ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

СЛОВНИК ТОПОНІМІВ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 28 страница

Предыдущая 24 25 26 27 28 29 303132 33 34 35 36 37 38 39 Следующая

2487. Лáнківці– х., Ск. Існував у І трет. ХХ ст. Варіанти н.: Ланковцы (1906), х.Ланковецкій (1911), Ланківці (1926). Відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Ланко (1552), поміщик Ф. Ланецький [АЮЗР]. Див. також № 2486.

2488. Ланóк– с., Ск., Всн. Існує із поч. ХХ ст. Варіант н.: х. Ланокъ (1906), Ланок (1926). Локативна н., в основі якої – ГТ лан (див. № 2486). За С. Д. Бабишиним, у ХVІ–ХІХ ст. лан означав міру орної землі від 10 до 30 десятин, що могло мотивувавти найменування.

2489. Лáпківці –с., Хм, Рід. Відоме із XVІ ст. як пос. татар. Варіанти н.: Lapkowcze (1583), Lapkowce (1668), Липковцы (1800), Лапковцы (1855), Ланковцы (1884), Лапківці (1926). За С. Д. Бабишиним, н. вказує на конфігурацію земельних угідь: лапа – кусок землі, що залишився після розподілу. На нашу думку, патронімічна н.; пор. ос. н. Лапа (1364), Лапко (1552).

2490. Ластéнія – присілок, Дн. Зафіксований як н. п. Ластения у 1893 р. Етимологія н. невідома.

2491. Лáстівці – с., Км, Лас. Варіанти н.: Losthowcze (1493), Lostowcze, Lastowcze (1530–1542), Лостовцы (1530–1542), Lutofce (1630–1650), Lastowce (1661), Лошковцы (1800), Ластовцы (1805), Ластівці (1926). Посесивна н.: пос. належало феодалам Ластовецьким [С. Д. Бабишин]; пор. також ос. н. Ластко [М. Я. Морошкін].

2492. Лебáсова Долúна– х., Із. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Путринці Н.-сл.-сп. складається з присвійного прикметника та ГТ.

2493. Лебедíвка– с., Яр, Вам. Існує з поч. ХХ ст. Варіанти н.: х. Лебедівка (1926), Лебедовка (1979). Етимологічні гіпотези: 1) н. мотивована зоолексемою лебеді, які нібито водилися тут у великій кількості [С. Д. Бабишин]; 2) в основі н. – гідронім Лебедівка [Вперед. – 1967. – № 51]. Див. також ос. н. Лебедь (1576). На нашу думку, зоофорна н.

2494. Левáда– с., Км. Існувалоу І пол. ХХ ст., приєднане до с. Рихта. В основі н. – ГТ левада зі значенням „обкопане або обгороджене місце для сінокосу поблизу садиби” [Б. Д. Грінченко]; „лука, оболонь, заплава, пасовисько” [СУМ]; „площа біля церкви” [ЕСУМ].

2495. Левáда Пісочня́́нська– с., Гр. Існувало у ІІ пол. XVІІІ – І трет. ХХ ст. біля с. Стара Пісочна. Варіанти н.: w Lewadzie (1765), Lewada Piaseczynska (1784), Lewada do Piaseszny (1787), д. Левада Песочнянская, Песочанская Левада (1893), д. Песчанская Левада (1914), Левада Пісочнянська (1926). Н.-сл.-сп. складається з ГТ та ад’єктоніма.

2496. Левáдська цукровáрня – завод, Гр. Заснований у 1847 р. під н. Левада [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. Н. складається з ад’єктоніма та найменування підприємства.

2497. Левáдський ліс –ліс. ст., Гр. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. Локативна віддримонімна н.

2498. Левíцького –х., Чм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Чагарівка. Генітивна посесивна н.

2499. Левкíвка– с., Ск, Срб. Вперше згадується як передмістя Острополя у документах 1596 р. [ІМІС]. Варіанти н.: Левковка (1855), Lewkówka (1884), Левківка (1926). Краєзнавці пов’язують н. з апелятивом ловчі – „мисливці, які тут полювали”, або з іменем першопоселенця Левка [Світло Жовтня. – 1988. – 16 квітня]. На нашу думку, відантропонімна н.; пор. ос. н. Левко (1471).

2500. Лéвківці– с., Вл, Чух. Варіанти н.: Lewkowczie (1583), Левковъцы (1593), Lewkowce (1789), Левковцы (1855), Левківці (1926). Патронімічна н; пор. ос. н. Левко (1471).

