ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

СЛОВНИК ТОПОНІМІВ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 54 страница

Предыдущая 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 565758 59 60 61 Следующая

4906. Цвіт – с., Шп, Рил. Варіанти н.: ур.Цвhтъ (1855), Цвет (1956), Цвіт (1960). Квалітативна н., в основі якої – ойконімізований апелятив цвіт – „водяні зарості, що густо вкривають водоймище; ряска” [М. Т. Янко].

4907. Цвітóк – ур., Сл. Існувало у ХІХ ст. біля с. Ташки. Квалітативна н. з демінутивним значенням (див. № 4906).

4908. Цвітóха – зал. ст., Сл. Як н. п. фіксується з кін. ХХ ст. Трансойконімна н.

4909. Цвіто́ха – р., п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через с. Хролин, Савичі, Рудня-Новенька, Климентовичі (Шп), Кам’янка, Цвітоха, Ташки (Сл). Варіанти н.: Хветоха (1629), „при рч. Цвhтохh” (1893), Цвhтоха, Kwiatocha, Цветоха, Цвиточка [СГУ].Довжина – 39 км [КРВУ]. Н. – див. № 4906.

4910. Цвітóха – с., Сл, Цвт. Варіанти н.: Цвитоха (1520), Цвєтоха (1629), Цветоха (1816), Цвhтоха (1855), Цвhтока (1857), Zwietosha (1889), Цвhтаха (1911), Цвітоха (1926). Відгідронімна н.: с. розташоване на р. Цвітоха (див. № 4909).

4911. Цебрúй – х., Вл. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. біля с. Гайдайки. Можливо, відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Цеберъ (1667). Див. також апелятив цебер – „велика дерев’яна посудина з дужкою” [СУМ].

4912. Цегéльний завóд при д. Купúні – завод, Шп. Як н. п. існував на поч. ХХ ст. Н. складається з АГТ та ойконіма.

4913. Цегельня (Цегольня) – ур. біля с. Цівківці (Нв), у якому знайдено залишки трипільського пос. [І. С. Винокур]. Н. мотивована апелятивом зі значенням „завод з виготовлення цегли”.

4914. Цегéльня – х., Лт. Iснував у I трет. XX ст. бiля смт. Летичiв. Можливо, ототожнюється iз колишнiм пос. Замурье, Замурное, яке iснувало у XIX ст. [АЮЗР]. Давнiшi н. мотивовані апелятивом мур. В основі другої н. – найменування підприємства з виготовлення цегли.

4915. Церкóвний – х., Із. Існував як н. п. Церковный І чв. ХХ ст. біля с. Михнів. Посесивна н.

4916. Церкóвний – х., Чм. Iснував у I трет. XX ст. бiля с. Захарівці. Н. – див. № 4915.

4917. Церкóвний посíл – х., Бл. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. біля с. Тихомель. Н. складається із присвійного прикметника та АГТ.

4918. Церкóвний при с. Гóриця – х., Сл. Існував у ХІХ ст. біля с. Михнів. Посесивна н., локалізована ойконімом.

4919. Цибулíвка– с., Км, Пан. Варіанти н.: Czybulowcze (1469), Чебулиовце (1537), w Cybuluwce (1765), Cybulowka (1789), Цыбулишки (1800), Цыбулевка (серед. ХІХ ст.), Цибулівка (1926). За С. Д. Бабишиним, н. мотивована флоролексемою цибуля: її вирощували мешканці с., щоб фарбувати сап’янові чоботи, які виготовлялися у Кам’янці-Подільському для західноєвропейського ринку. На нашу думку, патронімічна н.; пор. ос. н. Цибуля (1497).

4920. Цибулíвка– с., Чм. Існувало у серед. ХХ ст., приєднане до с Завадівка. Мотивація невідома; в основі н. може бути флоролексема або ос. н. Цибуля.

4921. Цибулíвська дáча– ліс. ст., Км. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Н. складається з ад’єктоніма та апелятива у значенні АГТ.

