ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

СЛОВНИК ТОПОНІМІВ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 35 страница

Предыдущая 31 32 33 34 35 36 373839 40 41 42 43 44 45 46 Следующая

3140. Наконéчний– х., Сс. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Павлинці. Посесивна н.

3141. Напáдівка – с., Ск, Бер. Варіанти н.: Опадовка (1589), Опадовцы (1593), Нападовцы (1618), Napadowka (1820), Нападовка (1855), Нападівка (1926). Посесивна відантропонімна н.; пор. ос. н. Нападовські [М. І. Теодорович].

3142. Напóвник при с. Деркачáх – ур., Ск. Як н. п. існувало на поч. ХХ ст. Н.-сл.-сп. складається з іменника невідомої мотивації та ойконіма.

3143. Нарáївка – с., Сл, Вск. Відоме з 1629 р. [О. І. Баранович]. Варіанти н.: Нараевка (1855), Narajowka (1885), Нараївка (1926). Посесивна відантропонімна н.; пор. ос. н. Нараюк, Нарайко, Нарайчик [Я. О. Пура], Нараївський [АЮЗР].

3144. Наркéвичі – зал. ст., Вл. Відоме з І трет. ХХ ст. Варіанти н.: зал. ст. Наркевичi (122 верста Проскурiвської лінії) (1926), ст. Наркевичi (1938), Наркевичи (1992). Трансойконімна н.

3145. Наркéвичі – смт., Вл, Нар. Сел. виникло у 1950–1955 рр. під час будівництва цукрозаводу [ІМІС]. Із 1968 р. – смт. Варіанти н.: сел. цукрового заводу (1956), Ясне (1967), Ясное (1971), Наркевичи (1992), Наркевичі (2004). Посесивна н.: земля належала поміщику I. Ю. Наркевичу-Йодку [В. К. Гульдман]. В основі другої н. – апелятив, який вказує на належність пос. підприємству. Третя н. – емоційно-експресивна, з позитивним забарвленням [М. Ю. Кругляк].

3146. Нарушéвичі – х., Бл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Міжгір’я. Посесивна н.; пор. ос. н. Нарушевичъ (1698).

3147. Нарчука– х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Грузевиця. Генітивна посесивна н.

3148. Натáлин – фільварок, Пл. Існував у XIX – на поч. XX ст. як Наталинъ. Відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Наталя.

3149. Натáльський– х., Чм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Кочубеїв. Н. – див. № 3148.

3150. Нафтулівка– с., Хм, Гва. Варіанти н.: Naftulowka (1787), Нафтуловка (1805), д. Навтуловка (1862), Нафтулівка (1926). Імовірно, в основі н. – прізвисько або прізвище засновника чи власника пос.

3151. Невдóб –балка, с. Зеленче (Дн) [СГУ]. В основі н. – місцевий ГТ зі значенням „територія, непридатна для використання у сільському господарстві”.

3152. Невéльського –х., Яр. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Видошня. Генітивна посесивна н.

3153. Невідóмий – х., Сл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Великий Правутин. Мотивація н. невідома: в основі – квалітативний прикметник або антропонім.

3154. Не́вка – р., л. Полтви п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через с. Погорільці (Бл). Варіант н.: „при рч. Невкh” (1893) [СГУ]. Етимологія н. невідома.

3155. Негребéцьких – х., Пл. Існував у XIX – на поч. XX ст. як Негребецкихъ. Генітивна посесивна н.; див. – землевласники Негребецькі [АЮЗР].

3156. Недзéльського – х., Вл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Щаснівка. Генітивна посесивна н.; див. – землевласники Недзельські [АЮЗР].

3157. Недоби́я – р., п. Муховця п. Хомори л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через с. Велика Березна (Пл). Варіант н.: Недобія [СГУ]. Етимологія н. невідома.

3158. Незвéдка – фільварок, Бл. Існував у кінці ХІХ ст. Можливо, в основі н. – усічене прізвище власника; див. – землевласник Недзвідський [АЮЗР].

3159. Немúринці – с., Гр, Нем. Варіанти н.: Niemierzicze (1565), ze wsi Niemirrynowiecz (1583), Niemierzynze (1628–1629), w Niemierzyncach na Sapiežyne (1765), Немиржинцы (1800), Немеринцы (1855), Немиринцы (1862), Немиринцы, Немеринцы (1889), Немиринці (1926), Немирынцы (1960). Патронімічна н.; пор. ос. н. Немира (1378).

