МегаПредмет


Обратная связь

ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение


Как определить диапазон голоса - ваш вокал


Как цель узнает о ваших желаниях прежде, чем вы начнете действовать. Как компании прогнозируют привычки и манипулируют ими


Целительная привычка


Как самому избавиться от обидчивости


Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам


Тренинг уверенности в себе


Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком"


Натюрморт и его изобразительные возможности


Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д.


Как научиться брать на себя ответственность


Зачем нужны границы в отношениях с детьми?


Световозвращающие элементы на детской одежде


Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия


Как слышать голос Бога


Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ)


Глава 3. Завет мужчины с женщиной


Оси и плоскости тела человека


Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.


Отёска стен и прирубка косяков Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.


Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

СЛОВНИК ТОПОНІМІВ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 41 страница





3672. Пóляни – с., Вл, Плн. Відоме з 1629 р. [О. І. Баранович]. Варіанти н.: Полоны (1857), Polany (1891), Поляни (1925). Локативна н. (див. № 3668).

3673. Поля́нíвка – колонія, Пл. Як н. п. Поляновка зареєстрована у 1899 р. Локативна н., мотивована ГТ поляна або поле (див. також № 3668).

3674. Пóлянськá Закýтина – висілок, Вл. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Поляни. Варіанти н.: Полянская (ХІХ ст.), Полянська Закутина (1926). Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та ГТ закутина – „закуток” [СУМ].

3675. Пóлянь – с., Сл, Плн. Варіанти н.: д. Поляны (1816), Полянь (1921), Поляни (1926). Н. – див. № 3668.

3676. Поля́́хівка – р., п. Семенівки п. Полтви п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через с. Семенів (Бл).Варіант н.: „с. Семеновъ при рч. Поляховкh” (1889) [СГУ].На нашу думку, тут наявне ототожнення з р. Семенівка. Відойконімна н. (див. № 3678).

3677. Поля́хíвка – с., Тф. Існувало у ХІХ ст. Варіанти н.: Поляховка (1855), Полеховка (ІІ пол. ХІХ ст.). Відойконімна н. (див. № 3678).

3678. Поляховé – с., Тф, Плх. Знайдено рештки давньоруського городища – м. Лебедин [В. Б. Антонович]. У 1586–1588 рр. згадується як ур. [І. А. Стасюк]. Варіанти н.: болото Полеховый (1421), Поляховъ (1593), Polachowa (1618), Полехово (1848), Поляховка (1855), Поляхова (1906), Поляхове (1946). Етимологічні гіпотези: 1) заснування с. пов’язують із визвольною війною (1648–1654 рр.), коли козаки зорали поле поляками (ляхами), де вони й загинули, а збудоване там городище назвали Поляховою, що означає „по ляхах”, тобто „кінець шляхтичам” [М. Трипольський]; 2) н. мотивована ГТ поле та дієсловом ховає: можливо, так називалося болотяне ур., де люди ховалися від ворогів [І. А. Стасюк]; 3) н. походить від апелятива полеха – „поліщук, житель Полісся” [С. Д. Бабишин]; 4) с. розумілося як „поселення за Ляховою” [Радянське село. – 1971. – 3 червня]. На нашу думку, н. мотивована етнонімом, оскільки с. було заселене поляками (ляхами) [Червона зірка. – 1984. – 5 квітня].

3679. Помúстівка – х., Пл. Існував у кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Помистовка (1899), Помиставка (1911). В основі н. – апелятив поміст зі значенням „якесь підвищення чи підвищена частина чого-небудь; площадка, збита з дощок” [СУМ].

3680. Помóрська – х., Кр. Існував у ХІХ ст. біля с. Мальованка. Варіант н.: Поморская. Н. невідомої мотивації. Пор. також ос. н. Поморецъ [М. М. Тупиков].

