ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

СЛОВНИК ТОПОНІМІВ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 2 страница

Предыдущая 1 2 3 456 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 Следующая

91. Балабáнівка– с., Нв, Млс. За переказами, колишня н. – Юшківці, хоча документальні відомості відсутні. Варіанти н.: Wodanowka (1630–1650), Balabanowka (1661), Балабановка (1800), д. Балобановка (1893), Балабанівка (1926). Етимологічні гіпотези: 1) від зоолексеми балабан – „різновид сокола”; 2) від апелятива балабан [С. Д. Бабишин], тобто „особливий, випечений без форми хліб” або „трав’яниста рослина” [Б. Д. Грінченко]; 3) від місцевого ГТ балабан – „найбільш віддалений від центру с. куток”4) в основі н. – прізвище землевласниці Балабанової [Наддністрянська правда. – 1992. – № 91], що є більш імовірним.

92. Балакúри– с., Гр, Жищ. Варіанти н.: Balakir (1578), Balakier (1661), Балакир (1800), Балакири (1888), Балакиры (1893), Балакіри (1838). Ойконім у формі родової н. походить від прізвиська засновників пос. [Прапор Ілліча. – 1975. – № 85]; пор. ос. н. Балакир (1510).

93. Балакíри (Карповéцька Грáбина)– с., Хм. Існувало у І трет. ХХ ст. біля с. Карпівці. Можливо, у першій н. наявна вказівка, що першопоселенцями були вихідці із с. Балакири. Паралельна н.-сл.-сп. складається з фітофорного агрооніма та ад’єктоніма.

94. Баламýтівка– с., Яр, Бал. Варіанти н.: Balamutowcze (1583), Balamatowka (1650), Balamutowce (1678), Batamutowka (1784), Баламутовка (1800), Баламутiвка (1926). Легенди про походження н.: 1) від іменника баламути, оскільки мешканці с. плели нісенітниці про своє місце проживання; 2) від дієслова збаламутитися, оскільки селяни не послухали поміщика і поселилися в іншому місці (не в урочищі Круча, а між річками Вовк і Фоса); 3) мешканці зруйнованого Селища не визнавали ніякої влади, тобто були баламутами [М. М. Кульбовський]. На нашу думку, в основі н. – ім’я першопоселенця; пор. ос. н. Баламут (1495), рос. Баламутов (1497). Див. також ГТ баламут у значенні „глибоке місце в річці” [Е. М. Мурзаєв].

95. Баландюкá – х., Вл. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. біля с. Щаснівка. Генітивна посесивна н.

96. Бáлúн– зал. ст., Дн. Як н. п. фіксується з І трет. ХХ ст. Варіанти н.: з. станція Балин (1926), Балин (2004). Трансойконімна н.

97. Бáлúн –с., Дн, Блн. За переказами, колишня н. – Чорний Брід, хоча документальні відомості відсутні. Міст. – з 1531 р. до 40-х рр. ХХ ст.; з ІІ пол. ХІХ ст. до 1923 р. – вол. ц. Варіанти н.: Балина (1436), Balyna (1493), Bulene (1630–1650), Balina (1661), Bulenca (1701), Balin (1765), Bulenka (1769), Балин (1795), Базым (1804). Етимологічні гіпотези: 1) місце, яке люди перейшли і де згодом осіли, було темним і чорним, звідси й Чорний Брід; 2) у с. жив скупий пан, який на балу усіх годував линами [В. С. Прокопчук]; 3) від ГТ балка [С. Д. Бабишин]. Імовірніше, що н. є відантропонімним посесивом; пор. ос. н. Бал, Бала (1228), Балко (1540), Балына (1643), Bal (1658).

98. Бáлúнíвка –с., Дн. У 50-х рр. ХХ ст. приєднане до с. Петрівське. Варіанти н.: Buleneka Stari (1630–1650), w Balinuwce (1765), Miasteczko (1784), wies Miasteczko balinskie zwana (1787), Балиновка (1805), Балинівка (1926). Локативна відойконімна н. Варіант н. ускладнювався квалітативним прикметником.

