ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение

Как определить диапазон голоса - ваш вокал

Как цель узнает о ваших желаниях прежде, чем вы начнете действовать. Как компании прогнозируют привычки и манипулируют ими

Целительная привычка

Как самому избавиться от обидчивости

Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам

Тренинг уверенности в себе

Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком"

Натюрморт и его изобразительные возможности

Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д.

Как научиться брать на себя ответственность

Зачем нужны границы в отношениях с детьми?

Световозвращающие элементы на детской одежде

Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия

Как слышать голос Бога

Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ)

Глава 3. Завет мужчины с женщиной

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Ботанічна характеристика гречки

29. Етапи органогезу гречкиФ. М. Куперман виділяє у гречки 12 етапів органогенезу: І — пе­ріод до розгортання першого справжнього листка; ІІ — диференціа­ція зачаткового стебла на вузли і міжвузля, закладання перших справжніх листків; ІІІ — формування осі суцвіть і приквітників; IV— закладання лопаті суцвіття; V — закладання зачаткових ор­ганів квіток; VI — формування тичинок і маточок; VII — витягу­вання квітконіжки й генеративних органів; VIII — винос бутона з приквітника; ІХ — цвітіння і плодоутворення; Х — формування плода; ХІ — воскова стиглість і достигання насіння; ХІІ — повна стиглість.

30. Загальна характеристика зернобобових. Коренева система зернобобових має головний стрижневий корінь, який глибоко проникає в ґрунт, використовує поживні речовини з глибших шарів, малодоступних для інших рослин. У люпину, гороху, кормових бобів вона здатна засвоювати важкорозчинні мінеральні сполуки, зокрема фосфати ґрунту, які після відмирання кореневих решток стають доступними для інших рослин. Деякі зернобобові, наприклад люпин, добре ростуть на піщаних ґрунтах, і тому їх використовують для підвищення родючості цих ґрунтів.Зернобобові рослини, незважаючи на багато спільних біологічних особливостей, помітно різняться будовою стебла, будовою, розміром і формою листочків тощо. Стебло в люпину, сої, кормових бобів, квасолі, нуту прямостояче, гіллясте, а в гороху, деяких форм квасолі, чини — сланке.Квітки (суцвіття) утворюються по одній або по дві-три на квітконіжках у пазухах листків. Тільки у деяких культур, наприклад у люпину, вони зібрані в суцвіття у вигляді верхівкового грона.Плід — біб, різний за величиною і формою. У деяких зернобобових біб у період достигання розтріскується і насіння висипається.Насіння бобових має також неоднакові форму і розміри, складається з оболонки та зародка. Зародок складається з двох сім'ядолей, зародкового корінця та бруньки, з якої утворюється надземна частина рослини.Зернобобові культури можна вирощувати на різних типах ґрунтів, крім перезволожених та бідних піщаних. Винятком є жовтий люпин, який вирощують на піщаних ґрунтах для підвищення їх родючості.

31. Ознаки насіння зернобобових. Насіння зернобобових рослин також дуже різноманітне за розмі­ром, формою і забарвленням. Воно вкрите досить міцною шкірястою насінною оболонкою, під якою розміщуються дві сім'ядолі і зародок. Зародок має зародковий корінець і брунечку.

32. Ознаки сходів зернобобових Зернобобові по-різному реагують на умови зовнішнього середовища. Найменш вибагливі до тепла горох, сочевиця і кормові (кінські) боби. Вони проростають, коли температура в посівному шарі ґрунту досягає лише 2 — 3 °С. Сходи їх досить добре витримують заморозки до мінус 4 °С і навіть до мінус 6 — 7 °С. Малочутливі вони до похолодання також і в період вегета­ції. Проте ці зернобобові рослини вибагливі до вологи (наприклад, транспіраційний коефіцієнт гороху досягає 600, кормових бобів — навіть до 800). Вони погано витримують посуху в період цвітіння, даючи найвищий урожай лише у районах достатнього зволоження з річною кількістю опадів 450 — 600 мм. Висока вибагливість зернобобових до вологи виявляється вже при проростанні насіння, яке бубнявіє при поглинанні 100 — 160 % води від маси. Слід зазначити, що для всіх зернобобових шкідлива надмірна вологість — посилюється ураженість рослин хворобами, деякі (горох, чина) сильно вилягають. За низької температури ґрунту (2 — 3 °С) проростає насіння нуту й чини. Їх сходи витримують також заморозки до мінус 6 — 7 °С, але, на відміну від гороху, сочевиці кормових бобів, вони є досить посухо­стійкими. Нут, наприклад, краще витримує нестачу, ніж надмірну кількість вологи. Проте, коли посуха спостерігається під час цвітін­ня і формування насіння, вони теж терплять від неї (можуть опада­ти зав'язі, підгоряти верхівки листків, бобів). Найбільш вибагливими до тепла є соя, квасоля. Їх насіння почи­нає проростати лише при температурі ґрунту не нижче 8—10 °С. До весняних заморозків особливо чутливі сходи квасолі, які часто ги­нуть при температурі близько мінус 0,5 — 1 °С. Сходи сої можуть ви­тримувати заморозки до мінус 2,5 °С. Соя має досить високий транспіраційний коефіцієнт (400 - 500), але завдяки глибокій коре­невій системі краще витримує посуху, ніж інші зернобобові культу­ри, особливо в першу половину вегетації. У квасолі коефіцієнт транспірації менший і вона є досить посухостійкою культурою, особ­ливо до початку бутонізації. Підвищених температур (4 — 6 °С) для проростання насіння по­требують однорічні люпини — жовтий та вузьколистий (синій), про­те їх сходи витримують заморозки до мінус 5 °С. Люпин білий за мінусових температур часто гине. Розвиваючи глибоку кореневу си­стему, люпини добре витримують посуху у другу половину вегетації, але коефіцієнт транспірації у них високий (600 — 700). Серед зерно­бобових люпини жовтий і вузьколистий найменш вибагливі до ґрун­тів і дають значний урожай навіть на дуже бідних пісках. Це пояс­нюється тим, що добре розвинена кореневе система люпинів може засвоювати важкорозчинні мінеральні сполуки, які для інших зер­нобобових рослин малодоступні. Виняток становить білий люпин, який потребує родючих ґрунтів.

33. Ознаки листків зернобобових За будовою листків та особливостями проростання насіння зернобобові культури поділяють на три групи. 1. Для сої та квасолі характерні трійчасті листки і сім'ядолі, які виносяться при проростанні насіння на поверхню ґрунту. 2. Люпини мають пальчасті листки і при проростанні також виносять сім'ядолі на поверхню. 3. Рослини з пірчастими листками і сім'ядолями, які не виносяться на поверхню ґрунту представлені горохом, бобами, сочевицею, нутом, чиною.

