основі сучасної н. – ад’єктонім.

2468. Лабýнь (єврéйська)– містечко, Пл. Існувало у І трет. ХХ ст. біля міст. Лабунь як Лабунь(єврейська). Трансойконімна н., ускладнена відетнонімним прикметником.

2469. Лабýрівка– х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Кальна. Посесивна відантропонімна н.

2470. Лавренюкá– х., Пл. Існував у XIX – на поч. XX ст. Генітивна посесивна н.

2471. Лаврúн Церкóвний– х., Шп. Існував на поч. ХХ ст. біля с. Лавринівці. Варіанти н.: Лаврин. церковн. х. (1906), Лаврин церковний (1911). Н.-сл.-сп. складається з усіченого ойконіма та прикметника із присвійним значенням.

2472. Лаврúнівці– с., Шп, Сбз. Варіанти н.: Lavrinowczie (1589), Лавриновцы (1589), Лавриновъцы (1593), Лавринівці (1926), Лавриневцы (2000). За переказами, нащадок князя Бейзима Лаврін заснував с. і назвав своїм ім’ям [М. І. Теодорович]; пор. ос. н. Лавринъ (1387).

2473. Лаврúнівщина – х., Шп. Існував на поч. XX ст. біля с. Лавринівці як Лавриновщина. Локативна відойконімна н.

2474. Лáгер– х., Сл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Городець. В основі н. – апелятив лагер зі значенням „табір” [ЕСУМ], тобто „місце тимчасового розташування війська поза населеним пунктом; місце тимчасового розташування великої групи людей” [СУМ].

2475. Лáгодинці– с., Кр, Лгд. Варіанти н.: Lahodyncie (1583), Лагодинъцы (1593), Лободинцы (1753), Логоденцы (1857), Лагодинці (1926). Етимологічні гіпотези: 1) с. виникло біля озер, де колись водилося багато лебедів. Жителі утворили пос. у ХVІ ст. і назвали його Лебединці; сучасна н. – фонетичний варіант колишньої; 2) втікачі із с. Кузьмин заснували с. Лагоди, що означає „жити в злагоді” [Ю. Д. Гжимайло]; 3) патронімічна н., мотивована ос. н. Лагода (1552) [Д. Г. Бучко], що найбільш імовірно.

2476. Ладúги– с., Ск, Лад. Варіанти н.: Ладыга (1593), Лодыги (1850), Ладыги (1855), Ladyha (1885), Ладиги (1926). Краєзнавці етимологію н. виводять від апел. лад – „злагода, порядок”: у с. поселилися люди різних національностей і жили мирно, у злагоді [Світло Жовтня. – 1968. – 17 жовтня]. На нашу думку, н. родова; пор. ос. н. Ладига, Ладим, Ладимир (1377), дворяни Лади [АЮЗР]. Див. також ладига – „велика скибка хліба” [ЕСУМ].

2477. Ладúги призавгóсп– призавгосп, Ск. Існував як н. п. у І трет. ХХ ст. біля с. Ладиги. Варіанти н.: Ладыгская лесн. стор (1911), Ладиги призавгосп (1926). Н.-сл.-сп. складається з ойконіма (ад’єктоніма) та апелятива у значенні АГТ.

2478. Лади́жка – р., п. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через с. Рідкодуб (Сс), Ладиги, Губин (Ск). Варіант н.: Ладыжка [СГУ]. Довжина – 39 км [КРВУ]. Довжина – 23 км [КРВУ]. Відойконімна н. (див. № 2476).

2479. Лáжева– с., Ск, Баг. Варіанти н.: Лежива (1593), Лажава (1618), Лажево (1629), Лажова (1782–1783), Łažowa (1789), Лажева (1899), Лажево (1926). М. І. Теодорович виводить н. від апелятива лажа – „лазити”: так мешканці ховалися від татар на болотах. На нашу думку, відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Лажко (1591), дворяни Лажки [АЮЗР]. Див. також лаж, лаже – „прибуток” [ЕСУМ].

2480. Лáжевський-радг.– радгосп, Ск. Існував у XIX – І трет. XX ст. Варіанти н.: Лажава (1855), фольв.Лажева(1863), Лажевський-радг. (1926). Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та апелятива у значенні АГТ. Колишня н. – трансойконімна.

2481. Лáзар– посілок, Пл. Існував у ХІХ ст. біля м. Лабунь (с. Новолабунь). Відантропонімна н.; пор. ос. н. Лазарь (1426). Див. також апелятив лазар – „жебрак” [СУМ].

2482. Лáзарська– ур., Пл. Як н. п. Лазарска існував у ХІХ ст. біля м. Полонне. Відойконімна локативна н. (див. № 2481).

2483. Лазовики (Лозники) – ур. біля с. Бубнівка (Вл), в якому знайдено залишки трипільського пос. [І. С. Винокур]. Перша н. – відойконімна: так називалося спалене татарами с. [М. В. Симашкевич].Друга н. – трансформована у фітофорну плюральну.

2484. Лазучинські косогори– західна частина Авратинської височини, біля с. Великий і Малий Лазучин (Тф).Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та ГТ.

2485. Лаканéць – балка біля с. Пукляки (Чм) [СГУ]. За переказами, н. відантропонімного походження (раніше тут існував хутір, заснований Іваном Лаканом). Пор. також ГТ лак – „став для водоплавної птиці; яма, рів; водойма; калюжа” [ЕСУМ].

2486. Ланú– передмістя, Хм. Як н. п. зареєстроване у 1926 р., злилося із м. Хмельницький. Відмікротопонімна н., мотивована ГТ лан – „поле, частина землі; безліса рівнина” [СУМ].

Предыдущая 23 24 25 26 27 28 293031 32 33 34 35 36 37 38 Следующая