ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

СЛОВНИК ТОПОНІМІВ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 12 страница

Предыдущая 8 9 10 11 12 13 141516 17 18 19 20 21 22 23 Следующая

965. Голохвáсти – с., Вл. Варіанти н.: Голохвасты (1899), Голохвасти (1925). У 1972 р. приєднане до с. Поляни. Можливо, відантропонімна н.; пор. ос. н. Голохваст (1654).

966. Голохвáсти – с., Яр, Атн. Варіанти н.: Holokowie (1630–1650), Holochwasty (1787), д. Голохвасты (1862), Голохвастов (1898), Голохвасти (1926). За С. Д. Бабишиним, н. емоційно-експресивна з негативним забарвленням. На нашу думку, родова н.; пор. ос. н. Голохваст (1654).

967. Голощиха – поле біля с. Сарнів (Вл). За переказами, тут було міст. Брулів [М. В. Симашкевич]. Імовірно, суфіксальний квалітативний дериват (від прикметника голий зі значенням „очищений, пустий”).

968. Голýбча – с., Пл, Кус. Варіанти н.: Голубъча (1593), Holubsza (1882), хут. Голубча (1899). Посесивна відантропонімна н.; пор. ос. н. Голубець, Голубиця (1218), Голуб, Голубко (1495).

969. Голюнéцький – х., Тф. Зафіксований у 1926 р. біля с. Лисогірка. Можливо, відантропонімна н. (див. також № 3820).

970. Голя́нка – х., Кр. Існував у ХІХ ст. між сс. Терешки та Мончинці. Варіанти н.: Голеньки,Голянка (1855). Відантропонімна н.; пор. ос. н. Golanka (1442), Голянко, Голіонка (1544). Див. також ГТ голя – „гола вершина гори” [Б. Д. Грінченко].

971. Гонорíвка – с., Вл, Клн. Варіанти н.: Гоноровка (1855), Гонорівка (1925). Відантропонімна н.; пор. ос. н. Гонор, Гонорій, Honorko (АЮЗР).

972. Гончарú – х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Буцневе. Плюральна н., яка, імовірно, вказувала на заняття мешканців.

973. Гончарú – х., Пл. Існував у ХІХ ст. біля смт. Понінка. Н. – див. № 972.

974. Гончарú – х., Ск. Існував у ХІХ ст. біля с. Махаринці. Н. – див. № 972.

975. Гончарúха – с., Сс, Пап. У серед. ХІХ ст. поміщик Стадницький перейменував пос. на Єгипет. Варіанти н.: выс. Гончариха, Єгипет, Египта (1893). За С. Д. Бабишиним, поселення було засноване гончарами; однак форма н. вказує, що ойконім мотивований прізвиськом жінки (землевласниці або першопоселенки). Паралельна н. утворена шляхом перенесення хороніма на пос.

976. Гончари́ха – струмок, л. Вовка п. Південного Бугу; протікає через н. п. Шпичинці (Др) [СГУ]. На нашу думку, відмікротопонімна н.

977. Гончариха – ур. біля с. Хребтіїв (Нв), у якому знайдено залишки трипільського пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 975.

978. Гончарúха – фільварок, Сс. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля х. Гончариха. Варіанти н.: фольв. Єгипет (1893), Гончариха (1926). Трансойконімні н. (див. № 975).

979. Гончарúха – х., Сл. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля х. Городець. Н. – див. № 975.

980. Гончарíв – х., Пл. Як н. п. Гончаровъ існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. Посесивна н.

981. Гончáрський – х., Шп. Існував як х. Гончарский у ХІХ ст. біля c. Хролин. В основі н. – субстантивований прикметник, який вказував на заняття жителів.

982. Гончарукíв – х., Тф. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Святець. Відантропонімна посесивна н.

983. Гора – ур. біля с. Ставниця (Лт), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. В основі н. – ГТ гора зі значенням „підвищення” [Т. А. Марусенко].

984. Горáївка– с., Км, Сту. Варіанти н.: w Gorajowce (1765), Corzejowka (1775), Гораевка (1805), Гураевка (поч. ХІХ ст.), Горашов (1845), Гуриевка (1855), Гараевка (1914), Гораївка (1926). Краєзнавці н. виводять від ГТ гора. На нашу думку, н. відантропонімна посесивна; див. поміщики Горайські [АЮЗР].

985. Горáйка – х., Пл. Існував у І трет. ХХ ст. біля м. Полонне. Можливо, відантропонімна н.; пор. ос. н. Горейко (1598).

