ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

СЛОВНИК ТОПОНІМІВ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 49 страница

Предыдущая 45 46 47 48 49 50 515253 54 55 56 57 58 59 60 Следующая

4467. Стри́хі́вська́ – р., п. Ушки п. Ушиці л. Дністра; протікає через с. Стріхівці, Проскурівка (Яр) [СГУ]. Н. – онімізований ад’єктонім із локативним значенням.

4468. Стріхівцí– с., Яр, Стх. Варіанти н.: Триховцы (1530), Trichowcze (1565), Trichowcze, Stare Trichowcze (XVI ст.), Sitrykofce (1630–1650), Trychowce (1661), Striskofce (1701), w Strychowcach (1765), Стриховцы (1805), Страховцы (серед. ХІХ ст.), Стрихівці (1926), Стріхівці (1946). Патронімічна н. Див. також № 3028.

4469. Стрóки – с., Тф, Лід. Перша згадка – у 1572 р. Заснував с. Костянтин Острозький [І. А. Стасюк]. Варіанти н.: Строки (1629), Stroki (1889). Можливо, н. пов’язана з терміном строк – „строкова служба; робота за наймом протягом певного часу у поміщицькому господарстві” [СУМ]. Більш імовірно, що н. мотивована антропонімом; пор. ос. н. Строкинъ (1495).

4470. Строковéцька – ферма, Тф. Існувала у ХІХ ст. на південному заході від с. Строки як Строкская (1855), Строковецкая (ІІ пол. ХІХ ст.). Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

4471. Стрóкська – ферма, Тф. Зареєстрована як Строкская у ХІХ ст. на північному сході від с. Строки. Н. – див. № 4470.

4472. Стрýг – х., Сл. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Гориця. Варіант н.: Березенск. Стругъ (1899), Струча (1925), Стругъ (1926). Локативна н., в основі якої – ГТ струга зі значенням „болотиста западина; потік, струг; невелика течія на болоті; маленьке болото; дорога через болото; луг, що заливається водою; невеликий рів” [М. Т. Марусенко, СУМ].

4473. Струга –потік, л. Калюсу л. Дністра; протікає через н. п. Струга (Нв) [СГУ]. Н. – див. № 4472.

4474. Стрýга – с., Нв, Стр. За різними джерелами, відоме із 1432 р, 1447 р. або 1530 р. У кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. – вол. ц. Варіанти н.: Струга (1530), Sestrowa (1630–1650), Wielka Struga (1661), Struga (1784), Б. Стуга (поч. ХІХ ст.), Б. Струги (1862), Струга Великая (1873), Струга Большая (1893). Н. – див. № 4472. У місцеві говірці струги – це численні струмки, які течуть ярами і впадають у р. Калюс. Н. ускладнена квалітативним прикметником.

4475. Стрýгська дáча – ліс. ст., Нв. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та апелятива у значенні АГТ.

4476. Стрýгська дáча, 5 квартáл – ліс. ст., Нв. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Н. – див. № 4475. Н. локалізована числівниково-іменниковим сл.-сп.

4477. Стрýгська дáча, 8 квартáл – ліс. ст., Нв. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Н. – див. № 4476.

4478. Стрýжка – фільварок, Нв. Як н. п. зареєстрована у 1893 р. Відойконімна н. (див. № 4474).

4479. Стрýжка –яр, п. Вербової п. Жвану л. Дністра. Зафіксовано у 1825 р. біля с. Мала Стружка (Нв) [СГУ]. У Західному Поліссі стружка – „старе русло річки” [Л. Т. Масенко]. Н. – див. № 4472.

4480. Стрýжська дáча – ліс. ст., Нв. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Н. – див. № 4475.

4481. Стрýзький Яр – висілок, Нв. Існував у ІІ пол. ХІХ ст. біля с. Струга. Варіанти н.: Стружский Яр, Яр Стружский (1893). Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та ГТ.

4482. Студéнúця –р., л. Дністра; між рр. Рестівка і Бакота; початок біля с. Савинці (Яр), протікає через с. Лошківці, Міцівці, Ставище, Пільний Мукарів, Вихрівка, Гірчична, Дем’янківці, Мушкутинці, Антонівка, Голозубинці, Рачинці, Трибухівка, Ліпини, Яцьківці (Дн), Броварі, Калачківці (Км). Варіанти н.: Studzienica, Studenica, „na rzeczcze Studzieniczcze” (1570), Studzinieza (ХVII ст.), Студеница [СГУ]. Довжина – 85 км [КРВУ]. Етимологічні гіпотези: 1) твірна основа гідроніма студен- зі значенням „колодязь” [Б. Д. Грінченко]; 2) гідронім утворено від основи студен- та давнього гідронімічного суфікса -иц(я) [М. Т. Янко]; 3) від холодних (студених) джерел, де вона бере початок [С. Д. Бабишин]; 4) перенесення в гідронімію апелятива студениця – „криниця” [Л. Т. Масенко]. Усі етимології у своїй основі мають прикметник студений зі значенням „холодний”.