34. Ознаки плодів зернобових Плід — біб, який може мати різну величину і форму. Однонасінний біб утворює нут, всім іншим зернобобовим характерні багатонасінні плоди.

35. Ботанічна характеристика гороху
Рід гороху - Pisum L. (підродини лядвенцевих - Lotoideae) - поділяється на шість видів:
горох культурний (посівний) - P. sativum L.;
горох високий - Р- elatius Steven.;
горох низькорослий - P. himile Boiss et Мої.;
горох абіссінський - P. abyssinicum Braun.;
горох червоно-жовтий - P. fulvum Sibth. et Sm.;
горох багаторічний (красивий) - P. formosum Boiss.
Найпоширеншіим є посівний горох, який визнається деякими ботаніками як збірний вид культурного гороху (Pisum sativum L.). Його поділяють на чотири підвиди:
культурний посівний - sativum Gov.;
польовий - arvense L.;
закавказький - transcaucasicum Gov.;
азіатський - asiaticum Gov. Академік П.М.Жуковський вважає, що посівний і польовий горох - це самостійні види. Переважна більшість сортів, які вирощують в Україні, належать до виду культурного, або посівного гороху, менша частина - до польового, який ще має назву пелюшка.

37.Різновидності гороху
Поширений у виробництві посівний горох поділяється на різновидності за такими основними ознаками: висотою та формою стебла; забарвленням сім'ядолей, насіння і насінного рубчика; розміром насіння і будовою бобу. За цими ознаками горох поділяють на карликовий та напівкарликовий, у яких висота не перевищує 25-60 см, середньорослий - 60-90 і високорослий - з стеблом понад 90 см; з простим або фасційованим стеблом; насінням крупним (маса 1000 шт. понад 250 г), середнім (170-250 г) або дрібним (менше 170 г), рожевого, зеленого, оливкового або воскового кольору та світлим чи темним насінним рубчиком, жовтими або зеленими сім'ядолями.Сорти: Аграрій, Акціонер, Богатир чеський. Грант Дамир 4, Вінничанин.

38. Ботанічна характеристика люпину
Рід Lupinus L. як дуже поліморфний об'єднує багато видів. За різними даними, їх налічують від 250 до 400 і більше. Серед них є однорічні й багаторічні трав'янисті рослини, напівчагарники та чагарники.
За походженням види люпинів поділяють на дві групи - середземноморську, яка об'єднує в основному великонасінні види, та американську, до якої належать переважно дрібнонасінні багаторічні люпини. У землеробстві України з однорічних видів люпину середземноморської групи поширені жовтий, вузьколистий, білий та зрідка мінливий; з багаторічних видів американської групи - багатолистий люпин.

36.Характерні морф ознаки гороху. Горох посівний
Насіння округле, з гладенькою поверхнею або кутасте із зморшками на поверхні (так зване мозкове), жовте, оранжеве, зелене, без малюнка, переважно із світлим насінним рубчиком (рідше з чорним). Сходи і листки зелені. Квітки білі (зрідка голубі).
Горох польовий Насіння округло-кутасте з гладенькою або хвилястою поверхнею; сіре, буре, коричневе, темно-червоне, фіолетово-червоне, часто з малюнком, з бурим або чорним насінним рубчиком. Сходи і листки зелені, але в основі прилистків та в місцях прикріплення листочків і вусиків є червонуваті антоціанові плями. На стеблах сходів і дорослої рослини з більш освітленого південного боку теж помітне червонувате забарвлення. Квітки рожеві, фіолетово-червоні, пурпурові (рідше білуваті). Коренева система у гороху добре розвинена. Головний стрижневий корінь проникає у грунт на глибину до 1,5 м, а розгалужені бічні корені - до 1 м у боки.
Стебло трав'янисте, в основі здатне до гілкування, різної висоти: у карликових сортів - до 50 см, напівкарликових - 80, середньорослих - 130 та у високорослих - до 150-200 см і більше. Карликові сорти стійкі проти вилягання; високорослі - утворюючи сланкі стебла, вилягають. У поперечному розрізі стебло округле або невиразно чотиригранне, порожнисте, різної товщини, з багатьма міжвузлями. Стебла у гороху бувають простими (звичайними) і фасційованими (штамбовими). Прості стебла мають видовжені міжвузля, до верхівки тоншають; фасційовані - складаються з коротких міжвузлів, у верхній частині розширено-сплющених (фас-ційованих) . Листки у посівного і польового гороху парнопірчасті, здебільшого з 2-3 парами листочків і закінчуються розгалуженими вусиками, якими рослини можуть чіплятися одна за одну або в сумішках закріплюватися на інших високоросліших рослинах. Листочки яйцеподібні, оберненояйцеподібні, довгасті, округлі, ромбічні, різної величини. Прилистки великі, більші, ніж листочки, напівсерцеподібної форми, зубчастою основою охоплюють стебло. Стебло, листки і прилистки покриті восковим нальотом. Квітки у посівного гороху величиною від 15 до 36 мм, переважно білого кольору, зрідка - голубого. У сортів з простим стеблом квітки розміщуються по 1-2 на квітконіжках вздовж стебла; з фасційованим (штамбовим) стеблом квітконіжки з 2-5 квітками розміщуються у верхній частині стебла, утворюючи суцвіття - несправжній зонтик. У польового гороху квітки різного кольору, частіше фіолетово-червоного. Плід - біб. За будовою стулок бобів посівний і польовий горох поділяються на лущильні й цукрові сорти. У стулках лущильних сортів гороху, які вирощують в основному для одержання стиглого зерна, внутрішні боки стулок вистелені пергаментним шаром клітин, який надає міцності й жорсткості плодам. У цукрових сортів, насіння яких використовується для консервування або безпосереднього вживання в їжу в недостиглому стані, пергаментний шар клітин відсутній. Такі плоди є досить ніжними і часто використовуються у їжу "на лопатку" - цілими.

