ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

СЛОВНИК ТОПОНІМІВ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 42 страница

Предыдущая 38 39 40 41 42 43 444546 47 48 49 50 51 52 53 Следующая

3775. Проскýрівка– с., Яр, Про. Варіанти н.: Ploszkyrowcze (1493), Ploskirowcze (1565), Плоскировцы (1565), Ploskorowce (1602), w Ploskiruwce (1765), Проскуровка (1800), Proskarowka (1820), Проскурівка (1926). С. Д. Бабишин виводить н. від флоролексеми проскурень, проскурина, проскурняк. На нашу думку, н. переселенська: можливо, пос. засноване переселенцями із м. Проскурів (тепер Хмельницький); пор. також ос. н. Проскура (1498).

3776. Проскýрівська окрýга– адміністративно-територіальна одиниця. Створена у 1925 р., окружним центром було м. Проскурів. Округа нараховувала 16 районів, 273 сільради, 907 н. п, 1 місто, 3 смт. У 1932 р. було ліквідовано округи і створено 5 областей: Харківську, Київську, Дніпропетровську, Одеську та Вінницьку, до якої ввійшла Проскурівська округа. Знову виокремлена у прикордонній частині Вінницької області у 1935 р. і ліквідована у 1937 р. у зв’язку зі створенням Кам’янець-Подільської області.

3777. Проскýрівська Юридúка– передмістя, Хм. Існувало у кін. ХІХ – на поч. ХХ ст., злилося із м. Хмельницький. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та АГТ (див. № 2960).

3778. Проскýрівський ліс– ур., Яр. Оголошене заповідним у 1982 р. Площа – 250 га [ППХ]. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та ГТ.

3779. Проскýрівський повíт –адміністративно-територіальне утворення, яке існувало з кін. XVIII ст. до 1923 р. Центр – м. Проскурів (Хмельницький). У складі повіту в 1889 р. нараховувалося: 547 пос., 178 тис. мешканців. До його складу у 1914 р. входили Кузьминська, Малиницька, Пашковецька, Сарнівська, Третельницька, Фельштинська, Чорноострівська, Шаровецька, Юринецька та Ярмолинецька волості. Н. складається з ад’єктоніма і АГТ повіт (див. № 1040).

3780. Пронúлів –с., Лт. Існувало у XVIII – І трет. ХІХ ст. Варіанти н.: Pronilow (1784), Пронелев (поч. ХІХ ст.), Пронилов (1805). Посесивна н.

3781. Протáсів– х., Нв. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Куча. Посесивна н.; пор. ос. н. Протас (кін. XVІ ст.).

3782. Прохорúха – ур., Сл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Кривин. Посесивна н., в основі якої – андронім: прохориха – „дружина Прохора”.

3783. Прóхорівка – с., Ск, Стц. Відоме з 1629 р. [О. І. Баранович]. Варіанти н.: Прохоровка (1855), Prohorowka (1891), Прохорівка (1926). Н. вказує на першого поселенця; пор. ос. н. Прохор (1627).

3784. Прóхорівська – ферма, Ск. Існувала як н. п. Прохоровская у ХІХ ст. біля с. Прохорівка. Локативна н., в основі якої – ад’єктонім.

3785. Процес – ур. біля с. Нагоряни (Км), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Мотивація н. невідома.

3786. Прýський Фільвáрок– фільварок, Дн. Існував у ІІ пол. ХХ ст. Н.-сл.-сп. складається з відетнонімного прикметника пруси (німці; уродженці Прусії [СУМ] ) та АГТ.

3787. Пугачíвка – х., Бл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Тростянка. Відантропонімна посесивна н.

3788. Пýдлівці– с., Км, Глс. Засноване у ХІІІ–XIV ст. [Прапор Жовтня. – 1974. – № 15]. Варіанти н.: Pudlowcze (1444), Pudlowce (1661), Пудловцы (1800), Путловцы (поч. ХІХ ст.), Подловцы (серед. ХІХ ст.), Пудлівці (1926). Етимологічні гіпотези: 1) н. мотивована полонізмом пудло – „коробка, ящик” [С. Д. Бабишин]; 2) тут живуть переселенці із с. Пудли на Київщині [Д. Г. Бучко]; 3) засновником с. був Пудло [І. В. Гарнага]. На нашу думку, посесивна н.; див. – землевласник Ян Пудло (1403).

3789. Пудловéцька дáча– ліс. ст., Км. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та апелятива у значенні АГТ.

