ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

СЛОВНИК ТОПОНІМІВ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 55 страница

Предыдущая 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 575859 60 61 Следующая

5011. Черéвщина (Римарíвщина) –х., Гр. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Жилинці. Обидві н. – відмікротопонімні, посесивного характеру.

5012. Черенúчна – х., Із. Існував у ІІ пол. ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Черничная (1899), Череничная (1906). Можливо, посесивна н., в основі якої – апелятив черниця.

5013. Черепíвка– зал. ст., Хм. Існує з І трет. ХХ ст. Варіанти н.: з. б. 103 верста Шепетівської лінії (1926), Череповка (1992). Трансойконімна н. Колишня н. – див. № 1205.

5014. Черепíвка– с., Хм, Чрп. Варіанти н.: Czerepowa (1784), Череповка (1805), Черепановка (1862), Черепновка (1884), Черепівка (1926). Відойконімна н. (див. № 5016).

5015. Черепíвський млин– односілля, Хм. Існувало у кінці ХІХ ст. Н. складається з ад’єктоніма та апелятива у значенні АГТ.

5016. Череповá– с., Хм, Оле. У 1386 р. згадується пос. Черепыне; можливо, це стосується іншого пос. Варіанти н.: Czerepowa (1668), Черепова (1862). С. Д. Бабишин виводить н. від апелятива череп’я, вважаючи, що поселенці активно займалися гончарством. На нашу думку, відантропонімна н.

5017. Черéшенський– х., Др. Як н. п. х. Черешенской зареєстрований у 1862 р. біля с. Черешенька. Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

5018. Черéшенька – с., Др, Ниж. Варіанти н.: Czeresznowska (1561), Czereszniowka (1565), Czereszanky (1630–1650), Czereszenki (1668), Czereszenka (1784), Черешинка (1800), Черешенка (1805), Черешенька (1888). В основі н. – флоролексема: на полi, де виникло пос., ранiше росла дика черешня, яка i мотивувала н. поля, а згодом – пос. [Радянське Подiлля. – 1986. – № 154]. Див. також ос. н. Черешня (1659).

5019. Черéшня– с., Км. Існувало у І пол. ХХ ст., приєднане до с. Гута-Чугорська. Відфлоролексемна н.

5020. Черкáсівка– с., Вн, Пок. Варіанти н.: прис. Черкасовка (1893), Черкасівка (1926). За С. Д. Бабишиним, н. мотивована етнонімом черкас – „козак”; пор. черкаси – „колишні черкеси” [В. Д. Дяченко]. На нашу думку, посесивна відантропонімна н.; див. – поміщик Людвик Черкас [АЮЗР].

5021. Чернелíвка – с., Кр, Чрн. На рубежі ХІХ і ХХ ст. – вол. ц. Варіанти н.: Czerlenow, villa Czerlyenow, село Черліенова (1497), Czerniechowczi (1517), Черленевцы (1545), Черневка (1572), Черневецъ (1593), Черноловцы (1618), Czernilowka (1789), Черниловка (1850), Черленевка (1855), Чернилевская (1886), Czernielowka (1890), Чернеліовка (1899), Чернелевка (1921), Чернелівка (1926). Етимологічні гіпотези: 1) від сл.-сп. „чорна ловка”, оскільки люди ловили рибу у річці, де було багато осоки; 2) від сл.-сп. „чорна лівка”, тобто у річці водилися чорні (старі) лини [М. І. Теодорович]; 3) пос. виникло в місцевості, де ростуть мішані або листяні ліси, які називають чорноліссям, чорнявою [С. Д. Бабишин]. На нашу думку, патронімічна або посесивна н.; пор. ос. н. Черленой (1495), Чернелевський [АЮЗР].

5022. Чернелíвці– с., Др, Кло. Варіанти н.: Czerleniowcze (XVI ст.), Черленевцы, Чернелевцы (1619), Czernelowce (1784), Czernilowce (1787), Чернелевцы (1862), Чернилеговцы (1862), Чернилегов (1898), Чернелівці (1926). Патронімічна н.; пор. ос. н. Черленой (1495).

5023. Чернивóди – с., Із. Існувало у І трет. ХХ ст. біля с. Півнева Гора. Варіанти н.: Черноводы (1921), Черниводи (1926). Квалітативна н.; пор. ГТ чорна вода – „незамерзаюча мутна вода, яка лежить поверх льоду” [Е. М. Мурзаєв].

