ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

СЛОВНИК ТОПОНІМІВ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 33 страница

2959. Миколáївка– с., Сс, Пла. Варіанти н.: Mikolaiowka (1661), д. Николаевка (1905), Миколаївка (1926). Імовірно, в основі н. – ім’я першого поселенця; пор. ос. н. Миколай (1398).

2960. Миколáївська Юридúка– присілок, Хм. Як н. п. існував у кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. біля с. Миколаїв. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та АГТ юридика – „передмістя або частина міста, де жила шляхта, яка не визнавала місцеву владу, суд” [С. Д. Бабишин], „маєтки одного власника” [Б. Д. Грінченко].

2961. Миколáївський– фільварок, Хм. Існував як Николаевский у ІІ пол. ХІХ ст. біля с. Миколаїв. Локативна н., мотивована ад’єктонімом.

2962. Микýлин – с., Пл, Мкн. За деякими джерелами, с. відоме з 1084 р. [С. Д. Бабишин]. Перша згадка у літописі – у 1169 р. як „д. Микулин Заславского уезда” [А. М. Андріяшев]. Варіанти н.: Mikulin (1570), Микулинцы (1589), Микулины (1593), Микулинъ (1855), Микулин (1926). Відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Микула (1054).

2963. Микýлинський – х., Пл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Микулин. Варіанти н.: фільв. Микулинскій Полев. (1911), Микулинський (1926). Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

2964. Мúнківка– х., Хм. Як н. п. зареєстрований на поч. ХІХ ст. Детальніші відомості відсутні. Етимологія н. невідома; можливо, відантропонімна н.

2965. Мúньківці – с., Дн, Мин. Відоме з XV ст. Із 1637 р. до 40-х рр. ХХ ст. – міст. З ІІ пол. ХІХ ст. до 1923 р. – вол. ц., у 1923–1931, 1935–1959 рр. – рай. ц. Варіанти н.: Минковцы (1530), Minkofce (1630–1650), Minkowce (1765), Минкивци (1808), Миньківці (1926). За переказами, с. заснував який Минько [В. С. Прокопчук]. Патронімічна н.; пор. ос. н. Минко, Минька (1281), Мина, Минко (1333).

2966. Мúньківці – с., Сл, Мин. Варіанти н.: село Менковского (1543), Менковское (1545), Мыньковцы (1618), Менковцы (1623), Миньковцы (1782–1783), Minkowce (1889), Маньковцы (1910), Миньківці (1926), Міньківці (1946). Посесивна н.: пос. належало отаманові Овдійцю Менковському [М. І. Теодорович]. Див. також № 2965.

2967–2970.Миньковéцька дáча 1, 2, 3, 4– ліс. ст. (4), Дн. Як н. п. зареєстровані у 1926 р. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма, апелятива у значенні АГТ і диференційного числівника.

2971. Миньковéцький дендропáрк– парк. Розташований біля с. Миньківці (Дн). Закладений у 1958–1960 рр. [ППХ]. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та ГТ.

2972. Миньковéцький райóн – адміністративно-територіальна одиниця, яка існувала у 1923–1931 і в 1935–1959 рр. Центр – с. Миньківці (Дн.). У складі району в різні роки нараховувалося: 24 сільради та 57 н. п. (1926), 24 сільрад та 44 н. п. (1946). Загальна площа становила 400 кв. км. Н. складається з ад’єктоніма і АГТ район (див. № 49).

2973. Миржíївка– с., Нв, Глі. Варіанти н.: w Mirzejuwce (1765), Merjowce (1784), Mierzeiowka (1787), Mirzejowka (1789), Мерживка (1800), Мержевка (1805), Mierzyiowka (1820), Мариевка (1962), д. Мержиевка (1893), Миржіївка (1926). Посесивна н.; див. – поміщики Мержіївські [АЮЗР].

2974. Ми́рівка – р., п. Корчика л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; на межі Житомирської і Хмельницької областей. Варіант н.: Мировка [СГУ]. Емоційно-експресивна н.; пор. мир – „мирне, спокійне” [ССУМ].

2975. Мúрівка – с., Вл, Фед. Відоме з 1629 р. [О. І. Баранович]. Варіанти н.: Niemirowszy (1789), Нeмиринцы (1899), Немиринці (1925), Мирівка (1969). Колишня н. – патронімічна відантропонімна, пор. ос. н. Немhра (1349), Немира (1412), Немиря (1444). Сучасна н. – емоційно-експресивна, мотивована апелятивом мир.

