ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

СЛОВНИК ТОПОНІМІВ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 36 страница

Предыдущая 32 33 34 35 36 37 383940 41 42 43 44 45 46 47 Следующая

3223. Новакú – с., Пл, Бур. Відоме із XVІ ст. Родова н.; пор. ос. н. Новакъ (1314).

3224. Новакú – х., Пл. Існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. Трансойконімна н.

3225. Новачка – р., п. Смілки л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через с. Новаки (Пл). Відойконімна н. (див. № 3223).

3226. Новé Життя – с., Чм, Лтв. Існує з І пол. ХХ ст. Варіанти н.: вис. Нове Життя (1926), Новая Жизнь (1979). Метафорична н. з ідеологічним забарвленням.

3227. Новé Життя – х., Гр. Існував у І пол. ХХ ст., приєднаний до с. Олександрівка. Н. – див. № 3226.

3228. Новé Мíсто – передмістя, Із. Існувало у ХІХ ст. біля м. Ізяслав. Варіанти н.: Нов. Мhсто (1855), Новое мhсто (1850). Н.-сл.-сп. складається із квалітативного прикметника й АГТ.

3229. Новé Мíсто – передмістя, Ск. Існувало у ХІХ ст. як Новое-Мhсто біля с. Остропіль. Н. – див. № 3228.

3230. Новé Порíччя – с., Гр, Нвп. Засноване у XVІІ ст. переселенцями з-під Білої Церкви під н. Будиська [Прапор Ілліча. – 1975. – № 84]. Варіанти н.: Poricze Nowe seu Budziska (1762), w Porzeczu (1765), Porzycze (1784), Нов. Поржыче (1805), Nowe Porzycze (1820), Новое Поречье (1855), Поречье Новое, Млечковцы на Поречьи (1893), Нове Поріччя (1926). Колишня н. мотивована ГТ буда (див. № 389). Н. складається з квалітативного прикметника та ойконіма (див. № 4331).

3231. Новé Селó – висілок, Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Кудринці. Н.-сл.-сп. складається із квалітативного прикметника та АГТ.

3232. Новé Селó – зал. ст., Із. Як н. п. Новое-Село зафіксована у 1992 р. Трансойконімна н. (див. № 3233).

3233. Новé Селó – с., Із, Нов. С. засноване у 50-х рр. ХVI ст. [ІМІС]. Варіанти н.: Новое село (1593), Nowesiolo (1886), Ново-Село (1910), Нове-Село (1926). Н. – див. № 3231.

3234. Новé Селó – с., Яр, Том. Варіанти н.: w Nowem Wsi (1765), Nowa (1784), СелоНовое (1805), Н. Село (1855), Нове Село (1926). Н. – див. № 3231.

3235. Новé Старé Мíсто – х., Пл. Існувало у ХІХ – І трет. ХХ ст. Варіанти н.: Нов. Мhстечко (1855), предм. Полонное Нов. (1899), Новое Место (1921), Н.-Старе-місто (1926). У ХІХ ст. м. Полонне ділилося на Старе і Нове [М. І. Теодорович], відповідно об’єднана н. складалася із двох квалітативних прикметників і АГТ. Варіант н. включав до свого складу ойконім.

3236. Новéнька – присілок, Шп. Існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. Квалітативна н., в основі якої – прикметник.

3237. Новúй Глíбів– с., Нв, Глі. Існує з І пол. ХХ ст. Варіанти н.: Новий Глібів (1946), Новый Глебов (1979). Трансойконімна н., ускладнена квалітативним прикметником (див. № 903).

3238. Новúй Крúвúн – с., Сл, Скр. Існує з І пол. ХХ ст. Трансойконімна н., ускладнена квалітативним прикметником (див. № 4332).

3239. Новúй Майдáн– с., Др, Зга. Варіанти н.: Nowy Maydan (1784), д. Майдан Новый (1805), д. Нов. Майдан (1862), Новий Майдан (1926). Н.-сл.-сп. складається із квалітативного прикметника та ГТ майдан – „площа, рівнина, лісова поляна; підвищення, відкрита місцевість, місце виробництва дьогтю, деревного вугілля, поташу в лісі” [С. Д. Бабишин].

