ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

СЛОВНИК ТОПОНІМІВ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 39 страница

Предыдущая 35 36 37 38 39 40 414243 44 45 46 47 48 49 50 Следующая

3511. Пилява – с., Сс, Пла. Засноване біля знищеного татарами с. Голінчинці. Відоме з 1501 р. Із 1640 р. до 40-х рр. ХХ ст. – міст. Із 1796 р. до поч. ХХ ст. – вол. ц. Раніше пос. ототожнювалося із с. Пилявка. Варіанти н.: Pilawa (1784), Пилава (1792), Пилява (1795). Вiдгiдронімна н.: р. Iква до XVII ст. називалася Пилява [ІМІС]. Див. також – поміщики Пилявськi [АЮЗР].

3512. Пилявка – с., Сс, Плв. С. Пилявка пiд н. Пилявцi (до серед. XVIII ст.) відоме з 1363 р. [П. П. Семенов]. Варіанти н.: Пилявцы (1530), Pilawce (1661), Pilаwczе (1674), Pielawce (1703), Pilawka (1784), Пиловцы (1793), Пилявка (1805). Колишня н. – локативна, в основі якої – найменування мешканців: пилявцi – „мешканці пос. на берегах р. Пилява”. Сучасна н. – відойконімна.

3513. Пиляї́ – с., Шп, Мок. Варіанти н.: Пилія (1589), Пилия (1593), Pilaji (1789), Пиляги,Пиляе, Пиляи (карти ХІХ ст.), Пиляї (1926). Родова н.; пор. ос. н. Пиляй [М. М. Тупиков].

3514. Пирогíвка– с., Вн, Пет. Варіанти н.: Pierogowka (1784), Porochowka (1787), Переговка (1805), Пироговцы (поч. ХІХ ст.), Pirogowka (1820), Пироговка (1862), Пирогівка (1926). Відантропонімна н. невідомої мотивації (див. № 3616).

3515. Пирогíвська– ферма, Вн. Як н. п. зафіксована у 1898 р біля с. Пирогівка. Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

3516. Пирогíвці – с., Хм, Пир. Варіанти н.: Pyrohowcze (1493), Пироговцы (1530), Pierohowce (1668), Pyrohowce (1784), Пироговка (1888), Пирогівці (1926). Патронімічна н., мотивована ос. н. Пиріг, Пирог (1495).

3517. Писа – р., п. Тростянця л. Смотрича л. Дністра (В. К. Гульдман). Місцезнаходження точно не локалізоване; можливо, це р., яка протікає через с. Нафтулівка (Хм), Хмелівка, Матвійківці, Нове Поріччя (Гр). Н. невідомого походження.

3518. Пúсарівка – передмістя, Яр. У 30-х рр. ХХ ст. злилося із смт. Ярмолинці. Варіанти н.: Pisarowka, Makowce (1784), Писаревка (1888), передм. Писарівка (1926). Посесивна н.; див. – поміщик Писаревський (XVIII ст.) [АЮЗР]. Див. також № 3519. Колишня н. – імовірно, відантропонімна.

3519. Пúсарівка – с., Вл, Пис. Варіанти н.: Писаровка (1593), Pisarowka (1789), Писаревка-Войтовецкая (1889), Писаревка (1899), Писарівка (1925). За переказами, у с. жив писар, до якого приходили з навколишніх сіл писати різні прохання. Найімовірніше, посесивна н.; пор. ос. н. Писар, Писарський [АЮЗР]. Н. ускладнена ад’єктонімом.

3520. Пúсарівка – с., Кр, Зсл. Варіанти н.: Писаровъка (1593), Писаревка (1618), Pisarzowka (1789), Писаровка (1850), Писарівка (1926). За С. Д. Бабишиним, власником с. був писар (див. також № 3519).

3521. Пúсарівка – с., Ск, Огі. Варіанти н.: Писаревка (1618), Pisarowka (1789), Писарівка (1926). Н. – див. № 3519.

3522. Пúсарівська – х., Ск. Існував у ХІХ ст. біля с. Писарівка як Писаревская. Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

3523. Писарукú– х., Тф. Існував у кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Писаревка (1899), х.Писаруки (1906). Посесивна н.

3524. Писарчукá Д. – х., Вл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Щаснівка. Генітивна посесивна н.

3525. Писарчукá Івáна – х., Вл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Щаснівка. Н. – див. № 3524.

