ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

СЛОВНИК ТОПОНІМІВ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 41 страница

Предыдущая 37 38 39 40 41 42 434445 46 47 48 49 50 51 52 Следующая

3672. Пóляни – с., Вл, Плн. Відоме з 1629 р. [О. І. Баранович]. Варіанти н.: Полоны (1857), Polany (1891), Поляни (1925). Локативна н. (див. № 3668).

3673. Поля́нíвка – колонія, Пл. Як н. п. Поляновка зареєстрована у 1899 р. Локативна н., мотивована ГТ поляна або поле (див. також № 3668).

3674. Пóлянськá Закýтина – висілок, Вл. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Поляни. Варіанти н.: Полянская (ХІХ ст.), Полянська Закутина (1926). Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та ГТ закутина – „закуток” [СУМ].

3675. Пóлянь – с., Сл, Плн. Варіанти н.: д. Поляны (1816), Полянь (1921), Поляни (1926). Н. – див. № 3668.

3676. Поля́́хівка – р., п. Семенівки п. Полтви п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через с. Семенів (Бл).Варіант н.: „с. Семеновъ при рч. Поляховкh” (1889) [СГУ].На нашу думку, тут наявне ототожнення з р. Семенівка. Відойконімна н. (див. № 3678).

3677. Поля́хíвка – с., Тф. Існувало у ХІХ ст. Варіанти н.: Поляховка (1855), Полеховка (ІІ пол. ХІХ ст.). Відойконімна н. (див. № 3678).

3678. Поляховé – с., Тф, Плх. Знайдено рештки давньоруського городища – м. Лебедин [В. Б. Антонович]. У 1586–1588 рр. згадується як ур. [І. А. Стасюк]. Варіанти н.: болото Полеховый (1421), Поляховъ (1593), Polachowa (1618), Полехово (1848), Поляховка (1855), Поляхова (1906), Поляхове (1946). Етимологічні гіпотези: 1) заснування с. пов’язують із визвольною війною (1648–1654 рр.), коли козаки зорали поле поляками (ляхами), де вони й загинули, а збудоване там городище назвали Поляховою, що означає „по ляхах”, тобто „кінець шляхтичам” [М. Трипольський]; 2) н. мотивована ГТ поле та дієсловом ховає: можливо, так називалося болотяне ур., де люди ховалися від ворогів [І. А. Стасюк]; 3) н. походить від апелятива полеха – „поліщук, житель Полісся” [С. Д. Бабишин]; 4) с. розумілося як „поселення за Ляховою” [Радянське село. – 1971. – 3 червня]. На нашу думку, н. мотивована етнонімом, оскільки с. було заселене поляками (ляхами) [Червона зірка. – 1984. – 5 квітня].

3679. Помúстівка – х., Пл. Існував у кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Помистовка (1899), Помиставка (1911). В основі н. – апелятив поміст зі значенням „якесь підвищення чи підвищена частина чого-небудь; площадка, збита з дощок” [СУМ].

3680. Помóрська – х., Кр. Існував у ХІХ ст. біля с. Мальованка. Варіант н.: Поморская. Н. невідомої мотивації. Пор. також ос. н. Поморецъ [М. М. Тупиков].

3681. Понúззя –територія, розташована в середній течії Дністра та його лівих приток Ушиці, Смотрича, Збруча й Серету. Вперше зустрічається в Іпатіївському літописі під 1226 р як Понизье [ЕСЛН]. Локативна н., яка, ймовірно, є скороченням більш давньої Русь низшая, що іноді зустрічалася та протиставлялася підвищеній, гірській частині Галицько-Волинського князівства [П. М. Батюшков]; пор. ГТ низ – „низька місцевість; низина, пониззя; нижня течія ріки, а також прилегла до неї територія” [СУМ]. Центром Пониззя у ХІІІ ст. була Бакота.

3682. Понíнка – зал. ст., Пл. Як н. п. Понинка зареєстрована у 1992 р. Трансойконімна н.

3683. Понíнка – с., Пл. Існувало у ХІХ – І трет. ХХ ст. У 1959 р. злилося із смт. Понінка. Варіанти н.: х.Панинскія (1855), Понінка (1926). Можливо, це було робітниче селище, яке виросло навколо паперового комбінату. Трансойконімна н.

3684. Понíнка – смт., Пл, Пон. Із 1696 р. – міст., із 1938 р. – смт. Варіанти н.: Poninka (1696), Понинка (1850), Понінка (1926). Посесивна н., в основі якої – усічене прізвище власника: пос. у ХVI ст. придбав шляхтич Понінський [Новий шлях. – 1969. – 1 липня].