5024. Чернильóвського – х., Вл. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. біля с. Чернява. Генітивна посесивна н.

5025. Чернúччина– с., Км. Існувало у І пол. ХХ ст., приєднане до с. Лучки. Варіанти н.: х. Черничина (1956), Черниччина (1960). Відмікротопонімна н.: див. ур. Черниччина, де у ХІІІ ст. існував Бакотський скельний монастир [С. Д. Бабишин].

5026. Чернíвка– с., Яр. Існувало у І пол. ХХ ст., приєднане до с. Пасічна. Можливо, квалітативна н.; хоча не виключене її відантропонімне походження.

5027. Чернíївка – с., Пл, Ктж. Варіанти н.: Черніевка (1855), Czernijowka (1885), Черніївка (1946). Посесивна н.; пор. ос. н. Чернь (1074), Черней (1088), Чернея (1558), Чернякъ (1654).

5028. Черновóди – х., Із. Як н. п. зафіксований у 1926 р. біля с. Півнева Гора. Трансойконімна н. (див. № 5023).

5029. Чернóвський – х., Пл. Існував у кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Черновской (1899), Черновскій (1906). Посесивна н.

5030. Черня́ва – с., Вл, Чер. Варіанти н.: Czerniawa (1789), Чернявка (1855), Чернява (1899). На нашу думку, відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Чернява [М. М. Тупиков]. Див. також чорнява – „чорнота” [Б. Д. Грінченко].

5031. Черня́вка – с., Вл. Існувало у серед. ХХ ст., приєднане до с. Новоленськ. Відойконімна н. (див. № 5030).

5032. Черня́к – х., Сл. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. біля с. Романини. Посесивна н.

5033. Черня́тинський – х., Ск. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Великий Чернятин. Варіанти н.: Чернятинская (1855), Чернятинский (1921). Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

5034. Чéрче – с.,Чм, Злч. Iснувало у XII–XIII ст. [М. В. Симашкевич]. Із 1565 р. до поч. XX ст. – мiст.; за iншими даними – з 1578 р. Варіанти н.: Czyгncze (1493), Чернцы (1530), Черче (1543), Carntz (1562), Czernczow (1570), Czerce (1661), Czercze (1765), Czercza (1784), Черч (1795), Черчь (1804), Czerc (1820). В основі н. – апелятив чернець: ченці мали певне відношення як до заснування пос., так i до права власності на нього [С. Д. Бабишин].

5035. Чéхи– с., Сс, Зас. Варіанти н.: Czess (1404), Czesz (1493), Чесь (1530), Czechy (1668), Czechi (1784), Чехи (поч. ХІХ ст.). За С. Д. Бабишиним, н. вказує на етнічний склад населення. Можливо, й відантропонімна н.

5036. Чéхо-Щербáнська дáча – ліс. ст., Сс. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. Н. складається з ад’єктоніма та АГТ.

5037. Чечéлин – х., Ск. Як н. п. зафіксований біля с. Іршики у 1926 р. Відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Чечель (1545).

5038. Чечельнúк– с., Дн, Чеч. Варіанти н.: Зеленые Луки, или Чечельник (1586), w Czeczelniku (1765), Czeczelniki (1784), Чечельник, Зеленые Лужки (1893). Колишня н. складається із квалітативного прикметника та ГТ. Етимологічні гіпотези сучасної н.: 1) сюди переселилися мешканці мiст. Чечельник, що на Вінниччині [С. Д. Бабишин], що більш імовірно; 2) біля с. діяв народний месник Чечель [В. С. Прокопчук].

5039. Чижéва – ур., Шп. Як н. п. зареєстроване у 1906 р. Відантропонімна посесивна н.

5040. Чижíвка – с., Із, Тлж. Відоме з 1629 р. [О. І. Баранович]. Варіанти н.: д. Чижевка (1850), Чижовка (1855), Czyzowka (1889), Чижівці (1926), Чижівка (1946). В основі н. – прізвище першого поселенця [М. І. Теодорович]; пор. ос. н. Чиж (1498).

5041. Чизла – р., бас. Корчика л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через с. Великий Скнит (Сл). Зафіксована у 1890 р.: „при рч. Чизлh” [СГУ]. Місцезнаходження точно не локалізоване; на нашу думку, те саме, що й Нирка. Етимологія н. невідома.

