ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

СЛОВНИК ТОПОНІМІВ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 32 страница

Предыдущая 28 29 30 31 32 33 343536 37 38 39 40 41 42 43 Следующая

2870. Мани́лівка – р., п. Бужка л. Південного Бугу; протікає через с. Манилівка, Миколаїв (Хм). Варіант н.: Маниловка [СГУ]. Можливо, відойконімна н. (див. № 2871).

2871. Манúлівка– с., Хм, Мик. Варіанти н.: Manilowka (1784), Маниловка (1800), Малиновка (1862), Манилівка (1926). Посесивна відантропонімна н.; пор. ос. н. Манило ← Емануїл, Manilo (1462).

2872. Манівцí – с., Кр, Мнц. Варіанти н.: можливо, Манєв (1463), Маневцы (1593), Маніовцы (1618), Maniowszy (1789), Маневецъ(ХІХ ст.), Манівці(1926). Етимологічні гіпотези: 1) н. походить від сл.-сп. іти манівцями; 2) за наказом князів Острозьких їхні слуги заманювали сюди людей для поселення [Ю. Д. Гжимайло]. Пор. ГТ манець – „місце, яке легко руйнується течією” [Е. М. Мурзаєв]; манівці – „кружний, обхідний шлях” [СУМ]. На нашу думку, патронімічна н.; пор. ос. н. Маня (1115), Манецъ, Маниславъ (1302), Манєвичъ (1487), Мана (1495).

2873. Мануїльський райóн – адміністративно-територіальна одиниця, яка існувала у 1960–1962 рр. Центр – с. Мануїльське (Святець) (Тф.). У 1962 р. нараховувалося 14 сільрад, 2 смт. та 53 села. Загальна площа становила 700 кв. км. Н. складається з ад’єктоніма (див. № 4029) і АГТ район (див. № 49).

2874. Маня́́тин – с., Сл., Ман. Варіанти н.: Манятин (1629), Maniatyn (1890), Монятин(1926). Відантропонімна посесивна н., пор. ос. н. Маня (1115), Манята [ЕСЛГН].

2875. Марачíвка – с., Сл, Мрч. Перша згадка – у 1520 р. [Трудівник Полісся. – 1998. – 13 жовтня]. Варіанти н.: Марачувка (поч. ХІХ ст.), Марачевка (1855), Maraczowka (1889), Марачовка (1906), Марачівка(1926). Можливо, н. вказує на першого поселенця; пор. ос. н. Марач (1115).

2876. Марéлівка– призаводгосп, Яр. Існував у кін. ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Соснівка. Варіанти н.: фольв. Куявская Марилевка (1898), Морелівка (1926). Можливо, відантропонімна н.; пор. також мореля – „абрикос” [Б. Д. Грінченко]. Варіант н. ускладнювався ад’єктонімом.

2877. Маринчукíв – х., Тф. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Святець. Посесивна н.

2878. Маркéвічі –хутори, Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля смт. Вовковинці. Посесивна н.

2879. Мáрків – х., Лт. Як н. п. зареєстрований у 1862 р. біля с. Марківці. Відойконімна н.

2880. Мáрківка – с., Др, Гат. Варіанти н.: Maydan Hatianski (1784), Maydan Hatnianski (1787), Майдан Хатнянский (1805), Майдан (Марковка) (1862), Марківка, Майдан-Марківський (1926). Колишня н.-сл.-сп. складалася з АГТ й ад’єктоніма (див. № 865, 2753). Сучасна н. – відантропонімна; пор. ос. Марко (1369).

2881. Мáрківка – с., Др. Як н. п. Марковка зафіксоване у 1992 р. Трансойконімна н.

2882. Мáрківці – с., Кр, Ктж. Варіанти н.: Markowcze (1517), Маркавцы (1618), Warkowce (1630), Markowce (XVIII ст.), Марковцы (1855), Марківці(1926). На нашу думку, відантропонімна посесивна н.: у 1629 р. посесором с. був Андрій Маркович [О. І. Баранович]; пор. також ос. н. Марко (1369).

2883. Мáрківці – с., Лт, Грб. Варіанти н.: Марковцы (1530), Markowcze (1565), Markowce (1630–1650), Markowce Lasowe (1784), Макаровцы (1898), Марківці (1926). Патронімічна н.; пор. ос. н. Марко (1369). Варіант н. ускладнений локативним прикметником.

