ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

СЛОВНИК ТОПОНІМІВ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 34 страница

Предыдущая 30 31 32 33 34 35 363738 39 40 41 42 43 44 45 Следующая

3047. Могилки – ур. біля с. Ружичанка (Хм), у якому знайдено кургани [І. С. Винокур]. Н. – див. № 3045.

3048. Могúльна (Хýтір Косьмúнського)– х., Нв. Існував у кін. ХІХ ст. біля с. Губарів. Перша н. – див. № 3040, паралельна н. – сл.-сп., що складається з АГТ і прізвища власника.

3049. Могиля́ни – с., Сл. Існувало у 30-х рр. XVII ст. біля м. Славута [О. І. Баранович]. Детальніші відомості відсутні. Ймовірно, н. мотивована ГТ могила (див. № 3040); могиляни – „ті, що живуть біля могили”.

3050. Модéстівка – с., Сл, Брд. Варіанти н.: фермаМодестовка (1899), д. Модестівка (1926). Відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Модест [ЕСУМ].

3051. Мокúївський призавгóсп – призавгосп., Шп. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Мокіївці. Варіанти н.: фольв.Мокиевский (1906), Мокиевскій (1911), Мокиївський призавгосп (1926). Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма й апелятива у значенні АГТ.

3052. Мокíївці – с., Шп, Мок. Варіанти н.: Mokiejowzce (1545), Мокіевка (1589), Мокиевка (1593), Макhевцы (1855), Мокиевцы (1899), Макеевцы (1921), Мокиївка (1926), Мокіївці (1946). Патронімічна н.; пор. ос. н. Мокій (1627).

3053. Мокрéньке– ліс. ст., Нв. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Відмікротопонімна н., мотивована квалітативним прикметником (див. також № 3054).

3054. Мокрéць, – с., Із, Лют. Варіанти н.: Мокрецъ (1534), Mokrec (1885), Мокрець (1926). Н. мотивована ГТ мокрець – „мокляк; мочариста, неродюча ділянка землі; мокра низовина” [С. Д. Бабишин]. За переказами, пос. розташовувалося в низовині, де завжди було мокро.

3055. Мокрéць, – х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Криничне. Н. – див. № 3054.

3056. Мóкрий –х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Розсохи. Н. – див. № 3053.

3057. Мокровóля – с., Бл, Мкв. Відоме із ХVІ ст. як Зарhчна Воля [ІМІС]. Варіанти н.: Мокра-Воля (Ново-Горинка) (1855), Новый Горынь (ІІ пол. ХІХ ст.), Мокрая-Воля (1899), Мокроволя (1946). Колишні н.-сл.-сп. складаються з локативного або квалітативного прикметника й апелятива воля: селяни, заселяючи нові території, користувалися певними пільгами, мали волю, хоча й дуже короткочасну [С. Д. Бабишин]. Варіант н. мотивований гідронімом: пос. розташоване на правому березі р. Горинь. Сучасна н. – квалітативна (див. № 3054), перегукується з початковою.

3058. Мокрýвка – х., Пл. Існував у ХІХ ст. біля с. Варварівка. Можливо, н. квалітативна; пор. апел. мокрина – „мокре місце, болото” [Б. Д. Грінченко]; мокровина – „багнистий ґрунт” [ЕСУМ].

3059. Молодúжен – х., Пл. Існував як н. п. Молодыженъ у ХІХ ст. біля с. Котюржинці. Посесивна н.; пор. ос. н. Молодецькі [АЮЗР].

3060. Моломолинецьке – озерона р. Бужок, біля с. Моломолинці (Хм). Локативна відойконімна н.

3061. Моломóлинці– с., Хм, Гна. Варіанти н.: Моломолинцы (1530), Malomolince (1583), Molomolince (1661), Mormolince (1784), Marmolince (1787), Мармолинцы (1800), Мармолинцы, Маломалинцы (1805), Malomalince, Mormalince (1820), Маломолинцы (1888), Маломолинці (1926). Етимологічні гіпотези: 1) колись с. називалося Іначинці, і проживали тут віруючі люди. А тих, хто мало молився, виселили на болото, де й виникло пос. Маломолинці. З часом н. трансформувалася у сучасну; 2) н. пов’язана із млинарством (колись – Млиномолинці), оскільки в давнину млини були основним джерелом збагачення землевласників та заможних селян [С. Д. Бабишин]. На нашу думку, патронімічна н.; пор. ос. н. Моломол, Маломол, Маломолка [М. П. Тупиков].