39. Різновидності люпину. Люпин жовтий - рослина заввишки 70- 150 см з добре розвиненою стрижневою кореневою системою. Стебло прямостояче, округле, вкрите волосками; гілкується переважно в нижній частині.
Листки пальчасті, складаються з 5-9 видовженооберненояйце-подібних листочків, розміщених на довгих опушених черешках. Листочки з верхнього боку вкриті рідкими волосками, з нижнього - густими, притисненими до пластинки. Квітки жовті, з приємним ароматом, який має резеда, зібрані в мутовчасту китицю. Мутовок (напівкілець) в китиці 6-9, у кожній з яких міститься у середньому 5 квіток. Рослина здебільшого перехреснозапильна.Боби сплюснуті, завдовжки 4-6 см і завширшки 1,1- 1,3 см, вкриті густим опушенням, при достиганні буріють, стають шкірястими, розтріскуються, містять 3-7 насінин.Насіння округлониркоподібне, завдовжки 7-8 мм, біле або з цятками на світлому фоні. На кожному боці насіння з цятками добре помітна світла дуга. Маса 1000 насінин - 100-155 г.
Люпин вузьколистий, або синій (L. angustifolius L.) - дуже поліморфний. Трав'яниста рослина заввишки 80-150 см, з прямостоячим, розгалуженим по всій довжині, рідкоопуше-ним стеблом. Листки пальчасті, мають 7-9 вузьких, лінійноланцетних листочків, опушених з нижнього боку.
Квітки білі, рожеві, сині або фіолетові, без аромату. Раніше був поширений вузьколистий люпин лише з синіми квітками, тому й називається синій. Суцвіття - китиця, із спіральним розміщенням квіток. У рослин переважає самозапилення. Боби завдовжки 5-7 см, містять 4-6 насінин, при достиганні розтріскуються. Насіння округле, ниркоподібне, завдовжки 7-8 мм, біле, сіре, землисто-коричневе, чорне, мармурове. Маса 1000 насінин - 140-190 г.Люпин білий (L. albus L.) (2и-40, 48, 50) - трав'яниста рослина заввишки 100-150 см. Стебло прямостояче, розгалужене в основному вверху.
Листки пальчасті, складаються з 7-9 оберненояйцепо-дібних або овальних листочків, у яких густе опушення з нижнього боку виходить за краї листочків з утворенням навколо них сріблястих обідків. З верхнього боку листочків опушення відсутнє. Квітки білі, світло-рожеві, світло-голубі, сині, без аромату, розміщені в китицях спіральне. Рослини перехресне- і самозапильні. Боби великі, завдовжки 8-12 см, завширшки до 1,5 см, опушені, містять 5-7 насінин. При достиганні не розтріскуються. Насіння крупне, округло-чотирикутної форми, сплюснуте, рожево-кремове, завдовжки і завширшки 8-15 мм. Маса 1000 насінин - 400-500 г.Люпин мінливий Люпин багаторічний (L. polyphyllus Linde.) (2n-48) - багаторічна напівкущова рослина з добре розвиненою кореневою системою. У перший рік у рослин розвивається розетка прикореневих листків, на другий - плодоносні пагони.Стебла 70-150 см заввишки, прямостоячі, сильно розгалужені внизу, рідкоопушені. Листки пальчасті, великі, мають 9-16 листочків широко-ланцетної або видовженооберненояйцеподібної форми, опушені з нижнього боку.
Насіння дрібне, овальне або овальнониркоподібне, злегка сплюснуте, завдовжки 4-5 мм, світло-сіре, майже чорне, часто з малюнком. Маса 1000 насінин - 20-30 г.

40.Визначення алкалоїдності в органах люпину
У вегетативних органах і насінні люпину містяться отруйні органічні речовини - алкалоїди (люпинін, люпанін, люпинідин). За вмістом алкалоїдів сорти люпинів поділяються на кормові, або солодкі, які містять 0,001-0,025% алкалоїдів, ма-лоалкалоїдні - з вмістом 0,03-0,1% алкалоїдів та алкалоїдні, або гіркі, у складі яких алкалоїди становлять 0,2-3,8%. Для визначення алкалоїдності люпину використовують реактив, який готують таким чином: 2 г йодистого калію розчиняють у 3 мл води, додають до розчину 1,3 г кристалічного йоду і рідину збовтують до повного розчинення йоду. Після цього розчин доливають водою до 100 мл. Якщо визначають вміст алкалоїдів у насінні, приготовлений розчин розбавляють водою у 15 разів, у вегетативній масі - у 10 разів. При визначенні алкалоїдності насіння з нього знімають насінну оболонку і ланцетом здряпують із сім'ядолей на предметне скло невелику кількість борошноподібної маси, до якої додають 1-2 краплини розчину. Якщо насіння алкалоїдне, через 1-2 хв випадає добре помітний осад; при обробці борошна кормового (солодкого) люпину осад не утворюється.Вміст алкалоїдів визначають окомірне за 4-бальною оцінкою: 1 бал - осад відсутній, забарвлення реактиву не змінюється; 2 бали - осад малопомітний і швидко зникає; З бали - осад добре помітний і більш стійкий; 4 бали - утворюється густий іржаво-коричневий осад, який не зникає.

41. Ботанічна характеристика сої.
Соя належить до роду, який, за даними F.J.Herman (1962), поділяється на три підроди (submenus) Leptocyamus, Glycine і Soja. За свідченням П.М.Жуковського, рід Glycine об'єднує 10 видів. В СНД ростуть лише два види: соя культурна - Glycine hispida Maxim, Moench. (синоніми: Soja hispida, Moench.; Soja japonica Savi. та ін.), яка є важливою сільськогосподарською культурою, та уссурійська дикоросла соя - G. ussuriansis Regel and et. Maak., що росте на берегах річок і озер, а також на сопках Далекого Сходу.

43. Технологія вирощування озимої пшениці Сортовий склад. При виборі сортів необхідно враховувати ґрунтово-кліматичні умови вирощування озимої пшениці. сорти озимої пшениці Антонівка, Скарбниця, Українка Полтавська, Поліська 90 та Столична.
Система удобрення. Оптимальними дозами мінеральних добрив слід вважати: після багаторічних трав – N60 P45 K45 кг /га д. р., гороху, люпину – N60 P60 K60 кг /га д. р., кукурудзи на силос та інших непарових попередників - N120 P 90 K90 кг /га д. р.
Обробіток ґрунту. Залежно від попередника та вологості ґрунту застосовують відвальний або безвідвальний спосіб його обробітку. Коли орний шар містить менше 20 мм продуктивної вологи ефективнішим є безвідвальний (поверхневий обробіток дисковими лущільниками, плоскорізами), а при достатньому зволоженні та на забур’янених площах, кращі результати дає відвальний обробіток плугами з предплужниками. Сьогодні є перспективним мінімальний обробіток ґрунту.
Передпосівний обробіток ґрунту. У результаті комплексу робіт якісно підготовлене до сівби поле повинно мати достатньо щільний підпосівний шар, у якому повинні переважати ґрунтові частинки діаметром 0,5 – 1 см, наявність грудок більше 8 см не допускається. Розрив між передпосівним обробітком ґрунту – сівбою повинен бути мінімальним (не більше 1 год) щоб недопустити пересихання ґрунту. Строки посіву.Оптимальними строками посіву для Полісся слід вважати період з 5 по 15 вересня, для Лісостепу – 10-20 вересня. Допустимі ранні строки сівби: на Поліссі - 1 вересня, в Лісостепу – 5 вересня, допустимі пізні – 20 і 25 вересня, відповідно. В першу чергу посів необхідно проводити після гірших попередників і слабо удобрених площах, а потім на зайнятих парах.
Норми висіву. В значній мірі визначаються попередниками та особливостями сортів. Для забезпечення оптимального продуктивного стеблестою 550-600 продуктивних стебел на
1 м² оптимальні норми висіву складають 4-5 млн. схожих насінин на гектар за умови дотримання технології посіву. Глибина загортання насіння. На важких ґрунтах глибина загортання насіння повинна бути не більше 3-4 см, на легких 5-6 см. Взагалі, глибина загортання насіння повинна забезпечувати оптимальне залягання вузла кущеня на 2 – 2,5 см. Догляд за посівами. Обов’язковим, особливо при недостатньому зволоженні верхнього шару грунту повинно бути післяпосівне коткування. В осінній період з настанням появи сходів рослин при потребі застосовують гербіциди проти дводольних бур’янів та при появі збудників хвороб використовують фунгіциди. Збирання. Озиму пшеницю треба збирати в стислі строки. Запізнення зі збиранням призводить до осипання зерна (до 30% і більше) та погіршення його якості. Прямий спосіб збирання являється найефективнішим.

