 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| І. АЕРОМОБІЛЬНІ ВІЙСЬКА В УМОВАХ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ.
ЗАТВЕРДЖУЮ начальник кафедри військової підготовки полковник А.М.Бахтін «___»_____________20__ р.
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА з предмету "Загальна тактика" по спеціальності ВОС- 021200 "Бойове застосування аеромобільних з’єднань, військових частин і підрозділів"
Частина 1. ОРГАНІЗАЦІЯ, ОЗБРОЄННЯ І БОЙОВА ТЕХНІКА АЕРОМОБІЛЬНИХ ПІДРОЗДІЛІВ ЗС УКРАЇНИ
Обговорена на засіданні кафедри «___»_____________20___ р. Протокол №____
МИКОЛАЇВ ЗАГАЛЬНА ТАКТИКА . Навчальний посібник для самостійної підготовки студентів за напрямом підготовки ВІЙСЬКОВІ НАУКИ, спеціальністю БОЙОВЕ ЗАСТОСУВАННЯ АЕРОМОБІЛЬНИХ З’ЄДНАНЬ, ЧАСТИН, ПІДРОЗДІЛІВ ______ _________________________ 2011. 120 стор.
Розробник : викладач предметно-методичної комісії № 2 підполковник (запасу) Кучирина С.М. викладач предметно-методичної комісії № 2 підполковник (запасу) Малюта В.П.
Затверджений на засіданні кафедри військової підготовки Протокол №___від _______ ________________20 ___р.
Завідувач кафедри військової підготовки
______________________________ А.М.БАХТІН
_____ _____________________20___ р. Використана література: 1. Бойовий статут ПДВ, частини ІІ.ІІІ.М.: Воениздат, 1984. 2. Навчальний посібник НАОУ “ Аеромобільні та повітрянодесантні війська. Досвід дій та перспективи розвитку ”: К. 2006 3. Настанова з повітрянодесантної служби НПДС-2006: К. 2006 4. Повітрянодесантна підготовка, частини І,ІІ,ІІІ.М.: Воениздат, 1985. 5. Навчальний посібник "Коректування артилерійського вогню та наведення ударів армійської авіації": ОІСВ. 2004 6. Протиповітряна оборона Сухопутних військ – М.: Воениздат, 1979 7. Боротьба с вертольотами – М.: Воениздат, 1984 8. Андрухов І.І. Вертольоти у збройній боротьбі, 1972 9. Настанова по зв’язку СВ М.: Воениздат, 1982. 10. Керівництво радіозв’язку частини І.ІІ.М.: Воениздат, 1989. 11. Технічний опис Р-107, Р-159, Р-148, Р-123, Р-173. 12. Технічний опис ТА-57, П-193М, П-274М.
ВСТУП. Характер сучасних війн. Перед тим, як розглянути сучасні теоретичні положення щодо війн майбутнього потрібно декілька слів сказати про війни, які були в минулому. Розглянемо деякі аспекти війн, що виникали у 20 столітті. Так, прийняття на озброєння автоматичної зброї, танків, бойових літаків, поява нових потужних транспортних засобів і технічних засобів зв'язку вплинули на становлення і подальший розвиток війн четвертого покоління і нині впливають на війни які не припиняються в деяких частинах світу. Концепція війн цього покоління, основою якої є дії сухопутних військ, вже існує майже 80 років. Аналізуючи досвід війн, воєнних і збройних конфліктів, що мали місце тільки за останні 70 років, можна виявити зміну закономірності в розвитку озброєнь: плавний, поступовий еволюційний процес розробки і модернізації відомих видів озброєнь почав поступатися місцем стрибкоподібному їхньому виготовленню. Особливо це знайшло своє вираження в тому, що в цей період з'явилася не просто нова зброя, а цілі бойові системи, здатні виконувати ті задачі, що раніше покладалися в основному на живу силу. Наприклад, у війні в Кореї (1950-1953 р.) було застосовано 9 раніше невідомих видів зброї. У війні у В'єтнамі (1964 -1975 рр.) таких видів було вже 25. У війнах і конфліктах на Ближньому Сході (1967, 1973, 1982, 1986 р.) - біля 30. А у війні в зоні Перської затоки (1991 р.) - понад 100. Однак варто особливо відзначити, що поява нових більш сучасних видів зброї приводила лише до зміни форм і способів збройної боротьби, але, як правило, не змінювала саму війну і вона не виходила за рамки четвертого покоління. Продовженням науково - технічної революції останніх 40 - 50 років у військовій справі стало те, що з'явилася ракетно - ядерна зброя, яка стала базою війн п'ятого покоління, як ви знаєте вона уже застосовувалась при бомбардуванні двох міст Японії наприкінці Другої Світової війни в 1945 році. Характерною рисою розвитку воєнного мистецтва в цей ядерний період з'явилося зниження інтересу до звичайної зброї особливо оперативно - стратегічного призначення. У період, коли ставка робилася лише на ядерну зброю воно перестало грати свою роль. Від тоді наступив досить тривалий період застою в розвитку звичайних високоточних систем наведення на великі дальності, і взагалі в створенні далекобійних засобів поразки, здатних точно уражати цілі звичайною зброєю. Для ядерної зброї високі точності не були потрібні. Ядерна зброя - це зброя, вражаючу дію якої зумовлено енергією, що вивільняється під час ядерного вибуху. Засобами доставки ядерних і термоядерних боєприпасів є : головні частини ракет, авіаційні ядерні бомби та артилерійські снаряди. Вражаюча дія ядерного вибуху залежить від потужності боєприпаси, виду вибуху (наземний, підземний, повітряний, підводний, висотний), типу ядерного заряду. За потужністю ядерні боєприпаси розподіляються на : · понад малі (менше 1 тис. т.) · малі (1-10 тис. т.) · середні (10-100 тис. т.) · великі (100 тис. т. - 1 млн. т.) · понад великі (більше 1 млн. т.) В залежності від важливості об'єкта, який вражається, необхідності його враження, характеру діяльності і ступенів укриття, віддаленості, розміру, рухомості, ефективності ППО противника, задач своїх військ, їх безпеки, ступеня допустимого радіоактивного зараження місцевості, фізико-географічних і метеорологічних умов вибирається найбільш доцільний в Ядерний вибух у порівнянні з вибухом звичайних боєприпасів має комбіновану вражаючу дію, а вражаючими факторами ядерного вибуху являються: · ударна хвиля; · світлове випромінювання; · проникаюча радіація; · електромагнітний імпульс; · радіоактивне забруднення. Варто підкреслити, що у війнах усіх до ядерних поколінь головним об'єктом поразки неодмінно були збройні сили проти стоячих сторін, тому що тільки після їхнього розгрому на їх же території можна було зруйнувати економіку, а потім, усунути політичний устрій супротивника, - домогтися перемоги. Через те, що звичайних засобів масованого впливу одночасно по всій території супротивника, його військовим і цивільним об'єктам не існувало, то для досягнення стратегічних результатів у війні доводилося вести на його окупованій території тривалі наступальні операції оперативно-стратегічного масштабу головним чином численними сухопутними угрупованнями. Таким чином, у всіх поколіннях війн до ядерного періоду ці задачі як правило вирішувалися лише в ході окупації території супротивника і ціною величезних утрат живої сили. Велика вражаюча вила ядерної зброї дозволяє різке зменшити щільність артилерії та кількість авіації для знищення противника, що обороняється. Якщо у період другої світової війни для подавлення противника у ротному районі оборони, обладнаному траншеями, до сотні гармат і мінометів повинні були вести вогонь на протязі 15-20 хв. та витрати декілька тисяч снарядів і мін, то зараз цю задачу можна виконати одним ядерним боєприпасам середньої потужності у лічені секунди. Це підвищує швидкоплинність і динамічність. Використання, за поглядами командування армій іноземних держав,знайшли і термоядерні боєприпаси. Ця зброя основана на реакції синтезу (з'єднання) легких ядер в більш важкі, що ефективно проходять при дуже високих температурах (десятки млн. град.) і супроводжується високим виділенням енергії. Найбільш легко термоядерна реакція проходить між ядрами дейтерію і тритію. Реакція використовується як джерело енергії у термоядерних зарядах і вважається основою термоядерної зброї. Командування НАТО не менше уваги приділяв використанню нейтронних боєприпасів. Це різновид ядерних боєприпасів з термоядерним зарядом малої потужності, що відрізняються підвищенням виходу нейтронного випромінювання. Вважається, що при вибуху нейтронного заряду на нейтронне випромінювання відводиться у десятки раз більше енергії, чим при вибуху ядерного заряду, що будується на реакції розподілу. Вражаюча дія визначається проникаючою радіацією, а ударна хвиля і світлове випромінювання мають другорядне значення. Інтенсивне удосконалення противником ядерної зброї та засобів ЇЇ доставки, швидкий ріст кількості ядерних боєприпасів дозволяє зробити висновок, що ядерна зброя залишається основним, найбільш потужним засобом ураження і буде постійно впливати на характер сучасного бою. Це ставить перед командирами першочергові задачі; своєчасне виявлення ядерної зброї; своєчасно та ефективно використовувати результати ядерних ударів; удосконалювати способи дій військ в умовах масового застосування противником ядерної зброї; підвищувати живучість своїх військ та їх стійкість від впливу ядерної зброї; навчитися швидко відновлювати боєздатність підрозділів після ядерних ударів і вести бойові дії обмеженим складом сил та засобів. У ракетно - ядерне століття усе різко змінилося і першочерговими об'єктами поразки можуть стати не тільки збройні сили, але і практично вся територія і все населення воюючих сторін одночасно, а точніше - ареною військових дій у ракетно - ядерній війні стає вся планета