ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Ботанічна характеристика тритикале

Предыдущая 1 2 3 4 567 Следующая

Тритикале — озима або яра злакова рослина, штучно створена селекціонерами схрещуванням жита з пшеницею. Вирощується як продовольча і зернофуражна культура. Назва рослини Triticale, Triticosecale походить від латинських назв пшениці (Triticum L.) та жита (Secale L.). За сучасною класифікацією тритикале виділено у самостійний штучно створений селекціонерами рід Triticale. Залежно від особливостей створення рід поділяють на три генетичних види: Двовидове октаплоїдне тритикале — Triticale aestivumforme (2n-56), створене схрещуванням жита з м'якою пшеницею; Двовидове гексапло'їдне — Triticale durumforme (2n-42), створене схрещуванням жита з твердою пшеницею; Тривидове гексапло'їдне — Estivum — durumforme (2n-42), створене схрещуванням жита з м'якою та твердою пшеницею.

16. Ботанічна характеристика ячменю.Різновидності. Рід ячменю - Hordeum L. - об'єднує близько 30 видів, серед яких лише один культурний вид - ячмінь посівний (Н. sativum Jessen.) (2n-14), усі інші - багаторічні та однорічні форми дикорослого ячменю з набором хромосом 2n-14, 28, 48. Залежно від кількості розвинених плодоносних колосків на членику стрижня колоса культурний вид ячменю поділяється на три підвиди:
дворядний ячмінь (Н. s. distichum L.), у якого на кожному виступі членика із трьох колосків розвивається з утворенням зерна один середній, а два з боків залишаються безплідними, тому колос формується з двох рядів зерен ; багаторядний ячмінь (H.s. vulgare L.), у якого нормально розвиваються всі три колоски на кожному виступі членика й утворюється у колосі 6 рядів зерен ;
проміжний ячмінь (H.s. intermedium Vav. et. Ort.), у якого на кожному черговому виступі членика розвивається різна кількість плодоносних колосків - від 1 до 3, а в колосі - невизначена кількість рядів зерен.
Рекомендовані в Україні сорти ячменю належать до дворядного або шестирядного підвиду.

17. Ботанічна характеристика вівсу. Рід вівса - Avena L. - об'єднує Диплоїдні (2n-14), тетраплоїдні (2n-28) та гексаплоїдні форми (2n-42), однорічні й багаторічні.До однорічних видів вівса, яких нараховують 14, належать три культурні види: посівний - A. Sativa L. (2n-42), візантійський, або середземноморський, - A. byyintina C. Koch (2n-42} та піщаний - A. strigosa Schreb. (2n-14), а також поширені у нашій країні як засмічувачі дикорослі бур'янисто-польові види, зокрема вівсюг звичайний - A. fatua L. (2n-42) та вівсюг південний - A. ludoviciana Dur. (2n-42).
Дикі форми вівса, на відміну від культурних, мають біля основи всіх зерен (А. fatua) або тільки нижнього зерна (A. ludoviciana) так звану підківку з опушеними краями, утворену потовщенням нижньої частини квіткової луски. При наявності підківок зернівки вівсюгів легко відокремлюються від колосків і при достиганні інтенсивно обсипаються поодинці (у звичайного вівсюга) або по дві-три зернини разом (у вівсюга південного).
У культурних видів підківки немає і основа зернівки має вигляд рівної або злегка скошеної площинки. При достиганні культурний овес стійкіший проти обсипання.З культурних видів вівса в Україні поширений лише овес посівний. Візантійський овес має деяке поширення у Середній Азії. Піщаний овес більш відомий в Україні як засмічувач посівного вівса; виробничого значення не має і трапляється рідко.

18.Ознаки культурних і диких видів вівсаДикі форми вівса, на відміну від культурних, мають біля основи всіх зерен (А. fatua) або тільки нижнього зерна (A. ludoviciana) так звану підківку з опушеними краями, утворену потовщенням нижньої частини квіткової луски. При наявності підківок зернівки вівсюгів легко відокремлюються від колосків і при достиганні інтенсивно обсипаються поодинці (у звичайного вівсюга) або по дві-три зернини разом (у вівсюга південного).
У культурних видів підківки немає і основа зернівки має вигляд рівної або злегка скошеної площинки. При достиганні культурний овес стійкіший проти обсипання.
З культурних видів вівса в Україні поширений лише овес посівний. Візантійський овес має деяке поширення у Середній Азії. Піщаний овес більш відомий в Україні як засмічувач посівного вівса; виробничого значення не має і трапляється рідко.