2884. Мáрківці – с., Шп, Сбз. Варіанти н.: Марковцы (1589), Мурковцы (поч. ХІХ ст.), Markowce (1889), Марківці(1926). Н. – див. № 2882.

2885. Маркóва Грéбля – х., Шп. Існ. у ХІХ – І трет. ХХ ст. Варіанти н.: ур. Маркова гребля (1899), х. Маркова Гребля(1910). Відмікротопонімна н.-сл.-сп., що складається із присвійного прикметника та ГТ.

2886. Марксóн– фільварок, Дн. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Зеленче. Посесивна відантропонімна н.

2887. Мартúни – д., Із. Існувала у ХІХ – І трет. ХХ ст. Варіанти н.: Мартынье (1816), Мартыное(1899), Мартини(1926). Відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Мартинъ (1377).

2888. Мартúнівка –зал. ст., Хм. Існує з І трет. ХХ ст. Варіанти н.: з. б. 110 верста Проскурівської лінії (1926), Мартыновка (1992). Трансойконімна н. Колишня н. – локативне числівниково-прикметниково-іменникове сл.-сп.

2889. Мартúнівка –с., Ск, Вшн. Варіанти н.: Мартыновка (1855), Martynowka (1887), Мартиновка (1899), Мартинівка(1946). Відантропонімна посесивна н.: пос. належало поміщикам Мартиновським (АЮЗР).

2890. Мартúнівка –с., Хм, Пед. Варіанти н.: Martinowka (1661), Martynowka (1668), Martynkowce (1787), Мартинковцы (1805), Martynowce (1820), д. Мартыновка (1862), Мартинівка (1926). Можливо, н. вказує на першого поселенця; пор. ос. н. Мартин (1377).

2891. Мартúнівсько-Церкóвний – х., Пл. Як н. п. Мартиновско-Церковный зареєстрований у 1899 р. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та прикметника із присвійним забарвленням.

2892. Мартúнківці –с., Гр, Кур. Варіанти н.: Martynkowcze (1493), Martinkowce (1565), Martinkocze (XVI ст.), w Martynkowie (1765), w Martynkowcach pod Satanowem (1789), Мартинковцы (1805), Мартыновка (поч. ХІХ ст.), Мартинківці (1926). Патронімічна н., мотивована ос. н. Мартин, Мартинко. Варіант н. локалізувався ойконімом.

2893. Мартинковецьке озеро – став на р. Збруч біля с. Мартинківці (Гр) [С. Д. Бабишин]. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та ГТ.

2894. Мархлíвка – с., Гр. Відоме з кін. ХІХ ст., у 1956 р. приєднане до м. Городок. Варіанти н.: выс. Мархлевка (1893), Мархлівка (1926). Етимологія невідома, можливо, відантропонімна н.

2895. Мархлíвка (Бувша казьонна частина) – с., Гр. Існувало у І трет. ХХ ст. біля с. Мархлівка. Перша н. – трансойконімна; друга – квалітативне сл.-сп.

2896. Мархлíвка (Ксéндзова Слобíдка) – с., Гр. Існувало у І трет. ХХ ст. біля с. Мархлівка. Трансойконімна н. Паралельна н. – присвійний прикметник (див. № 2360) та АГТ (див. № 4147).

2897. Мáрченко – х., Шп. Існував у кін. ХІХ ст. В основі н. – прізвище власника.

2898. Мар’я́́нівка – колонія, Шп. Заснована у 1840–1860-х рр. німецькими переселенцями як посіл. Марьяновка. Детальніші відомості відсутні. Відантропонімна посесивна н.

2899. Мар’я́нівка – с., Км. У 50-х рр. ХХ ст. приєднане до с. Врублівці. Варіанти н.: Marіanowka (1820), д. Марьяновка (1862), д. Мариановка (1905), Мар’янівка (1926). Відантропонімна н.; пор. ос. н. Марьян [М. Я. Морошкін].

2900. Мар’я́нівка – с., Тф, Свт. У 1960 р. села Мар’янівка Перша, Мар’янівка Третя і Кривчики об’єднано під н. Мар’янівка [І. А. Стасюк]. Варіанти н.: Maryanowka (1789), х. Марьяновка (1855), І Мар’янівка (1926), Мар’янівка Перша (1946). Н., очевидно, вказує на першого поселенця; пор. ос. н. Марьян [М. Я. Морошкін]. Варіант. н. ускладнювався числівником, що відрізняє інші н. пос. з такою ж н.

