ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

СЛОВНИК ТОПОНІМІВ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 43 страница

Предыдущая 39 40 41 42 43 44 454647 48 49 50 51 52 53 54 Следующая

3877. Ріжóк – висілок, Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля смт. Вовковинці. Варіанти н.: х. Рожек (1905), Ріжок (1926). Можливо, н вказувала на місцезнаходження пос.; пор. виріжок, ріжок – „край селища, закуток” [ЕСУМ]; „схожий формою на ріг” [СУМ].

3878. Ріжóк – ліс. ст., Чм. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Н. – див. № 3877.

3879. Ріжок – ур. біля смт. Вовковинці (Др), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 3877.

3880. Рíпинці –с., Дн, Смо. Засноване у кін. XVІІІ ст. під н. Репинцы Смотричские, Репинецкая Слободка [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський] або у XVІ ст. [В. С. Прокопчук]. Варіанти н.: Rzepince (1765), д. Репинцы (1805), д. Рипинцы (1862), д. Репинцы Смотричские (1888), Ріпінці (1926), Ріпинці (1946). За С. Д. Бабишиним, н вказує на заняття мешканців: ріпинці – „люди, які поселилися на площах, що були зайняті ріпою, або які добували з ріпи олію”. На нашу думку, патронімічна н.; пор. ос. н. Рипа (1495). Див. також ГТ рипа – „заглибина, впадина; скала” [Т. А. Марусенко]; „високий стрімкий берег; обрив, яр” [ЕСУМ]. Н. ускладнювалася ад’єктонімом і АГТ (див. № 4147).

3881. Рíпинці –с., Км, Орн. Варіанти н.: Ryptyncze (1493), Rzepyncze (1504), Репинцы (1530), Rzepince (1661), Репницы (1800), Рыпинцы (1855), Ріпінці (1926), Ріпинці (1938). Етимологічні гіпотези: 1) від ГТ рипа – „глибока яма, балка”; 2) від ос. н. Ріпа; пор. ос. н. Рипа (1495) [Прапор Жовтня. – 1974. – № 88]. Рельєф місцевості свідчить на користь першої версії (див. також № 3880).

3882. Рíпище – с., Сл. У 1960 р. об’єднане із с. Стригано-Ріпище під назвою Стригани. Варіанти н.: Рыпище (1855), д.Рhпище (1899), Рипище (1926), Ріпище (1946). За С. Д. Бабишиним, імовірно, пос. засноване на площі, яка була в минулому зайнята під посіви ріпи, з якої добували олію. Див. також № 3880.

3883. Рíпище – х., Шп. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. Варіанти н.: ур. Рhпыще (1855), Репище (1899), Рыпище (1910), Ріпище (1926). Н. – див. № 3880.

3884. Рíпки – с., Із, Ріп. Варіанти н.: Рипки (1593), Рыпки (1848), Рыпка (ІІ пол. ХІХ ст.), Rypki (1889), Ріпки (1926), Репки (2000). За С. Д. Бабишиним, ріпками називали поселенців, які добували олію з ріпи. На нашу думку, родова н.; пор. ос. н. Ріпа (1495). Див. також № 3880.

3885. Рíпна– с., Вл, Фед. Варіанти н.: w Rypny (1765), Рыпна (1789), Рипна (1805), Репна (поч. ХІХ ст.), Рыпное (1888), Ріпна (1938). С. Д. Бабишин виводить н. від флоролексеми ріпа (див. також № 3880). На нашу думку, посесивна н.; див. – біскуп кам’янецький Стефан Ріпневський [1717, АЮЗР].

3886. Ріпнянський ліс– дача, Вл. Як н. п. зареєстрована у 1893 р. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та ГТ.

3887. Рóвенщина – х., Сл. Існував у ХІХ – І пол. ХХ ст. біля с. Довжик як Ровенщина. Відмікротопонімна н.

3888. Рово́к – р., л. Рову п. Південного Бугу; протікає через с. Мазники, Радянське, Шелехове, Адамівка, Шиїнці (Др). Варіант н.: Ровецъ, Ровокъ [СГУ]. Довжина – 33 км [КРВУ]. Відгідронімна демінутивна н. (див. №3870)

3889. Рог– фільварок, Гр. Як н. п. зареєстрований у 1805 р. біля с. Великий Карабчіїв. Детальніші відомості відсутні. На нашу думку, відмікротопонімна н.; пор. ГТ ріг – „місце, де перетинаються дві вулиці або де вулиця повертає вбік; сторона, край чого-небудь” [СУМ].