986. Горбáнівка– с., Гр. Існувало у XVІІI – І трет ХХ ст. біля с. Спасівка. Варіанти н.: Horbaczowka (1789), Гобрыловка (1800), Хорбановка (1805), Slob. Ghorbanowka (1820), д. Гербановка (1888), д. Горбановка (1914), Горбанівка (1926). Мотивація н. неоднозначна. Можливо, в основі н. – ГТ горб (див. № 990) або ос. н Горбач, Горбань.

987. Горбáнь– х., Яр. Існував у І трет. ХХ ст. біля смт. Ярмолинці. Н. – див. № 986.

988. Горбáсів– с., Лт, Грб. Відоме з 1494 р. [ІМІС]. Варіанти н.: Горбашов (1530), Horbaczow (1565), Horbasow (1630–1650), Горбошов (1845), Горбасов (1862), Горбасівка (1926), Горбасів (1938). С. Д. Бабишин пропонує два варіанти походження н.: від ГТ горб або від прізвиська Горбась, що більш імовірно.

989. Горбас’яни– х., Лт. Існував у ІІ пол. ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Терлівка. Варіанти н.: х. Горбасова (1862), Горбас’яни (1926). Відантропонімна посесивна н. (можливо, пов’язана із с. Горбасів).

990. Горби – ур. біля с. Шелехове (Др), у якому знайдено залишки давнього монастиря [І. С. Винокур]. Плюральна н., похідна від ГТ горб зі значенням „невелике округле підвищення на площині; бугор, пагорок” [СУМ]; „невисока похила гірка, пагорб” [О. К. Данилюк].

991. Горбú – фільварок, Пл. Як н. п. Горбы зафіксований у 1899 р. Локативна н., в основі якої – ГТ горб (див. № 990).

992. Горбик – ур. біля с. Пасічна (Сс), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Демінутивна н., похідна від ГТ горб зі значенням „пагорб, пригорбок, курган” [Б. Д. Грінченко]. Див. також № 990.

993. Горжéльня – с., Сл. Існувало у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Миньківці. Варіанти н.: Горжельна (1855), Горжельня (1921). Відмікротопонімна н.; пор. горжетка – „відокремлюваний хутряний комір” [ЕСУМ], горжельня – „місце, де виготовляють хутряні вироби”.

994. Гори – ур. біля с. Кремінна (Гр), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. В основі н. – плюральний ГТ (див. № 983).

995. Гóри – фільварок, Вл. Існував як н. п. Горы у ХІХ ст. Н. – див. № 994.

996–999.Гóри 1-й, 2-й, 3-й, 4-й – х., Із. Як н. п. зареєстровані у 1899 р. Н. складаються з ГТ та числового диференціатора.

1000. Горин Штейна – ур. біля м. Хмельницький, у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Імовірно, відантропонімна посесивна н.

1001. Го́ри́нь – р., п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через н. п. Ямпіль, Лепесівка, Вільшаниця, Вариводки, Гулівці, Синютки (Бл), Двірець, Білижинці, Михнів, Дібрівка, Мислятин, Криволука, Клубівка, Васьківці, Ізяслав, Путринці, Михля, Радошівка (Із), Варварівка, Ташки, Славута, Стригани, Полянь, Комарівка і Нетішин (Сл). Варіанти н.: Горынь, Горина, Horyń [СГУ]; Horin, Horni [П. Л. Маштаков]. Сучасна н. відома з 1450 р. Існує кілька гіпотез походження н.: 1) з готської garunja – „джерело”; 2) від давньосхіднослов’янського горина – „гірська місцевість” [М. Т. Янко]. За Я. О. Пурою, н. означає: „річка бере початок з гори (Кременецького кряжа) і долає значний гористий шлях”.

1002. Гóриця – с., Сл, Грц. Відоме з 1629 р. [О. І. Баранович]. Варіанти н.: Horica (1831), Горицы (1855), Горица (1899), Гориця (1926). В основі н. – ГТ гора; пор. горина– „гірська місцевість” [М. Т. Янко]. Див. також ос. н. Горина (1281).

1003. Гóрка Берéзинська – ур., Шп. Зафіксоване як н. п. Горка Березинская у 1850 р. біля с. Березно. Відмікротопонімна локативна н.-сл.-сп., що складається з ГТ та ад’єктоніма.

1004. Гóрка Полóнська– ур., Пл. Зафіксоване як н. п. Горка Полонская у 1855 р. біля м. Полонне. Н. – див. № 1003.

