ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

СЛОВНИК ТОПОНІМІВ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 48 страница

Предыдущая 44 45 46 47 48 49 505152 53 54 55 56 57 58 59 Следующая

4314. Стара Біла – ур. біля с. Біла (Чм), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Н.-сл.-сп. складається із квалітативного прикметника та ойконіма (див. № 232).

4315. Стара Гребля –посілок, Гр. Існував у кін. ХІХ – І трет. ХХ ст. біля м. Городок. Варіанти н.: х. Гребля Старая (1893), х. Стара Гребля (1894). Відмікротопонімна н.-сл.-сп., що складається з квалітативного прикметника та ГТ гребля – „споруда, що перегороджує річку або інший потік для створення водосховищ; плотина; гать; мол” [СУМ].

4316. Старá Гýта – д., Шп. Заснована у кін. ХVІІІ – на поч. ХІХ ст. [Новий шлях. – 1969. – 1 липня], існувала до 20-х рр. ХХ ст. Варіанти н.: Старая Гута (1899), Старо-Гута (1910). Н.-сл.-сп. складається з квалітативного прикметника та ГТ гута – „металургійний завод, домна, скляний завод”: на Україні так називалися примітивні скляні підприємства з виготовлення кришталю [М. Т. Янко].

4317. Старá Гýта – с., Дн, Сгу. Засноване на поч. XVІІІ ст. [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]. Варіанти н.: w Starey Hucie (1765), Huta Stara (1784), Старая Гута (1791), Huta (1820), д. Гута Старая (1893), Стара-Гута (1946), Стар. Гута (1992). Н. – див. № 4316.

4318. Старá Гýта – с., Дн. Як н. п. Стар. Гута зафіксоване у 1992 р. Трансойконімна н.

4319. Старá Гýта – с., Др, Мдч. Варіанти н.: Stara Huta (1784), Ст. Гута (1805), д. Гута Волковинецкая (Старая) (1893), д. Гута Старая (1905), Ст.-Польська Гута (1839), Стара Гута (1946). Н. – див. № 4316. Н. ускладнювалася ад’єктонімом та відетнонімним прикметником.

4320. Старá Гýта – с., Нв, Ста. Різні дані щодо виникнення пос.: відоме із XVІІ ст. [Наддністрянська правда. – 1965. – № 37]; виникло раніше 1711 р. в ур. Гути, де були поклади кварцового піску [Наддністрянська правда. – 1991. – № 39]; у 1765 р. поміщик М. Казебродський збудував скляні гути [О. С. Стрижак]. Варіанти н.: Ст. Хута (1805), Stara Huta (1820), Ст. Гута (1855), д. Гута Ольховецкая (Старая) (1893), д. Гута-Старая (1905), Стара-Гута (1926). Н. – див. № 4316. Варіант н. ускладнювався ад’єктонімом.

4321. Старá Гýта – с., Пл. Існувало у ХІХ – І пол. ХХ ст. У 1971 р. злилося із с. Понінка. Варіанти н.: х. Гута Старая (1899), Стара-гута (1926), Стара Гута (1946). Н. – див. № 4316.

4322. Старá Гýта – х., Др. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Новий Майдан. Варіанти н.: Huta Mordynska (1820), Старая Гута (1862), д. Гута Мордынская (Старая) (1893), д. Гута Старая (1905), Стара-Гута (1926). Н. – див. № 4316. Н. ускладнена присвійним прикметником.

4323. Старá Гýтиська – с., Із, Шкр. Варіанти н.: Старое Гутиско (1855), Стар. Гутискъ (ІІ пол. ХІХ ст.), Старе-Гутисько (1926), Стара Гутиська (1946). Н. – див. № 4316.

4324. Стара Дубина – ур. біля с. Гуцули (Км). Н. складається із ГТ дубина зі значенням „дубовий ліс” і квалітативного прикметника.

