ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение

Как определить диапазон голоса - ваш вокал

Игровые автоматы с быстрым выводом

Как цель узнает о ваших желаниях прежде, чем вы начнете действовать. Как компании прогнозируют привычки и манипулируют ими

Целительная привычка

Как самому избавиться от обидчивости

Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам

Тренинг уверенности в себе

Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком"

Натюрморт и его изобразительные возможности

Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д.

Как научиться брать на себя ответственность

Зачем нужны границы в отношениях с детьми?

Световозвращающие элементы на детской одежде

Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия

Как слышать голос Бога

Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ)

Глава 3. Завет мужчины с женщиной

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

СЛОВНИК ТОПОНІМІВ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 44 страница

3966. Сáвинці– с., Яр, Сав. Варіанти н.: Schawincze (1469), Савинцы (1542), Sawiniec (1661), Савинці (1926). Патронімічна н.; пор. ос. н. Сава (1046).

3967. Сáвичі – с., Шп, Хро. Варіанти н.: прис. Савичи (1855), Савичі (1926). Посесивна н.; див. землевласник Савич [АЮЗР].

3968. Сáвів– х., Вн. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Гута. Посесивна н.

3969. Савíцького – х., Тф. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Борщівка. Варіанти н.: Савицкаго (1899), Савіцького (1926). В основі н. – прізвище власника у формі родового відмінка однини.

3970. Сáврик– х., Гр. Як н. п. зареєстрований у 1862 р. біля с. Слобідка-Сатанівська. Етимологія невідома; можливо, посесивна н.

3971. Сáвченко– окреме господарство, Хм. Існувало у І трет. ХХ ст. біля с. Пархомівці. В основі н. – прізвище власника.

3972. Савчýк– х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Бережанка. Н. – див. № 3971.

3973. Садкú – ур., Тф. Існувало у ХІХ – на поч. ХХ ст. Локативна н., мотивована ГТ сад, садок; пор. також садок – „яма, заповнена водою, де вирощують рибу” [О. К. Данилюк].

3974. Садóва– х ., Км. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Каштанівка. Н. мотивована ГТ сад.

3975. Садóве– с., Др, Вов. Відоме з поч. ХХ ст. Варіанти н.: х. Садова (1926), П’ятий Район, Новосілка (1946), Садове (1979). Сучасна н. – див. № 3974. Друга н. – відмікротопонімна, мотивована найменуванням радгоспної дільниці. Паралельна н. – композит (ГТ та квалітативний прикметник).

3976. Садóве– с., Нв, Брс. Варіанти н.: фольв. Сороканы (1893), фільв. Сорокани (1926), Ворошиловка (1946), Садове (1959), Садовое (1979). Етимологія першої н. невідома; можливо, відантропонімна. Друга н. – меморіальна: в честь політичного діяча К. Є. Ворошилова. Сучасна н. – локативна: пос. розташоване в межах колгоспних садів району [С. Д. Бабишин].

3977. Садóве– с., Чм, Поч. Варіанти н.: х. Софьевка (1862), х. Софіївка (1926), Садове (1960), Садовое (1979). Перша н. мотивована ос. н. Софія (1462). Сучасна н. – див. № 3974.

3978. Садóчки– х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Садове. Відмікротопонімна н., мотивована ГТ сад.

3979. Сáжівка– х., Дн. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Гута-Яцьковецька. Мотивація н. невідома. Пор. сажа – „чорний осад від диму” [ЕСУМ]; саж – „хлів, місце, де закривають тварин для відгодівлі” [Б. Д. Грінченко].

3980. Сазóнщина– х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Галузинці. Відмікротопонімна н., в основі якої – прізвище власника.

3981. Сайчукóве – ур., Пл. Як. н. п. існувало у ІІ пол. ХІХ ст. Посесивна н.