19.Різновидності посівного вівсаКоренева система мичкувата, проникає у грунт на трохи меншу глибину (до 1-1,5м), ніж у інших зернових хлібів, але має велику кількість кореневих волосків та високу засвою-вальну здатність.
Стебло - порожниста соломина, заввишки 80-140 см, завтовшки 4-4,5 мм, поділена на 4-7 міжвузлів. Стеблові вузли голі або опушені, на нижніх помітне антоціанове забарвлення.
Листки ланцетно-загострені, зелені або сизі, часто з війчастими краями, без вушок, але з добре розвиненим язичком (у деяких форм вівса він відсутній), нерідко покриті восковим нальотом.
Суцвіття - різного типу волоть: стиснута або одногрива (гілки притиснуті до осі й спрямовані в один бік), напівстиснута (гілки відходять угору під кутом до осі 30-40°), розлога (гілки спрямовані угору під кутом 60-70°), горизонтальна (гілки відходять під прямим кутом) та поникла (гілки звисають униз).
Колоскові луски бувають довгі (до 30 мм завдовжки), короткі (близько 20 мм), широкі (6-7 мм), вузькі (менше 5 мм); тонкі, перетинчасті, з поздовжнім жилкуванням.
Квіткові луски у плівчастих форм вівса шкірясті, щільно охоплюють зернівку, але не зростаються з нею; за забарвленням - білі, жовті, сірі, коричневі; у голозерних - тонкі, перетинчасті (подібні до колоскових), жовтуваті, між якими вільно лежить зернівка. Зовнішні квіткові луски покриті опушенням або голі, на верхівці закінчуються двома зубцями.
В остистих форм вівса на спинці зовнішньої квіткової луски утворюється остюк. Остюки залежно від сорту можуть бути грубими або тонкими, довгими або короткими, прямими чи колінчасто-зігнутими; біля основи часто спіральне закручені.
Плід - плівчаста або гола зернівка. у волоті різні за розміром і масою.
Маса 1000 зерен у посівного вівса становить 20-40 г, середня - 30-35 г; плівчастість - 22-34%.
Зернівки у голозерного вівса та звільнені від квіткових лусок - у плівчастого мають веретеноподібну форму, жовтувате забарвлення, покриті волосками, які до верхівки зерна густішають і утворюють чубок.

20.Ботанічна характеристика кукурудзиУ світовому землеробстві, у тому числі й в Україні, кукурудзу використовують як універсальну культуру - на корм худобі, для продовольчих і технічних потреб - виробництва круп і борошна, харчового крохмалю та рослинної олії, меду й цукру, декстрину та етилового спирту тощо.
Це одна з найпоширеніших сільськогосподарських культур.
Ботанічна характеристикаРід кукурудзи (Zea L.) представлений одним видом - кукурудзою (маїс) культурною (Zea mays L.) .Тривалий час вважали родоначальником кукурудзи однорічну багатостеблу рослину тео-синте, доки не було встановлено, що само тео-синте походить від кукурудзи.
Тео-синте утворює дворядний початок із зернівками, які охоплені лусками і не вимолочуються. Трапляється в Центральній Америці як бур'ян у посівах кукурудзи.
Зустрічається тео-синте багаторічне - багатостебла рослина, яка також є бур'яном на кукурудзяних полях у Ценральній Америці. Кукурудза культурна (2n-42) — однорічна трав'яниста рослина, яка зовнішнім виглядом значно відрізняється від інших злакових рослин.