5042. Чимбарівка– с., Дн, Влж. Варіанти н.: х. Чимбарівка (1926), Чимбаровка (1979). За С. Д. Бабишиним, відантропонімна н., в основі якої – найменування ремесла, що стало прізвиськом. Пор. чинбар, чимбар – „людина, яка вичиняє шкіри” [Б. Д. Грінченко].

5043. Човгýзів – с., Тф, Чов. Варіанти н.: Czolquzow (1420), Чолгузовъ (1532), Czelhuzow (1789), Чеглузовъ (1848), Челгузовъ (1855), Czolhuzow (1872), Чолгузів (1926), Човгузів (1946). М. І. Теодорович вважав, що в основі н. – видозмінена татарська ос. н. Ченгізов, що є свідченням присутності тут колись татар. Імовірніше, що відантропонімна посесивна н.: у ХVІ ст. пос. належало Човганським [І. А. Стасюк].

5044. Човгýзівський бéріг – х., Тф. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. біля с. Човгузів. Н. складається з ад’єктоніма та ГТ.

5045. Чоломин – р., п. Сороки п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; початок у с. Головлі (Сл), гирло у с. Ганнопіль (Сл). Варіанти н.: Czołomin, Чоломин (1890) [СГУ]. На нашу думку, те саме, що й Глинничка л. Жарихи л. Корчика л. Случі. Можливо, відойконімна н. (див. № 5046).

5046. Чолóмін – х., Сл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Кривин. Варіанти н.: ур. Чоломинъ (1911), Чоломін (1926). Посесивна н.

5047. Чóрна – р., п. Вілії л. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; початок – біля с. Плужне, протікає через с. Хотень Перший, Хотень Другий, Дертка, Кам’янка. Варіант н.: Czarna [СГУ]. Квалітативна відприкметникова н. (імовірно, зумовлена особливостями води).

5048. Чóрна– р., п. Смотричу л. Дністра; протікає через н. п. Слобідка-Смотрицька, Чорна, Біла, гирло – в с. Степанівка (Чм). Варіант н.: Czarna [СГУ]. Місцезнаходження точно не локалізоване; на нашу думку, те саме, що й Глибока. Н. – див. № 5047. Можливо, н. пов’язана з найменуванням суміжного с. Черче (№ 5034).

5049. Чóрна – с., Ск, Чор. Варіанти н.: Черневка (1593), Чорна (1629), Černa (1789), Черня (1850), Черна (1855). Квалітативна відмікротопонімна н.: пос. виникло у місцях, оточених чорноліссям [Світло Жовтня. – 1988. – 2 квітня].

5050. Чóрна – с., Чм, Чор. За легендою, тут було м. Чорноокнин (Чорна Вікнина), зруйноване у 1241 р. монголо-татарами. Згодом заснували нове пос. під н. Чермна Хуста. У 1494 р. були відомі 2 пос. – Окнин і Чермна Хуста, у XVI ст. вони були розорені, а у 1534 р. відновлене лише с. Чорна [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]. Варіанти н.: Чермна, Окнин (1442), Чирна (1530), Czermna y Oknin (1565), Czerna (1630–1650), w Czarny (1765), Чорна (1805), Черная (серед. ХІХ ст.), Чорная, Черна (1889), Черна, Чермна Хуста, Чермна (1893). Етимологія колишніх н. пос. невідома. Пізніша н. є результатом об’єднання попередніх (Чорна Вікнина) (див. № 686). Сучасна н. виникла внаслідок трансформації колишніх варіантів. Пор. також – ур. Чорні Вікнини (№ 5056).

5051. Чорнúвóди – с., Гр, Чрв. Вiдоме з 1407 р. пiд н. Чорна Вода [ІМІС]. Варіанти н.: Czarna voda (1493), Чернавода (1530), w Сzarnowodach (1765), Черноводы (1800), Черныводы (1888), Чорноводи (1926), Чорнводи (1938). Імовiрно, вiдгiдронімна н.; див. р. Чорновідка (№ 5059). Див. також № 5023.

5052. Чóрний ліс– х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Маниківці. Віддримонівна н.