4922. Цибулíвський– х., Км. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Цибулівка. Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

4923. Цигáни – х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Волоське. Посесивна н., мотивована етнонімом цигани.

4924. Циганíвка – передмістя, Км. Виникло у ІІ пол. ХІХ ст., на поч. ХХ ст. злилося із м. Кам’янець-Подільський. Варіант н.: Цыгановка (1813). Відмікротопонімна н., мотивована етнонімом: тут раніше зупинялися кочові циганські табори [Прапор Жовтня. – 1972. – № 106].

4925. Циганíвка Зеленéцька – с., Дн. Існувало у XVIII – І трет. ХХ ст. біля с. Зеленче. Зараз це східна частина с. Варіанти н.: na Cyganuwce (1765), д. Цыгановка Зеленецкая (1862), д. Цыгановка (1888), д. Зеленецкая Цыгановка, Цыгановка Зеленецкая (1893), Циганівка Зеленецька (1926). Н. складається з відетнонімного деривата: колись тут часто зупинялися цигани (В. С. Прокопчук) та ад’єктоніма.

4926. Циганкá – х., Тф. Існував у ХІХ ст. біля с. Колісець як Цыганка. В основі н. – прізвище власника у формі родового відмінка однини. Не виключене й відетнонімне походження н.

4927. Цигáнський Яр – х., Км. Існував у кін. ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Подільське. Варіанти н.: выс. Цыганский Яр (18913), х. Циганський Яр (1926). Н. складається з відетнонімного прикметника і ГТ.

4928. Цигóльників (Цигóльника) –х., Яр. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Верхівці. Посесивна н.

4929. Цúківка – х., Чм. Існував у ІІ пол. ХІХ – І пол. ХХ ст., приєднаний до с. Цикова. Варіанти н.: х. Циковка (1862), прис. Циківка (1926). Відойконімна н.

4930. Циківка – р., п. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через с. Майдан-Лабунь (Шп). Зафіксована у 1893 р.: „при рч. Циковкh” [СГУ]. Місцезнаходження точно не локалізоване; на нашу думку, те саме, що Цмівка. Етимологія н. невідома (див. також № 4933).

4931. Цúківська корчмá– корчма, Чм. Як н. п. зареєстрована у 1893 р. Н. складається з ад’єктоніма та апелятива у значенні АГТ.

4932. Цúківська лісовá дáча – заповідник, Чм. Розташований на межі Кам’янець-Подільського та Чемеровецького районів (Маківське лісництво). Площа – 290 га [ППХ]. Н. складається з ад’єктоніма та апелятива у значенні АГТ.

4933. Цúкова – с., Чм, Цик. Вiдоме з 1460 р. пiд н. Чукова дубрава, Цюкова, Чыкова [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]. У кiн. XIX – на поч. XX ст. – вол. ц. Варіанти н.: Czukowa Dabrowa (1565), Sikowa (1630–1650), Szykowa (1661), Сеkowey (1765), Сzekofa (1784), Цынков (1792), Цекова (1805), Цеков (поч. XIX ст.), Цикова (1855), Цыкова (1889), Цикова, Цыкова, Чукова Дубрава (1893). Краєзнавці виводять н. вiд дієслова цюкати: нiбито пос. виникло на вирубаній ділянці лісу [Нове життя. – 1967. – № 117]. На нашу думку, колишній варiант н. складався з ГТ і посесивного прикметника; останній варіант пiзнiше трансформований у теперiшню форму.

4934. Цúмбалú – х., Др. Існував у I трет. XX ст. біля с. Криничне. Посесивна відантропонімна н.

4935. Цимбалíвка – с., Сс, Цим. За деякими джерелами, заснована у XVI ст. [Колос. – 1967. – № 71], проте офіційні відомості існують із ХІХ ст. Варіанти н.: д. Цымбаловка (1862), Цимбалівка (1926). Відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Цимбал. Див. також цимбали, цимбалісти – „музики, особи „вільного” фаху, які задовольняли культурно-побутові потреби населення”. Ймовірно, що засновниками с. були особи, які від роду заняття могли одержати прізвиська, що й дали н. селу [С. Д. Бабишин].

