ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

СЛОВНИК ТОПОНІМІВ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 46 страница

Предыдущая 42 43 44 45 46 47 484950 51 52 53 54 55 56 57 Следующая

4148. Слобíдка– с., Др, Ниж. Варіанти н.: Слободка (1437–1438), Slobothka (1563), Slobodka Derazniey Kalinskiey (1665), Slobodka (1784), Slobudka (1787), Сл. Кальнянская (1805), Slob. Kalnianska (1820), Кальнянская Слободка (1893), Кальнянська Слобідка (1926), Слобідка-Кальнянська (1946), Слобідка (1965). Н. – див. № 4147. Варіанти н. ускладнювалися ад’єктонімом (див. №№ 1233, 1918).

4149. Слобíдка– с., Км. Засноване близько 1730 р. У 1967 р. приєднане до с. Велика Слобідка. Варіанти н.: Slobodka (1775), Slobudka (1789), с. Слоб. Мукшанская (1862), д. Мукшанская Слободка (1893), Слобідка-Мукшанська (1926), Слобідка (1946). Н. – див. № 4148. Н. ускладнювалася ад’єктонімом (див. № 547).

4150. Слобíдка– с., Нв, Ста. Варіанти н.: Kuckiey Slobody (1661), w Slobutce (1765), Slobudka (1784), Slobudka Kucka (1789), Слободка (1800), Сл. Куцка (1805), Sloboda Kucka (1820), Кучская Слободка (1862), Слободка-Кучская (1888), Кучська Слобідка (1926), Слобідка (1946). Н. – див. № 4148. Н. ускладнювалася ад’єктонімом (див. № 2448).

4151. Слобíдка– с., Яр, Внг. Варіанти н.: Slobodka (1784), Slobodka Michalkowiecka (1789), Слоб. Михалковецкая (1805), Слоб. Михалпольская (1855), д. Михалковецкая Слободка (1893), Слобідка Михалковецька (1926), Слобідка (1946), Слободка (1979). Н. – див. № 4148. Н. ускладнювалася ад’єктонімом (див. № 3008).

4152. Слобíдка-Бáлинська – с., Дн, Чеч. Варіанти н.: Bulenska Gzele (1650), Slobodka (1661), w Slobutce (1765), Slobudka Balinska (1787), Slobudka do Balina (1789), Сл. Балинская (1800), Слободка (поч. ХІХ ст.), д. Балинская Слободка (1893), Слобідка-Балинівська (1926), Слобідка-Балинська (1946). Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та АГТ слобідка (див. № 4147).

4153. Слобíдка-Гірчичня́нська– с., Дн, Іва. Варіанти н.: Sloboda Gorczyczanska (1787), Slobudka do Mukarowa (1789), Slobodka (1820), Слободка (1862), д. Горчичанская Слободка (1893), Слободка-Горчичанская (1911), Слобідка-Горчичнянська (1926), Слобідка-Гірчичнянська (1946), Слободка-Горчичнянская (1979). Н. – див. № 4152.

4154. Слобíдка-Глушковéцька– с., Яр, Глу. Варіанти н.: Slobudka Gluszkowiecka (1765), Slobudka (1789), Сл. Глушковская (1805), Slob. Gluszkowiecka (1820), Слободка (1888), д. Глушковецкая Слободка (1893), Слобідка Глушковецька (1926), Слободка-Глушковецкая (1979). Н. – див. № 4152.

4155. Слобíдка-Горобíївська– х., Дн. Існував у XVІІІ – І трет. ХХ ст. біля с. Воробіївка. Варіанти н.: Sloboda Horobiowiecka (1784), Слобідка Горобіївська (1926). Н. – див. № 4152.

4156. Слобíдка-Гуменéцька– с., Км, Гум. Засноване у 1851 р. поміщицею Ідалією Росцишевською [ПЕВ]. Варіанти н.: д. Сл. Гуменицкая (1862), д. Гуминецкая Слободка (1893), Слобідка-Гумінецька (1926), Слобідка-Гуменецька (1946), Слободка-Гуменецкая (1979). Н. – див. № 4152.

4157. Слобíдка Женíшківська– с., Вн. Існувало у XVІІІ – І трет. ХХ ст. біля с. Женишківці. Варіанти н.: Ženiszkowce Male (1784), Слоб. Карачинецкая (1805), Slob. Karaczyniecka (1820), Слоб. Женишковецкая (Елионовка) (1862), д. Филяновка (1893), прис. Фулянувка (1911), Слобідка Женішківська (1926). Н. – див. № 4152. Н. ускладнювалася квалітативним прикметником. Варіанти – трансойконімна та відантропонімна посесивна н.