3526. Писарчукá Макáра – х., Вл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Щаснівка. Н. – див. № 3524.

3527. Писарчукá Олéкс. – х., Вл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Щаснівка. Н. – див. № 3524.

3528. Пистовéнь – х., Сл. Існував. у ХІХ – на поч. ХХ ст. Відмікротопонімна н., в основі якої – ГТ пастовень зі значенням „місце, де пасуть худобу; місця, порослі травою”, пастовиннє – „сільське пасовище” [В. П. Шульгач].

3529. Пихтії́ – с., Ск, Бер. Варіанти н.: Опехтії (1629), Пехтеи (1855), Pehtiji (1890), Пехти (1899), Пехтіи (1906), Пехтин (1921), Пехтії (1926), Пихтії (1946). Можливо, родова н.

3530. Пихтіївщина – х., Ск. Існував на поч. ХХ ст. як Пехтіевщина. Відойконімна н. (див. № 3529).

3531. Пúшки – зал. ст., Сс. Як н. п. зареєстрована у 1992 р. Трансойконімна н.

3532. Пúшки – с., Сс, Ожа. Відоме з ХІХ ст. Родова н., пор. ос. н. Пе(и)шка [АЮЗР].

3533. Пúшківський 1-й– х., Сс. Існував у кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Пышковецкій1-й (1899), Пышковскій 1-й (1911). Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та числівникового диференціатора.

3534. Пúшківський 2-й– х., Сс. Існував у кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Пышковецкій2-й (1899), Пышковскій 2-й (1911). Н. – див. № 3533.

3535. Півде́́́нний Буг – р., впадає у Дніпровсько-Бузький лиман Чорного моря. Бере початок біля с. Холодець (Вл); протікає через н. п. Купіль, Кущівка, Чернява, Глядки, Новоленськ (Вл), Крачки, Захарівці, Вовча Гора, Чорний Острів, Грузевиця, Хмельницький, Червона Зірка, Пирогівці (Хм), Голосків, Русанівці, Меджибіж, Требухівці, Головчинці, Марківці, Горбасів, Подільське, Летичів, Суслівці, Копитинці, Попівці, Кудинка, Новокостянтинів, Свічна (Лт), Нова Синявка (Сс) тощо. Варіанти н.: Ίπανις [Геродот, ІV ст. до н. е.], Vagosola [Йордан, VI cт.], Bagossola [Географ Равенський, VІІ ст.], Βογοϋ [Костянтин Багрянородний], Богъ (1171, 1173, 1185), Bog, Boh, Bohus, Бъоугъ, Аксу [карти XV – ХVІІІ ст.]; „nedaleko Boha” (1450), „od Buha”, „na Buhu” (1545), „po reku Boh”, „od Boha” (1598), „między Dniestrem a Bohem”, „między Bohem a Dnieprem”, Bohu (1664), „на брегу Буга”, „в Бугу”, „на Богу”, Бугъ [Величко, 1677], „над Богомъ” (1710), Буг, Бог, рідко Біг [СГУ], Бугъ, Богъ, Бокъ, Bog, Boh, Южный Бугъ, Ипанисъ, Гипанисъ, Ак-Су (ГССРИ). Похідні: Бужок, Побожье, смт. Меджибіж (літописне Меджибожье, Мечибожье) тощо [СГУ]. Довжина – 792 км, [КРВУ]; у межах області – 160 км. Перший варіант Гіпаніс означає „кінська”: на берегах р. водилися табуни диких коней. Єдиної етимології сучасної н. немає. Н. виводили від балто-слов’янського dong, індоевроп. dheug – зі значенням „усуваюся з дороги, тікаю, виганяюся, нахиляюся додолу” [Л. Л. Гумецька]. Зараз більшість схиляється до думки, що н. мотивована німецьким ГТ Baki – „потік, ручай” [М. Т. Янко]. Пор. ГТ буга – „низовинні річкові береги, порослі вербняком, осокорняком та ін. Лісова смуга, що заливається під час повені, внаслідок чого вода пробуравлює ліс, утворює яри і нахиляю всю рослинність за течією” [Е. М. Мурзаєв]. Н. ускладнена локативним прикметником (на відміну від Західного Бугу).

3536. Пíвнева Горá – с., Із, Блт. Варіанти н.: х. Пивнева Гора (1899), Півнева гора (1926). Н.-сл.-сп. складається з відантропонімного прикметника та ГТ.