4936. Цимбалíвка – х., Пл. Існував у ХІХ ст. біля с. Варварівка як Цембалевка. Посесивна н.

4937. Цимбалíвська корчмá – корчма, Сс. Як н. п. зареєстрована у 1893 р. Н. складається з ад’єктоніма та апелятива у значенні АГТ.

4938. Цирéнко – х., Тф. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. біля с. Гальчинці. Посесивна н.

4939. Цихíвського– х., Км. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Бережанка. Генітивна посесивна н.

4940. Цíвківці – с., Км. У 1967 р. приєднане до с. Голосків. Варіанти н.: Czolkowcze (1493), Czyolkowcze (1530–1542), Чиолковцы (1530–1542), Ciolkowce (1661), Ciwkowce (1775), Cielkowce (1787), Цивковцы (1800), Цюлковцы (1805), Целковцы (серед. ХІХ ст.), Циолковцы (1888), Цівківці (1926). Посесивна н.: землевласником був Ян Цьолк із Калюса (1431 р. – М. Молчановський). Див. також Чиолковські [АЮЗР], ос. н. Ціолк (1482).

4941. Цíвківці – с., Нв, Брл. За легендою, в ХІ–ХІІ ст. тут існувало м. Савків (Савківці). Варіанти н.: Czolkowcze (1493), Чиолковцы (1530), Циолковцы (1530), Czewkowce (1630–1650), Cywkowce (1661), Czywkowce (1787), Цывковцы (1805), Cykowka (1820), Цивковцы (серед. ХІХ ст.), Цівківці (1926). На думку В. Олембовського, обидві н. мотивовані антропонімом Сава Чалий [Наддністрянська правда. – 1992. – № 13], що малоймовірно. Н. колишнього пос. – посесивна; пор. ос. н. Савка [Б. Д. Грінченко]. Н. сучасного пос. – див. № 4940.

4942. Цíсаря – х., Пл. Існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Цисара (1899), Цисаря (1911). В основі н. – прізвище власника у формі родового відмінка однини. Пор. також цісар – „імператор”, цісарець – „австрієць” [СУМ].

4943. Цмівка – р., л. Смілки л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через с. Конотоп, Цмівка, Майдан-Вила (Шп). Варіант н.: Цмовка (1992). Н. мотивована ГТ цмівка (зменшена форма терміну цмоковина) – „грузьке, мокре місце; драговина” [Б. Д. Грінченко].

4944. Цмíвка – с., Шп, Мхл. Варіанти н.: Цмовка (1855), Цмолка (1899), Цмовна (1911), Цмівка (1926). Відгідронімна н.

4945. Цукровáрня – заводський посілок, Сс. Як н. п. зареєстрований у кін. ХІХ – І трет. ХХ ст., злився із смт. Стара Синява. Варіанти н.: пос. Старо-Синявский сахароваренный завод (1893), Цукроварня (1926). В основі н. – апелятив у значенні АГТ.

4946. Цукровáрня – цукроварня, Кр. Зареєстрована як н. п. у 1926 р. біля с. Кременчуки. Н. – див. № 4945.

4947. Цукровáрня – цукроварня, Ск. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. біля с. Новики. Н. – див. № 4945.

4948. Чабанú– с., Хм, Чаб. Варіанти н.: Czabany (1668), Чабаны (1800), Чебаны (1898), Чабани (1926). За С. Д. Бабишиним, н. мотивована апелятивом чабан: пос. виникло біля стійбища чабанів, оскільки скотарство було джерелом доходів великих феодалів. На нашу думку, родова н.; пор. ос. н. Чабан [АЮЗР].

4949. Чабáнина – х., Пл. Існував у ХІХ – поч. ХХ ст. як Чабанина. В основі н. – прізвище власника у формі родового відмінка однини; пор. ос. н. Чабанъ [АЮЗР].