3062. Моломóлинці –болото, Хм. Аналогічну н. має і заказник. Площа – 410 га [ППХ]. Відойконімна н.

3063. Монастирисько – ур. біля с. Врублівці (Км), у якому знайдено залишки давніх пос. та монастиря [І. С. Винокур]. В основі н. – місцевий ГТ зі значенням „руїни стародавнього монастиря”.

3064. Монастирóк– с., Яр, Мон. Варіанти н.: Manastyrek (1784), Monasterok (1789), Монастырек (1805), Монастирок (1926). За переказами, біля пос., яке іменувалося Свиновецьке, був великий монастир. Коли він перестав існувати, с. отримало н. Монастирок. Залишки монастиря дійсно знайдені [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]. Див. також – поміщики Монастирські [АЮЗР].

3065. Монастúрський –х., Гр. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Спасівка. Н. посесивного характеру: х. виник на землях Сатанівського Свято-Троїцького монастиря.

3066. Монастúрського –х., Чм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Драганівка. Генітивна посесивна н.

3067. Монáчин –болото, Вл. Аналогічну н. має і заказник. Площа – 206 га [ППХ]. Відойконімна н. (див. № 2867).

3068. Монáчинський – х., Вл. Як н. п. Моначинский існував у ІІ пол. ХІХ ст. біля с. Маначин. Локативна н., мотивована ад’єктонімом.

3069. Мончинéцька – ферма, Кр. Існувала як н. п. Мончинецкая у ХІХ ст. біля с. Мончинці. Локативна н., мотивована ад’єктонімом.

3070. Мóнчинці – с., Кр, Чрн. Варіанти н.: Monczinczi (1517), Мунчицы (1545), Мунчинцы (1547), Молчинцы (1593), Monczyncze (1789), Мончинцы (1855), Манчинцы (1921), Манчинці (1926), Мончинці (1946). Краєзнавці виводять н. від апелятива мол, помол, млин – колись тут був млин [С. Д. Бабишин]. На нашу думку, патронімічна н.; пор. ос. н. Монька, Моникъ (1174), Мончак (1684); див. також – поміщики Мончинські [АЮЗР].

3071. Мóньки – с., Кр, Чрн. Варіанти н.: другое село Молчинъцы (1593), Monkie (1789), Моньки (1850), Маньки (1926). Етимологічні гіпотези: 1) н. пішла від прізвища пана Мінка, який збирав людей, що врятувалися від монголо-татар, і вимінював їх на собак; 2) від дієслова монятися – „довго роздумувати, тягнути, поспішати”; 3) від імені першого поселенця Моня [Ю. Д. Гжимайло]. На нашу думку, родова або посесивна н.; пор. ос. н. Монька [Д. Г. Бучко].

3072. Морóза– х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Малиничі. В основі н. – прізвище власника у формі родового відмінка однини.

3073. Морóзів – присілок, Км. Існував у кінці XVІІІ – І трет. ХХ ст. біля с. Слобідка-Рихтівська. Варіанти н.: д. Морозовка (1862), выс. Морозов (1893), Морозів (1926). За І. В. Гарнагою, в основі н. – прізвище першого поселенця [Прапор Жовтня. – 1974. – № 120].

3074. Морóзів – с., Дн, Мрл. Знайдено залишки пос., де, за переказами, було м. Червоногруд [І. С. Винокур]. Варіанти н.: Mukarow Mali (1565), Мукаров Малый (1565), Morozowce (1639), Morozow (1661), Морозов (1805), Морозово (поч. ХІХ ст.), Морозів (1926). Колишня н. – трансойконімна (див. № 3563), ускладнена квалітативним прикметником. Сучасна н. – посесивна: власником пос. був поміщик Морозовський [АЮЗР]; пор. також ос. н. Мороз (1459).

3075. Морóзівка – с., Дн. Існувало у кін. ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Морозів. Варіанти н.: прис. Морозова Аделина (1893), Морозівка (1926). В основі першої н. – антропонім, друга н. – відойконімна.

3076. Морóзівка – с., Ск, Мрл. Відоме із ХVІ ст. [М. І. Теодорович]. Варіанти н.: Лашки (1618), Lashki (1789), Ляшки (1850), Лашки Лhсовые (1855), Морозівка (1946). Колишня н. – родова, мотивована або етнонімом ляшки – „поляки” [Б. Д. Грінченко], або ос. н. Лашко (ХІV ст.). Мотивація сучасної н. невідома.