3890. Рогачíвка – р., л. Студениці л. Дністра; протікає через с. Солобківці (Яр). Варіанти н.: Рогачевка (1825), „съ Рогачевкой” [СГУ]. Можливо, гідронім мотивований апелятивом рогач, який вказує на особливості витоку річки; більш імовірно, що н. походить від антропоніма і має посесивне забарвлення. На нашу думку, те саме, що й Копачівка.

3891. Рóги Барáнячі– х., Хм. Існував у ІІ пол. ХІХ ст. Відмікротопонімна н. з емоційно-експресивним забарвленням.

3892. Рогíзна– с., Км, Клч. Засноване на поч. XVІІІ ст. [Прапор Жовтня. – 1974. – № 96]. У І пол. XVІ ст. була згадка про пос. Рогозно; можливо, н. стосується іншого пос. Варіанти н.: w Rohuzny (1765), Rozuzna (1789), Рагозна (1800), Rohozna (1820), Рогозна (1855), Рогізна (1926). Н. мотивована флоролексемою: пос. виникло біля заростів рогози [С. Д. Бабишин].

3893. Рогóвичі – с., Пл, Рог. Відоме з 1629 р. [О. І. Баранович]. Очевидно, пос. існує з початку ХVI ст., оскільки в актах того часу згадуються князі Роговицькі [АЮЗР]. Варіанти н.: Роговичи (1855), Роговичі (1926). Родова або посесивна н.; пор. ос. н. Роговецъ (1538).

3894. Рогóвище – х., Пл. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. Варіанти н: Роговичскій (1899), Роговищина (1906), Роговище (1910). Відойконімна н. (див. № 3893).

3895. Рогозянка – ур. біля колишнього с. Студениця (Км), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Суфіксальна відфлоролексемна н.

3896. Рожúчна – с., Шп, Рож. Варіанти н.: Рожична (1629), Рожично (1848), Ружично (1855). Етимологічні гіпотези: 1) с. розміщене на місці лісу, де росли рожі; 2) ця земля сприятлива для росту жита – „рожи”; 3) колись тут поліція застосовувала рожна – „палки із залізним наконечником” [М. І. Теодорович]. На нашу думку, посесивна н.; пор. ос. н. Рожко (1288), Рожа, Рожечникъ [М. М. Тупиков].

3897. Рóжни– с., Лт, Куд. Варіанти н.: Рожновка (кін. XVІ ст.), Rozny (1661), Ryzni (1787), Рожны (1805), Rozna (1820), Рожаны (1862), Рожни (1926), Ріжни (1946). Посесивна відантропонімна н.

3898. Роз’ї́зд – зал. будка, Ск. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. біля с. Воронківці. В основі н. – апелятив роз’їзд зі значенням „роздвоєння одноколійної залізниці, яке дає можливість розійтися зустрічним поїздам, вагонам; зупинка на місці такого роздвоєння” [СУМ].

3899. Роз’ї́зд Сáвинці – роз’їзд, Яр. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Н.-сл.-сп. складається з апелятива у значенні АГТ та ойконіма.

3900. Розсóхи– с., Др, У 1661 р. фіксується ойконім Rosohociec (можливо, н. стосується іншого пос.). Варіанти н.: Rosochy, Rosochi (1784), Росохы (1805), Росоши (поч. ХІХ ст.), Rossochy (1820), Россоха (1862), д. Росохи (1888), д. Россохи (1893), Розсохи (1926). Пос. виникло в ур. Розсоха [Радянське Поділля. – 1986. – № 154]. Н. ур. мотивована ГТ розсоха – „роздвоєння, розвилка, злиття, гирло” [Б. Д. Грінченко]. Пор. також розсохуватий – „сухе річище” [К. С. Баценко].

3901. Розсохувáта –с., Лт, Яли. Варіанти н.: Rosochowata (1784), Росоховата (1805), Розхоховата (поч. ХІХ ст.), Россоховата (1862), Розсохувата (1946). Н. – див. № 3900.

3902. Розсоша –с., Хм, Роз. Варіанти н.: Rososach (1661), Росоли (1764), Rososza (1789), Росоше (1805), Росоша (поч. ХІХ ст.), Rossosze (1820), Росшосе (1888), Россоше (1889), Россоша (1926), Розсоша (1946). Н. – див. № 3900. Пор. також ГТ розсоша – „невеличка річка” [Е. М. Мурзаєв].

