ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

СЛОВНИК ТОПОНІМІВ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 37 страница

Предыдущая 33 34 35 36 37 38 394041 42 43 44 45 46 47 48 Следующая

3320. Озера – ур. біля с. Івахнівці (Чм), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Плюральна н., похідна від ГТ.

3321. Озеро – ур. біля с. Вишнівчик (Чм), у якому знайдено залишки трипільських пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 3320.

3322. Окíп – с., Бл, Мкв. Варіанти н.: Ксенженцы (1791), Ксенжинцынъ(Окопы) (1855), Ksiażęcin (1872), Okopy (1886), Ксіонженцынъ (1891), Ксенжинцы (1921), Окіп (1926). Етимологічні гіпотези: 1) окіп – це місце захоронення поляків, якими Б. Хмельницький „орав землю”; 2) в окопах сиділи козаки Б. Хмельницького [М. І. Теодорович]; 3) окопом або окописьком у народі називають єврейське кладовище [Радянське село. – 1971. – 25 травня]; 4) іноді окопами називали городище [С. Д. Бабишин] або рів із земляним насипом [О. К. Данилюк]. Пор. також ГТ окописько – „крутий берег” [Т. А. Марусенко]; „вал з ровом” [Б. Д. Грінченко]. Згодом шляхта перейменувала с. на Княжин, але н. не прижилася. Можливо, це видозмінений ойконім Ксенжинці. Колишня н. – посесивна.

3323. Окóп – х., Із. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Чепці. Н. – див. № 3322.

3324. Око́пи – р., л. рукав Смілки л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра (Шп). Варіанти н.: Окопы, Окопъ (СГУ). Н. – див. № 3322.

3325. Окопи – ур. біля смт. Чемерівці (Чм), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 3322.

3326. Óкунівський млин– млин, Гр. Як н. п. зареєстрована у 1893 р. Н.-сл.-сп. складається із присвійного прикметника (пор. ос. н. Окунь) та АГТ. Див. також р. Окунь, притока Тернави [СГУ].

3327. Óкунь –потік, л. Тернави л. Дністра; гирло нижче р. Шатава; протікає біля с. Китайгород (Км). Варіанти н.: Okun, Okon, Окунъ, Окун (СГУ). Н. мотивована зоолексемою окунь. Можливо, відойконімна н. (див. № 4761).

3328. Оледе́рня –р., зафіксована у 1967 р. (Лт) (СГУ). Місцезнаходження гідрооб’єкта не ідентифіковане. Етимологія н. невідома.

3329. Олексáндрівка – с., Гр, Юрн. Варіанти н.: д. Александровка (1862), Олександрівка (1926). В основі н. – ім’я власника пос. [Прапор Ілліча. – 1975. – № 85].

3330. Олексáндрівка – с., Гр. Як н. п. зафіксоване у 1992 р. між селами Олександрівка і Тарасівка. Трансойконімна н.

3331. Олексáндрівка – с., Гр. Як н. п. зафіксоване у 1992 р. між селами Олександрівка і Калинівка. Трансойконімна н.

3332. Олексáндрівка – с., Сс, Пла. Відоме з поч. ХХ ст. Варіанти н.: д. Александровка (1905), Олександрівка (1926). Посесивна відантропонімна н.

3333. Олексáндрівка – х., Пл. Існував у ХІХ – поч. ХХ ст. як Александровка. Н. – див. № 3332.

3334. Олексáндрівка-Берéзина – ур., Тф. Існувало на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Александрова-Березина (1906), Александровка-Березина (1911). Н.-сл.-сп. складається з відантропонімного деривата (імовірно, посесивного характеру) та ГТ (див. № 176).

3335. Олексáндрівський – х., Вл. Існував як Александровский у І трет. ХХ ст. біля с. Авратин. Відантропонімна посесивна н.

3336. Оле́на – р.,п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через с. Денисівка (Бл). Місцезнаходження гідрооб’єкта не локалізоване. Можливо, л. Семенівки п. Горині...Варіант н.: Елена (1890) [СГУ]. Мотивація н. невідома; пор. оленка – „жук-рогач; жук-олень” [ЕСУМ].