3160. Немúринці – с., Ск, Нем. Варіанти н.: Немиринцы (1585), Niemierzyncy (1629), Немеринцы (1848), Немhринцы (1855), Немеринца (1921), Немиринці (1926). Посесивна н.: с. засноване поміщиком Іваном Немирою [М. І. Теодорович]; пор. ос. н. Немира (1378).

3161. Немúринці – с., Тф, Врн. У деяких документах зазначено, що до 1561 р. на місці теперішнього пос. було с. Макарівці, знищене згодом татарами [І. А. Стасюк]. Варіанти н.: Немиринцы (1585), Niemierzyncze (1789), Немиринці (1926). Посесивна н.: засновником с. був власник землі Василь Григорович Немира [І. А. Стасюк].

3162. Немúрівка – с., Ск, Гро. Варіанти н.: Немировка (1754), Nemirowka (1890), Немеровка (1921), Немирівка (1926). Імовірно, в основі н. – прізвисько або прізвище першого поселенця; пор. ос. н. Немира (1378).

3163. Немúрівська – корчма, Ск. Існувала як н. п. Немировская у ХІХ – на поч. XX ст. Локативна н., мотивована ад’єктонімом (див. № 3162).

3164. Немúчинці– с., Хм, Гва.Варіанти н.: Niemoicžincze (1583), w Niemieczyncach (1765), Nemeczynce (1784), Niemyczynce (1787), Немечинцы (1805), Немичинцы (1888), Немечинцы, Немичинцы (1889), Немічинці (1926), Немиченці (1938), Немичинці (1946). Етимологія н. невідома; можливо, в основі – антропонім; пор. також німиця – „дурман”, німина – „худоба” [СУМ].

3165. Несамовúта – гора (товтра). Розташована між селами Біле та Залуччя (Чм). Площа – 4,5 га [ППХ]. Квалітативна н.

3166. Нéстерівська дáча 1– ліс. ст., Дн. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма, апелятива у значенні АГТ та диференційного числівника.

3167. Нéстерівська дáча 2– ліс. ст., Дн. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Н. – див. № 3166.

3168. Нéстерівці – зал. ст., Дн. Існує з І трет. ХХ ст. Варіанти н.: з. б. 176 верста Шепетівської лінії (1926), Нестеровцы (1992). Трансойконімна н. Колишня н. – див. № 1205.

3169. Нéстерівці – с., Дн, Нес. Варіанти н.: Nyestyorowcze (1493), Nesterowcze (1530–1542), Нестеровцы (1530–1542), Niesczerowscze (1542), Nestorowce (1611), Nesterofce (1630–1650), w Nesterowcach (1765), Нестеровка (1800), Нестерівці (1926). Н. виводять від імені першого поселенця [В. С. Прокопчук]; пор. ос. н. Нестор (1378), Нестерко (1507).

3170. Нетáнича – садиба, Шп. Як н. п. зареєстрована у 1899 р. В основі н. – прізвище власника у формі родового відмінка однини.

3171. Нетечинці – с., Вн, Нет. Варіанти н.: Nyeteczincze (1493), Нетечинцы (1530), Nieteczincze (1555), Nieteczynce (1630–1650), Neteczynce (1661), Nieterzynce, Neteczynce Stare (1784), Старые Нетечинцы (1805), Stare Neteczynce (1820), Нетечинцы-Старые (1888), Старі-Нетечинці (1926), Нетечинці (1960). На нашу думку, в основі н. – найменування мешканців: нетечинці – „ті, що проживають біля нетечі”; пор. ГТ нетеча – „стояча вода, болото” [Б. Д. Грінченко], „болотиста рівнина без витоку води” [С. Д. Бабишин]. Див. також ос. н. Нетечка (1565). Н. ускладнювалася квалітативним прикметником.

3172. Нетíшин – м., Сл. Перша згадка – у 1542 р. [Нетішинський вісник. – 2001. – 28 липня]. Із 1987 р. – м. Варіанти н.: Neitieszyn (1577), Нетешинъ (1850), Нитишинъ (1899), Нетишин (1926), Нетішин (1946). Етимологічні гіпотези: 1) оскільки пос. розташоване на лівому березі р. Горинь, в урочищі, то через важкий під’їзд до с. князь Острозький сказав, що його ця місцевість „не тішить”; 2) у заболоченій місцевості часто пропадала худоба, на що князь Острозький казав, що його це „не тішить”; 3) від слова нетеч – „болото, стояча вода” [Нетішинський вісник. – 1999. – 12 лютого]. На нашу думку, н. – відантропонімна посесивна: пор. ос. н. Нетhхъ [З. О. Купчинська].