2501. Левківці– с., Яр. У 1956 р. приєднане до с. Жилинці. Варіанти н.: Lewococe (1630–1650), Lewkowiec (1661), д. Левковцы (1862), Левковка (1888), Левківці (1926). Н. – див. № 2500.

2502. Левковéцький – х., Вл. Як н. п. Левковецкій зареєстрований у 1899 р. біля с. Левківці. Локативна н., мотивована ад’єктонімом.

2503. Легóна (Легóнів) –х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Педоси. Посесивні відантропонімні н.

2504. Ледя́́нка– с., Кр, Лед. Варіанти н.: Ледянка (1629), Ledzanka (1885). Етимологічні гіпотези: 1) колишнє пос. Калюжин було спалене монголо-татарами, і тоді люди через річку, вкриту льодом, втекли в ліси, де й заснували сучасне с., яке назвали Ледянка, в честь льоду, який їх урятував [М. І. Теодорович]; 2) н. мотивована флоролексемою: ледянка – „місцева трав’яниста рослина” [С. Д. Бабишин]; пор. ладянка – „пригорща льону або коноплі”, ледянка – „кам’яна сіль” [Б. Д. Грінченко]. На нашу думку, н. вказує на першого поселенця або власника пос.; пор. ос. н. Ладим, Ладимир (1377), Ладята (1605).

2505. Лежа́нь – р., л. Жерді п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через с. Караїна, Гаврилівка (Тф). Варіант н.: „при рч. Лежанh” (1893) [СГУ]. Імовірно, н. мотивована дієсловом лежати зі значенням „займати простір, простилатися; мати певний напрям” [СУМ]. Можливо, р. протікає рівною місцевістю. Пор. також с. Лежанівка (Гусятинський р-н, Тернопільська обл.).

2506. Лéзневе –с., Хм. Існувало із серед. ХІІІ ст. під н. Глезнево [Радянське Поділля. – 1983. – № 48]. У 1963 р. приєднане до м. Хмельницький. Варіанти н.: Hleznowcze (1493), Глезнов (1530), Hlezniow (1668), Сезнев (1764), Lezniow (1784), Лезнев (1805), Лознев (1862), Лезнево, Глезнев (1893), Лезнево (Глезнево) (1926), Лезневе (1946). Посесивна відантропонімна н.; пор. лезний, польське lužniak – „бідний господар, селянин без хати та землі” [ЕСУМ].

2507. Лéзневський ліс –дача, Хм. Як н. п. зареєстрована у 1893 р. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма і ГТ. Див. також № 2666.

2508. Лелéва– колонія, Із. Існувала у XIX – на поч. XX ст. Варіанти н.: Лилева (1899), Лелева (1911). Відантропонімна посесивна н.

2509. Лемеші– посілок, Із. Як н. п. Лемеши існував у ІІ пол. ХХ ст. Відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Лемешъ (1611).

2510. Лéнівка– с., Км, Кит. Існує з 20-х рр. ХХ ст. Варіанти н.: посіл. Ленінськ (1926), х. Ленівка (1956), Леновка (1979). Меморіальна н., присвоєна в честь В. І. Леніна.

2511. Лéнінське– с., Ск, Чор. Існує з поч. ХХ ст. Варіанти н.: висіл. Леніно (1926), хут.Ленінський(1946), Ленінське (1987). Н. – див. № 2510.

2512. Лéнінське – с., Тф, Гав. Існує з поч. ХХ ст. Із с. Кунча переселилося на віддалені землі 41 бідняцьке господарство [І. А. Стасюк]. Варіанти н.: Ленінське (1926), хут.Ленінський(1946). Н. – див. № 2510.

2513. Лéнінське– с., Чм, Срц. Існує з поч. ХХ ст. Варіанти н.: х. Нова Ферма (1926), х.Ленінський(1946), Ленінське (1960), Ленинское (1971). В основі колишньої н. – апелятив у значенні АГТ. Сучасна н. – див. № 2510.

2514. Лéнківці– с., Шп, Лен. Варіанти н.: Lankowczie (1583), Линовцы (1593), Ланковцы (1618), Ленковцы (1816), Леньківці (1926), Ленківці (1946). Патронімічна н.; пор. ос. н. Ленко, Лєнько (1433), Ланко (1552). Див. також лен – „спадкове земельне володіння в епоху феодалізму, яке надавалося васалу за умови несення ним військової служби та виконання інших повинностей” [ЕСУМ]. Див. також № 2487.