2976. Мúрне – с., Із, Тлж. Існує з І пол. ХХ ст. Варіанти н.: Сталінна (1946), Мирне (1969). Колишня н. – меморіальна, в честь Й. В. Сталіна; сучасна н. – див. № 2975.

2977. Мúрнів – с., Із. Існувало на поч. ХХ ст. як Мирновъ. Відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Мир, Мирослав, Миролюб, Ладимир [М. О. Демчук]; див. також – поміщики Мировські [АЮЗР].

2978. Миролю́бне – с., Ск, Мрл. Варіанти н.: Pohorelya (1517), Погорhла (1545), Погорела (1593), Погорила (1618), Погоріла І (1629), Погорhла(я) Высшая (1850), Великое Погорелое (ІІ пол. ХІХ ст.), Вища-Погоріла (1926), Миролюбне (1969). Колишня н. – квалітативна: можливо, с. виникло на місці спаленого татарами пос. Варіант н. ускладнювався локативним або квалітативним прикметниками. Сучасна н. – емоційно-експресивна.

2979. Мирóнівка –с., Яр. Існувало у І пол. ХХ ст., приєднане до с. Магнишівка. Відантропонімна н.; пор. ос. н. Мирон (1595).

2980. Мирýтин – с., Сл, Мрт. Варіанти н.: Myrutin (1583), Мірутин (1629), Мирюдино (1816), Мирюдин (1855), Mirutyn (1889), Мирутинъ (1892), Мирюши (1921), Мирутин (1926). Відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Мирута (1596).

2981. Мирýтин Гай – ур., Сл. Як н. п. Мирутинъ Гай зафіксований у ІІ пол. ХІХ ст. Н.-сл.-сп. складається з ойконіма та ГТ.

2982. Мислібóри –с., Нв. У 50-х рр. ХХ ст. приєднане до с. Кружківці. Варіанти н.: Myslibory (1820), д. Мыслиборы (1893), Мислібори (1926). Відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Мислобор, Мислибор (1261).

2983. Мисловá – с., Вл, Кпч. Відоме з 1629 р. [О. І. Баранович]. Варіанти н.: Mыслова (1855), Mislowa (1887), Мисловая (1906), Мислова (1925). Посесивна відантропонімна н.; пор. ос. н. Миславъ (1437).

2984. Мислóвічі– група хуторів, Др. Існувала у І трет. ХХ ст. біля смт. Вовковинці. Варіанти н.: х. Мысловича (1905), Мисловічі (1926). Посесивна н., в основі якої – прізвище власника.

2985. Мисля́тин – с., Із, Мис. Варіанти н.: Mыслятин (1534), Mыслятын (1857), Myslatyn (1889), Мислятин (1926). Відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Мыслята [М. Я. Морошкін].

2986. Мистисько – ур. біля с. Велика Кужелева (Дн), у якому знайдено залишки давнього пос. За легендою, тут було м. Кружель [І. С. Винокур]. В основі н. – місцевий ГТ зі значенням „залишки давнього міста”.

2987. Мисюрівка– с., Сс, Івк. Варіанти н.: Muszurowka (1661), Misiurowka (1784), Mysiorowka (1787), Мисюровка (1855), Мисиоровка (1898), Мисюрівка (1926), Місюрівка (1938). Ймовірно, в основі н. – прізвисько першого поселенця; пор. ос. н. Мисюра (1618).

2988. Мисюрівка – ур. біля с. Тарасівка (Яр), у якому знайдено курган [І. С. Винокур]. Н. – див. № 2987.

2989. Мúтинці – с., Кр, Мит. Варіанти н.: Житинцы (1593), Mытинцы (1618), Mytyncze (1728), Митинцы (1855), Митинці (1926). За М. І. Теодоровичем, тут був митний пункт, де збирали податок за перевіз товарів. На нашу думку, патронімічна н.; пор. ос. н. Мита (1565), Митко (1499).

2990. Мúтківці– д., Із. Існувала у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Клубівка. Варіанти н.: Мытковцы (1855), Митківці (1926). Відантропонімна посесивна н. (див. № 2989).