3790. Пузúрки – с., Сл, Івн. Варіанти н.: Пузырки (1593), Pysierki (1789), Пузирки (1926), Пузырьки (1992). Родова н.; пор. ос. н. Пузиръ (1443).

3791. Пýкаска – ур., Пл. Існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. Посесивна н., в основі якої – андронім: пукаска – „дружина Пукаса”.

3792. Пуклякú –с., Чм, Пкл. Варіанти н.: Покляки (1404), Poklaki (1431), Poclaky (1493), Poklaky (1630–1650), Pokleki (1661), Puklaki (1775), Пукляки (1805). Родова н.

3793. Пулі – ур. біля колишнього с. Конилівка (Км), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Н. невідомої мотивації. Пор. також пуля – „купа, натовп, стадо” [ЕСУМ].

3794. Пýстки – х., Ск. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Новоселиця. Квалітативна н., в основі якої – ГТ пустка зі значенням „ділянка землі, яка належить особі, що вибула із сільської общини” [Б. Д. Грінченко]; „незаселена, необроблена ділянка землі; пустир; житло, залишене мешканцями” [СУМ].

3795. Пустя́к – став (на р. Случ), вище с. Зозулинці (Кр). Суфіксальна відприкметникова н., яка характеризує особливості навколишнього ландшафту (див. також № 3796).

3796. Пустя́к – ур., Вл. Існував у кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. як х. Пустякъ. Відмікротопонімна н., пор. ГТ пустяк – „безлюдне місце” [Е. М. Мурзаєв], пустир – „вершина гори без рослинності” [Т. А. Марусенко]; „незабудоване, запущене місце” [СУМ].

3797. Пустя́к – фільварок, Вл. Як н. п. Пустякъ зареєстрований у 1899 р. Н. – див. № 3796.

3798. Пустя́к – х., Вл. Існував у ІІ пол. ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Бубнівка. Варіанти н.: Фольварок Иодка (1893), Пустяк (1926). Перша н. – посесивна, складалася з АГТ і прізвища власника; друга н. – див. № 3796.

3799. Пустя́к – х., Кр. Існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. У 1939 р. приєднаний до с. Великі Зозулинці [Красилівський вісник. – 2000. – 14 вересня]. Н. – див. № 3796.

3800. Пýтринці – с., Із, Рдш. Варіанти н.: Putrincze (1592), Пр. Пудринцы (1816), Путринцы (1855), Пудриницы (ІІ пол. ХІХ ст.), Putrynce (1889), Путринці (1926). Патронімічна н.; пор. ос. н. Путра [Д. Г. Бучко].

3801. Пушкарéнка– х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Педоси. Генітивна посесивна н.

3802. Пýща – х., Із. Як н. п. зареєстрований у 1899 р. Локативна н.; пор. ГТ пуща – „великий, густий, дрімучий ліс; хащі; глушина, відлюдне місце” [СУМ].

3803–3808.51, 53, 55, 56, 57, 58 верстá Проскýрівської лíнії– зал. будка, Др (6). Як н. п. зареєстровані у 1926 р. Локативна н.-сл.-сп.

3809. 52 верстá Проскýрівської лíнії– півкосарня, Др. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Н. – див. № 3803.

3810. П’ятий шосéйний учáсток – шосейна будка, Км. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. В основі н. – ойконімізоване найменування господарської одиниці.

3811. 15 верстá Гусятинської лíнії– зал. косарня, Гр. Як н. п. зареєстрована у 1926 р Н. – див. № 3803.

3812. П’ятничани – с., Чм, П’ят. Варіанти н.: Pyanthnyczany (1493), Пятничаны (1530), Piatniczani (1565), w Pietniczanach (1765), Петричан (1800), Петричаны (1805), Пятничне (1893), П’ятничани (1926). І. Б.Царалунга пов’язує н. з релігійними віруваннями українців у Святу Параскевію-П’ятницю, або ж п’ятничани – „переселенці з н. п. П’ятниця”.

3813. Радгóсп – радгосп, Гр. Зафіксований як н. п. у 20-х рр. ХХ ст. В основі н. – апелятив у значенні АГТ, який вказує на характер організації виробництва.

3814. Радгóсп – радгосп, Яр. Зафіксований як н. п. у 20-х рр. ХХ ст. Н. – див. № 3813.

3815. Радгóсп при Городóкській цукровáрні – радгосп, Гр. Зафіксований як н. п. у 20-х рр. ХХ ст. Н.-сл.-сп. складається з апелятива у значенні АГТ та найменування підприємства, при якому був створений денотат.