3982. Сáківка– частина с., Км. Існувало у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Оринин. Варіанти н.: Isakowka (1820), д. Саковка (1862), предм. Сакивка, Саковка (1893), предм. Исаковка, Саковка (1894), Саківка (1926). Зважаючи на перший варіант, в основі ойконіма – ос. н. Ісаак, Сакій (1627).

3983. Сакóвський– х., Яр. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Михалківці. Посесивна н.

3984. Сам-вода́ – р., л. Згару п. Південного Бугу; протікає через с. Лозни, Голенищеве (Лт). Варіант н.: Самъ вода [СГУ]. Мотивація н. невідома; можливо, похідна від ГТ самець (див. № 3985).

3985. Саме́ць – потік, п. Ушки п. Ушиці л. Дністра; протікає через с. Проскурівка (Яр) [СГУ].Н. походить від ГТ samice – „головне русло”. Поширення гідроніма на території України свідчить про те, що цей ГТ у формі чоловічого роду існував і в діалектах української мови [Л. Т. Масенко].

3986. Саме́́ць – р., п. Південного Бугу; початок біля с. Рижулинці, протікає через с. Кудринці, Малиничі, Ружична, Книжківці (Хм). Варіанти н.: Самецъ, Samiec, Кудринка [СГУ], Кудрянка. Довжина – 23 км [КРВУ]. В СГУ фіксується ще один гідрооб’єкт з такою н., однак це та сама р. Н. – див. № 3985. Паралельна н. – відойконімна (див. № 2372).

3987. Сáмка – р., л. Ушиці л. Дністра; протікає через с. Пирогівка, Станіславівка (Вн). Зафіксована у 1825 р. [СГУ]; „без н., довжиною 10 км” [КРВУ]. Н. – суфіксальний дериват (із зміною категорії роду), в основі якого – ГТ (див. № 3985).

3988. Сáмчúк –потік, п. Жванчика л. Дністра; протікає через с. Кутківці (Чм). Варіант н.: Самчикъ (1825) [СГУ]. Н. мотивована ГТ (див. № 3985).

3989. Сáмчики – с., Ск, Смч. Варіанти н.: Самчинцы (1545), Samczyki (1583), другое Зимчинцы (1593), другое Самчинцы (1618), Самчики (1782–1783). Вважають, що правильна н. – Замчики: біля с., можливо, колись був укріплений замок [М. І. Теодорович]. На нашу думку, патронімічна н.; пор. ос. н. Самко, Самчик, Самійло (1627). Сучасний варіант – усічена колишня н. Н. диференціювалася числівником.

3990. Сáмчиківський парк– парк. Розташований в с. Самчики (Ск), на правому березі р. Случ. Закладений у кін. ХVІІI ст. ірландським пейзажним архітектором Діонісієм Маклером. На основі парку у 1997 р. створено Державний історико-культурний заповідник „Самчики” [І. Байдак]. Площа – 40 га [ППХ]. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та ГТ.

3991. Сáмчинська – ферма, Ск. Існувала як Самчинская у ХІХ ст. біля с. Самчинці. Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

3992. Сáмчинці– с., Ск, Сам. Варіанти н.: Samszincze (1517), Самчинцы (1545), Зимчинцы (1593), Сомчинцы (1848), Самчинці (1926). За М. І. Теодоровичем, н. свідчить про наявність замків. На нашу думку, патронімічна н.; пор. ос. н. Самко (1627). Див. також № 3989.

3993. Сандалíна– с., Нв. Засноване у ХІХ ст. поміщиком Сцібор-Мархоцьким; у 1958 р. приєднане до с. Бучая. Варіанти н.: д. Санктлес (1862), прис. Санкт-Долина, Святая Долина (1893), Санктлен (1911), х. Сандаліна (1956). В основі н. – ГТ ліс, долина, ускладнені прикметником з релігійним забарвленням. Остання н. виникла внаслідок трансформації першої.