44. Технологія вирощування ярої пшениці .Основний обробіток грунту потрібно проводити під час літньо-осіннього циклу польових робіт.На полях з надмірною кількістю післяжнивних решток або з дуже високим рівнем забур’яненості проводять оранку на глибину 25–27 см.Система передпосівного обробітку грунту під яру пшеницю складається з ранньовесняного боронування у фазі фізичної стиглості грунту важкими або середніми зубовими боронами (БЗСС-1,0) та передпосівної культивації безпосередньо в день сівби на глибину загортання насіння культиваторами КПС-4 або комбінованими агрегатами АРВ-8,1-0,2, “Європак” та ін. На опідзолених грунтах (сірі лісові, темно-сірі опідзолені, чорноземи опідзолені) доцільно застосовувати всі три (N, P і К) основні елементи живлення. На грунтах із підвищеним та високим вмістом обмінного калію (чорноземи типові, чорноземи звичайні) можна вносити тільки азотно-фосфорні добрива.Гній вносять під попередник ярої пшениці.Первинним очищенням і сортуванням треба довести вирівнювання насіння та збільшення його маси. Маса 1000 насінин для всіх сортів ярої пшениці повинна бути не меншою за 35 г. Значне зниження цього показника нерідко є однією з причин зменшення врожайності. Яру пшеницю, як культуру раннього строку посіву, висівають у перші дні весняних польових робіт. При цьому оптимальні запаси продуктивної вологи в шарі грунту 0–10 см мають становити 10 мм, у 0–20 — 25–30, а в 0–100 см — 160–180 мм. Одразу після передпосівної культивації, щоб не допустити пересихання верхнього шару грунту, в один день проводять сівбу та прикочування посіву котками.Серед способів сівби зернових культур, як відомо, найпоширенішим є звичайний рядковий з міжряддям 15 см є й вузькорядний з міжряддям 7,5 см, при цьому сівалки укомплектовують анкерними та наральниковими сошниками.Норми висіву Яра пшениця має низьку продуктивну кущистість — близько 1,3. Низьке продуктивне кущення потребує серйозної уваги щодо норми висіву, бо вона є основою оптимальної густоти продуктивного стеблостою. Найвищий урожай м’яка пшениця формує за густоти 400–500 продуктивних стебел на 1м2, а тверда — за 450–550. Густота такого стеблостою забезпечується за норми висівання 5,0–5,5 млн/га схожих насінин м’якої пшениці після кращих попередників, а після гірших — 5,5–6,5 млн/га. Для твердої пшениці оптимальна норма висіву після кращих попередників — 5,5–6,0 млн/га, а після гірших — 6,0–6,5 млн/га.

45.Технологія вирощування жита Попередники Кращими для жита у відповідних зонах є ті самі попередники, що й для пшениці. Але якщо в господарстві вирощують пшеницю і жито, то найкращі з них відводять під пшеницю, бо після гірших попередників жито менше знижу врожайність, ніж пшениця. Жито менше реагує на повторні посіви, ніж пшениця. Тому на піщаних грунтах Полісся іноді доводиться висівати почергово люпин і жито.Обробіток грунтуОсновними завданнями обробітку грунту під жито є збереження вологи, боротьба з бур`янами, нагромадження елементів живлення. В однакових грунтово-кліматичних умовах після однакових попередників він нічим не відрізняється від обробітку під озиму пшеницю. Слід мати на увазі, що основні посіви жита зосереджені в Поліссі, де грунти мають неглибокий гумусовий шар. Тому тут оранку слід проводити на глибину від 16 до 22см. На піщаних чистих від бур`янів грунтах після люпину, льону і інших попередників не слід орати, а треба проводити поверхневий обробіток дисковими лущильниками, залишаючи на поверхні стерню попередньої культури.Удобрення
Жито добре реагує на органічні, сидеральні та мінеральні добрива. На підзолистих грунтах під основний обробіток грунту потрібно вносити по 30-40т, на сірих лісових - по 20-25т/га гною або гнойових компостів. Мінеральні добрива розраховують на плановану урожайність, як і під пшеницю. Система їх використання така: фосфорні і калійні добрива вносять під основний обробіток грунту, залишаючи лише Р10-15 для внесення в рядки під час сівби. На бідних грунтах під передпосівну культивацію вносять по 30кг азоту. Сівба. Це такі як: Інтенсивне 95 (П), Богуславка (СЛП), Боротьба (СЛП), Верхняцьке 94 (Л), Воля (П), Київське 86 Для товарних посівів краще використовувати насіння категорії рН-1-3, яке має чистоту не нижчу 98% і лабораторну схожість не нижче 90%. Насіння повинно бути добре відсортованим, вирівняним, ваговитим. Для боротьби з видами сажки, кореневими гнилями, пліснявінням насіння його слід протруїти за методом інкрустування (див."Озима пшениця"). При наявності грунтових шкідників - до інкрустуючої суміші додати інсектицид.Свіжозібране насіння перед протруюванням слід прогріти 3-4 дні проти сонця. Протруйники ті самі, що й для озимої пшениці.Строки сівби жита співпадають із строками сівби пшениці у відповідних умовах, але слід мати на увазі, що весною жито кущиться коротший період, тому основне кущення повинно пройти восени. Разом з тим ранні посіви пошкоджуються шкідниками, переростають (особливо тетраплоїдні сорти) і піддаються сильніше, ніж пшениця, випріванню. Оптимальні строки сівби в Поліссі 1-25 вересня , в Лісостепу - 5-25 вересня.Норми висіву насіння диплоїдних сортів в Поліссі - 5-6, в Лісостепу - 5-5.5, а тетраплоїдних - відповідно 5-5.5, 4.5-5 млн. схожих насінин на 1га. Сівбу проводять зерновими сівалками звичайним рядковим способом на глибину 4-5см. На легких грунтах та при дефіциті вологи в грунті - на 5-6, а на важких грунтах та за гарантованого зволоження грунту - на 2-3см.За сухої погоди після сівби поле коткують кільчасто-шпоровими котками і боронують легкими боронами.Збирання житаПроводять прямим комбайнуванням або роздільним способом тим самими машинами, що й пшениці. Чисті, неполеглі посіви доцільніше збирати прямим комбайнуванням поточним способом. Збирання слід починати, коли вологість зерна знизиться до 19-20%, щоб не допустити перестоювання жита, при якому можуть бути великі втрати внаслідок осипання зерна.