4483. Студенúця – с., Км. Виникло на поч. ХІІІ ст., у часи Данила Галицького стало добре украпленим пос. [М. В. Симашкевич]. Відоме з 1388 р. [ІМІС]. Із 1774 р. до 40-х рр. ХХ ст. – міст. У ІІ пол. ХІХ – на поч. ХХ ст. – вол. ц. У 80-х рр. ХХ ст. мешканців переселено. Варіанти н.: Studzienicza (1432), Studzenycza (1493), Студеница (1530), Studenica (1661), Студница (1845), Студениця (1926). Відгідронімна н.: пос. розташоване на р. Студениця, притоці Дністра.

4484. Стýденка– р., п. Ушки п. Ушиці л. Дністра; (колишній Летичівський повіт) [ГССРИ, СГУ]. На нашу думку, те саме, що й Студенька (див. № 4485). Найменування утворене від прикметника студений за допомогою суфікса -к(а) [М. Т. Янко].

4485. Студéнька – р., л. Ушки п. Ушиці л. Дністра; на нашу думку, л. Ушиці л. Дністра; протікає через с. Вербка, Вербка-Мурована (Яр). Варіанти н.: Studenka, Studeńka, Студенка (1825) [СГУ]. Н. – субстантивована діалектна форма прикметника зі значенням „холодний” (див. також № 4482).

4486. Стýдня –потік, п. Копачихи л. Студениці л. Дністра; протікає біля с. Солобківці (Яр). Варіант н.: Studnia [СГУ]. В основі гідроніма – діалектна форма апелятива зі значенням „холод”. Див. також № 4482.

4487. Стýпки – х., Вл. Існував у ХІХ ст. біля с. Гарнишівка. Посесивна н.

4488. Ступник – ур. біля с. Іванківці (Ям), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. В основі н. – ГТ ступник зі значенням „сукновальня; вітряний млин” [Б. Д. Грінченко].

4489. Стýфчинці– с., Хм, Стф. Варіанти н.: Stupuncze (1493), Стушинцы (1530), Stuczincze (1578–1583), Stuszczynce (1784), Стувчинцы (1800), Ступчинцы (1805), Стучинцы (поч. ХІХ ст.), Stufczynce (1820), Стуфчинцы (1855), Ступчинці (1918–1920), Стуфчинці (1926). За переказами, люди, тікаючи від татар, у долині, де постійно стояв густий туман, було холодно і студно, заснували с. і назвали його Студенці. З часом н. трансформувалася у сучасну. Деякі дослідники н. пов’язують із найменуванням урочища Стуж (Стуф), у якому розташовувалося колишнє пос. [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]. На нашу думку, патронімічна н.; пор. ос. н. Ступа, Stupka (1541).

4490. Сýбіч –с., Км, Клч. Засноване у XІV–XV ст., відоме з XVІ ст. [Прапор Жовтня. – 1974. – № 182]. Варіанти н.: Subocz (1661), Sobocz (1777), Субочь (1800), Субок (поч. ХІХ ст.), Субоч (1899), Субіч (1926). В основі н. – н. гори чи косогору – Субіч, де виникло пос. Н. складається з архаїчного префікса су- і слова бік (біч) у значенні „стрімкий схил гори” [Прапор Жовтня. – 1974. – № 182]. Пор. ГТ убіч, обіч – „схил гори” [Е. М. Мурзаєв]. За С. Д. Бабишиним, в основі н. – прийменник субіч зі значенням „біля, обіч”: с. виникло біля лісу; пор. субіч – „збоку, біля” [Б. Д. Грінченко].

4491. Судúлків – с., Шп, Суд. У 1569–1923 рр. – вол. ц.; у 1629–1923 рр. – міст.; у 1924–1930 рр. – рай. ц. Варіанти н.: Sudylkow (1534), Судылковцы (1534), Судилковъ (1593), Sudzіlkow (1630), Судылков (1708), Судилки (1816), Судилків (1926). За народними переказами, на місці пос. колись було три заїжджі двори, де збиралися поміщики для суду та вирішення суперечок [ВЕВ]. На нашу думку, посесивна н; пор. ос. н. Судиславъ (988), Судило (1140), Судилъ (1144).