2901. Мар’я́нівка – с., Хм, Чоо. Варіанти н.: Marіanowka (1668), Марьяновка (1889), предм. Марияновка (1893), Мар’янівка (1926). Н. – див. № 2899.

2902. Мар’я́нівка – с., Чм, Гук. Варіанти н.: Maryanowka (1775), Мариановка (1805), Марияновка (серед. ХІХ ст.), Марьяновка (1855), Марияновка Гуковская (1888), Марьяновка Гуковская (1893), Мар’янівка (1926). Посесивна н.: с. засноване поміщицею Маріанною Стржалковською [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]. Ойконім локалізувався ад’єктонімом.

2903. Мар’я́нівка – х., Пл. Існував у XVІІІ–ХІХ ст. Варіанти н.: ур. Марьянъ (1720), Marian (1765), Маріанъ (1888), Марьяновка (1899). Посесивна н.: за переказами, при розподілі землі між спадкоємцями князів Любомирських їхня західна частина перейшла до якоїсь Мар’яни (див. також № 2899).

2904. Мар’я́нівка Дру́га – с., Тф. У 1960 р. приєднане до с. Воронівці. Варіанти н.: Волица, Волица Вороновецкая (1583), Мариановка (XVII ст.), фольв.Маріяновка (1876), ІІ Мар’янівка (1926), Мар’янівка Друга (1946). Н.-сл.-сп. складається з диференційного числівника та ойконіма (див. № 2900). Колишня н. – ойконімізований АГТ (див. № 760), ускладнений ад’єктонімом (див. № 790).

2905. Мар’я́нівка Трéтя – с., Тф. Існувало у І пол. ХХ ст. У 1960 р. об’єднане разом із селами Мар’янівка Перша і Кривчики під назвою Мар’янівка. Варіанти н.: ІІІ Мар’янівка (1926), Мар’янівка Третя (1946). Н.-сл.-сп. складається з диференційного числівника та ойконіма (див. № 2900).

2906. Масівцí– зал. ст., Хм. Існує з І трет. ХХ ст. Варіанти н.: з. б. 73 верста Проскурівської лінії (1926), Масивцы (2000). Трансойконімна н. Колишня н. – локативне числівниково-прикметниково-іменникове сл.-сп.

2907. Масівцí– с., Хм, Мас.. Варіанти н.: Masyowcze (1493), Massowcze (1530–1542), Масовцы (1530–1542), Maczofce (1630–1650), Masiowce (1661), Masijowce (1789), Масиовцы (1855), Мацевцы, Масевцы (1889), Масіовці (1926), Масівці (1946), Масивцы (1956). Патронімічна н.; пор. ос. н. Маско, Масько (1438).

2908. Мáслівка– висілок, Вл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Зелена. Відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Масло (XV ст.).

2909. Мáсовий – х., Пл. Існував у XIX – на поч. XX ст. як Массовый. Мотивація н. невідома. Пор. прикметник масовий – „такий, у якому беруть участь широкі маси, велика кількість людей” [СУМ].

2910. Матвíйківці– с., Гр, Нвс. Варіанти н.: Matwiykowce (1730), Matwieykowce (1775), Матвейковцы (1805), Матвійківці (1926). Патронімічна н., мотивована ос. н. Матвій, Матвійко (1479).

2911. Матíрка – р., л. Дністра; між рр. Колота й Жван; протікає через с. Любомирівка і Маціорськ, гирло біля с. Рудківці (Нв). Варіанти н.: Maciurska, Materska, Meterska, Boryczow, Материнская, Барычова, Боричова, Метерская, Борщова, Матерка, Матюрская (1825), Борщова [СГУ]. Довжина – 18 км [КРВУ], Найменування, імовірно, походить від діалектної назви коноплі матірка – „конопля, що дає насіння” і, очевидно, пов’язана з культивуванням її на берегах річки [Б. Грінченко, М. Т. Янко]. Паралельна н. – також флористичного походження (див. № 340).

2912. Мáтушки– х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Буцневе. Посесивна н.; пор. матушка – „попадя; ігуменя, начальниця в монастирі” [Б. Д. Грінченко].

2913. Мáтчин – фільварок, Пл. Існував на поч. ХХ ст. як Матчинъ. Посесивна відантропонімна н.; пор. ос. н. Матчин (1500).

2914. Махарúнці – с., Ск, Кжв. Варіанти н.: Махаринцы (1545), Михиринъцы (1593), Мехержинцы (1855), Maharyncze (1890), Мехиринцы (1899), Махаринці (1946). Патронімічна н.; пор. ос. н. Маха, Махни. Див. також – дворяни Махаржинські [АЮЗР].