2991. Мúтківці– с., Лт, Мтк. Варіанти н.: Mythcowcze (1493), Мытки (1597), Mithkowcze (1530–1542), Митковцы (1530–1542), Mytki (1611), Mytkowce (1641), Мытковцы (1862), Митківці (1926). Посесивна н.: можливо, власниками пос. були поміщики Митки (ІІ пол. XV ст.); пор. ос. н. Митко (1451). Див. також ГТ мит – „застава, місце збору податків” [С. Д. Бабишин].

2992. Митлéвича – х., Пл. Існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. як Митлевича. Генітивна посесивна н.

2993. Мúтник – ур., Сл. Існувало на поч. ХХ ст. як Мытныкъ. Відмікротопонімна н., мотивована апелятивом митник – „той, хто збирає мито” [Б. Д. Грінченко].

2994. Митницька корчма– корчма, Гр. Фіксувалася як н. п. у XVIII–XIX ст. Варіанти н.: kor. na Mytnicy (1784), Мытницкая корчма (1893). Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма й апелятива у значенні АГТ.

2995. Митниця – ур. біля с. Буйволівці (Яр), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. В основі н. – апелятив зі значенням „митний двір” [Б. Д. Грінченко].

2996. Михáйлівка – с., Дн, Мих. Знайдено залишки городища і валу, де, за переказами, існували села Яруга і Луговина, зруйновані колись татарами. У кінці XVІ ст. один із врятованих мешканців якогось с. на прізвисько Свистун заснував нове пос. Варіанти н.: Swistowka (1661), w Michaluwce, seu Swistuwce (1765), Michalowce (1784), Michalowka (1789), Михаловка (1800), Михалевка (1855), Михайловка (1888), Михайловка (Яругская) (1889), Михалівка (1926), Михайлівка (1946). Н. колишніх пос. мотивовані ГТ яр та луг. В основі другої н. – прізвисько першого поселенця. За переказами, після татарської навали один із мешканців скликав уцілілих людей свистом, а потім заклав с. Свистівка [В. С. Прокопчук]. Сучасна н. – посесивна: у 1720 р. поміщик Михайло Маковецький збудував у с. замок [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський].

2997. Михáйлівка – с., Із, Дер. Варіанти н.: кол. Михайловка (1899), Михайлівка (1926). У колонії проживали переважно німці, значно менше чехів, поляків, євреїв та українців. Посесивна відантропонімна н.; пор. ос. н. Михайло (1350).

2998. Михáйлівка – с., Сл, Брд. Як н. п. зареєстроване у 1956 р. Відантропонімна н. (див. № 2997), мотивація якої невідома.

2999. Михáйлівка – с., Чм, Лтв. Варіанти н.: д. Слоб. Михалполь (1862), посел. Михайловка, Михайловка Жабинецкая (1893), д. Михалевка (1905), Михайлівка (1926). Посесивна н., в основі якої – ім’я власника. Н. ускладнювалася ад’єктонімом (див. № 1426).

3000. Михáйлівка – с., Яр, Мих. Із 1605 р. до 40-х рр. ХХ ст. – міст. З ІІ пол. ХІХ ст. до 1923 р. – вол. ц., у 1923–1959 рр. – рай ц. Варіанти н.: Mikithincze (1424), Mykyczyncze (1493), Микытинцы (1530), Mikijtynce, Mykytynce (1630–1650), Michalpole alias Mykitynce (1668), Mikitynce (1781), Michalpol (1784), Михалполь (1792), Михальполь (1830), Михалпіль (1926), Михайлівка (1946), Михайловка (1976). Колишня н. – патронімічна; пор. ос. н. Микита (1458). Друга н. – посесивна: у XVІІІ ст. с. стало власністю Михайла Ревуського [В. К. Гульдман].

3001. Михáйлівка – х., Яр. Існував у І пол. ХХ ст. як х. Казимирецький, Михайлівка, приєднаний до с. Виноградівка. Обидві н. – відойконімні (див. № 1882, 3000).

3002. Михáйлівський парк– парк. Розташований у с. Михайлівці (Дн), між пасмами невеликих гір. Закладений у ІІ пол. ХІХ ст. Площа – 15 га [ППХ]. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та ГТ.