3685. Поно́ра – р,п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через с. Мокіївці, Пиляї (Шп), Нечаївка, Тишевичі, Кіндатки, Білеве, Припутенка, Ізяслав (Із). Варіант н.: Ponora [СГУ], Понорка (1992); „без назви, довжиною 22 км”. Н. мотивована ГТ понора – „округла або видовжена воронкоподібна заглибина, де зникають поверхневі води, в тому числі й води річки; яр; урвище”. В основі – давньослов. *nerti зі значенням „ховатися, занурюватися” [М. Т. Янко].

3686. Поно́ра – р., п. Ікопоті л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через с. Корчівка, Севрюки, Маленки, Терешки, Грицики, Печеське, Кульчини, Манівці, Росолівці (Кр).Варіанти н.: Ponora, Ponura, Понура [СГУ]. Довжина – 34 км [КРВУ]. Н. – № 3685. Варіант н. – онімізований квалітативний прикметник.

3687. Понόра – с., Сл, Хон. Існує із ХVI ст. [Трудівник Полісся. – 2000. – 18 лютого]. Варіанти н.: Понорка (1629), Понурка (1651), Понора (1855), Ponorka (1889). Н. – № 3685.

3688. Понóра – ур., Сл. Існувало у кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. Трансойконімна н. (див. № 3687).

3689. Понятóвських– х., Пл. Існував у кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Понятовскаго (1899), Понятовскихъ (1911). В основі н. – прізвище власника у формі родового відмінка множини.

3690. Попíв – х., Вн. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Великий Олександрів. Посесивна н. (див. також № 3698).

3691. Попíв – х., Гр. Існував у кін. ХІХ – І трет. ХХ ст. біля м. Городок. Варіанти н.: Попов хутор (1894), Попів (1926). Н. – див. № 3690.

3692. Попíв – х., Лт. Як н. п. зареєстрований у 1862 р. біля с. Варенка. Н. – № 3690.

3693. Попíв – х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Лісові Гринівці. Н. – № 3690.

3694. Попíв Яр – х., Вн. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Зіньків. Відмікротопонімна н.-сл.-сп., що складається із присвійного прикметника та ГТ (див. також № 3698).

3695. Попі́вка – р., п. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через с. Мшанець, Ожарівка, Махаринці (Сс). Варіанти н.: Поповка, Выгнанка, Popówka [СГУ].Довжина – 25 км [КРВУ]. Мотивація н. невідома.

3696. Попíвка – с., Нв. Існувало у XVIII – І трет. ХХ ст. біля с. Борсуки. Варіанти н.: Popuwka (1784), Поповка (1800), Попівка (1926). Імовірно, відетнонімна н.: пос. заснували розкольники-старообрядці, група попівців [В. К. Гульдман]. Див. також № 3698.

3697. Попíвський – радгосп, Лт. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. біля с. Копитинці. Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

3698. Попíвці – с., Вл, Поп. Варіанти н.: Поповцы (1593), Popowce (1778), Попівці (1926). За С. Д. Бабишиним, поміщики у ХV–ХVІ ст. наділяли попів хуторами (там оселялася челядь, наймити), щоб ті молилися за пана. Можливо, в основі н. – найменування мешканців: попівці – „люди, залежні від попа, його піддані” [Д. Г. Бучко]; пор. також ос. н. Попъ (1222).

3699. Попíвці – с., Лт, Сус. Варіанти н.: Поповцы (1530), Popowcze (1564), Popowce (1607), w Popuwce (1765), Попівці (1926). На нашу думку, відантропонімна н.; пор. ос. н. Поп (1322), поміщики Поповські (поч. XVІ ст.). Див. також № 3698.

3700. Попíвці – с., Ск, Паш. Варіанти н.: Поповцы (1593), Popowcze (1789), Popowce (1885), Попівці (1926). У ХVІ ст. власники м. Старокостянтинів подарували духовенству Успенської церкви хутір, який поклав початок с. Попівці [С. Д. Бабишин]. Див. також № 3698.

3701. Попівщина – ур. біля смт. Меджибіж (Лт), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Суфіксальна відапелятивна посесивна н.