2515. Ленковéцька– ферма, Шп. Існувала як н. п. Ленковецкая у ХІХ ст. Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

2516. Ленькóва (бувша Купрія́́нова Загорода)– х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Катеринівка. Обидві н. – посесивні (одна з них уточнюється дієприкметником з темпоральним значенням).

2517. Леонóвич– х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля смт. Чорний Острів. В основі н. – прізвище власника.

2518. Лепéсівка– зал. ст., Бл. Як н. п. фіксується із кінця ХХ ст. Варіанти н.: Лепесовка (1992), Лепесівка (2004). Трансойконімна н.

2519. Лепéсівка– с., Бл, Ямп. Варіанти н.: Liebesedie, Либеседи (1518), Лепесовка (1545), Lepieszowka (1789), Лепесіевка (1855), Ямпольская Лепешовка (1888), Лепесівка (1926). За М. І. Теодоровичем, н. походить від флоролексеми лепеха, лепеша. На нашу думку, в основі н. – прізвисько першого поселенця; пор. ос. н. Лепеско (1565), Лепеха (1609). Н. ускладнювалася ад’єктонімом (див. № 5272).

2520. Лепибóкський млин– х., Гр. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Ліпибоки. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та апелятива у значенні АГТ.

2521. Лéсики Стóйло– ур., Пл. Існувало у І трет. ХХ ст. Варіанти н.: Лесика-Стойло (1906), Лесики Стойло (1926). Н.-сл.-сп. складається з ос. н. Лесик та апелятива стійло – „приміщення для утримання худоби; місце на випасі, де худоба скупчується під час спеки для відпочинку” [СУМ]; „гірська рівнина” [Т. А. Марусенко].

2522. Летава– с., Чм, Лтв. За даними Є. І. Сіцінського та М. І. Яворського, колишня н. – Чернява, проте це не підтверджується документально. Варіанти н.: Letacze (1493), Lethowo Dworiscze (1565), Latawa (1661), Letawa (1775), Лятава (1800), Латава (1805), Летава (1855). В основі н. – прізвисько або прізвище власника; пор. д.-р. двочленні ос. н. Летамир, Літогост, Летовид (див. № 2525).

2523. Летáвка –р., п. Жванчика п. Дністра; протікає через н. п. Летава, Зарічанка (Чм). Варіант н.: Лятава [СГУ]. Відойконімна демінутивна н.

2524. Летавка – ур. біля с. Почапинці (Чм), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 2523.

2525. Летúчів –смт., Лт. Існувало у ХІІІ ст. під н. Лищин: розташовувалося на лівому березі р. Вовк, у заростях ліщини; після зруйнування татарами перенесене на правий берег р. [ПЕВ]. За різними даними, міст. – з 1420, 1429 або 1466 рр. Із 1924 р. – смт. З кінця XІV ст. по 1923 р. – повіт. ц., з 1923 р. – рай. ц. Варіанти н.: Летичев (1378), Lathiczow (1446), Letyczow (1493), Latyczow (1548), Liathiczow (1565), Leticzow (1630–1650), Летичевь (1653), Laticzow (1674), Ladiczow (1769), Латычев (1792), Литичев (1795), Летичев (Letyczew) (1820), Laticovia (латинська)(1845), посіл. м. т. Лятичів (1926), Летичів (1938). Етимологічні гіпотези: 1) за легендою, в одному з прибузьких міст жив князь, який управляв округою, і був у нього син Левко, якого прозивали Летичеком, бо він літав на коні, як птах у небі. Коли син зустрів свою долю, батько заборонив йому одружуватися із селянкою. Проте Летичек відмовився від спадку і оселився із дружиною на березі р. Вовк, з часом тут утворилося пос., яке переросло у міст. Летичів; 2) в основі н. – флоролексема латаття; 3) від дієслова летіти – „тікати, рятуватись від ворога” [І. Байдак]; 4) н. мотивована етнонімом летгальці (латиші); 5) в основі н. – ос. н. Летич: якийсь Летич (тобто латиш) після приєднання Поділля до Литви одержав пос. у власність і перейменував його у Летичів [О. С. Стрижак]; пор. д.-р. двочленні ос. н. Летамир, Літогост, Летовид, у такій формі ці імена були поширені у середині І тис. н. е., а в Київській Русі виникла традиція називати синів бояр, посадників, дружинників за скороченим ім’ям батька, приєднуючи суфікс -ич. Так з’явилося Летич (пор. також ойконіми Летава, Літки) [І. Володько]. Отже, н. відантропонімна посесивна.