3816. Радгóспне – с., Пл, Вбе. Існує з кін. ХХ ст. Варіанти н.: Радгоспное (1992), Радгоспне (2004). Відапелятивна н. (див. № 3813).

3817. Радзúмин – фільварок, Бл. Як н. п. Радзиминъ зареєстрований у 1911 р. Посесивна н.

3818. Радзієвського– х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Педоси. Генітивна посесивна н.

3819. Рáдівці –с., Др, Рдв. Відоме з XV ст. [ІМІС]. Варіанти н.: Внучковцы (І пол. XVІ ст.), Radijowcze (1520), Radeyowcze (1524), Радзеёвцы (1530), Wnuczkowce (Radyowcy) (1564), Wnukowczow (1570), Radzieiowce (1607), Wnuckowcze alias Radiowcze (1615), Radziewce (1630–1650), Radiowce (1661), Radijowce (1662), Radziejowce (1784), Radowce (1789), Радеевцы (1800), Радзиевцы (1805), Радовцы (1855), Радоевцы (1889), Радівці (1926). Колишня н. – патронімічна; пор. ос. н. Внук (1389), Внучко (1496), Онуча (І пол. XVІ ст.). Сучасна н. – посесивна: у 1522 р. пос. стало спадковою власністю Германа Радзієвського [Вовковинецька правда. – 1958. – № 93].

3820. Рáдісне – с., Кр, Щиб. Варіанти н.: Holenka (1517), Голевка (1593), Голинки (1618), Голєнки (1629), Голюнки (1684), Радісне (1969). За Ю. Д. Гжимайлом, с. збудоване на голому місці, біля зруйнованого замка; звідси й колишня н. На нашу думку, н. родова. В основі сучасної н. – емоційно-експресивний прикметник.

3821. Рáдківці – с., Ск, Дем. Знайдено залишки пізньосередньовічного селища Колодно [В. Б. Антонович]. Вперше згадується в документах ХVІ ст. [ІМІС]. Варіанти н.: Раковцы (1782–1783), д. Радковцы (1855), Редковцы (ІІ пол. ХІХ ст.), Radkowce (1888), Радківці (1926). Патронімічна н.; пор. ос. н. ос. н. Радко (1086), Рак (1088). Див. також радця – „радник” [Б. Д. Грінченко].

3822. Радковúця– с., Гр, Рад. Відоме з XV ст. [Прапор Ілліча. – 1975. – № 87]. Варіанти н.: Radkowcze ad Grodek (1578), w Radkowicy (1765), Ratkowica (1775), Rudkowica (1775), д. Рыдка (1862), Радковица, Рыдка, Редка (1893), Радковцы, Радковица (1905), Ратковица (1946), Радковиця (1960). С. Д. Бабишин виводить н. від ГТ раковиця – „горб, де трапляється багато раковин від черепах, молюсків”. На нашу думку, найдавніший варіант мав патронімічний характер, в основі якого – ос. н. Радко, похідна від д.-р. імен Радогост, Радомисл, Радонег; пор. ос. н. Радко (1087), Рак (1495). Див. також № 3821. Пізніші варіанти н., можливо, й зумовлені особливостями навколишньої природи.

3823. Радошíвка – с., Із, Рад. Варіанти н.: Radoselki (1396), Радоселки (1396), Радоселка (1520), Радошинскаяпуща (1534), Радушевка (1816), Радошевка (1850), Радошовка (1855), Радошувка (1857), Radoszowka (1889), Радышевка (1910), Радошівка (1926). Колишня н. – квалітативна, складається із прикметника радий та АГТ. Сучасна н. – фонетичний варіант колишнього найменування.

3824. Радошíвка – х., Із. Існував як н. п. Радошевка у ХІХ ст. біля с. Радошівка. Трансойконімна н.

3825. Радянське– с., Др, Бож. Варіанти н.: Jancince (1630–1650), Janczynce (1784), Янчицы (1855), Янчанцы (1898), Янчинці (1926), Іванівці (1946), Радянське (1967), Радянское (1979). Колишня н. – патронімічна; пор. ос. н. Янко (1369), із 1946 р. трансформована в україномовну. Сучасна н. має ідеологічне значення: пос. перейменоване в честь 50-річчя існування Радянської влади.