4158. Слобíдка-Залісéцька– с., Дн, Мак. Варіанти н.: Slobudka (1784), Slobodka (1820), Слободка (1911), Залесецкая-Слободка (1914), Слобідка-Залісцівська (1946), Слобідка-Залісецька (1960), Слободка-Залисецкая (1979), Слобідка-Залисецька (2008). Н. – див. № 4152.

4159. Слобíдка-Кадúївська– с., Яр, Кад. Варіанти н.: Slobudka (1784), Slobudka do Kadyiowki (1787), Сл. Кадиевская (1805), Слободка (поч. ХІХ ст.), Slob. Kadiwska (1820), Слоб. Кадивская (1862), д. Кадиевская Слободка (1893), Слобідка Кадіївська (1926), Слобідка-Кадиївська (1946). Н. – див. № 4152.

4160. Слобíдка Китайгорóдська– присілок, Км. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Китайгород. Варіанти н.: Слободка (1911), Слобідка Китайгородська (1926). Н. – див. № 4152.

4161. Слобíдка-Красúлівська – с., Кр, Явр. Варіанти н.: Сл. Красиловская (1885), Красиловск. Слобод. (1899), Слободка-Красил. (1906), Слобідка(польська) (1926), Слобідка-Красилівська (1946). Н. – див. № 4152. Варіант н. ускладнений відетнонімним прикметником.

4162. Слобíдка-Кузьмúнська– с., Гр, Ост. Виникло на поч. XVIII ст. [Прапор Ілліча. – 1975. – № 84]. Варіанти н.: Slobodka Julisin do Kuzmina (1789), Юлисин (1805), Julisin (1820), д.Слободка Юлисина (1862), Слободка (1888), д. Кузьминская Слободка, Юлисина Слободка (1893), Юлисина (1898), д. Слободка Кузьминская (1905), Слобідка Юлисина, Кузьминська Слобідка (1926), Слобідка-Кузьминська (1938). Н. – див. № 4152. Варіанти н. – присвійний відантропонімний прикметник, ускладнений АГТ.

4163. Слобíдка-Кульчієвéцька– с., Км, Слк. Виникло у 1789 р., проте до 40-х рр. ХІХ ст. як окреме пос. не виділялося [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]. Варіанти н.: Слобода (1805), Slobodka (1820), д. Кульчиевская Слободка (1862), Слободка Кульчиевецкая (1888), д. Кульчиевецкая Слободка (1905), Слобідка-Кульчієвецька (1926), Слобідка-Кульчиївська (1946). Н. – див. № 4152.

4164. Слобíдка-Малиновéцька– с., Км, Грн. Засноване у серед. XVІІ ст. орендатором малиновецьких земель під н. Бернавка (Беднардка) [Прапор Жовтня. – 1974. – № 136]. Варіанти н.: w Biernawie (1765), Slobudka Malinska (1789), Витрянка (1800), Малиновская Слободка (1855), Слободка Малиновецкая (1888), д. Малиновецкая Слободка, Ветрянка, Бернава (дві останні майже зникли)(1893), д. Малиновецкая Слободка (1905), Слобідка-Малінівська (1926), Слобідка-Малинівська (1946), Слобідка-Малиновецька (1960). Перша н. – відантропонімна посесивна; друга – відмікротопонімна н. Сучасна н. – див. № 4152.

4165. Слобíдка-Малієвéцька– с., Дн, Мал. Варіанти н.: Slobudka do Miliowiec (1789), Сл. Малеевская (1800), Слободка (поч. ХІХ ст.), Slob. Maliowiecka (1820), д. Малиевецкая Слободка (1893), Сл. Малеевка (1898), д. Малиевская Слободка (1905), Слоб. Малиевская (1911), Слобідка Маліївецька (1926), Слобідка-Малієвецька (1946), Слободка Малиевецкая (1979). Н. – див. № 4152.

4166. Слобíдка-Олексинéцька– с., Гр, Пло. Варіанти н.: Olexisnnae (1630–1650), Slobudka Olexiniecka (1784), Slobudka na zamoyszcyznie (1787), Slobudka do Olexinca (1789), Слоб. Олексинецкая (1805), Sloboda Olexiniecka (1820), д. Олексинецкая Слободка (1893), Підлісно-Олексинецька Слобідка (1926), Слобідка-Олексинецька (1946), Слободка-Олексинецкая (1979). Н. – див. № 4152. Колишні н. – відойконімний дериват та АГТ, локалізований мікротопонімом або ойконімом.