Земля, її океанські і морські акваторії, повітряно - космічний простір. У силу того, що ядерна війна не веде до досягнення ні стратегічних, ні політичних цілей, то саме цей період і породив "холодну війну", що дуже довго йшла між двома протилежними світовими системами. У таких умовах прагнення дати прогностичний аналіз війни і збройної боротьби майбутнього є не простим завданням. Це пов’язано з необхідністю пізнання кардинальних змін не тільки в міждержавних відносинах, але й у розвитку науки і техніки, озброєння, а також і у військовому будівництві, плануванні, воєнному мистецтві. Хімічна зброя (ХЗ) – це зброя масового знищення, дія яких заснована на використанні бойових властивостей хімічних речовин. Другими обов'язковими компонентами даної зброї є засоби бойового застосування (носії, а також прилади і засоби управління, що використовуються для доставки ХЗ до цілі). З розвитком хімічної науки і промисловості, створення хімічної зброї і його вживання у військових конфліктах стає сумною реальністю. Початком хімічних воєн, вважається 22 квітня 1915 року. Цього дня, в 17.00 з боку німецьких позицій між пунктами Бікштуте і Лангемарк над поверхнею землі з'явилася смуга білувато-зеленого туману. Через 5-8 хв., цей незвичайний туман пересунувся на 1000 м і безшумною, гігантською хвилею покрив позиції французьких військ. Офіцери і солдати, які знаходилися в траншеях несподівано почали задихатися в цій хвилі. Хлор отруював органи дихання, роз'їдав легені. Уражені газом падали, не уражені, беззахисні перед отруйним газом і охоплені панікою, втікали. Німецькі війська на фронті 6 км. випустили з 5730 балонів за 5-8 мін 180 т хлору. Результат: отруєно 15000 чоловік, з яких 6000 чоловік померли на полі бою, а половина тих що залишилися в живих стали інвалідами. Новий етап розвитку хімічної зброї в Германії почався з прийняття на озброєння діхлоретілсульфата – рідкої речовини, яка є загально отруйною з шкіряно - наривною дією. Вперше вона була застосована 12 червня 1917 року під м. Іпр в Бельгії в артилерійських снарядах, помічених жовтим хрестом, з метою зриву атаки англо-французьких військ. Ця отруйна речовина отримала назву іприт. Перша світова війна – це період становлення військово-хімічного потенціалу імперіалістичних держав. У 1914-1918 р. було вироблено 180 тис. т. різних ОР, з яких 125 тис. т. застосовано в бойових діях, що викликало значні втрати особового складу. Загальна кількість уражених ОР склала 1 млн. 300 тис. чоловік, у тому числі до 100 тис. чоловік з летальним результатом. З приходом Гітлера до влади в Германії поновили роботи в області військової хімії (1936 г.- табун, 1939 р. - зарин, 1944 р. - зоман). Продовжується вживання хімічної зброї у військових конфліктах. У 1935 році італійська армія за допомогою авіації і артилерії застосувала проти Ефіопії шкіряно-наривні ОР і ОР задушливої дії. У 1937 -1943 р. японська армія застосувала ОР у війні з Китаєм. У 1951-1952 р. США використовували ОР у війні з Кореєю. За час бойових дій у В'єтнамі південно-в'єтнамськими і американськими військами було застосовано 6800 т одних лише ОР Сі-Ес. Крім того застосовувалися і інші ОР, наприклад Сі-ар і гербіциди. У В’єтнамі було застосовано більше 100 тис. т ОР. Від них уражено близько 2 млн. чоловік, 0,36 млн. га оброблюваних земель, 0,5 млн. га лісу. У щонайповнішій секретності існують дослідження в області хімічної зброї в Іспанії, Данії, Бельгії, Голландії, Швеції, ЮАР, Іраку. Арсенал країн налічує мільйони авіаційних касет, бомб, снарядів, мін, фугасів і інших хімічних боєприпасів. Основу хімічної зброї складають речовини, які включають: - отруйні речовини (ОР); - білкові токсини; - гербіциди (фіто токсиканти військового призначення). Отруйні речовини (ОР) - отруйні хімічні сполуки, які використовуються для спорядження хімічних боєприпасів, які при бойовому вживанні здатні викликати ураження людей і тварин. Хімічна зброя, що є у країнах НАТО, являється одним із засобів масового ураження і включає в себе отруйні речовини (ОР) та засоби їх застосування. У порівнянні з іншими засобами ураження ОР можуть вражати живу силу на великих площах, у тому числі у сховищах, бойовій техніці та інших ситуаціях, що не мають спеціального обладнання. ОР здатні зберігати свою вражаючу дію на протязі довгого часу, та знаходитися у стані газу, туману, диму (аерозолю), а також у капілярному стані. За характером дії на організм людини ОР розділяються на: · Нервово-паралітичної дії – VX (Ві-ікс), GP (Джі-пі), GD (Джі-Ді) - зоман, GВ(Джі-Бі) - зарин. Високотоксичні