4950. Чабанíвка – с., Км, Чаб. Варіанти н.: Czabanowka (1661), Чабановка (1805), Чубановка (1855), Чабановцы (1914), Чабанівка (1926). Відантропонімна н. (див. № 4948).

4951. Чабанíвський Яр– х., Км. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Чабанівка. Н. складається з ад’єктоніма та ГТ.

4952. Чагарú– ліс. ст., Хм. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. В основі н. – ГТ чагар, чагарник зі значенням „зарості багаторічних дерев’янистих кущових рослин” [Б. Д. Грінченко]; „низовина, заросла лісом; погана лісова поросль” [В. І. Даль].

4953. Чагарú– х., Вл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Юхимівці. Н. – див. № 4952.

4954. Чагарú– х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля смт. Чорний Острів. Н. – див. № 4952.

4955. Чагарí – ур., Ск. Як н. п. зареєстроване у 1926 р. біля с. Попівці. Н. – див. № 4952.

4956. Чагарí– х., Пл. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Кустівці. Варіанти н.: Чагари (1899), Чагары (1911), Чагрі (1926). Н. – див. № 4952.

4957. Чагарíвка– с., Чм, Лтв. Варіанти н.: Чахровка (1805), Чыгровка (поч. ХІХ ст.), przy. Czahruwka (1820), д. Чагаровка (1855), Чигаровка (1862), Чагарівка (1926). Н. – див. № 4952.

4958. Чагри – ур., Чм. Існує біля с. Жабинці з кінця ХІХ ст., коли ще фіксувалося як х. Чагри. Н. – див. № 4952.

4959. Чайкíвського – х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Гнатівці. Генітивна посесивна н.

4960. Чáньків – с., Дн, Чан. Варіанти н.: Czynkowcze (1469), w Czankowie (1765), Чанков (1800), Чаньков (1805), Чанькова (1855), Чаньковка (1898), Чаны, Чаньков (1917), Чаньків (1926). За легендою, колись на місці с. було озеро, де водилися чайки. Пос. назвали Чайківці, згодом н. видозмінилася [В. С. Прокопчук]. На нашу думку, посесивна відантропонімна н.; пор. ос. н. Чанька (1253).

4961–4962.Чáньківська дáча 1, 2– ліс. ст. (2), Дн. Як н. п. зареєстровані у 1926 р. Н. складається з ад’єктоніма, апелятива у значенні АГТ та числового диференціатора.

4963. Чáньківський фільвáрок– фільварок, Дн. Існував у кінці ХІХ ст. біля с. Чаньків. Н. складається з ад’єктоніма й АГТ.

4964. Чапáєвка – с., Кр, Мкл. Утворилося у 30-х рр. на місці висілка. Варіанти н.: х. Чапаївка (1939), Чапаєвка (1987). Меморіальна н., присвоєна в честь командира Червоної Армії В. І. Чапаєва.

4965. Чáплине – х., Пл. Існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Чаплинка (1899), Чаплинное (1906). Відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Чаплинський [АЮЗР].

4966. Чáпля– с., Лт, Чап. Вiдоме з ІІ пол. XVІІ ст. Варіанти н.: Czapla (1784), Чапля (1805). Іноді н. виводять від зоолексеми чапля. На нашу думку, посесивна відантропонімна н.; пор. ос. н. Чапля (1511); див. також – поміщики Чепльовські [АЮЗР].

4967. Чáпельська –д. Лт. Як н. п. д. Чапельская зареєстрована у 1862 р. Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

4968. Чáпля– заказник, Км. Розташований на південь від с. Демшин, у ярах та крутосхилах лівого берега р. Тернава, в її гирлі та прилеглій частині каньйону Дністра. Площа – 177 га [ППХ]. Імовірно, н. мотивована зоолексемою чапля.