4167. Слобíдка-Олéнівська– с., Км. Існувало у ХІХ – на поч. ХХ ст. біля с. Оленівка. Варіанти н.: Slob. Felenowka (1820), д. Слоб. Геляновская (1862), Мукша Геленовецкая (1889), Слободка-Геленовская, Геленовская Слободка (1905). Н. – див. № 4152. Варіанти н.: АГТ і ойконіми; ад’єктонім та гідронім (р. Мукша, притока Дністра).

4168. Слобíдка-Орúнинська– частина с., Км. Існувала у XVІІІ – І трет. ХХ ст.; злилася із с. Оринин. Варіанти н.: Slobutka (1765), Slobudka (1820), Слободка (серед. ХІХ ст.), д. Сл. Орининская (1862), предм. Старая Слободка (1894), Слобідка-Орининська (1926). Н. – див. № 4152.

4169. Слобíдка-Охрімовéцька– с., Вн, Охр. Варіанти н.: Sloboda Ochrymowiecka (1784), Slobodka (1787), Слоб. Охримовецкая (1805), Слоб. Охремовская (поч. ХІХ ст.), Slob. Ohrymowiecka (1820), д. Охримовецкая Слободка (1893), Слобідка Охрімовецька (1926), Сл. Охримовецька (1938). Н. – див. № 4152.

4170. Слобíдка-Рахнíвська– с., Дн, Мак. Виникло у ХІХ ст. біля поштової станції під н. Рахновецька Пошта, Рахновецька Слобідка [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]. Варіанти н.: Сл. Рахновецкая (1805), Slobodka Rachniowiecka (1820), Сл. Рахновецкая (Sl. Rachniewiecka) (1820), д. Рахновецкая Слободка (1862), д. Рахновская Слободка (1905), Рахнівська Слобода (1926), Слобідка-Рахнівська (1946). Н. – див. № 4152.

4171. Слобíдка-Рúхтівська– с., Км, Слр. Засноване близько 1699 р. [Прапор Жовтня. – 1974. – № 120]. Варіанти н.: w Slobutce (1765), Slobodka do Rycht (1789), Сл. Рытянская (1800), Сл.-Рыхтецкая (1855), Слободка-Рыхтыцкая (1889), Рыхтецкая Слободка (1893), Слобідка Рихтецька (1926), Слобідка-Рихтівська (1946). Н. – див. № 4152.

4172. Слобíдка-Скипчáнська– с., Чм, Вшн. Виникло на поч. XVІІІ ст. [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]. Варіанти н.: Slobutka Skipiecka (1765), Slobudka (1784), д. Слоб. Скипецкая (1862), Сл.-Скипчанская (1884), д. Скипчанская Слободка, Скопецкая Слободка (деформована н.)(1893), д. Скипчинская Слободка (1898), Слобідка-Скіпчанська (1926), Слобідка-Скипчанська (1946). Н. – див. № 4152.

4173. Слобíдка-Смóтрицька– с., Чм, Слс. Засноване на поч. XVІІІ ст. на місці зруйнованого татарами с. Оклин [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]. Варіанти н.: w Slobutce Smotryckiey (1765), Slobudka (1784), Slobodka (1787), Slobodka Smotrycka (1789), Слободка (1800), Slob. Smotryczoska (1820), Смотричевская Сл. (серед. ХІХ ст.), Сл.-Смотричевская (1855), Сл.-Смотрицкая (1884), Смотричская Слободка (1898), Слобідка-Смотрицька (1926). Н. – див. № 4152.

4174. Слобíдка-Чернéлівська – с., Кр, Зсл. Варіанти н.: Слободка-Черневелецкая (1855), д. Слободка Чернилевская (1850), Слоб. Чернелевецк. (1899), Слобідка (1926), Слобідка- Чернелівська (1946). Н. – див. № 4152.

4175. Слобíдка-Шелехíвська– с., Др, Явт. Варіанти н.: Szelechowska Sloboda (1784), Sloboda Szelechowska (1787), Слоб. Шелиховская (1805), д. Слоб. Шелехова (1862), д. Шелиховская-Слободка, Слободка-Шелиховская (1888), Шелехова Слобода (1893), Сл. Шелехово (1898), Шелихова Слободка (1905), Слобідка Шелехівська (1926). Н. – див. № 4152.