3702. Поплави – болото (непостійне озеро, або блюдце) біля с. Жищинці (Гр) [С. Д. Бабишин]. Н. походить від ГТ поплава – „болотисте пасовище” [Б. Д. Грінченко]; „великі заболочені ділянки землі; низовина біля річки” [С. Д. Бабишин]; „низина біля садиби, що заливається водою під час дощу” [ЕСУМ].

3703. Поплáви– виселок, Вл. Існував у кін. ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Завалійки. Варіанти н.: х. Поплавы (1893), Поплави (1926). Відмікротопонімна н. (див. № 3702).

3704. Поплáви– дача, Яр. Існувала у ІІ пол. ХІХ ст. Варіанти н.: фольв. Поплава (1862), Поплавы (1893). Н. – див. № 3703.

3705. Попова – ур., Ск. Існувало у І трет. ХХ ст. біля с. Попівці. Посесивна н.

3706. Попова – х., Пл. Існував у ХІХ ст. біля с. Буртин. Н. – див. № 3705.

3707. Попóва – х., Пл. Існував у ХІХ ст. біля с. Горошки, передмістя м. Полонне. Н. – див. № 3705.

3708. Попóва долúна– ліс. дача, Хм. Як н. п. зареєстрована у 1893 р. Н.-сл.-сп. складається із присвійного прикметника та ГТ.

3709. Попова Яма – ур. біля колишнього с. Лоївці (Нв), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 3708.

3710. Поповéцька – ферма, Вл. Зареєстрована у ХІХ ст. біля с. Попівці. Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

3711. Поповéцький ліс – ліс, Ск. Як н. п. зареєстрований у 1911 р. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та ГТ.

3712. Поповéцький церкóвний ліс – ліс, Ск. Як н. п. зареєстрований у 1911 р. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма (див. № 3700), прикметника із присвійним значенням та ГТ.

3713. Поповий Яр – ур. біля с. Малинівці (Км), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Н.-сл.-сп. складається із присвійного прикметника і ГТ.

3714. Попóві – хут., Пл. Існував у ХІХ ст. біля с. Горошки як Попови. Н. – див. № 3705.

3715. Порохú– х., Нв. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Заборознівці. Н. – див. № 3716.

3716. Порóхня – с., Вл, Пор. Варіанти н.: Порохная, Порохня (1463), Porochnja (1517), Porochna (1518), Прохня (1545), Порохна (1899). Етимологічні гіпотези: 1) с. виникло у лісі, охоронцем якого був лісник Порохновський, перший мешканець пос.; 2) с. виникло на місці, де за допомогою селітри виготовляли порох [С. Д. Бабишин]; пор. пороховня – „пороховий завод” [ЕСУМ]. Див. також порохня – „трухлявина, гниле дерево” [Б. Д. Грінченко].

3717. Порóхненський – х., Вл. Як н. п. хут. Порохненскій фіксувався у 1899 р. Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

3718. Пóруби – ліс. ст., Нв. Існувала у ІІ пол. ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Браїлівка. Варіанти н.: х. Поруби (1893), Поруби (1926). Відмікротопонімна н., мотивована ГТ поруб – „місце, ділянка, де вирубано ліс” [СУМ].

3719. Пóруби – ур., Пл. Існувало як н. п. Порубы у ХІХ ст. біля с. Лабунь. Н. – див. № 3718.

3720. Посíлок – х., Із. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Хотень ІІ. В основі н. – АГТ: посілок реєструється як синонім до АГТ присілок зі значенням „невелике село, розташоване поблизу більшого, або частина великого села” [СУМ].

3721. Постолíвка– с., Вл, Зай. Варіанти н.: Postolowcze (1404), Pustolowka (1661), w Postoluwce (1765), Postolowka (1775), Постолувка (1800), Постоловка (1805), Посталовка (1855), Постолівка (1926). За С. Д. Бабишиним, н. відбиває пригноблений стан сільського населення в період зростання феодально-кріпосницького гніту (XІV–XVІІ ст.); пор. постоли – „м’яке селянське взуття з цілого шматка шкіри без пришивної підошви, яке зазвичай носили з онучами, прив’язуючи до ніг мотузками (волоками); личаки” [СУМ]. На нашу думку, в основі н. – антропонім.

3722. Потапчукá – х., Шп. Існував у ІІ пол. ХІХ ст. Генітивна посесивна н.

3723. Пóташ-Корúтно – х., Шп. Існував у ХІХ ст. біля с. Гута як Поташ-Корытно. Н.-сл.-сп. складається з апелятива поташ – „біла порошкоподібна речовина, що використовується у миловарінні та при виробництві скла” [СУМ] та ойконіма (див. № 2189).