4969. Чарторúйский –х., Лт. Відомий із XVІІ ст.; перестав існувати в серед. ХІХ ст. Варіанти н.: Czartorijka (1784), Czartoryka (1787), Чарторийка (1805), Черторичка (поч. ХІХ ст.), Czartoriyka (1820), х. Чарторийский (1862). Посесивна відантропонімна н.; див. – поміщик Адам Чарторийський [АЮЗР].

4970. Чáща – ур., Із. Існувало у ХІХ ст. біля с. Мокрець. В основі н. – ГТ зі значенням ліс.

4971. Чемериска – ур. біля с. Зіньків (Вн), у якому знайдено залишки трипільських пос. [І. С. Винокур]. Відетнонімна н. (чемерис); пор. також чемер – „хохол”; чемера – „желех”; чемериця – „ряст” [Б. Д. Грінченко].

4972. Чемéрівці – смт., Чм. Із 1807 р. до 40-х рр. XX ст. – міст.; із 1959 р. – смт. II пол. XIX ст. – поч. ХХ ст. – вол. ц., у 1923–1962 рр. i з 1965 р. – рай. ц. Варіанти н.: Czemyerowcze (1453), Czemerocze (1630–1650), Czemerowcach (1765), Чомероче (1769), Чемеровцы (1800), Чемеровцы (Czemiеrowce) (1820), Чемерiвцi (1926). Етимологічні гіпотези: 1) вiд н. одягу чемерка, чемерчик – „старовинний чоловічий верхній одяг, пошитий у талію з фалдами ззаду” [СУМ]; 2) від флоролексеми чемериця [С. Д. Бабишин]; зі значенням „багаторічна отруйна трав’яниста рослина, що росте на низинах, заплавах рік” [СУМ]; 3) від етноніма *kimer – кiмерійцi, які нібито жили на цій території; 4) в основі н. – прізвисько першого поселенця, що є найбільш імовірним [М. Т. Янко]; пор. ос. н. Чемера (1454), Чемер (1404).

4973. Чемеровéцька дáча– ліс. ст., Чм. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Н. складається з ад’єктоніма та апелятива у значенні АГТ.

4974. Чемеровéцький райóн – адміністративно-територіальна одиниця, яка існує із 1923 р. (крім 1963–1965 рр.). Центр – смт. Чемерівці (Чм.). У складі району в різні роки нараховувалося: 17 сільрад та 39 н. п. (1926), 25 сільрад та 46 н. п. (1946), 20 сільрад, 1 смт. та 63 села (1962), 25 сільрад, 2 смт. та 68 сіл (1987), 1 селищна, 33 сільські ради, 2 смт. та 68 сіл (2004). Загальна площа становить 900 кв. км. Н. складається з ад’єктоніма і АГТ район (див. № 49).

4975. Чепелíвка – с., Кр, Чеп. Варіанти н.: Czepyеlowcze,Чепеловцы (1517), Чепеливцы (1618), Czepilowka (1789), Чепелевка (1855), Чепеліовка (1899), Чепелівка (1926). С. Д. Бабишин виводить н. від апелятива чепулі – „дроворуби”, тобто с. нібито виникло на місці давньої лісосіки. Імовірніше, що н. відантропонімна: переселенець Чепуль почав тут пиляти дрова, згодом приєдналися інші [М.І. Теодорович]; пор. ос. н. Чепель [М. Я. Морошкін].

4976. Чепцí – с., Із, Ліщ. Варіанти н.: Кепци (1629), Чепцы (1648), посіл. Чипці (1926), Чепці (1946). Родова н.

4977. Червóна – х., Бл. Існував як Червоная у ХІХ ст. біля с. Окіп. Квалітативна н.

4978. Червóна Вúгода – с., Бл. Існувало у ІІ пол. ХІХ – І пол. ХХ ст. У серед. ХХ ст. мешканців переселено у с. Довгалівка. Варіанти н.: Вязовецькій (1899), Вязовец (1921), Червона Вигода (1946). Н. складається з прикметника червоний, що як символ революції активно використовувався у ХХ ст. в ойконімії [С. Д. Бабишин], та апелятива вигода зі значенням „зручне розташування”. Колишня н. – відойконімна (див. № 804).