4176. Слобíдка-Щербовéцька– с., Нв. У 50-х рр. ХХ ст. приєднане до с. Щербівці. Варіанти н.: Slobodka Szczerbowa (1784), Slobudka (1787), Слободка (1800), Slobodka Szczerbowiecka (1820), д. Слоб. Щербовецкая (1862), д. Щербовецкая Слободка (1893), Слобідка-Щербовецька (1926). Н. – див. № 4152.

4177. Слобідськí Голéндри – с., Із. Існувало у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Михайлівка. Варіанти н.: Кол. Олендры (ХІХ ст.), Голендры-Свиржскія (1850), Голендры (1899), Слободскіе-Галендры (1906), Галендры-Слободскія (1911), Слабодские Олендры (1921), Слобідські Голендри (1926). Н.-сл.-сп. складається із прикметника, мотивованого АГТ (див. № 4147) та етноніма: голендрами називали нащадків голландців, які ще з ХІІІ ст. почали переселятися у Польщу [Б. Д. Грінченко].

4178. Слободá – ліс. ст., Чм. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Н. – див. № 4147.

4179. Слободá – с., Нв, Глі. Існує із 20-х рр. ХХ ст. Із 1991 р. іменується як с. Слобідка-Шевченківська [Наддністрянська правда. – 1991. – № 47], проте офіційне підтвердження зміни н. відсутнє. Н. – див. № 4147. Варіант н. ускладнюється прикметником з меморіальним значенням.

4180. Слободá – с., Ск. Відоме з І пол. ХХ ст. У 1960 р. приєднане до с. Левківка. Н. – див. № 4147.

4181. Слободá – х., Тф. Існував у І пол. ХХ ст. біля с. Колки. Варіанти н.: Гнатюка (1926), Слобода (1946). В основі першої н. – прізвище власника у формі родового відмінка однини. Друга н. – див. № 4147.

4182. Слободéцька – ферма, Вл. Існувала як Слободецкая у ХІХ ст. біля с. Слобідка-Кушнірівська. Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

4183. Слободéцький– х., Вн. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Калюсик. В основі н. – АГТ слобода (див. № 4147).

4184. Слободéцький– х., Вн. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Скипче. Н. – див. № 4183.

4185. Слободéчина– х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Явтухи. Відмікротопонімна н., в основі якої – АГТ слобода.

4186. Случ – р., п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через н. п. Червоний Случ, Новоіванівка, Случ, Базалія, Малі Жеребки, Михиринці (Тф), Нова Гребля (Вл), Малі Зозулинці, Сорокодуби, Моньки, Чернелівка, Дубище, Волиця, Красилів, Дружнє, Кузьмин (Кр), Воронківці, Григорівка, Старокостянтинів, Красносілка, Сахнівці, Самчики, Губин, Калинівка, Старий Остропіль, Левківка, Сербинівка, Коржівка (Ск)тощо. Варіанти н.: Південна Случ, Случь, Южная Случь[СГУ]. Довжина – 451 км [КРВУ].Етимологічні гіпотези: 1) від слов. сълонч – „вигнутий, викривлений”, що більш імовірно; 2) від *сълγчати – „з’єднувати”, тобто Случ з’єднувала Збруч, Смотрич та Південний Буг, виконуючи роль случ-і; 3) від давньоукр. слукый – „кривий, горбатий”, тобто „заболочена річка, яка торкається своїми вигинами головної артерії”; 4) від прасл. *Slъọkjь – „слуковата” зі значенням „мочариста річка з багатьма закрутами” [М. Т. Янко]. Н. ускладнювалася локативним прикметником.

4187. Случ – с., Вл, Чух. Відоме з І пол. ХХ ст. Варіанти н.: х. Червоний Случ (1946), Случ (1969). Локативна відгідронімна н.: с. розташоване на р. Случ (див. № 4186). Варіант н. ускладнювався ідеологічним прикметником: червоний колір як символ революції [С. Д. Бабишин].

4188. Слюсарева –х., Лт. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Грушківці. Генітивна посесивна н.

4189. Сма́льча – р., пр. Бужка л. Південного Бугу. Зафіксована у 1546 р.: „где впадала Смальча в Божокъ, граница между Межибожским поветом и Кузьминской волостью...; шла серединой р. Смальчы вверх” [СГУ]. Можливо, н. мотивована апелятивом смальта зі значенням „яскраво-синя фарба” [СУМ].