3173. Нетішинське– водосховище, розташоване біля м. Нетішин (Сл), на р. Гнилий Рів і каналі, що з’єднує його із р. Горинь. Локативна відойконімна н.

3174. Нетрéба – х., Пл. Існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Netreba (1885), Нетреба (1899). Можливо, в основі н. – прізвище власника; пор. ос. н. Нетреба (1651). Див. також нетреба – „бур’ян; неждан-трава” [ЕСУМ].

3175. Нетрéбівський млин– х., Км. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Чабанівка. Н.-сл.-сп. поєднує відантропонімний прикметник та апелятив у значенні АГТ.

3176. Нефéдівці– с., Км, Неф. Засноване у ХІІІ ст., відоме з 1460 р. [Прапор Жовтня. – 1973. – № 83]. Варіанти н.: Nyefyedowcze (1493), Nyephedowcze (1530–1542), Нефедовцы (1530–1542), Nefedufka (1630–1650), Nefedowce (1661), Nechwadowce (1784), Нефедеевка (серед. ХІХ ст.), Нефедівці (1926). За переказами, у ХІІІ ст. існувало с. під н. Федівці, засноване Федем. Після зруйнування його татарами на протилежному березі р. Студениці виникло пос. під н. Нефедівці, одним із перших поселенців якого був Нефед ← Мефодій [Прапор Жовтня. – 1973. – № 83]. Імовірно, патронімічна н.

3177. Нéха – х., Пл. Існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. В основі н. – прізвище власника у формі родового відмінка однини.

3178. Нечáїв – х., Пл. Існував у ХІХ ст. біля с. Новаки як Нhчаевъ. Відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Нечай (1495).

3179. Нечáївка – с., Із, Тиш. Варіанти н.: Нечаевка (1855), Нечаївка (1926). Можливо, в основі н. – прізвище першого поселенця (див. № 3178).

3180. Нечáївський-Костéльний – фільварок, Із. Існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Нечаевка (1855), фільв. Нечаевскій (1906), Нечаевскій-Костел. (1911). Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма і прикметника із присвійним значенням.

3181. Нúжнє– с., Др, Ниж. Варіанти н.: Nižna (1784), Нижной (1805), Нижнее (1889), Нижне (1926), Нижнє (1938). Локативна н.

3182. Нúжні Вóвківці – с., Хм, Роз. Варіанти н.: Wolczowka (1630–1650), Wolkowce (1775), Wolcowce Nižszye (1789), Волковцы (1800), Nizcze Wolkowce (1820), Нижние Волковцы (1855), Волковцы-Низшие (1888), Нищі Вовківці (1926), Нижчі Вовківці (1946), Нижні Вовківці (1967). Н.-сл.-сп. складається з ойконіма (див. № 674) та локативного прикметника.

3183. Нúжні Голóвлі – с., Сл, Глв. Існує з поч. ХХ ст. Варіанти н.: кол. Головлі (1926), Нижні Головлі (1946), Чеські Головлі (1946). Трансойконімна н. (див. № 953), ускладнена відетнонімним або локативним прикметником.

3184. Нúжні Млинú (Млинкú) – присілок, Сс. Існував у ІІ пол. ХІХ ст. біля с. Мисюрівка. Варіанти н.: д. Млынки (1862), Нижние Млыны (Млынки) (1893). Відмікротопонімна н., в основі якої – апелятив у значенні ГТ та локативний прикметник.

3185. Нúжні Панівцí – с., Км. У 1967 р. приєднане до с. Панівці. Варіанти н.: Panywcze Inferius (1493), Низшие (Дольные) Паневцы (1493),Nizne Paniowce (1661), w Dolnych Paniowcach, Paniowce Nizne (1765), Male Paniowce (1820), Ниж. Паневцы (серед. ХІХ ст.), д. Паневцы Нижние (1893), Нижні Панівці (1926). За І. В. Гарнагою, в основі н. – прізвисько першого поселенця Пан; пор. ос. н. Пан (1495). На нашу думку, трансойконімна н. (див. № 3406), ускладнена локативним прикметником.