2526. Летичівський повíт – адміністративно-територіальне утворення, яке існувало з кінця XІV ст. по 1923 р. Центр – міст. Летичів. У складі повіту в 1530 р. нараховувалося 3 міста, 17 сіл, а в 1787 р. – 35 міст і 512 сіл [АЮЗР]. До його складу у 1914 р. входили Бахматовецька, Війтовецька, Деражнянська, Женишковецька, Зіньковецька, Меджибізька, Михалпільська та Сусловецька волості. Н. складається з ад’єктоніма і АГТ повіт (див. № 1040).

2527. Летичівський райóн – адміністративно-територіальна одиниця, яка існує з 1923 р. Центр – смт. Летичів (Лт.). У складі району в різні роки нараховувалося: 21 сільрада та 52 н. п. (1926), 25 сільрад, 1 смт. та 48 сіл (1946), 19 сільрад, 2 смт. та 60 сіл (1962), 18 сільрад, 2 смт. та 56 сіл (1987), 2 селищні, 19 сільських рад, 2 смт. та 55 н. п. (2004). Загальна площа становить 900 кв. км. Н. складається з ад’єктоніма і АГТ район (див. № 49).

2528. Лехнíвка – с., Яр, Ска. Варіанти н.: Лехновцы (1441), Lechnowcze (1493), Lechnowce (1545), Lekenofce (1630–1650), Lechnowka (1784), Лехновка (1805), Ляхновка (1855), Лехнівка (1926). Патронімічна н., в основі якої – ос. н. Лехно; пор. Лехно (1378); див. також – поміщик Лехно Вовковинський [АЮЗР].

2529. Лизні́вка – р., л. Смілки л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через с. Городнявка (Шп). Варіант н.: Лизневка [СГУ]. Можливо, відгідронімна демінутивна н. (див. № 2530).

2530. Лизня – р., л. Дружні л. Хомори л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра (Пл). Етимологія н. невідома. Можливо, в основі н. – дієслово лизати, яке характеризує особливості течії (спокійно лиже береги). Не виключено, що н. вказує на форму річки або русла; пор. лизень – „язик великої рогатої худоби” [СУМ].

2531. Лúнники– х., Пл. Існував на поч. ХХ ст. На нашу думку, н. відантропонімна. Пор. також дієслово линити (у ремісників) – „знімати шар кори з розпарених у печі липових стовбурів, оголюючи ликовий шар, який потім відділяють від стовбурів” [Б. Д. Грінченко].

2532. Лúпи– с., Км, Чаб. Відоме із серед. ХХ ст. В основі н. – флоролексема липа.

2533. Липúна– х., Шп. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Судилків. Локативна відмікротопонімна н., мотивована ГТ липина – „липовий ліс; липове дерево” [Б. Д. Грінченко].

2534. Лúпівка– с., Гр, Буб. Варіанти н.: w Lipuwce (1765), Lipowka (1784), Липовка (1805), Липівка (1926). С. Д. Бабишин мотивує н. флоролексемою липа: н. вказує на те, що пос. виникло в липовому гаю або біля шляху, обсадженого липами. Проте імовірніше, що н. мотивована іменем першого поселенця [Прапор Ілліча. – 1975. – № 85]; пор. ос. н. Липка, Липівка [М. О. Демчук].

2535. Лúпівка– с., Пл, Пон. Існує з поч. ХХ ст. Варіанти н.: к.Липовка(1906), Липівці (1926), Липівка (1946). Локативна н., мотивована флоролексемою липа; пор. також липівка – „кладка з липового дерева; сорт дині”.

2536. Лúпки– с., Сс, Адп. Варіанти н.: Фердинандовъ (1855), Ferdynandowka (1867), Фердинандівка (1926), Фердинандове (1946), Липки (1946). Колишня н. вказує на власника пос.; пор. ос. н. Фердинанд. В основі сучасної н. – флоролексема липа.

2537. Лúпки– х., Шп. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. Відфлоролексемна н.

2538. Лúпне– х., Шп. Існував як н. п. Липное у ХІХ ст. біля с. Вовківчики. Н. – див. № 2537.

2539. Липнúк– х., Бл. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Денисівка. Локативна відмікротопонімна н.; пор. ГТ липнúк – „липовий ліс” [Б. Д. Грінченко].