4190. Смирнóво – сел., Км. Виникло у XVІІ ст. До поч. ХІХ ст. тут нараховувалося понад 30 хат [Прапор Жовтня. – 1972. – № 74]. Варіанти н.: Каменецкие хутора (XVI–XVII ст.), Хутора (1888), передм. Хутори (1926). У 1946 р. цій території (інша н. – х. Дембіцького) присвоєно ім’я героя боїв за місто полковника М. С. Смирнова [С. Д. Бабишин]. Зараз – мікрорайон (сел.) Смирново. Перша н. – ад’єктонім та АГТ; друга – власне АГТ; третя – генітивна посесивна; четверта – меморіальна.

4191. Смі́лка – р., л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через с. Буртин, Судимонт, Хмелівка, Майдан-Лабунь (Шп), гирло – в Житомирській обл.Варіанти н.: Цмолка, Цмовка, Smółka; „Конотопы при рч.Смолкh” (1888) [СГУ]. В основі н. – апелятив смола: колись на берегах р. було розвинуте смолокуріння [М. Т. Янко]. Див. також с. Цмівка (№ 4943).

4192. Смі́лка – р., п. Хомори л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра (Пл).Зафіксована у 1887 р.: Смолка [СГУ]. Місцезнаходження гідрооб’єкта точно не локалізоване; можливо, те саме, що й попередня н.(див. №4191).

4193. Смолянúй завóд – завод, Шп. Існував як н. п. Смолянойзавод у XIX – на поч. XX ст. В основі н. – найменування підприємства.

4194. Смоля́нка (Кісільóва)– х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля смт. Чорний Острів. Перша н. – відмікротопонімна (див. № 4195). Паралельна н. – генітивна посесивна.

4195. Смоля́рня – х., Із. Існував у кін. ХІХ ст. Н. мотивована АГТ смолярня – „смолокурня, приміщення для смолокуріння” [СУМ].

4196. Сморшкú – с., Із, Хри. Варіанти н.: Smorszczki (1618), Сморшки (1629), Сморщки (1893). Етимологічні гіпотези: 1) у домонгольський період с. називалося міст. Морунъ, через яке пролягала дорога з Києва і Бердичева у Західну Європу. Татари спалили місто, а мешканці, що заселили цю місцевість, почали себе іменувати зменшено – Ізморунщики, Зморунщики,Зморщики, Зморщки, Сморщки [М. І. Теодорович]; 2) н. мотивована лексемою сморж, сморчок, зморшки. На нашу думку, родова н.; пор. ос. н. Сморщукъ (1600).

4197. Смóтрицький каньйóн– каньйон. Розташований у межах сіл Голосків, Устя (Км) та ін. Площа – 80 га [ППХ]. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та ГТ каньйон – „вузька річкова долина, глибоко врізана в корінну породу” [СУМ].

4198. Смóтрицький райóн– адміністративно-територіальна одиниця, яка існувала у 1923–1962 рр. Центр – смт. Смотрич (Дн.). У складі району в різні роки нараховувалося: 16 сільрад та 34 н. п. (1926), 32 сільради та 49 н. п. (1946), 18 сільрад, 1 смт та 45 сіл. Загальна площа становила 700 кв. км. Н. складається з ад’єктоніма і АГТ район (див. № 49).

4199. Смóтрич – р., л. Дністра; витік – біля с. Андрійківці (Хм); протікає через н. п. Райківці, Гвардійське, Доброгорща, Жучківці, Олешківці (Хм), Варівці, Остапківці, Кузьмин, Новосілка, Бедриківці, Городок, Лісогірка, Купин, Мала і Велика Левада, Великий Карабчіїв, Грицьків (Гр), Ріпинці, Смотрич, Михівка (Дн), Карачківці, Черче, Залуччя (Чм), Думанів, Киселівка, Великозалісся, Малозалісся, Голосків, Пудлівці, Зіньківці, Кам’янець-Подільський, Смотрич, Цибулівка, Панівці, Шутнівці, Цвіклівці-Перші, Устя (Км). Варіанти н.: „na rzecze Smotriczu” (1570); Smostrzy (1-ша пол. ХVII ст.), Смотриче (1666), Smotrycz, Смотрычь, Smotrice [СГУ]. Довжина – 169 км [КРВУ]. Етимологічні гіпотези: 1) смотрич – це охоронна споруда, звідки попереджали про наближення ворогів (турків) [Ю. О. Карпенко]; 2) відойконімна н. [І. В. Гарнага]; 3) н. мотивована д.-р. съмотръті – „бачити”, у значенні – „чиста, дзеркальна вода” [С. Д. Бабишин], що більш імовірно.