3186. Нúжні Пáтринці– заказник, Км. Розташований за 3 км від с. Калачківці, біля р. Студениця, притоки Дністра. Площа – 80 га [ППХ]. Відойконімна н., ускладнена локативним прикметником (див. № 3435).

3187. Нúжній Бóвванець – с., Смотрицька волость (імовірно, Вл). Як н. п. Balvanyecz Inferius зареєстроване у 1493 р. Детальніші відомості відсутні. За офіційну прийнято н., яка зараз функціонує у науковій літературі. Н. – див. № 577. Н. ускладнена локативним прикметником.

3188. Нúжча Погорíла – с., Ск. У 1969 р. приєднане до с. Миролюбне. Варіанти н.: Pohorelya (1517), друга Погорела (1593), друга Погорила (1618), Погоріла ІІ (1629), Погорhлая Низшая (1855), Малое Погорелое (середина ХІХ ст.), Низшая-Погорhла (1899), Сковородецкая Погорелая Низ. (1921), Нижча-Погоріла (1926). Н.-сл.-сп. складається з локативного прикметника та ойконіма (див. № 2978). Варіанти н. ускладнювалися числівником, квалітативним прикметником та ад’єктонімом.

3189. Николюкá А.– х., Вл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Щаснівка. Генітивна посесивна н.

3190. Никурóвського – х., Пл. Існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. як Никуровскаго. Н. – див. № 3189.

3191. Ни́рка – р., л. Жарихи л. Корчика л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через с. Нараївка, Великий Скнит, Рівки, Шатерники, Красносілка (Сл). Варіант н.: „при рч. Ныркh” (1889) [СГУ], Нірка (2004). Довжина – 20 км (КРВУ). Мотивація н. невідома; можливо, в основі – дієслово ниряти або зоолексема нирок, нирка. Див. також № 3202.

3192. Ничи́порі́вка –струмок, витік р. Калюсу л. Дністра; біля смт. Віньківці (Вн). Як л. Бистриці п. Калюсу л. Дністра не зафіксована. Варіанти н.: Ничипорова, Niczyporowka [СГУ]. Гідронім мотивований о. н. Ничипір і має посесивне забарвлення (вказує на колишнього власника навколишньої території).

3193. Нíва –х., Гр. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Нове Поріччя. Відмікротопонімна н., в основі якої – ГТ нива зі значенням „поле, лан; ділянка або смуга землі, на якій ростуть хлібні культури” [СУМ].

3194. Нíверка –с., Км, Шус. Відоме з XV ст. як с. Мала (Нова) Нівра [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]. Варіанти н.: Nawerka (1661), w Niwrze Maley (1765), Niewierka (1787), Неверка (1800), д. Неверка, Нивра Новая (майже втрачено) (1893), Неверовка (1898), д. Ниверка (1914), Ніверка (1926). Демінутивна відойконімна н.: на протилежному березі р. Збруч розташоване с. Нивра Тернопільської обл. Н. ускладнювалася квалітативним прикметником.

3195. Ніверська ГЕС – став на р. Збруч, біля с. Ніверка (Км) [С. Д. Бабишин]. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та абревіатури (гідроелектростанція) у значенні ГТ.

3196. Нíгин – с., Км, Ніг. Варіанти н.: Nihynya, Нигиня (1530), Niehingna (1630–1650), Нигин-Буда (серед. XVІ ст.), Nihinia (1661), w Nihynie (1765), Nihin (1775), Негин (XVІІІ ст.), Негино (кін. XVІІІ ст.), Нигин (1805), Niehin (1820), Негино (Niehino) (1820), Негинская (1857), Нігін (1926), Нігин (1938). За І. В. Гарнагою, в основі н. – усічена форма засновника або власника пос. Нєга (Нєг ← Радонєг, Миронєг, Милонєг, Перенєг). Н. ускладнювалася ГТ (див. № 389).

3197. Нíгин – зал. ст., Км. Існувало як сел. у І пол. ХХ ст., у 1967 р. приєднане до сел. Сахкамінь. Із кін. ХХ ст. фіксується як зал. ст. Варіанти н.: півст. Нігін (1926), ст. Нігин (1938), сел. залізничної станції Нігин (1956), Нігин (2004). Трансойконімна н, що ускладнювалася АГТ.

3198. Нíгінська лісовá дáча – ліс. ст., Км. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та апелятива у значенні АГТ.