42.Підвиди і різновидності сої
Із відомих шести підвидів культурної сої - напівкультурної (gracilis Enk.), індійської (indica Enk.), китайської (chinensis), корейської (korajensis Enk.), маньчжурської (manshurica Enk.) та слов'янської (slavonica Kov. et Pinz) - в СНД поширені два останніх підвиди.
Соя, яка належить до маньчжурського підвиду, середньоросла, переважно 70-100 см заввишки, утворює великого і середнього розміру листки, боби та насіння. Сорти цього підвиду середньостиглі й переважно зернового типу.
Соя слов'янського підвиду - низько-, рідше середньорос-ла, здебільшого заввишки 40-70 см, частіше утворює більш тонкі стебла і стиснутий кущ, менші листки, боби і насіння, скоростигла. В Україні вирощують сорти сої переважно маньчжурського підвиду і зовсім мало - слов'янського.
В Україні вирощують такі сорти: Альтаір, Аметист, Бистриця 2, Витязь 50, Деймос, Іванка, Київська 98, Романтика, Чернівецька 8, Чернятка та ін.

46. Технологія вирощування тритикале.добрими попередниками для тритикале є чисті і зайняті пари, багаторічні бобові трави, рання картопля, кукурудза на силос, горох і інші зернобобові, льон, гречка. На родючих грунтах урожайність тритикале вища, ніж жита, а на бідних і по гірших попередниках - навпаки - урожайність вища, ніж пшениці. Обробіток грунту під тритикале після однакових попередників і в однакових грунтово-кліматичних умовах такий же, як і під озиму пшеницю. УдобренняТритикале добре відкликається на внесення органічних і мінеральних добрив. Пряма дія органічних добрив мало переважає післядію. Органічні добрива (в Поліссі 30-35 т/га, в Лісостепу 20-25 т/га) слід вносити під основний обробіток грунту або під попередню культуру. Середні дози мінеральних добрив в Лісостепу, N80P60K60 - в Поліссі. Сівба В Україні зареєстровано більше 10 сортів зернового тритикале, це АДМ 5 (С), АДМ 4 (СЛП), АДМ 11 (Л), АДМ 8 (П), АДМ 2 (ЛП), Амфідиплоїд 15 (Л), Амфідиплоїд 3/5 (СЛП), Амфідиплоїд 42 (ЛП), Амфідиплоїд 52 (ЛП), Зеніт одеський (СЛП), Київське раннє (ЛП). Для товарних посівів слід використовувати насінні категорії РН-1-3, яка має лабораторну схожість не нижче 90% і чистоту насіння не нижче 98%. Насіння повинно бути ретельно відсортованим. Для сівби використовують крупну фракцію. Дрібне насіння тритикале має низьку силу росту і тому польова схожість його значно нижча лабораторної. Щоб запобігти розвитку сажкових хвороб, альтернаріозу, ріжок, захистити молоді рослини від ураження кореневими гнилями насіння слід протруїти за методом інкрустування фунгіцидними протруйниками, а при наявності грунтових шкідників - з доповненням інсектецидуСіяти тритикале слід у ті строки, що й пшеницю у відповідних зонах. До припинення вегетації восени кожна рослина повинна мати 2-4 пагони. Основний спосіб сівби - звичайний рядковий, зерновими сівалками. Встановлюючи глибину сівби, потрібно враховувати, що із збільшенням глибини у тритикале більше, ніж пшениці, знижується схожість насіння. За достатнього зволоження грунту глибина сівби повинна на легких грунтах бути близько 4 см і за несприятливої погоди - 5-6 см. Посівне ложе повинно бути ущільненим.При встановленні норми висіву слід враховувати те, що польова схожість насіння тритикале нижча, ніж у озимої пшениці і жита. Середніми нормами в Поліссі є 5,5-6,0 в Лісостепу - 5-5,5, в Степу - 4-5 млн лабораторно схожих насінин на 1 га. Норми слід диференціювати залежно від біологічних особливостей сорту, крупності насіння, зволоження, забур'яненості поля, родючості грунту (див. "озима пшениця").Догляд за посівами
При сівбі за сухої погоди поле коткують кільчасто-шпоровими котками і боронують легкими боронами. На початку з'явлення сходів, щоб зменшити заселення прихованостебловими шкідниками на посівах, проведених у першій половині оптимальних строків, роблять крайові, а у фазі повних сходів (при потребі) - суцільне обприскування інсектицидами. Збирання врожаю
Тритикале стійке до осипання, але при перестої посилюється ламкість колоса тому збирання урожаю проводять зерновими комбайнами прямим комбайнуванням на початку повної стиглості. Можна збирати і роздільним способом, але це вимагає додаткових витрат. Солому при потребі подрібнюють і вивозять з поля, або розсівають по полю.