ОР потрапляючи в організм людини діє на активність холінестерози, що приводить до порушення функцій організму. · Шкіряно-наривної дії – Нd (Ейч-Ді) - Іприт. Вражає шкіру, очі, органи дихання і травлення. Має загально отруйну дію. · Загально отруйної дії - АСС (Ай-сі) - синильна кислота, СЬК (Сі-но) - хлорциан. Вражають крово утворюючі органи і дихальні шляхи, викликаючи спазм бронхів. Викликають загибель людини і тварин в результаті припинення дихання. · Задушливої дії – Сg (Си-Джі) - фосген. Має період прихованої дії (4-20 ч). Викликає ускладнення дихання, біль в грудях, набухання легенів, що приводить до кисневої недостатності. · Психотропної дії - Вz (Бі-зет). Викликає у людини психічні аномалії або фізичну нездатність до виконання завдань, які стоять перед ним. · Подразнюючої дії – Сs(Си-Ес), Сr(Сі-ар), CN(Cі-Еn) - хлоріщетофенон. Подразнюють слизисті оболонки очей, дихальних шляхів, а інколи і шкіру. Особовий склад виходить зі строю. Згідно тактичної класифікації ОР розподіляться на три групи: · Смертельні (летальні) ОР – виводять з ладу на термін не менше 10 годин, викликаючи до 50% смертельних випадків (нервово-паралітичні, шкіряно-наривні, загально-отруйні, задушливі і ботулітичний токсин). · ОР, що виводять на деякий час – виводять з ладу на строк до 1-3 годин (психо хімічні ОР і стафілококовий ентеротоксин - Рg (Пі-Джі). Вони діють через органи дихання. · ОР, що короткочасно виводять із строю (поліцейські) - Сr (Сі-ар), Сs (Си-Ес). Виводять особовий склад з ладу на десятки хвилин. Вони діють на очі і верхні дихальні шляхи, а при великих концентраціях можуть викликати опіки відкритих ділянок шкіри і параліч дихання. Деякі ОР можуть одночасно відноситися до одній або декілька груп, оскільки характеризуються комплексною дією. Засоби доставки ОР - це ракети, авіабомби, артилерійські снаряди і міни, хімічні фугаси, а також виливні авіаційні прилади. Звичайні хімічні боєприпаси опоряджуються однією отруйною речовиною. Але в останній час Міністерство оборони США особливу увагу приділяє бінарним (подвійним) хімічним боєприпасам. Ці боєприпаси мають спорядження, що складається з двох вихідних компонентів, кожний з яких окремо є нетоксичною або малотоксичною речовиною. Під час польоту боєприпасів до цілі вихідні компоненти змішуються та на підставі хімічної реакції, з'являється Хімічна зброя, по поглядам командування НАТО, буде застосовуватись як в наступі так і в обороні. В наступі доцільніше будуть використовуватися нестійкі ОР, типу зарин. Стійкі ОР, типу Ві-Екс та іприт, будуть застосовуватися в першу чергу по районам, які противник намагається займати у ближній час; по резервам, що висуваються і тиловим частинам; а також в обороні. На напрямках контратак знайде своє застосування зарин. Ефективність дії хімічної зброї може бути знижена своєчасним попередженням військ від раптового хімічного нападу, застосуванням засобів захисту, та здійсненням заходів протихімічного захисту військ. Бактеріологічною (біологічною) зброєю називають спеціальні боєприпаси і бойові прилади з засобами доставки, споряджені біологічними засобами. Вона призначається для масового знищення живої сили, сільськогосподарських тварин і посівів, псування військового майна і спорядження. Основу біологічної зброї становлять біологічні засоби - хвороботворні мікроби (бактерії, віруси, рикетсії, грибки) і виділяючи деякими бактеріями отрути (токсин). Як біологічні боєприпаси можуть використовуватися і авіаційні бомби, касети, контейнери, розпилювальні прилади, боєприпаси реактивної артилерії, бойові частини ракет, портативні прилади (генератори аерозолів, розпилювальні пристрої) для диверсійного використання біологічних засобів. Розпізнають такі види біологічних засобів: · клас бактерій - збудники чуми, сибірської виразки, сапу, · клас вірусів - збудники жовтої пропасниці, натуральної · клас рикетсій - збудники висипного тифу, плямистої пропасниці скелястих гір, пропасниці цицигамуші; · клас грибків - збудники бластомінозу, концидіоідомікозу, гістоплазмозу. Застосування бактеріологічної (біологічної) зброї представляє більшу загрозу як для військ так і для населення в тилу. Один стратегічний бомбардувальник може вразити ядерною зброєю у незахищене населення у районі площею 30 кв. км, хімічним - 60 кв. км, а біологічним - декілька тисяч квадратних кілометрів. Етнічна зброя - вид хімічної або біологічної зброї, що використовується для ураження окремих етнічних і расових груп людей шляхом цілеспрямованого хімічного або