4979. Червóна Вúшня– х., Гр. Існував у І пол. ХХ ст., приєднаний до с. Калинівка. Н. складається із прикметника (див. № 4978) та флоролексеми.

4980. Червóна Вóля – висілок, Бл. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. біля с. Суховоля. Ідеологічна н.

4981. Червóна Гíрка – с., Вл. У 1972 р. приєднане до с. Маначин. Варіанти н.: Маначинскій (1855), Червона Гірка (1946). Квалітативна н., складається із прикметника-символа (див. № 4978) та ГТ. В основі колишньої н. – ад’єктонім.

4982. Червóна Дібрóва– с., Км, Звл. Варіанти н.: х. Червона Діброва (1956), Червоная Диброва (1979). Н. складається із символьного прикметника (див. № 4978) та ГТ.

4983. Червóна Дубúна – с., Тф, Тур. Варіанти н.: х. Дубинка (1855), Турщина (1906), Туровский Выселок (1921), Червона Дубина (1946). За деякою інформацією, с. засноване на базі хуторів Кочмарівка, Семенівка і окремої хати Якубцова, що виникли у дореволюційні часи; але у переліку населених пунктів 1926 р. такі пос. не фіксувалися. У цій місцевості колись ріс дубовий ліс, що й відбилося у н. [І. А. Стасюк]. Н. – див. № 4982. Варіанти н. – відойконімні: с. засноване біля с. Турівка.

4984. Червóна Заря́ – сільськогосподарська артіль, Кр. Як н. п. зареєстрована біля с. Глібки у 1926 р. Символьна н.-сл.-сп.

4985. Червóна зíрка – артіль, Тф. Як н. п. зареєстрована біля с. Рідка у 1926 р. Н. – див. № 4984.

4986. Червóна Зíрка – с., Хм, Пир. Відоме з І пол. ХХ ст. Колишня н. – Біляково [Корчагінець. – 1991. – № 4]. Варіанти н.: вис. Червона Зірка (1926), Червоная Зорька (1979). Колишня н. мотивована антропонімом. Сучасна н. – див. № 4984.

4987. Червóна Зíрка – х., Вн. Iснував у 30–50-х рр. XX ст. Приєднаний до с. Пилипи-Олександрiвськi. Н. – див. № 4984.

4988–4989. Червóна зоря– колгосп (2), Гр; Др. Фіксувалися як н. п. у 20-х рр. ХХ ст. Н. – див. № 4984.

4990. Червóна Новосéлиця – с., Пл. Існувало у кінці ХІХ – І пол. ХХ ст. У 60-х рр. приєднано до с. Новоселиця. Варіанти н.: М.-Новоселица (1899), Червона Новоселиця (1946). Н. складається з прикметника (див. № 4978) та ойконіма. Варіант н. ускладнений квалітативним прикметником.

4991. Червóна Поляна– х., Гр. Існував у 20–50-х рр. ХХ ст., приєднаний до с. Іванківці. Н. – див. № 4982.

4992. Червóна Семéнівка – с., Ск, Вкр. Варіанти н.: Жовтневе (1926), Червона Семенівка (1946). Н. складається з прикметника (див. № 4978) та відантропонімного ойконіма. Варіант н. мотивований назвою події – Жовтнева революція.

4993. Червóна Чагарíвка– с., Км, Кол. Відоме з І пол. ХХ ст. Варіанти н.: с. Червона Чагарівка (1946), Червоная Чагаровка (1979). Н. складається із символьного прикметника (див. № 4978) та ойконіма, мотивованого ГТ чагарі (див. № 4952)

4994. Червóне – с., Бл, Прр. Варіанти н.: ф. Загорцы (1855), Червоне (1946). Колишня н. – трансойконімна (див. № 1536). В основі сучасної н. – прикметник-символ (див. № 4978).