21.Різновидності кукурудзи.Кремениста кукурудза відзначається підвищеним вмістом білка в зерні (8-18%), формуванням стебел, здатних утворювати багато пасинків. Зубовидна кукурудза. Найпоширеніший підвид у виробництві, представлений середньо- і пізньостиглими гібридами та сортами. Вміст білка в зерні - 8-15%.Кремениста-зубовидна кукурудза. За формою зерна і будовою ендосперму займає проміжне місце між кременистою і зубовидною кукурудзою, представлена у виробництві ранньо- та середньостиглими гібридами.Крохмалиста, або борошниста, кукурудза. Формує висококрохмальне зерно (72-85%) з низьким вмістом білка (6- 13%).Розпусна кукурудза. Представлена двома формами: рисовою кукурудзою - з гострокінцевим, або шпилястим, зерном та перловою - з округлим зерном. Вміст білка в зерні - 10-15%. Здатна утворювати більшу кількість початків на стеблі та інтенсивніше кущитися.Цукрова кукурудза характеризується багатостеблістю та схильністю до вилягання, високим вмістом у зерні білка (18-20%) і жиру (8-9%).
Восковидна кукурудза. За формою зерна подібна до кременистої кукурудзи, але відрізняється непрозорістю ендосперму, який за консистенцією нагадує твердий віск. Перспективна для селекційної роботи.Крохмалисто-цукрова кукурудза. Проміжний підвид між крохмалистою і цукровою кукурудзою. В Україні не поширена.Плівчаста кукурудза. Формує зернівки, закриті плівками, які утворилися з колоскових і квіткових лусок. У виробництві не використовується.
Різновидності Кожний підвид кукурудзи поділяється на різновидності, основними ознаками яких є: забарвлення зерна і квіткових лусок на стрижні початка (часто вживається - забарвлення стрижня).
Забарвлення зерна у кукурудзи різноманітне: біле, жовте, оранжеве, червоне, темно-вишневе, фіолетове, сіре, синє, чорне, двоколірне - боки жовті, верхівки білі.
22. Етапи органогенезу кукурудзи1. Проростання – Поява шильця,початок розвитку зародкового пагона,гетеротрофне живлення.2. Сходи – Поява першого-шостого листка,завершення розвитку зародкового пагона,повний перехід на автотрофне живлення.3. Кущіння – Поява сьомого-десятого листків головного пагона та перших листків бічних пагонів.4. Вихід у трубку – Поява одинадцятого-чотирнадцятого листків,активний ріст волоті5. Викидання волоті – Вихід не менше ½ стрижня волоті із піхви верхнього листка,початок активного росту стебла.6. Стеблування – Активний ріст стебла,повний віхід волоті.7. Цвітіння волоті – Поява пиляків у серединій тритині стрижня;активний ріст качанів.8. Цвітіння качана – Поява стовпчиків,запилення,запліднення. 10. Молочна стиглість – Зернівки соковиті,пружні,виповнені;при натискуваннівиділяеться молокоподібна рідина.Інтенсивний налив.11. Молочно- воскова стиглість – Верхня частина зернівок соскоподібна.Затухання наливу,вологість зерна 54-40%12. Воскова і технічна стиглість – Верхня частина зернівок тверда,нижня- соскоподібна.Завершення наливу,волгість 39-35%13. Тверда(збиральна)стиглість – Зернівки тверді,сухі,з усіма характерними сортовими ознаками;вологість не менше 35 %