3337. Олéнівка– с., Км, Скл. Засноване у 1758 р. поміщиком Богушем [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]. Варіанти н.: w Olenuwce (1765), Helenowka (1787), Олоневка (1800), Феленовка (1805), Геляновка (1857), Геленовка (середина ХІХ ст.), Геленовка, Еленовка (1893), Голеневка (1914), Оленівка (1926). Посесивна н. меморіального характеру: с. назване іменем дружини поміщика Богуна – Гелени [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський].

3338. Олешúн– с., Хм, Оле. Варіанти н.: Holyschyn (1493), Голышин (1530), Oleszyn (1784), Олешин (1805), Олешов (поч. ХІХ ст.). За Ф. К. Левицьким, н. Голешин, Голиші вказує на крайню бідність селян. На нашу думку, посесивна н.; пор. ос. н. Голеш, Голиша (1115).

3339. Олéшківці– с., Хм, Жуч. Варіанти н.: Oleszkowcze (1471), Олешковцы (1542), w Oleszkowcach (1765), Олешківці (1926). Патронімічна н.; пор. ос. н. Олєшко (1368), Олешко (1386).

3340. Олíйники – с., Тф, Олй. Відоме з 1571 р. [І. А. Стасюк]. Варіанти н.: Олейникъ (1855), Алейники (серед. ХІХ ст.), Olejniki (1886), Олейники (1899), Олійники (1926). За М. І. Теодоровичем, н. мотивована прізвиськом кустарів-ремісників, які займалися олійним промислом, так званих олійників; пор. ос. н. Олейникъ (1643). Можливо, родова н.

3341. Олíйники – х., Пл. Існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. як Олейники. Н. – див. № 3340.

3342. Олíйницька – ферма, Тф. Існувала у ХІХ ст. біля с. Олійники як Олейникская. Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

3343. Олу́ча – р., бас. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через с. Мончинці (Кр). Можливо, те саме, що й Деснівка. Варіант н.: Ołucza [СГУ]. Етимологія н. невідома. Можливо, в основі ГТ лука, тобто олуччя – „територія навколо луки”.

3344. Óльгин – х., Ск. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Вища Погоріла. Варіанти н.: Ольгинъ (ІІ пол. ХІХ ст.), Григоровецкій хут. “Ольгинъ” (1911), Ольгин (1926). Посесивна н. Варіант н. ускладнювався ад’єктонімом та АГТ.

3345. Ольховá – х., Із. Існував у кін. ХІХ ст. Квалітативна н., мотивована флоролексемою вільха; пор. р. Ольховка, притока Случі [П. Л. Маштаков].

3346. Ольховéць– посілок, Нв. Як н. п. (частина с. Вільховець) зареєстрований у 1914 р. Трансойконімна н.

3347. Ольшáнка – х., Сл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Красносілка. Н. мотивується флоролексемою вільха (діал. ольха, ільха) – „рід дерев і кущів із родини березових”; вільшúна – „вільховий гай” [С. Д. Бабишин, Б. Д. Грінченко].

3348. Онáцьківці – с., Пл, Онц. Варіанти н.: Однаковцы (1593), Onachowcie (1602), Онацьковцы (1850), Онацьківці (1926). Патронімічна н.; пор. ос. н. Онацько (1473).

3349. Онáцьківська – ферма, Пл. Зафіксована як н. п. Онацковская у ХІХ ст. біля с. Онацьківці. Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

3350. Онúшківці – с., Шп, Вшк. Відоме із 1629 р. [О. І. Баранович]. Варіанти н.: Онишковцы (1855), Oniskowcze (1883), Онышковцы (1892), Онышковецъ (1910), Онишківці (1946). Відантропонімна посесивна н.: за переказами, поселення належало селянину Онисиму [М. І. Теодорович]; пор. ос. н. Онишка (1495), Онисим (1370).

3351. „Орáч”– колгосп, Др. Як н. п. зареєстрований у 20-х рр. ХХ ст. Метафорична н. із символічним значенням.

3352. Ордúнці – с., Тф, Орд. Варіанти н.: Юридинъцы (1593), Ордынцы (1618), Hordynce (1775), Ordynce (1784), Ординцы (1850), Ординці (1926). Етимологічні гіпотези: 1) колись у лісі було пос., мешканців якого вирізали татари, а новоутворене с. назвали Ординці [М. І. Теодорович]; 2) ординцями називали визволених із татарсько-турецької неволі бранців [С. Д. Бабишин]; 3) н. мотивована ГТ зі значенням „болото, трясовина” [В. Даль]: с. розташоване у заболоченій місцевості [І. А. Стасюк]; 4) н. мотивована ос. н. Орда [Д. Г. Бучко], що більш імовірно, пор. також ос. н. Ординецъ (1389).