3826. Рáйки – с., Ск, Сос. За деякими джерелами, с. виникло у ХVІ ст. [Світло Жовтня. – 1988. – 2 квітня]. Варіанти н.: Раки (1601), Райки (1629), Raki (1885). На думку краєзнавців, в основі н. – апелятив райки зі значенням „нащадки райці”; райця – „радник, член виборної ради магістрату” [С. Д. Бабишин; Світло Жовтня. – 1988. – 2 квітня]. На нашу думку, н. мотивована антропонімом, пор. ос. н. Райко (1322). Див. також ГТ райка – „рідке болото, розмішане колесами на дорозі” [О. К. Данилюк]; райка – „жаба”; райкувати – „волочити, обробляти землю після посіву сівалкою” [ЕСУМ].

3827. Рáйківці –с., Хм, Рай. Варіанти н.: Roikowcze (1583), Rikofce (1630–1650), Raykowce (1678), Райковцы (1805), Райківці (1926). Н. – див. № 3826.

3828. Рáйкове – с., Лт. Існувало у І пол. ХХ ст. біля с. Варенка, у 1956 р. знято з обліку н. п. Варіанти н.: х. Роїкова (1926), Райкове (1946). В основі першої н. – прізвище власника у формі родового відмінка однини. Друга н. виникла шляхом трансформації першої.

3829. Райковéцька Агробáза – х., Хм. Існував у 20-х рр. ХХ ст. біля с. Ріпинці. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та апелятива у значенні АГТ.

3830. Райóк – ур., Шп. Існувало у ХІХ ст. Варіанти н.: госп. д.Раекъ (1855), уроч. Раекъ (1899). Можливо, в основі н. – апелятив рай зі значенням „сад, тобто місце, де росте сад” [М. Т. Янко].

3831. Рáківка– с., Гр. Відоме із XVІІ ст., злилося із с. Борщівка і більш відоме під другою н. Варіанти н.: Rakowce (1661), Раковца (1800), Раковцы (1857), Раковка (1893). Відантропонімна н.; пор. ос. н. Рак (1088).

3832. Ракове – озеро у південній частині м. Хмельницький [В. К. Гульдман]. Н. мотивована зоолексемою рак.

3833. Рáкове– передмістя, Хм. Існує з XVІІІ ст., зараз – передмістя м. Хмельницький. Варіанти н.: kor. Rakowa (1784), д. Ракова (1862), Раково (1926), Ракове (2008). Відгідронімна н. (див. № 3832).

3834. „Рáфес”– колгосп, Яр. Фіксувався як н. п. у 20-х рр. ХХ ст. В основі н. – абревіатура Рафес – „Радянський Федеративний Союз”.

3835. Рахмáнова (Рехмáна)– х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Педоси. Генітивна посесивна н.

3836. Рахнíвка– с., Дн, Рах. На рубежі ХІХ і ХХ ст. – вол. ц. Варіанти н.: w Rachniuwce (1775), Rachnowka (1789), Рахневецкая (1799), Рахновка (1805), Рахнівка (1926). Етимологічні гіпотези: 1) тут раніше існувало с. Почапинці, спалене татарами; пізніше на цьому місці оселилися вихідці із с. Рахнів Ямпільського повіту [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]; 2) у с. оселився воїн Рахно [В. С. Прокопчук]. В основі н. колишнього пос. – ос. н. Почапа, Почепець (1639). Сучасна н. – відойконімна.

3837. Рахнíвка– х., Дн. Існував із поч. ХІХ до 30-х рр. ХХ ст. Варіанти н.: Szlaki (1820), д. Шляк (1862), выс. Рахновецкие Хутора, Шляк (1893), Рахновецкие Хутора, Хутор Шляк (1905), х. Шлях (1914), Рахнівка (1926). В основі першої н. – ГТ шлях зі значенням „дорога”: х. був розташований на шосейній дорозі [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]. Друга н. складається з ад’єктоніма та АГТ. Третя н. – трансойконімна.

3838. Рацібóрівка– с., Вл, Сол. Засноване у XVІІІ ст. поміщиком Раціборівським [С. Д. Бабишин]. Варіанти н.: д. Рациборовка (1862), Раціборівка (1926). Посесивна н.; пор. також ос. н. Рацибор (1250).

3839. Раціоналúст– колгосп, Др. Як н. п. фіксувався у 20-х рр. ХХ ст. Метафорична н.

3840. Рачúнського– х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Яблунівка. Генітивна посесивна н.