1005. Гóрлівка – с., Із. У 1641 р. було зруйноване князівськими військами [ІМІС]. Детальні відомості відсутні. Можливо, відантропонімна н., в основі якої – ос. н. Горло (1459), Горлов (1495), Горлицький [АЮЗР].

1006. Горнúцький– х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Коржівці. В основі н. – прізвище власника.

1007. Горобéць – х., Яр. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Вербка. Н. – див. № 1006.

1008. Город Богів – ур. біля с. Городище (Др), у якому знайдено залишки д.-р. пос., можливо – м. Божеськ [І. С. Винокур]. Емоційно-експресивна н.-сл.-сп., що складається з АГТ город зі значенням „місто” та іменника з присвійним значенням.

1009. Городéць – х., Сл. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Миньківці. Варіанти н.: уроч. Городецъ (1855), х. Городець (1926). В основі н. – ГТ городець зі значенням „городок, укріплене тином місце; поселення” [Б. Д. Грінченко]; „місце, де було поселення” [О. К. Данилюк].

1010. Городúська– с., Дн, Мин. Варіанти н.: w Horodyczczu (1765), Chorodyszcze (1775), Городище (1800), Городыска (1893), д. Городыски (1914), Городиська (1926), Городиськи (1938), Городиска (1956). Н. мотивована ГТ городисько зі значенням „городище, древнє земляне укріплення” [Б. Д. Грінченко], городище – „сильно зруйнована, піддана ерозії місцевість; залишки розвалин поселення, взагалі – житла; місце колишніх поселень, укріплень, святилищ, позначених оточуючими їх валами і ровами” [В. І. Даль].

1011. Городúсько– ліс. ст., Яр. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Відмікротопонімна н. (див. № 1010).

1012. Городисько – ур. біля с. Гринчук (Км), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 1010.

1013. Городисько – ур. біля с. Колубаївці (Км), у якому знайдено залишки давнього городища [І. С. Винокур]. Таку н. має і гора, на вершині якої, за переказами, в часи Київської Русі були укріплене сел. і православний монастир (І. В. Гарнага). Н. – див. № 1010.

1014. Городисько – ур. біля с. Проскурівка (Ям), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 1010.

1015. Городисько – ур. біля с. Сокілець (Дн), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 1010.

1016. Городисько – ур. біля с. Ставище (Дн), у якому знайдено залишки давнього пос. – за переказами, м. Тягин, або Новогрудок [І. С. Винокур]. Н. – див. № 1010.

1017. Городисько – ур. біля с. Супрунківці (Км), у якому знайдено залишки давнього городища [І. С. Винокур]. Н. – див. № 1010.

1018. Городисько – ур. біля с. Тернова (Дн), у якому знайдено залишки давнього городища [І. С. Винокур]. Н. – див. № 1010.

1019. Городúсько– х., Вн. Існував у І пол. ХХ ст., у 1956 р. знято з обліку н. п. Варіанти н.: х. Тарасово (1926), Городисько (1946). Перша н. – відантропонімна, друга – відмікротопонімна (див. № 1010).

1020. Городúсько– х., Дн. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Удріївці. Н. – див. № 1010.

1021. Городища – ур. біля с. Зелені Курилівці (Нв), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 1010.

1022. Городище – гора біля с. Великий Карабчіїв (Гр), на якій знайдено залишки давнього городища [І. С. Винокур]. Н. – див. № 1010.

1023. Городúще – с., Др, Грщ. Знайдено залишки городища ХІІ–ХІІІ ст., яке вважають літописним містом Божеськ [І. С. Винокур]. Відоме з XІХ ст. У 30-х рр. ХХ ст. н. п. Городище, Шведи і Шведи-Городищенський об’єдналися в одне пос. під н. Шведи-Городище. Варіанти н.: х. Городиско (1862), хут. Городище (1926), Шведи-Городище (1938). Н. – див. № 1010.

1024. Городúще – с., Др. Як н. п. зафіксоване біля с. Городище у 1992 р. Трансойконімна н.

1025. Городúще – с., Шп, Грщ. Варіанти н.: Городища (1534), Городище (1547), Horodyszcza (1789), Городищи (1850), Horodyszcze (1882). За С. Д. Бабишиним, с. виникло на місці знищеного укріпленого пос. і залишило за собою н. Городище (див. № 1010). За дослідженнями археологів, с. розташоване на місці літописного Ізяслава [Радянське Поділля. – 1967. – 12 березня].

1026. Городище – ур. біля с. Іванківці (Ям), у якому знайдено залишки скіфського пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 1010.