3994. Сáрнів– с., Вл, Сар. За переказами, пос. колись було передмістям д.-р. м. Брулова [В. К. Гульдман]. У кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. – вол. ц. Варіанти н.: Sarnow (1789), Сарнова (1799), Сарнов (поч. ХІХ ст.), Сарново (1862), Сарнів (1926). За С. Д. Бабишиним, у н. збереглася згадка про сарни, які вже давно винищені на території області. На нашу думку, н. відантропонімна посесивна.

3995. Сáрнівська долúна (Калістрáта)– х., Вл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Качуринці. Дві паралельні н.: 1) відмікротопонімна з локативним значенням (ад’єктонім та ГТ); 2) генітивна посесивна н.

3996. Сáрнівська корчмá– корчма, Вл. Існувала як н. п. у XVІІІ–ХІХ ст. Варіанти н.: korzma (1784), Сарновская корчма (1893). Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та апелятива у значенні АГТ.

3997. Сасані́вка – р., п. Хомори л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через с. Крачанівка, Сасанівка (Пл). Варіант н.: Сосановка [СГУ].Відойконімна н.(див. № 3998); пор. також половецьке *sasi зі значенням „гнилий, смердючий” [М. Т. Янко].

3998. Сасáнівка– с., Пл, Мик. Варіанти н.: Сасановка (1618), Sasanowka (1891), Сасанівка (1926). Можливо, н. вказує на першого поселенця або засновника пос.; пор. ос. н. Сасанъ (1210), Сасъ (1442), Сасоній [І. І. Трійняк].

3999. Сасáнівськ – х., Пл. Існував на поч. ХХ ст. як Сасановскъ. Відойконімна н. (див. № 3998).

4000. Сáтанів– смт, Гр. Відоме з 1385 р. [В. О. Радзієвський]; за іншими даними – із 1404 р. [ІМІС]. Із 1436 р. (1443 р. або 1641 р.) – міст. З 1938 р. – смт. У 1932–1959 рр. – рай. ц. Варіанти н.: Schathanow (1404), Сатанов (1434), Szatanow (1564), Шатанов (1845), Сатанів (1926). Етимологічні гіпотези: 1) від латинського Sat and non (Зупинись!), проголошеного римськими легіонерами при завоюванні Дакії, що малоймовірно; 2) від молдавського сат – „велике село, селище”: відомо, що до ІХ ст. частина предків сучасних молдаван переселилася у наші краї [С. Д. Бабишин] або Caty Noy – зі значенням Нове село [М. Т. Янко]; 3) за легендою, від Сатана – „прокляте місце”: так м. назвали турки, які після сутички з міщанами думали, що ті, знеможені, повертаються в місто. Але виявилося, що мешканці завели турків у дрімучі гірські ліси, з яких не було виходу; 4) від апелятива сатана, оскільки неподалік знаходиться м. із синонімічною н. Чортків [В. І. Соха]; 5) тут проживали язичники-волхви, які дотримувалися своїх обрядів до XVII ст. Все, що було пов’язане з язичницькими обрядами, церква називала сатанинським [І. Байдак]; 6) від ос. н. Сатана. Морфемна будова ойконіма свідчить на користь останньої гіпотези. Можливо, таку н. мешканці пос. отримали за свою непокірливість: пор. навколишні села Богомолівка, Покровка, Спасівка.

4001. Сатанівка– с., Гр, Юрн. Варіанти н.: w Satanuwce (1765), Satanowka (1775), Сатановка (1800), Сатанівка (1926). Відойконімна н. (див. № 4000).

4002. Сáтанівська Слобíдка– с., Гр, Іва. Виникло на поч. XVІІІ ст. [Прапор Ілліча. – 1975. – № 84]. Варіанти н.: Slobudka (1787), Slobuoka do Satanowa (1789), д. Слоб. Сатановская (1862), д. Сатановская Слободка (1893), Сатановская Слободка, Монастырская Слободка (1905), Сатанвська Слобідка (1926). Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та АГТ (див. № 3298). Пос. колись належало Сатанівському Свято-Троїцькому чоловічому монастиреві, що й зумовило варіант н.

