ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

СЛОВНИК ТОПОНІМІВ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 50 страница

Предыдущая 46 47 48 49 50 51 525354 55 56 57 58 59 60 61 Следующая

4547. Телеші́вка – р., п. Корчика л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра (Хмельницька обл.). Зафіксовано у 1571 р.: „от рhчки устья Телешовки, где впадывает в реку Корец” [СГУ]. Місцезнаходження точно не локалізоване. Можливо, це р. „без н., довжиною 14 км” [КРВУ], що протікає через с. Великий і Малий Правутин, Михайлівка, Берездів (Сл). Мотивація н. невідома.

4548. Телíжинці – с., Із, Тлж. За деякими джерелами, перша згадка – у 1395 р. [ІМІС]. Варіанти н.: Thelezincze (1583), Тележинцы (1850), Тhлежинцы (1855), Telezynce (1889), Тележінці (1926). Теліжинці (1946). Етимологічні гіпотези: 1) між горами, на яких розташоване с., був ставок із млином, де млинарем був Теліга [М. І. Теодорович]; 2) у горах жив розбійник Теліга. На нашу думку, патронімічна н.; пор. ос. н. Телега (1678).

4549. Телíжинці – с., Сс, Стс. Варіанти н.: Theleżincze alias Teliha ad Sieniawa (1583), Teležyniec czyli Czyzowka (1602), Тележинцы (1855), Тележинці (1926), Теліжинці (1946). Патронімічна н.; пор. ос. н. Телега (1678). Колишні н. – відантропонімна з невідомою мотивацією та сл.-сп., що складається з антропоніма та ойконіма.

4550. Телу́хня – р., п. Південного Бугу; початок в с. Теси (Вінницька обл.), гирло – в с. Новокостянтинів (Лт). Мотивація н. невідома.

4551. Тéмні Лóзи – х., Пл. Існував у XIX – на поч. XX ст. як Темныя Лозы. Відмікротопонімна н.

4552. Теофíполь – смт., Тф. У 1569–1923 рр. – вол. ц. Із 1923 р. (крім 1960–1966) – рай. ц. Із 1959 р. – смт. Варіанти н.: Kamen (1420), Камень (1420), Чолганскій Камень (1648), Камень-Чолганскій (1681), Човган (1681), Чолган (1681), Теофиполь (1740), Tofipol (1765), Teofilpol (1789), Тіофиполь (1850), Теофиполь(Чуганъ) (1855), Теофильполь (1857), Teofipol (1866), Теофіполь (1926). Перша н. – квалітативна: очевидно, пос. виникло як камінне оборонне укріплення. Є інформація, що на цій території добували камінь, а кам’яні кар’єри існували до 60-х рр. ХХ ст. [І. А. Стасюк]. Варіант н. – посесивне сл.-сп.: міст. у ХVІ ст. володіли волинські магнати Човганські [Н. М. Яковенко]. Згодом у народі закріпилася усічена форма від прізвища. Деякі дослідники вважають, що Човган співзвучне з іменем Чингиз-хан [А. П. Коваль]. Сучасна н. – посесивна з меморіальним забарвленням: власниця пос. Теофілія Яблоновська перейменувала м. у Теофильполь, скорочено Теофіполь (місто Теофілії) [М. І. Теодорович].

4553. Теофíпольський райóн – адміністративно-територіальна одиниця, яка існує із 1923 р. (крім 1960–1966 рр.). Центр – смт. Теофіполь (Тф.). У складі району в різні роки нараховувалося: 24 сільради та 115 н. п. (1926), 24 сільради та 47 н. п. (1946), 15 сільрад, 2 смт. та 53 села (1987), 1 селищна, 22 сільські ради, 2 смт. та 53 села (2004). Загальна площа становить 700 кв. км. Н. складається з ад’єктоніма і АГТ район (див. № 49).

4554. Тепéрівка– с., Др, Шпи. Варіанти н.: Teperowka (1820), д. Теперевка (1862), д. Теперовка (1889), Теперівка (1926). Можливо, відантропонімна посесивна н.

4555. Тепéрівка– фільварок, Др. Як н. п. зареєстрований у 1893 р. біля с. Теперівка. Трансойконімна н.

4556. Теребежі – озеро; розташоване біля с. Голики (Сл). Варіант н.: Теребежи (1992). Н. мотивована ГТ теребеж (див. № 4497).

4557. Терéбіж – х., Бл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Кащенці. Варіанти н.: фольв. Теребиж (1906), Теребижъ (1911), Теребіж (1926). В основі н. – ГТ теребеж зі значенням „місце викорчуваного лісу, поле” [В. П. Шульгач].