3903. Рóїк – окреме господарство, Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Пархомівці. Посесивна н. (див. також № 3828)

3904. Рокúтне – с., Із, Блч. Варіанти н.: Рокитна (1629), п. Ракитно (1885), Rokitno (1889), Рокитыно (1921), Рокитне (1946). На нашу думку, відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Рокита, Ракита (1497). Пор. рокита – „верба”; рокитити – „рокотати” [ЕСУМ].

3905. Романúни – с., Сл, Мин. Варіанти н.: Romanin (1889), прис. Романинъ (1899), Романина (1906), прис.Романикъ (1910), Романіни (1926), Романини (1946). Відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Роман (1238). Див. також – землевласник Романовський [АЮЗР].

3906. Ромáнів – зал. ст., Шп. Існувала у ХХ ст. Варіанти н.: фольв. Романовъ (1906), Романов (1992). Трансойконімна н.

3907. Ромáнів – с., Тф, Плх. Варіанти н.: х. Романовъ (1840), Romanow (1889), х. Романів (1926). В основі н. – ім’я першого поселенця [І. А. Стасюк].

3908. Ромáнів – с., Шп, Крч. Варіанти н.: Rochmanow (1696), Романово (1848), Романовка (1855), Romanow (1888), Романов (1899), Романів (1926). Посесивна н.; пор. ос. н. Роман (1238).

3909. Ромáнівка– с., Лт. Існувало у І пол. ХХ ст., приєднане до с. Копитинці. Відантропонімна н.

3910. Ромáнівка– с., Чм, Глн. За переказами, в урочищі Княже Зайчисько і на горі Звенигора існувало м. Звенигород, згадуване в літописах у Х–ХІ ст. Вiдоме з XV ст. Варіанти н.: Germakowka (1661), д. Германовка (1862), Германівка (1926), Романівка (1946), Романовка (1979). Етимологічні гіпотези: 1) власником поселення був Герман. З часом н. трансформувалася у сучасний варіант; 2) пос. заснував поміщик Герман Ланг, а недалеко на р. Збруч збудував добротний млин, біля якого теж заселив людей; об’єднавши н. двох сільських вулиць, с. почали називати Германо-Жорнівка; 3) у 1914 р. нащадки пані Ліпської (останньої власниці с.) віддали пос. у володіння лісничому Романові Квятковському, який був родом із сусіднього с. Трибухівці. Новий хазяїн перейменував пос. на Романівку. Отже, обидві н. – відантропонімні: перша – посесивна, друга – невідомої мотивації.

3911. Ромáнівка (колгóсп Червóна прáця)– висілок, Хм. Існував у 20-х рр. ХХ ст. біля с. Олешин. Дві паралельні н.: відантропонімна та н.-сл.-сп. з ідеологічним забарвленням.

3912. Романíнська – зал. будка, Сл. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. біля с. Хутір. Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

3913. Ромáнків – х., Тф. Існував у І трет. ХХ ст. біля смт. Базалія. Посесивна н.

3914. Ромáнщина – х., Шп. Існував на поч. ХХ ст. Посесивна н.

3915. Романюкíв – х., Тф. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Святець. Посесивна н.

3916. Ромáтинці– с., Хм. Існувало у XVІІ–XVІІІ ст. біля с. Гвардійське. Варіанти н.: Romatincze (1674), Роматинц (1792). Детальніші відомості відсутні. Етимологія н. невідома; можливо, відантропонімна патронімічна н.

3917. Росíйська Бýда– с., Лт, Сні. С. Д. Бабишин вважає, що пос. засноване у ІІ пол. XVІІІ ст. розкольниками-старообрядцями, проте це документально не підтверджене. Відоме з поч. ХХ ст. Варіанти н.: х. Розсохська Буда (1926), Російська Буда (1946), Российская Буда (1979). Колишня н. складається з ГТ та ад’єктоніма. Сучасна н., ймовірно, утворилася внаслідок трансформації колишньої н.

3918. Рослíвщина – ур., Шп. Існувало на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Росоловещина (1906), Росоловещи (1910), Рословщина (1911). Відмікротопонімна н. (див. також № 3919).

3919. Росóлівці – с., Кр, Рос. Варіанти н.: Rosolowzce (1447), Росоловцы (1447), Росоловецъ (1857), Рословцы (1911), Росаловцы (1921), Росолівці (1926). За Ю. Д. Гжимайлом, н. є спогадом про те, що татари ловили русів – „русоловці”. На нашу думку, патронімічна н.; пор. також ос. н. Рослоневский-Лещинъ [АЮЗР].