3841. Рáчинці– с., Дн, Рач. Варіанти н.: Ranczyncze (1498), можливо, ця н. стосується якогось іншого пос., w Raczyncach (1765), д. Рачинцы, Рочинцы (1805), Рачинці (1926), Раченці (1938). Етимологічні гіпотези: 1) н. свідчить про наявність у водоймах великої кількості раків [С. Д. Бабишин]; 2) першим поселенцем був Рак [В. С. Прокопчук]; пор. ос. н. Рак (1088).

3842. Рáшнівський– ліс. ст., Км. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Відмікротопонімна н.

3843. Рáштівка – с., Ск, Вмц. Варіанти н.: Раштовка (1618), Rasztowka (1789), Ряштовка (1910), Раштівка (1926). Відантропонімна н., в основі якої – ім’я першого поселенця або засновника пос.; пор. ос. н. Раштъ, Рашко [М. М. Тупиков].

3844. Рéвні – ур., Шп. Існувало як н. п. Ревни на поч. ХХ ст. Н. невідомої мотивації.; пор. дієслово ревіти; рева – „поріг на річці; мілке місце; узвишшя” [Е. М. Мурзаєв].

3845. Реву́ха – р., л. Ушиці, л. Дністра. Те саме, що й Грим’ячка (див. № 1094). Н. – див. № 3846.

3846. Ревýха – с., Із, Клу. Відоме з поч. ХХ ст. С. Д. Бабишин вважає, що н. мотивована гідронімом (див. № 3845), проте пос. не розташоване на р. Ревуха. В основі н. – місцевий ГТ ревуха зі значенням „розлив річки, яка шумить (реве)”. Див. також № 3844.

3847. Ревýха – с., Лт, Рдн. Відоме з ХІХ ст. Н. – див. № 3846.

3848. Рéдвинці – с., Хм, Трш. Варіанти н.: Redinyncze (1493), Redymyncze (1530–1542), Редыминцы (1530–1542), Radimince (1578), Redwince (1733), Radwince (1787), Редвинцы (1800), Редвинці (1926). Патронімічна н.; пор. ос. н. Радім ← Ратмир, Радомил.

3849. Рéдика – окреме господарство, Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Рідкодуби. Генітивна посесивна н.

3850. Репньóвський (Репнúцький) – х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Малиничі. Посесивна н.

3851. Речúччина – частина с., Км. Як н. п. зареєстрована у 1926 р., злилося із с. Оринин. На нашу думку, відмікротопонімна н.

3852. Решнівéцький церкóвний ліс – ліс, Ск. Як н. п. Решневецкійцерк. лhсъ зареєстрований у 1911 р. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма, прикметника з посесивним значенням та ГТ.

3853. Решнíвка – зал. ст., Кр. Як н. п. Решневка зафіксована у 1992 р. Трансойконімна н.

3854. Решнíвка – с., Кр, Свр. Варіанти н.: Рішнєвка (1463), Решневка (1593), Рhшневка (1855), Решніовка (1850), Reszniowka (1885), Решновка (1921), Решнівка (1926). Відантропонімна н., в основі якої – ім’я першого поселенця або засновника пос.; пор. ос. н. Решко, Рашко (1595), Рышко (1570).

3855. Решнíвка – с., Ск, Реш. Варіанти н.: Решневка (1563), Рhшневка (1855), Reszniowka (1890), Решновка (1921), Решнівка (1926). Н. – див. № 3854.

3856. Решнíвка – х., Сл. Як н. п. Решневка існував у ІІ пол. ХІХ ст. Н. – див. № 3854.

3857. Рибáк Яків– окреме господарство, Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Жовтневе. Посесивна н.

3858. Рибакíв – ур., Пл. Як н. п. Рыбаковъ зареєстроване у 1899 р. Посесивна н.

3859. Рижýлинці– с., Хм, Мли. Варіанти н.: Rezulince (1775), Ryžulince (1784), Reczulince (1787), д. Режулинцы (1862), Рижулинці (1926), Режулинці (1938), Рыжулинцы (1956). Посесивна н.; пор. ос. н. Рижук.

3860. Рúлівка – посілок, Шп. Існував на поч. ХХ ст. як Рыловка. Трансойконімна н.

3861. Рúлівка – с., Шп, Рил. Варіанти н.: Рыловка (1855), Рыловка (Слободка) (ІІ пол. ХІХ ст.), Рылавка (1910), Рилівка (1926). Відантропонімна н., в основі якої – ім’я першого поселенця або засновника пос.; пор. ос. н. Рыло (1495). Варіант н. ускладнювався АГТ.

