ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

СЛОВНИК ТОПОНІМІВ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 38 страница

Предыдущая 34 35 36 37 38 39 404142 43 44 45 46 47 48 49 Следующая

3417. Пáплинці –с., Сс, Пап. Варіанти н.: Paplince (1784), Poplince (1783), Поплинцы (1805), Паплинцы (1855), Паплинці (1926). Етимологія н. невідома; можливо, н. мотивована антропонімом. Пор. також папля – „крислата тополя”; „халтурник, поганий робітник” [ЕСУМ];„мокра погода”; папляти – „незрозуміло говорити” [Б. Д. Грінченко].

3418. Параївка – с., Км, Злс. Варіанти н.: w Porajowsce (1765), Porajowka (1784), Poraiowka (1787), Пораевка (1805), Poraiwka (1820), Параевка (1855), Параївка (1926). Посесивна відантропонімна н.; пор. ос. н. Пара (1626).

3419. Парк – ур. біля с. Пасічна (Сс), у якому знайдено залишки давнього городища [І. С. Винокур]. В основі н. – ГТ парк зі значенням „великий сад або гай для прогулянок з алеями” [СУМ].

3420. Парня́ (Порічáнський) – х., Гр. Існував у кін. ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Нове Поріччя. Варіанти н.: односелье Парня (1893), Парня (Порічанський) (1926). Перша н. – відмікротопонімна; пор. парня – „приміщення, де парять дерево для ободів” [Б. Д. Грінченко]. Друга н. – локативна, в основі якої – ад’єктонім.

3421. Пáртинці – с., Ск, Губ. Відоме з 1629 р. [О. І. Баранович]. Варіанти н.: Partynczy (1890), Партенцы (1906), Партища (1910), Мартинцы (1921), Партинці (1946). Патронімічна н.; див. поміщики Партицькі [АЮЗР].

3422. Пархомівці –с., Хм, Пар. Варіанти н.: Parchanowcze (1530–1542), Пархановцы (1530–1542), Perchamowce (1661), Parchomowce (1668), Пархомовцы (1805), Пархомовка (поч. ХІХ ст.), Пархомівці (1926). Патронімічна н.; пор. ос. н. Пархім ← Парфеній (1627).

3423. Пасіка – ур. біля с. Сокиринці (Чм), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. В основі н. – ГТ пасіка зі значенням „місце, де розставлено вулики з бджолами і розташовано спеціальні будівлі”; просіка, вирубаний ліс; відведена на зруб ділянка лісу” [СУМ].

3424. Пáсіка – х., Із. Існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. як Пасhка. Н. – див. № 3423.

3425. Пáсіка при д. Лисúче – ур., Сл. Фіксувалося як н. п. на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Пасhка Хичевскаго (1906), Пасhка при д. Лисиче (1911). Н.-сл.-сп. складається з ГТ та ойконіма. Варіант н. – посесивне сл.-сп.

3426. Пасічúсько – х., Із. Існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. як Пасhчиско. В основі н. – ГТ пасічисько зі значенням „місце, де була пасіка” [ЕСУМ].

3427. Пáсiчна – с., Яр. Як н. п. Пасечна зафіксоване у 1992 р. Трансойконімна н.

3428. Пáсічна – с., Сс, Пас. Відоме з 1759 р. [ІМІС]. Варіанти н.: Пасечно (1855), Pašiecžňǒ (1885), Пасhчна (1888), Пасічна (1926), Пасечная (2000). Відмікротопонімна н., мотивована ГТ пасіка (див. № 3423).

3429. Пáсiчна – с., Яр, Пас. Варіанти н.: Pyassyeczna (1493), Пясечна (1530), Piaseczna (1661), Pasieczna (1784), Пасечна (1855), Пасiчна (1926). За переказами, пос. виникло в лiсi, і в основi н. – ГТ пасіка [С. Д. Бабишин]. Див. також № 3423.

3430. Пáсічний – зал. роз’їзд, Сс. Як н. п. Пасечный зафіксований у 1992 р. Відойконімна н. (див. № 3428).

3431. Пáсічника – х., Вл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Щаснівка. Генітивна посесивна н.

3432. Пасльóново– х., Др. Існував у кін. ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Кальна. Варіанти н.: х. Паслионовка (1888), х. Пасленов (1893), Пасльоново (1926). Мотивація невідома; можливо, н. відантропонімна або відфлоролексемна; пор. паслін – „дикоростуча трав’яниста або чагарникова рослина родини пасльонових” [СУМ].