3240. „Новúй мір”– комуна, Яр. Як н. п. фіксувалася у 20-х рр. ХХ ст. Метафорична н. з ідеологічним забарвленням.

3241. Новúй план– передмістя, Хм. Як н. п. зареєстроване у 1926 р., злилося із м. Хмельницький. Метафорична н.-сл.-сп., що вказує на час виникнення та особливості забудови.

3242. Новúй Світ– с., Гр, Нвс. За переказами, с. засноване у XVІІ ст. вихідцями із Галичини. Більш імовірно, що пос. виникло біля старого с., мешканці якого вимерли від епідемії чуми [Прапор Ілліча. – 1975. – № 84]. Варіанти н.: w Nowym Swiecie (1765), Nowy Swiat (1784), Новой Свет (1805), Новый Свет (1893), Новий Світ (1926). Метафорична н.-сл.-сп. із квалітативним забарвленням.

3243. Новúй став – висілок, Вл. Існував у кінці ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Бубнівка. Варіанти н.: фольв. Новый Став (1893), Новий став (1926). Н.-сл.-сп. складається із квалітативного прикметника та ГТ.

3244. Новúй Ставóк – х., Шп. Існував у ХІХ ст. біля м. Шепетівка. Н. – див. № 3243.

3245. Новúй ток – тік, Ск. Фіксувався як н. п. у ХІХ – І трет. XX ст. біля с. Новоселиця. Варіанти н.: фольв. Новый-Токъ (1899), ур. Новый-Токъ при д. Ново-Селищh (1911), Новий ток (1926). Н.-сл.-сп. складається із квалітативного прикметника та апелятива у значенні АГТ. Н. локалізується прийменниково-ойконімною словосполукою.

3246. Новúй фільвáрок– х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Андрійківці. Квалітативна н.-сл.-сп., що складається з прикметника та АГТ.

3247. Новúй хýтір при Вóлиці Польовíй – х., Тф. Існував на поч. ХХ ст. як Н. х. при Волицh Полевой. Локативно-квалітативна н.-сл.-сп., що складається з прикметника, АГТ й ойконіма.

3248. Нóвики – с., Ск. Зафіксоване у 1629 р. як передмістя м. Старокостянтинів [О. І. Баранович]. Варіанти н.: Селище Новики (1897), Новики (1926). Імовірно, квалітативна відприкметникова н.; див. також ос. н. Новикъ (1495).

3249. Нóвики – фільварок, Ск. Існував у ХІХ ст. біля м. Старокостянтинів. Трансойконімна н. (див. № 3248).

3250. Нóвики – х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Гнатівці. Н. – див. № 3248.

3251. Нóвиківський завóд – завод, Ск. Як н. п. Новиковскій заводъ зареєстрований у 1911 р. Локативно-квалітативна н.-сл.-сп., яка складається з ад’єктоніма та АГТ.

3252. Нóвин – х., Пл. Існував у кінці ХІХ – на поч. ХХ ст. Мотивація невідома; можливо, н. відантропонімна посесивна; пор. ос. н. Новинка (1547) або відприкметникова квалітативна. Див. також № 3253.

3253. Новинú – х., Бл. Існував у кінці ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Новина (1899), Новины (1906). Квалітативна н., мотивована ГТ новинá – „поле, вперше засіяне після розкорчування лісу; перший раз розоране поле” [О. К. Данилюк]; „переораний обліг або викорчуваний і осушений ліс” [В. П. Шульгач].

3254. Новúцького– х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Гнатівці. Генітивна посесивна н.

3255. Нóвичі – х., Шп. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Новичі. Трансойконімна н.

3256. Нóвичі – с., Шп, Нвч. Відоме з 1629 р. [О. І. Баранович]. Варіанти н.: Новичи (1816), Nowiczi (1890), Новичі (1926). Родова н.; пор. ос. н. Новикъ (1495).