4558. Тере́мка – р., л. Рудки п. Дністра; протікає біля с. Рункошів (Км). Зафіксовано у 1825 р. вище р. Ушиця [СГУ]. Н. – суфіксальний відойконімний дериват (див. № 4500).

4559. Теремкíвці –с., Чм, Юрн. Варіанти н.: Teremkoce (1630–1650), Teremkowce (1678), Теремковцы (1800), Теремківці (1926). За С. Д. Бабишиним, у н. збереглася згадка про тереми: колись споруджували житлові будинки феодалів із теремами; пор. терем – „високий будинок, палац; хата, дім” [ЕСУМ]. Можливо, н. мотивована антропонімом.

4560. Теремцí– с., Км. Відоме з 1388 р. як с. Підтеремці [ІМІС] або з 1493 р. [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]. У кін. ХХ ст. с. зняте з обліку н. п. Варіанти н.: Poteremcze (1493), Теремцы (1512), Потеремцы (1530), Termeczy (1630–1650), w Teremecach (1765), Теремцово (1862), Теремцево (1898), Теремці (1926). У с. для бакітських вельмож були збудовані палаци – тереми. Пізніше н. спростилася [Прапор Жовтня. – 1975. – № 19]. Отже, в основі н. було найменування мешканців: підтеремці – „люди, що живуть під (біля) теремами”.

4561. Терéшівці– с., Хм, Трш. Варіанти н.: Thereschowcze (1493), Tereschowcze (1530–1542), Терешовцы (1530–1542), Tereszowce (1668), Teresuwce (1765), Teresowce (1787), Терешковцы (поч. ХІХ ст.), Терешівці (1926). Патронімічна н.; пор. ос. н. Терешка, Терешко (1392).

4562. Терéшки – с., Кр, Трк. Варіанти н.: Терешки (1593), Терешковцы (1618), Торешки (1753), Tereszkowce (1789), Турешки (поч. ХІХ ст.), Tereszki (1885). Етимологічні гіпотези: 1) н. мотивована іменем першопоселенця Терентія (Терешка); 2) від слів „то рештки”, тобто залишок чого-небудь. Вважають, що с. Терешки і Маленки були одним пос. з назвою Козлова. Після навали татар залишилися „рештки” населення, яке й утворило основу сучасного с. [М. І. Теодорович]. На нашу думку, родова н.; пор. ос. н. Терешка, Терешко (1392).

4563. Терéшки – фільварок, Кр. Існував у ХІХ ст. біля с. Терешки. Трансойконімна н.

4564. Терлéцьких– х., Сс. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Ілятка. Генітивна посесивна н.

4565. Тéрлíвка– с., Лт, Рдн. Варіанти н.: Tarlowka (1784), Tarlowce (1793), Тарловка (1805), Терловка (1888), д. Тарловка, Тырловка (1893), Терлівка (1926). Мотивація невідома; можливо, відантропонімна н. Пор. також терло – „місце нересту риби” [Б. Д. Грінченко].

4566. Тернáва–р., л. Дністра; між рр. Печера і Кам’яниця; початок біля с. Косогірка (Яр), протікає через н. п. Томашівка, Тернова, Харитонівка, Ганівка, Дунаївці, Заставля, Січинці, Воробіївка, Кривчик, Гута-Блищанівська (Дн), Тернавка, Гелетина, Суржинці, Китайгород. Варіанти н.: Тернау (ХIV – ХV ст.), Тарнава (1666), Tаrnawa, Ternawa (ХVI – ХVII ст.) [СГУ], Тарнова [ГССРИ]. Довжина – 64 км [КРВУ]. Н. мотивована флоролексемою тернина, діал. тернь, терновник тощо. Зафіксований деякими джерелами варіант Тарнава є полонізованою формою гідроніма [Л. Т. Масенко]. Див. також с. Тернова (Дн), Тернавка (Км).

4567. Тернáва – р.,п. Вовка п. Південного Бугу; протікає через смт. Летичів. Варіант н.:Тарнава, Тарнова [СГУ]. Н. – див. № 4506.

4568. Тернáвка –р., п. Тернави л. Дністра; протікає через с. Залісці, Слобідка-Залісецька, Михайлівка, Блищанівка (Дн), Супрунківці, Княжпіль (Км). Варіанти н.: Tarnawka, Blyszczanowka, М. Тернава, Терновка [СГУ]. Довжина – 18 км [КРВУ]. Відгідронімна демінутивна н. (див. № 4506). Паралельні н. – трансонімізований ойконім та н.-сл.-сп. (квалітативний прикметник і гідронім).