3681. Понúззя –територія, розташована в середній течії Дністра та його лівих приток Ушиці, Смотрича, Збруча й Серету. Вперше зустрічається в Іпатіївському літописі під 1226 р як Понизье [ЕСЛН]. Локативна н., яка, ймовірно, є скороченням більш давньої Русь низшая, що іноді зустрічалася та протиставлялася підвищеній, гірській частині Галицько-Волинського князівства [П. М. Батюшков]; пор. ГТ низ – „низька місцевість; низина, пониззя; нижня течія ріки, а також прилегла до неї територія” [СУМ]. Центром Пониззя у ХІІІ ст. була Бакота.

3682. Понíнка – зал. ст., Пл. Як н. п. Понинка зареєстрована у 1992 р. Трансойконімна н.

3683. Понíнка – с., Пл. Існувало у ХІХ – І трет. ХХ ст. У 1959 р. злилося із смт. Понінка. Варіанти н.: х.Панинскія (1855), Понінка (1926). Можливо, це було робітниче селище, яке виросло навколо паперового комбінату. Трансойконімна н.

3684. Понíнка – смт., Пл, Пон. Із 1696 р. – міст., із 1938 р. – смт. Варіанти н.: Poninka (1696), Понинка (1850), Понінка (1926). Посесивна н., в основі якої – усічене прізвище власника: пос. у ХVI ст. придбав шляхтич Понінський [Новий шлях. – 1969. – 1 липня].



3685. Поно́ра – р,п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через с. Мокіївці, Пиляї (Шп), Нечаївка, Тишевичі, Кіндатки, Білеве, Припутенка, Ізяслав (Із). Варіант н.: Ponora [СГУ], Понорка (1992); „без назви, довжиною 22 км”. Н. мотивована ГТ понора – „округла або видовжена воронкоподібна заглибина, де зникають поверхневі води, в тому числі й води річки; яр; урвище”. В основі – давньослов. *nerti зі значенням „ховатися, занурюватися” [М. Т. Янко].

3686. Поно́ра – р., п. Ікопоті л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через с. Корчівка, Севрюки, Маленки, Терешки, Грицики, Печеське, Кульчини, Манівці, Росолівці (Кр).Варіанти н.: Ponora, Ponura, Понура [СГУ]. Довжина – 34 км [КРВУ]. Н. – № 3685. Варіант н. – онімізований квалітативний прикметник.

3687. Понόра – с., Сл, Хон. Існує із ХVI ст. [Трудівник Полісся. – 2000. – 18 лютого]. Варіанти н.: Понорка (1629), Понурка (1651), Понора (1855), Ponorka (1889). Н. – № 3685.

3688. Понóра – ур., Сл. Існувало у кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. Трансойконімна н. (див. № 3687).

3689. Понятóвських– х., Пл. Існував у кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Понятовскаго (1899), Понятовскихъ (1911). В основі н. – прізвище власника у формі родового відмінка множини.

3690. Попíв – х., Вн. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Великий Олександрів. Посесивна н. (див. також № 3698).

3691. Попíв – х., Гр. Існував у кін. ХІХ – І трет. ХХ ст. біля м. Городок. Варіанти н.: Попов хутор (1894), Попів (1926). Н. – див. № 3690.

3692. Попíв – х., Лт. Як н. п. зареєстрований у 1862 р. біля с. Варенка. Н. – № 3690.

3693. Попíв – х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Лісові Гринівці. Н. – № 3690.

3694. Попíв Яр – х., Вн. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Зіньків. Відмікротопонімна н.-сл.-сп., що складається із присвійного прикметника та ГТ (див. також № 3698).

3695. Попі́вка – р., п. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через с. Мшанець, Ожарівка, Махаринці (Сс). Варіанти н.: Поповка, Выгнанка, Popówka [СГУ].Довжина – 25 км [КРВУ]. Мотивація н. невідома.