1027. Городище – ур. біля с. Княжпіль (Км), у якому знайдено залишки давнього городища [І. С. Винокур]. Н. – див. № 1010.

1028. Городище – ур. біля с. Кривчик (Дн), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 1010.

1029. Городище – ур. біля с. Михайлівка (Дн), у якому знайдено залишки давніх сіл Яруга і Луговина [І. С. Винокур]. Н. – див. № 1010.

1030. Городище – ур. біля с. Пашківці (Хм), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 1010.

1031. Городище – ур. біля с. Стуфчинці (Хм), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 1010.

1032. Городище – ур. біля с. Ходаківці (Хм), у якому знайдено залишки давнього міста [І. С. Винокур]. Н. – див. № 1010.

1033. Городня́вка – х., Шп. Зафіксований у ХІХ ст. біля с. Городнявка. Трансойконімна н.

1034. Городня́вка – с., Шп, Грд. Варіанти н.: Городневка (1855), Майдан Городевка (1888), Городявка (1899), Городнявка (1946). За С. Д. Бабишиним, локативно-квалітативна н., в основі якої – ГТ городня зі значенням „система дерев’яних зрубів, заповнених землею або камінням, яка укріплювалася навколо міста або двору феодала”. Див. також ос. н. Horodko [М. О. Демчук]. Н. ускладнювалася ГТ майдан (див. №2753).

1035. Городóк –м., Гр. Пос. існує із ХІІІ ст. [Прапор Ілліча. – 1967. – № 45]. Документальні відомості – із 1392 р., коли Ф. Коріатович передав пос. землянину Бедриху; з кінця XV ст. воно належало магнатам Новодворським і називалося Новодвором. З 1550 р. – міст., з 1947 р. – смт., з 1957 р. – м.; у 1795–1804 рр. – повіт. ц.; з кін. ХІХ ст. до 1923 р. – вол. ц.; із 1923 р. – рай. ц. Варіанти н.: Городок, Грудек, Грудок (XV ст.), Nowodwor (1493), Гродек Бедрихов (1530), Grodek (1562), Grudek (1630–1650), Grodek Bedrychow (1661), Городесо (1764), w Stary Grodek (1765), Бед. Гродек (1792), Гиродек (1793), Грудек (1795), Городок (1862), Городок, Грудек, Новодвор (давнє) (1893), Городок (Старе місто) (1926), Городок Проскурівський (1933). В основі н. – ГТ городок зі значенням „невелике укріплене пос.; украплення з частоколу або із зрубів; украплене тином пос.; населений пункт; велике село” [СУМ]. Варіанти н. ускладнювалися квалітативним або посесивним (власник – Бедрих) прикметниками. Перша н. – відантропонімна посесивна.

1036. Городóцька дáча – ліс. ст., Гр. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Локативно-квалітативна н.-сл.-сп. (ад’єктонім і АГТ). Див. також № 1038.

1037. Городóцька дáча (ІІІ квартал, лісні розробки) – лісне господарство, Гр. Як н. п. зареєстровано у 1926 р. Н. – див. № 1036, додаткові уточнення стосуються місцезнаходження пос. і характеру виробництва.

1038. Городóцька лісовá дáча– заказник, Гр. Розташований на правому березі р. Смотрич за 1,5 км від її русла, біля м. Городок. Площа – 150 га [ППХ]. Н. складається з ад’єктоніма та апелятива у значенні АГТ.

1039. Городóцьке ліснúцтво –ліс. господарство, Гр. Як н. п. зареєстроване у 1926 р. Н. – див. № 1036.

1040. Городóцький (Грýдецький) повíт –адміністративно-територіальне утворення, яке існувало у 1793–1804 рр. Центр – міст. Городок (Грудек). Більш детальна інформація відсутня. Локативна н., що складається з ад’єктоніма та АГТ повіт – „адміністративно-територіальна одиниця, складова частина губернії” [ЕСУМ].

1041. Городóцький райóн – адміністративно-територіальна одиниця, яка існує з 1923 р. Центр – м. Городок (Гр.). У складі району у різні роки нараховувалося: 15 сільрад та 81 н. п. (1926), 22 сільради, 1 смт. та 41 село (1946), 24 сільради, 1 місто, 1 смт. та 63 села (1962), 28 сільрад, 1 місто, 1 смт. та 73 села (1987), 1 міська, 1 селищна, 29 сільських рад, 1 місто, 1 смт. та 72 села (2004). Загальна площа становить 1100 кв. км. Н. складається з ад’єктоніма і АГТ район (див. № 49).