3433. Пастухá – х., Вл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Щаснівка. В основі н. – прізвище власника у формі родового відмінка однини.

3434. Паськíв – х., Тф. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Святець. Посесивна н.

3435. Пáтринці– с., Км, Клч. Варіанти н.: Patrince (1630–1650), w Patryncach (1765), Патринцы (1805), Патринці (1926). Етимологічні гіпотези : 1) від апелятива патер – „католицький священик”; 2) від прізвиська одного із засновників пос. [Прапор Жовтня. – 1973. – № 156], що більш імовірно; пор. ос. н. Патря, Патра (1606), Патрикій (1352).

3436. Патуши́нський – р., л. Хомори л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає у північній частині Хмельницької обл. Місцезнаходження гідрооб’єкта не локалізоване. Варіант н.: Патушинскій [СГУ]. Мотивація н. невідома.

3437. Пахýтинці –с., Вл, Пах. Варіанти н.: Pachutincze (1583), Pachutynce (1784), Пахутинцы (1855), Похутинцы (1914), Пахутинці (1926). С. розташоване недалеко від місця, де було с. Пріми, спалене татарами у 1617 р. [М. В. Симашкевич]. Сучасну н. С. Д. Бабишин пов’язує із флоролексемою пахущик. На нашу думку, патронімічна н.; пор. ос. н. Пахутин, Пахута ← Пахнутій.

3438. Пáшівка– х.. Вн. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Женишківці. Посесивна відантропонімна н.

3439. Пашкá-Берéзинської цéркви – х., Пл. Існував у кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Пашка Березенской церкви (1899), Пашка-Березен. церк. (1911). Посесивна н.-сл.-сп., першим компонентом якої є або антропонім, або ГТ (див. № 3446).

3440. Пáшківці– дача, Хм. Як н. п. зареєстрована у ХІХ ст. Варіанти н.: Пашутина (поч. ХІХ ст.), Пашковцы (1893). Трансойконімна н. (див. № 3442).

3441. Пашкíвці – с., Ск, Паш. Варіанти н.: Paszkowcow (1545), Пашковцы (1593), Пашківці (1926). Патронімічна н.; пор. ос. н. Пашко (1495).

3442. Пáшківці– с., Хм, Паш. У кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. – вол. ц. Варіанти н.: Пашковцы (1530), Paszkowce (1661), Poszkowce (1820), Пашківці (1926). Н. – див. № 3441.

3443. Пашковéцька корчмá – корчма, Хм. Як н. п. зареєстрована у XVІІІ–ХІХ ст. Варіанти н.: kor. Hryniowiecka (1787), Пашковецкая корчма (1893). Локативно-квалітативні н.-сл.-сп., що складаються з ад’єктоніма та АГТ.

3444. Пашковéщина – х., Шп. Як н. п. Пашковещина існував у кін. ХІХ ст. Можливо, відойконімна н. (див. № 3447).

3445. Пашукú – зал. ст., Шп. Як н. п. зафіксована у 1992 р. Трансойконімна н. (див. № 3447).

3446. Пашукú – с., Сл, Хор. Варіанти н.: Пашкевичи (1593), Пашуки (1629), Pačžukie (1789 ). С. Д. Бабишин виводить ойконім від апелятива паша – „сіно”: с. розташоване серед великих сіножатей; пор. ГТ паша – „необроблена земля в Поліссі” [Е. М. Мурзаєв]. На нашу думку, н. патронімічна; пор. ос. н. Пашук, Пашко, Пашута (1495).

3447. Пашукú – с., Шп, Грщ. Варіанти н.: Пашуки (1593), Пашуны (1648), Pašhuki (1890). Родова н. (див. № 3446).

3448. Пашýти – х., Пл. Існував у кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Пашута (1899), Пашуты (1906). Генітивна посесивна н.

3449. Пашýтинці – с., Кр, Вес. Варіанти н.: Paszutýnce (1583), Пашутинцы (1593), Пашутинці (1926). Іноді н. виводять від ГТ паша – „луг, місце з кормами для худоби” [М. І. Теодорович]. На нашу думку, патронімічна н.; пор. ос. н. Пашута [Д. Г. Бучко].

3450. Паюн – ур. біля с. Ходорівці (Км), у якому знайдено залишки трипільського пос. [І. С. Винокур]. Можлива, н. пов’язана з дієсловом паювати у значенні „ділити на частини” [Б. Д. Грінченко].