біологічного впливу на клітини, тканини, органи, системи організму людини, що визначаються в нутрі видовими груповими спадкоємними ознаками. Об'єктами враження етнічної зброї є тварини, рослини, мікрофлора ґрунту, специфічні для даного району Землі, що складають важливі умови Сучасний захист від бактеріологічної (біологічної) зброї у декілька раз знизить втрати військ. Тому командири всіх ступенів повинні приділяти значну увагу своєчасному виявленню бактеріологічної (біологічної) зброї противника, попередженню військ про безпосередню загрозу та початок її застосування, оповіщенню про зараження, медичним та ветеринарним заходам, виявленню і ліквідації наслідків її застосування. Запалювальна зброя призначена для ураження живої сили, знищення населених пунктів, промислових об'єктів, лісових масивів. Основу запалювальної зброї становлять запалювальні речовини і суміші, що розподіляються на : · запалювальні суміші на основі нафтопродуктів (напалм); · металізовані запалювальні суміші (пірогелі); · терміт і термітні сполуки; · звичайний або пластифікований фосфор. Основу запалювальних боєприпасів різних видів становлять авіаційні запалювальні бомби і баки, а також касети, заправлені запалювальними бомбами, та вогневі фугаси. Боєприпаси об'ємного вибуху, або "вакуумна бомба" - авіаційна касета, наповнена рідким окисом етилену. Під час вибуху утворюється аерозольна хмара діаметром до 15 км. Вона перемішується з киснем повітря і підривається у кількох місцях спеціальними детонаторами. У зоні детонації розвивається температура 2500-3000°С. В момент вибуху всередині хмари з паливно-повітряної суміші, утворюється відносна порожнеча. Головним вражаючим фактором боєприпасів об’ємного вибуху є хвиля. Ці боєприпаси за своєю Високоточна зброя - це такий вид керованої звичайної зброї, імовірність поразки якої із першого пуску малорозмірних цілей, що знаходяться навіть на міжконтинентальних відстанях, близька до одиниці в будь-яких умовах обстановки і при активній протидії супротивника. Системи високоточної зброї являють собою органічне сполучення високоефективних засобів розвідки, керування і поразки. Високоточна зброя по ефективності поразки цілей наближається до тактичної ядерної зброї, а в деяких випадках і перевершує його. Вже практично зруйнований той умовний бар'єр, яким тривалий час розділяли ядерну і звичайну зброю. До ВТЗ відносяться: розвідувально-ударні (вогневі) комплекси, автоматизовані системи керування вогнем, протитанкові ракетні комплекси, самонавідні снаряди польової артилерії, керовані ракети різних класів, протирадіолокаційні ракети, керовані авіаційні бомби і ракети. Розвідувально-ударні (вогневі) комплекси, за поглядами іноземних спеціалістів є найбільш ефективним видом високоточної зброї. Наприклад, РУК Р85 призначений для боротьби з радіо випромінюючими цілями, здатний вразити за один час 150-180 цілей. РУК "Ассолт брейкер", призначений для виявлення та знищення групових броньованих об'єктів других ешелонів і резервів кылькыстю до 150-300 цілей типу танк, БМП (БТР) з ймовірністю 0,85-0,9. Масоване застосування звичайної високоточної зброї по військових об'єктах, об'єктам економіки здатне паралізувати життєдіяльність будь-якої держави, а при руйнації пожежо-, вибухо-, хімічно-, радіаційно- і інших потенційно небезпечних об’єктів - викликати екологічні катастрофи. Зараз високоточна зброя інтенсивно розробляється в ряді країн. Ясно, що застосування живої сили і масування військ у війні нового покоління стає не перевагою, а великою нестачею. На основі досягнень сучасної науки зараз створювані звичайні високоточні засоби які за своїми вражаючими можливостями не тільки наближаються до ядерної зброї, але й мають дуже "цінну" перевагу - відсутність прямих екологічних наслідків після його застосування, що цілком змінює характер можливих війн і воєнних конфліктів. Війни шостого, на відміну від четвертого, покоління швидше за все не будуть носити тривалий, затяжний характер і весь процес збройної боротьби буде протікати більш швидкоплинно за законами і правилами, що будуть нав'язані найсильнішим - тим, хто в найбільшій мірі підготувався до таких війн. Але доти, поки в ряді країн буде зберігатися і ядерна зброя, війни нового покоління будуть нести в собі загрозу переростання їх у ядерну війну. Знищення супротивника, як одна з найважливіших цілей в усіх війнах минулого, може досягатися, головним чином, лише нанесенням ударів по його засобах відповідного удару. Що стосується живої сили супротивника, то як уже відзначалося, вона