3077. Морóзівка – х., Вл. Існував у ІІ пол. ХІХ – І трет. ХХ ст. Варіанти н.: х.Морозовскаго (1899), Морозовка (1906), Морозівка (1926). Посесивна н.

3078. Морочкóвського– х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Теперівка. Генітивна посесивна н.

3079. Морчúнський (Щербáнський)– ліс. ст., Сс. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. Н. – антропонім та субстантивований ад’єктонім (див. № 5209).

3080. Москалíвка – с., Бл, Дов. Відоме з 1629 р. [О. І. Баранович]. Варіанти н.: Москалевка (1850), Moskaliowka (1889), Москалівка (1926). С. Д. Бабишин вважає, що пос. заселили у ІІ пол. ХVІІ ст. російські розкольники-старообрядці, які тікали від царського переслідування. На нашу думку, ця гіпотеза не відповідає дійсності, оскільки ойконім згадується значно раніше, а церковна реформа відбулася у 1654–1655 рр. Імовірніше, що н. відантропонімна; пор. ос. н. Москаль (1601), Москаленко (1655). Див. також – поміщики Москальські [АЮЗР].

3081. Москалíвка – с., Лт, Яли. За інформацією С. Д. Бабишина, засноване у І пол. ХІХ ст. групою відставних солдатів-„москалів”. До серед. ХХ ст. не реєструвалося , хоча, за переказами, пос. понад 100 р. Можливо, с. виникло у 30-х рр. ХХ ст. на місці колишнього і перейняло його н. Варіанти н.: х. Москалівка (1946), Москалевка (1979). Можливо, н. відетнонімного характеру.

3082. Москалíвка – с., Пл, Кус. Варіанти н.: Москаліовка (1681), Moskalowka (1789), Москалевка (1855), Москалівка (1926). Н. мотивована етнонімом москаль – „великорос; солдат” [Б. Д. Грінченко]. Див. також № 3080.

3083. Москалíвка – с., Яр, Мос. Засноване у ІІ пол. XVІІ ст. втікачами-старообрядцями [С. Д. Бабишин]. Варіанти н.: w Moskalowce (1765), Moskalowka (1784), Москалевка (1800), Мостиловка (поч. ХІХ ст.), Москалівка-Вихватинці (1926), Москалівка (1938). Н. – див. № 3080.

3084. Москвитя́нівка – с., Пл, Мшк. Відоме з 1629 р. [О. І. Баранович]. Варіанти н.: Москвитиновка (1855), Москвитяновка (1892), Moskwitynowka (1889), Московитяновка (1910), Москвитиловка (1921), Москвітянівка (1926), Москвитянівка (1946). За переказами, н. походить від латин. сл.-сп. Moskvam teneo – „Москву держу”, яке написав своїм рідним польський гетьман Станіслав Жолкевський на поч. ХVІІ ст. Імовірніше, що н. вказує на першого поселенця: засновником був росіянин, який рятувався від гніву російського царя [М. І. Теодорович]; пор. ос. н. Москвитинъ (ХVI ст.).

3085. Москвитя́нівська – ферма, Пл. Існувала як н. п. Москвитиновская у ХІХ ст. біля с. Москвитянівка. Локативна н., мотивована ад’єктонімом.

3086. Москóвка – х., Ск. Існував у ХІХ ст. біля с. Малишівка. В основі н. – андронім; пор. московка – „дружина москаля” [ЕСУМ].

3087. Мóтівка – ферма, Сл. Існувала як н. п. на поч. ХХ ст. біля с. Шатерники. Мотивація н. невідома.

3088. Мотрин Город – ур. біля с. Сирватинці (Гр), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Н.-сл.-сп. складається з присвійного прикметника і ГТ у значенні „ділянка землі при садибі” [СУМ].

3089. Мотрýнки – с., Кр, Млв. Варіанти н.: Мотруевка (1593), Мотрунки (1629), Motrunki (1789), Матрунки (1850). В основі н. – прізвисько першого поселенця; пор. ос. н. Мотроуна (1428).

3090. Моховéць – с., Сл. Як н. п. існувало у І трет. ХХ ст. біля с. Хоровиця. Відгідронімна н. (див. р. Мохів, кол. Моховець, Муховець [М. Т. Янко]; №3113). Пор. моховець – „лишайник” [ЕСУМ].

3091. Мочар – ур. біля с. Панівці (Км), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. В основі н. – ГТ мочар зі значенням „трясовина; занижене, з підґрунтовими водами, місце” [Б. Д. Грінченко].