2540. Липнúк – х., Гр. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Нове Поріччя. Н. – див. № 2539.

2541. Липнúк– х., Ск. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Котюржинці. Н. – див. № 2539.

2542. Липникú– ур., Пл. Існувало у ХІХ ст. біля с. Варварівка. Н. – див. № 2539.

2543. Лúпщина– х., Вл. Існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. Відмікротопонімна фітофорна н.

2544. Лúса Горá– ліс. ст., Яр. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Відмікротопонімна н. (див. № 2545).

2545. Лиса Гора – ур. біля с. Бедриківці (Гр), у якому знайдено залишки пос. скіфів [І. С. Винокур]. Квалітативна н.-сл.-сп., мотивована ГТ лиса гора – „гора без рослинності” [Т. А. Марусенко].

2546. Лиса Гора – ур. біля с. Довжок (Км), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 2545.

2547. Лиса Гора – ур. біля с. Жванець (Км), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 2545.

2548. Лúса Горá– фільварок, Із. Існував із XVІ до поч. ХХ ст. Варіанти н.: Лысая Гора (1563), Лиса гора (1629), Lisa-Gora (1880), Лыса-Гора (1906). Н. – див. № 2545.

2549. Лисáйка– присілок, Км. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Лучки. Генітивна посесивна н.

2550. Лисáни– х., Дн. Існував у серед. ХХ ст., приєднаний до с. Велика Побійна. Н. – див. № 2551.

2551. Лисáнівці– с., Сс, Лса. Варіанти н.: Lyssonowcze (1493), Лесановцы (1530), Liszanowcze (1578), Lisanowce (1661), Lysanowce (1784), Лисановцы (поч. ХІХ ст.), Лисанівці (1926). За С. Д. Бабишиним, н. пов’язана з полюванням на хутрового звіра – лиса; див. також лисан – „кінь” [Б. Д. Грінченко]. На нашу думку, патронімічна н.; пор. ос. н. Лисан, Лисун, Лисанів (1649).

2552. Лисéць – с., Дн, Лис. У кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. – вол. ц. Варіанти н.: Лисец (1453), Lyssyecz (1493), Лысец (1530), Lisziecz (1565), Lisiecz (1630–1650), Lysiec (1661), Lusiec (1787), Лысиц (1867), Лисець (1926). Етимологічні гіпотези: 1) у цій місцевості у великій кількості водилися лисиці [С. Д. Бабишин]; 2) засновником с. був лисий чаловік; 3) на північ від с. є Лиса (без рослинності) скеля; 4) перші мешканці покривали свої хати листям [В. С. Прокопчук]. На нашу думку, локативна н.; пор. лиса гора – „гора без рослинності” [Т. А. Марусенко].

2553. Лúсинці– с., Ск, Бер. Варіанти н.: Lysinczie (1583), Лешинцы (1589), Лисинцы (1618), Lisince (1885), Лисинці (1926). Н. виводять від зоолексеми лис. На нашу думку, патронімічна н.; пор. ос. н. Лиса, Лисица (1495), Лисій (1581).

2554. Лисúче– с., Сл., Лсч. Варіанти н.: Лисица (1816), Лисича (1855), Лисиче (1899), Лисичче (1926). Посесивна н.; пор. ос. н. Лисица (1495).

2555. Лисúчівка– ліс. ст., Др. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Імовірно, відзоолексемна н.

2556. Лúсівка– с., Яр, Сут. Варіанти н.: Lyssowcze (1493), Lisowce (1661), w Lisuwce (1765), Lysowka (1775), Lisowka (1787), Лысовка (1862), Лисовка (1893), Лисівка (1926). Локативна н.; пор. лісівці – „ті що живуть у лісі”. Сучасний варіант н. можна співвіднести із зоолексемою лис.

2557. Лискú– х., Із. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. Локативна відмікротопонімна н., мотивована ГТ ліс, лісок або квалітативним прикметником лисий зі значенням „безлісий”.

2558. Лúсківці– с., Км, Чаб. Засноване у XVІІ ст. [Прапор Жовтня. – 1973. – № 16]. Варіанти н.: Liskouka (1630–1650), Lyszkowce (1765), Liskowce (1787), Лиськовцы (1805), Лесковцы (1862), Лисковцы (1888), Лисківці (1926), Листівці (1946). Етимологічні гіпотези: 1) с. засноване на Лисій горі; 2) н. вказує на місцезнаходження пос. – у лісі [С. Д. Бабишин], тобто лісківці – „ті, що мешкають у або біля лісу”; 3) н. мотивована від ос. н. Лесько – Олександр [І. В. Гарнага]; пор. також ос. н. Лиска (1429).