3537. Півстáнок –полустанок, Дн. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. В основі н. – апелятив півстанок, синонімічний до полустанок зі значенням „невеличка залізнична станція” [СУМ].

3538. Під Березиною – ур. біля с. Ілляшівка (Ск), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Локативна відмікротопонімна н.

3539. Під Ґанджівкою – ур. біля с. Пилявка (Сс), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Локативна відойконімна н. (див. № 851).

3540. Під Горбом– ур. біля с. Станіславівка (Км), у якому знайдено залишки скіфського пос. [І. С. Винокур]. Локативна прийменниково-іменникова н., мотивована ГТ.

3541. Під Дерáжнею – х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Криничне. Локативна відойконімна н.

3542. Під Забóрою – х., Сл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Манятин. Н. – див. № 3540; пор. ГТ забора – „ряд, пасмо каменів, які перетинають річище поперек течії; у рибалок – очеретяна стіна через річку, з допомогою якої ловили рибу” [Б. Д. Грінченко].

3543. Під За́йчиком – яр, л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; західна частина Хмельницької обл. Варіанти н.: Пидзайчиком, Яр Пидзайчиком [СГУ]. Об’єкт локалізований біля с. Кошелівка (Кр). Локативна н. (Зайчик – прізвисько мешканця села, за оселею якого знаходиться денотат найменування). Варіант н. включає до її складу ГТ. Див. також № 1516.

3544. Під Зеленою – ур. біля с. Лісоводи (Гр), у якому знайдено залишки скіфського пос. [І. С. Винокур]. Локативна відмікротопонімна н.

3545. Під лíсом – ліс. ст., Яр. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. Н. – див. № 3540.

3546. Під лíсом – окреме господарство, Яр. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. Н. – див. № 3540.

3547. Під панською дорогою – ур. біля с. Моломолинці (Хм), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 3540.

3548. Під Топóлями – х., Сл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Малий Правутин. Локативна прийменниково-іменникова н., мотивована флоролексемою.

3549. Під Харабарою – ур. біля колишнього с. Конилівка (Км), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Локативна прийменниково-іменникова н. (етимологія субстантива невідома).

3550. Під Ясен – х., Сл. Існував у на поч. ХХ ст. Н. – див. № 3548.

3551. Підберести – ур. біля с. Купин (Гр), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Відмікротопонімна префіксальна н. (див. № 207).

3552. Підгíрне – с., Ск, Мрл. Варіанти н.: Жеребна (1593), Жеребки (1603), Zerebky (1789), Підгірне (1969). Колишня н. – відантропонімна посесивна; пор. ос. н. Жеребко (1654). Сучасна н. мотивована ГТ підгір’я – „підніжжя гори; місцевість біля підніжжя гори” [Б. Д. Грінченко].

3553. Підгорá – с., Бл. У 1969 р. приєднане до смт. Білогір’я. Варіанти н: предм.Подгора (1787), Підгора (1926). Префіксальна локативна н., мотивована ГТ.

3554. Підгýта – х, Сл. Як н. п. Подгута зареєстрований у 1911 р. Локативна н., в основі якої – ГТ гута (див. № 1172).

3555. Піддубéцький Зáпуст – ур., Сл. Як н. п. Поддубецкій Запустъ зафіксоване у 1899 р. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та ГТ запуст – „зарість, кущі або інша рослинність, що дуже розрослась, густо вкриваючи яку-небудь поверхню” [СУМ].

3556. Піддýбці – с., Сл, Під. Варіанти н.: Поддубци (1322), Поддубцы Малые (1586), Poddubczy (1789), Поддубцы (1855), Піддубці (1926). Локативна н., в основі якої – найменування мешканців: піддубці – „ті, що живуть під дубами”.

3557. Пiдзáмче – с., Км. Виникло у XVI ст. пiд н. Пiдграддя, Сокiл, з XVIII ст. – Пiдзамче. Із 1670 р. до XIX ст. – міст. У 1957 р. приєднане до м. Кам’янець-Подiльський. Варіанти н.: Подгродье (1530), Pgdorodzie (1565), przedm. Podzameckie (1775), Podzamcze (1784), д. Подзамче (1862), передм. Пiдзамче (1926). Один iз колишнiх варiантiв н. походить від н. скелі Сокiл. Наступні н. – локативні, мотивовані АГТ град зі значенням „місто” та апелятивом замок.