3353. Орúнин– с., Км, Орн. Із 1701 р. до 40-х рр. XX ст. – мiст.; за іншими джерелами – із 1506 р. Із кін. XIX ст. до 1923 р. – вол. ц., у 1923–1959 рр. – рай. ц. Варіанти н.: Horynin (1430), Ozyryn (1493), Orinin (1570), Orynin (1661), Орынин (1800), Оринин (1862). С. Д. Бабишин виводить н. від ГТ гора: пос. розташоване на схилах горбів. Більш імовірно, що н. посесивна відантропонімна [Прапор Жовтня. – 1973. – № 120]; пор. ос. н. Орина (1500).

3354. Орúнинська збíрна ліснá дáча – ліс. ст., Км. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма, квалітативного прикметника та апелятива у значенні АГТ.

3355. Орúнинська ліснá дáча – ліс. ст., Км. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Н. – див. № 3354.

3356. Орúнинський райóн – адміністративно-територіальна одиниця, яка існувала у 1923–1959 рр. Центр – с. Оринин (Км.). У складі району в різні роки нараховувалося: 20 сільрад та 32 н. п. (1926), 26 сільрад, 1 смт. та 33 села (1946). Загальна площа становила 500 кв. км. Н. складається з ад’єктоніма і АГТ район (див. № 49).

3357. Орíхівка – с., Ск, Вчр. Варіанти н.: Орhховка (1855), д.Орховка (1850), Ореховка (1921), Оріхівка (1926). За С. Д. Бабашиним, с. виникло біля насаджень горіхів. На нашу думку, відантропонімна посесивна н.; див. – дворяни Ореховскі [АЮЗР]; пор. ос. н. Орhхъ (1495).

3358. Орлúнці – с., Шп, Рож. Варіанти н.: Новоселица-Лабунская (1589), Новоселиця (1946), Орлинці (1969). В основі колишньої н. – композит (АГТ і квалітативний прикметник) та ад’єктонім. Сучасна н. мотивована зоолексемою: можливо, колись тут водилися степові орли [С. Д. Бабишин].

3359. Орлинéцький – фільварок, Кр. Існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. біля с. Котюржинці. Варіанти н.: Орлинцы (серед. ХІХ ст.), Орлинецкій (1911). Відойконімна н (див. № 2851).

3360. Орлів Горб – ур. біля с. Горбасів (Лт), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Н.-сл.-сп. складається із присвійного прикметника і ГТ.

3361. Осúкове– с., Др, Кал. Відоме з поч. ХХ ст. Варіанти.: д. Осыкова (1915), Осикове (1918–1920), х. Осиково (1926), Осиковое (1979). Н. вказує на розташування пос. біля осикового лісу [С. Д. Бабишин].

3362. Осúновий міст– ліс. ст., Вн. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Відмікротопонімна н.

3363. Осипцóв – х., Пл. Існував у кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Осинцевъ (1899), Осипцовъ (1906). Посесивна н.

3364. Оси́ра – р., л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через с. Северини (Ск). Варіанти н.: Осыра, Носира, Osira (СГУ).Довжина – 20 км [КРВУ]. Етимологія н. невідома. Можливо, в її основі – зоолексема носар (див. варіант н.) зі значенням „йорж, бубир” [ЕСУМ].

3365. Осúчник – ур., Сл. Зафіксований біля с. Кам’янка у 1855 р. як Осичникъ. В основі н. – ГТ осичник – „осиковий ліс або гай” [Б. Д. Грінченко].

3366. Ослáмiв – с., Вн, Осн. У кін. XIX – на поч. XX ст. – вол. ц. Варіанти н.: Заслав’є (XV ст.), Ослав’є (XVII ст.), Oslonow (1661), Oslаmow (1781), Aslamow (1789), Осламов (1805), Осламово (1862), Осламiв (1926). Етимологічні гіпотези: 1) поміщик, який подарував с. своєму синові, називав пос. „осла мого”; 2) монголо-татарська орда знищила місто Заслав’я, вцілілі мешканці побудували свої оселі біля притоки Дністра Вербової або Говіркої і назвали с. Осламів; 3) пос. засноване переселенцями з Галичини, із сіл Оселя, Чорні і Білі Ослави [М. С. Яцишин]. На нашу думку, н. посесивна, в основi якої – антропонiм Ослон, Ослам; пор. ос. н. Осел (1183).