4003. Сáтанівська Юридúка– с., Гр. Адам-Микола Сенявський у 1720 р. дав монастиреві юридику (передмістя) під н. Підмонастир’я [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]. У 30-х рр. ХХ ст. с. було приєднане до с. Кам’янка. Варіанти н.: Xiędzuwka (1789), Xiędzowka (1820), Ксензовка (1855), Юридика (1888), д. Сатановская Юридика, Ксендзовка (1905), Сатанівська Юридика (1926). Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та АГТ (див. № 2960). Варіант н. – посесивний відапелятивний суфіксальний дериват (див. № 2360).

4004. Сатанівське озеро – став на р. Збруч біля смт. Сатанів (Гр) [С. Д. Бабишин]. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та ГТ.

4005. Сáтанівський райóн – адміністративно-територіальна одиниця, яка існувала у 1932–1959 рр. Центр – смт. Сатанів (Гр.). У 1946 р. нараховувалося 25 сільрад та 47 н. п. Загальна площа становила 400 кв. км. Н. складається з ад’єктоніма і АГТ район (див. № 49).

4006. Сáтанівський Свято-Трóїцький чоловíчий монастúр – монастир, Гр. Збудований у ХVI ст. [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]. Як н. п. фіксувався у ХІХ ст. Варіанти н.: Трояцкой (1800), Ман. Сатановский (1805), Троицкой (поч. ХІХ ст.), Manastyr Satanowski (1820), Монастырь (1888), Сатановский Свято-Троицкий мужской монастирь (1893). В основі н. – найменування монастиря.

4007. Сатýрине– с., Др. Існувало у ІІ пол. ХІХ – І пол. ХХ ст. У 1967 р. приєднане до с. Пилипи. Варіанти н.: Сатурино (1862), д. Сатурин-хутор (1888), выс. Сатурин (1893), посіл. Сатуріно (1926), Сатурине (1946). Посесивна н., яка раніше ускладнювалася АГТ.

4008. Сафацюкá і Горóдника– х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Водички. В основі н. – прізвища власників у формі родового відмінка однини.

4009. Сахвáчина– х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля смт. Вовковинці. Варіанти н.: Шафатчина (1905), Сахвачина (1926). Етимологія н. невідома; можливо, це видозмінений варіант слова захватчина.

4010. Сахкáмінь– сел., Км, Ніг. Виникло у 1950 р. біля кар’єру. Варіанти н.: сел. „Сахкамінь” (1956), Сахкамень (1979). Ойконім походить від н. республіканського тресту, заснованого у 20-х рр. ХХ ст.; йому були підпорядковані кар’єри з видобування вапнякового каменю для цукрозаводів. Пропозиція іменувати пос. Підгірним не знайшла підтримки [С. Д. Бабишин].

4011. Сахни– с., Лт, Сах. Варіанти н.: Sachny (1661), Сахны (1805), Сохны (1862), Сахни (1926). Посесивна н.: див. – посесор Сахно [АЮЗР]; пор. ос. н. Сахно ← Софон [І. І. Трійняк].

4012. Сахнíвський призавгóсп – призавгосп, Ск. Як. н. п. зареєстрований у 1926 р. біля с. Сахнівка. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та апелятива у значенні АГТ.

4013. Сахнíвці – с., Із, Сах. Варіанти н.: Sachnowce (1517), Сахновцы (1545), Сахновъцы (1593), Сахнівці (1926). Етимологічні гіпотези: 1) від імені першого мешканця – мельника Сахна; 2) головним ремеслом мешканців було виготовлення сітей для вилову риби – саковъ новых. Звідси й н. Сакновцы, яка згодом видозмінилася [ВЕВ]. На нашу думку, посесивна н.; пор. ос. н. Сахно [АЮЗР]; див. також – землевласники Сахновські [АЮЗР].