3199. Нíгинські тóвтри– ур., Км. Оголошене заповідним у 1982 р. Площа – 12,5 га. [ППХ]. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та ГТ.

3200. Нізéвіч – х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля м. Деражня. Посесивна н.

3201. Німóтна– гора, Чм. Розташована у заказнику „Івахновецькі товтри” [ППХ]. Квалітативна н.

3202. Нірка – р., п. Полкви п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через с. Колки, Олійники, Строки, Троянівка, Коров’є (Тф). Варіант н.: Норка [СГУ]. Довжина – 15 км [КРВУ]. В основі ГТ нора – „джерело, витік” [М. Т. Янко].

3203. Нірча́к – р., п. Полкви п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через н. п. Дмитрівка, Кунча, Теофіполь (Тф). Варіант н.: „при р. Норчакh” (1899) [СГУ]. Відгідронімна н. (див. № 3202).

3204. Новá Бýбнівка – с., Вл. Існувало у І пол. ХХ ст., у 1967 р. приєднане до с. Бубнівка. Варіанти н.: Бубнова-Новая (1914), Нова-Бубнівка (1926). Трансойконімна н., ускладнена квалітативним прикметником (див. № 375).

3205. Новá Грéбля – д., Тф. Існувала у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Котюржинці. Варіанти н.: Nowa Hrebla (1886), д. Новая-Гребля (1906), Нова Гребля (1926). Локативно-квалітативна н.-сл.-сп., що складається з прикметника та ГТ.

3206. Новá Грéбля – с., Вл, Нгр. Варіанти н.: Nowej Grobli (1789), д. Новая-Гребля (1855), Ново-Гребля (1850), Nowa Grobla (1886), Нова-Гребля (1926). За переказами, власник Базалії на певній відстані від с. перегородив р. Случ і побудував греблю. Оскільки біля нової греблі оселилися люди, пос. перейняло цю н.

3207. Новá Гýта – с., Вн. Існувало у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Майдан-Олександрівський. Варіанти н.: Huta Nowa (1784), Huta Nowa Prosiatk. (1787), Н. Гута (1805), Nowa Huta (1820). Н.-сл.-сп. складається з квалітативного прикметника та ойконіма (див. № 1172). Н. ускладнювалася ад’єктонімом (див № 527).

3208. Новá Гýта – с., Лт, Глн. Варіанти н.: Нов. Хута (1805), д. Гута Мордынская (Новая) (1893), д. Гута-Новая (1905), Нова Гута (1926). Н.-сл.-сп. складається з квалітативного прикметника та ГТ гута, гутисько – „склоплавильний завод” [СУМ]; „заводи, для дії яких необхідний вогонь, тому вони розміщувалися у лісі для полегшення доставки деревини” [М. Трипольський]. Н. ускладнювалася посесивним прикметником.

3209. Новá Гýта – с., Нв, Віл. Пос. виникло на місці склозаводу, збудованого М. Козебродським (Козобродовським) у 1765 р. [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]. За іншими даними, перші поселенці з’явилися восени 1711 р. [Наддністрянська правда. – 1991. – № 39]. Варіанти н.: Нов. Гута (1805), Гута-Новая (1888), д. Гута Ольховецкая (Новая) (1893), Нова Гута (1926). Н. – див. № 3208. Н. ускладнювалася ад’єктонімом (див. № 696).

3210. Новá Гýта – с., Чм, Слс. Варіанти н.: Nowa Huta, w Hucie Szklarrey (1765), Huta Nowa (1784), Новая Гута (1791), д. Гута Новая (1893), Нова-Гута (1926). Н. – див. № 3208.

3211. Новá Гýтиська – с., Із, Шкр. Варіанти н.: Новое-Гутиско (1855), Нов. Гутинскъ (ІІ пол. ХІХ ст.), Нове-Гутисько (1926), Нова Гутиська (1946). Н. – див. № 3208.

3212. Новá-Добá – сільськогосподарська артіль, Вл. Як н. п. Н.-Доба зареєстрована біля с. Шмирки у 1926 р. Ідеологічна н.

3213. Нова Дубина – ур. біля с. Гуцули (Км). Н. складається із ГТ дубина зі значенням „дубовий ліс” і квалітативного прикметника.