3920. Рублúна– гора, Чм. Розташована у заказнику „Івахновецькі товтри” [ППХ]. Мабуть, в основі н. – дієслово рубати як вказівка на скелясті береги. Пор. рубанина – „місце в лісі, де вирубані дерева”; рублінник – „дроворуб” [ЕСУМ].

3921. Рýблянка – с., Кр, Ант. Варіанти н.: Рублянка (1629), Ryblienka (1888). За С. Бабишиним, н. походить від апелятива вруб – вирубка лісу з боку проїжджих доріг, яка проводилася з метою розширення орних земель. Не виключено, що н. має посесивний характер; пор. ос. н. Рубель (1495), поміщики Рублівські [АЮЗР]. Див. також № 3920.

3922. Руда́ – р., л. Хомори л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; початок на межі з Ізяславщиною; протікає через с. Чотирбоки, Ленківці (Шп). Н. виводять від слов’янського апелятива *ruda у значенні „рудий, червонуватий” [М. Т. Янко]. Див. також № 3926.

3923. Руда́ – р., п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікаєчерез с. Зубарі, Ревуха, Васьківці (Із).Варіант н.: „при рhчкh Руда” (1893)[СГУ]. Довжина (ідентифікована без н.) – 13 км [КРВУ].Н. – див. № 3922.

3924. Руда –р., п. Ушиці л. Дністра; протікає через с. Солобківці й Тарасівка (Яр) [СГУ]. Н. – див. № 3922. На нашу думку, те саме, що й Ушка (див. № 4697).

3925. Рудá– с., Км, Руд. Відоме з XV ст. У ІІ пол. ХІХ – на поч. ХХ ст. – вол. ц. Варіанти н.: Новая Руда (1784), Руда (1630), Ruda (nad potok Rudka) (1565). Відгідронімна н. (див. № 3930). Певний вплив мав і ГТ руда (див. № 3926). Н. ускладнювалася квалітативним прикметником і прийменниково-гідронімною словосполукою.

3926. Рудá-Гірчичнянська – с., Дн, Млк. Варіанти н.: Ruda Gorczyczna (1789), д. Горчичная Руда (1862), д. Горчичанская Руда, Руда (1893), Руда-Горчичнянська (1926), Руда-Горчичанська (1938), Руда-Гірчичнянська (1960), Руда-Горчичнянская (1979). Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та ГТ руда зі значенням „болотиста лука; пасовище; висихаюче, вкрите рослинністю болото; долина зі стоячою неглибокою водою; заболочена рівнина, низовина тощо” [С. Д. Бабишин].

3927. Рудéнко– х., Лт. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Вербка. Посесивна н.

3928. Рудéнщина – х., Шп. Існував у І трет. ХХ ст. біля х. Хмелівка. Варіанти н.: Руднищина (1906), Руднитчина (1910), Руденщина (1926). Квалітативна н., в основі якої – ГТ рудня зі значенням „місце видобування руди; примітивне металургійне підприємство; пос., які виникали біля них” [В. А. Ніконов].

3929. Рýдка – р., л. Вільхівки (Мухи, Мушки) л. Дністра; протікає через с. Йосипівка (Чм). Варіант н.: Rudka [СГУ]. У говорах української мови, зокрема і подільських, поширений ГТ рудка – „іржаве болото; болото” [Б. Д. Грінченко], „мокра заболочена низина” [Т. А. Марусенко]; „долина між двома горами; болотиста лука, висихаюче болото; вкрите рослинністю пасовище” [С. Д. Бабишин]. В цілому типова для Поділля н. гідрооб’єкта, який протікає болотистою місцевістю, а вода має характерне („іржаве”) забарвлення. На нашу думку, те саме, що й Муха (див. № 3107).

3930. Рýдка– р., л. Дністра; початок біля с. Нефедівці (Км). Варіанти н.: Rudka [СГУ], Руска (1992). Довжина – 17 км [КРВУ]. Н. – див. № 3929. Наведена паралельна н. – помилкова.

3931. Ру́дка – р., л. Збруча л. Дністра; протікає через с. Рудка (Чм). Н. – див. № 3929.

3932. Ру́дка – р., п. Вілії л. Горині п. Прип’яті п. Дніпра [СГУ]. Гідрооб’єкт точно не локалізований; можливо, це р., що протікає через с. Гурщина, Карпилівка (Бл). Довжина – 12 км [КРВУ]. Н. – див. № 3929.