3724. Пóташ Кóрчицький – х., Шп Існував у ХІХ ст. біля с. Корчик. Варіанти н.: Поташ Корчикскій (1855), Стар. Поташный (Майд. Кирченской) (ІІ пол. ХІХ ст.). Н.-сл.-сп. складається з апелятива поташ (див. № 3723) та ад’єктоніма. Н. ускладнювалася квалітативним прикметником.

3725. Поташне – ур. біля с. Аркадіївці (Хм), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Відприкметникова н. (див. № 3723).

3726. Потерéба – с., Сл, Лсч. Відоме з поч. ХХ ст. За С. Д. Бабишиним, в основі н. – дієслово теребити, потеребити зі значенням „розчищати землю під поле”; пор. протереби – „очищення, прорубка лісу” [Б. Д. Грінченко]. Див. також ГТ потреб – „низина біля річки” [О. К. Данилюк], потереб – „місце, викорчуване від лісу”, протереб – „галявина в лісі” [М. І. Толстой].

3727. Почáпинці – с., Чм, Поч. Біля с. знайдено залишки замку, де, за переказами, існувало м. Золоте яблуко. Варіанти н.: Почапынци (1430), Poczapyncze (1493), Podczapyncze (1542), Poczapince (1630–1650), Почапинцы (1800), Почапинці (1926). С. Д. Бабишин мотивує н. апелятивом чепи – „ціпи”. На нашу думку, патронімічна н.; пор. ос. н. Почап, Почепець (1639).

3728. Почáпинці – х., Вл. Існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. біля с. Ожигівці. Варіанти н.: Почапинцы (1855), Подчапинцы (ІІ пол. ХІХ ст.), ур. Початинцы (1899), Почапинці (1925). Вважають, що це пос. заселилося першим, було початковим [М. І. Теодорович]. На нашу думку, посесивна н.; пор. ос. н. Почапа, Почепецъ (1639); див. також – Почаповські [АЮЗР].

3729. Пóчта при залізнúчній стáнції Війтівцí– окреме господарство, Вл. Як н. п. зареєстроване у 1926 р. Н.-сл.-сп. складається із найменування установи, АГТ і ойконіма.

3730. Прáвдівка –с., Яр, Пра. Вiдоме із XVІІ ст. Варіанти н.: Tatarzynce (1784), Татаринцы (1805), Татариска (поч. ХІХ ст.), Татаринці (1926), Правдівка (1946), Правдовка (1956). Колишня н., можливо, мотивована прізвиськом відетнонімного походження Татар, Татарин. Сучасна н. – емоційно-експресивна з позитивним забарвленням: с. перейняло н. місцевої артілі імені газети „Правда” [С. Д. Бабишин].

3731. Правохоморне – с., Пл. Існувало у І пол. ХХ ст. У 1960 р. приєднане до м. Полонне. Варіанти н.: х.Право-Хоморня (1926), Правохоморне (1946). Локативна н.: пос. було розташоване на правому березі р. Хомора; див. р. Хомора, притока Случі [СГУ].

3732. Прандéцьких – х., Пл. Існував у кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. як Прандецкихъ. Генітивна посесивна н.

3733. Прандéцького – х., Пл. Існував у кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. як Прандецкаго. Н. – див. № 3732.

3734. Прандéцького № 3– х., Пл. Існував на поч. XX ст. як Прандецкаго№ 3. Н. – див. № 3732. Н. диференціювалася числівником.

3735. Прéйзера – х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Бережанка. Генітивна посесивна н.

3736. Преображéнського прихóду – х., Пл. Існував у кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Преображенской Церкви (1899), Преображенскаго прихода (1911). Посесивна н.

3737. Пржездéцького – х., Хм. Фіксувався у кін. ХІХ ст. як фольв. Пржездецкого. Генітивна посесивна н.

3738. Привíтне– с., Км, Дрв. Засноване на поч. ХІХ ст. в місці, що мало н. Погоріла буда, або Погоріла: тут була лісова сторожка, яка згоріла [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]. Варіанти н.: пр. Погорелой (1862), д. Погорила (1893), Погорелая (1914), Погоріла (1926), Привітне (1967), Приветное (1979). Колишня н., можливо, пов’язана зі спаленням великої ділянки лісу, щоб звільнити місце для пос. [Радянське Поділля. – 1970. – № 177]; див. також с. Пожарниця, розташоване поруч. В основі сучасної н. – прикметник із позитивним емоційно-експресивним забарвленням.