99. Бáлки – с., Вн, Мдо. Як н. п. зареєстроване у 1956 р. Локативна вiдмiкротопонімна н., в основі якої ГТ „балка” зі значенням „виярок, яр з некрутими схилами, долина” [СУМ]; „заглибина умісці водоймища; яр, покритий лісом” [Б. Д. Грінченко].

100. Бáлки – х., Із. Існував у І трет. XX ст. біля с. Каштанівка. Н. – див. № 99.

101. Бáлки – х., Із. Існував у І трет. XX ст. біля с. Покощівка. Локативна н., в основі якої – ойконімізований ГТ балка у множині (див. № 99).

102. Балькú– х., Бл. Як н. п. існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. Відантропонімна посесивна н. (див. № 97).

103. Бáльківці – с., Вл, Крс. Варіанти н.: Valkowcze (1630), Бальковцы (1899), Бальківці (1925). За переказами, с. знаходилося у мальовничій місцевості, куди з’їжджалися пани з усієї околиці і влаштовували тут бали [Радянське Поділля. – 1970. – 29 березня]. Іноді н. пов’язують із наявністю навколо села балок (див. № 99). На нашу думку, це патронімічна н., в основі якої – ос. н. Балько (1540).

104. Бальковéцький – фільварок, Вл. Зафіксований біля с. Бальківці у 1926 р. як Бальковецький. В основі н. – ойконімізований ад’єктонім.

105. Баля́рня – х., Із. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Хотень І. Можливо, в основі н. – мікротопонім, пов’язаний з апелятивом баля – „баранок” [Б. Д. Грінченко], тобто вівчарня. Пор. також балаш – „залізна руда” [ЕСУМ].

106. Банáшки – с., Лт. Існувало у XVIII–ХІХ ст. Варіанти н.: Banaszki (1787), Бонашки (1800), Банашки, Панашевцы (1805). Можливо, родова н.

107. Банзúрівка – х., Бл. Варіанти н.: Бандзеровка (1899), Виндзаровка (1921), Банзирівка (1999). Існує як частина с. Вікнини [Життя і слово. – 1999. – 15 січня]. Можливо, відгідронімна н.: р. Банзерівка протікає біля с. Залужжя [Життя і слово. – 1999. – 27 квітня].

108. Бáнки Потáшні – ур., Бл. Як н. п. Банки Поташни зареєстроване у 1855 р. біля с. Ксенжинці (Окіп). Н. складається з ГТ банка зі значенням „мілина, яма” [ЕСУМ] та відапелятивного прикметника; пор. поташ – „білий зернистий порошок (карбонат калію), який застосовують при виробництві скла, рідкого мила, для фарбування тощо” [ССІС].

109. Бáнцарова Нúва – ур., Пл. Існувало як н. п. у ХІХ – І трет. XX ст.: Бонцарева Нива (1899), Банцарова Нива (1911). Н.-сл.-сп. складається із присвійного прикметника та ГТ нива – „виоране поле” [Б. Д. Грінченко].

110. Барабашóва – х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Климашівка. Генітивна посесивна н.

111. Барáнівка– с., Яр, Бар. Засноване у ХV ст. У 1600 р. підтверджено право на пожиттєвє володіння пос. поміщику Семену Барановському [АЮЗР]. Варіанти н.: Baranowka (1613), Burenoce (1650), w Baranuwce (1765), Барановка (1805), Баранівка (1926). С. Д. Бабишин виводить н. від апелятива баран зі значенням „одиниця вартості при сплачуванні податків, штрафів тощо”. На нашу думку, н. відантропонімна; пор. ос. н. Баран (1333).

112. Барáнівка –х., Км. Існував у І трет ХХ ст. біля с. Калачківці. Н. – див. № 111.