3862. Римарíвський– х., Гр. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Жищинці. Посесивна н.

3863. Рúнки – с., Із. Існувало у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Топори. Можливо, н. вказує на заняття мешканців; пор. ринка – „невелика глиняна миска” [Б. Д. Грінченко]. Див. також ос. н. Ринка [М. Я. Морошкін].

3864. Рискóвана– посілок, Др. Як н. п. зареєстрована у 1800 р. біля м. Деражня. Детальні відомості відсутні. Етимологія н. невідома.

3865. Рисовáта – с., Шп. У 1960 р. приєднане до с. Михайлючка. Варіанти н.: дер.Рысоватая (1899), Рисовата (1906), к. Рысовата (1910). За С. Д. Бабишиним, у 50-х рр. ХІХ ст. в північній частині області водилися рисі, звідси й назва. На нашу думку, н. – відантропонімна посесивна.

3866. Рúхта– с., Км, Рих. Засноване у ХІІ–ХІІІ ст. [Прапор Жовтня. – 1974. – № 66]. У кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. – вол. ц. Варіанти н.: Nowosuelcze (1493), Nowoselka (1661), Rychtyhumiecki (1703), w Rychtach (1765), Rychta (1784), Рыхта (1800), Рихта (1855), Рыхта, Новоселка (давнє) (1893). Колишня н. – квалітативна, утворена від сл.-сп. нове село. Сучасна н. – посесивна: у 1664 р. с. перейшло у власність польського поміщика Войцеха Гумецького, який за аналогією до маєтку Рихти в Польщі свій новий маєток на Поділлі назвав Рихти-Гумецькі. Згодом с. стало називатися Рихта [С. Д. Бабишин].

3867. Рихтéцький Яр– х., Км. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Кудринці. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та ГТ.

3868. Рúхтова (Калíгури)– х., Дн. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Гута-Яцьковецька. Посесивні н.

3869. Ришнóві – х., Шп. Існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. біля с. Велика Решнівка. Варіанти н.: Реневска Гаи (1855), Решневещина (1899), Рышновы (1910). Відойконімна н. Варіант н. складався з ад’єктоніма і ГТ.

3870. Рів – р., п. Південного Бугу; протікає через с. Слобідка-Охрімовецька, Нетечинці, Дружба (Вн) тощо. Варіанти н.: Ровъ (1530), „до Рову” (1601), Row, Ровка [СГУ]. Довжина – 100 км [КРВУ]. Н. мотивована ГТ рів – „довга глибока канава, розмита водою або викопана в лісі” [СУМ].

3871. Рівкú – с., Сл, Вск. Варіанти н.: Ровки (1629), Rowki (1888), Рівки (1946). – [97, 243]. Локативна н: с. розташоване в одному із розмитих водою заглиблень – рові; пор. ГТ рів – „довга глибока канава, розмита водою або викопана в лісі” [СУМ]. Див. також ос. н. Ровъ (1552).

3872. Рідкá – ліс. дача, Гр. Існувала у ХІХ ст. Варіанти н.: х. Рыпки (1805), х. Рытки (1888), Ридка (1893). Н. – див. № 3874.

3873. Рідка́ – р., басейн Горині п. Прип’яті п. Дніпра (Тф). Варіант н.: „при рч. Ридкh” (1890) [СГУ]. Те саме, що й Семенівка. Імовірно, відойконімна н. (див. № 3874).

3874. Рідкá – с., Тф, Брж. Варіанти н.: Rydka (1421), Ридка (1421), Ридки (1855), Ритки (ІІ пол. ХІХ ст), Рідки (1926), Рідка (1946). Мотивація н. невідома; можливо, н. вказує на особливість ґрунтів: рідка земля – „легка, нещільна земля” [Б. Д. Грінченко].

3875. Рідкодýб – с., Сс, Пас. Варіанти н.: Rydkoduby (1789), х. Ридко-Дубы, Дубы-Ридко (1899), фольв. Ридкодубъ (1911), Рідкодуб (1926). Квалітативна н.: пос. розташоване серед дубового рідколісся [С. Д. Бабишин].

3876. Рідкодýби – с., Хм, Рід. Варіанти н.: Rydkoduby (1784), Rytkoduby (1787), Редковцы (1805), Redkoduby (1820), Редкодубы (1862), Рідкодуби (1926). Н. – див. № 3875.

Предыдущая 38 39 40 41 42 43 444546 47 48 49 50 51 52 53 Следующая