3092. Мочарú– х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Шиїнці. Н. – див. № 3091.

3093. Мочарú– х., Нв. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Цівківці. Н. – див. № 3091.

3094. Мочулинéцька корчмá– корчма, Вл. Як н. п. зареєстрована у 1893 р. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та апелятива у значенні АГТ.

3095. Мочýлинці– с., Вл, Пав. Варіанти н.: Moczulincze (1565), Moczulince (1765), Матулинцы (1800), Мачулинцы (1862), Мочулинцы (1893), Мочулинці (1926). За С. Д. Бабишиним, н. мотивована ГТ мочалець, мочалище, мочулище – „болотиста місцевість”; пор. також ГТ мочило, мочула – „місце, де мочать коноплі”. На нашу думку, патронімічна н.; пор. ос. н. Мочула (1552).

3096. Мошáнівка – с., Сл. Існувало у І пол. ХХ ст. біля с. Лисиче. Варіанти н.: Мощановка (1921), Мощанівка (1926), Мошанівка (1946). Можливо, відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Моша (1605), Мошко, Мошна, Мошник [М. Я. Морошкін], дворяни Мощенські [АЮЗР]. Див. також № 3097.

3097. Мошнá – р., л. Студениці л. Дністра; бере початок біля с. Великий Жванчик (Дн). Варіант н.: Moszna [СГУ]. В основі н. – місцевий ГТ мошна зі значенням „балка із крутими схилами”.

3098. Мружкíв– х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Лісові Гринівці. Посесивна н.

3099. Мудригóлови– с., Гр, Чрв. Варіанти н.: w Modroglowach (1765), Mądroglowy (1775), Mądryglowy (1784), Mądre-Glowy (1787), Модрыголовы (1800), Mondreyglowy (1820), д. Мудроголовы (1862), д. Мудрыголовы (1893), Мудриголови (1926). С. Д. Бабишин виводить н. від абстрактного іменника. Імовірніше, що в основі н. – прізвисько засновника пос. – Мудриголова [Прапор Ілліча. – 1975. – № 85].

3100. Мудрúл-Дрýжня – х., Пл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Дружня. В основі н. – антропонім та ойконім.

3101. Мýкша –р., л. Дністра; між рр. Смотрич і Баговиця; початок вище с. Зеленче, тече через с. Балин, Слобідка-Балинська, Чечельник (Дн), Привороття-Друге, Гуменці, Лисогірка, Кам’янка, Жовтневе, Мала Слобідка, Тарасівка, Велика Слобідка (Км). Варіанти н.: „a miedzi Muxą y Bahawiczam… do Muxe, a Muxa dolem” (1374), „за р. Мукшею” (1646), Muksza, Велика Мукша, Muzza, Mukza; пор. н. п. Велика Мукша, Середня Мукша і Мала Мукша, Мукша-Боришківецька, Мукша-Китайгородська, Мукша-Колубаївська, Мукша-Панівецька, Слобода-Мукшанська в колишньому Кам’янецькому повіті [СГУ]. Довжина – 58 км (КРВУ). Етимологія н. незрозуміла. Можливо, гідронім певним чином пов’язаний зі словами муха або мука, однак безпосередніх підтверджень на користь цієї гіпотези немає.

3102. Мýкша– фільварок, Км. Існував у кінці ХІХ ст. біля с. Велика Слобідка. Трансойконімна н.

3103. Мýкша Малá– посілок, Км. Існував у ІІ пол. ХІХ ст. біля с. Велика Слобідка. Варіанти н.: д. Мал. Мукша (1862), Мукша Малая (1893). Відгідронімна н., ускладнена квалітативним прикметником.

3104. Мурáвана – х., Пл. Існував у ХІХ – поч. ХХ ст. біля с. Фадіївка. Варіанти н.: Мурованка (1855), Марована (1899), Муравана (1906). Квалітативна відмікротопонімна н.; пор. мурованка – „криниця з мурованими стінами” [М. Т. Янко], мурованиця – „кам’яний будинок” [Б. Д. Грінченко].

3105. Мурашóво – х., Бл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Миклаші. Відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Мурашъ (1640).

3106. Мурóваний– присілок, Чм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Кочубеїв. Квалітативна н. (див. № 3104).