47Технологія вирощування
Кращими попередниками є чисті від бур'янів поля після кукурудзи на силос, картоплі, зернових бобових, гречки, у посушливих степових районах - чисті і зайняті пари. По кращих попередниках для озимих культур за достатнього зволоження він може поступатися урожайністю пшениці, а після гірших - переважає її.Обробіток грунту аналогічний обробітку після однакових попередників під озиму пшеницю.Сівбасорти озимого ячменю: Бемір2 (ЛП),Буран (СЛП), Вавілон (СЛП), Миронівський 87 (СЛП), Одеський 165 (ЛП), Одеський 167 (П), Одеський 170 (Л), Онега (Л), Основа (С), Палідум 77 (П), Скороход (СЛП), На товарних посівах краще використовувати насіння категорії РН - 1-3, яке має лабораторну схожість не нижче 92%, чистоту - не нижче 98%. Озимий ячмінь чутливий до строків сівби. При ранній сівбі рослини ще восени можуть виходити в трубку і гинути взимку. Тому висівати його треба в такий строк, щоб на кожній рослині утворилось не більше 4-5 пагонів. Орієнтовні строки сівби у Закарпатті - 20-25 вересня, Львівській області - перша декада жовтня, в чернівецькій - кінець вересня - початок жовтня, в Степових областях - третя декада вересня, в Криму - 1-15 жовтня. Спосіб сівби - звичайний рядковий або вузькорядний. Норми висіву адаптують до умов вирощування враховуючи сортові особливості. Середня норма висіву в південних степових районах 3,5-4 млн. схожих насінин на 1га. У богарних умовах і 4-4,5 - на зрошуваних ; в Західних областях 4-4,5 млн. Глибина сівби 4-5, а в посушливих умовах - 6-8см, на важких грунтах Західних областей 3-4 см.Збирання озимого ячменю проводять прямим комбайнуванням n на початку повної стиглості. Не слід допускати перестоювання посівів. Це веде до значних втрат зерна, бо в деяких сортів колос дуже ламкий і ламкість посилюється з часом. При перестоюванні колосся поникає і під час скошування жаткою падає на грунт.

48.Технологія вирощування ярого ячменю. його потрібно сіяти після чистих удобрених попередників. Вирощуючи для продовольчих і кормових цілей, краще розміщати після зернобобових культур , для пивоварних - після удобрених просапних культур: кукурудзи, картоплі , баштанних, цукрових буряків (у зоні достатньо зволожених). Не слід розміщати після колосових культур, щоб уникнути сильного ураження кореневими гнилями і іншими хворобами, та після соняшника, суданки, які висушують ґрунт, засмічують ґрунт падалицею. Обробіток ґрунту
При вирощуванні ячменю після культур, які рано звільняють поле, краще застосовувати напівпаровий та поліпшений зяблевий обробіток ґрунту. При напівпаровому обробітку поле після збирання попередника негайно лущать дисковими знаряддями ЛДГ-15А, ЛДГ-10А, БДТ-7, БДТ-3 у два сліди.Удобрення Ячмінь дуже чутливий до удобрення, швидко реагує наростанням біомаси, збільшенням кущистості. Високий рівень живлення призводить до раннього вилягання посівів. Добрива виливають на біохімічний склад зерна. Це потрібно враховувати при вирощуванні пивоварного ячменю.Безпосередньо під ячмінь не рекомендується вносити гній. Середня норма добрив N45-60 P45-60 К45-60. На бідних дерново-підзолистих ґрунтах збільшують кількість азотних добри. При вирощуванні пивоварного ячменю слід збільшувати кількість фосфорно-калійних добрив і зменшувати кількість азотних .Фосфорно-калійні добрива краще вносити під зяблевий обробіток, азотні - під передпосівну культивацію. В рядки під час сівби доцільно внести по 50-75 кг гранульованого суперфосфату. Таке внесення рівнозначне в 2-3 рази більшому внесенню їх врозкид.СівбаСередніми нормами висіву насіння в Поліссі - 4.5-5 млн., Лісостепу 4-5 млн., центральному Степу - 4-5, південному Степу - 3.5-4 млн. схожих насінин на 1 га. Ці норми зменшують на 10-15% , якщо підсівають у ячмінь багаторічні трави.Глибина загортання насіння за достатньої вологості ґрунту на структурних ґрунтах - 4-5 см, на легких - 5-6, в посушливих умовах - 6-8, на важких запливаючих ґрунтах -3-см.Збирання ячменю проводять у фазі воскової стиглості роздільним способом. Сорти із слабо поникаючим колосом краще збирати прямим комбайнуванням в перші дні повної стиглості. При запізненні із збиранням колос ячменю нахиляється до грунту (поникає) і обрізається під час скошування. Це веде до великих втрат врожаю.

49.Технологія вирощування вівсу
Попередники
Овес добре розміщати у сівозміні після удобрених просапних (кукурудзи, картоплі) зернобобових, баштанних, льону. Не рекомендується сіяти після вівса, цукрових буряків у зоні поширення нематоди. Удобрення
Добре використовує післядію органічних добрив. Тому його висівають другою або третьою культурою після його внесення. На всіх грунтах добре реагує на внесення мінеральних добрив. На фоні фосфорно-калійних добрив азотні завжди забезпечують високий приріст врожаю. Середні дози фосфорних і калійних добрив - 45-60 кг д.р. кожного елемента. Вносити краще під основний обробіток грунту. Азотні добрива, якщо розрахункова норма не перевищує N60, краще вносити під передпосівну культивацію, якщо норма більша - частину у підживлення. Норми слід розраховувати як і під інші культури. Обробіток грунту повинен бути спрямованим на очищення поля від бур`янів, нагромадження вологи. Кращою є система зяблевого обробітку грунту. Вона така, як і при вирощуванні ярого ячменю та пшениці.Сівба
Вирощувати слід районовані сорти відповідного цільового призначення. В Україні зареєстровані такі зернові сорти як Буг (ЛП), Деснянський (ЛП), Комес (Л), Райдужний (П), Славутич (П), Факір (Л), Чернігівський 27 (СП). Цінні сорти - Абель (П), Грамена (Л), Львівський 1 (Л), Полонез (ЛП), Ранньостиглий (П), Синельниківський.Висівати овес треба в перші дні польових робіт, коли грунт досягне фізичної стиглості, одночасно або зразу після сівби ярої пшениці, яриці і ячменю. Кращі способи сівби - вузькорядний і звичайний рядковий. Норми висіву насіння диференціюють залежно від грунтово-кліматичних умов сортових особливостей. Орієнтовні норми висіву в Поліссі - 5,5-6, в Лісостепу - 4.5-5.5, в Степу - 4-5 млн схожих насінин на 1 га.Глибина загортання насіння на важких глинистих грунтах - 2-3см, на середніх за механічним складом Лісостепу - 4-5, легких і при недостачі вологи - 5-6см. Слід враховувати, що загортання глибше 5 см веде до зниження польової схожості насіння.Збирання вівса проводять тими комбайнами, що й пшеницю і інші зернові прямим комбайнуванням або роздільним способом. Період достигання зерна в волоті досить розтягнутий. Зерно спочатку дозріває у верхній частині волоті. Якщо чекати, поки дозріють всі зернівки у волоті, найрозвиненіші зернівки верхівки волоті почнуть осипатися. Тому кращим строком роздільного збирання вважається час, коли повної стиглості досягне зерно верхньої половини волоті. Прямим комбайнуванням збирають у фазі повної стиглості. Для цього слід вирощувати стійкі до осипання сорти.