4325. Старá Пісóчна –с., Гр, Стп. Варіанти н.: Pyeczarne (1493), Pieczarnie (1565) (можливо, ці обидві н. стосувалися іншого пос., розташованого поруч), Piczeczna (1630–1650), Piczoczna (1701), Печочка (1764), w Pasieczny Starey (1765), Piaseczna Stara (1784), Ст. Песочна (1805), Stara Piascoczna (1820), Песочна Старая (1893), Старо-Песочна (1917), Старо-Пісочна (1926), Ст. Пісочна (1938). За переказами, с. назване в честь пана Пісоцького, який колись був власником пос. Імовірніше, н.-сл.-сп. складається із квалітативного прикметника та ГТ пісочна – „піщаний косогір” і характеризує корінну породу, що входить, до складу поверхневого покриву рельєфу [С. Д. Бабишин].

4326. Старá Синя́ва– смт., Сс. Засноване у XVІ ст. переселенцями із с. Синява (тепер с. Нова Синявка), зруйнованого татарами [ІМІС]. Обидва поселення належали магнатам Синявським [ІМІС]. Із 1543 р. до 40-х рр. ХХ ст. – міст., із 1956 р. – смт. З кін. ХІХ ст. до 1923 р. – вол. ц. У 1923–1931, 1935–1963 і з 1967 р. – рай. ц. Варіанти н.: Stara Sieniawa (1668), Siniawa (1721), Sieniawa (1789), С. Сенява (1792), С. Синява (1800), Синява Старая (1873), Стара Синява (1926). Трансойконімна н., ускладнена квалітативним прикметником. Пор. ГТ синявка – „трясовина” [Е. М. Мурзаєв].

4327. Старá Смоля́рня – ур., Пл. Існувало у ІІ пол. ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Стар. Смолярня (1899), Смолярня-Старая (1911). Н.-сл.-сп. складається з квалітативного прикметника та ГТ смолярня (див. № 4195).

4328. Старá Ушиця– смт., Км. Пос. виникло не пізніше ХІ ст., за деякими даними – у ІХ ст. [М. В. Симашкевич], відоме з 1144 р. У ІІ пол. XVІІ ст. – королівське м., у 1795–1829 рр. – м. і повіт. ц., після перенесення повіт. ц. в Нову Ушицю – „зашт. г.” (до 1917 р.). До 40-х рр. ХХ ст. – міст., із 1980 р. – смт. У 1923–1959 рр. – рай. ц. Варіанти н.: Оушицю (1144), Ушицю (кін. XV ст.), Ушицу (кін. XVІ ст.), к Оушици (1159), Ушица (1436), Uschyca (1493), Ouszyca (1630–1650), Uszyca (1661), Ouszyka (1685), Ст. Ушица (серед. ХІХ ст.), Стара Ушиця (1926). Відгідронімна н.: пос. розташоване на р. Ушиця, притоці Дністра. Н. ускладнена квалітативним прикметником.

4329. Старé Мíсто – передмістя, Із. Існувало у ХІХ – І трет. ХХ ст. Варіанти н.: Старое мhсто (1850), Стар. Мhсто (1855), С. Место (1921). Н.-сл.-сп. складається з квалітативного прикметника та АГТ.

4330. Старé Мíсто – передмістя, Пл. Існувало у ХVІІІ – І трет. ХХ ст. як передмістя м. Полонне. Варіанти н.: Стар. Мhсто (1855), В.-Старе місто (1926). Н. – див. № 4329.

4331. Старé Порíччя– с., Гр, Нвп. За переказами, колишня н. – Будиська [Прапор Ілліча. – 1975. – № 84]. Варіанти н.: Porzeczne (1775), Porzycze (1784), Поречье (поч. ХІХ ст.), Stare Porzycze (1820), Старое Поречье (1862), Старе Поріччя (1926). Колишня н. мотивована ГТ буда – „поташний завод; селітровий завод; місце в лісі для виварки дьогтю, смоли” [С. Д. Бабишин]. Сучасна н.-сл.-сп. вказує на розташування пос. – по річці Тростянець. Н. ускладнена квалітативним прикметником.