3739. Приворóтський млин– х., Км. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Подільське. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та апелятива у значенні АГТ.

3740. Приворóття – с., Км, Прв. Варіанти н.: Преврочье (1530), Przewrocze (1532), Привроче (1553), Pereworoczie (1565), Perewod (1630–1650), Przewrocie (1661), Приворотье (1800), Приворотье Орынинское (1893), Приворот (1898), Привороття (1926). Локативна н., в основі якої – апелятив ворота: ймовірно, у давнину пос. було своєрідними воротами, пропускним пунктом на кордоні при під’їзді до стародавніх міст. Ще й досі важливий рубіж, дорогу, шлях, що веде до значних оборонних чи економічних центрів, називають ворітьми [С. Д. Бабишин].

3741. Приворóття Дрýге – с., Км, Прв. За деякими джерелами, виникло у XVІІ ст. (Є. І. Сецинський, М. І. Яворський). Варіанти н.: w Przewrociu (1765), Preywrocie (1784), Przewrocie do Makowa (1789), д. Приворотье (1862), выс. Приворотье Маковское (1893), Привороття (1926), Привороття Друге (1960), Приворотье Второе (1979). Н. – див. № 3740. Н. диференціюється числівником (раніше – ад’єктонімом або прийменниково-ойконімною словосполукою).

3742. Придáтки – ур., Сл. Існувало на поч. ХХ ст. Імовірно, в основі н. – іменник придаток зі значенням „те, що є доповненням, додатком до чого-небудь” [СУМ]. Див. також ос. н. Придатокъ (1554).

3743–3747.Призавгóсп – призавгосп, Кр (5). Як н. п. зареєстровані у 1926 р. біля сіл Заставки, Котюржинці, Кульчини, Манівці, Чепелівка. В основі н. – ойконімізований АГТ: призавгосп – „призаводське господарство”, на території якого поселялися робітники.

3748. Призавгóсп – призавгосп, Ск. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. біля с. Волиця-Керекешина. Н. – див. № 3743.

3749. Призавгóсп Проскýрівської цукровáрні– призаводгосп, Яр. Існував у 20-х рр. ХХ ст. біля с. Лугове. Н. – див. № 3743.

3750. Прикордóнна Улашáнівка – с., Сл, Хон. Відоме з поч. ХХ ст. Варіанти н.: Улашанівка (1926), ПрикордоннаУлашанівка (1946). Н.-сл.-сп. складається з локативного прикметника та ойконіма (див. № 4608).

3751. Прилýжне –с., Лт, Глн. Варіанти н.: Мордына (XV ст.), Mordina (1559), Mordinia (1565), Mordynce (1661), Mordin (ІІ чв. XVІІІ ст.), Mordyn (1784), Мордин (1800), Мордино (1855), Мордын (1893), Прилужне (1946), Прилужное (1956). Колишня н., можливо, посесивна. В основі сучасної н. – ГТ луг зі значенням „місце, вкрите густою травою; заболочена місцевість із сінокосом” [Т. А. Марусенко]; „ліс на низовині; низовина, що поросла лісом” [Б. Д. Грінченко].

3752. Прилýка – фільварок, Із. Існував на поч. ХХ ст. Локативна н., в основі якої – ГТ прилука зі значенням „поляна серед лісів; поперемінно то ліс, то поле” [Б. Д. Грінченко]; „місце, поросле травою та кущами або очеретом, що трапляється по берегах річок, озер” [СУМ].

3753. Примакíв– х., Гр. Існував у ІІ пол. ХХ ст., у 1956 р. приєднаний до с. Кам’янка. Посесивна н.

3754. Припýтенка – с., Із, Блв. Варіанти н.: Слобода Припутенка (1893), Pryputenka (1889), д.Припутенка(1899), посіл. Припутня (1926). Відойконімна демінутивна н. (див. № 3758); варіант н. ускладнювався АГТ.

3755. Припу́тенька – р., п. Понори п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає черезн. п. Вовківчики, Вовківці (Шп), Припутні, Припутенка (Із). Варіант н.: Pryputeńka [СГУ].Відойконімна локативна н.(див. № 3758).

3756. Припýтні – полустанок, Із. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. біля с. Припутні. Трансойконімна н.

3757. Припýтні – призавгосп, Із. Зафіксований як н. п. у 1926 р. біля с. Припутні. Трансойконімна н.