4492. Судúлків – с., Шп. Існувало у XVІ – І трет. ХХ ст. Варіанти н.: Судиловка (1593), Судилковскія (1855), х.Судилковщина (1910), Судилків (1926). Відойконімна н.

4493. Судúлківський райóн – адміністративно-територіальна одиниця, яка існувала у 1924–1930 рр. Центр – с. Судилків (Шп.). У 1926 р. нараховувалося 28 сільрад та 100 н. п. Загальна площа становила 550 кв. км. Н. складається з ад’єктоніма і АГТ район (див. № 49).

4494. Судúлкове – зал. ст., Шп. Як н. п. Судилково зафіксована у 1992 р. Відойконімна н.

4495. Судимóнт – зал. ст., Шп. Як н. п. зафіксована у 1992 р. Трансойконімна н.

4496. Судимóнт – с., Шп, Мхл. Відоме з поч. ХХ ст. Варіанти н.: д. Судымонтъ (1906), Судимонт (1926). У селі проживали переважно поляки. На нашу думку, посесивна н.; пор. ос. н. Судимонтъ (1482), Судимонтовичъ (1498).

4497. Сульжúн – с., Шп, Вер. У 1629 р. – міст. У 1796–1923 рр. – вол. ц. Варіанти н.: Шюльжинци (1473), Schulzincze (1518), Шульжинцы, Шульжинец (1534), Сюльжинцы (1518), Шульжинъцы (1574), Sulzince (1577), Шульжинки (1635), Сульжинъ (1855), Sulzyn (1885), Сульжин (1926). На думку Л. Синюти, н. походить від апелятива суджин – „чортова вода, яка затопила татар”. Із часом н. видозмінилася [День за днем. – 1994. – 2 квітня]. На нашу думку, патронімічна н.; пор. ос. н. Шульга. Сучасна н. виникла в результаті фонетичної видозміни та усічення колишньої н.

4498. Сульжúнський Степ – фільварок, Шп. Існував на поч. ХХ ст. як Сульжинская Степь. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та ГТ.

4499. Сульжúнський церкóвний хýтір – х., Шп. Існував на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Сульжинскій церковный (1906), Сульжинскій церковныйхуторъ (1911). Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма, прикметника із присвійним значенням та АГТ.

4500. Сумгліóвщина – х., Кр. Як н. п. зареєстрований у 1899 р. Етимологія н. невідома.

4501. Сумíнів– х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля смт. Вовковинці. Посесивна н.

4502. Супрýнківці– с., Км, Суп. Відоме з 1392 р. [ІМІС]. У кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. – вол. ц. Варіанти н.: Suprinczowcze (1431), Супрунковцы (1436), Supronkowce (1443), Супронковцы (1530), w Suprunkowcach (1765), Супрунковцы, Супруньковцы (1889), Супруньківці (1926), Супрунківці (1946). Етимологічні гіпотези: 1) в основі н. – ім’я першопоселенця [Прапор Жовтня. – 1974. – № 197]; 2) пос. назване іменем пасічника, який там проживав – Сопрун, або Софрон [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]. Відантропонімна патронімічна н.

4503. Сýржа – р., л. Жванчика л. Дністра; між рр. Ямпільчик і Китроси; протікає через с. Суржа, Нагоряни (Км). Варіант н.: Surža [СГУ]. Довжина – 10 км [КРВУ]. Етимологія н. невідома; пор. суржик – „пшениця змішана з житом” [ЕСУМ].

4504. Сýржа– с., Км, Кад. Засноване у ХІІІ–XІV ст.; відоме з 1410 р.; було спалене татарами і відновлене у 40-х рр. ХІХ ст. Варіанти н.: w Surže (1765), д. Суржа, Выгода (1862). Відгідронімна н. (див. № 4503). В основі паралельної н. – апелятив із квалітативним значенням (див. № 597).

4505. Сýржинці –с., Км, Кул. Варіанти н.: Surzynce (1678), д. Суржинцы (1805), Суржевка (серед. ХІХ ст.), Сурженцы (1862), Суржинці (1926). Патронімічна н.: с. було засноване поселенцями на прізвисько Суржа [Прапор Жовтня. – 1975. – № 7].