3451. Пéдів– х., Сс. Існував у кін. ХІХ ст. Посесивна н.

3452. Педосú– с., Хм, Пед. Виявлено фіксацію у 1578 р. – Drubakowcze alias Fedosz, проте, можливо, це стосується іншого пос. Варіанти н.: Pedosy (1661), Foduski (1701), Podosy (1784), Педосы (1800), Песадье (поч. ХІХ ст.), Педоси (1926 Родова н.; пор. ос. н. Педосій ← Феодосій [І. І. Трійняк].

3453. Пéкарського – ліс. ст., Із. Як н. п. зареєстрована біля с. Мокрець у 1926 р. Генітивна посесивна н.

3454. Пенькú – с., Ск, Пен. За деякими джерелами, с. засноване на поч. ХVI ст. [ІМІС]. Н. виводять від апелятива пеньок: с. складалося із кількох хуторів, розташованих на викорчуваних посадках між дубовими пеньками [М. І. Теодорович].

3455. Пенькú-ліснá дáча – ур., Тф. Як н. п. фіксувалося у кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Лhс. дача Пеньки (1899), Пеньки лhсная дача (1906), Пеньки-лhсн. дача (1911). Н.-сл.-сп. складається з ГТ й апелятива у значенні АГТ. Можливо, н. співвідноситься із сучасним ур. Пеньки, яке знаходиться біля с. Шибена і виникло внаслідок вирубування лісу у ХІХ ст. [І. А. Стасюк].

3456. Пенькíвці – с., Вл. У 1972 р. приєднане до с. Личівка. Варіанти н.: Пеньковцы (1855), Пеньківці (1926). За М. І. Теодоровичем, на місці с. був ліс, який вирубали, біля цих пеньків і поселилися перші мешканці. Більш імовірно, що н. посесивна; пор. ос. н. Пенько (1539), див. також – землевласники Пеньковські [АЮЗР].

3457. Перевéзина – ур., Сс. Існувало у ХІХ ст. біля с. Харківці. Відмікротопонімна н., в основі якої – дієслово перевозити зі значенням „переправляти через річку”, перевіз – „переправа” [Б. Д, Грінченко].

3458. Перегíнка– с., Яр, Ска. Біля с., в ур. Поляна, знайдено залишки замку, який, за переказами, був частиною однойменного пос. Відоме з XV ст. Варіанти н.: Prohinka (1431), Perehynka (1493), Перегинка (1530), Perehinka (1565), Perehonka (1784), Перегонка (1805), Перегиньки (І пол. ХІХ ст.), Перегонка, Поляна (майже зникло)(1893), Перегінка (1926). Етимологічні гіпотези: 1) н. вказує на місцерозташування: пос. стояло на прогоні, при поштовій дорозі на Проскурів [М. В. Симашкевич]; 2) в основі н. – апелятив гони (міра селянських земель): під час захоплення феодалами кращих земель селянські наділи переплановувалися, розкидані до того дворища скупчувалися на обмежених площах землі, що поділялися на гони [С. Д. Бабишин]. Див. також перегинка – „частина овечої шкіри” [Б. Д. Грінченко]. На нашу думку, відантропонімна н. невідомої мотивації. В основі колишньої н. – ГТ поляна.

3459. Перéїзди – ур., Шп. Існувало як н. п. Переhзды у ХІХ ст. біля с. Хролин. Локативна н.; пор. ГТ перéїзд – „маленький міст через рів або річечку”[Б. Д. Грінченко], „місце, в якому переїздять з одного боку на інший; місце, в якому залізниця перетинається шосейною або ґрунтовою дорогою” [СУМ].

3460. Перéйма– х., Дн. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Смотрич. Відмікротопонімна н.; пор. також перейма, перейми – „перехоплення того, що (хто) пливе річкою; обрядова зупинка поїзда нареченого в понеділок з метою отримати могорич під час повернення його з церкви”[Б. Д. Грінченко].

3461. Перекóп – посілок, Із. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Зубарі. Н. мотивована ГТ перекоп – „рів, канава впоперек чого-небудь; переділ чогось на частини ровом, канавою” [СУМ].

3462. Перекóра– с., Сс, Адп. Відоме з ІІ пол. ХІХ ст. Відмікротопонімна н., що вказує на існування біля пос. перекор – оборонних засік від ворога [С. Д. Бабишин]. Можливо, відантропонімна н.

3463. Перелúсянка – х., Із. Існував у І трет. ХХ ст. Відмікротопонімна н.