4332. Старúй Крúвúн – с., Сл, Скр. Перша згадка – у 1577 р. [Трудівник Полісся. – 2001 – 30 листопада]. На рубежі ХІХ і ХХ ст. – вол. ц. Варіанти н.: Кривинъ (1602), Krywin (1789), Кривино (1850), Старий Кривин (1946). Етимологічні гіпотези: 1) в лісі, де р. Горинь вигинається кривим коліном, селяни вбили свого пана, тобто „пустили кривавицю в річку”; 2) біля с. р. Горинь утворює криве русло, долину називали Завитнями [Трудівник Полісся. – 2001. – 30 листопада]; 3) н. вказує на місцезнаходження пос.: на покручених берегах річки [С. Д. Бабишин]. На нашу думку, н. посесивна; пор. ос. н. Криванъ (977), Кривецъ (1385). Сучасний варіант ускладнений квалітативним прикметником.

4333. Старúй ліс – х., Шп. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Климентовичі. Варіанти н.: ур.Старый лес (1899), Старый-Лhсъ (1911), Старий ліс (1926). Н. складається з квалітативного прикметника та ГТ ліс.

4334. Старúй Майдáн– с., Др, Зга. Варіанти н.: Stary Maydan (1784), Maydan Pilipy Stary (1787), Старый Майдан (1805), Maydan Zakrzeski (1820), Закревский Майдан (1884), д. Майдан Старо-Закревский (1888), колония Старо-Закревский Майдан (1905), Закревский-Старо-Майдан (1915), Старо Закревський Майдан (1926), Старий Майдан (1946). В основі н. – ГТ майдан зі значенням „площа, рівнина, лісова поляна; підвищення, відкрита місцевість, місце виробництва дьогтю, деревного вугілля, поташу в лісі”. Такі н. свідчать, що раніше біля пос. існували ці підприємства [С. Д. Бабишин]. Н. ускладнювалася відантропонімним прикметником та ойконімом.

4335. Старúй Мáйстрів – х., Сл. Існував у кін. ХІХ – І трет. ХХ ст. Варіанти н.: уроч.Майстровъ хут. (1899), х. Майстровъ(1906), Старий Майстрів (1926). Посесивна н., ускладнена квалітативним прикметником.

4336. Старúй Острóпіль – с., Ск, Сос. За С. Д. Бабишиним, пос. згадується в історичних документах із XV ст. У 1595–1923 рр. – вол. ц. Із 1629 р. – міст. У 1935–1959 рр. – рай. ц. Варіанти н.: Ostropol (1593), Острополь (1629), Остропяль (1848), Oстропіль (1926), Старий Остропіль (1946). Етимологічні гіпотези: 1) від ГТ остріг (Остро/г/піль) – „невелика оборонна споруда” [С. Д. Бабишин]; 2) від сл.-сп. „острое поле”, що характеризує кам’янистий ґрунт, на якому розташоване с. [Світло Жовтня. – 1988. – 26 березня]. Імовірніше, н. – відантропонімна посесивна: місто Острозького (Остро (зького) пол (іс) ). Сучасний варіант н. ускладнений квалітативним прикметником.

4337. Старúй Тік– ур., Дн. Існувало у кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. біля с. Вихрівка. Варіанти н.: фольв. Старый Ток, Ток Старый (1893), х. Ток (1911). Відмікротопонімна н.-сл.-сп., що складається з квалітативного прикметника та ГТ тік – „розчищене місце, спеціально підготовлений майданчик надворі або в приміщенні для молотьби, очищення і просушування зерна; скирти, стіжки, ожереди, що стоять на такому місці” [СУМ].

4338. Старúй фільвáрок– х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Андрійківці. Н.-сл.-сп. складається з квалітативного прикметника та АГТ фільварок – „1) хутір або виселок; садиба, ферма; 2) у феодальних Польщі, Литві, Білорусії та Україні – комплекс земельних угідь, на яких феодал-поміщик вів власне господарство; 3) у Польщі, Західній Україні та Західній Білорусії (до 1939 р.) – панський маєток із господарчими будівлями; економія” [СУМ].

4339. Старúй фільвáрок (Свідéрський)– х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Райківці. Перша н. – див. № 4338, друга н. – посесивна.