3257. Новí Нетéчинці– с., Вн. У 50-х рр. ХХ ст. об’єднане із с. Старі Нетечинці в одне пос. під н. Нетечинці. Варіанти н.: Nieteczince Maly (1630–1650), Nieteczynce Nowe (1784), Neteczynce Nowe (1787), Нов. Нетечинцы (1805), Nowa Neteczynce (1820), Nowonetaczaphensis (поч. ХІХ ст.), Нетечинцы Новые (1888), Ново-Нетечинці (1926), Н. Нетечинці (1938), Нові Нетечинці (1946). Трансойконімна н., ускладнена квалітативним прикметником (див. № 3171).

3258. Новí садúби– висілок, Лт. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Буцні. Квалітативна н.-сл.-сп., що складається з прикметника та апелятива у значенні АГТ.

3259. Новí садúби– висілок, Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Доброгорща. Н. – див. № 3258.

3260. Нововолодимирівка – с., Км, Шус. Відоме із серед. ХХ ст. Варіанти н.: Нововолодимирівка (1956), Нововладимировка (1979). В основі н. – ос. н. Володимир, можливо, н. має ідеологічне забарвлення (в честь В. І. Леніна).

3261. Новогрáд-Волúнський повíт – адміністративно-територіальне утворення, яке існувало з кінця XV ст. до 1923 р. Центр – міст. Новоград-Волинський. У складі повіту в 1887 р. нараховувалося: 317 пос., 44 тис. мешканців. Повіт ділився на чотири стани, серед яких лише один (Полонський) розташований на території сучасної Хмельниччини; до його складу входили Берездівська, Кустовецька, Остропільська та Полонська волості (всього у повіті було 20 волостей) [А. Забєлін]. Н. складається з ад’єктоніма і АГТ повіт (див. № 1040).

3262. Новодубúще – с., Кр, Вол. Існує з І пол. ХХ ст. Варіанти н.: Дубинська-Довга (1926), Виселок Дубищенський, Ново-Дубище (1946), Новодубище (1987). Квалітативна відойконімна н. (див. № 1387). Н. ускладнювалася АГТ, квалітативним і локативним прикметниками.

3263. Новоівáнівка – с., Тф, Гал. С. засноване у кінці ХVІІІ ст. [І. А. Стасюк]. Варіанти н.: Яновка (1855), Янівка (1926), Ново-Іванівка (1946), Новоіванівка (1987). Колишня н. – посесивна з меморіальним відтінком: поміщик Антон Хоментовський у 1763 р. купив с. Свинну з прилеглими землями, на яких заснував с. і назвав його іменем свого сина Яна [І. А. Стасюк]. Сучасна н. – українізована, ускладнена квалітативним прикметником.

3264. Новокостянтúнів – с., Лт, Сус. С. засноване у XV ст. Із 1600 р. до 40-х рр. ХХ ст. – міст. Варіанти н.: Konstantinowe Nowy (1630), Konstantynow (1661), Константиновцы (1661), N. Constantinow (1769), Константинов (1792), Нов. Константинов (1793), Константинов Новый (1804), Новоконстантинов (1830), Ново-Костянтинів (1938), Новий Костянтинів (1946). Відантропонімна посесивна н.: пос. засноване князем Костянтином Острозьким [С. Д. Бабишин]. Н. ускладнювалася квалітативним прикметником.

3265. Новокостянтúнівський – фільварок, Сс. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. Варіанти н.: ф.Ново-Константиновский (1850), Новоконстантиновский (1921). Н. мотивована ад’єктонімом.

3266. Новолабýнь – с., Пл, Нлб. Заснування с. можна віднести до ХIV–ХV ст. [Новий шлях. – 1989. – 29 червня]. У 1569–1923 рр. – вол. ц. Із поч. ХVІІ ст. до 1926 р. – міст. Варіанти н.: Лабунь (1569), Labun (1765), Labunia (1885), Новолабунь (1926), Ново-Лабунь (1946). М. І. Теодорович виводить н. від дієслова любити: можливо, поселенці тут оселились, бо полюбили гарні краєвиди. На нашу думку, відантропонімна посесивна н.: власниками пос. були князі Лабунські, згадка про яких існує з 1505 р. [АЮЗР]. Н. ускладнена квалітативним прикметником.