23. Ботанічна характеристика сорго.Основні види
Рід сорго {Sorghum Moench.) об'єднує за різними даними від 34 до 50 видів, серед яких є дикі й культурні, однорічні та багаторічні. В Україні поширені два види культурного сорго: сорго звичайне (S. vulgare Pers.) (2n-20) і сорго трав'янисте, або суданська трава (S. sudanense Pers.) (2n-20).
Сорго звичайне - однорічна трав'яниста рослина.
Зернове сорго вирощують на зерно. Представлене низькорослими малокущистими формами, заввишки 90-175 см. Утворює щільні кім'ясті волоті з відкритим голим зерном. Серцевина стебла суха або напівсуха, центральна жилка листка дорослої рослини має жовтувато-біле або біле забарвлення.
Об'єднує такі види: сорго кафрське, джугара, дурра, гаолян та ін.
Цукрове сорго вирощують на зелений корм, силос, для одержання некристалізованого цукру, який використовують при виробництві харчових сиропів. Представлене високорослими кущистими формами (200-350 см), із соковитими солодкими стеблами, в серцевині яких міститься до 17% цукрів. Центральна жилка листка сіро-зелена. Зерно плівчасте або злегка відкрите, волоть розлога.
Віничне сорго вирощують для виготовлення віників, щіток. Утворює довгу (до 40-90 см) волоть, у якій дуже коротка вісь з гілками переважно першого порядку. Серцевина стебла суха, центральна жилка листка біла. Зерно плівчасте.
Трав'янисте сорго (суданська трава) вирощують на зелений корм, сіно. Відзначається вищесереднім ростом (1,5-3 м), сильною кущистістю, тонкими голими стеблами (3-10 мм) з губчастою серцевиною, пониклими листками завдовжки 30 і 70, завширшки 2-4,5 см та різко вираженою світлою центральною жилкою, розлогою волоттю з мутовчастим розміщенням гілок першого порядку, утворенням остистих колосків і плівчастих овальних зернівок завдовжки 3,5-5 мм і завширшки 2-3 мм.

24. Ботанічна характеристика проса
Рід проса Рапісит L. багатий видовим складом - об'єднує близько 400 видів (Жуковський П.М.) одно- і багаторічних трав'янистих рослин, має поліплоідний ряд (2n-18, 36, 54, 72).
У нашій країні в землеробстві переважно поширені два види - просо звичайне, або посівне (Р. miliaceum L.) , та просо головчасте (Setaria italica L.), зрідка трапляються як кормові культури африканське (негритянське) просо (Pennisetum glaucum L.) та пайза (Echinochloa frumentaceae).
Просо звичайне - однорічна яра трав'яниста рослина.

25. Різновидності проса.1. Просо розкидисте, або рідкорозлоге (Patentissimum Pop.) - волоть довга, нещільна. Гілки відхиляються від осі під кутом 90° і більше. В основі гілок усіх порядків, крім верхівкових, є подушечки.
2. Просо розлоге (Effiisum Al.) - волоть довга, нещільна, із прямою або зігнутою віссю, у нижній частині гілки мають в основі подушечки і відхиляються від осі під кутом менше 90°, верхні притиснуті до осі - без подушечок або із малопомітними подушечками.
3. Просо стиснуте (Contractum Al.) - волоть нещільна або середньощільна, довга чи середньої довжини, вісь зігнута або пряма; гілки звичайно без подушечок, притиснуті до осі.
4. Просо овальне (Ovatum Pop.) - волоть нещільна або середньощільна, коротка. Гілки першого порядку короткі, відхиляються від осі під кутом менше 90°. В основі всіх гілок, крім верхівкових, є подушечки.
5. Просо комове (кім'ясте), або компактне (Compactum Кот.), - волоть коротка, гілки короткі, притиснуті до осі, без подушечок.
В Україні вирощують сорти проса, які належать в основному до підвидів із розлогою або стиснутою волоттю.

26.Ботанічна характеристика рису. Різновидності.
Рід рису Orysa L. об'єднує 23 види, з яких культивують рис посівний (О. saliva L.) з кількістю хромосом 2n-24.
Рис посівний за розміром і формою зернівок поділяється на два підвиди: рис звичайний (Orysa sativa communis) та рис дрібний короткозерний {Orysa sativa brevis).
У рису звичайного зернівка завдовжки 5-10 мм, коротко-зерного .- близько 4 мм.
Рис звичайний поділяють на дві групи, або гілки: індійську, рослини якої утворюють продовгуваті вузькі зернівки з відношенням довжини до ширини як 3-3,5 : 1, та китайсько-японську - з більш широкими і товстими зернівками з відношеннями довжини до шрини 1,4-2,9:1 Рис посівний поділяється на різновидності за такими ознаками: остистістю волоті (волоті остисті, безості та напівостисті - у волоті остисті й безості колоски); забарвленням зернівки (квіткових лусок) і остюків.
Сорти: Україна 96, ВНПР 8847, Краснодарський 424, Мутант 428, Перекат (Чорномор), Спальчик, Україна 5 та ін.

Предыдущая 1 2 3 4 567 Следующая