4340. Старúй хýтір при Вóлиці Польовíй – х., Тф. Як н. п. існував на поч. ХХ ст. Н.-сл.-сп. складається з прикметника, АГТ та ойконіма.

4341. Старикú– передмістя, Ск. Існувало у ХVІІ – І трет. ХХ ст. біля м. Старокостянтинів. В основі н. – ГТ старик зі значенням „старе русло річки” [Б. Д. Грінченко].

4342. Старикú– присілок, Нв. Існував у XVІІ–ХІХ ст. біля с. Тимків. Варіанти н.: Stariki (1661), Staryki (1820), Старики (1893). Н. – див. № 4341.

4343. Старикú – с., Бл. Існувало у ХVІІ – І пол. ХХ ст. У 1950 р. приєднане до м. Білогір’я. Н. – див. № 4341.

4344. Старí Бейзúми – с., Шп, Сбз. Варіанти н.: Безими (1593), Безимы (1618), Бейзими (1629), Bejsimy (1789), Б. Бейзимъ (1816), Бейзымы Старые (1855), Старо-Бейзим (1926), Старі Бейзими (1946). Посесивна н.: пос. заснував князь Бейзим; згодом один із потомків заклав с. Новий Бейзим [М. І. Теодорович]. Н. ускладнена квалітативним прикметником.

4345. Старокостянтúнів– м., Ск. За різними джерелами, м. відоме ще з часів Київської Русі під назвою Кобудь, Ікобудь. У 1241 р. спалене татарами [АЮЗР; Проскурів. – 2001. – 18 травня]. У 1561 – м.; у 1561 р. – магдебурзьке право. У 1565–1923 рр. – вол. ц.; у 1604 –1923 рр. – пов. ц. Із 1923 р. – рай. ц. Варіанти н.: Kolischenze (1517), Колыщинцы (1545), Колышчинцы (1547), Constantinow (1578), Староконстантинов (1593), Constantinowe (1630), Conctantinow (1696), Konctantynow (1781), Starie Konstantynow (1789), Старо-Константиновъ (1850), Konstantynow Stary, Starokonstatynow (1883), Староконстантиновъ (1886), Старо-Константинів (1946), Старокостянтинів (1962). Можливо, н. літописного м. пов’язана з гідронімом Ікопоть, оскільки сучасне м. розташоване на р. Случ при впадінні в неї Ікопоті. К. Терещук припускає, що н. Коліщенці вказує на заняття населення: люди виготовляли з лози колиски [Світло Жовтня. – 1968. – 23 березня]. На нашу думку, патронімічна н. Сучасна н. – посесивна: м. заснував князь Костянтин Острозький. На відміну від м. Ново-Костянтинова, побудованого пізніше К. Острозьким біля міст. Летичів, у кін. XVI ст. м. Костянтинів стало Старокостянтиновом [М. Т. Янко].

4346. Старокостянтúнів І – зал. ст., Ск. Як н. н. фіксуєтьсяз кін. ХХ ст. Варіанти н.: Староконстантинов І (1992), Старокостянтинів І (2004). Трансойконімна н., диференційована числівником.

4347. Старокостянтúнів ІІ – зал. ст., Ск. Як н. н. фіксуєтьсяз кін. ХХ ст. Варіанти н.: Староконстантинов ІІ (1992), Старокостянтинів ІІ (2004). Н. – див. № 4346.

4348. Старокостянтúнівський повíт –адміністративно-територіальне утворення, яке існувало з 1604 р. до 1923 р. Центр – м. Старокостянтинів. У складі повіту в 1887 р. нараховувалося: 173 пос., 38 тис. мешканців. Повіт ділився на чотири стани – Красилівський, Купільський Старокостянтинівський та Теофіпольський; до його складу входили Авратинська, Базалійська, Волочиська, Колківська, Красилівська, Кульчинська, Купільська, Маначинська, Решнівська, Сковородинська, Старокостянтинівська, Теофіпольська та Чернелівська волості [А. Забєлін]. Н. складається з ад’єктоніма і АГТ повіт (див. № 1040).