3758. Припýтні – с., Із, Блв. Існує із ХVI ст. [Трудівник Полісся. – 2000. – 18 лютого]. Варіанти н.: Припутень (1650), Припутня (1855), Przypytnie (1889), Припутні (1946). Етимологія н. невідома. С. Д. Бабишин пов’язує н. із зоолексемою припутень – „один із видів голубів”, який нібито тут поширений. Можливо, н. вказує на рід заняття мешканців (пор. путня – „діжка, цебро, відро” [СУМ] ), на місцезнаходження пос. – „при путі” або є відантропонімною. Див. також путина – „1) період, сезон промислового лову риби; 2) посудина для молока або для виготовлення овечого сиру” [СУМ].

3759. Припýтні Червóні – с., Із. Існувало у І трет. ХХ ст. біля с. Припутні. Трансойконімна н., ускладнена прикметником з ідеологічним значенням.

3760. Присадú– х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля смт. Вовковинці. Локативна н., в основі якої – ГТ сад.

3761. Присúща – ур., Сл. Існувало як н. п. Присыща на поч. ХХ ст. Етимологія невідома; можливо, відмікротопонімна н.

3762. Прúски– с., Дн. Існувало у І пол. ХХ ст., приєднане до с. Трибухівка. Варіанти н.: Приски (1926), Пріски (1946). Локативна н., в основі якої – ГТ пріски зі значенням „крутий схил гори; підвищення на дорозі” [Т. А. Марусенко].

3763. Прислýч – с., Пл, Псл. Відоме з 1629 р. [О. І. Баранович]. Варіанти н.: Тирановка (1888), Tiranowka (1891), Тиранівка (1926), Прислуч (1946). Колишня н. – відантропонімна посесивна; див. ос. н. Тираненко [АЮЗР]. Сучасна н. вказує на місцезнаходження пос. – при р. Случ.

3764. Прúсне– х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Галузинці. Відмікротопонімна н. (див. № 3762, 3767).

3765. Пристанцíйне– с., Чм. Виникло у 1914 р., у 1960 р. приєднане до смт. Закупне. Варіанти н.: зал. ст. Закупно (1926), ст. Закупне (1938), х. Пристанційний (1956), Пристанційне (1960). Перша н. – трансойконімна. Друга н. – локативна: пос. виникло біля залізничної станції Закупна [С. Д. Бабишин].

3766. Пристань – ур. біля смт. Меджибіж (Лт), у якому знайдено залишки трипільських пос. [І. С. Винокур]. Відапелятивна н. з невідомою мотивацією.

3767. Приснисько – ур. біля с. Сирватинці (Гр), у якому знайдено залишки трипільського пос. [І. С. Винокур]. Н. мотивована апелятивом пріснисько – „поле, з якого скошено просо” [Б. Д. Грінченко].

3768. Пристунá – х., Тф. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Гаврилівка. Генітивна посесивна н.

3769. Прúська – ліс. ст., Чм. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Можливо, посесивна н.

3770. Присяжних (Поберéжного) – х., Гр. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Кузьмин. Обидві н. – генітивні посесивні.

3771. Притýлівка – с., Дн, Млп. Варіанти н.: Притуловка (1855), д. Притулевка (1862), д. Притуля Мурованная (1893), Притулия (1911), д. Притулия-Мурованная (1914), Мурована-Притулівка (Хапанівка) (1926), Притулівка (1946). За переказами, н. пов’язана з апелятивом притулок – „місце, де можна перебути якийсь час; пристановище; місце, де можна сховатися; захисток, укриття” [СУМ]. С. Д. Бабишин вважає, що н. вказує на тип житлових будівель сільських злидарів: притула – „хлів для худоби під однією покрівлею з хатою”. На нашу думку, ймовірніше, що н. мотивована ос. н. Притула. Н. ускладнювалася квалітативним прикметником. Паралельна н. – трансойконімна (див. № 4764).

3772. Причипúлівка –х., Нв.Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Любомирівка. Н. мотивована дієсловом причепити.

3773. Пріми – ур. біля с. Пахутинці (Вл), у якому знайдено залишки давнього пос. [І С. Винокур]. Відантропонімна плюральна н.

3774. Прóні – х., Пл. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля м. Полонне. Варіанти н.: ур. Проньково (1855), х.Пронькавъ (1888), х.Проньковъ (1899), Прони (1911), Проні (1926). Посесивна н.; пор. ос. н. Пронко (1487).

Предыдущая 37 38 39 40 41 42 434445 46 47 48 49 50 51 52 Следующая