5053. Чóрний Óстрiв – смт., Хм. Поселення існувало у XIII ст., вiдоме з 1386 р. пiд н. Чорний Городок [С. Д. Бабишин]. Із 1556 р. до 40-х рр. XX ст. – міст., із 1957 р. – смт. На рубежі ХІХ і ХХ ст. – вол. ц., у 1923–1931, 1935–1962 рр. – рай. ц. Варіанти н.: Черный Остров (I пол. XV ст.), Czarny Ostrow (1493), Черноостров (1530), Zerni Ostrowa (1562), Czarnigrod (1564), Czarne Ostro (1630–1650), Czarnoostrow (1661), Czarnyostrow (1668), Czaгnieostrow (1674), Czarne (1701), Черной Остров (1792), Черны Остров (поч. XIX ст.), Чорний Острiв (1926). За легендою, пос. спочатку iменувалося Острiв; коли вiд чуми бiльшiсть мешканців вимерла, тi, що залишилися в живих, пiдпалили будiвлi, а самi переселилися на протилежний берег Пiвденного Бугу; пос. почали називати Чорним Островом, тобто „темним вiд згарища” [Радянське Подiлля. – 1985. – № 38]. У народі н. Острів мотивують тим, що с. омивається двома річками. Н. складається із квалітативного прикметника і ГТ острiв – „ділянка землi, оточена водою”, „поляна, долина; земельна дiлянка, яка чимось видiляється серед навколишньої місцевостi” [С. Д. Бабишин].

5054. Чóрний Óстрiв (112 верстá Проскýрівської лíнії) – зал. ст., Хм. Як н. п. зареєстрована у ІІ пол. ХІХ – І трет. ХХ ст. Варіанти н.: ст. Черный Остров (1862), Чорний Острів (112 верста Проскурівської лінії) (1926). Трансойконімна н., ускладнена числівниково-прикметниково-іменниковим сл.-сп.

5055. Чорниця – р., л. Корчика л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; суміжжя Хмельницької (Сл) і Рівненської областей. Суфіксальна відприкметникова н. (див. також с. Черниця на Рівненщині).

5056. Чорні Вікнини – ур. біля с. Чорна (Чм), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Н. складається із квалітативного прикметника і ГТ вікнина зі значенням „не заросле водоростями місце на болоті” [Б. Д. Грінченко].

5057. Чóрні-Лóзи– х., Із. Існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. як н. п. Чорныя-Лози. Квалітативна н.

5058. Чóрнів– х., Нв. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Бучая. Посесивна н.

5059. Чорновідка –р., л. Смотричу л. Дністра; протікає через н. п. Ясенівка(Яр), Мудриголови, Чорниводи, Городок (Гр). Варіанти н.: Черноводка, Чорноводка, Czarnowódka, Czrеrnowoda, Черноводы [СГУ]. Довжина – 20 км (КРВУ). Н. складається з гідрографічного терміна та квалітативного прикметника [С. Д. Бабишин].

5060. Чорнокóзинцi – с., Км, Шус. Вiдоме з 1367 р. [Прапор Жовтня. – 1967. – № 128]. Із 1497 р. до XVIII ст. – міст. Варіанти н.: Czarnokozyncze (1453), Czarnokuncze (1493), Czarnokosnycze (1498), Czarnokozinyczi (1519), Чернокозинцы (1530), Czarnokozicze (1570), Czanohozynczy (1630–1650), Czarnokozince (1661), Cramokozince (1765), Чарнокозинцы (1792), Чернокожинцы (1800), Чорнокозинцы (1805), Чорнокозинцi (1926). Етимологічні гіпотези: 1) н. вказує на поширення на території с. диких кіз [С. Д. Бабишин]; 2) н. мотивована іменем засновника пос. [В. К. Гульдман]. Патронімічна н.; пор. ос. н. Чорнокоза [Д. Г. Бучко], Чорнокожа, Чорноух [М. П. Тупиков].

5061. Чорноóстрівський райóн – адміністративно-територіальна одиниця, яка існувала у 1923–1931, 1935–1962 рр. Центр – смт. Чорний Острів (Хм.). У складі району в різні роки нараховувалося: 21 сільрада та 105 н. п. (1926), 32 сільради та 40 н. п. (1946), 19 сільрад, 1 смт та 59 сіл (1960). Загальна площа становила 700 кв. км. Н. складається з ад’єктоніма і АГТ район (див. № 49).

5062–5063.Чорня́нська лісовá сторóжка– ліс. ст., Чм. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. біля с. Слобідка-Смотрицька. Н. складається з ад’єктоніма й АГТ.

5064. Чотúрбоки– зал. ст., Шп. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Трансойконімна н.