3267. Новолéнськ– с., Вл, Буб. Відоме з поч. ХХ ст. В ур. Лозовини колись існувало однойменне пос., спалене татарами [М. В. Симашкевич]. Варіанти н.: вис. колишня Лозовина (1926), Ново-Ленськ (1946), Новоленск (1979). Н. колишнього пос. мотивована флоролексемою лоза. Сучасна н. – меморіальна: с. назване в честь В. І. Леніна.

3268. Новолисогірка– зал. ст., Гр. Існує з І трет. ХХ ст. Варіанти н.: зал. водок. Смотрич, 22 вер. Гусятинської лінії (1926), Новолесогорка (1992). Дві паралельні н.: перша – відгідронімна; друга – числівниково-прикметниково-іменникове сл.-сп. з локативним значенням. Сучасна н. – відойконімна, ускладнена квалітативним прикметником (див. № 2562).

3269. Новомиколáївка– с., Лт, Яли. Відоме з І пол. ХХ ст. Варіанти н.: Ново-Миколаївка (1946), Новониколаевка (1979). Відантропонімна н. з невідомою мотивацією, ускладнена квалітативним прикметником.

3270. Новоміськúй призавгóсп – призавгосп, Ск. Існував із ХVII ст. як передмістя м. Старокостянтинів, у якому жили татари [М. І. Теодорович]. Варіанти н.: Пр. Новое Мhсто (1855), Слобода Новомейська (1899), Новомhйская слоб. (1906), сл. Ново-Мельская (1911), Н. Место (1921), Новоміський призавгосп (1926). Локативно-квалітативна н.-сл.-сп., яка складається з прикметника та апелятива у значенні АГТ. Варіанти н. ускладнювалися АГТ слобода (див. № 3298).

3271. Новоолексáндрівська Слобíдка– с., Вн. Існувало у І трет. ХХ ст. біля с. Майдан-Олександрівський. Локативно-квалітативна н.-сл.-сп., що складається з ад’єктоніма та АГТ (див. № 3298).

3272. Нóво-Петрашíвка – с., Вн. Відоме із 1946 р., приєднане до с. Петрашівка. Трансойконімна н., ускладнена квалітативним прикметником (див. № 3477).

3273. Нóво-Полóнне – с., Пл. У 1960 р. об’єднане з м. Полонне. Варіанти н.: PolonneNowe (1765), предм. Н.-Полонное (1899), м.Ново-Полонное (1906), Ново-Полонне (1946). Н. складається з ойконіма (див. № 3655) і квалітативного прикметника.

3274. Новосéли – с., Сл. Зареєстроване у ХІХ ст. біля с. Хоровиця. В основі н. – найменування мешканців (із квалітативним забарвленням).

3275. Новосéлицький парк– парк. Розташований у с. Новоселиця (Пл), на правому березі р. Хомора. Закладений у кінці ХІХ – поч. ХХ ст. Площа – 10,1 га [ППХ]. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та ГТ.

3276. Новосéлицький парк– парк. Розташований у с. Новоселиця (Ск). Заснований у кінці ХVІІI – поч. ХІХ ст. на базі природного лісу. Площа – 44,5 га [ППХ]. Н. – див. № 3275.

3277. Новосéлиця – с., Пл, Нсл. Варіанти н.: Новоселцы (1593), Новоселица (1629), Nowoselizca (1789), Бол. Новоселица-Полонская (1855), Великая Новоселица (1899), НовоселицаВеликая (1911), В.-Новоселиця (1926), Велика Новоселиця (1946), Новоселиця (1969). Н. складається із квалітативного прикметника та АГТ. Н. ускладнювалася іншим квалітативним прикметником.