3214. Новá-Зелéна – с., Вл. Існувало у І трет. ХХ ст. біля с. Зелена. Варіанти н.: д. Зелена-Новая (1914), Нова-Зелена (1926). Трансойконімна н., ускладнена квалітативним прикметником.

3215. Новá Криворýдка – с., Кр, Крр. Відоме з 1929 р. Локативно-квалітативна н.-сл.-сп., що складається з прикметника та ойконіма: мешканцям с. Криворудка було дано дозвіл на переселення і утворення нового пос. на відстані 3 км. [Ю. Д. Гжимайло].

3216. Нова Криниця – ур. біля с. Завалля (Км), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Н. складається із ГТ і квалітативного прикметника.

3217. Новá Пісóчна – с., Гр, Стп. Засноване у І пол. XVІІІ ст. [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]. Варіанти н.: w Pasieczny (1765), Nowy Piaseczna Nowa (1784), Новая Песочна (1805), Nowa Piascoczna (1820), д. Песочна Новая (1893), Ново-Песочна (1917), Нова-Пісочна (1926). Н. складається з квалітативного прикметника та ойконіма (див. № 4325).

3218. Новá Радковúця– с., Гр. Існувало в серед. ХХ ст., у 1965 р. приєднане до с. Борщівка. Трансойконімна н., ускладнена квалітативним прикметником (див. № 3822).

3219. Новá Синя́вка – с., Сс, Нси. Відоме з XV ст. [Колос. – 1967. – № 60]. У XVІІ–ХІХ ст – міст. Варіанти н.: Sieniawka (1661), Nowa Sieniawka (1668), Siniawka (1721), Sieniawka (1781), Sinawka (1787), Н. Сенява (1792), Н. Синява (1800), Синява Новая (1905), Нова-Синява (1926), Н. Синявка (1938), Новая Синявка (1976). Н. мотивована прізвищем власника (пос. належало магнатам Синявським); можливо, і відойконімна н. (див. № 4326). Н. ускладнена квалітативним прикметником.

3220. Новá Смоля́рня – ур., Пл. Існувало у ХІХ ст. Варіанти н.: Смолярня-Новая (1888), Н.-Смолярня (1899). Н.-сл.-сп. складається з квалітативного прикметника та ГТ смолярня – „місце, де варять смолу”; пор. смоляр – „смоловар, смолильник” [Б. Д. Грінченко].

3221. Новá Соколíвка– с., Яр. У 1956 р. об’єднане із с. Стара Соколівка під н. Соколівка. Варіанти н.: w Sokoluwce Nowey (1765), Sokolowka Nowa (1789), Новая Соколовка (1862), Соколовка Новая (1884), Нова-Соколівка (1926). Трансойконімна н., ускладнена квалітативним прикметником (див. № 4235).

3222. Новá Ушиця –смт., Нв. Існувало у ХІІ ст. під н. Війтівці, у 1240 р. розорене татарами [Наддністрянська правда. – 1989. – № 154]. Відоме з 1439 р. Із 1748 р. – міст., із 1829 р. – м., із 1924 р. – смт. Із 1829 р. – повіт. ц., у 1923–1962 рр. і з 1965 р. – рай. ц. Варіанти н.: Литновцы (1439), Letniowcze (1538), Litniowcza (1630–1650), Litnowce (1781), Litniowce (1784), Литневцы (XVІІІ ст.), Летиновцы (1800), Литневцы (Litniewce) (1820), Летновцы, Лытневцы (1830), Нов. Ушица (серед. ХІХ ст.), Летневцы, Литниовцы, Новая Ушица (1867), Ушица Новая, Литневцы, Летневцы (1893), Нова-Ушиця (1926). Н. гіпотетичного пос. мотивована апелятивом війт – „керівник місцевого управління або самоврядування в середньовічній Німеччині, Литовському князівстві, Польщі та на Україні в ХV–ХVІІІ ст.”; війтівці – „підлеглі або нащадки війта” [С. Д. Бабишин]. Колишня н. – локативна, в основі якої – найменування мешканців: літнівці – „мешканці літніх маєтків польських панів” [М. Ю. Кругляк]; пор. також ос. н. рос. Летнев (1470). Сучасна н. – трансойконімна, ускладнена квалітативним прикметником: у 1829 р. сюди із Старої Ушиці було перенесено центр Ушицького повіту, відповідно й перейменовано пос. [М. Ю. Кругляк].

Предыдущая 31 32 33 34 35 36 373839 40 41 42 43 44 45 46 Следующая