3933. Ру́дка – р., п. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра [СГУ]. Гідрооб’єкт точно не локалізований. На нашу думку, р. протікає через с. Чухелі, Богданівка, Нова Гребля (Вл). Довжина – 13 км [КРВУ]. Н. – див. № 3929.

3934. Рýдка – с., Дн, Руд. Варіанти н.: Rutka (1630–1650), w Rudce (1765), Рудка (1800). Н. мотивована ГТ (див. № 3929).

3935. Рýдка – с., Чм, Віл. Існує з І пол. ХХ ст. Н. – див. № 3934.

3936. Ру́дка – струмок, л. Середнього горба п. Калюсу л. Дністра; протікає біля с. Цівківці (Нв). Н. – див. № 3929.

3937. Рудка – ур. біля с. Нігин (Км), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 3929.

3938. Рýдка – х., Вн. Існував у І трет. ХХ ст. біля смт. Віньківці. Н. – див. № 3929.

3939. Рýдка – х., Гр. Існував у XVІІІ – І трет. ХХ ст. біля с. Кузьмин. Варіанти н.: Rutka (1775), Рудка (поч. ХІХ ст.), Rudki (1820). Н. – див. № 3929.

3940. Рýдка – х., Сл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Рівки. Варіанти н.: Руденщина (1910), Рудка (1926). Н. – див. № 3929.

3941. Рýдка-Чорнокозинéцька – х., Км. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Чорнокозинці. Н.-сл.-сп. складається з ГТ та ад’єктоніма.

3942. Рýдківські хуторú (Сíнне) –х., Нв. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Рудківці. Дві паралельні н.: перша складається з ад’єктоніма та АГТ, друга – відмікротопонімна.

3943. Рýдківці – с., Нв. Віл. Варіанти н.: wsi Rudkowiec (1623), Rutkowce (1630–1650), Рудковцы (серед. ХІХ ст.), Рутковцы (1888), Рудківці (1926). На нашу думку, рудківці – „ті, що живуть на рудках” (див. № 3929) або „мешканці пос., заснованого Рудком”; див. ос. н. Руд (1343), Рудко (1565).

3944. Рудкóвських – х., Бл. Як н. п. Рудковскихъ зареєстрований у 1911 р. Генітивна посесивна н.

3945. Руднúцького – х., Гр. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Городок. Генітивна посесивна н.

3946. Рýдня – присілок, Сл. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Миньківці. Н. – див. № 3948.

3947. Рýдня – х., Пл. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Горошки. Н. – див. № 3948.

3948. Рýдня – с., Лт, Рдн. Варіанти н.: Rudnia (1784), Рудня (1862), Гудня (1905). В основі н. – ГТ рудня зі значенням „місце видобування руди; примітивне металургійне підприємство; пос., які виникали біля них” [В. А. Ніконов].

3949. Рýдня-Новéнька – с., Шп, Суд. Утворилося у ХІХ ст. [День за днем. – 1996. – 18 травня]. Варіанти н.: Рудня-Новенька (1855), Rudnia (1888), Рудня (1921). Н. (див. № 3948) ускладнена квалітативним прикметником.

3950. Рýжа– с., Чм, Крм. Засноване у XVІІІ ст. під н. Ружанська Слобідка [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]. Варіанти н.: д. Слоб. Ружа (1862), Ружа (1888). С. Д. Бабишин виводить н. від флоролексеми ружа. На нашу думку, н. відантропонімна; пор. ос. н. Ружа, Руж (1187). Н. ускладнювалася АГТ (див. № 4147).

3951. Ружúцького– х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Педоси. Генітивна посесивна н.

3952. Ружичáнка– с., Хм, Руж. Відоме з XV ст. Варіанти н.: Ruzyczna Nowa (1661), Rožyczanka (1784), Ruzyczanki (1789), Рожычанка (1805), Рожичанка (поч. ХІХ ст.), д. Ружичанка (1862). Відойконімна н. (див. № 3952). Н. ускладнювалася квалітативним прикметником.

3953. Ружúчна– с., Хм. Відоме з XV ст. У 1946–1965 рр. – рай. ц. У 1981 р. приєднане до м. Хмельницький. Варіанти н.: Рожычна (1530), Ruzyczna Stara (1661), Rožyczna (1668), Ružyczny (1789), Ружична (1805), Рожична (поч. ХІХ ст.), Рожична Великая (1848), Ружична, Ружичное (1889). Етимологія н. невідома; можливо, відантропонімна н.; пор. ос. н. Ружа, Руж (1187). Н. ускладнювалася квалітативними прикметниками.