2915. Махлачíв– х., Км. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Рихта. Посесивна н.

2916. Махнóв – х., Пл. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Заруддя. Варіанти н.: ур.Махнова (1855), Махновка (1910), Махнов (1926). Відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Махно, Махнов.

2917. Махно́ва – р., п. Хомори л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра (Пл) [СГУ]. Відойконімна н. (див. № 2916).

2918. Мацéвицька – ферма, Ск. Існувала як н. п. Мацевичская у ХІХ ст. біля с. Великі Мацевичі. Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

2919. Мацéвицька – ферма, Ск. Існувала у ХІХ ст. біля с. Великі Мацевичі. Варіанти н.: Мацевецкая (1850), Мацевичская (1855). Н. – див. № 2918.

2920. Мацéвицька – ферма, Ск. Існувала як н. п. Мацевичская у ХІХ ст. біля с. Малі Мацевичі. Н. – див. № 2918.

2921. Мацéвицька Трáктова Корчмá – корчма, Ск. Існувала як н. п. у ХІХ – на поч. XX ст. біля с. Великі Мацевичі. Варіанти н.: Мацевичская (1855), Мацевичска тр. корчма (1899), Мацевичская Трактовая Корчма (1911). Локативно-квалітативна н.-сл.-сп., що складається з ад’єктоніма та сл.-сп. у значенні АГТ.

2922. Маціóрськ– с., Нв, Віл. Відоме із XVІ ст. [Наддністрянська правда. – 1965. – № 37]. Варіанти н.: Macierskie (1607), Maciwskie (1784), Maciorskie (1787), Мациорск (1805), Maciorsk (1820), Матерская (1862), д. Мациорское (1893), Мациорская (1911), Маціорське (1926), Маціорськ (1946). В. Олембовський давню н. Мастіроке мотивує проживанням тут умільців, майстрових людей [Наддністрянська правда. – 1991. – № 4]. Імовірніше, це трансформована відгідронімна н.; пор. р. Маціорська, Метерська, Матірська, притока Дністра [Наддністрянська правда. – 1991. – № 138].

2923. Мáцьківці– с., Хм, Шар. Варіанти н.: Maczkocze (1583), Maskowce (1668), Mackowce (1784), Мацьковцы (1789), Мацевцы (1805), Myszkowce (1820), Мацковцы (1862), Майковцы (1898), Мацьківці (1926). У 60-і рр. XІV ст. пос. володів шляхтич Мацько Лазаренко [Радянське Поділля. – 1970. – № 222]; пор. ос. н. Мацко (1404).

2924. Мацьков’яни– х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Красносілка. Посесивна н.

2925. Машúнно-Трáкторна Стáнція – селище, Гр. Існувало у середині ХХ ст., у 1957 р. приєднане до м. Городок. В основі н. – ойконімізована н. підприємства.

2926. Медвéді – х., Пл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Блидні. Посесивна н.; пор. ос. н. Медвhдь (1495). Див також № 2927.

2927. Медвéдівка –р., п. Бовванця л. Збруча л. Дністра; протікає через с. Медведівка, Качуринці (Вл). Варіанти н.: Medwedówka, Медвhдовка, Медведовка [СГУ]. Названо, очевидно, за поширення в минулому на узбережжях річок ведмедів. Слово ведмідь відоме в західноукраїнських говорах як медвідь [М. Т. Янко]. Пор. також рос. діал. медведка – „рів, що близько підходить до дороги” [Л. Т. Масенко]. Див. також № 2929.

2928. Медвéдівка – р. (Хмельницька обл). Варіант н.: Медвhдовка [СГУ]. Місцезнаходження гідрооб’єкта не локалізоване. Можливо, п. Муховця п. Хомори л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через с. Велика Медведівка (Кр), Великі Пузирки (Із). Н. – див. № 2927.

2929. Медвéдівка – с., Вл, Бок. Засноване у XVІ–XVІІ ст. [М. В. Симашкевич]. Варіанти н.: Медведовка (1800), Medwedowka (1820), Медведевка (1862), Медведівка (1926). Етимологічні гіпотези: 1) н. мотивована прикметником ведмежий, який вживався на позначення глибинних і глухих місць у лісі: пос., які виникали в таких місцях, могли називатися Медвежі, звідси й Медведівка [С. Д. Бабишин]; 2) в основі н. – прізвище власника або засновника пос.; пор. ос. н. Медведь (1446); 3) н. відгідронімного походження (див. № 2927). На нашу думку, найбільш вірогідним є останнє припущення.