113. Барáнівський млúн –х., Яр. Існував у І трет ХХ ст. біля с. Баранівка. В основі н. – ад’єктонім та АГТ млин.

114. Барáннє – зал. ст., Сл. Відоме як с. із 1629 р. Варіанти н.. Баранье (1899), Бараннє (1926), Баранье (2000), Баранне (2004). В основі н. – апелятив баран, тобто „мито”, яке селянинові необхідно було сплатити при переході з однієї сільської общини в іншу [С. Д. Бабашин]. На нашу думку, ойконім має посесивне значення і походить від ос. н. Баранъ, Бараня (1495).

115. Барвíнкове– с., Км. У 80-х рр. ХХ ст. жителів переселено. Варіанти н.: Rakolupince (1661), Rakolapince (1784), Раколупинцы (1800), Rakolupy (1820), д. Раколупцы (1862), Барвінкове (1926), Барвинковое (1979). Обидві н. – емоційно-експресивні: перша – з пейоративним забарвленням, вказує на н. мешканців, які жили дуже бідно [С. Д. Бабишин]. На нашу думку, н. мотивована ос. н. Раколуп. В основі другої н. – флоролексема барвінок [Прапор Жовтня. – 1971. – № 124].

116. Бардéцького – х., Шп. Існував у ХІХ – на поч. XX ст. як фольв. Бардецкаго. Генітивна посеивна н.; пор. ос. н. Е. Бардецький [М. І. Теодорович].

117. Бáрський Лýг – х., Сл. Існував у ХІХ – на поч. XX ст. як хут. Барскій Лугъ. Н. складається із присвійного прикметника та ГТ луг – „ліси в низовині; низовина, що заросла лісом” [Б. Д. Грінченко].

118. Бáрського – х., Бл. Як н. п. зареєстрований на поч. ХХ ст. – Барскаго. Генітивна посесивна н.

119. Бáртнів –ліс. ст., Вн. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Віддримонімна н.

120. Баса – ур. біля смт. Вовковинці (Др), у якому знайдено залишки давнього городища [І. С. Винокур]. Відантропонімна посесивна н.

121. Басанюк – х., Гр. Існував у І трет. ХХ ст. біля м. Городок. В основі н. – прізвище власника.

122. Бáсівка– с., Гр, Нвп. Варіанти н.: w Bosuwce (1765), Bosowka (1789), Bassowka (1820), д. Басувка (1862), Басовка (1889), д. Басовка Новосветская (1893), Ново-Світська Басівка (1926), Басівка (1946). Н. пос. мотивована прізвищем першопоселення Баса [Прапор Ілліча. – 1975. – № 85]; пор. ос. н. Бас (1649). Варіанти н. ускладнювалися ад’єктонімом.

123. Баснянка–х., Гр. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Стара Пісочна. Відойконімна н. (див. №122).

124. Батарéя – х., Хм. Виник у 20-х рр. ХХ ст. на місці артилерійського полігону прикордонних військ [С. Д. Бабишин]. У 50-х рр. приєднаний до с. Вовча Гора. В основі н. – апелятив батарея зі значенням „артилерійський підрозділ, що має у своєму складі кілька гармат” [СУМ].

125. Батарея (Шанець) – ур. біля с. Оринин (Км), у якому знайдено залишки давньоруського городища [І. С. Винокур]. Перша н. – див. № 124. Друга н. мотивована ГТ шанець – „окіп” [Б. Д. Грінченко].

126. Батіг – потік, п. Бужка л. Південного Бугу; протікає через с. Миколаїв (Хм) [СГУ]. Семантика н. пов’язана зі словом батіг, що є досить поширеним явищем у слов’янській гідронімії [М. Т. Янко]. Безпосередньо назву мотивує рівно видовжена форма русла [C. Д. Бабишин], тобто специфічна його конфігурація [Л. Т. Масенко].