4349. Старокостянтúнівський райóн – адміністративно-територіальна одиниця, яка існує з 1923 р. Центр – м. Старокостянтинів (Ск.). У складі району в різні роки нараховувалося: 39 сільрад та 100 н. п. (1926), 29 сільрад, 1 смт. та 54 села (1946), 24 сільради, 1 місто та 70 сіл (1962), 27 сільрад, 1 місто та 97 сіл (1987), 30 сільрад та 97 н. п. (2004). Загальна площа становить 1200 кв. км. Н. складається з ад’єктоніма і АГТ район (див. № 49).

4350. Старомíйська слободá – слобода, Ск. Як передмістя м. Старокостянтинів існувала у ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Слобода Старомейська (1897), Старомhйська слоб. (1906), Старомhйськая-слоб. (1911). Н.-сл.-сп. складається із квалітативного прикметника та АГТ (див. № 4147).

4351. Староострóпільська Березина – ур., Ск. Як н. п. Старо-Остропольская Березина існувало на поч. ХХ ст. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та ГТ (див. № 176).

4352. Старосиня́вська корчмá– корчма, Сс. Як н. п. зареєстрована у 1893 р. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та апелятива у значенні АГТ.

4353. Старосиня́́вський райóн – адміністративно-територіальна одиниця, яка існує з 1923 р. (крім 1931–1935, 1962–1966 рр.). Центр – смт. Стара Синява (Сс.). У складі району в різні роки нараховувалося: 17 сільрад та 40 н. п. (1926), 22 сільради та 34 н. п. (1946), 19 сільрад, 1 смт. та 63 села (1962), 16 сільрад, 1 смт. та 45 сіл (1987), 1 селищна, 16 сільських рад, 1 смт. та 44 села (2004). Загальна площа становить 700 кв. км. Н. складається з ад’єктоніма і АГТ район (див. № 49).

4354. Староýшицький райóн – адміністративно-територіальна одиниця, яка існувала у 1923–1959 рр. Центр – смт. Стара Ушиця (Км.). У складі району в різні роки нараховувалося: 19 сільрад та 45 н. п. (1926), 24 сільради та 35 н. п. (1946). Загальна площа становила 500 кв. км. Н. складається з ад’єктоніма і АГТ район (див. № 49).

4355. Стáсівка –передмістя, Дн. Існувало у кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: д. Стасовка (1893), Стасиовка (1911). За легендами: 1) першими поселенцями були Ганна і Станіслав; 2) місцевий пан поділив землі між доньками – Ганною і Стасею [В. С. Прокопчук].

4356. Стемпíвського – х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Степівка. В основі н. – прізвище власника [В. К. Гульдман].

4357. Стéп – с., Шп, Лен. Варіанти н.: Ленковецкая (1855), Степь (1921), Степ (1926). В основі н. – ГТ степ зі значенням „невеликий польовий простір за межами лісу; луг на підвищенні з рослинністю, подібною до степової; відкритий безлісий простір із чорноземами” [С. Д. Бабишин]. В основі колишньої н. – ад’єктонім.

4358. Степ – х., Ск. Існував на поч. ХХ ст. біля с. Махаринці. Н. – див. № 4357.

4359. Степ при с. Ладúгах – ферма, Ск. Як н. п. існувала на поч. ХХ ст. Н.-сл.-сп. складається з ГТ та ойконіма.

4360. Степáнівка – с., Бл, Хрш. Варіанти н.: Степановка (1855), Степанівка (1926). Посесивна н; пор. ос. н. Степанко, Степко (1332), Степанъ (1449).

4361. Степáнівка – с., Чм, Сте. Засноване у 1716 р. на землях кам’янецьких біскупів [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]. Варіанти н.: w Stefanowsce (1765), Stefanowka (1784), Стефановка (серед. ХІХ ст.), Стефанівка (1926), Степанівка (1938). Посесивна н.: пос. названо іменем кам’янецького біскупа Стефана Рипневського [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський].

4362. Степáнівка– х., Сл. Як н. п. Степановка існував у кін. ХІХ ст. Н. – див. № 4360.