3367. Остáпківці– с., Гр, Ост. Варіанти н.: Ostapowci (1450), Ostapkowcze (1493), Остаповцы (1530), Ostapkofce (1630–1650), Ostapkowce (1661), Астаповцы (1855), Остапківці (1926). Патронімічна н., в основу якої – ім’я засновника пос. [Ф. К. Левицький]; пор. ос. н. Остап (1229), Остапко (1446).

3368. Остапковéцький– фільварок, Гр. Як н. п. зареєстрована у 1898 р. біля с. Остапківці. Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

3369. Остáшки – зал. ст., Хм. Існує з І трет. ХХ ст. Варіанти н.: з. б. 110 верста Шепетівської лінії (1926), Осташки (1992). Трансойконімна н. Колишня н. – див. № 1205.

3370. Остáшки – с., Хм, Ост. Відоме з XV ст. Варіанти н.: Ostaszkowcze (1578), Ostaszki (1661), Ostraszki (1787), Осташки (1805). Родова або патронімічна відантропонімна н.; пор. ос. н. Осташко (1366).

3371. Острúківці – с., Ск. Імовірно, на поч. ХХ ст. об’єднане із с. Самчики. Варіанти н.: Ostrejkowze (1517), Остринцы (1545), Острыковцы (1618), Остриковцы(1855),Островковцы (1899). Можливо, н. патронімічна; пор. ос. н. Острийко, Острецъ (1495). Не виключено, що ойконім мотивований ГТ острів зі значенням „ділянка суші, що різко виділяється на фоні решти місцевості” [СУМ].

3372. Острів – ур. біля с. Аркадіївці (Хм), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. В основі н. – ГТ (див. № 3371).

3373. Острівчáни– с., Км, Ход. Засноване у ХІІІ–XIV ст., відоме з 1460 р. [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]. Варіанти н.: Ostrowczyncze (1530–1542), Ostrowczynce (1661), w Ostrowczanach (1765), Островчане (1800), Островчаны (1862), Острівчани (1946). І. В. Гарнага пов’язує н. з особливістю розташування пос: острівчани – „поселенці на острові” Див. також ГТ острів – „ділянка землі, яка чимось відрізняється” [Е. М. Мурзаєв].

3374. Острови – ур. біля с. Сокіл (Км), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Плюральна н. (див. № 3373).

3375. Острóвського – х., Пл. Як н. п. Островскаго зареєстрований у 1899 р. Генітивна посесивна н.

3376. Острóзький повíт –адміністративно-територіальне утворення, яке існувало з кінця XV ст. до 1923 р. Центр – м. Кременець. У складі повіту в 1887 р. нараховувалося 192 пос., 40 тис. мешканців. Повіт ділився на три стани, серед яких два – Ганнопільський та Ляховецький – були розташовані на території сучасної Хмельниччини; до їхнього складу входили Ганнопільська, Довжанська, Кривинська, Кунівська, Ляховецька, Перерослівська, Плужненська, Уніївська та Хоровецька волості (всього у повіті було 14 волостей) [А. Забєлін]. Н. складається з ад’єктоніма і АГТ повіт (див. № 1040).

3377. Остроне́ць – р., л. Смілки л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра (Шп). Варіант н.: Остронецъ(СГУ). Можливо, н. мотивована прикметником гострий зі значенням „швидкий” [О. С. Стрижак].

3378. Острóпіль – х., Ск. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. Варіанти н.: Остропольский (1855), Остропольщина (1906), Остропальщина (1911), Остропіль (1926). Трансойконімна н. (див. № 4336).

3379. Острóпільський луг – ур., Ск. Як н. п. Остропольскій лугъ існувало на поч. ХХ ст. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та ГТ.

3380. Острóпільський райóн – адміністративно-територіальна одиниця, яка існувала у 1935–1959 рр. Центр – с. Остропіль (тепер – Старий Остропіль, Ск). У складі району в 1946 р. нараховувалося 27 сільрад та 38 н. п. (1946). Загальна площа становила 400 кв. км. Н. складається з ад’єктоніма і АГТ район (див. № 49).

3381. Острóпільський х. Миколáївської цéркви – х., Ск. Існував у кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Николаевской Церкви (1899), Остропольскій х. Николаевс. церкви (1911). Н.-сл.-сп. з локативним і посесивним значеннями.