127. Батіг – р., л. Калюсу; гирло нижче р. Бистриця; протікає через н. п. Браїлівка (Нв). Варіанти н.: Batog, Батогъ (1597), „na Batohu rzecze”, Замеховка [СГУ]. Довжина – 14 км [КРВУ]. Н. – див. № 126. Паралельна н. (в СГУ фіксується як окремий гідрооб’єкт) походить від найменування пос., розташованого поруч (с. Заміхів).

128. Батіг – р., л. Мукші л. Дністра; протікає через с. Шатава, Маків (Дн). Варіанти н.: Шатавка, Батогъ [СГУ]. Н. – див. № 126. Паралельна н. – суфіксальний відойконімний дериват (див. № 5094).

129. Батіг – р., п. Жвану, л. Дністра [СГУ]; протікає через н. п. Говори (Вн), Заборознівці, Заміхів, Щербівці, Мала Стружка. Варіанти н.: Говірка, Howorka (в СГУ фіксується як окремий гідрооб’єкт), Заміхівка,Замhховка (в СГУ теж фіксується як окремий гідрооб’єкт), Вербова(я). Перші два варіанти н. – відойконімні (див. № 935, 1652); останній – відфлоролексемний.

130. Бахмáтівці– с., Хм, Бах. У ІІ пол. ХІХ – на поч. ХХ ст. – вол. ц., у 1923–1928 – рай. ц. Варіанти н.: Bachmathowcze (1469), Бахматовцы (11530), Bachmatowce (1668), Bachmatow (1784), Бахматівці (1926). За переказами, першопоселенцем був російський солдат-утікач Бахметьєв [Радянське Поділля. – 1963. – № 240]. С. Д. Бабишин виводить н. від тюркського бахмат – „верховий кінь”. На нашу думку, н. патронімічна (бахматівці – „мешканці поселення, власником якого був Бахмат”); пор. ос. н. Бахмат (1581), рос. Бахматов (1539).

131. Бахматовéцький райóн – адміністративно-територіальна одиниця, яка існувала у 1923–1928 рр. Центр – с. Бахматівці (Хм.). У 1926 р. нараховувалося 13 сільрад та 35 н. п. Загальна площа становила 383 кв. км. Н. складається з ад’єктоніма і АГТ район (див. № 49).

132. Бахтúнська дáча – ліс. ст., Нв. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Локативно-квалітативна н.-сл.-сп., в основі якої – ад’єктонім та АГТ.

133. Бахурí – х., Пл. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Майдан-Волянський як Бахури. 1926 р. – Бахурі. В основі н., ймовірно, прізвисько власника; пор. ос. н. Бахор (1693); див. також бахур – „волоцюга, ловелас; байстря; єврейська дитина” [Б. Д. Грінченко].

134. Бахýрський– окр. госп., Хм. Існувало у І трет. ХХ ст. біля с. Рідкодуби. В основі н. – прізвище власника.

135. Бахýрського –х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Педоси. В основі н. – прізвище власника у формі родового відмінка однини.

136. Бачúнського – х., Пл. Існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Бачинскаго (1899), Бачинсхаго (1906). Генітивна посесивна н.

137. Бачмáнівка – с., Сл, Мин. Варіанти н.: – Бачманово селище (1520), Бачмановъ (1539), Бачмановка (1673), Baczmanowka (1889), Бочмановка (1899), Баглановка (1910), Баграновка (1921), Бачманівка (1926). Легенди про походження н.: 1) варіант н. – Басманівка (татар. басманъ – „казенний хліб”): очевидно, під час татар. навали тут була басманна, тобто хлібна слобода, де жили басманники (пекарі), що забезпечували хлібом татар. військо [М. І. Теодорович]; 2) від татар. басма, що означає зображення татар. хана у вигляді статуї [Радянське Поділля. – 1975. – 25 листопада; Трудівник Полісся. – 1998. – 13 жовтня]. На нашу думку, це відантропонімна н., що підтверджує перший варіант ойконіма; пор. ос. н. Бачманов (1490).

138. Бачмáнівська – ліс. ст., Сл. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. біля с. Бачманівка. Локативна н. – ойконімізований ад’єктонім.