3464. Перéлiсiв – присілок, Яр. Існував у II пол. XIX – I трет. XX ст. біля с. Косогiрка. Варіанти н.: Слоб. Перелесов (1862), посел. Перелесок (1893), Перелiсiв (1926). Локативна н, в основі якої – ГТ переліс зі значенням „невеликий, рідкий лісок” [СУМ].

3465. Перéліски– х., Нв. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Куча. Н. – див. № 3464.

3466. Перéлісок – окреме господарство, Др. Існувало як н. п. у І трет. ХХ ст. біля с. Мазники. Н. – див. № 3464.

3467. Перéмишель – с., Сл, Ула. Варіанти н.: Перемышль (1548), Przemyśla (1583), Peremyśle (1735), Перемисль (1629), Перемишель (1816), Peremysl (1889), Перемышель (1899), Перемышинъ (1910), Перемишль (1926). Посесивна н.; пор. ос. н. Перемыслъ [М. Я. Морошкін].

3468. Перéмишельська Хáта – ур., Сл. Зафіксоване у кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Перемышельск. хата (1899), Перемышельская Хата (1906). Н. складається з ад’єктоніма та апелятива у значенні АГТ.

3469. Переóрки– фільварок, Сс. Існував у ІІ пол. ХІХ ст. Відмікротопонімна н., в основі якої – дієслово переорати зі значенням „обробляти землю плугом перший раз; орати повторно; захоплювати при оранці частину чужої, відділеної межею землі; нищити оранкою межі між полями з метою об’єднати їх” [СУМ].

3470. Перерóсле – с., Бл, Прр. На рубежі ХІХ і ХХ ст. – вол. ц. Варіанти н.: Перерослое (1602), Перерословь (1855), Pereroslow (1884), Переросле (1926), Перерослів (1946). Посесивна н.; пор. ос. н. Переросл [Я. О. Пура].

3471. Пересівнá– х., Нв. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Щербівці. Відмікротопонімна н., в основі якої – дієслово пересівати зі значенням „засівати яку-небудь площу певною культурою повторно” [СУМ].

3472. Перешкóда – х., Шп. Існував у ХІХ ст. біля с. Вигода. Н. антонімічна щодо сусіднього х. Вигода; пор. перешкода – „те, що перешкоджає руху, заступає шлях” [Б. Д. Грінченко].

3473. Пéрший квартáл– ліс. ст., Дн. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Н. складається із числівника та ГТ квартал – „ділянка поля, лісу (звичайно прямокутна), чим-небудь засаджена або засіяна” [СУМ].

3474. Пéршо-трáвенськ – сільськогосподарська артіль, Тф. Як н. п. зареєстрована біля с. Михиринці у 1926 р. Ідеологічна н. (див. № 3475).

3475. Першотравнéве – с., Ск, Бер. Існує з І пол. ХХ ст. Варіанти н.: х.Березовка (1921), х.Першомайськ (1926), х.Першотравневий (1946), Першотравневе (1987). Ідеологічна н., мотивована назвою свята (1 травня – Міжнародний день солідарності трудящих). В основі колишньої н. – флоролексема береза.

3476. Песéць– с., Нв, Псц. Варіанти н.: Песче (1447–1492), Pisiecz (1630–1650), Piesiec (1661), Piesec (1789), Писец (1800), Песец (1805), Песцы (1914), Песець (1926). Мотивація н. невідома; пор. песець – „полярна лисиця”, з латин. – „худоба, свійська тварина” [ЕСУМ]. Можливо, відантропонімна н.

3477. Петрашíвка – с., Вн, Пет. Варіанти н.: Петрашевичи (1569), Pietrasze (1784), Petrasze (1787), Петраши (1805), Петрашi (1926), Петрашi Українськi, Петрашiвка (1946), Петрашевка (1956). Відетнонімна н.: петрашi – „розкольники-старообрядцi, якi поселялися на Українi у II пол. XVII – на поч. XVIII ст.” [С. Д. Бабишин]. Пор. також ос. н. Пєтраш (1359). Н. ускладнена відетнонімним прикметником.

3478. Петрúківці– с., Вл, Птр. Варіанти н.: в Петрикова(х) (1579), Petrykowce (1789), Петриковцы (1805), Петриківці (1926). Патронімічна н.; пор. ос. н. Петр (1253), Петрик (1452).