3382. Острóпільський х. Преображéнської цéркви – х., Ск. Існував у кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Преображенской Церкви (1899), Остропольскій х. Преображ. церкви (1911). Н. – див. № 3381.

3383. Отрокíв– с., Нв, Отр. Варіанти н.: Отроковичи (1611, можливо, н. стосується іншого пос.), Otrokow (1765), Отроков (1805), Островок (поч. ХІХ ст.), Отроків (1926). Посесивна н.; пор. ос. н. Отрок (1203). Див. також отроки – „молоде покоління, діти; княжі слуги” [О. А. Купчинський].

3384. Отрокíвський– фільварок, Нв. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Отроків. Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

3385. Охóцького– х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Бережанка. Генітивна посесивна н.

3386. Охрíмiвцi – с., Вн, Охр. Варіанти н.: Охрємовцы (1463), Ochrymowcze (1493), Охримовцы (1530), Okrinofce (1630–1650), Ohrymowce (1784), Охремовцы (поч. XIX ст.), Охримовская (1857), Охремевцы (1884), Охримiвцi (1926), Охрiмiвцi (1938). Патронімічна н.; пор. ос. н. Охрiм (1392).

3387. Очерети́нка – р., п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра. Зафіксована у 1887 р. [СГУ]; місцезнаходження точно не локалізоване. Можливо, це р, що протікає через с. Плесна, Пліщин (Шп). Довжина – 14 км [КРВУ]. Відфлоролексемна н., яка вказує на тип навколишньої рослинності; пор. очеретянка – „співучий птах” [Б. Д. Грінченко], ГТ очеретяник – „місце в озері, поросле очеретом” [О. К. Данилюк].

3388. Очерéтянка – х., Кр. Існував у ХІХ ст. біля с. Мальованка як Очеретьянка. Н. – див. № 3387.

3389. Очерéтянка – х., Сл. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Голики. Варіанти н.: д. Очеретянка (1848), Oczeretiana (1889), Очеретяна (1906), с.Очеретянь(1910). Відгідронімна н.: (див. № 3387).

3390. Очкóвського – х., Пл. Як н. п. Очковскаго зареєстрований у 1899 р. Генітивна посесивна н.

3391. Ошýка – р., л. Збруча л. Дністра; між рр. Рудка і Муха; протікає через с. Гречана (Вл), Липівка, Бубнівка, Курівка (Гр). Варіанти н.: Oszuka, SzukajWoda,Очука, Oczuka, Ушука. Гідронім мотивований давньослов’янським ошую у значенні „ліва притока” [М. Т. Янко]. Див. також № 4699. Паралельна н. включає до свого складу апелятив вода та віддієслівний компонент квалітативного забарвлення (вказує на невеликі розміри гідрооб’єкта).

3392. Павлúківці – с., Вл, Пав. Варіанти н.: Pawlikowce (1765), Paulikowce (1784), Павликовцы (1800), Павлюковцы (1855), Павликівці (1926). Патронімічна н.; пор. ос. н. Павєл (1368).

3393. Пáвлин – х., Із. Існував на поч. ХХ ст. Посесивна н.

3394. Павлóвича – х., Кр. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Воскодавинці. Генітивна посесивна н.

3395. Павлóві кринúці– заказник. Розташований біля с. Нефедівці (Км). Площа – 6 га [ППХ]. Відмікротопонімна н., що складається із присвійного прикметника і ГТ.

3396. Павлю́чин – р., п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через н. п. Старий Кривин, Новий Кривин, Нетішин (Сл). Варіант н.: Pauluczyn [СГУ]. Посесивна відантропонімна н.

3397. Падунóве – ур., Пл. Існувало у ХІХ ст. біля с. Котюржинці. Варіанти н.: Падуни (1855), Падуново (1899). Посесивна н.

3398. Пакунá– х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Педоси. В основі н. – прізвище власника у формі родового відмінка однини.

3399. Паліїв ліс – ліс біля смт. Віньківці (Вн), у якому знайдено залишки д.- р. пос. [І. С. Винокур]. Н.-сл.-сп. складається із присвійного прикметника і ГТ.