4569. Терна́вка – р., п. Хомори л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; початок біля с. Кучманівка (Кр), протікає через с. Тернавка (Із). Варіант н.: „с. Тернавка... по обh стороны рhчки Тернавки” (1893) [СГУ]. Н. – див. № 4506.

4570. Тернáвка – с., Із, Тер. За свідченням краєзнавців, с. виникло на місці колишнього м. Тернов, зруйнованого у ХІІІ ст. [Радянське Поділля. – 1962. – 19 червня]. Варіанти н.: Тернавка, Ternawka (1518), Терновки (1593), Тарнавка (1848), Tarnawka (1889). Відгідронімна н.: с. розташоване біля р. Тернавка, що впадає в Хомору [М. І. Теодорович].

4571. Тернáвка – с., Км, Суп. Засноване у ХІХ ст. Варіанти н.: Теклиевка Супруньковская, Тернавка (поч. ХІХ ст.), Тарновка (1862), д. Теклиевка Супруньковецкая, Тернава (1893), д. Теклевка (1914), Теклівка (1926), Тернавка (1965). Колишня н. – посесивна: пос. назване іменем дружини поміщика Шидловецького, Теклі [С. Д. Бабишин]. Варіант н. ускладнювався ад’єктонімом. Сучасна н. – відгідронімна (див. № 4508). На думку Н. П. Барсова, н. пов’язана з етнонімом тиверці.

4572. Тернíвка – передмістя, Пл. Існувало у ХVІІІ–ХІХ ст. біля м. Полонне. Варіанти н.: передм. Терновъ (1765), Терновка (1855). Відантропонімна посесивна н.; див. – поміщики Терновські [АЮЗР].

4573. Тернóва– с., Дн, Тер. На рубежі ХІХ і ХХ ст. – вол. ц. Варіанти н.: Tarnawa Herbor (1493), Тарнава (1530), Ternata (1630–1650), Tarnawa (1661), w Tarnawie Polney (1765), Тарнава Полев. (1805), Тернава (серед. ХІХ ст.), Тернава Польная (1862), Великая-Тернавка (1888), Тернава Великая, Тернава Польная (1893), Польная-Тырнова (1914), Пільна Тернава (1918–1920), Тернова (1946). Відгідронімна н.: пос. розташоване на р. Тернава (див. № 4506). Н. ускладнювалася локативним і квалітативним прикметниками.

4574. Тернорýдка – потік, л. Збруча л. Дністра; між рр. Гнила й Ошука; протікає через с. Ріпна і Тарноруда (Вл). Варіанти н.: Tarnorudka, Тарнорудка [СГУ]. В основі н. – місцевий гідрографічний термін зі значенням „рудка, заросла терном”. Можливо, н. мотивована ойконімом і має локативне забарвлення (див. № 4474).

4575. Терплякá– окреме господарство, Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Рідкодуби. Генітивна посесивна н.

4576. Те́сівка – р., п. Південного Бугу (Лт). Довжина – 18 км [КРВУ]. Варіант н.: Тессовка [В. К. Гульдман]. Те саме, що й Фоса (див. № 4749). Суфіксальна відойконімна н. (с. Теси Вінницької обл.).

4577. Тибр –р., п. Смотричу л. Дністра; протікає через с. Біла, Степанівка, Чорна (Чм), в горах Товтри (Медобори). Варіанти н.: Тибръ, Батогъ, Шапатовка, Брейтавка [СГУ]. На нашу думку, р. – п. Штефанівки п. Смотричу л. Дністра, що протікає біля с. Степанівка (Чм). Н. – трансонімізований оронім (так іменується одна із вершин Медоборів). Паралельні н. Є. І. Сіцінський відніс до аналізованого гідрооб’єкта помилково (див. Батіг, Шатавка).

4578. Тимкíв– с., Нв, Отр. У XVІІІ ст. – міст. Варіанти н.: Тымков (1530), Timko (1630–1650), Tymkow (1661), Тимков (1800), Тимково (1855), Тимкова (1884), Тимків (1926). Посесивна н.; пор. ос. н. Тимко (1480).