50.Технологія вирощування кукурудзиНасіння кукурудзи цукрової висівають, коли ґрунт на глибині 10 см прогріється до 10-12°С. У південних районах це 10-20 квітня, в Лісостепу -20 квітня - 10 травня, на Поліссі і в західних областях України - кінець квітня - перша декада травня (залежно від зони). За умов більш ранніх строків сівби насіння потрапляє в холодний ґрунт і часто загниває, що призводить до зрідження посівів. Щоб одержувати качани кукурудзи цукрової протягом 1,5-2 місяців, насіння її потрібно висівати в 3-4 строки з інтервалом 10-15 днів у добре підготовлений ґрунт. Спосіб сівби широкорядний за схемою 60х25-30 або 70х20-25 см. Глибина сівби 5-7 см. У гніздо висівають 3-4 насінини. При сівбі стежать, щоб насіння не залишалось на поверхні ґрунту, оскільки це може стати принадою для ворон. Для боротьби з ними на посівах кукурудзи насіння перед сівбою обробляють нафтою, соляровим маслом, а також застосовують різні відлякувальні засоби.
Сходи кукурудзи з'являються на 10-15-й день після сівби. На 7-8-й день після сівби розпушують верхній шар ґрунту (2-3 см) граблями або боронами. Якщо в цей час сходи кукурудзи під поверхнею ґрунту, то розпушувати ґрунт не можна. При з'явленні поодиноких сходів міжряддя розпушують і відлякують ворон. Таке розпушування знищує сходи бур'янів і руйнує ґрунтову кірку, що утворилася. У фазі 3-4 листків рослини проривають, залишаючи в гнізді по 1—2 найбільш розвинені (в кулісній культурі по 2-3 шт.).
Рослини кукурудзи схильні до утворення пасинків. Тому, коли вони досягнуть висоти 20-25 см, їх пасинкують. Своєчасне пасинкування сприяє підвищенню врожаю качанів на 12-15%. Догляд за рослинами полягає в систематичному розпушуванні міжрядь, виполюванні бур'янів у рядках і 1-2 підгортаннях. Останнє сприяє утворенню повітряних корінців, у результаті чого підвищується стійкість рослин до вилягання, поліпшується поживний режим. Розпушувати ґрунт у міжряддях і підгортати рослини доцільніше після дощу або поливу. Протягом вегетації посіви кукурудзи у південних районах 3-4 рази поливають (поливна норма 30-40 л води/м.кв.), в Лісостепу - 1-2 рази (20-30 л/м). Після поливу ґрунт у міжряддях розпушують.Качани збирають у фазі молочно-воскової стиглості зерна. У цей період обгорткові листки щільно облягають качани і стають світло-зеленими, коси чорніють, зерно добре виповнене і набуває жовтуватого відтінку, шкіра його легко ріжеться нігтем. Пізніше зерно зморщується, твердіє і погано розварюється, внаслідок чого кулінарна якість його знижується. Якщо зібрані качани немає можливості відразу використати, їх з обгортками можна зберігати до 20 днів за температури 0°С. За вищої температури качани швидко втрачають цукор, твердіють і через 2-3 дні стають непридатними для використання в кулінарії.

51.Технологія вирощування сорго
У сівозміні сорго висівають після озимої пшениці по чорному або зайнятому пару, після кукурудзи або зернових бобових культур. Основний і передпосівний обробіток ґрунту такий самий, як і під кукурудзу.УдобренняПід основний обробіток ґрунту вносять мінеральні добрива з розрахунку N 4 o -6 oP 45-6 oK 45-60СортиДо районованих в Україні сортів і гібридів зерновогосорго належать: Генічеський 5/11, Кактус, Кримдар 10, Крим-бел, Одеський 205, Степовий 13 та ін.; кормового —Кормове 35, Медовий F 1, Одеський 220, Сєвер 2, Силосне 88, Ювілейне та ін.; етичного —Вавіган 100, Донське 35, Українське 20 та ін.СівбаСіють сорго кондиційним протруєним насінням, обробляючи його байтаном (2 кг/т) або вітаваксом 200 (2 кг/т) за препаратом, коли ґрунт на глибині 5 см прогріється до 12 — 14 °С.Зернове сорго сіють пунктирним або широкорядним способом (з шириною міжрядь 70 см); цукрове (на зелений корм) — широкорядним з шириною міжрядь 42 см; на сіно — звичайним рядковим способом, а на силос — разом з кукурудзою за схемою: 2 рядки сорго — 4 рядки кукурудзи або, навпаки, 4 рядки сорго — 2 рядки кукурудзи чи 3 рядки сорго — 3 рядки кукурудзи.Норма висіву за звичайної рядкової сівби становить 18 - 22 кг/га; пунктирної або широкорядної (70 см) 10-15 кг/га; на зелений корм при комбінованій сівбі з міжряддями 45 см — 15—20 кг/га. Глибина загортання насіння 3—5 см, на легких ґрунтах у посушливу весну 6 — 8 см.Після сівби поле звичайно коткують кільчасто-шпоровими котками, що підвищує дружність проростання насіння.ЗбиранняЗернове сорго стійке проти обсипання, тому збирають його звичайно при досягненні повної стиглості зерна однофазним способом зерновими комбайнами із зменшенням числа обертів барабана до 500 - 600 за 1 хв. Якщо в період збирання вологість зерна перевищує 20 %, застосовують двофазне збирання: сорго скошують жатками у валки і після їх просихання обмолочують комбайнами з підбирачами ППТ-3,0.

54.Технологія вирощування горохуГорох - холодостійка культура, тому насіння його потрібно висівати якнайраніше навесні (навіть у лютневі і березневі вікна), особливо на перегнійно-карбонатних і піщаних ґрунтах, де запаси продуктивної вологи навесні обмежені. Запізнення з сівбою навіть на 2-5 днів призводить до зниження продуктивності рослин. Щоб мати високоякісну продукцію гороху протягом тривалого періоду, висівають 2-3 сорти з різним періодом вегетації або у кілька строків. На грядці горох висівають з шириною міжрядь 15-20 см, а в рядку - на 5-10 см. Норма висіву насіння 30-35 г/м.кв.. Глибина сівби 4-7 см. Після сівби ґрунт ущільнюють.
Під час догляду за посівами ґрунт підтримують у чистому від бур'янів і розпушеному стані. У фазі двох справжніх листків, щоб знищити бур'яни, верхній шар ґрунту розпушують граблями. Краще це робити у другій половині дня, коли рослини прив'януть і менше пошкоджуються. Коли рослини досягнуть висоти 20-25 см, через кожні 30-40 см на грядці встановлюють підпори з хмизу висотою 160-180 см. Рослини вусиками зачеплюються за пруття і підтримуються на підпорах у вертикальному положенні.
Урожай гороху збирають вибірково, коли зерно досягне молочно-воскової стиглості. Зібрані боби до використання краще зберігати в затіненому холодному місці.