3400. Пáльчинці – с., Вл, Авр. Варіанти н.: Palczynczu (1583), Пальчинце (1850), х.Пальчинцы (1906), Пальчинки (1921), Пальчинці (1926). Патронімічна н.; пор. ос. н. Палка [Д. Г. Бучко], Пальчикъ (1509).

3401. Панáсівка –с., Дн, Вор. Варіанти н.: Panasowka (1661), Panasuwka (1784), Panaszowka (1787), Панасовка (1805), Панасевка (1889), Пакасівка (1926), Панасівка (1946). Етимологічні гіпотези: 1) в основі н. – ім’я хлопця, якого вбили в лісі; 2) від імені першого забудовника чи власника [В. С. Прокопчук]; пор. ос. н. Панас (1387).

3402. Панівéцька дáча – ліс. ст. Км. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма й апелятива у значенні АГТ.

3403. Панівéцька корчмá – корчма, Км. Як н. п. зареєстрована у 1893 р. Н. – див. № 3402.

3404. Панівéцька лісовá дачá– заказник. Розташований біля с. Цибулівка (Км). Площа – 1000 га [ППХ]. Н. – див. № 3402.

3405. Панівецькі Поля – ур. біля с. Шутнівці (Км), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма і ГТ.

3406. Панівцí – с., Км, Пан. Із 1565 р. до XVII ст. – міст. Варіанти н.: Panyowcze (1469), Panyowcze Superius (1493), Паневцы (1530), Panofce (1630–1650), z Wysznych Paniowiec (1661), w Paniowcach, Paniowcach Murowanych (1765), Paniowce Marowane (1775), Панковцы (1800), Wielisze Paniowce (1820), Вер. Паневцы (серед. ХІХ ст.), Вер. Паноевцы (Паневцы) (1889), Паневцы Верхние (1893), Верхні Панівці (1926), Вер. Пановцы (1956), Панівці (1967). За І. В. Гарнагою, в основі н. – антропонім Пан як ім’я чи прізвисько першого поселенця або його нащадків [Прапор Жовтня. – 1973. – № 141]; пор. ос. н. Пан (1495), можливо, похідне від Панкратій, Пантелеймон. Н. ускладнювалася локативним прикметником.

3407. Пáнська– гора, Чм. Розташована у заказнику „Івахновецькі товтри” [ППХ]. Н. – субстантивований прикметник із посесивним значенням (можливо, переносним).

3408. Пáнська Долúна – х., Кр. Існував у І пол. ХХ ст. У 1939 р. приєднаний до м. Красилів [Красилівський вісник. – 2000. – 14 вересня]. Н.-сл.-сп. складається із посесивного прикметника і ГТ

3409. Панський Бік – ур. біля м. Дунаївці (Дн), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Н.-сл.-сп. складається із посесивного прикметника і ГТ зі значенням „берег, сторона ріки, озера” [Б. Д. Грінченко].

3410. Пáньківці – с., Бл, Ямп. Варіанти н.: Паньковцы (1545), Pankowce (1885), Паньківці (1926). Патронімічна н., пор. ос. н. Панько (1387).

3411. Пáньківці – с., Сс, Лса. Варіанти н.: Pankowce (1661), Paniowce (1784), Панковцы (1805), Паньковцы (1855), Паньківці (1926). Колишня н. – Паньковские Хутора: першим тут поселився селянин із Острополя на ім’я Панько ← Пантелеймон [ПЕВ]; пор. ос. н. Панько (1387), Панко (1581). Відповідно, патронімічна н.

3412. Пáньківці – фільварок, Сс. Як н. п. зареєстрована у 1898 р. біля с. Паньківці. Трансойконімна н.

3413. Панькóва – х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Лезневе. Посесивна н.

3414. Папúнського – х., Пл. Як н. п. існував у кін. ХІХ ст. Генітивна посесивна н.

3415. Папíрнецький – х., Пл. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля смт. Понінка. Варіанти н.: Папирницкаго (1899), Папирницкій (1911), Папірнецький (1926). Посесивна н.

3416. Папíрня – с., Гр, Чрв. Варіанти н.: Papienia (1775), Papiernia do Gzarnowod (1789), Паперня (1805), х. Папирня (1862), Папирна (1893), Папiрня (1926). Локативна н.: пос. виникло біля паперової фабрики [С. Д. Бабишин]. Варіант н. ускладнений прийменниково-ойконімною словосполукою.

Предыдущая 33 34 35 36 37 38 394041 42 43 44 45 46 47 48 Следующая