3479. Петрíвка – с., Вл, Плн. Відоме з І пол. ХХ ст. Відантропонімна н. невідомої мотивації; пор. ос. н. Петро (1253).

3480. Петрíвка – х., Сл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Красносілка. Н. – див. № 3479.

3481. Петрíвське – с., Вл, Ожг. Відоме з І пол. ХХ ст. Н. – див. № 3479.

3482. Петрíвське – с., Дн, Блн. За переказами, тут існувало м. Червоноград. Варіанти н.: Cygаnowce (1765), Cykanowka (1784), Cyganowka Balinska (1787), Цыгановка (1805), д. Цыгановка Балинская (1862), Циганiвка (1926), х. Петрiвський (1946), Петрiвське (1960), Петровское (1979). Колишня н. мотивована етнонімом або відетнонімною ос. н. Циган. Н. ускладнювалася ад’єктонімом (див. № 97). Сучасна н. – меморіальна, присвоєна в честь Г. Петровського, державного і партійного діяча.

3483. Петрíвське – с., Дн. Як н. п. Петровское зафіксоване у 1992 р. Трансойконімна н.

3484. Петрíвське – с., Сс, Смк. Існує з І пол. ХХ ст. Варіанти н.: вис. імені Петровського (1926), х. Петрівський (1946), Петрівське (1960), Петровское (1979). Н. – див. № 3482).

3485. Петрíвський – х., Сс. Існував у І пол. ХХ ст. Трансойконімна н. (див. № 3482).

3486. Петрíвщина – с., Вл, Ожг. Відоме з І пол. ХХ ст. Н. – див. № 3479.

3487. Петрó – х., Бл. Існував у ХІХ ст. біля с. Карасиха. Посесивна н.

3488. Петрóва-Нúва – ур., Із. Існувало у І трет. ХХ ст. біля с. Радошівка. Н.-сл.-сп. складається з присвійного прикметника та ГТ.

3489. Петрóвське – с., Кр. Існувало у серед. ХХ ст., у 1960 р. приєднане до с. Жовтневе. Варіанти н.: Петровського (1956), Петровське (1960). Н. – див. № 3482.

3490. Петрóвського– х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Новий Майдан. Варіанти н.: д. Петровка (1915), х. Петровського (1926). Відантропонімна н. невідомої мотивації.

3491. Петрóвського– х., Чм. Існував у кін. ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Жабинці. Варіанти н.: Хутор Залевского (1893), х. Петровського (1926). Перша н. – посесивна, друга, можливо, меморіальна (див. № 3482).

3492. Петропáвловський прихóд – х., Пл. Існував на поч. ХХ ст. Варіанти н.: П.-Павловского прихода (1906), Петропавловскій приход (1911). Посесивна н.

3493. Петрукá– х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Осташки. В основі н. – прізвище власника у формі родового відмінка однини.

3494. Печéра – с., Км. Чотири фіксації н. (Печарно (серед. XV ст.), Печерно (1530), Сл. Печара (Sl.Pieczara) (1820), Pieczara (1820) ) стосуються пос., що знаходиться не на територiї Пiвденно-Захiдного Подiлля [АЮЗР], хоч деякi джерела локалiзують його тут. Пос. існувало у I пол. XX ст., приєднане до с. Демшин. Локативна н., в основі якої – ГТ: пос. знаходилося в яру; пор. печера – „глибокий яр; заглиблення в скелі” [СУМ].

3495. Пéчеське – с., Кр, Печ. Варіанти н.: Печища (1593), Пещища (1618), Peczyskie (1789), Печискъ (серед. ХІХ ст.), Печески (1896), Печиски (1906), Печиска (1921), Печеськи (1926), Печеське (1987), Печорське (2008). Етимологічні гіпотези: 1) с. виникло на випалених ділянках лісу або біля них; 2) н. походить від апелятива піч; 3) н. пов’язана з родовим устроєм предків [С. Д. Бабишин]. На нашу думку, в основі н. – ГТ печище зі значенням „місце, де була піч, а після зруйнування будинку, залишилась лише глина та цегла; випалене сонцем місце” [Б. Д. Грінченко]. Див. також ос. н. Печицький [АЮЗР].

3496. Печéськи – с., Хм, Печ. Варіанти н.: Pyeczyncze (1493), Печища (1530), Peczana (1630–1650), Pieczyszcza (1668), Peczyska (1784), Pieczyski (1789), Печка (1800), Печиски (1862), Печески, Печиско (1893), Печеськи (1946). Н. – див. № 3495.