3278. Новосéлиця – с., Ск, Мрл. С. почали заселяти мазурі у ХVІІ ст. [М. І. Теодорович]. Варіанти н.: Новоселица (1782–1783), Новосhлица (1816), Nowosielizca (1890), Новоселиця (1926). Н. – див. № 3277.

3279. Новосéлиця – с., Шп. Існувало у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Судилків. Варіанти н.: Новоселица (1899), Новоселиця (1926). Н. – див. № 3277.

3280. Новосемéнів – с., Бл, Сем. Відоме з І пол. ХХ ст. Варіанти н.: Ново-Семенів (1946), Новосеменів (1987). Локативно-квалітативна н., мотивована ойконімом (див. № 4058).

3281. Новосíлка – с., Гр, Бед. Варіанти н.: Новоселка (1530), Nowosiolka (1661), w Nowosiulce (1765), Новоселки (1898), Новосілка (1926). Н. виникла внаслідок розселення місцевого населення [С. Д. Бабишин] і складається із квалітативного прикметника та АГТ.

3282. Новосíлка – с., Вл. Існувало у серед. ХХ ст. У 70-х рр. приєднане до с. Лонки. Варіанти н.: Ворошиловка (1946), Новосілка (1969). Нерша н. – меморіальна, присвоєна в честь К. Ворошилова. Друга – див. № 3281.

3283. Новосíлка – с., Др, Яск. Варіанти н.: Nowosyelcze (1493), Новосельце (1530), Nowossielcze (1564), Nowosielcze (1565), Nowecselo (1630–1650), Новоселка (1665), Nowosiolka (1784), Nowosiulka (1787), Новосілка (1926). В основі колишньої форми н. – найменування мешканців. Сучасна н. – див № 3281.

3284. Новосíлка – с., Із, Дер. Утворене у 1857 р. як посіл. Ядвининъ, який відділився від німецьких колоній [О. Воронін]. Варіанти н.: Ядвинина (1884), Ядвинининъ (1911), Ядвінин (1926), Новосілка (1946). Колишня н. – відантропонімна посесивна; пор. ос. н. Ядвина (1412). Сучасна н. – див. № 3281.

3285. Новосíлка – с., Кр, Взз. Існує з І пол. ХХ ст. Н. – див. № 3281.

3286. Новосíлка – х., Дн. Заснований у кінці XVІІІ – на поч. ХІХ ст. поміщиком Сцібор-Мархоцьким [С. Д. Бабишин], у 50-х рр. ХХ ст. приєднаний до с. Миньківці. Варіанти н.: предм. Бельмонт (1893), Бельман, Новосілка (1946). В основі колишньої н. – польська ос. н. Бельмонт. Друга н. – див № 3281.

3287. Нóво-Соколíвські – хут., Яр. Існували у І трет. ХХ ст. біля с. Нова Соколівка. Локативна н., мотивована ад’єктонімом.

3288. Новостáв – с., Із, Лют. Існує з І пол. ХХ ст. Н. складається із квалітативного прикметника та ГТ.

3289. Новоставці – озеро (на р. Бужок), біля смт. Меджибіж (Лт). Площа – 1168 га. Варіант н.: Онастовецкое озеро [В. К. Гульдман]. Квалітативна н. (див. № 3290). Паралельна н., на нашу думку, наведена помилково.

3290. Новостáвці – с., Тф, Нст. Варіанти н.: Nowostawce (1420), Новоставцы (1421), Новоставці (1926). У ХІV ст. нижче від старого Каменського (Теофіпольського) ставу на р. Полкві було споруджено нові стави, що й зумовило н. [Нова зірка. – 1984. – 8 грудня]. В основі н. – найменування мешканців: новоставці – „ті, що живуть біля нових ставів”.

3291. Новострóївка– с., Др, Зга. Відоме з І пол. ХХ ст. Варіанти н.: х. Нова Бзова (1926), Новостроївка (1938), Новостроевка (1958). Колишня н., можливо, посесивна. Сучасна н. виникла внаслідок розселення місцевого населення [С. Д. Бабишин]. В основі обох н. – квалітативний прикметник.