52.Технологія вирощування проса
Просо вимогливе до попередників, бо від сходів до кущення росте повільно і пригнічується бур'янами. В цей період низька активність кореневої системи, тому під посіви проса потрібно відводити родючі чисті від бур'янів поля . Кращі попередники - зернові бобові, удобрені картопля, цукрові буряки, багаторічні трави, баштанні культури, а в зонах де немає кукурудзяного стеблового метелика - і кукурудза. Погані для нього попередники - просо, сорго, соняшник, ярий ячмінь, суданська трава.Обробіток грунту повинен бути спрямований на очищення поля від бур'янів. Для цього після культур, які збирають рано, застосовують напівпаровий або поліпшений зяблевий обробіток, а після пізніх культур - звичайний зяблевий обробіток. Після збирання ранніх культур відразу проводять лущення стерні на глибину 6-8см дисковими лущильниками ЛДГ10,ЛДГ15,ЛДГ20, після проростання бур'янів - оранку на глибину 20-22 см. Далі по мірі потреби поле слід боронувати та культивувати по мірі з'явлення сходів бур'янів. При багаторічному типі забур`янення після збирання попередника поле лущать дисковими лущильниками на глибину 6-8см, після проростання бур`янів, через 12-14днів, поле лущать лемішними лущильниками на глибину 12-14см, а потім, коли проростуть бур`яни - проводять зяблеву оранку на глибину 20-22см.Удобрення. Просо добре відкликається на внесення органічних і мінеральних добрив. Але органічні добрива доцільно вносити під попередник, щоб уникнути додаткового забур`янення. Норми мінеральних добрив розраховують балансовим методом або користуються рекомендованими і поправочними коефіцієнтами на забезпечення грунту елементами живлення. Середніми нормами мінеральних добрив є N40-60Р40-70К40-70. Всю кількість фосфорно-калійних добрив краще вносити восени під основний обробіток грунту, а азотні - під культивацію весною, за винятком N10Р10К10, які вносять під час сівби в рядки.Сівба. Для вирощування беруть сорти, які відповідають цілі вирощування і рекомендовані для грунтово-кліматичної зони: зернові сорти-Веселоподіляське 16(СЛП), Веселоподолянське 632 (С), Глибина сівби за доброго вологозабезпечення на легких грунтах- 5-6см,середніх-4-5,важких-3-4см.Принедостатньому вологозабезпеченні глибину збільшують на 1-2см.Польова схожість насіння у проса нижча, ніж у інших культур і часто не перевищує 70-75%. Тому застосовують порівняно високі норми висіву насіння. При звичайному рядковому способі сівби у Степу - 3-3.5млн, (20-22кг/га), Лісостепу - 3.5-4.5 (24-30кг/га), в Поліссі - 4.5-5млн схожих насінин на 1га (30-34кг/га). При широкорядній сівбі норми висіву зменшують на 0.5-0.7млн/га.Збирання. На час збирання солома проса сира, або й зелена. Тому збирати просо треба роздільним способом, коли у більшості волотей достигне 80% зернівок. Скошене у валки просо обмолочують, коли вологість зерна зменшиться до 15-16% і достатньо підсохне солома. Обмолот треба проводити добре відрегульованими комбайнами і не допускати обрушування зерна.

53.Технологія вирощування гречки
Кращими попередниками для неї є просапні (картопля, буряки, кукурудза), які удобрювались і за якими проводився належний догляд. Гарні попередники також зернобобові культури, озима пшениця, льон, люпин. Гірші - ярі зернові, соняшник, сорго.Обробіток грунту
Обробіток грунту під гречку не можна спрощувати. Він повинен максимально спрямовуватись на знищення бур`янів і збереження вологи. Основний обробіток після стерньових попередників починають з лущення стерні вслід за збиранням урожаю на полях засмічених однорічними бур`янами дисковими знаряддями на глибину 6-8 см, засмічених кореневищними бур`янами (пирій, свинорий) - у двох напрямках на глибину 10-12см, - коренепаростковими бур`янами (осоти, молочай, березка польова та інші) - на глибину 12-14см безвідвальним лемішними лущильниками або плоскорізними знарядями. Через 12-14 днів, після масового проростання бур`янів, поле орють на зяб плугами з передплужниками на глибину 23-25см , а на дерново-підзолистих грунтах - на глибину орного шару (18-20см).Удобрення В рядки під час сівби вносять по 50-80кг гранульованого суперфосфату. Середні дози добрив - N45-60Р45-60К45-60. На родючих грунтах дозу азоту зменшують. Під час інкрустування насіння слід додавати солі мікроелементів бору, міді, молібдену, цинку в кількості 25-50г мікроелемента на гектарну норму насіння.СівбаДля вирощування потрібно брати сорти, рекомендовані для даної грунтово-кліматичної зони: Іванна (С), Аеліта (П), Астра (Л), Вікторія (ЛП), Глорія (С), Зеленоквіткова (П), Кара-Даг (С), Київська (СЛ), Орієнтовні норми висіву при звичайному рядковому способі сівби в Поліссі -4-5, Лісостепу-3-4.5, Степу-2.5-3.5млн схожих насінин на 1га ; при широкорядному- відповідно 2.2-2.5; 2.1-2.5; 1.9-2.2 млн.Глибина висіву насіння на легких грунтах 4-5см, а на важких -2-3 см. За сухої погоди глибину загортання слід збільшувати на 1-1.5 см.Збирання
Збирають гречку частіше роздільним способом. Вибрати оптимальний строк збирання важко, бо період плодоутворення і достигання розтягнутий в часі. Скошують її у валки, коли достигне 75-80% плодів. Краще скошувати у ранкові години. Через 4-6 днів, коли вологість стебел і листків зменшиться до 30-35%, а зерна - до 16-18% - валки обмолочують зерновими комбайнами, регулюючи їх так, щоб при найповнішому вимолочуванні, не було обрушування і подрібнення зерна.

58.Технологія вирощування нуту. Нут висівають за 6–7 днів після закінчення сівби ранніх зернових. Сіють звичайним рядковим способом, проте на забур’янених полях доцільно висівати нут широкорядним способом. На важких ґрунтах насіння загортають на глибину 5–6 см, на середніх та легких — на 6–8 см. Якщо ґрунт пересушений, глибину загортання збільшують. Сіють нут зерновими сівалками. Прикочування ґрунту позитивно впливає на схожість насіння. До появи сходів вносять ґрунтові гербіциди: препарати на основі трифлураліну або ацетохлору, або з метрибузином чи прометрином.