4014. Сахнíвці – с., Ск., Схн. Варіанти н.: Сахновцы (1505), Sachnowce (1517), Сосновцы (1921), Сахнівці (1926). За переказами, тут жив розбійник Сахно, який грабував на шляхах; або ж власником пос. був сотник Сахно [Життя Старокостянтинівщини. – 1999. – 31 липня], що більш імовірно.

4015. Сачéнко– х., Лт. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Сахни. Посесивна н.

4016. Свиді́вка – р., п. Корчика л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через с. Красностав (Сл). Варіант н.: Свидовка [СГУ]. На нашу думку, те саме, що й Ведмедівка (див. 492). Н. виводять від флоролексеми свид – „рід рослин родини кизилових” [М. Т. Янко, СУМ]. Див. також с. Свидова (Вінницька обл.).

4017. Свирúди – с., Із, Нов. Можливо, зафіксоване у 1629 р. як Свиридівка [О. І. Баранович]. Варіанти н.:д. Свириды (1850), Swiridy (1891), Свериды (1855), Свериди (1926), Свириди (1946). Родова н.; пор. ос. н. Свирид (1627).

4018. Свідéрського– висілок, Хм. Існував у кін. ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Данюки. Варіанти н.: Хутор Свидерского (1893), Свідерського (1926). Генітивна посесивна н.

4019. Свищевúця – х., Бл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Миклаші. Відмікротопонімна н., пор. апелятив свищ – „місце для бджолиної матки” [Б. Д. Грінченко]; „щілина, отвір” [СУМ].

4020. Свíршківці– с., Чм, Сві. Відоме з XV ст. під н. двір Свірча [С. Д. Бабишин]. Варіанти н.: Swirszkowcze (1456), Svyrczkowcze (1493), Свирчовцы (1530), Seuerkofce (1630–1650), w Swierzkowcach (1765), Szwierzchowce (1775), Свирчковцы (1805), Свершковцы (поч. ХІХ ст.), Сверчковцы (серед. ХІХ ст.), Свиршковцы (1888), Свіршківці (1926), Свірчиківці (1946). Посесивна н.: у XV–XVІ ст. пос. належало поміщикам Свірчам [С. Д. Бабишин].

4021. Світанá– х., Гр. Існував у І трет. ХХ ст. біля м. Городок. В основі н. – прізвище власника у формі родового відмінка однини.

4022. Свíтла – пасіка, Бл. Як н. п. Свhтлая зареєстрована у 1899 р. Квалітативна н.

4023. Світянський фільвáрок– фільварок, Вл. Як н. п. зареєстрований у 1893 р. Н.-сл.-сп. складається із присвійного прикметника та АГТ (див. № 4338).

4024. Свíчна– с., Лт, Куд. Варіанти н.: Свечна (1530), Swieczna (1565), Swiczna (1704), Свечное (1862), Свична (1888), Свична, Свечная (деформована) (1893), Свічна (1926). С. Д. Бабишин пов’язує н. із свічково-воскобійним виробництвом. На нашу думку, н. відантропонімна.

4025. Сволочигáчі– пос., Смотрицька волость. Існувало у XV ст. Варіанти н.: Сволочигачи (1414), Сволоγигаγи (1429), Сволочаги (1429). Місцезнаходження пос. та етимологія н. невідомі. Можливо, н. пов’язана зі словами волочити і гаті, тобто пос. розташовувалося біля переправи через гідрооб’єкт; пор. також ГТ волок – „ділянка водного шляху, що припадає на сушу” [Е. М. Мурзаєв].

4026. Святе –озеро; розташоване біля с. Радошівка (Із). Варіант н.: Святое (1992). Н. – субстантивований квалітативний прикметник із сакральним змістом.

4027. Святéць – господарство, Тф. Існувало як н. п. госп. д. Святецъ у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Святець. Трансойконімна н.

4028. Святе́ць – струмок, п. Калинівки Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через с. Святець (Тф). Варіанти н.: Swiatec, Święciec [СГУ]. Відойконімна н. (див. № 4029).