2930. Медвéдівський церкóвний – х., Шп. Існував у ХІХ – на поч. XX ст. Варіанти н.: хуторъ Медвhдовск. церковний (1899), Медвhдовскій церк. (1911). Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та прикметника з присвійним значенням.

2931. Медвéдівщина – х., Шп. Як н. п. Медвhдовщина існував на поч. ХХ ст. Локативна відойконімна н. (див. № 511).

2932. Меджúбіж – смт., Лт. Відоме з ХІІ ст. [Є. І. Сіцінський]. Міст. – з 1366 р., за іншими джерелами, – з 1593 р. Із 1924 р. – смт. У І пол. XVІ ст. – повіт. ц., із ІІ пол. ХІХ ст. – вол. ц., у 1923–1958 рр. – рай. ц. Варіанти н.: Межибье (Межибоуже) (1146), Мечибие (1147), Межибжие (1148), Межбужье (1148), Можебож (1148), Межибожие (1227), Межибож (1332), Myedzyboz (1518), Międziboz (1570), Międzyborz (1612), Medziboze (1630–1650), Medzybos (1674), Medziboz (1685), pod Międzybozem (1687), Medzibozo (1696), Międzubož (1720), Меджибож (XVІІ ст.), Медзибез (1792), Межибор (1793), Менжибож (1800), Меджибуж (1804), Мендзыборж (Międzyborz) (1820), Менджибож (1828), Менджибожье (1876), Меджибож, Межибужье, Менджибож (1889), посіл. м. т. Меджибіж (1926). Локативна відгідронімна н.; див. р. Південний Буг і притока Бужок [СГУ].

2933. Меджибізький повíт – адміністративно-територіальне утворення, яке існувало в І пол. XVI ст. Центр – міст. Меджибіж. У 1530 р. в повіті нараховувалося 60 пос. До 1542 р. об’єднано із Летичівським повітом [АЮЗР]. Більш детальна інформація відсутня. Локативна н., що складається з ад’єктоніма та АГТ повіт (див. № 1040).

2934. Меджúбізький райóн – адміністративно-територіальна одиниця, яка існувала у 1923–1958 рр. Центр – смт. Меджибіж (Тф.). У складі району в різні роки нараховувалося: 18 сільрад та 35 н. п. (1926), 20 сільрад, 1 смт. та 23 села (1946). Загальна площа становила 500 кв. км. Н. складається з ад’єктоніма і АГТ район (див. № 49).

2935. Медзóльського – х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Зяньківці. Генітивна посесивна н.

2936. Медúсівка – с., Тф, Гав. Варіанти н.: Медишовка (1562), Miodusowka (1583), Міодусовка (1583), Медосовка (1596), Медисовка (1629), Medyszowka (1789), Мидисовка (1855), Медусовка (ІІ пол. ХІХ ст.), Медисівка (1926). За І. А. Стасюком, н. походить від апелятива медоси – „медонос, якого було багато у цій місцевості” або від ос. н. Медис, що більш імовірно. Не виключено, що н. посесивна, оскільки є інформація, про воєводу вітебського Карла Медошовського (XVI ст.) [АЮЗР].

2937. Медобори – скелясті, дуже розчленовані гірські пасма на заході Подільської височини, які беруть початок на сході Львівської області, перетинають Тернопільську і Хмельницьку і своїми південно-східними відрогами виходять до Дністра. Учені виводять н. від іллірійського Medu-Baris – „міжболоття або міжріччя” [М. Т. Янко], проте не виключено і пряме значення топоніма – „гори, покриті лісами, у яких є багато бджіл, що збирають мед”.

2938. Медцí – с., Кр, Вмд. Варіанти н.: Мицы (1593), Meidszy (1789), Метцы (1855), Мецы (ІІ пол. ХІХ ст.), Медцы (1899), Медці (1926). Ю. Д. Гжимайло вважає, що н. походить від апелятива мед: люди розводили бджіл у дуплах дерев, збирали і продавали мед. Покупці запитували: „Мед продають ці?”. На нашу думку, родова н., пор. ос. н. Медъ, Мединський [АЮЗР].

2939. Межелíски – колонія, Із. Існувала у кін. ХІХ – І трет. ХХ ст. Варіанти н.: кол. Межилhски (1899), Межелески (1921), Межеліски (1926). Тут проживали переважно поляки і чехи. Локативна н., мотивована ГТ міжлісся – „територія між лісами”.