2559. Лисковéцький хýтір– х., Км. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Лисківці. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма й АГТ.

2560. Лисовóдський– призаводгосп, Гр. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. біля с. Лісоводи. Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

2561. Лисовóдський млин– х., Гр. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Кремінна. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та апелятива у значенні АГТ.

2562. Лисогíрка– с., Дн, Лиг. Відоме із XVІІ ст. Варіанти н.: Lysohor (1630–1650), Lysohurka (1661), Lysohorka (1787), Лысогорка (1805), Лысогурка (1805), Lysogorka (1820), Лисогурка (1855), Лысогорка, Лисогорка (1893), Лисогірка (1940). Локативно-квалітативна н., в основі якої – ГТ лисогірка зі значенням „гора, поросла лісом уся, крім вершини” [С. Д. Бабишин]. Див. також – поміщики Лисогорські [АЮЗР].

2563. Лисогíрка –с., Км, Гум. Варіанти н.: д. Средняя Мукша (1862), выс. Колубаевская Мукша, Мукша Колубаевская(1893), Мукша Колубаївська (1926), Лисогірка (1946), Лысогорка (1979). Колишня н. – відгідронімна (див. № 3101), ускладнена локативними прикметниками. Сучасна н. – див. № 2562.

2564. Лисогíрка– с., Лт, Тре. Варіанти н.: Liszohorcze (1565), Lysohorce (1661), Lysohurka (1784), Лысогорка (1805), Lysogorka (1820), Лисогорка (1888), Лисогірка (1926). С. розташоване на пагорбі, який у давнину називався Лисою горою, оскільки піднімався над прилеглими до нього рівнинами і не був вкритий рослинністю [ІМІС]. Див. також № 2562.

2565. Лисогíрка– с., Тф, Свт. Відоме з 1629 р. [О. І. Баранович]. Варіанти н.: Lisogorka (1882), Лысогорка (1893), Лисогорка (1899), Лисогірка (1926). Н. – див. № 2562: біля с. справді є лиса гора [І. А. Стасюк].

2566. Лисогíрка– с., Чм, Вів. Варіанти н.: Лисогорка (поч. ХІХ ст.), Лисогірка (1926), Лысогорка (1979). Н. – див. № 2562.

2567. Лися́ва– х., Шп. Існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. Відмікротопонімна н., в основі якої – зоолексема лис.

2568. Лúсячі нóри– ур., Із. Існувало як н. п. Лысhя норы у ХІХ ст. біля с. Радошівка. Відмікротопонімна н., що складається із зоофорного прикметника та апелятива.

2569. Личíвка– с., Вл, Шум. Варіанти н.: Лыцовка (1593), Лычовка (1618), Liesžowka (1789), Лычевка (1855), Дычевка (1921), Личівка (1926). За деякими джерелами, колись тут поселилися вихідці із Литви; спочатку с. називалось Літівка, згодом н. змінилася на Личівку [М. І. Теодорович]. На нашу думку, в основі н. – прізвисько першого поселенця; пор. ос. н. Личко (1390). Див. також – дворяни Личівські [АЮЗР].

2570. Лúшня –р., л. Хомори л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра (Пл) [СГУ]. Мотивація н. невідома. Можливо, в основі н. – прикметник лишня (зайва) зі значенням „те, що перевищує потрібну кількість; зайвина, надмір, лишка” [СУМ], тобто річка, ймовірно, іноді затоплювала прилеглу територію. Пор. також ос. н. Лиша, Лишъ, Лишній (1565).

2571. Лúшня– ур., Сл. Існувало у ХІХ ст. біля м. Славута. Відгідронімна н.

2572. Лíвий– х., Кр. Існував у кін. ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Хотьківці. Варіанти н.: односелья Ходьковецкие Хутора (1893), д. Ходьковецкая Слободка (1898), Лівий (1926). Колишні н. – локативно-квалітативні (ад’єктонім та АГТ). Остання н. – або субстантивований локативний прикметник, або відантропонімний посесив.

2573. Лíдавка– ур., Сл. Існувало у ХІХ – на поч. ХХ ст. як Лидавка. Відмікротопонімна н., в основі якої – ос. н Ліда, Лідавко.

Предыдущая 24 25 26 27 28 29 303132 33 34 35 36 37 38 39 Следующая