4029. Святéць– с., Тф, Свт. На рубежі ХІХ і ХХ ст. – вол. ц. У 1960–1962 рр. – рай. ц. Варіанти н.: Руда Святець (1420), Ryda Swjatec (1420), Swietec (1789), Свhнтецъ (серед. ХІХ ст.), Святецъ (1855), Святець (1926), Мануїльське (1959–1991). Етимологічні гіпотези: 1) на цю місцевість нападали татари, схоплювали жителів, звідси й н. Схватець, яка згодом змінилася; 2) засновник с. мав звичку повторювати польською мовою вислів із молитви: „Swieć sie Imіе Twoie”. Польською н. звучить як Свентецъ [М. І. Теодорович]; 3) власник с. освятив свій рудник; 4) с. заснував якийсь святець [І. А. Стасюк] – „святий, святенник” [Б. Д. Грінченко]; пор. також святець – „придорожній пам’ятник зі статуєю святого” [Б. Д. Грінченко], що більш імовірно. Колишні н.: 1) сл.-сп., що складається з ГТ та ойконіма; 2) меморіальна н.: в честь партійного діяча, академіка АН України Д. З. Мануїльського, який народився у с. [С. Д. Бабишин].

4030. Святéць – ферма, Тф. Зафіксована у ХІХ ст. на південь від с. Святець. Трансойконімна н.

4031. Святéць – ферма, Тф. Існувала у ХІХ – І трет. ХХ ст. на північ від с. Святецъ. Трансойконімна н.

4032. Святéцька – ферма, Тф. Зафіксована у ХІХ ст. Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

4033. Святéцькі хуторú – с., Тф. Існували у ХІХ ст. біля с. Святець. Варіанти н.: Х-ра Святецки (1855), с. Святецкі хутора (1899). Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та АГТ.

4034. Священника– х., Яр. Існував у ІІ пол. ХІХ – на поч. ХХ ст. біля с. Солобківці. Варіанти н.: фольв. Ксензовский (1862), х. Свящ. (1911). Посесивна н.

4035. Северúни – с., Ск, Вшп. Варіанти н.: Сhверины (1855), Северины (1888), Seweryny (1889), Северинне (1921), Северини (1946). Родова н.; пор. ос. н. Северъ (1045), Северинъ (1610).

4036. Севкó– х., Км. Існував у І трет. ХХ ст. біля м. Кам’янець-Подільський. Посесивна н.

4037. Севрюкú – с., Кр, Свр. Варіанти н.: Севруки (1618), Sewrukie (1789), Савруки (серед. ХІХ ст.), Совруки (1850), Сєвруки (1921), Севрюки (1946). Етимологічні гіпотези: 1) купці кинули на шляху северина, який тут оселився і грабував із синами проїжджих: їм йшло „все в руки” [Ю. Д. Гжимайло]; 2) місцевість, на якій розміщене с., була родюча, давала людині „все в руки” – Всевруки; 3) в основі н. – ім’я першого поселенця Северіана, в народних устах Севрук [М. І. Теодорович]. На нашу думку, родова н.; пор. ос. н. Севрукъ, Севрюкъ ← Северин (1545).

4038. Сек і Воляк –х., Вл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Канівка. В основі н. – прізвища власників.

4039. Селисько – ур. біля с. Аркадіївці (Хм), у якому знайдено залишки давньоруського городища [І. С. Винокур]. В основі н. – місцевий ГТ зі значенням „місце, де було село”.

4040. Селисько – ур. біля с. Мшанець (Сс), у якому знайдено залишки давнього городища [І. С. Винокур]. Н. – див. № 4039.

4041. Селисько – ур. біля с. Рахнівка (Дн), у якому знайдено залишки давнього пос. – за переказами, с. Почапинці [І. С. Винокур]. Н. – див. № 4039.

4042. Селисько – ур. біля с. Сирватинці (Гр), у якому знайдено залишки трипільського пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 4039.

4043. Селисько – ур. біля с. Трительники (Вл), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 4039.