3107. Мýха –р., л. Збруча л. Дністра; між рр. Ушука й Мушка, нижче смт. Сатанів (Гр); тече через н. п. Вільхівці і Кузьминчик, гирло поблизу с. Гусятин (Чм). Варіанти н.: Mucha, Olóchowka, Ольхова, Ольховка, Рудка, Тарнорудка, Muszka, Rudka, Tarnorudka [СГУ]. Довжина – 14 км (КРВУ). Іноді н. виводять від зоолексеми муха, яка, ймовірно, відбиває особливість річки – „вода дзвенить, як муха”. Імовірніше, що н. мотивована давньослов. *mux зі значенням „запліснявіле” [М. Т. Янко]. Паралельні н. – фітофорна (береги річки поросли вільхою, див. також № 694) та онімізований гідрографічний термін рудка, поширений на Поділлі зі значенням „іржаве болото” (див. №№ 3926, 3929). Варіант останньої н. – означає „рудка, яка заросла терном”.

3108. Мухаве́ць – струмок у Хмельницькій обл. [С. Д. Бабишин]. Те саме, що й Муховець (див. № 3113).

3109. Му́хавка – р., п. Муховця п. Хомори л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через с. Лавринівці (Шп). Варіант н.: „с. Лавриновцы при рч. Мухавкh” [СГУ]. Можливо, демінутивна відгідронімна н.

3110. Мýхарів – с., Сл, Мух. Варіанти н.: Мхарів (1629), Мухаровъ (1855), Mucharow (1885), Мухаревъ (1889), Мухарів (1926). Відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Муха (1500). Пор. також ГТ мухар – із тюркс. „короткий”, „куций”. Термін часто вживають на позначення маловодних річок, що пересихають [Е. М. Мурзаєв].

3111. Мýхарівський Лісóк – ур., Сл. Як н. п. Мухаревский Лhсокъ існувало у ХІХ ст. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та ГТ.

3112. Мýхи– х., Яр. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Скаржинці. Можливо, в основі н. – прізвище власника у формі родового відмінка однини.

3113. Мухове́́́ць – р., п. Хомори л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра. протікає через Марківці, Старі Бейзими, Брикуля (Шп). Варіант н.: Муховецъ [СГУ]. Довжина – 22 км [КРВУ]. Н. мотивована давньослов. *mux зі заченням „запліснявіле”; підтвердженням цьому служить наявність у долині р. Муховецького торфовища[М. Т. Янко].

3114. Муховецьке – торфовище (Шп), знаходилося у колишньому Грицівському районі [СГУ]. Відгідронімна н.

3115. Мушкýтинці –с., Дн, Дун. Варіанти н.: Muszkotynce (1661), Mozgotynce (1679), w Moskutyncach (1765), Moskotynce (1775), Muszkatynce (1784), Moskatynce (1789), Мушкатинцы (1800), Мушкотинцы (1862), д. Мушкутинцы (1893), Мушкотинці (1926), Мушкутинці (1938). Етимологічні гіпотези: 1) від апелятива мушкет: в районі пос. у 1661 р. відбулася битва з татарами [С. Д. Бабишин]; 2) першим поселенцем був Мошко; 3) колись на околицях с. були болота з великою кількістю мошкари [В. С. Прокопчук]. На нашу думку, н. патронімічна.

3116. Мшане́ць – р., л. Попівки п. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через с. Мшанець (Сс). Н. – див. № 3117.

3117. Мшане́ць – р., п. Південного Бугу; протікає через н. п. Гайдайки, Бубнівка, Сергіївка, Наркевичі (Вл), Ляпинці, Чорний Острів (Хм). Варіанти н.: Вишанец, Бубновка, Wiczaniec, Bębnõwka [СГУ], Вшанецъ, Бубновка (ГССРИ). Довжина – 21 км (КРВУ). Н. виводять від мшана – похідне від мох. Звідси й ГТ мшава – „мохове болото” [М. Т. Янко]. Гідронім утворився за допомогою суфікса -ець. Паралельна н. – відойконімна (див. № 375).

3118. Мшанéць – с., Сс, Мша. Варіанти н.: Mschaniecz (1518), Мшанецъ (1593), Мшанець (1946). Локативна відгідронімна н. (див. № 3116).

3119. Мшанéцький – х., Сс. Існував у І трет. ХХ ст. Варіанти н.: Мжанецкий (1921), Мшанецький(1926). Локативна н., в основі якої –ад’єктонім.