3696. Попíвка – с., Нв. Існувало у XVIII – І трет. ХХ ст. біля с. Борсуки. Варіанти н.: Popuwka (1784), Поповка (1800), Попівка (1926). Імовірно, відетнонімна н.: пос. заснували розкольники-старообрядці, група попівців [В. К. Гульдман]. Див. також № 3698.

3697. Попíвський – радгосп, Лт. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. біля с. Копитинці. Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

3698. Попíвці – с., Вл, Поп. Варіанти н.: Поповцы (1593), Popowce (1778), Попівці (1926). За С. Д. Бабишиним, поміщики у ХV–ХVІ ст. наділяли попів хуторами (там оселялася челядь, наймити), щоб ті молилися за пана. Можливо, в основі н. – найменування мешканців: попівці – „люди, залежні від попа, його піддані” [Д. Г. Бучко]; пор. також ос. н. Попъ (1222).

3699. Попíвці – с., Лт, Сус. Варіанти н.: Поповцы (1530), Popowcze (1564), Popowce (1607), w Popuwce (1765), Попівці (1926). На нашу думку, відантропонімна н.; пор. ос. н. Поп (1322), поміщики Поповські (поч. XVІ ст.). Див. також № 3698.

3700. Попíвці – с., Ск, Паш. Варіанти н.: Поповцы (1593), Popowcze (1789), Popowce (1885), Попівці (1926). У ХVІ ст. власники м. Старокостянтинів подарували духовенству Успенської церкви хутір, який поклав початок с. Попівці [С. Д. Бабишин]. Див. також № 3698.

3701. Попівщина – ур. біля смт. Меджибіж (Лт), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Суфіксальна відапелятивна посесивна н.

3702. Поплави – болото (непостійне озеро, або блюдце) біля с. Жищинці (Гр) [С. Д. Бабишин]. Н. походить від ГТ поплава – „болотисте пасовище” [Б. Д. Грінченко]; „великі заболочені ділянки землі; низовина біля річки” [С. Д. Бабишин]; „низина біля садиби, що заливається водою під час дощу” [ЕСУМ].

3703. Поплáви– виселок, Вл. Існував у кін. ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Завалійки. Варіанти н.: х. Поплавы (1893), Поплави (1926). Відмікротопонімна н. (див. № 3702).

3704. Поплáви– дача, Яр. Існувала у ІІ пол. ХІХ ст. Варіанти н.: фольв. Поплава (1862), Поплавы (1893). Н. – див. № 3703.

3705. Попова – ур., Ск. Існувало у І трет. ХХ ст. біля с. Попівці. Посесивна н.

3706. Попова – х., Пл. Існував у ХІХ ст. біля с. Буртин. Н. – див. № 3705.

3707. Попóва – х., Пл. Існував у ХІХ ст. біля с. Горошки, передмістя м. Полонне. Н. – див. № 3705.

3708. Попóва долúна– ліс. дача, Хм. Як н. п. зареєстрована у 1893 р. Н.-сл.-сп. складається із присвійного прикметника та ГТ.

3709. Попова Яма – ур. біля колишнього с. Лоївці (Нв), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 3708.

3710. Поповéцька – ферма, Вл. Зареєстрована у ХІХ ст. біля с. Попівці. Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

3711. Поповéцький ліс – ліс, Ск. Як н. п. зареєстрований у 1911 р. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та ГТ.

3712. Поповéцький церкóвний ліс – ліс, Ск. Як н. п. зареєстрований у 1911 р. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма (див. № 3700), прикметника із присвійним значенням та ГТ.

3713. Поповий Яр – ур. біля с. Малинівці (Км), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Н.-сл.-сп. складається із присвійного прикметника і ГТ.

3714. Попóві – хут., Пл. Існував у ХІХ ст. біля с. Горошки як Попови. Н. – див. № 3705.

3715. Порохú– х., Нв. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Заборознівці. Н. – див. № 3716.