3003. Михáйлівський райóн – адміністративно-територіальна одиниця, яка існувала у 1923–1959 рр. Центр – с. Михайлівка (Яр.). У складі району в різні роки нараховувалося: 19 сільрада та 79 н. п. (1926, Михалпільський район), 20 сільрад та 29 н. п. (1946). Загальна площа становила 400 кв. км. Н. складається з ад’єктоніма і АГТ район (див. № 49).

3004. Михáйлівці – с., Кр, Млв. Відоме з XV ст. Варіанти н.: Михалковъцы (1593), Михаловцы (1753), Mihajlowszy (1789), Михайловцы (1855), Михайлівці (1926). Патронімічна н.: власниками пос. були поміщики Михайловські [АЮЗР]; пор. ос. н. Михайло (1350).

3005. Михайлóвський– х., Нв. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Глибочок. Посесивна н.

3006. Михайлю́чка – с., Шп, Мхл. Засноване на поч. ХІХ ст. [ІМІС]. Варіанти н.: д. Михайлючка (1899), Михалючка (1906). Посесивна н., в основі якої – прізвисько власниці (михайлючка – дружина Михайла).

3007. Михáлків– х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Маниківці. Посесивна н.

3008. Михáлківці– с., Яр, Мон. Варіанти н.: Mychalkowcze (1493), Михалковцы (1530), Michaka (1630–1650), Michalkowce (1661), Михайловцы (1888), Михалківці (1926). Патронімічна н., мотивована антропонімом; пор. ос. н. Михалко (1215).

3009. Михáлпільська Юридúка– передмістя, Яр. Як н. п. зареєстроване у кінці ХІХ – на поч. ХХ ст. біля с. Михайлівка. Варіанти н.: Юридика (1893), Михалпольская Юридика (1914). Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та АГТ (див. № 2960).

3010. Михальча – ур. біля с. Радівці (Др), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Відантропонімна н.

3011. Михúринська помíщицька дáча – дача, Тф. Існувала як н. п. у ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Михаринская (1855), Михиринецк. помhщ. дача (1899), Михир. помhщ. дача (1906), Михиринская помhщ. дача (1911). Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма, прикметника з відтінком присвійності та апелятива у значенні АГТ.

3012. Михúринська церкóвна дáча – дача, Тф. Існувала у кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Михиринецкая церк. дача (1899), Михир. Церк. дача (1906), Михиринская церковная дача (1911). Н. – див. № 3011.

3013. Михирúнці – с., Тф, Мхр. Засноване на поч. ХVІ ст. князем К. Острозьким [М. І. Теодорович]. Варіанти н.: Macharyncy (1545), Махаринцы (1545), Михиринцы (1582), Махаринъцы (1593), Мехеринцы (1850), Михаринцы (1855), Micherzynce (1885), Михеринцы (1906), Михирынцы (1911), Михиринці (1926). Посесивна н. у формі патронімічної; див. – поміщики Махаржинські [АЮЗР].

3014. Мúхівка– с., Дн, Смо. Варіанти н.: Michnikowcze (1583), Mnichowka (1765), д. Мниховка (1805), Мніхівка (1926), Міхівка (1938), Михівка (1946), Миховка (1979). За переказами, пос. належало Смотрицькому домініканському кляштору (мнихам) ще у 1375 р. [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]; пор. мних – „монах” [ЭСРЯ]. Можливо, н. відантропонімна; пор. ос. н. Миха (1100), Михно (1194).

3015. Мúхля – с., Із, Лют. Варіанти н.: с.Михолская (1520), Михля (1629), Michla (1889). Відантропонімна посесивна н., пор. ос. н. Михлей, Михлевич [АЮЗР], Михлик [Б Д. Грінченко].

3016. Мúхнів – с., Із, Мхн. За деякими джерелами, с. засноване у ХІІІ ст. [Радянське Поділля. – 1983. – 4 лютого]. У 1796–1923 рр. – вол. ц. Варіанти н.: Михнов (1563), Михновъ (1855), Michnow (1889), Михнів (1926). Етимологічні гіпотези: 1) біля с. було місце, з якого передавали різні відомості за допомогою сигналів, зокрема махали списами, тобто „місце, звідки махали” [Подільські вісті. – 1996. – 19 березня]; 2) с. було засноване князівським дружинником Михном (скорочена форма імені Михайло), який загинув у бою з татарами у ХІІІ ст. [Радянське Поділля. – 1983. – 4 лютого], що більш імовірно, пор. ос. н. Михно (1194).