4200. Смóтрич– с., Км, Кол. Засноване у XV ст. [Прапор Жовтня. – 1974. – № 144]. Варіанти н.: Татары (1530), Tatarziscza, Tatarzycka (1565), Tataricze (1630–1650), Tataryszce (1661), Tatarzyska (1765), Tatarska (1789), Татариска (1805), д. Татариски, Татарищи(а) (1893), Смотрич (1946). Колишня н. мотивована етнонімом: імовірно, пос. було заселене татарами [С. Д. Бабишин]. Сучасна н. – відгідронімна (див. № 4199).

4201. Смóтрич– смт., Дн. Пос. існувало у ХІІ ст. У 1240 р. зруйноване татарами і відновлене Коріатовичами, які у XIV ст. збудували тут фортецю [Д. Г. Онацький]. У кін. XIV–XV ст. – повіт. ц. У 1448 – 40-х рр. ХХ ст. – міст., у 1808–1837 рр. – „заштатный город”. У кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. – вол. ц., у 1923–1962 рр. – рай. ц., із 1960 р. – смт. Варіанти н.: оу СмотриUи (1375), г. Смотричь (1375), Smotricz (1375), Smotrycz (1448), Смотрич (1530), Smostrzyc (1630–1650), Smotryk (1674), Смоцриц (1769), Смотрица (1792), Смольна (1793). І. В. Гарнага виводить ойконім від н. скелі, з якої давні слов’яни вели спостереження за навколишньою територією; а н. річки походить від ойконіма. Більш імовірно, що н. відгідронімного походження, оскільки пос. розташоване на р. Смотрич, а більшість рік значно старші найменувань пос., які виникли на їхніх берегах.

4202. Смотричíвка –р., п. Смотричу л. Дністра; протікає через н. п. Зверхівці, Борщівка, Радковиця, Кремінна, Бедриківці, Городок (Гр). Варіанти н.: Smotryczówka, Wierzchówka, Смотричовка, Смотривка [СГУ]. Н. – відгідронімний суфіксальний дериват. Паралельна н. – теж суфіксальний дериват, в основі якого – гідрографічний термін верх зі значенням „верхня частина течії річки” [Е. М. Мурзаєв].

4203. Смотричíвка– с., Дн. У 1967 р. приєднане до с. Стара Гута. Варіанти н.: w Smotryczuwce (1765), Smotryczowka (1784), Смотричевка (1805), Смотричівка (1926). Локативна відгідронімна н. (див. № 4199).

4204. Смотричíвський– х., Дн. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Стара Гута. Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

4205. Смотричíвський фільвáрок– фільварок, Дн. Існував у кін. ХІХ ст. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та АГТ.

4206. Смотричíвські придорóжні корчмú– корчма, Дн. Як н. п. зареєстрована у 1893 р. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма, локативного прикметника та апелятива у значенні АГТ.

4207. Смýга – ур., Сл. Існувало у ХІХ ст. біля х. Городець. В основі н. – ГТ смуга – „місцевість, що займає певне географічне положення; ділянка земельного угіддя, відмежована від сусідньої ділянки” [СУМ].

4208. Снігурі – ур. біля с. Кайтанівка (Др), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Відантропонімна плюральна н.

4209. Снігурí– х., Др. Існував у кін. ХІХ – І трет. ХХ ст. біля смт. Вовковинці. Варіанти н.: х. К. Я. Волковинского-Суган-Снегура (1898), Снігурі (1926). Посесивна н.

4210. „Сніп”– колгосп, Др. Як н. п фіксувався у 20-х рр. ХХ ст. Метафорична н. з ідеологічним забарвленням.

4211. Снітíвка– с., Лт, Сні. Із 1750 р. – до поч. ХХ ст. – міст. Варіанти н.: Снитовка (1530), Snietowka (1561), Czenitow (1630–1650), Snitowka (1661), Snituwka (1787), Снетков (1800), Снетовка (поч. ХІХ ст.), Снітівка (1926). За С. Д. Бабишиним, н. вказує або на заняття мешканців (снітарство – „ремесло каретника, різника по дереву”), або на рослинний світ (сніт – „рослина”). Пор. сніт, снет – „колода, дошка, якою закривають боковий вхід до колодкового вулика” [ЕСУМ]). Імовірніше, що н. посесивна: пос. було власністю поміщиків Снітовських [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський].

Предыдущая 42 43 44 45 46 47 484950 51 52 53 54 55 56 57 Следующая