3558. Підзáхри– х., Дн. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Кривчик. Етимологія н. невідома.

3559. Підкалúна – х., Сл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Великий Правутин. Локативна н., мотивована флоролексемою.

3560. Підлипúни– х., Гр. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Лісоводи. Н. – див. № 3559.

3561. Пiдлíсне –с., Др, Нов. Варіанти н.: Jaszczyrowce (1787), Futory (1820), с.Хуторы (1862), д. Яськовецкий-хутор (1888), д. Яськовецкие Хутора (1893), Хутора Яськовецькi (1926), Пiдлiсне (1946), Подлесное (1979). В основі колишньої н. – АГТ, який пiзнiше локалiзувався ад’єктонімом. Сучасна н. вказує на місцезнаходження пос. [С. Д. Бабишин].

3562. Пiдлíсний Веселéць – с., Гр, Хоп. За переказами, колишня н. – Куманівка. Вiдоме з поч. ХХ ст. Варіанти н.: х. Сокольських (бувший Хоптинецький) (1926), х. Підлісний Веселець (1946), Подлесный Веселец (1979). Колишня н. – відойконімна, генетично пов’язана з етнонімом кумани. Сучасна н. – трансойконімна, ускладнена локативним прикметником (див. № 584). Попередня н. – генітивна посесивна, а паралельна – субстантивований ад’єктонім, ускладнений квалітативним дієприкметником.

3563. Пiдлíсний Мукáрів – с., Дн, Плм. Варіанти н.: Мукаров (1527), w Makarowie Nowym (1765), Mukarow Nowy (1775), Mukarow Podlesny (1787), Лесной Мукаров (серед. ХІХ ст.), Мукаров-Подлесный (1888), Лесной Мукаров (Подлесный) (1889), Подлесный Мукаров (1911), Підлісний Мукарів (1926). Посесивна н., ускладнена локативним (або квалітативним) прикметником. За переказами, тут проживав багатий селянин Макар, який подарував своїм синам по селу, одного оселив серед поля, іншого – під лісом. так утворилися пос. [В. С. Прокопчук].

3564. Пiдлíсний Олéксинець – с., Гр, Пло. У серед. XIX ст. – вол. ц. Варіанти н.: Олєксинец (1463), Olexyncze (1493), Олексинцы (1530), Oleoczince (1630–1650), Olexince (1661), Olexicince (1701), w Olexincy Podlesnym (1765), Olexineс (1789), Алексинец Подлесный (1855), Олексинец-Подлесный (1888), Подлесный Олексинец (1914), Пiдлiсний Олексинець (1926), Подлесный Алексинец (1956). Колишнiй варiант н. мотивований антропонімом: за переказами, першим побудувався під лісом Олекса [Прапор Iллiча. – 1967. – № 21]; пор. ос .н. Олекса (1500). Сучасна н. ускладнилася локативним прикметником.

3565. Пiдлíсний Хýтір (колгóсп „Батрáк”) – х., Хм. Існував у кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. біля с. Розсоша. Варіанти н.: Фольварок Подлесный (Скибневского) (1893), Підлісний Хутір (колгосп „Батрак”) (1926). Локативно-квалітативна н.-сл.-сп. (прикметник та АГТ); перша паралельна н. – посесивна, друга – АГТ і метафора-символ.

3566. Підлíсно-Олексинéцький – призаводгосп, Гр. Існував у кін. ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Підлісний Олексинець. Варіанти н.: фольв. Подлесный фольварок (1893), Підлісно-Олексинецький (1926). Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

3567. Підлíсся – с., Кр, Взз. Існує з поч. ХХ ст. Варіанти н.: Черный лhсъ (1921), Підлісся (1946). Колишня н. – відмікротопонімна, складається із квалітативного прикметника та ГТ. Сучасна н. – локативна, мотивована ГТ підлісся – „ділянка, що розташована біля лісу”; пор. також підлісся – „кущі вздовж лісу” [СУМ].

3568. Підлíсці – с., Із, Щур. Відоме із 1629 р. [О. І. Баранович]. Варіанти н.: Poddęlce (1789), Подлhсцы (1855), Podlisce (1889), Подлесцы (1921), Підлісці (1926). Локативна н., в основі якої – найменування мешканців: підлісці – „ті, що живуть під лісом”.

3569. Підлíсці – с., Хм. Існувало у XVII–XIX ст. біля с. Моломолинці. Варіанти н.: Podlesie (1661), Podlesne (1668), Podlesce (1784), Подлесцы (1805). Н. – див. № 3568.