взагалі може не піддаватися ударам. Замість цього будуть нанесені численні масовані високоточні вогневі удари по об'єктах економіки і всім цінностям супротивника в межах усієї глибини території його країни. Також не буде необхідності наносити удари по його стратегічних резервах на базі сухопутних угруповань військ, тому що у війнах майбутнього вони взагалі не будуть потрібні. І, зрозуміло, не буде необхідності окупувати територію супротивника, а його політичний устрій, що залишився без економіки, напевно розвалиться сам. Сучасна високоточна зброя в ряді держав поступово перетворюється у вирішальний чинник збройної боротьби і перемоги у війні. Раптове і масоване протягом тривалого часу застосування високоточної зброї може забезпечити збройним силам цих держав рішення тих же задач, що раніше покладалися на ядерну зброю, ударну авіацію або сухопутні війська. Таким чином, головні стратегічні і політичні цілі війни нового покоління будуть досягатись рішенням цілого ряду задач лише застосуванням звичайної високоточної зброї, а не ядерної. Це і дозволяє стверджувати, що ядерна зброя, а разом із нею і війна п'ятого покоління, ідуть у минуле, воно позбавляється свого впливу на досягнення політичних і стратегічних цілей, йому на зміну вже йде інше більш прийнятна і дуже ефективна зброя, у якої немає проблем ні з застосуванням, ні з прямими екологічними наслідками. Тим більше, що вражаючі властивості боєприпасів високоточної зброї, які споряджені не звичайною вибуховою речовиною, а підвищеної могутності або об'ємного вибуху, уже зараз у 30 - 50 разів більше, ніж у самих потужних по таким же показниках звичайних боєприпасів на базі тротилу, тринітротолуолу, які вже давно застосовуються. На високоточних крилатих ракетах будуть установлюватися, як це робиться і в даний час, і протирадіолокаційні пристрої самонаведення на джерело випромінювання. У ряді країн уже розроблена й успішно застосовується загально земна система координат, у якої взаємне розташування різних об'єктів, рознесених на десятки тисяч кілометрів, визначається з точністю 10 - 20см. Зараз, наприклад, це дозволяє забезпечити супутникові навігаційні системи ГЛОНАСС і НАВСТАР. Розроблено оригінальні методики, технології, фотограмметричні й інші прилади високоточного опрацювання космічних знімків, що відкрили перспективу створення геоінформаційних систем, проектування тривимірних моделей місцевості, створення і відновлення топографічних карт, планів міст, окремих об'єктів економіки, цифрових моделей місцевості й електронних карт, формування банків даних насамперед у воєнних цілях. Незважаючи на збільшення просторового розмаху збройної боротьби у війні нового покоління, навігаційне забезпечення дозволить значно підвищити точності пуску звичайних неядерних ракет різної дальності дії. Підвищення точності пуску є найбільше економічним способом підвищення ефективності їхнього застосування. Якщо за рахунок підвищення потужності заряду звичайного типу, скажемо, у два рази вражаюча спроможність ракети зросте на 40%, то підвищення точності також у два рази збільшить її вражаючу спроможність на 400%, тобто в 10 разів. Через збільшення точності влучення, всі ракети малої, середньої і великої дальності дій, що мають боєголовку звичайного типу, також стануть високоточними. У цілому точність ураження усієї високоточної зброї в найближчі 10 - 15 років зросте ще не менше, ніж у 5 разів. Це буде досягнуто головним чином за рахунок точної навігації кожної ракети, що летить, а також за рахунок корекції їх польоту до цілі за допомогою спеціальних пристроїв розміщених на штучних супутниках Землі. Війна в зоні Перської затоки і високоточні ракетні удари авіації НАТО по бойових позиціях сербських військ у війні в Югославії досить переконливо продемонстрували можливості високоточної зброї і вже дали потужний поштовх у її розвитку, що і веде до істотних змін форм і способів збройної боротьби і практичного переходу до війни нового покоління. Відомо, що за 20 років між Першою і Другою Світовими війнами відбулася зміна лише одного покоління засобів збройної боротьби, і проте Друга Світова війна за своїм характером уже різко відрізнялася від Першої Світової війни. Після Другої Світової війни вже пройшло більш 50 років і за цей час змінилося три - чотири покоління тільки ракетної зброї, а її дальність, точність та можливості по ураженню зросли на декілька порядків у тому числі й зброї у звичайному спорядженні. Для виявлення наземних цілей ураження в глибині території супротивника, очевидно