4506. Сýржівка –р., л. Дністра (Нв). Варіанти н.: Suržowka, Daniłówka; Суржевка, Даниловка [СГУ]. Те саме, що й Данилівка. Походження н. річки невідоме. Можливо, гідронім пов’язаний із власними назвами села і річки, розташованими недалеко (див. № 4503). Висловлюється здогад і про відапелятивну етимологію назви (суржик – „суміш”). Паралельна назва – див. № 1195.

4507. Сýслівці– с., Лт, Сус. У кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. – вол. ц. Варіанти н.: Moseykowcze (1446), Suslow (1473–1484), Suslowcze (1530–1542), Сусловцы (1530–1542), Souselowce (1630–1650), Suslowce (1661), Моисеевцы (XVІІІ ст.), Майсовцы (1800), Моисеевцы (Mosieieowce) (1820), Моисевецкая (1857), Суславцы (1889), Суслівці (1926). Колишня н. – патронімічна; пор. Мойсей (1627). С. Д. Бабишин сучасну н. пов’язує із зоолексемою суслик – ховрах: нібито у цій місцевості водилися ховрахи. Імовірніше, що н. – посесивна: у 1446 р. Ф. Бучацький відписав пос. Івану Суслі [АЮЗР].

4508. Сýтківці– с., Яр, Сут. У XVІІІ ст. – міст.Варіанти н.: Suthkowcze (1469), Sudkowcze (1493), Судковцы (1530), Sutkowce (1661), Sotkowce (1775), Сутковцы (1805), Сутківці (1926). Етимологічні гіпотези: 1) від місцевого ГТ сутки – „яри”: с. оточене ярами [І. Байдак]; 1) від ГТ сутки – „вузька стежка, прохід, коридор”: с. виникло у вузькій ущелині серед вапнякових скель на березі р. Ушка; сутківці – „ті, що живуть на сутках” [С. Д. Бабишин]. Можливо, відантропонімна н.; пор. ос. н. Судко (1209), поміщики Судковецькі [АЮЗР].

4509. Сутковéцька дубúна– ліс. ст., Яр. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та ГТ.

4510. Суховóля – зал. ст., Бл. Як н. п. фіксується з кін. ХХ ст. Трансойконімна н.

4511. Суховóля – с., Бл. У 1950 р. приєднане до смт. Білогір’я. Варіанти н.: Суха Воля (1571), Гайдуцкая Воля (1681), Суха-Воля (1855), Суховоля (1946). Сучасна н. складається із квалітативного прикметника та апелятива воля (див. № 760). С. утворене втікачами із західних районів, гайдуків; звідси й колишня н. [Радянське село. – 1966. – 8 грудня].

4512. Сухостáв –х., Чм. Існував у кін. ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Вільхівці. Варіанти н.: фольв. Сухоставский фольварок (1893), Сухостав (1926). Відмікротопонімна квалітативна н. Варіант н. ускладнювався АГТ.

4513. Суша́на – струмок,л. Горині п. Прип’яті п. Дніпра (Із).Варіанти н.: Suszana, „городъ Заславль расположенъ по обh стороны рhки Горыни и на двухъ небольшихъ, впадающихъ в неё, рhчкахъ – Сушанh съ лhвой и Понорh съ правой стороны” (1893) [СГУ].Те саме, що й Сошенька (див. №4280). Відприкметникова квалітативна н.

4514. Сýшівці – с., Бл, Суш. За деякими даними, с. засноване у ІІ пол. ХІV ст. [ІМІС]. Варіанти н.: Сощинъцы (1593), Шушовцы (1850), Сушевцы (1855), Suszowce (1872), Сушовцы (1899), Сушовны (1921), Сущівці (1926). За С. Д. Бабишиним, в основі н. – найменування мешканців: сушівці – „поселенці на сухій місцевості”. Пор. також ГТ сушняк – „сухий ліс” [О. К. Данилюк]. Імовірніше, що н. патронімічна; пор. ос. н. Сош, Сушъ (1115), Сушко (1495), Суша (1664).

4515. Сýшки – с., Кр, Млв. Варіанти н.: Сушки (1855), Suski (1889). С. Д. Бабишин вважає, що н. вказує на тип місцевості, ґрунту – сухий. Не виключено, що в основі н. – антропонім; пор. ос. н. Сушко (1495).

4516. С.-х. артíль ім. Петрóвського – сільськогосподарська артіль, Вл. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. біля с. Чухелі. Меморіальна н., що включає до свого складу слова у значенні АГТ.