3570. Підлісці – ур. біля с. Аркадіївці (Хм), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 3568.

3571. Підлýбне –х., Вн. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Осламів. Відмікротопонімна н.; пор. також – апелятив луб зі значенням „внутрішня частина кори листяних дерев, що межує з деревиною; виріб із лубу” [СУМ].

3572. Підольшáнка – х., Сл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Малий Правутин. Локативна н., мотивована флоролексемою.

3573. Підмет – ур. біля колишнього с. Студениця (Км), у якому знайдено залишки давніх пос. і фортеці ХVІІ ст. [І. С. Винокур]. В основі н. – ГТ підмет зі значенням „грядка; конопляник” [Б. Д. Грінченко]; „низинна місцевість, де пасуть худобу, сіють коноплі, садять капусту” [ЕСУМ].

3574. Підмéти– присілок, Яр. Існував у XVІII–XIX ст. біля с. Сутківці. Варіанти н.: w Podmetach (1765), Подметы (1805), Podmiety (1820). Н. – див. № 3573.

3575. Підмістеччина – ур. біля с. Ілляшівка (Ск), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Локативна префіксально-суфіксальна н.

3576. Пiдосúчина (Сторожовá бýдка на Стáро-Костянтúнiвському шоссé) – х., Хм. Існував у I трет. XX ст. біля с. Лезневе. Двi паралельнi н.: перша – відмікротопонімна, в основі якої – флоролексема, друга – локативно-квалiтативне прикметниково-прийменниково-iменникове сл.-сп.

3577. Пiдпилúп’я – с., Км, Пдп. Із 1510 р. до серед. XVII ст. – мiст. Варіанти н.: Podphylypcze et Zalucze (1493), Подфилипье (1530), Podfilipie (1661), Подфилип (1889), Подфилипе (1898), Пiдпилип’я (1926). Посесивна н., в основі якої – усічене прізвище власника: пос. володiв Якiв Пiдфилипський [С. Д. Бабишин].

3578. Підскáльний млин– х., Гр. Існував у кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: х. Подскальный (1893), пос. Подскальная мельница (1905). Н.-сл.-сп. складається із прикметника та апелятива у значенні АГТ.

3579. Пíльний Мукáрів– с., Дн, Вих. У ІІ пол. ХІХ ст. – на поч. ХХ ст. – вол. ц. Варіанти н.: Nisny Mukarow (1404), Mukarow Major (1493), Makarow (1511), Мукаров (1530), Mukarow (1564), Mukarof (1630–1650), Staryi Mukarow (1758), w Makarowie Starym (1765), Mukarowce Stare (1784), Mukarow Polny (1787), Макаров-Полевой (1805), Stariy Makarow (1820), Полевой Мукаров (серед. ХІХ ст.), Мукаров-Полевой (1855), Польный-Мукаров (1888), Мукаров Польный (1893), Пільно-Мукарів (1926), Пільний Мукарів (1946). За переказами, пос. виникло біля церкви, перенесеної місцевим мешканцем із лісу на поле. Посесивна н., яка ускладнювалася локативним або квалітативним прикметником (див. № 3563).

3580. Пíльний Олéксинець– с., Гр, Пно. Варіанти н.: Olexyncze (1493), Olexizince (1630–1650), Olexince (1661), w Olexincu Polnym (1765), Олексинец-Польный (1805), Олексинец (поч. ХІХ ст.), Алексинец Польный (1855), Польный-Олексинец (1914), Пільний Олексинець (1926), Польный Алексинец (1956). Н. мотивована іменем засновника пос. (див. № 3564). Ойконім ускладнений локативним прикметником пільний зі значенням „польовий”.

3581. Пірáївка – с., Сл. Існувало у І трет. ХХ ст. як Пираевка біля м. Славута. Мотивація н. невідома.

3582. Пiскарьóвка – передмістя, Вл. Приєднане до с. Тарноруда. Варіанти н.: Piskarowka (1820), Пискаревка (1893). Локативна н., в основі якої – ГТ пiскарня зі значенням „низьке пiщане мiсце” [Т. А. Марусенко].

3583. Піскú –ур., Сл. Як н. п. Пески існувало у ХІХ – на поч. ХХ ст. Відмікротопонімна н., в основі якої – ГТ піски зі значенням „місце, де копають пісок” [О. К. Данилюк]. Можливо, н. вказувала на тип ґрунту.