3497. Печивóди – с., Сл, Пчв. Варіанти н.: Печибодъ (1586), Печибоди (1629), Peczybod (1789), Печиводы (1855), Печиводи (1926). Родова н.

3498. Печивóдська Пáсіка – ур., Сл. Існувало у кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Печиводскій Лhсокъ (1899), Печиводск. пасhка (1911). Н. складається з ад’єктоніма та ГТ.

3499. Пешúнщина – х., Вл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Яхнівці. Відмікротопонімна н. посесивного характеру.

3500. Пижíвка– с, Нв, Злк. Варіанти н.: Pobisowka (1630–1650), w Pyzuwce (1765), Pyžowka (1775), Pižuwka (1784), Пижовка (1805), Пыжовка (серед. ХІХ ст.), Пижівка (1926). Можливо, в основі н. – прізвисько першого поселенця.

3501. Пилипú – д., Сл. Існувала у кін. ХХ ст. В основі н. – етнонім; пор. пилипи, пилипони – „втікачі-старообрядці з Росії” [С. Д. Бабишин], лексема пов’язана з ім’ям засновника секти стрільця втікача Фотія, що взяв собі ім’я Пилип [ЕСУМ].

3502. Пилипи – поле біля с. Женишківці (Вн). Трансойконімна н. (за переказами, тут було с. Пилипи, де жили старообрядці [М. В. Симашкевич] ).

3503. Пилипú – посілок, Др. Існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. біля с. Розсохи. Варіанти н.: Пилипы (1805), Pilipy (1820), Пилипи (1926). Н. – див. № 3501.

3504. Пилипú – с., Др, Пил. Відоме з 1440 р. [ІМІС]. Імовірніше, пос. засноване у ІІ пол. XVІІ ст. Варіанти н.: Karaczynce Pilipowskie (1784), Сл. Пилипы (1800), Каричинцы Пилиповские (1805), Пилипы (поч. ХІХ ст.), Пилиповские Карычинцы (1862), Пилиповские Каричинцы (1905), Пилипівські Кориченці (1938), Пилипо-Коричинці (1946), Пилипи (1967). Н. – див. № 3501. Варіанти н. складалися з ойконіма (див. № 2194) та ад’єктоніма.

3505. Пилипú – с., Кр, Чрн. Варіанти н.: Pilipy (1789), Пилипы (1855), Пилипи (1926). Н. – див. № 3501.

3506. Пилипú-Олексáндрiвськi – с., Вн, Пол. Засноване у II пол. XVII ст. [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]. Варіанти н.: PilipyProsiatkowskie (1784), Pilipy (1789), Prosiatkowskie Pilipy (1820), Пилипы-Александровские (1862), Пилипы (1884), Пилипы-Александровские, Пилипы-Поросятковские (1893), Алексадровские-Пилипы (1914), Пилипо-Олександрiвське (1926), Пилипи-Олександрiвськi (1938). Н. – див. № 3501. Н. ускладнена ад’єктонімом (див. № 527).

3507. Пилипú-Хребтіївські– с., Нв, Пхр. Варіанти н.: Пилипы (поч. ХІХ ст.), Pilipy Chreptyiwskie (1820), Филипоны (серед. ХІХ ст.), слобода Пилипы-Хребтиевские (1889), Хребтиевские-Пилипы (1914), Пилипи-Хребтіївські (1926). Н. – див. № 3501. Н. ускладнена ад’єктонімом (див. № 4835).

3508. Пилúпківський Яр –х., Нв. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Заборознівці. Н. складається з ад’єктоніма та ГТ.

3509. Пилипківці – с., Нв, Плп. У ІІ пол. ХІХ ст. – вол. ц. Варіанти н.: Filipkowcze (1469), Pylypkowcze (1493), Filipkowce (1661), Pilipowce (1784), Pilipkowce (1787), Липитковцы (1800), Пилипковцы (поч. ХІХ ст.), Филипковцы (1845), Пилипківці (1926). Патронімічна н.; пор. ос. н. Пилип, Филип (1427).

3510. Пилькú – с., Із., Плж. Варіанти н.: Pilki (1618), Пилки (1855), Пильки (1893). За С. Д. Бабишиним, н. пов’язана з розширенням орних угідь за рахунок вирубування та випилювання лісу на заболочених місцях Полісся. На нашу думку, родова н.; пор. ос. н. Пилька (1629).

Предыдущая 34 35 36 37 38 39 404142 43 44 45 46 47 48 49 Следующая