3716. Порóхня – с., Вл, Пор. Варіанти н.: Порохная, Порохня (1463), Porochnja (1517), Porochna (1518), Прохня (1545), Порохна (1899). Етимологічні гіпотези: 1) с. виникло у лісі, охоронцем якого був лісник Порохновський, перший мешканець пос.; 2) с. виникло на місці, де за допомогою селітри виготовляли порох [С. Д. Бабишин]; пор. пороховня – „пороховий завод” [ЕСУМ]. Див. також порохня – „трухлявина, гниле дерево” [Б. Д. Грінченко].

3717. Порóхненський – х., Вл. Як н. п. хут. Порохненскій фіксувався у 1899 р. Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

3718. Пóруби – ліс. ст., Нв. Існувала у ІІ пол. ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Браїлівка. Варіанти н.: х. Поруби (1893), Поруби (1926). Відмікротопонімна н., мотивована ГТ поруб – „місце, ділянка, де вирубано ліс” [СУМ].

3719. Пóруби – ур., Пл. Існувало як н. п. Порубы у ХІХ ст. біля с. Лабунь. Н. – див. № 3718.

3720. Посíлок – х., Із. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Хотень ІІ. В основі н. – АГТ: посілок реєструється як синонім до АГТ присілок зі значенням „невелике село, розташоване поблизу більшого, або частина великого села” [СУМ].

3721. Постолíвка– с., Вл, Зай. Варіанти н.: Postolowcze (1404), Pustolowka (1661), w Postoluwce (1765), Postolowka (1775), Постолувка (1800), Постоловка (1805), Посталовка (1855), Постолівка (1926). За С. Д. Бабишиним, н. відбиває пригноблений стан сільського населення в період зростання феодально-кріпосницького гніту (XІV–XVІІ ст.); пор. постоли – „м’яке селянське взуття з цілого шматка шкіри без пришивної підошви, яке зазвичай носили з онучами, прив’язуючи до ніг мотузками (волоками); личаки” [СУМ]. На нашу думку, в основі н. – антропонім.

3722. Потапчукá – х., Шп. Існував у ІІ пол. ХІХ ст. Генітивна посесивна н.

3723. Пóташ-Корúтно – х., Шп. Існував у ХІХ ст. біля с. Гута як Поташ-Корытно. Н.-сл.-сп. складається з апелятива поташ – „біла порошкоподібна речовина, що використовується у миловарінні та при виробництві скла” [СУМ] та ойконіма (див. № 2189).

3724. Пóташ Кóрчицький – х., Шп Існував у ХІХ ст. біля с. Корчик. Варіанти н.: Поташ Корчикскій (1855), Стар. Поташный (Майд. Кирченской) (ІІ пол. ХІХ ст.). Н.-сл.-сп. складається з апелятива поташ (див. № 3723) та ад’єктоніма. Н. ускладнювалася квалітативним прикметником.

3725. Поташне – ур. біля с. Аркадіївці (Хм), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Відприкметникова н. (див. № 3723).

3726. Потерéба – с., Сл, Лсч. Відоме з поч. ХХ ст. За С. Д. Бабишиним, в основі н. – дієслово теребити, потеребити зі значенням „розчищати землю під поле”; пор. протереби – „очищення, прорубка лісу” [Б. Д. Грінченко]. Див. також ГТ потреб – „низина біля річки” [О. К. Данилюк], потереб – „місце, викорчуване від лісу”, протереб – „галявина в лісі” [М. І. Толстой].

3727. Почáпинці – с., Чм, Поч. Біля с. знайдено залишки замку, де, за переказами, існувало м. Золоте яблуко. Варіанти н.: Почапынци (1430), Poczapyncze (1493), Podczapyncze (1542), Poczapince (1630–1650), Почапинцы (1800), Почапинці (1926). С. Д. Бабишин мотивує н. апелятивом чепи – „ціпи”. На нашу думку, патронімічна н.; пор. ос. н. Почап, Почепець (1639).