4044. Сéлисько – частина с., Км. Вiдоме у XVІІІ – І трет. ХХ ст., злилося із с. Оринин. Варіанти н.: na Siedlisky (1765), д. Селиска (1862), Селиско (1888), Селища, Селиска, Саласка, Седлиска (1894), Селисько (1926). Відмікротопонімна н., мотивована ГТ селище зі значенням „оселя, поселення, присілок, слобода, слобідка” [СУМ].

4045. Сéлисько (Олéшківські Садúби) – висілок, Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Олешківці. Дві паралельні н.: 1) відмікротопонімна (див. № 4039); 2) н.-сл.-сп., що складається з ад’єктоніма та апелятива у значенні АГТ.

4046. Селúчів – с., Сл, Брд. Варіанти н.: Selizchewo (1568), Селичево (1855) Селичовъ (серед. ХІХ ст.), Селичевъ (1888), Селичів (1946). Посесивна н.; пор. ос. н. Селило (1313), Селица (1529).

4047. Селúчівщина – х., Сл. Існував на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Селичивщина (1910), Селичевщина (1911). Відойконімна н. (див. № 4046).

4048. Сéлище – ур., Шп. Існувало у ХІХ ст. біля с. Судилків. В основі н. – АГТ селище зі значенням „залишки стародавнього неукріпленого пос.; місце, де колись було с.; оселя, поселення, присілок, слобода, слобідка” [СУМ].

4049. Селище – ур. біля с. Бубнівка (Хм). За переказами, тут знаходилося спалене татарами с. Васильківці [М. В. Симашкевич]. Н. – див. № 4048.

4050. Селище – ур. біля колишнього с. Залетичівка (Лт), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 4048.

4051. Селище – ур. біля с. Нагоряни (Км), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 4048.

4052. Селище – ур. біля с. Шпичинці (Хм), у якому знайдено залишки давнього городища – імовірно, м. Сінківці [І. С. Винокур]. Н. – див. № 4048.

4053. Сéлище Волочúського завóду – с-ще, Вл. Селище виникло після 1870 р., коли був збудований цукровий завод. У народі воно іменувалось як Цукрозавод [С. Д. Бабишин]. У 1960 р. приєднане до с. Волочиськ Другий під назвою Волочиськ. Варіанти н.: пос. Збручська цукроварня (1925), Селище Волочиського заводу (1946). Зараз побутує назва Цукрозавод, Сахзавод. Н.-сл.-сп. складалася з АГТ (див. № 4048), ад’єктоніма та апелятива у значенні АГТ. Варіант н. мотивувався гідронімом.

4054. Сéлище Ждáнова –сел., Гр. Існувало у серед. ХХ ст., приєднане до м. Городок. Варіанти н.: сел. Жданове (1956), селище Жданова (1960). Меморіальна н., ускладнена АГТ (див. № 4048).

4055. Сéлище залізнúчної стáнції Вíкторівка – сел., Гр. Виникло у 1914 р., у 1957 р. приєднане до м. Городок. Варіанти н.: зал. ст. Вікторівка (18 верста Гусятинської лінії) (1926), ст. Вікторія (1938), селище залізничної станції Вікторівка (1946). Пос. назване в честь богині перемоги Вікторії: люди сподівались на її прихильність у переддень першої світової війни [Прапор Ілліча. – 1975. – № 84]. Н. ускладнювалася АГТ. Варіант н. – див. № 1205.

4056. Сéлище цукрóвого завóду ім. Чичéріна – с-ще, Гр. Цукрозавод збудований у 1839 р. [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]. Пос., яке існувало при ньому, у 1957 р. приєднане до м. Городок. Варіанти н.: д. Сахарн. зав. (1862), Городоцкий сахароваренный завод (1893), посіл. Цукроварня (1926), селище цукрового заводу ім. Чичеріна (1956). Тривалий час н. заводу і пос. не розрізнялася. Остання н. – меморіальна; пор. радгосп ім. Чичеріна [Г. С. Дем’янчук], розташований поруч.