2940. Межигíр– присілок, Км. Як н. п. зареєстрований у 1898 р. біля с. Межигір. Трансойконімна н.

2941. Межигíр– с., Км, Скл. Засноване у 20-х рр. ХІХ ст. поміщиком Рожаловським як фільварок під н. Рожалівка [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]. Варіанти н.: д. Рожаловка, Межигор (1862), пос. Межигор, Межигорье, Рожаловка (майже втрачене)(1893), Межигір (1926). Колишня н. – посесивна. Сучасна н. вказує на місцезнаходження пос.; пор. ГТ міжгір’я – „місце, простір між горами; межигір’я, ущелина, провалля, розколина” [СУМ].

2942. Межилíсся – ур., Пл. Як н. п. Межелhсье існувало у ІІ пол. ХІХ ст. Н. – див. № 2939.

2943. Межирудки – ур. біля с. Ріпинці (Км), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Локативна префіксально-суфіксальна н. (див. № 3926).

2944. Мéзінці– с., Км. Як н. п. Mezince зареєстроване у 1630–1650 рр. біля с. Нефедівці. Детальніші відомості відсутні. Патронімічна н.

2945. Мелáнія– х., Дн. Фіксувався з ІІ пол. ХІХ ст. біля с. Чаньків, у 1956 р. знято з обліку населених пунктів. Варіанти н.: д. Фольв. Милания (1862), кор. Мелания (1893), фольв. Миления (1911), Меланія (1926). В основі н. – ім’я власниці; пор. ос. н. Меланія (1627). Н. ускладнювалася АГТ.

2946. Мéльник– х., Вн. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Великий Олександрів. Посесивна н.; пор. мельник – „власник млина або той, хто працює в млині; мірошник” [СУМ].

2947. Мéльник– х., Хм. Фіксувався на поч. ХІХ ст. і у І трет. ХХ ст. біля с. Стуфчинці. Варіанти н.: Mielnikow dwur (1820), Мельник (1926). Н. – див. № 2946.

2948. Мéльник– х., Яр. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Коритна. Н. – див. № 2946.

2949. Мéльника– окреме господарство, Сс. Як н. п. зареєстроване у 1926 р. Генітивна посесивна н.

2950. Мéльники (За Мéльниками)– висілок, Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Доброгорща. Паралельні н.: перша – посесивна, друга – локативна (див. № 2946).

2951. Мéльникове – х., Шп. Як н. п. існував у ІІ пол. ХІХ ст. Н. – див. № 2946.

2952. Мережвíнського– х., Хм. Існував у кінці ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Гречани. Варіанти н.: Хутор Мержвинського (1893), Мережвінського (1926). Генітивна посесивна н.

2953. Микúтин – х., Км. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Каштанівка. Посесивна н.

2954. Микúтин-Ліс – ур., Шп. Існувало у ІІ пол. ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Микитинъ лhс (1899), Микитинъ-Лhсъ (1906). Н.-сл.-сп. складається з відантропонімного прикметника та ГТ.

2955. Микúтинці – с., Яр, Мих. Варіанти н.: Mikitynce (1661), Mykitynce (1784), Никитинцы (1805), Макитинцы (1862), передм. Микитинці (1926). Патронімічна н.; пор. ос. н. Микита (1458).

2956. Микúтич – х., Сл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Миньківці. Посесивна н.

2957. Миклашí – с., Бл, Млш. Варіанти н.: Миклашовцы (1518), Миклаши (1681), Miklasze (1884), Миклаші (1926). М. І. Теодорович вважає, що правильна н. – Мык-Ляше, тобто „тікай, ляше”, бо важко було ляхам завоювати сусідні данилівські укріплення. На нашу думку, патронімічна н.; пор. ос. н. Миклашъ (1500).

2958. Миколáїв– с., Хм, Мик. Засноване у серед. XVІ ст. Із 1720 р. до 40-х рр. ХХ ст. – міст.; з ІІ пол. ХІХ ст. – вол. ц. Варіанти н.: Mikolajow (1720), Николаево (1769), Mukolajow (1789), Миколаев (1792), Николаев (1793), Миколаїв (1926), Миколаїв-Проскурівський (1933). Посесивна н: пос. заснував магнат Микола Синявський [АЮЗР]. Варіант н. ускладнювався ад’єктонімом.

Предыдущая 28 29 30 31 32 33 343536 37 38 39 40 41 42 43 Следующая