139. Бачýлинці – с., Вл. У 50-х рр. ХХ ст. приєднане до с. Юхимівці. Варіанти н.: Baczylowcze (1493), Baczilowcze (1565), Baczulowcze (1578–1583), Bazulince (1787), Boczulince (1820), Бочулинцы (1888), пос. Бачулинцы (1893), Бачулинці (1926). Патронімічна н. (бачулинці – „мешканці поселення, власником якого був Бачул, Бачула”); пор. ос. н. Бачюл (1448), рос. Бача (1539).

140. Бáшта –болото (Чм). Площа – 250 га [ППХ]. Таку н. має і підвищення, на якому знайдено залишки давнього замку [І. С. Винокур]. В основі н. – апелятив зі значенням „башня” [Б. Д. Грінченко].

141. Баштáн – х., Вл. Існував у кін. ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Чухелі. Варіанти н.: ур.Баштанъ (1899), Баштан (1926). В основі н. – ГТ баштан зі значенням „ділянка поля, на якій вирощують кавуни, дині і т. ін.” [СУМ].

142. Баюкá – х., Тф. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. біля с. Кароліна (Караїна). Генітивна посесивна н.

143. Бéвз– призаводгосп, Дн. Існував як фольв. Бевз у кiн. XIX – на поч. XX ст. біля с. Рудка. Мотивація н. невідома; ймовірно, відантропонімна: ос. н. Бевз, Бевза поширені на Подiллi та Волині. Пор. також ГТ бевз – „глибокий, темний, зарослий яр” [Т. А. Марусенко], бевз – „рослина бузок”; бевзь – „вайло, бовдур, лобур” [СУМ].

144. Бéдриківці– с., Гр, Бед. Пос. вiдоме з 1392 р. Варіанти н.: Bedrikofce (1630), Bedryhowce (1661), w Bedrychowcach (1765), Bedrykowce (1775), Бедриковцы (1800), Бедрикiвцi (1926). За переказами, тут було велике м. Петрихiв (Петрихiвський городок), або Петридава [М. В. Симашкевич]. За С. Д. Бабишиним, пос. засноване поляком-землевласником Бедрихом; пор. ос. н. Bedrich (1210), Бєдрих (1429), Бедра (1539).

145. Бедриковéцький Призавгóсп –призаводгосп, Гр. Існував у 20-х рр. ХХ ст. Локативна н., в основі якої – ад’єктонім та АГТ.

146. Бездєтського – х, Др. Існував у ІІ пол. ХІХ ст. біля с. Шелехівка. Генітивна посесивна н.

147. Бездна – р., л. Горині п. Прип’яті п. Дніпра [СГУ]; протікає через н. п. Ювківці (Бл), Поліське, Калетинці, Дібрівка (Із). В основі н. – ГТ безодня (бездна), безодні зі значенням „джерела, водяні вікна, в яких вода била на поверхню” [Життя і слово. – 1998. – 15 січня]. Див. також № 152.

148. Бéздочка –х., Лт. Як н. п. зареєстрований у 1905 р. Місцезнаходження пос. та етимологія н. невідомі. Можливо, в основі н. – прізвище власника. Пор. також бездобь – „даремний, невчасний” [ЕСУМ].

149. Безіме́́нка – балка, л. Горині п. Прип’яті л. Дніпра; розташована біля с. Дзвінки (Бл) [СГУ]. Н. вказує на відсутність в об’єкта іншого найменування („без імені”).

150. Безімéнний –висілок, Бл. Зафіксований у 1921 р. біля с. Жизниківці як выс. Безыменный. В основі н. – субстантивований прикметник, який вказує на відсутність додаткових засобів іменування.

151. Безнісковéцьке – с., Км. Існувало в середині ХХ ст., у 1965 р. приєднане до с. Корчівка. Варіанти н.: х. Безнісковецький (1956), Безнісковецьке (1960). Локативна н., в основі якої – ад’єктонім (див № 1).