4517. Сьомакú – с., Сл, Ног. За свідченнями краєзнавців, існує з ХІІ ст. [Подільські вісті. – 2000. – 12 грудня]. Імовірніше, що с. засноване у ХVІІІ ст. [М. І. Теодорович]. Варіанти н.: Симаки (1816), Семаки (1855), Siomaki (1889), Сіомаки (1893), Сомаки (1921), Сьомаки (1926). За С. Д. Бабишиним, н. вказує на кількість димів, із яких утворилося пос. – сім. На нашу думку, родова н.; пор. ос. н. Сіомакъ, Сьомакъ (1649).

4518. Сьомакú – с., Сс, Смк. Варіанти н.: Siomaki (1668), Семаки (1805), Siumaki (1820), Сиомаки (1862), Симаки (1889), Сьомаки (1926), Сьомакі (1938). За переказами, с. засноване сімома переселенцями із м. Любар і спочатку називалося Любарські хутори. Згодом пос. перейменували на Сьомаківці, взявши за основу прізвиська засновників [Колос. – 1967. – № 67]. Див. № 4517.

4519. Сьомакíвський– радгосп, Сс. Як н. п. фіксувався у 20-х рр. ХХ ст. Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

4520. Сягрíв – с., Пл, Рог. Варіанти н.: Свегри (1593), Сваржинъ (1753), Siagrow (1789), Сягровъ (1855), Сягрів (1926), Сягрев (1992). В. Д. Дяченко вважає, що н. походить від етноніма угри (фонетичний народний варіант). На нашу думку, посесивна н.; пор. сягар – „дроворуб, що заготовляє сягові дрова”; сяг – „сажень, 3–4 кубометри дров” [ЕСУМ].

4521. Тáлова – р., л. Дністра; колишній Ушицький повіт; гирло між рр. Довгий і Данилівка. Варіанти н.: Талова, Ольшанка, Talowa, Olszanka [СГУ]. Довжина – 25 км [КРВУ]. Те саме, що й Вільшанка. Етимологічні гіпотези: 1) від тюркського *tala – „поляна, степ, відкрита волога рівнина, плоска місцевість” [Е. М. Мурзаєв]; 2) від тюркського *tal (талина, тальник) – „верба, верболіз” у значенні „річка з берегами, порослими вербами” (чи верболозом), що більш вірогідно [М. Т. Янко]. Паралельна назва – фітофорна (див. № 702).

4522. Тáнін– х., Нв. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Щербівці. Посесивна н.

4523. Танасівка – ур. біля с. Колибань (Хм), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Посесивна відантропонімна н.

4524. Тарадáйника – ур., Пл. Існувало у кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.:х. Тарадайнина (1899), Тарадайника (1906). В основі н. – прізвище власника у формі родового відмінка однини.

4525. Таракáнівка – с., Тф. Засноване у 1537 р. Юхною Торокановським [І. А. Стасюк]; у 50-х рр. ХХ ст. приєднане до смт. Теофіполь. Варіанти н.: Торокановка (1791), Таракановка (1855), Таратановка (1899), Тараканівка (1946). Посесивна н. Див. також ос. н. Тараканъ (1505).

4526. Тарáсів – х., Шп. Існував на поч. ХХ ст. як Тарасовъ. Посесивна н.

4527. Тарáсівка – с., Гр, Кур. Відоме з І пол. ХХ ст. Варіанти н.: х. Тарасівка (1946), Тарасовка (1979). Відантропонімна (можливо, меморіальна) н.

4528. Тарáсівка – с., Із, Впу. Відоме з поч. ХХ ст. Варіанти н.: посел. Заліссє (1926), х.Тарасівка (1946). Сучасна н. – меморіальна: с. назване в честь Т. Г. Шевченка. В основі першої н. – ГТ залісся.

4529. Тарáсівка – с., Км, Уст. Засноване близько 1760 р. [Прапор Жовтня. – 1975. – № 11]. Варіанти н.: w Tarasuwce (1765), Tarasowka (1775), Teressowka (1789), Тарасовка (1805), Тарасовка, Терезовка (1893), Тарасівка (1926). Колишня н. – посесивна: пос. належало поміщиці Терезі Виброновській [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]. Сучасну н. пов’язують з іменем одного із перших поселенців – Тараса [Прапор Жовтня. – 1975. – № 11]. Імовірно, що сучасна н. – це результат своєрідної трансформації першої н.