3292. Нóво-Судúлків – колонія, Шп. Існувала у ХІХ – І трет. ХХ ст. Варіанти н.: Ново-Судилковъ (1899), Ново-Судилків (1926). Локативно-квалітативна н., мотивована ойконімом (див. № 4491).

3293. Новоýшицький райóн – адміністративно-територіальна одиниця, яка існувала у 1923–1962 рр. і з 1965 р. Центр – смт. Нова Ушиця (Нв.). У складі району в різні роки нараховувалося: 26 сільрад та 64 н. п. (1926), 27 сільрад, 1 смт. та 38 сіл (1946), 19 сільрад, 1 смт. та 63 села (1962), 19 сільрад, 1 смт. та 58 сіл (1987), 1 селищна, 21 сільська рада, 1 смт. та 58 сіл (2004). Загальна площа становить 900 кв. км. Н. складається з ад’єктоніма і АГТ район (див. № 49).

3294. Ногачíвка – с., Сл, Ног. Варіанти н.: Нагочовцы (1593), Nahaczowka (1889), Ногачівка (1926). Патронімічна н.; пор. ос. н. Нагай, Нагайчук [М. М. Тупіков], Нога (1496).

3295. Норе́ць – р., л. Полкви п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра (Тф). Варіант н.: Норецъ [CГУ]. Н. – див. № 3202.

3296. Норúлів – с., Бл, Ямп. Варіанти н.: Норилов (1545), Нарыловъ (1855), Нарилов (1926), Норилів (1946). Відантропонімна посесивна н.

3297. Нóсики – х., Ск. Існував у ХІХ ст. біля с. Хутори. Посесивна н.; пор. ос. н. Носъ, Носекъ (1181).

3298. Нуткóва Слобíдка – с., Вл. У 1987 р. мешканців переселили у с. Холодець. Варіанти н.: Слободка Нурчина (1855), п. Нуткова-Слобода (1899), Нуткова-Слободка (1906), Нутковская-Слоб. (1911), Слободка Пурчина (1921), Нурчино, Нутково, Слоб. Купельська (1925), Нуткова Слобідка (1946). Н.-сл.-сп. складається з відантропонімного прикметника (або антропоніма) з посесивним значенням та АГТ слобідка зі значенням „пос. в Київській Русі, на Україні в ХІ–ХVIII ст., жителі яких тимчасово звільнялися від феодальних повинностей, мали якісь пільги, привілеї, т. зв. „свободи”; частина міста, квартал, де жили люди однієї професії, національності” [СУМ]. Н. ускладнювалася ад’єктонімом (див. № 2417).

3299. „Об’єднання прáці”– колгосп, Др. Виник у 20-х рр. ХХ ст. Метафорична н. з ідеологічним забарвленням.

3300. Обúдра – ур., Із. Фіксувалося як н. п. Обыдра у ХІХ ст біля с. Борисів. Відмікротопонімна н., можливо, мотивована дієсловом обдерти.

3301. Облóги – ур., Із. Існувало на поч. ХХ ст. Н. мотивована ГТ облога – „незоране поле” [Б. Д. Грінченко].

3302. Облрибгосп – ур. біля смт. Меджибіж (Лт), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Н. вказує на підпорядкування території вказаній організації.

3303. Обóї – ур., Із. Як н. п. Обои існувало на поч. ХХ ст. Н. мотивована апелятивом у значенні АГТ обоїско – „садиба”, яке пов’язане з лексемою боїско – „тік” [ЕСУМ].

3304. Оботуха – ур. біля с. Цвіклівці (Км), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Н. невідомого походження.

3305. Обручíвка (Бручíвка)– х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Галузинці. Мотивація невідома; можливо, н. відантропонімна або ж вказувала на вид діяльності мешканців; пор. обруч – „зігнута кільцем металева, дерев’яна штаба, яку набивають на бочку, діжу” [Б. Д. Грінченко].