152. Безóдні – х., Бл. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Семенів. Варіанти н.: ур. Безодни (1871), хут.Безодня (1899), Безодня 1-я (1906), Безодні (1926). В основі н. – ГТ безодня зі значенням „глибоке провалля, круте урвище; трясовина; невизначеної форми заглиблення у ґрунті” [СУМ]. Див. також № 147.

153. Безóдня –болото біля с. Ружичанка (Хм). Площа – 15 га [ППХ]. Таку н. має й ур., у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 152.

154. Безóдня –х., Яр. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Соколівка. Н. – див № 152.

155. Безóдня 2-а– х., Бл. Існував у І трет. ХХ ст. біля х. Безодні. Локативно-квалітативна н.-сл.-сп. (ГТ та числівник); див № 152.

156. Безóдня 3-я – х., Бл. Як н. п. зареєстрований у 1906 р. біля с. Безодні. Н. – див. № 155.

157. Бейзúми – с., Із, Ліщ. Варіанти н.: Бейзымы (1899), Бейзыми (1910), Бейзими (1926). Трансойконімна н. (див. № 4344).

158. Белеслáвівка – х., Сл. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. біля с. Вачів. Відантропонімна посесивна н., пор. ос. н. Болеславъ (1569).

159. Бельведéр– фільварок, Пл. Існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Бельведеръ (1899), Бельведера (1906). В основі н. – апелятив з емоційно-експресивним забарвленням; пор. бельведер – „башта на якомусь будинку чи альтанка на високому місці, звідки можна оглядати краєвид” [СУМ].

160. Бéнчовці – посілок, Яр. Як н. п. Benczowce зареєстрований біля с. Баранівка у 1630–1650 рр. Походження н. не встановлено, можливо, патронімічна н. Пор. також бенчати – „бриніти, гудіти”, бенчик – „глечик з великим на верху вухом” [ЕСУМ].

161. Берди́лівка– р., л. Бужка л. Південного Бугу; протікає через с. Пашутинці (Кр). Варіант н.: Берделевка [СГУ]. Імовірно, в основі н. – ГТ бердо зі значенням „провалля”[Б. Д. Грінченко], тобто н. означає: „річка, що має урвисті береги” або „річка, що протікає в урвищі” [М. Т. Янко].

162. Береге́лі – р. Зафіксована у Хмельницькій обл. [СГУ]. Місцезнаходження не локалізоване. На нашу думку, л. Бужка л. Південного Бугу (Кр). Н. мотивована ГТ берегелі – „лука, що розкинулась на березі ріки” [Ю. Д. Гжимайло].

163. Берегéлі – с., Кр, Вес. Варіанти н.: Берегелинцы (1899), Берегелинці (1926), Берегелі (1946). Локативна н., в основі якої – ГТ берегелі (див. № 162).

164. Берегéлі – с., Ск, Нем. Варіанти н.: Берегелинцы (1618), Beregielincze (1744), Берегели (ХІХ ст.), Берегелі (1926). Н. – див. № 163. Колишній варіант н. мав значення „люди, які живуть на берегелях”.

165. Бережáнка– с., Хм, Пед. Варіанти н.: Woytowce (1668), Войтовцы (1805), Війтівці (1926), Бережанка (1946). Колишня н. мотивована апелятивом війт зі значенням „міський голова і голова колегії суддів; сільський староста” [Б. Д. Грінченко]. Див. також № 680. Сучасна н. – локативна, в основі якої – ГТ берег зі значенням „схил гори, низовина біля річки” [СУМ]. Пор. також бережина – „прибережжя, берег; берегова трава, берегове сіно” [Б. Д. Грінченко], „пологі береги річок із сіножатями” [М. Т. Янко], бережняк „зарості на березі річки; гілля та шматки дерева, викинуте на берег річки водою” [Б. Д. Грінченко].