4579. Тúнна– с., Дн, Тин. Існувало з Х–XІV ст. (М. В. Симашкевич). Із 1806 р. до кін. ХІХ ст. – міст. Варіанти н.: прис. „Заставська держава” (1493), прис. Тернавка, Тинна (XV–XVII ст.), Tynna (1661), Тинная (XVIII ст.), Tyuna (1787), Тинное (1799), Тынное (1800), Тынна (1802), Тынное (Tynnoie) (1820), Тыннянская (1857), Тинна (1926). Перша н., якщо вона справді існувала у такій формі, становила сл.-сп., яке у ті часи використовували для означення помістя, землеволодіння. Друга н. – відгідронімна (див. № 4506). Існують різні гіпотези походження сучасної н.: 1) з-під землі чути калатання дзвонів церкви, яка колись була на місці ставу, але провалилася під землю [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]; 2) від ос. н. Тин (1471); 3) від слова тин: пос. було обнесене частоколом [С. Д. Бабишин]. Останнє тлумачення найбільш імовірне; пор. ГТ тин – „огорожа з частоколу, стіна, украплення” [Е. М. Мурзаєв].

4580. Тирáнівка – с., Хм, Стф. Варіанти н.: Tyrawyncze (1530–1542), Тыравинцы (1530–1542), Tyrawince (1661) – можливо, усі попередні н. стосуються іншого пос.; Tyranowka (1784), Тирановка (1805), Тырановка (1888), Тарановка (1914), Тиранівка (1926). С. Д. Бабишин пов’язує н. з апелятивом тиран: н. відбиває пригноблений стан сільського населення в період зростання феодально-кріпосницького гніту. Можливо, в основі колишньої н. – ГТ тирава зі значенням „солоне джерело” [Е. М. Мурзаєв]; пор. тира – „загорожа з очеретяних щитів для вилову риби” [ЕСУМ]. Імовірніше, що н. відантропонімна.

4581. Тирáнівський ліс – односілля, Хм. Існувало у ІІ пол. ХІХ ст. біля с. Тиранівка. Н. складається з ад’єктоніма і ГТ.

4582. Тири́хва – р., л. Південного Бугу; початок біля с. Гречинці, протікає через с. Чапля, Копитинці (Лт). Варіанти н.: Тырыхва, Tyrychwa, Терехва, або Кудинка [СГУ]. Етимологія н. невідома. Паралельна н. – трансгідронімна (див. № 2368).

4583. „Тúрського Івáна” – х., Яр. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Москалівка. Генітивна посесивна н.

4584. Тирхýн –х., Вн. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Петраші. Посесивна н.

4585. Тúтьків – с., Пл, Нлб. Варіанти н.: Титковъ (1547), Titkow (1570), Титков (1593), Титково (ІІ пол. ХІХ ст.), Тітків (1926), Титьків (1946). Відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Титко, Тетка (1071), Титька (1681).

4586. Ти́хівка – р., л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; місцезнаходження точно не локалізоване; можливо, це р., що протікає через с. Половинники, Киселі, Решнівка, Губин (Ск). Варіанти н.: Тиховка [СГУ], Коритница (1992).В основі гідроніма – квалітативний прикметник тихий, який характеризує особливості течії річки. Паралельна н. – див. № 2189.

4587. Тúхін –р., п. Смотричівки п. Смотричу л. Дністра; протікає через с. Лісоводи і Кремінна (Гр). Варіант н.: Tichen [СГУ]. Н. – див. № 4526.

4588. Тихóмель – с., Бл, Вор. Знайдено залишки д.-р. городища ХІ–ХІІІ ст., яке належало літописному Тихомелю [ІМІС]. Засноване у Х ст. як м. удільних князів. У 1214 р. – столиця Галицько-Волинського князівства. У ХІІІ ст. – вол. ц. Із 1616 р. – м. має магдебурзьке право. Згодом втратило своє значення [ЕСЛН]. Варіанти н.: Тихомль (1152), Тихомель (1629), Tychomel (1872), Тихомєль (1921). Етимологічні гіпотези: 1) у с. був млин, який „тихо молов”; 2) поляки виводили н. від апелятива тихий, тиша, бо в період їхнього панування у краї було тихо і спокійно [М. І. Теодорович]. На думку більшості дослідників, посесивна н., в основі якої – антропонім Тихомилъ; пор. ос. н. Тихом, Тихомиръ (1610).

4589. Тишéвичі – с., Із, Тиш. Варіанти н.: Тышкевичи (1642), Tysсewičy (1789), Тышевичи (1855), Тишевичі (1926). Патронімічна н., пор. ос. н. Тишко (1386), Тиша (1551), Тишка (1614); див. також – поміщик Янус Тишкевич [Н. М. Яковенко].