4363. Степанкóво– ліс. ст., Вн. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Відантропонімна н.

4364. Степíвка– с., Др, Мдч. В історичних джерелах зареєстровані н. Соботка (1431), Sobowyszka (1630–1650), але не можна стверджувати, що йдеться саме про це пос.Варіанти н.: д. Стемповка (1862), Субочанка (1862), пос. Стемпова, Субочанка (1905), Стемпівка (1926), Степівка (1946), Степовка (1979). Колишня н. – посесивна: ймовірно, пос. було власністю поміщиків Стемпівських [В. К. Гульдман]. Паралельна н. – відмікротопонімна (див. № 4490). Сучасна н. мотивована ГТ степ, проте, на нашу думку, це видозмінена колишня н.

4365. Степóк – с., Дн, Чан. Варіанти н.: ф. Степ (1911), Степок (1946). В основі н – ГТ степ (див. № 4357): коли сюди прибули поселенці, тут було голе рівне поле, як степ [В. С. Прокопчук]; пор. також ГТ степок – „підвищений луг з рослинністю, яка переходить до степової” [Т. А. Марусенко].

4366. Степóк – с., Ск, Смч. Відоме з ХХ ст. Н. – див. № 4365.

4367. Степóк – х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Черепівка. Н. – див. № 4365.

4368. Степóк (Кáмінка) – фільварок, Вл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Дзеленці. Обидві н. – відмікротопонімні з квалітативним значенням.

4369–4372. Стефáнів I, II, III, IV– х., Чм. Існували у І трет. ХХ ст. біля с. Степанівка. На нашу думку, н. відойконімні, диференційовані числівниками.

4373. Стецькú – с., Ск, Стц. Варіанти н.: Стецъковцы (1593), Стецки (1855), Stezki (1889), Стецьки (1926). Відантропонімна патронімічна н.; пор. ос. н. Стецко (1366); сучасний варіант – усічена колишня форма.

4374. Стибнíцька корчмá– корчма, Яр. Як н. п. зареєстрована у 1893 р. Н. складається із присвійного прикметника і АГТ.

4375. Стíнка– ліс. ст., Дн. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. В основі н. – ГТ стінка зі значенням „крутий схил гори; обривистий берег; лісок над кручею” [Т. А. Марусенко]; „крутий берег ріки, зарослий лісом; ліс на улоговинах гори біля річки” [Б. Д. Грінченко].

4376. Стíнка– ліс. ст., Чм. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Н. – див. № 4375.

4377. Стінка – ур. біля с. Гаврилівці (Км), у якому знайдено залишки трипільського пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 4375.

4378. Стíнки (Когутíвка)– хут., Км. Існували у ХІХ ст. Варіанти н.: Scinka (karczma) (1820), хут. Стенки, Когутовка (1893). Дві паралельні н.: перша – див. № 4375; друга – відантропонімна.

4379. 108 верстá Проскýрівської лíнії –зал. будка і півкосарня, Хм. Як н. п. зареєстровані у 1926 р. Числівниково-прикметниково-іменникове сл.-сп. з локативним значенням.

4380. 120 верстá Проскýрівської лíнії –блок пост, зал. будка, Вл. Як н. п. зареєстровані у 1926 р. Н. – див. № 4379.

4381. 122 верстá Проскýрівської лíнії –півкосарня, Вл. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Н. – див. № 4379.

4382–4398. 121, 122, 123, 126, 128, 130, 131, 132, 133, 140, 142, 144, 146, 148, 149, 152, 154 верстá Проскýрівської лíнії – зал. будка, Вл. Як н. п. зареєстровані у 1926 р. Н. – див. № 4379.

4399. 121 верстá Шепетíвської лíнії – зал. будка і барак, Хм. Як н. п. зареєстровані у 1926 р. Н. – див. № 4379.

4400. 124 верстá Шепетíвської лíнії – півкосарня, Хм. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Н. – див. № 4379.

4401–4403.196, 197, 199 верстá Шепетíвської лíнії – зал. будка, Км. Як н. п. зареєстровані у 1926 р. Н. – див. № 4379.