3306. Обухóвича – х., Пл. Існував на поч. ХХ ст. В основі н. – прізвище власника у формі родового відмінка однини.

3307. Обфóнський – х., Шп. Існував у ХІХ ст. як Обфонскій біля с. Купина. Посесивна н.

3308. Обшар – ур. біля с. Вівсяники (Др), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Н. мотивована ГТ обшар – „певний простір, територія; відкрите місце; викорчуване поле” [ЕСУМ].

3309. Овéршик – ур., Шп. Існувало як н. п. Овершикъ у ХІХ ст. біля с. Романів. Відмікротопонімна н.; пор. апелятив овершик – „вершина скирти” [Б. Д. Грінченко]. Див. також ос. н. Оверкичъ (1438).

3310. Овчúн – с., Ск. Існувало як Овчинъ у І трет. ХХ ст. біля с. Кузьмин. Відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Овчина (1495).

3311. Огíївці – с., Ск, Огі. Варіанти н.: Огиевка (1593), Огіевцы (1618), Ogiewcze (1789), Агhевцы (1855), Агаевцы (серед. ХІХ ст.), Агиевка (1921), Огіївці (1926). Патронімічна н.; пор. ос. н. Огій (1627).

3312. Огорóдець – ур., Шп. Існувало як н. п. Огородецъ у ХІХ ст. біля м. Шепетівка. Н. мотивована ГТ город.

3313. Огородок – ур. біля с. Ілляшівка (Ск), у якому знайдено залишки скіфських пос. [І. С. Винокур]. Імовірно, н. мотивована апелятивами город або огорожа.

3314. Огруд – ур. біля с. Гуменці (Км), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. В основі н. – ГТ груд зі значенням „підвищення, горб” [Б. Д. Грінченко].

3315. Огуркóво (Огіркóво)– ліс. ст., Хм. Існувала у кін. ХІХ – І трет. ХХ ст. Варіанти н.: дача Огурково Заруданское (1893), дача Огурково-Заруднянское (1898), Огурково (Огірково) (1926). Відмікротопонімна н., яка ускладнювалася ад’єктонімом.

3316. Огуркóво (Урóчище Грінівцí)– ліс. ст., Хм. Існувала у кін. ХІХ – І трет. ХХ ст. Варіанти н.: ф. Огурково Гриневецкое (1893), ф. Огурково-Гриновецкое (1898), Огурково (Ур. Гринівці) (1926). Н. – див. № 3315.

3317. Ожáрівка – с., Сс, Ожа. Варіанти н.: Ожаровка (1855), Ожарівка (1926). Посесивна н., див. – землевласник А. Ожарівський [АЮЗР].

3318. Ожáрівський – х., Сс. Існував як Ожаровскій на поч. ХХ ст. біля с. Ожарівка. Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

3319. Ожúгівці – с., Вл, Ожг. У 1613 р. – магдебурзьке право. З кінця ХVІ ст. до 1879 рр. – вол. ц. Варіанти н.: Ожеговцы (1430), Ожоговцы (1442), Вжиговцы (1545), Жиговцы (1545), Новий Збараж (1583–1613), Nowej Zbaraž (1583–1613), Odzicowica (Ожаговцы) (1630), Ozahowce (1765), Ozohowce (1781), Ozehowce (1789), Ожиговцы (1850), Ожиговицы (1857), м-коОжегівці (1925), Ожигівці (1946). Етимологічні гіпотези: 1) від дієслова обжигати, яке пов’язане із процесом випалювання цегли [С. Д. Бабишин]; 2) від прикметника гожий – „красивий” і овцы – „гарні вівці”; можливо, тут були степи і вівці [М. І. Теодорович]. Імовірніше, що н. – патронімічна [Д. Г. Бучко]; пор. ос. н. Ожег, Ожог, Ожога (1500). Паралельна н. – трансойконімна, ускладнена квалітативним прикметником: див. м. Збараж Тернопільської обл.

Предыдущая 32 33 34 35 36 37 383940 41 42 43 44 45 46 47 Следующая