3584. Пíхтого – ур., Тф. Існувало у кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Пhхтово (1899), Пhхтого (1911). Відмікротопонімна н., яка, можливо, мотивована флоролексемою піхта – „ялиця”. Не виключається відантропонімне походження н.

3585. Піща́на– р., п. Глибічка л. Хомори л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра (Пл).Варіант н.: Песчаная [СГУ]. Н. – онімізований квалітативний прикметник, який характеризує ґрунтові особливості річкової долини.

3586. Піщáнка – х., Із. Існував у кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Пhщанка (1899), Песчанка (1911). Квалітативна н., яка, ймовірно, вказує на характер ґрунтів; пор. ГТ піщанка – „піщаник; осадочна гірська порода, що складається з піску, зцементованого глиною, вапном” [СУМ].

3587. Піщáнка – х., Сл. Існував у кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Пощанка (1899), Пещанка (1911). Н. – див. № 3586.

3588. Плаксюкú – х., Пл. Існував у ХІХ ст. біля с. Майдан-Волянський. Посесивна н.

3589. Плантація – ур. біля с. Сокіл (Км), у якому знайдено залишки давніх пос. скіфів [І. С. Винокур]. Н. мотивована ГТ плантація – „велика земельна ділянка, відведена під спеціальні технічні або продовольчі культури” [СУМ].

3590. Плащóва – х., Бл. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Сивки. Варіанти н.: Площава (1855), Плищево (1921), Плащова (1926). Посесивна н.

3591. Плéсенський – фільварок, Шп. Існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Плесно (1855), х.Плесенка (1899), Плесенскhй (1906). Локативна відойконімна н. (див. № 3592).

3592. Плéсна – с., Шп, Плі. Відоме з 1629 р. [О. І. Баранович]. Варіанти н.: Плесьна (1855), Плесно (1857), Plesna (1890), Плеска (1906), Плесная (1911), Плесна (1926). С. Д. Бабишин вважає, що н. вказує на лісовий ландшафт (п-лес-на). На нашу думку, н. мотивована ГТ плесо –„частина ріки з рівною течією; тихе місце на річці; грядка чотирикутної форми” [Б. Д. Грінченко]; „пагорб у лісі” [Е. М. Мурзаєв]. Див. також ос. н. Плесневичъ [АЮЗР].

3593. Плити – ур. біля с. Велика Слобідка (Км), у якому знайдено залишки скіфського пос. [І. С. Винокур]. Н. мотивована апелятивом плита зі значенням „плаха, брила” [СУМ]; „галька, кремінь” [ЕСУМ].

3594. Пліщúн – с., Шп, Плі. Варіанти н.: Plisczin (1507), Плищин (1648), Плещано (1816), Плещаны (1845), Плещинъ (1855), Pleszyn (1887), Клещин (1921), Плещин (1926), Пліщин (1946). За переказами, н. мотивується дієсловом: на березі річки завжди плещеться багато птиці. С. Д. Бабишин вважає, що н. вказує на лісовий ландшафт (п-ліс(щ)-ин). На нашу думку, відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Плещей (1370), Плишка (1446). Див. також ГТ пліщина – „гора, уся заросла лісом, крім вершини” [Т. А. Марусенко]; плешена – „голе місце на землі; острівець на річці” [Е. М. Мурзаєв].

3595. Плонщúнщина – х., Із. Існував у кін. ХІХ ст. Відмікротопонімна н. посесивного характеру.

3596. Пло́ска – р., п. Південного Бугу; протікає через н. п.. Хоминці, Чабани, Данюки, Водички, Климківці, Волиця, Малашівці, Мацьківці, Шаровечка, Хмельницький (Хм). Варіанти н.: Плоская, Płoska, Скаронинка [СГУ]. Довжина – 28 км [КРВУ]. Н. вказує на особливість місцевості.

3597. Плóска – с., Сл, Мрт. Відоме з 1629 р. [О. І. Баранович]. Варіанти н.: Ploska (1890), Плоское (1892), Плоско (1921), Плоске (1926), Плоска (1946). Квалітативна н., яка вказує на особливості ландшафту; пор. прикметник плоский – „який не має помітного схилу, пологий” [СУМ].

Предыдущая 35 36 37 38 39 40 414243 44 45 46 47 48 49 50 Следующая