4404–4415.101, 105, 117, 119, 120, 122, 123, 126, 128, 130, 132, 133 верстá Шепетíвської лíнії – зал. будка, Хм. Як н. п. зареєстровані у 1926 р. Н. – див. № 4379.

4416. Сто п’ятдесята верстá Проскýрівської лíнії – зал. будка і півкасарня, Вл. Як н. п. зареєстровані у 1926 р. Н. – див. № 4379.

4417. 150 верстá Шепетíвської лíнії – косарня, Яр. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Н. – див. № 4379.

4418. 152 верстá Шепетíвської лíнії – водокачка, Яр. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Н. – див. № 4379.

4419–4420.140, 141 верстá Проскýрівської лíнії – зал. роз’їзд, Вл. Як н. п. зареєстровані у 1926 р. Н. – див. № 4379.

4421. Сто сóрок сьóма верстá Проскýрівської лíнії – зал. косарня, Вл. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Н. – див. № 4379.

4422–4431.103, 107, 110, 111, 112, 113, 115, 116, 117, 118 верстá Проскýрівської лíнії –зал. будка, Хм. Як н. п. зареєстровані у 1926 р. Н. – див. № 4379.

4432. 138 верстá Шепетíвської лíнії – зал. роз’їзд і будка, косарня, Яр. Як н. п. зареєстровані у 1926 р. Н. – див. № 4379.

4433. Сто трúдцять дев’ята верстá Проскýрівської лíнії – зал. півкосарня, Вл. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Н. – див. № 4379.

4434–4442. 137, 142, 143, 145, 146, 150, 151, 156, 159 верстá Шепетíвської лíнії – зал. будка, Яр. Як н. п. зареєстровані у 1926 р. Н. – див. № 4379.

4443–4457.163, 165, 167, 169, 170, 172, 173, 178, 179, 180, 182, 183, 186, 190, 193 верстá Шепетíвської лíнії – зал. будка, Дн. Як н. п. зареєстровані у 1926 р. Н. – див. № 4379.

4458. Стокáльського –х., Яр. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Михайлівка. Генітивна посесивна н.

4459. Стóрожева хáта – х., Чм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Драганівка. Н. складається із присвійного прикметника та апелятива у значенні АГТ.

4460. Сторóжка – х., Вл. Зареєстрований як н. п у 1926 р. біля с. Щаснівка. В основі н. – апелятив у значенні АГТ; пор. сторожка – „приміщення для сторожа або військових вартових” [СУМ].

4461. Сторóжка должóк – сторожка, Вл. Як н. п. Сторожка должокъ зареєстрована у 1899 р. Н. складається з апелятива у значенні АГТ та ГТ довжик зі значенням „довгий ліс” [В. П. Шульгач].

4462. Сторóжка лісникá– ліс. ст., Гр. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Н. складається з АГТ й апелятива-посесива.

4463. Сторóжка Пóльський цвúнтар– ліс. ст., Яр. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Н.-сл.-сп. складається з АГТ і мікротопоніма.

4464. Сторонúче – с., Із, Бор. Варіанти н.: Старничевъ (1855), Сторониче (1899), Стороничі (1926). За С. Д. Бабишиним, н. вказує на розташування пос. на місцевості – в стороні від інших населених пунктів. На нашу думку, посесивна н.

4465. Стрéків– с., Др, Рдв. Відоме з поч. ХХ ст. Варіанти н.: хут. Стреків (1926), Стреков (1979), Строків (2008). Посесивна н.; пор. ос. н. Стрек (1223).

4466. Стриганú – с., Сл, Крп. Варіанти н.: Строганы (1855), Стриганы (1899), Стригани (1926), Стригани-Ріпище (1946). Можливо, н. вказує на заняття поселенців; пор. стригáль – „робітник, який займається стрижкою овець” [СУМ]. Пор. також ос. н. Стрига (1446). Варіант н. ускладнювався ойконімом.

Предыдущая 44 45 46 47 48 49 505152 53 54 55 56 57 58 59 Следующая