3017. Михнíвка – с., Тф, Мхн. Варіанти н.: Михнович (1563), Михновка (1583), Михновновка (1681), Mihnowka (1883), Михнівка (1926). Відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Михно (1194), Д. Михневич [АЮЗР].

3018. Михункú –с., Лт, Гре. Варіанти н.: Michunki (1661), Michunki Lesne (1668), Michunki Lasowe (1784), Michuki Lasowe (1787), Михунки (1805), Миханки (поч. ХІХ ст. ), Michunki Lasowie (1820), пос. Михунки Лесовые (1862), Міхунки Лісові (1926). Етимологія н. невідома; можливо, родова н.; пор. ос. н. Миха (1100). Н. ускладнена локативним прикметником.

3019. Михункú Польовí –х., Лт. Існував із XVІІ до 30-х рр. ХІХ ст. Варіанти н.: Michunki Polne (1668), Michunki Polowe (1784), Michunki (1787), Михунки (1862). Трансойконімна н., ускладнена локативним прикметником.

3020. Мичýлинці – посілок, Км. Як н. п. Мичулинцы (Miczulince) зареєстрований у 1829 р. Детальніші відомості відсутні. Етимологія невідома; можливо, н. мотивована антропонімом.Міжгíр’я – с., Бл, Сив. Відоме з 1629 р. [О. І. Баранович]. Варіанти н.: Волосское (1739), Волоское (1878), Wloskoe (1889), Волоске (1926), Міжгір’я (1946). Колишня н. мотивована етнонімом: можливо, с. було захистом для волохів, які тікали за межі Польщі [М. Трипольський]. В основі сучасної н. – ГТ міжгір’я зі значенням „ущелина; долина між двома горами” [Т. А. Марусенко].

3021. Мілівці –с., Км, Слр. Варіанти н.: Myleyowcze (1493), Милевцы (1530), Miliowcze (1578), Milowce (1661), Mielowce (1789), Мелевцы (1800), Мілівці (1926). Етимологічні гіпотези: 1) в основі н. – прізвище поміщика Міляновського, який був власником с.; 2) н. мотивована ос. н. Мил, Міл, який міг бути першим поселенцем [Прапор Жовтня. – 1973. – № 63]. Імовірніше, патронімічна н.; пор. ос. н. Мил, Милець (1552), Мілій (1574).

3022. Мілютинці – посілок, Лт. Як н. п. зареєстрований у ІІ чв. XVІІІ ст. біля смт. Меджибіж. Детальніші відомості відсутні. Відантропонімна н. (можливо, патронімічна); пор. ос. н. Милюта (1563).

3023. Міляєво – ліс. ст., Нв. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Посесивна н.

3024. Міськá дачá – ліс. ст., Лт. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Локативно-квалітативна н.-сл.-сп. (прикметник та апелятив у значенні АГТ).

3025. Міськí хуторá – хут., Лт. Існували у І трет. ХХ ст. біля смт. Летичів. Локативно-квалітативна н.-сл.-сп. (прикметник та АГТ).

3026. Місюрівка – х., Вн. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Покутниці. Посесивна відантропонімна н., мотивована ос. н. Мисюра (1618).

3027. Міхáлівка – х., Нв. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Іванівка. Посесивна відантропонімна н.

3028. Міцівцí –с., Дн, Міц. Варіанти н.: Horodiscze, als Stare Trichowcze (1565), Городище, или Стар. Триховцы (1565), Miczowcze (1583), Horoduscze, Mukarowce seu Antiqua Trichowce (1599), Miczuce (1630–1650), Micowce alias Stare Horodyszcze (1661), w Micowcach (1765), Myczowce (1775), Myciowce (1787), Моцовцы (1800), Мицовцы (1805), Mycowce (1820), Мицевцы (1862), Міцівці (1926), Мицівці (2008). Перша н. – локативна: с. розташоване на місці давнього городища [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]. Друга н., на нашу думку, – патронімічна, яка ускладнювалася квалітативним прикметником. За переказами, результатом злиття двох слів став новий варіант н.: с. Тріхівці – Стріхівці. Сучасна н. – посесивна: після татарського спустошення пос. відновив поміщик Міцовський [АЮЗР]; див. також ос. н. Mycz (1493).