буде потрібно створити більш дешеві чим космічні, але високоефективні безпілотні літальні засоби стратегічної розвідки. Розвідувальний потенціал держав може істотно підвищитися саме за рахунок безпілотних літальних апаратів із великою тривалістю польоту. Слід зазначити, що в ряді найбільше розвитих країн у різних видах їх збройних сил, родах військ уже зараз є велика кількість різнотипних сил і засобів розвідки, однак усі вони значною мірою роз'єднані. У війнах і воєнних конфліктах майбутнього буде потрібно висока інтеграція чисельних розвідувальних систем для їхнього автоматизованого розподілу в глобальній інформаційній мережі по всій земній кулі. Виникне необхідність серйозного об'єднання систем розвідки космічного і повітряного базування. Неминуче підвищення гнучкості застосування й універсалізації засобів розвідки. Космічна зброя - це розроблений у США та інших державах новий вид зброї, що базується на застосуванні прискорених частин високої енергії. Вражаюча дія її визначається у механічному пошкодженні та підриві заряду Необхідна кількість повітряно-космічних сил і засобів розвідки у війнах нового покоління, як уже було підкреслено, буде заповнюватися головним чином безпілотними літальними апаратами, кількість яких на рубежі 2010 року в західних країнах досягне 50 тисяч. Один із подібних літаків вперше був продемонстрований у США в середині лютого 1997 року в Сан Дієго (штат Каліфорнія). Цей літак має розрахункову дальність польоту до 25 тис. км і здатний знаходитися в повітрі протягом 42 годин на висоті 22км. На борту безпілотного літака є оптичні й інфрачервоні телекамери, радіолокаційна станція, а також станції радіо і радіотехнічної розвідки. Бортова апаратура дозволяє робити детальну зйомку місцевості з точністю до 30см і безупинно передавати розвіддані по супутникових каналах зв'язку безпосередньо на центральний командний пункт збройних сил США. Є зведення, що інший літак-розвідник подібного типу також розробляється в США. Правда, його характеристики декілька нижчі - тривалість польоту 12 годин на висоті 15км. Однак цей літак розробляється по програмі " Стелс ", тобто він є невидимкою для засобів виявлення. США мають намір мати до початку нового століття і тисячоріччя 120-150 стратегічних літаків-розвідників, а наступна їхня кількість може досягати 500-600 одиниць. Не виключено, що частина таких літаків буде виготовлена і для інших країн. Не менш уваги приділяється і психологічній війні - комплексу заходів, які направлені проти держав з метою підриву морально-політичного і психологічного стану його населення і збройних сил, втручання у внутрішні справи, розпалювання ворожди між народами. У США психологічною війною займається ряд управлінь держапарату з використанням засобів масової інформації. Підривні акції проводяться з метою послабити обороноздатність, визвати недовіру, безлад, недовіру до уряду. Основні її прийоми : неправда, наклеп, дезінформація, шантаж, загроза, ідеологічні диверсії із застосуванням засобів масової інформації та засобів тиску на населення країни. Досвід останніх воєнних конфліктів переконливо свідчить, що розпочалася ера “ малих війн ” з обмеженим застосуванням живої сили, що характеризується незрівнянно високим технологічним рівнем з широким використанням нових засобів збройної боротьби, у тому числі і міжнародного тероризму та спеціального забезпечення. Вони показали, що бойові можливості проявляються зовсім іншим чином і це приводить до ситуації коли проявляється значна перевага “ якості ” над “ кількістю ”, що в свою чергу змушує провідні держави утримувати не багато чисельні збройні сили, а добре оснащені найсучаснішим озброєнням та бойовою технікою, мобільні, невеликі за кількістю професійні військові формування. Відсутність багато чисельних армій приводить до відсутності суцільних ліній зіткнення, зменшення щільності військ у оперативній побудові. Тому здатність аеромобільних та повітрянодесантних військ, що мають високу оперативну мобільність, у стислий термін розгортати бойові дії на флангах і в тилу противника, швидко здійснювати маневр, сміливо і раптово завдавати удари по життєво важливим об’єктам противника, надає їм велику перевагу перед іншими військовими формуваннями. Аналіз досвіду збройних конфліктів сучасності свідчить про те, що форми і способи тактичних дій підрозділів постійно удосконалюються, вони залежать від змісту поставлених завдань, ролі і місця підрозділів у бою, характеру дій противника, умов місцевості, наявних штатних та приданих сил і засобів, а