4530. Тарáсівка – с., Яр, Тар. Варіанти н.: Teresowka (1775), Тарасовка (1805), Тарасівка (1926). Н., можливо вказує на першого поселенця; пор. ос. н. Тарас (1466).

4531. Тарáсівка – х., Вл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Шмирки. Відантропонімна н. невідомої мотивації.

4532. Тарáсівка – х., Км. Існував у XVІІІ – на поч. ХХ ст. біля с. Вихватнівці. Варіанти н.: Jar Wychwatniowiecki (1787), Тересовка (поч. ХІХ ст), д. Тарасовка (1862), Яр Выхватневецкий (1893). Перша н. – локативне сл.-сп., що складається з ГТ та ад’єктоніма. В основі другої н. – ім’я першопоселенця ткача Тараса [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський].

4533. Тарáсівка – х., Ск. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Круглик. Н. – див. № 4471.

4534. Тарнорýда – с., Вл, Трд. Відоме з 1557 р. [ІМІС]. У ІІ пол. XVІІІ – на поч. ХХ ст. – міст. Варіанти н.: Tarnoruda (1765), Tarnorudka (1787), Тарнаруда (1793), Терноруда (1795), Тарноруда (поч. ХІХ ст.). Довгий час н. виводили від прізвища польських магнатів XVI ст. Тарновських. Проте більш імовірно, що н. складається зі слів терн (терен) і руда (болото), тому й н. слід писати Терноруда [С. Д. Бабишин]. Див. також р. Тернорудка (№ 4514).

4535. Тарнорýдська Юридúка– с., Вл. Існувало у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Тарноруда. Варіанти н.: д. Юридика Выгнанка (1862), Выгнанка (1884), предм. Юридика (1893), Выгнянка (1898), д. Тарнорудская-Юридика (1905), Тарнорудська Юридика (1926). Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та АГТ. Варіант н. – див. № 594.

4536. Тарнорудське озеро – став на р. Збруч біля с. Тарноруда (Вл) [С. Д. Бабишин]. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та ГТ.

4537. Тартáк– ур., Пл. Існувало як н. п. Тартакъ у ХІХ – на поч. ХХ ст. біля с. Горошки. Відмікротопонімна н, в основі якої – АГТ тартак зі значенням „лісопильний завод” [Б. Д. Грінченко].

4538. Тартáк– х., Із. Існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. як Тартакъ. Н. – див. № 4477.

4539. Тасні́вка – р., п. Хомори л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра (Пл).Варіант н.: Таснивка [СГУ].Місцезнаходження точно не локалізоване. Етимологія н. невідома.

4540. Татариська – ур. у м. Кам’янець-Подільський, у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Відетнонімна суфіксальна н.

4541. Татáрівщина – х., Пл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Майдан-Лабунь. Відетнонімна н., можливо, мотивована антропонімом, оскільки на х. проживали лише українці; пор. ос. н. Татаринъ (1466), Татарка (1614).

4542. Татарська Криниця – ур. біля колишнього с. Конилівка (Км), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Н.-сл.-сп. складається з відетнонімного прикметника і ГТ.

4543. Татáрщина при Поповéцькій дорóзі– х., Ск. Існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. біля с. Гребенинка. Варіанти н.: Татарщина (1855), Татарщина при Поповецкойдорогh (1911). Н.-сл.-сп. складається з відетнонімного апелятива зі значенням „колишнє місце проживання” і мікротопоніма з локативним значенням.

4544. Ташкú – с., Сл, Цвт. Варіанти н.: Ташков (1633), Ташки (1855), Taszki (1889). Посесивна н.: пос. заснував шляхтич Авель Тошковський, який осадив також м. Славута [В. Берковський]; пор. також ос. н. Таша, Ташко (1055).

4545. Тéклівка– с., Км, Орн. Засноване у серед. XVІІІ ст. Теклею Вітте під н. Ріпинецька Слобідка [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]. Варіанти н.: Прис. Теклиовка (1862), д. Теклиевка (1889), Теклевка (1905), Теклівка (1926). Посесивна н. Перша н. складається з ад’єктоніма й АГТ (див. № 4147).

4546. Тéклівська корчмá– корчма, Км. Як н. п. реєструвалася у XVIII – ХІХ ст. Варіанти н.: kor. Kisielowiecka (1784), Теклиевская корчма (1893). Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та апелятива у значенні АГТ.

Предыдущая 45 46 47 48 49 50 515253 54 55 56 57 58 59 60 Следующая