166. Бережáнка– с.,Чм, Бжа. У кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. – вол. ц. Варіанти н.: Berezanki (1630–1650), Brzezanki (1661), w Berezance (1765), Бережанка (1805), Бережанка Чемеровецкая (1893), Бережанка Друга (1960). Н – див № 165. З метою розрізнення однойменних пос. у різні часи використовували ад’єктонім та порядковий числівник.

167. Берéжинці – с., Тф, Брж. Варіанти н.: Березинці (1579), Бережинцы (1681), Berežiencze (1789), Бережницы (1850), Бережинці (1926). Етимологічні гіпотези: 1) за часів Данила Галицького на території сьогоднішнього с. були встановлені охоронні пости, які оберігали м. Данилів [М. І. Теодорович]; 2) від ГТ берег (див. № 165); 3) від флоролексеми береза, оскільки с. розташоване біля річки, на берегах якої знаходився березовий гай [І. А. Стасюк]. На нашу думку, в основі н. – найменування мешканців (бережинці – „мешканці бережини”); пор. також ос. н. Береза (1489).

168. Берездів – с., Сл, Брд. Перша згадка у 1520 р. [Подільські вісті. – 2000. – 12 грудня]. Із 1795 до 1923 р. – вол. ц.; у 1923–1924 та 1935–1959 рр. – рай. ц. Із 1546 до 1926 р. – міст. Варіанти н.: Берездовъ (1586), мьстечкоБерездовское (1623), Berezdowo (1775),Berezdow (1781), Берездово (1855), Берестовъ (1861), м. Берездів (1926). За переказами, н. походить від флоролексеми береза або берест у значенні „верхня кора берези з якої виготовляють дьоготь” [Б. Д. Грінченко]. На нашу думку, в основі н. – іменування власника.

169. Берездíв – с., Сл. Зареєстроване у 1926 р. як частина міст. Берездів, з яким було об’єднане у 40-х рр. ХХ ст. Трансойконімна н.

170. Берездíв Цвіт– х., Сл. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Берездів. Варіанти н.: Берездовскій-Цвhтъ (1899), Берездів цвіт (1926). Н.-сл.-сп. складається з ойконіма й апелятива з частковим емоційно-експресивним забарвленням (див. № 4906).

171. Берездíвський райóн – адміністративно-територіальна одиниця, яка існувала в 1923–1924 та 1935–1959 рр. Центр – с. Берездів (Сл.). У складі району в 1947 р. нараховувалося 25 сільрад та 36 н. п. Загальна площа становила 500 кв. км. Н. складається з ад’єктоніма і АГТ район (див. № 49).

172. Берéзенський – х., Пл. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Велика Березна. Варіанти н.: Березенскійцерковный (1899), Березенскій-Церк. х. (1911), Березенський (1926). В основі н. – субстантивований ад’єктонім, ускладнений посесивним прикметником.

173. Берéзенсько-Лабýнський– х., Пл. Як н. п. Березенско-Лабунскій зареєстрований у 1910 р. між селами Велика Березна і Лабунь. Локативна н.-сл.-сп., у якій поєднано два ад’єктоніми.

174. Берéзенщина – х., Пл. Існував у XIX – на поч. XX ст. Локативна відмікротопонімна н., в основі якої – флоролексема береза.

175. Берéзенщина Залíвська– ур., Пл. Існувало у ХІХ – на поч. XX ст. Варіанти н.: Березенщина Залhвской (1899), Березенщина Залhвская (1911). Локативно-посесивне сл.-сп., що складається з мікротопоніма та прізвища землевласниці.

176. Берéзина – с, Вл, Пах. Як ур. зареєстроване у 1899 р. Відновлене у ІІ пол. ХХ ст. Відмікротопонімна н., в основі якої – апелятив берéзина зі значенням „березове дерево; березовий ліс” [Б. Д. Грінченко].

177. Березина – ур. біля с. Косиківці (Нв), у якому знайдено залишки трипільських пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 176.

Предыдущая 1 2 3 456 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 Следующая