3954. Ружичня́́нський райóн – адміністративно-територіальна одиниця, яка існувала у 1946–1965 рр. Центр – с. Ружична (Хм.). У складі району в різні роки нараховувалося: 30 сільрад, 1 місто та 35 сіл (1946), 29 сільрад та 66 н. п. (1962). Загальна площа становила 1100 кв. км. Н. складається з ад’єктоніма і АГТ район (див. № 49).

3955. Рýнкошів– с., Км, Гру. Виникло у ХІІІ ст., відоме з 1431 р. під н. Румкошівці [Прапор Жовтня. – 1974. – № 112]. Варіанти н.: Rumcuszowcze (1431), Runkuszya (1630–1650), Ronkoszowa (1661), Ronkaszow (1765), Ronkuszow (1784), Rungoszow (1787), Ronkoszow (1789), Rakuszow (1789), Ронкушев (1805), Рукушев (серед. ХІХ ст.), Рункушев (1862), Рункушев, Рункошев (1893), Рункушов (1905), Великий-Рункошів (1926), Рункошів (1938). І. В. Гарнага вважає, що н. складається з етноніма ромин – „житель Румунії” та тюркського кош – „курінь, невелика хатина”; отже, румкош – „курінь, що належить волоху, румину”. На нашу думку, н. посесивна, в основі якої – ос. н. Румкош; пор. ос. н. Римко, Румко (1450).

3956. Русáлище – ур., Пл. Існувало у ХІХ – на поч. ХХ ст. Відмікротопонімна н., яка, можливо, пов’язана з віруваннями людей. Пор. також ос. н. Русалка (1483).

3957. Русáнівці– с., Лт, Глс. Варіанти н.: Russanowcze (1530–1542), Русановцы (1530–1542), Ruszanowcze (1565), Rusanowce (1661), Ruszanowce (1787), Русановка (поч. ХІХ ст.), Rusanowka (1820), Русанівці (1926). Патронімічна н.; пор. ос. н. Русан (1388).

3958. Руські Фільварки – ур. у м. Кам’янець-Подільський, у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 3959.

3959. Рýські Фольвáрки– передмістя, Км. У серед. XVІ ст. виникли перші господарські приміщення; на поч. XVІІІ ст. тут оселилися перші селяни; у 1809 р. пос. перетворено у передмістя; міські управа – із 1870 р.; початкова н. – Русские Гумниска [ПЕВ]. Остаточно злилося із м. Кам’янець-Подільський на поч. ХХ ст. Варіанти н.: folwarki ruskie (1789), Ruskie Folwarki (1820), Русские фольварки (1888), Фольварки Русские (1893). Н.-сл.-сп. складається з етноніма (землі ще у XVІІІ ст. були передані руській общині) та АГТ (див. № 4338).

3960. Рябíївка – с., Вл, Ряб. Варіанти н.: Рабіевка (1855), Рябіевка (1899), Рабіївка (1925), Рябіївка (1946). За переказами, с. називалося Рибіївка, бо у Маначинському ставку було багато риби [М. І. Теодорович]. На нашу думку, н. вказує на першого поселенця; пор. ос. н. Рябъ (1495), Рябой (1560).

3961. Сабашíв– х., Гр. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Великий Карабчіїв. Посесивна н.

3962. Саве́ліка – струмок, л. Калюсу л. Дністра; протікає у с. Цівківці (Нв). В основі гідроніма і однойменного ороніма – ім’я колишнього власника прилеглої території.

3963. Сáвéрці – с., Шп, Лот. Відоме з 1629 р. [О. І. Баранович]. Варіанти н.: Саверцы (1855), Саварцы (1906), Саворцы (1910), Саверці(1926). Патронімічна н.; пор. ос. н. Саворка, Саворъ (1495), Саверій (XVI ст.).

3964. Савинéцькі фільвáрки– фільварок, Яр. Існував у кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. біля с. Савинці. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та АГТ.

3965. Савинéцько-Удрíєв – х., Яр. Існував у кін. ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Савинці. Варіанти н.: фольв. Удриевецкий фольварок (1893), х. Удриевцы (1914), Савинецько-Удрієв (1926). Відойконімна н. (див. № №3966, 4600). Колишня н. – ад’єктонім і АГТ (див. № 4338).

Предыдущая 39 40 41 42 43 44 454647 48 49 50 51 52 53 54 Следующая