3029. Млáки– с., Дн, Гут. Відоме з поч. ХХ ст. Варіанти н.: Хутор Млакы (1905), х. Млаки (1914). Н. мотивована ГТ млака – „заболочена місцевість, трясовина; заливний луг; неродюча мочариста місцевість” [Б. Д. Грінченко].

3030. Млаки – ур. біля с. Скипче (Гр), у якому знайдено залишки п’яти курганів [І. С. Винокур]. Н. – див. № 3029.

3031. Млин – млин, Сл. Зафіксований як н. п. Мельница у ХІХ ст. біля м. Славута. Квалітативна н., в основі якої – апелятив зі значенням АГТ: у давнину млини були основним джерелом збагачення землевласників та заможних селян, тому їх будували і поселяли біля них своїх робітників. Так виникали пос. з подібними н. [С. Д. Бабишин].

3032. Млин – млин, Шп. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Брикуля. Варіанти н.: прис. Мельница (1911), Млин (1926). Н. – див. № 3031.

3033. Млин – х., Вн. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Зіньків. Н. – див. № 3031.

3034. Млинéць – х., Гр. Існував у кінці ХІХ – І пол. ХХ ст.; у 1956 р. приєднаний до с. Клинове. Варіанти н.: Млинець (1893), Млинці (1926), Млинець (1946). Мотивація н. невідома; можливо, дериват від АГТ млин (див. № 3031).

3035. Млинівка –р., п. Ушиці л. Дністра; початок у с. Велика Побійна, тече через с. Лисець (Дн), гирло поблизу с. Тимків (Нв). Варіант н.: Mlynowka [СГУ], „Без назви, довжиною 11 км” [КРВУ]. Н. походить від гідрографічного терміна млин і утворена шляхом його суфіксації.

3036. Млинóк– х., Лт. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Грушківці. Н. – див. № 3031.

3037. Млинцí– х., Гр. Існував у кінці ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Чорниводи. Варіанти н.: односелья Черноводские млынки (1893), Млинці (1926). Перша н. – локативна-квалітативна (ад’єктонім та АГТ), друга н. – див. № 3034.

3038. Млишкú – ур., Сл. Існувало як н. п. Млышки на поч. ХХ ст. Відмікротопонімна н., можливо, мотивована антропонімом. Пор. млиця – „лоша, що народилося в пору цвітіння ранньої гречки” [ЕСУМ].

3039. Мовчанú – с., Кр, Щиб. Варіанти н.: Молчанов (1593), Молчаны (1753), Molczany (1789), Мольчаны (ІІ пол. XIX ст.), Мовчани (1926). Родова н.; пор. ос. н. Молчанъ (1495).

3040. Могила – курган біля с. Новосілка (Гр), у якому знайдено залишки давнього поховання [І. С. Винокур]. Н. – топонімізований ГТ зі значенням „могильний насип; курган” [Б. Д. Грінченко]; „високий насип на місці давнього поховання” [СУМ].

3041. Могила – ур. біля с. Копачівка (Др), у якому знайдено курган [І. С. Винокур]. Н. – див. № 3040.

3042. Могúла– х., Гр. Як н. п. Mogila зареєстрований у 1784 р. біля с. Дахнівка. Детальніші відомості відсутні. Н. – див. № 3040.

3043. Могилíвка– висілок, Дн. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Могилівка. Трансойконімна н.

3044. Могилíвка– с., Дн. У 1958 р. приєднане до м. Дунаївці. Варіанти н.: w Mohyluwse (1765), Mohulowka (1784), Mohylowka (1789), Могилевка (1805), Могилівка (1926). Етимологічні гіпотези: 1) н. мотивована апелятивом могила: у 1661 р. тут відбулася велика битва з татарами [С. Д. Бабишин]; 2) в саду спадкоємців графа Герасимовича був великий курган, могила, а село, що виникло поруч, назване Могилівка [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]; 3) н. вказує на місцезнаходження – пос. розташоване на Могилівському поштовому шляху [П. П. Семенов]. Достовірним є і відантропонімне походження н.

3045. Могилки – ур. біля с. Бубнівка (Гр), у якому знайдено залишки давнього кургану [І. С. Винокур]. Плюральна н., в основі якої – ГТ могила (див. № 3040).

3046. Могилки – ур. біля с. Гришки (Др), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 3045.