3728. Почáпинці – х., Вл. Існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. біля с. Ожигівці. Варіанти н.: Почапинцы (1855), Подчапинцы (ІІ пол. ХІХ ст.), ур. Початинцы (1899), Почапинці (1925). Вважають, що це пос. заселилося першим, було початковим [М. І. Теодорович]. На нашу думку, посесивна н.; пор. ос. н. Почапа, Почепецъ (1639); див. також – Почаповські [АЮЗР].

3729. Пóчта при залізнúчній стáнції Війтівцí– окреме господарство, Вл. Як н. п. зареєстроване у 1926 р. Н.-сл.-сп. складається із найменування установи, АГТ і ойконіма.

3730. Прáвдівка –с., Яр, Пра. Вiдоме із XVІІ ст. Варіанти н.: Tatarzynce (1784), Татаринцы (1805), Татариска (поч. ХІХ ст.), Татаринці (1926), Правдівка (1946), Правдовка (1956). Колишня н., можливо, мотивована прізвиськом відетнонімного походження Татар, Татарин. Сучасна н. – емоційно-експресивна з позитивним забарвленням: с. перейняло н. місцевої артілі імені газети „Правда” [С. Д. Бабишин].

3731. Правохоморне – с., Пл. Існувало у І пол. ХХ ст. У 1960 р. приєднане до м. Полонне. Варіанти н.: х.Право-Хоморня (1926), Правохоморне (1946). Локативна н.: пос. було розташоване на правому березі р. Хомора; див. р. Хомора, притока Случі [СГУ].

3732. Прандéцьких – х., Пл. Існував у кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. як Прандецкихъ. Генітивна посесивна н.

3733. Прандéцького – х., Пл. Існував у кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. як Прандецкаго. Н. – див. № 3732.

3734. Прандéцького № 3– х., Пл. Існував на поч. XX ст. як Прандецкаго№ 3. Н. – див. № 3732. Н. диференціювалася числівником.

3735. Прéйзера – х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Бережанка. Генітивна посесивна н.

3736. Преображéнського прихóду – х., Пл. Існував у кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Преображенской Церкви (1899), Преображенскаго прихода (1911). Посесивна н.

3737. Пржездéцького – х., Хм. Фіксувався у кін. ХІХ ст. як фольв. Пржездецкого. Генітивна посесивна н.

3738. Привíтне– с., Км, Дрв. Засноване на поч. ХІХ ст. в місці, що мало н. Погоріла буда, або Погоріла: тут була лісова сторожка, яка згоріла [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]. Варіанти н.: пр. Погорелой (1862), д. Погорила (1893), Погорелая (1914), Погоріла (1926), Привітне (1967), Приветное (1979). Колишня н., можливо, пов’язана зі спаленням великої ділянки лісу, щоб звільнити місце для пос. [Радянське Поділля. – 1970. – № 177]; див. також с. Пожарниця, розташоване поруч. В основі сучасної н. – прикметник із позитивним емоційно-експресивним забарвленням.

3739. Приворóтський млин– х., Км. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Подільське. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та апелятива у значенні АГТ.

3740. Приворóття – с., Км, Прв. Варіанти н.: Преврочье (1530), Przewrocze (1532), Привроче (1553), Pereworoczie (1565), Perewod (1630–1650), Przewrocie (1661), Приворотье (1800), Приворотье Орынинское (1893), Приворот (1898), Привороття (1926). Локативна н., в основі якої – апелятив ворота: ймовірно, у давнину пос. було своєрідними воротами, пропускним пунктом на кордоні при під’їзді до стародавніх міст. Ще й досі важливий рубіж, дорогу, шлях, що веде до значних оборонних чи економічних центрів, називають ворітьми [С. Д. Бабишин].

3741. Приворóття Дрýге – с., Км, Прв. За деякими джерелами, виникло у XVІІ ст. (Є. І. Сецинський, М. І. Яворський). Варіанти н.: w Przewrociu (1765), Preywrocie (1784), Przewrocie do Makowa (1789), д. Приворотье (1862), выс. Приворотье Маковское (1893), Привороття (1926), Привороття Друге (1960), Приворотье Второе (1979). Н. – див. № 3740. Н. диференціюється числівником (раніше – ад’єктонімом або прийменниково-ойконімною словосполукою).