1042. Горожíвське – ур., Пл. Існувало як ур. Гороживское у ХІХ ст. біля м. Полонне. Можливо, відмікротопонімна н., в основі якої – апелятив горожа зі значенням „ограда, огорожа” [C. Д. Бабишин].

1043. Горóхівка – х., Вл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Вочківці. Мотивація н. невідома: можливо, відфлоролексемна н. (апелятив горох) або відантропонімна; пор. ос. н. Горох.

1044. Горохíвського– х., Хм. Існував у кін. ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Педоси. Варіанти н.: Хутор Гороховского (1893), Горохівського (1926). Генітивна посесивна н.

1045. Горохóвського– х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Мацьківці. Н. – див. № 1044.

1046. Горóшки – с., Пл. Варіанти н.: Горошки (1593), Horoscki (1882), Горошек (1888), пред. Горошки м-ка Полонаго (1899). У 1960 р. приєднане до м. Полонне. Родова н., див. ос. н. В. Горошко [АЮЗР].

1047. Горошкова Гора – ур. біля колишнього с. Студениця (Км), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Н.-сл.-сп. складається із присвійного прикметника і ГТ.

1048. Горошків Ліс – ур. біля с. Збриж (Чм), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 1047.

1049. Горчичáнська дáча– ліс. ст., Дн. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Локативно-квалітативна н.-сл.-сп. (ад’єктонім і АГТ).

1050. Горчúшна – х., Дн. Існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. біля с. Гірчична. Варіанти н.: кор. Горчична (1893), х. Горчишная (1911). Трансойконімна н.

1051. Гóстра брáма – ур., Ск. Як н. п. зареєстроване біля с. Партинці у 1926 р. Відмікротопонімна н.

1052. Гочýчини – ур., Пл. Зафіксоване у 1855 р. біля м. Полонне як Гочучины. Детальніші відомості відсутні. Н. невідомого походження.

1053. Гощинське плато – підвищення у північно-західній частині Славутського району, зафіксоване на карті 1992 р. Н.-сл.-сп., що складається з ад’єктоніма (смт. Гоща на Рівненщині) і ГТ плато – „підвищена рівнина, що підноситься над рівнем моря більше як на 200 м.; плоскогір’я” [СУМ].

1054. Грабарка – р., л. Жилки п. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через н. п. Харківці (Сс), Йосипівка (Ск). Варіанти н.: Гробарка, Гросорка; „с. Юзефовка при рч. Жилкh и Грабаркh”(1888) [СГУ]. Довжина – 15 км [КРВУ]. Л. Т. Масенко припускає, що гідронім походить від назви дерева граб (суфікс -арк(а)).

1055. Грабарка – р., л. Збруча л. Дністра; між рр. Самець і Потік Млинський; протікає через н. п. Кушнирівська Слобідка, Клинини, Гонорівка, Рябіївка, Маначин, Бальківці, Користова, Волочиськ (Вл). Довжина – 32 км [КРВУ]. Варіант н.: Grabarka [СГУ]. Н. – див. № 1054.

1056. Грабáрка– х., Вн. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Женишківці. Відмікротопонімна н.; пор. грабарка – „артіль землекопів із тачками; земляні роботи” [Б. Д. Грінченко]. Див. також ур. Грабарське та ур. Грабарка [С. І. Ковальчук], н. яких фітофорні.

1057. Грабáрка– х., Лт. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Прилужне. Н. – див. № 1056.

1058. Грабарня – ур. біля с. Вишневе (Сс), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Відфорлексемна н. (див. також № 1056).

1059. Грабáрське– ур., Лт. Оголошене заповідним у 1982 р. Площа – 8,3 га [ППХ]. Н. – див. № 1058.

1060. Грабúна –ліс. ст., Дн. Як н. п. зареєстроване біля с. Партинці у 1926 р. Відмікротопонімна н. (див. № 1061).

1061. Грабúна –с., Яр. Існував у І пол. ХХ ст., у 1956 р. приєднане до смт. Ярмолинці. Варіант н.: передм. Грабина (1926). За С. Д. Бабишиним, н. відфлоролексемна; пор. ГТ грабина – „граб, одне дерево; грабові дерева” [Б. Д. Грінченко]. Див. також ос. н. Грабина, Грабинські [АЮЗР].

1062. Грабúна при с. Сáмчинцях – ур., Ск. Існувало у ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Грабовцы (1899), Грабина при с. Самчинцахъ (1911). Н. складається з ГТ та ойконіма (див. № 1061).