3120. М’якóти– с., Із, М’як. Варіанти н.: Мекотские (1534), Мякоти, М’єкоти (1629), Мекотъ (1634), Макоты (1850), Мекоты (1855), Miekoty (1890), Мякочы (1921), М’якоти (1926). За народними переказами, н. походить від сл.-сп. м’ята земля. На нашу думку, родова н.; пор. ос. н. Мякота (1495).

3121. М’якóтський-Клинівéць – д., Із. Існувала у ІІ пол. ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Мякотск. Клиновецъ (1899), Мякотскій-Клиновецъ (1911). Локативна н.-сл.-сп., що складається з ад’єктоніма та апелятива, мотивованого ГТ клин зі значенням „ліс на березі річки; частина болота, що заростає лісом; лісосмуга; ділянка лісу; край лісу” [О. К. Данилюк]; „земельний наділ; ділянка землі, що має форму трикутника і куди-небудь врізається вузькою смугою” [С. Д. Бабишин].

3122. На Горбах – ур. біля с. Крушанівка (Км), у якому знайдено три кургани [І. С. Винокур]. Локативна прийменниково-іменникова н.

3123. На клину – ур. в районі колишнього с. Теремці (Км), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 3122.

3124. На містечку – ур. біля с. Думанів (Км), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 3122.

3125. На Поповій – ур. біля с. Лісогірка (Гр), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Локативна відмікротопонімна н.

3126. Над Островом – ур. біля с. Моломолинці (Хм), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Локативна прийменниково-іменникова н., пор. ГТ острів – „ділянка, яка чимось виділяється” [Т. А. Марусенко].

3127. Над садкáми– х., Гр. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Лісоводи. Н. – див. № 3122.

3128. Над Скалами – ур. біля с. Думанів (Км), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 3122.

3129. Над стіною – ур. біля с. Сокіл (Км), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 3122.

3130. Нагалюк (Нагаєвські)– окреме господарство, Яр. Існувало у І трет. ХХ ст. біля с. Соколівка. Обидві н. – посесивні.

3131. Наглинянни– х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Рижулинці. Відмікротопонімна н., в основі якої – найменування мешканців: наглиняни – „ті, що проживають на (біля) глині”.

3132. Нагоряни– с., Км, Двж. За деякими джерелами, с. існує з ХІІІ ст. [Прапор Жовтня. – 1973. – № 124]. Варіанти н.: Nahorzany (1493), Нагоржаны (1530), Nahorogny (1630–1650), w Nagurzanach (1765), Нагораны (1820), Погоряне (1855), Нагоряне (серед. ХІХ ст.), Нагоряны (1888), Нагоряни (1946). Локативна н., мотивована ГТ: нагоряни – „ті, що живуть на горах”.

3133. Нагýрного – х., Вл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Купіль. Генітивна посесивна н.; пор. ос. н. Нагурні [АЮЗР].

3134. Наддністрянка– с., Км. У 1967 р. приєднане до с. Гораївка. Варіанти н.: Darnaykowe (1630–1650), Durniakowce (1661), w Durniakowcach (1765), Дурнаковцы (1800), Дурняковцы (1855), Дурниковцы (серед. ХІХ ст.), Дурняківці (1926), Наддністрянка (1946). На думку С. Д. Бабишина, у колишній н. відбивалося презирливе ставлення панівних прошарків до простого народу. На нашу думку, перша н. – патронімічна, утворена від ос. н. Дурняк; пор. ос. н. Дурной, Дуриня [АЮЗР]. Друга н. – відгідронімна, вказує на розташування пос. на р. Дністер.

3135. Надúшень – с., Бл, Вкн. Варіанти н.: хут. Надышено (1899), Надышень (1911), х-ра Надыше (1921), Надишень (1926). Посесивна н., пор. ос. н. Надихна, Надишна [М. Я. Морошкін].

3136. Надíя– колгосп, Дн. Як н. п. виник у 20-х рр. ХХ ст. Метафорична н. з позитивним забарвленням.

3137. Надíя (Сóнце Прáвди)– колгосп, Хм. Як н. п. виник у 20-х рр. ХХ ст. Метафорична н. з ідеологічним забарвленням.

3138. Надслýцький повíт –адміністративно-територіальне утворення, яке існувало у 1791–1793 рр. Центр – міст. Красилів [М. Г. Крикун]. Більш детальна інформація відсутня. Н. складається з відгідронімного прикметника та АГТ повіт (див. № 1040).

3139. Надуб – ур. біля с. Скипче (Гр), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Префіксальна відфлоролексемна н.

Предыдущая 30 31 32 33 34 35 363738 39 40 41 42 43 44 45 Следующая