4590. Тíтковський радгóсп – радгосп, Пл. Як н. п. існував у І трет. ХХ ст. Варіанти н.: Титковскій-Цвhтъ (1906), Тетковщина (1910), Тітковський радгосп (1926). Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та апелятива у значенні АГТ. Варіанти н. – суфіксальний відойконімний дериват та ад’єктонім й апелятив (див. № 4906).

4591. Ткачукíв – х., Бл. Як н. п. Ткачуковъ існував у І трет. ХХ ст. Генітивна посесивна н.

4592. Товкачíвка– х., Яр. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Соснівка. Посесивна н.

4593. Товтри (Товтровий кряж) – підвищення, яке перетинає південний захід Хмельницької обл. (Гр, Дн, Км), по лінії Сатанів – Смотрич – Балин – Китайгород. Висоти – до 400 м. Те саме, що й Медобори (див. № 2937). Н. виводять від польського tolstzy – „гостроверхі скелі”, старопольського toütra, або tatra – „гірська кам’яна порода”, латинського Turtur mons – „гострі вершини” [М. Т. Янко]. Безумовно, спільність із Татрами простежується найбільш чітко.

4594. Тóвтри (48 верстá Гусятинської лíнії) –роз’їзд, Чм. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. Дві паралельні н.: 1) від ГТ товтра – „гора без рослинності, кам’яниста гора; підвищення” [Т. А. Марусенко]; 2) числівниково-прикметниково-іменникове сл.-сп. з локативним значенням.

4595. Товтрик – ліс. ст., Гр. Існувала у кін. ХІХ – І трет. ХХ ст. Варіанти н.: ур. Толтрик (1893), Товтрик (1926). Відмікротопонімна н. (див. № 4534).

4596. Токареве – ур. біля с. Рудня (Лт), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Посесивна відантропонімна н.

4597. Токи – ур. біля с. Дерев’яне (Км), у якому знайдено залишки давнього городища [І. С. Винокур]. Плюральна н., похідна від ГТ тік зі значенням „скирти, стіжки, ожереди і т. ін.” [СУМ].

4598. Томашéвські корчмú– корчма, Дн. Існувала на місці пос. Томашівка, мешканці якої вимерли від чуми у 1770–1771 рр. Як н. п. зареєстрована у 1893 р. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та апелятива зі значенням АГТ.

4599. Томашíвка– с., Дн, Том. Варіанти н.: Tomoszowka (1756), w Tomaszuwce (1765), Tomaszowka (1784), Томашевка (1805), Томашовка (серед. ХІХ ст.), Томашівка (1926), Томашівка Друга (1960). За переказами, першими поселенцями були Томаш і Шевський [В. С. Прокопчук]. Посесивна н.; пор. ос. н. Томаш (1499). Н. диференціювалася порядковим числівником.

4600. Томашíвка– с., Яр, Том. Варіанти н.: Thomaszowa (1651), w Tomaszuwce (1765), Tomaszowka Nizsza (1784), Томашевка (1805), Томашовка (1855), д. Нисшая Томашовка (1862), Томашевка Низшая (1888), Нища-Томашівка (1926), Нижча Томашівка (1940), Томашівка (1956). Н. – див. № 4539. Н. диференціювалася локативним прикметником.

4601. Топíрчики – с., Із, Топ. Відоме з 1629 р. [О. І. Баранович]. Варіанти н.: Мал. Топорки (поч. ХІХ ст.), Топорчики (1855), Toporczyki (1889), Топодчики (1906), Топірці (1926), Топірчики (1946). Відойконімна н. (див. № 4543). Н. ускладнювалася квалітативним прикметником.

4602. Тополíвка –с., Вн. У 1957 р. приєднане до смт. Віньківці. Варіанти н.: д. Татаринка (1893), Тополівка (1946). Перша н. мотивована етнонімом татари; в основі другої н. – флоролексема тополя.

4603. Топорú – с., Із, Топ. Варіанти н.: Топоровки (1589), Больш. Топорки (поч. ХІХ ст.), Топоры (1855), Topory (1889), Топори (1926). Етимологічні гіпотези: 1) н. виводять від апелятива топор; 2) біля с. два струмки зливалися в один у вигляді букви Т, а на берегах цих струмків росли тополі й осокори. Звідси й пішла н. Сокири, яку згодом змінили на Топори; 3) біля с. була гребля, якою проходив шлях Старокостянтинів – Ізяслав. Одного разу, коли тут проїжджала старокостянтинівська княгиня, її дитина впала у воду, і мати закричала: „Дитина впала, як топор”. На нашу думку, родова н.; пор. ос. н. Топоръ (1539). Н. ускладнювалася квалітативним прикметником.

