ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Методи фізіологічних досліджень.

123 4

Фізіологія являється експериментальною наукою. Спостерігаючи і вивчаючи життєві явища, вона прагне по-перше – дати якісну і кількісну характеристику, тобто описати їх та виміряти – виразити числом і мірою, по-друге – документувати результати спостережень (у вигляді протоколів спостереження або кінофільмів і фотографій).

Отже фізіологія має три методи досліджень: спостереження, експеримент (дослід), моделювання.

Спостереження – цеметод дослідження функцій без втручання в діяльність організму, тобто він дозволяє поспостерігати за роботою того чи іншого органу, наприклад, за скороченням серця (визначити частоту скорочення, який відділ скорочується першим і т. д.). Але шляхом спостереження неможливо виявити причину скорочення серця, механізми регуляції, його діяльності. Для цього необхідний експеримент. Спостереження дозволяє впізнати зовнішній бік явища, але не розкриває його сутності. Таким чином, основним методом фізіологічного досліду є експеримент.

Експеримент – це метод дослідження функцій організму та його структур з втручанням в їх діяльність. Фізіологічний експеримент в залежності від мети та задач, що стоять перед дослідником, може бути гострим та хронічним.

Гострі експерименти передбачають дослідження функцій на ізольованих клітинах, органах, тканинах, а також у цілісному організмі тварин, які знаходяться під наркозом і відбуваються в умовах вівісекції (живосічення), що дозволяє вивчити за короткий проміжок часу певну функцію. Гострі досліди мають недоліки: наркоз, травма, крововтрата, що може змінити нормальні функції організму, короткий проміжок часу (від 1 до 12 год.).

Хронічний експериментбув введений у фізіологію російським вченим академіком І. П. Павловим, який запропонував і розробив методики проведення на тваринах оперативних втручань, що дозволяє досліджувати функції в умовах, наближених до фізіологічнихна протязі довгого часу і вивчати певні функції організму в умовах нормальної взаємодії з навколишнім середовищем. Функції органів можуть бути вивчені:

1) в цілому організмі. Для цього спочатку за допомогою хірургічних операцій роблять доступ до органу чи тканини, встановлюють датчик – тільки після видужання тварини можна спостерігати за певною функцією.

2) поза організмом при штучній ізоляції органів, тканин чи клітин і дії на них різних подразників. В якості об’єкта дослідження використовують м’язові, нервові та інші клітини, в які вживлюють мікроелектроди, за допомогою їх наносять подразнення та відводять біотопи. По зміні біоелектричної активності клітин судять про її функцію.

Форми фізіологічного експерименту різноманітні і визначаються метою дослідження. Так, при з’ясуванні впливу зовнішнього середовища на організм, його вміщують в середовище з зміненим газовим складом повітря або температурою, вологістю, освітленістю, змінюють раціон організму, підвергають його дії іонізації, радіації, опромінюють ультрафіолетовими променями; діють на нього ультразвуком або іншими факторами.

При цьому для точності аналізу намагаються змінювати тільки один досліджуваний фактор, використовують лише один вплив, проводять дослідження при збереженні незмінних всіх умов експерименту, крім одного – взаємо вивчаючого.

При з’ясуванні функцій і значення в організмі того чи іншого органа фізіологи: 1) видаляють орган або його частину з організму – методика видалення або екстирпація; 2) пересаджують орган на нове місце в організмі – методика пересаджування або трансплантація. Після чого спостерігають якими наслідками для організму це супроводжується. Такі методики особливо корисні для вивчення залоз внутрішньої секреції.

Щоб встановити залежність організму від впливу нервової системи, перерізають інервуючі його нервові волокна – методика енервації. Для порушення зв’язку організму з судинною системою проводять перев’язку різних кровоносних судин – методика накладання лінетур або з’єднують між собою різні судини, з’єднуючи центральний кінець одного з периферичним кінцем іншого – методика судинних анастомозів. Для вивчення деяких органів, які знаходяться в глибині тіла і тому закриті від безпосереднього спостереження використовують фістульну методику. При одному її варіанті в порожнині організму, н-д, шлунку, кишечнику, сечовому міхуру, вводять пластмасову або металеву трубку, другий її кінець закріплюють на поверхні шкіри, а при іншому варіанті – протоки залоз виводять на поверхню шкіри. При багатьох дослідженнях в серці, кровоносних судинах, протоках залоз вводять тонкі трубки – катетери, які з’єднують з різними приборами для реєстрації функцій органів або для введення тих або інших речовин (методика катетеризації). Для штучного збудження діяльності органів фізіологи використовують методику подразнення шляхом електричних, механічних або інших подразників.

Всі перераховані методики є цілями глибокого проникнення в природу процесів, які відбуваються в організмі. Їх аналіз доведений до рівня клітини і навіть її частини в мікрофізіологічному експерименті, коли в якості об’єктів дослідження, н-д, поодинока м’язова, нервова та інші клітини.

Моделювання – це метод дослідження функцій за допомогою програм, що описують діяльність систем організму або пристроїв, які імітують діяльність системи, бо мають однакові вхідні та вихідні показники.

При вивченні фізіології також застосовують дослідження функцій здорової людини – вимірювання артеріального тиску, реєстрація функціональних показників (електрокардіографія, фонокардіографія, енцефалографія та інші). Методи дослідження, які застосовуються в клінічній практиці, не повинні зашкодити людині.

Дослідження функцій здійснюється під час основних фізіологічних станів організму, до яких належать: спокій, діяльність і відпочинок.

123 4