5065. Чотúрбоки – с., Шп, Чтр. Варіанти н.: Чотырбоки (1589), Чотырыбоки (1706), Četyrboki (1789), Четыребоки (1816), Чотырбохи (1855), Четырбоки (1899), Чотирбоки (1926). За переказами, с. розташовувалося на чотирьох берегах двох річечок, які перетинають одна одну. Н. вказує на характер розташування пос. на місцевості [С. Д. Бабишин].

5066. Чотирбóківський церкóвний хýтір – х., Шп. Існував на поч. ХХ ст. як Четырбокск. церк. х. Н. складається з ад’єктоніма, прикметника із присвійним значенням та АГТ.

5067. Чубатюкá Ант.– х., Вл. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. біля с. Щаснівка. Генітивна посесивна н.

5068. Чубатюкá Дм.– х., Із. Як н. п. зафіксований у 1926 р. біля с. Щаснівка. Н. – див. № 5067.

5069. Чубéнків – х., Сс. Зафіксований як н. п. Чубенковъ у 1855 р. біля с. Харківці. Посесивна н.

5070. Чубишин Яр – ур. біля с. Брага (Км), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Н. складається із присвійного прикметника і ГТ.

5071. Чубкíв– окреме господарство, Хм. Існувало у І трет. ХХ ст. біля с. Рідкодуби. Посесивна н.

5072. Чувашí– с., Км. Існувало у ІІ пол. ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Врублівці. Варіанти н.: х. Чуваші (1862), выс. Чувашовка (1893), Чуваші (1926). Відетнонімна н.

5073. Чугóр– с., Км. У 80-х рр. ХХ ст. мешканців переселено. Варіанти н.: Czahor (1630–1650), w Czuhorze (1765), Czuhar (1789), Czucher (1789), Czuhra (1820), Чугор (серед. ХІХ ст.), Чугра (1914). За І. В. Гарнагою, в основі н. – ГТ чагар, чагарник (див. № 4952) або д.-р. ос. н. Чагор [Радянське Поділля. – 1985. – № 21].

5074. Чугóрський –х., Км. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Чугор. Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

5075. Чумакú – х., Ск. Існував у ХІХ ст. біля с. Северини. Посесивна н.; пор. ос. н. Чумакъ (1665).

5076. Чуманú – ур., Шп. Як н. п. Чуманы зафіксоване біля с. Кам’янка у 1855 р. Посесивна н.

5077. Чухелí – с., Вл, Чух. Варіанти н.: Чухилевцы (1545), Чухили (1618), Чучелі нові і старі (1629), Czuhelie (1789), д. Чухела(1850), Чухели (1906), Чухелі (1926). Етимологічні гіпотези: с. побудоване на місці колишнього пос. Чухелики (засновник – чех), зруйнованого татарами; 2) н. мотивована татарським апелятивом чуха – „кафтан синього кольору, форма якого запозичена у татар” [С. Д. Бабишин]. На нашу думку, патронімічна н.; пор. ос. н. Чухелевичі [АЮЗР].

5078. Чухелíвські – хут., Вл. Зафіксовані у 1855 р. біля с. Чухелі як Чухольскія. Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

5079. „Шабатýра”– ліс. ст., Хм. Існувала у І трет. ХХ ст. біля с. Педоси. Відмікротопонімна н.; пор. шабатура – „коробка, скриня” [СУМ].

5080. Шабатýра”– х, Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Педоси. Н. – див. № 5079.

5081. Шáгова – с., Сл, Пчв. Варіанти н.: Шаговая (1855), Шагов (1888), уроч. Шагова (1899). Відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Шагинъ (1654).

5082. Шалíвка – р., п. Медведівки л. Збруча л. Дністра; протікає через с. Кривачинці, Порохня, Лозова, Копачівка, Мирівка (Вл). Варіанти н.: Szaliwka, Шаливка [СГУ]. В основі н. – дієслово шаліти зі значенням „безумствувати, навісніти” [Б. Д. Грінченко], що мотивується особливостями течії ріки під час повені.

5083. Шамільові ставки – ур. біля смт. Віньківці (Вн), у якому знайдено залишки давніх земляних укріплень [І. С. Винокур]. Н. складається із присвійного прикметника і ГТ.

5084. Шандрóва –р., л. Збруча л. Дністра; протікає через с. Тарасівка, Сатанівка (Гр). Варіант н.: Шондрова [СГУ]. Довжина – 12 км (КРВУ). Н. невідомого походження; можливо, має відношення до лексеми шандра – „шлях, дорога” [Б. Д. Грінченко].