4995. Червóне – с., Пл, Рог. Варіанти н.: Свинная (1589), Свиняя (1593), Swinna (1789), Свинное (1855), Свинна (1926), Червоне (1946). Колишня н. – відантропонімна посесивна; пор. ос. н. Свинья (1495). Сучасна н. – див. № 4994.

4996. Червóне – с., Тф, Орд. Варіанти н.: х. Червоний (1946), Червоне (1987). Н. – див. № 4994.

4997. Червóне – х., Гр. Існував у серед. ХХ ст., приєднаний до с. Олександрівка. Н. – див. № 4994.

4998. Червóне – х., Лт. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Козачки. Варіанти н.: х. Червоное (1905), х. Червоне (1926). Квалітативна н.

4999. Червóне Селó – с., Вл. У 70-х рр. приєднане до с. Гайдайки. Варіанти н.: пос.Гайдайс. Слоб. (1899), Гайдайская Слобода (1906), Сл. Гайдайская (1921), Червоне (1925), Червоне Село (1946). За переказами, у с. росло багато червоних вишень, що й зумовило н. Проте ймовірніше, що н., мотивована АГТ, має ідеологічне забарвлення (див. № 4978). Варіанти н. складалися з ад’єктоніма та АГТ.

5000. Червóне Селó – с., Дн. Існувало у серед. ХХ ст., у 1958 р. приєднане до м. Дунаївці. Н. – див. № 4999.

5001. Червóний Косáр– колгосп, Км. Фіксувався як н. п. у 20-х рр. ХХ ст. Символьна н.-сл.-сп.

5002. Червóний Кýт – с., Вл, Поп. Відоме із І чв. ХХ ст. Н. складається із прикметника-символа (див. № 4978) та ГТ, що, можливо, вказує на розташування с. або жител у ньому.

5003. Червóний Кýт – с., Кр. Відоме із І чв. ХХ ст. У 60-х рр. приєднане до с. Манівці. Пос. розташовувалося на ділянці землі, яка врізується у берег р. Понори, звідси й н. кут [С. Д. Бабишин]. Н. ускладнюється символьним прикметником (див. № 4978).

5004. Червóний Óстрів – с., Вл, Бог. Відоме із І чв. ХХ ст. Н. складається із прикметника-символа (див. № 4978) та ГТ.

5005. Червóний посíлок – посілок, Сл. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. біля с. Глинники. Н. складається із прикметника-символа (див. № 4978) та АГТ.

5006. Червóний Слýч – с., Тф, Гал. Засноване у 1925 р. [І. А. Стасюк]. Відгідронімна н., ускладнена символьним прикметником (див. № 4978).

5007. Червоний Степ– с., Сс, Злі. Відоме з І пол. ХХ ст. Варіанти н.: Червоний Степ (1946), Червоная Степь (1979). Н. – див. № 5004.

5008. Червóний Цвіт – с., Шп, Грд. Відоме з І чв. ХХ ст. Н. – див. № 5004.

5009. Червóні Прýси – х., Бл. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Миклаші. Історики вважають, що пос. існує з ХІІІ ст., коли князь Данило Галицький будував міста, заселяючи їх ремісниками та колоністами. Можливо, тут було літописне м. Данилів [М. І. Теодорович]. Варіанти н.: Пруссы (1891), Червоні Пруси (1926). Відетнонімна н.; пор. пруси – „жителі Прусії” [Б. Д. Грінченко]. Варіант н. ускладнений прикметником-символом.

5010. Червонокозáцьке– с., Вл. У 70-х рр. ХХ ст. приєднане до с. Зелена. Варіанти н.: пос. Людвиковка (1893), с. Людвиківка (1926), Червонокозацьке (1946). Перша н. – відантропонімна; друга – меморіальна, присвоєна в честь червоних козаків, які звільняли пос. у громадянську війну.

Предыдущая 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 565758 59 60 61 Следующая