4604. Травнéве– с., Сс, Івк. Існує з 30-х рр. ХХ ст. Варіанти н.: х. Ворошиловський (1946), Яблунівка (1959), Травневе (1965), Травневое (1979). Перша н. – меморіальна; друга – мотивована флоролексемою; сучасна – емоційно-експресивна, присвоєна в честь 1 травня – Міжнародного дня солідарності трудящих.

4605. Трáулин – с., Із, Топ. Варіанти н.: Triawunez (1517), Траволынь (1589), Травулин (1629), Траволинь (1650), Траулинъ (1855), Траулин (1926). Відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Траула [З. О. Купчинська].

4606. Трачéвщина – х., Кр. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Котюржинці. Відмікротопонімна н., мотивована ос. н. Трач. Пор. трач – „пиляр”; трачівня – „лісопильня” [ЕСУМ].

4607. Траянові вали – підвищення (стародавні технічні захисні споруди у вигляді земляних валів довжиною до 2 000 км і висотою 16 м), що простяглися на південь від Києва через значні простори України і Молдови (у межах Хмельницької області залишки валів засвідчені біля н. п. Сатанів, Борщівка, Кремінна, Завалля, Лісоводи, Яромирка, Карабчіїв (Гр), Привороття, Крушанівка (Км), Вільховець (Нв), по течіях річок Збруч, Калюс, Ушиця, Смотрич [І. С. Винокур] ). Це земляна оборонна споруда часів римського імператора Марка Траяна (98 – 117 рр. н. е.), від прізвища якого і утворено найменування [І. В. Гарнага]; пор. також ГТ вал – „насип” [Б. Д. Грінченко].

4608. Требухíвці– с., Лт, Тре. Варіанти н.: Thribuchowcze (XVI ст.), Tribuchowcze (1565), Трибуховцы (1565), Strebikofce (1630–1650), Trybuchowce (1668), Требуховка (поч. ХІХ ст.), предм. Требуховцы (1862), Трибухівці (1926), Требухівка (1938), Требухівці (1946). В.С. Прокопчук припускає, що в основі н. – апелятив троєбожжя: в околицях с. виявлено язичницькі святилища [В. С. Прокопчук]. На нашу думку, посесивна н.; див. – поміщик Станіслав Тржебуховський (1615).

4609. Трегýбої – ур., Пл. Існувало у ХІХ ст. біля с. Буртин як Трегубой. В основі н. – прізвище власниці у формі родового відмінка однини; пор. ос. н. Трегубъ (1600).

4610. Третéльницька корчмá– корчма, Вл. Як н. п. зареєстрована у 1893 р. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та апелятива у значенні АГТ.

4611. Третéльницький хýтір– х., Вл. Існував у ІІ пол. ХІХ ст. біля с. Трительники. Варіанти н.: х. Третельникский (1862), Третельникский хутор (1893). Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма й АГТ.

4612. Трéтя грéбля – х., Бл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Семенів. Відмікротопонімна н.-сл.-сп., яка складається з числівника та ГТ.

4613. Третякú – ур., Шп. Існувало у ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Третьяки (1855), Третяки (1906). Посесивна н.; пор. ос. н. Третьякъ (1495).

4614. Трибухівка– с., Дн, Влж. Варіанти н.: Требуховка (1862), д. Трибуховка (1893), Трибухівка (1926). Посесивна н. (див. також № 4548).

4555–4557.32, 34, 35 верстá Проскýрівської лíнії – блок пост, Др. Як н. п. зареєстровані у 1926 р. Числівниково-прикметниково-іменникові сл.-сп. з локативним значенням.

4558–4564. 31, 32, 33, 35, 36, 37, 38 верстá Проскýрівської лíнії – зал. будка, Др. Як н. п. зареєстровані у 1926 р. Н. – див. № 4555.

4565. 36 верстá Гусятинської лíнії – роз’їзд, Чм. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. Н. – див. № 4555.

4566. Три-Корчмú – ур., Пл. Існувало у кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Три корчми (1899), Три Корч. (1906), Три-Корчмы (1911). Відмікротопонімна н.-сл.-сп., яка складається з числівника та апелятива у значенні АГТ.

Предыдущая 46 47 48 49 50 51 525354 55 56 57 58 59 60 61 Следующая