5085. Шарáвка –р., л. Ушиці л. Дністра; протікає через с. Слобідка-Кадиївська, Правдівка, Шарівка, Боднарівка, Борбухи (Яр). Варіанти н.: „na rzeczeSzarowcze” (1570), Шаравка [СГУ]. Гідронім утворений шляхом трансонімізації н. поселення (див. № 5087).

5086. Шарéцькі– хут., Др. Існували у І трет. ХХ ст. біля с. Шарки. Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

5087. Шáрівка– с., Яр, Шрв. Із 1570 р. до 40-х рр. ХХ ст. – міст. У кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. – вол. ц. Варіанти н.: Scharawka (1431), Шаравка (1431), m-ko Sarowka (1565), Szarawka (1612), Szarafka (1630–1650), Szarofka (1674), Sarafka (ІІ чв. XVІІІ ст.), Шаровка (1795), Шарівка (1926). Імовірно, н. вказує на першого поселенця; пор. ос. н. Шаров (1610).

5088. Шáрівка– с., Яр. Як н. п. зареєстроване у 1862 р. біля с. Шарівка. Трансойконімна н.

5089. Шáрки– с., Др, Ябл. Варіанти н.: Шарки (1611), Szarykow (1661), Szarki (1784). За С. Д. Бабишиним, н. вказує на спосіб забудови пос.; пор. шар – „ряд”, шарки – „кілька невеликих рядів”. На нашу думку, відантропонімна н.

5090. Шарлáївка – с., Тф. У 50-х рр. ХХ ст. приєднане до с. Волиця. Варіанти н.: Волиця Шираевка (1593), Шараевка (1616), Шарлаевка (1855), Szarlajowka (1892), Шарлаївка (1926). С. Д. Бабишин виводить н. від флоролексеми шарлай. На нашу думку, відантропонімна посесивна н. Варіант н. ускладнений ГТ (див. № 760).

5091. Шарлáївський – х., Тф. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. біля колишнього с. Шарлаївка. Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

5092. Шаровéчка –с., Хм, Шар. Варіанти н.: Szarawka (1668), Szaraweczka (1789), Шарашавка (1800), Szarawec (1820), д. Шаровочка (1862), д. Шаровечка (1893). Відойконімна н. (див. № 5087).

5093. Шатáва – р., п. Тернавки п. Тернави л. Дністра; початок біля с. Шатава (Дн), гирло в с. Супрунківці (Км). Варіант н.: Szatawa [СГУ]. Можливо, н. вказує на особливість течії (від дієслова шататися – „рухатися в різних напрямках”).

5094. Шатáва – с., Дн, Мак. Відоме з 1565 р. Із кінця XVI ст. до 40-х рр. ХІХ ст. – вол. ц. Варіанти н.: Satawa (1630–1650), Szatawa (1765), Шатово (XVIII ст.), Шатава (1795), Шатава, Ступиньцы, Ступиньце (1893). Етимологічні гіпотези: 1) від апелятива шата – „одяг, риза”; 2) від дієслова шататися, оскільки пос. стояло на шляху у Кам’янець-Подільський, і безліч людей „шаталося” його вулицями; 3) від ос. н. Шат (1531). На нашу думку, відгідронімна н. Паралельна н. – див. № 2782.

5095. Шатáвка – р., л. Мукші л. Дністра; протікає через с. Шатава, Маків (Дн). Варіанти н.: Szatawka, Шатава [СГУ]. Те саме, що й Батіг (див. № 128). Відойконімна демінутивна н.

5096. Шатéрники – с., Сл, Мск. Варіанти н.: Сатерники (1629), Шатерники (1855), Четерникъ (1865), Szaterniki (1890). Етимологічні гіпотези: 1) н. мотивується апелятивом шатро – „сільське житло, глиняна напівземлянка” [С. Д. Бабишин]; 2) н. походить від дієслова шатирити: у місцевій говірці – „щось шукати”. На нашу думку, родова н.; пор. ос. н. Шатерникъ (ХVІІ ст.).

5097. Шафарія–р., п. Дернівки п. Полтви п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через с. Волиця-Польова (Тф). Варіант н.: „при рч. Шафаріи” (1893) [СГУ]. Етимологія н. невідома.

Предыдущая 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 575859 60 61 Следующая