3742. Придáтки – ур., Сл. Існувало на поч. ХХ ст. Імовірно, в основі н. – іменник придаток зі значенням „те, що є доповненням, додатком до чого-небудь” [СУМ]. Див. також ос. н. Придатокъ (1554).

3743–3747.Призавгóсп – призавгосп, Кр (5). Як н. п. зареєстровані у 1926 р. біля сіл Заставки, Котюржинці, Кульчини, Манівці, Чепелівка. В основі н. – ойконімізований АГТ: призавгосп – „призаводське господарство”, на території якого поселялися робітники.

3748. Призавгóсп – призавгосп, Ск. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. біля с. Волиця-Керекешина. Н. – див. № 3743.

3749. Призавгóсп Проскýрівської цукровáрні– призаводгосп, Яр. Існував у 20-х рр. ХХ ст. біля с. Лугове. Н. – див. № 3743.

3750. Прикордóнна Улашáнівка – с., Сл, Хон. Відоме з поч. ХХ ст. Варіанти н.: Улашанівка (1926), ПрикордоннаУлашанівка (1946). Н.-сл.-сп. складається з локативного прикметника та ойконіма (див. № 4608).

3751. Прилýжне –с., Лт, Глн. Варіанти н.: Мордына (XV ст.), Mordina (1559), Mordinia (1565), Mordynce (1661), Mordin (ІІ чв. XVІІІ ст.), Mordyn (1784), Мордин (1800), Мордино (1855), Мордын (1893), Прилужне (1946), Прилужное (1956). Колишня н., можливо, посесивна. В основі сучасної н. – ГТ луг зі значенням „місце, вкрите густою травою; заболочена місцевість із сінокосом” [Т. А. Марусенко]; „ліс на низовині; низовина, що поросла лісом” [Б. Д. Грінченко].

3752. Прилýка – фільварок, Із. Існував на поч. ХХ ст. Локативна н., в основі якої – ГТ прилука зі значенням „поляна серед лісів; поперемінно то ліс, то поле” [Б. Д. Грінченко]; „місце, поросле травою та кущами або очеретом, що трапляється по берегах річок, озер” [СУМ].

3753. Примакíв– х., Гр. Існував у ІІ пол. ХХ ст., у 1956 р. приєднаний до с. Кам’янка. Посесивна н.

3754. Припýтенка – с., Із, Блв. Варіанти н.: Слобода Припутенка (1893), Pryputenka (1889), д.Припутенка(1899), посіл. Припутня (1926). Відойконімна демінутивна н. (див. № 3758); варіант н. ускладнювався АГТ.

3755. Припу́тенька – р., п. Понори п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає черезн. п. Вовківчики, Вовківці (Шп), Припутні, Припутенка (Із). Варіант н.: Pryputeńka [СГУ].Відойконімна локативна н.(див. № 3758).

3756. Припýтні – полустанок, Із. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. біля с. Припутні. Трансойконімна н.

3757. Припýтні – призавгосп, Із. Зафіксований як н. п. у 1926 р. біля с. Припутні. Трансойконімна н.

3758. Припýтні – с., Із, Блв. Існує із ХVI ст. [Трудівник Полісся. – 2000. – 18 лютого]. Варіанти н.: Припутень (1650), Припутня (1855), Przypytnie (1889), Припутні (1946). Етимологія н. невідома. С. Д. Бабишин пов’язує н. із зоолексемою припутень – „один із видів голубів”, який нібито тут поширений. Можливо, н. вказує на рід заняття мешканців (пор. путня – „діжка, цебро, відро” [СУМ] ), на місцезнаходження пос. – „при путі” або є відантропонімною. Див. також путина – „1) період, сезон промислового лову риби; 2) посудина для молока або для виготовлення овечого сиру” [СУМ].