1063. Грáбівці –с., Лт. Існувало у XVI – ХІХ ст. біля смт. Меджибіж. Варіанти н.: Grabowcze (1530), Грабовцы (1542), Grabowce (1668), д. Грабове (1862). С. Д. Бучко виводить н. від флоролексеми. На нашу думку, в основі – н. мешканців: грабівці – „ті, що оселилися біля грабового лісу; нащадки Граба”; пор. ос. н. Грабъ [М. О. Демчук].

1064. Грабники – ур. біля с. Сирватинці (Гр), у якому знайдено залишки трипільського пос. [І. С. Винокур]. В основі н. – ГТ грабник зі значенням „місце, де росте граб” [ЕСУМ].

1065. Грáбова – х., Км. Існував у ІІ пол. ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Гута Чугорська. Варіанти н.: д. Грабовая (1862), х. Грабова (1926). Відмікротопонімна н., мотивована флоролексемою граб.

1066. Грáбовий Буд – ур., Шп. Як н. п. Грабовый буд зафіксоване у 1992 р. біля с. Климентовичі. Відмікротопонімна фітофорна н.

1067. Грáда – х., Сл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Довжки. Відмікротопонімна н., в основі якої – ГТ гряда зі значенням „острів у плавнях; хребет острова, який не затоплюється водою; місце, де річка проходить вузьке русло”; грядина – „тверда земля між болотами; смуга землі, розташована по баках” [Б. Д. Грінченко].

1068. Градéлі – х., Сл. Існував у І трет. ХХ ст. біля біля с. Бачманівка. Відантропонімна н., в основі якої – ос. н. Градель, Градилюк [АЮЗР]; пор. також апелятив граділь – „частина плуга, в якій закріплюють чересло” [Б. Д. Грінченко]; гряділь – „вал, балка” [ЕСУМ].

1069. Градовúдина– висілок, Гр. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Старе Поріччя. Відмікротопонімна н. (див. №№ 1067,1068).

1070. Грáдовий – х., Шп. Існував у ХІХ ст. як Градовый біля сіл Кулаківка та Судилків. Квалітативна н.; пор. апелятив град – „город, огорожа” [Б. Д. Грінченко]. Див. також № 1067.

1071. Гранúця– ліс. ст., Вн. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Відмікротопонімна н, мотивована ГТ границя зі значенням „рубіж, межа, край; сусідство, близькість” [СУМ].

1072. Гребенюкá – х., Шп. Як н. п. існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. Генітивна посесивна н., див. ос. н. Гребенюк [АЮЗР].

1073. Греді́лька – р., л. Случі (у верхів’ї) п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через н. п. Базалія (Тф). Варіант н.: Hredelka. Мотивація н. невідома. Можливо, н. вказує на форму русла р. (див. № 1068).

1074. Гредчинéцький– колгосп, Лт. Існував у 20-х рр. ХХ ст. Локативна н., мотивована ад’єктонімом.

1075. Грембéцького – х., Пл. Існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. як х.Грембецкаго. Генітивна посесивна н., див. ос. н. Грембецький [АЮЗР].

1076. Грем’яче – ур., Пл. Існувало у ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Гремячи (1899), Гремяче (1906).Відмікротопонімна н., в основі якої – ГТ грем’яч зі значенням „ключ, джерело, що тече з характерним шумом” [С. Д. Бабишин].

1077. Гречáна– с., Вл, Сол. Варіанти н.: Hreczany (1661), Hreszczany (1765), Hreczana (1775), Hreczanna (1784), Reczana (1787), Гречана (1805), Гречано (1855), Гречаны (1862), Гречанка (1888), Гречана, Гречанье (1889), Гречани (1926). Етимологічні гіпотези: 1) від флоролексеми гречка; 2) від етноніма греки; 3) від мікротопоніма. На нашу думку, родова н.; пор. ос. н. Греча, Гречин (1185).

1078. Гречáна– с., Сс, Пас. Варіанти н.: Hreczana (1784), Гречана (1805), Гречина (поч. ХІХ ст.), Гречаны (1862), Гречана, Гричана (1893), Гречаная (1958). Етимологічні гіпотези: 1) від р. Гречанка, яка протікає через с.; 2) першопоселенцем був якийсь грек; 3) біля пос. колись сіяли гречку. Н. – див. № 1077.

Предыдущая 8 9 10 11 12 13 141516 17 18 19 20 21 22 23 Следующая