також від рівня підготовки особового складу. Пошук шляхів підвищення мобільності військ привів до появи вертольотів та їх широкого застосування під час виконання бойових завдань у ході війн у Кореї (1950-1953 роки, США), В’єтнамі (1964-1973 роки, США), Афганістані (1979-1989 роки, СРСР) та інших “ гарячих точках ” і, як наслідок, привів до появи аеромобільних військових формувань. Досвід показав , що підрозділи, частини та з’єднання сухопутних військ не зможуть досягти максимальної мобільності, якщо вони будуть пересуватися тільки по суші. Відомо, що характер місцевості багатьох районів світу виключає можливість використання танків, бойових машин, бронетранспортерів і навіть всюдиходів. Тому на сучасному етапі, за думкою військових фахівців провідних країн світу, великого значення набуває повітряна мобільність. З прийняттям на озброєння такого специфічного літального апарату, як вертоліт, з’явилась можливість упровадження нових способів підготовки та ведення бойових дій сухопутними військами. Вертольоти, маючи змогу вертикально підніматись у повітря і приземлятись на обмежену необладнану площадку, на великій швидкості, незалежно від умов місцевості, переміщатись у просторі, переміщати техніку та вантажі, як у вантажній кабіні, так і на зовнішній підвісці, висаджувати особовий склад посадочним способом у режимі зависання на висоті 1-2 метри, а з допомогою тросів або фалів на висоті 10-15 метрів дають можливість аеромобільним військовим формуванням готуватись до бою на значній відстані від противника і в короткі терміни висуватись до намічених об’єктів та рубежів, здійснювати повітрям стрімкий маневр силами та засобами при відсутності наземних комунікацій безпосередньо на полі бою, проникати у тил противника через недоступні для наземних військ ділянки місцевості, у короткі терміни виконувати завдання і повертатись у розташування своїх військ, здійснювати висадку в лісі, в горах, на заболочені ділянки, в населених пунктах і навіть у місті. Поява вертольотів та їх використання у збройній боротьбі призвело до появи нових форм дій – десантно-штурмові дії, а участь аеромобільних військ у спеціальних, антитерористичних і миротворчих операціях призвела до появи аеромобільних дій. З огляду на зміни, які відбулися у змісту тактичних дій Сухопутних військ збройних сил провідних країн світу протягом останнього десятиріччя, слід відзначити декілька основних тенденцій, які спонукали до появи нових способів виконання підрозділами бойових завдань та вимог до організації їх бойової підготовки. По-перше, масоване застосування могутньої високоточної зброї, у ході ведення збройних конфліктів, призвело до того, що Сухопутні війська застосовувалися не широкомасштабне, а, лише у складі підсилених частин та підрозділів, для виконання окремих завдань при нарощуванні зусиль і розвитку успіху, якого було досягнутого за рахунок завоювання вогневої ініціативи та панування у повітрі. Такий стан створював передумови до значного зменшення бойових втрат механізованих і танкових підрозділів, прихованого здійснення маневру і досягнення раптовості, але, водночас, ускладнював організацію бою, оскільки командири позбавлялися можливості особисто спостерігати за полем бою, проводити рекогносцировку звичайним методом, ставити бойові завдання підрозділам і організовувати взаємодію безпосередньо на місцевості. По-друге, під час виконання бойових завдань, підрозділи зустрілися із нетиповим, нетрадиційним противником - мало чисельними, але мобільними, та добре підготовленими бойовими формуваннями, які ухилялися від прямих сутичок, уникали позиційних форм боротьби, надавали перевагу влаштуванню засад, раптовому нанесенню ударів, активному застосовуванню снайперських груп і мінно-вибухових загороджень, у критичних ситуаціях «розчинялися» серед місцевого населення і вступали в бій, лише тоді, коли їм це було вигідно, уміло використовували місцевість, нічні та складні погодні умови, швидко зосереджувалися і роз зосереджувалися після коротких сутичок. По-третє, готовність мобільних груп противника зненацька атакувати із будь-якого напрямку, недостатня кількість сил і засобів для охорони підрозділів технічного і тилового забезпечення, вогневих (стартових) позицій засобів підсилення призвели до стирання чіткої межі між фронтом і тилом, спонукали командирів діяти нестандартно та ініціативно, вести пошук нових форм і способів тактичних дій в умовах відсутності суцільних фронтів.
І. АЕРОМОБІЛЬНІ ВІЙСЬКА В УМОВАХ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ. |