3759. Припýтні Червóні – с., Із. Існувало у І трет. ХХ ст. біля с. Припутні. Трансойконімна н., ускладнена прикметником з ідеологічним значенням.

3760. Присадú– х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля смт. Вовковинці. Локативна н., в основі якої – ГТ сад.

3761. Присúща – ур., Сл. Існувало як н. п. Присыща на поч. ХХ ст. Етимологія невідома; можливо, відмікротопонімна н.

3762. Прúски– с., Дн. Існувало у І пол. ХХ ст., приєднане до с. Трибухівка. Варіанти н.: Приски (1926), Пріски (1946). Локативна н., в основі якої – ГТ пріски зі значенням „крутий схил гори; підвищення на дорозі” [Т. А. Марусенко].

3763. Прислýч – с., Пл, Псл. Відоме з 1629 р. [О. І. Баранович]. Варіанти н.: Тирановка (1888), Tiranowka (1891), Тиранівка (1926), Прислуч (1946). Колишня н. – відантропонімна посесивна; див. ос. н. Тираненко [АЮЗР]. Сучасна н. вказує на місцезнаходження пос. – при р. Случ.

3764. Прúсне– х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Галузинці. Відмікротопонімна н. (див. № 3762, 3767).

3765. Пристанцíйне– с., Чм. Виникло у 1914 р., у 1960 р. приєднане до смт. Закупне. Варіанти н.: зал. ст. Закупно (1926), ст. Закупне (1938), х. Пристанційний (1956), Пристанційне (1960). Перша н. – трансойконімна. Друга н. – локативна: пос. виникло біля залізничної станції Закупна [С. Д. Бабишин].

3766. Пристань – ур. біля смт. Меджибіж (Лт), у якому знайдено залишки трипільських пос. [І. С. Винокур]. Відапелятивна н. з невідомою мотивацією.

3767. Приснисько – ур. біля с. Сирватинці (Гр), у якому знайдено залишки трипільського пос. [І. С. Винокур]. Н. мотивована апелятивом пріснисько – „поле, з якого скошено просо” [Б. Д. Грінченко].

3768. Пристунá – х., Тф. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Гаврилівка. Генітивна посесивна н.

3769. Прúська – ліс. ст., Чм. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Можливо, посесивна н.

3770. Присяжних (Поберéжного) – х., Гр. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Кузьмин. Обидві н. – генітивні посесивні.

3771. Притýлівка – с., Дн, Млп. Варіанти н.: Притуловка (1855), д. Притулевка (1862), д. Притуля Мурованная (1893), Притулия (1911), д. Притулия-Мурованная (1914), Мурована-Притулівка (Хапанівка) (1926), Притулівка (1946). За переказами, н. пов’язана з апелятивом притулок – „місце, де можна перебути якийсь час; пристановище; місце, де можна сховатися; захисток, укриття” [СУМ]. С. Д. Бабишин вважає, що н. вказує на тип житлових будівель сільських злидарів: притула – „хлів для худоби під однією покрівлею з хатою”. На нашу думку, ймовірніше, що н. мотивована ос. н. Притула. Н. ускладнювалася квалітативним прикметником. Паралельна н. – трансойконімна (див. № 4764).

3772. Причипúлівка –х., Нв.Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Любомирівка. Н. мотивована дієсловом причепити.

3773. Пріми – ур. біля с. Пахутинці (Вл), у якому знайдено залишки давнього пос. [І С. Винокур]. Відантропонімна плюральна н.

3774. Прóні – х., Пл. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля м. Полонне. Варіанти н.: ур. Проньково (1855), х.Пронькавъ (1888), х.Проньковъ (1899), Прони (1911), Проні (1926). Посесивна н.; пор. ос. н. Пронко (1487).





©2015 megapredmet.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов. Обратная связь...